Порівняння HP ProBook 460 G11 [A1LD7UT] vs Lenovo ThinkBook 16 G7 IML [16 G7 IML 21MS005MRA]

Загальний тип пристрою.

Крім традиційних ноутбуків, в наш час можна зустріти такі різновиди, як нетбуки, ультрабуки, ноутбуки-планшети 2 в 1 і трансформери. Ось їх основні особливості:

— Ноутбук. Лептопи більше-менш традиційного формату, які не належать ні до однієї з описаних нижче специфічних категорій. Класичний, найбільш популярний розмір екрану в таких моделях — 15,6". Ноутбуки 13,3" і 14" вважаються компактними, ноутбуки з екраном 17,3" — великоформатними, а в прогресивних ігрових моделях зустрічаються і більш великі дисплеї. При цьому за характеристиками і можливостями пристрої з цієї категорії теж дуже різноманітні: вони варіюються від «друкарських машинок», розрахованих на навчання і домашні завдання, до висококласних геймерських рішень і робочих станцій та мультимедійних комплексів.

— Ультрабук. Висококласні лептопи, що поєднують в собі компактність, невелику вагу і прогресивні характеристики. Діагональ в ультрабуках становить від 11" до 14", товщина корпуса не перевищує 21 мм, при цьому внутрішнє оснащення зазвичай включає потужні процесори, велику кількість оперативної пам'яті, швидкі накопичувачі на зразок SSD і інші подібні рішення. Крім того, багато пристроїв з даної категорії вик...онуються в характерному стильному дизайні і розраховані ще й на роль іміджевих аксесуарів.

— Трансформер 360°. Ще один різновид ноутбуків, здатний перетворюватися на планшет. Однак, на відміну від описаних вище ноутбуків-планшетів, в даному разі використовується не знімна клавіатура, а спеціальне поворотне з'єднання верхнього і нижнього блоку. Конструкція цього з'єднання така, що верхню частину пристрою можна розгорнути на 360° і покласти на клавіатуру екраном догори. Таким чином, трансформер можна перетворити з ноутбука в планшет, не знімаючи нижню половину; в цьому полягає принципова відмінність подібних моделей від описаних вище «2-в-1». Подібний формат роботи в цілому зручніше — не треба шукати місце для знятої клавіатури, немає ризику забути або втратити її; крім того, конструкція кріплення дає змогу використовувати пристрій у форматі «фоторамки» — похилого планшета на підставці без клавіатури. У світлі цього трансформери на сьогодні набули більшого поширення, ніж розбірні ноутбуки-планшети. До їх недоліків можна віднести неможливість знизити вагу, знявши клавіатуру. Діагональ таких пристроїв може становити від 12" до 17".

— 2 в 1 (ноутбук-планшет). Ноутбуки, здатні перетворюватися на планшети. У таких моделях вся «начинка» (або, як мінімум, її ключові компоненти) розміщується у верхній половині, екран робиться сенсорним, а нижня половина з клавіатурою може повністю відділятися. Від традиційних планшетів, які також можуть комплектуватися клавіатурами, подібні пристрої відрізняються трьома основними моментами. Перший — це більше потужна апаратна частина: зокрема, більшість моделей «2-в-1» несуть повноцінні ноутбучні процесори (до Core i7 включно), тоді як планшети переважно використовують CPU, аналогічні чипам смартфонів. Другий момент — більше великий розмір екрану, зазвичай 13 – 15". Третій нюанс полягає в тому, що клавіатура ноутбука-планшета може включати не тільки набір клавіш і запасну батарею, але і деякі системні компоненти: дискретну відеокарту, додатковий накопичувач тощо.

В цілому моделі 2-в-1 більше універсальні, ніж традиційні ноутбуки; проте у наш час вони зустрічаються помітно рідше, ніж інший аналогічний різновид лептопів — трансформери (див. нижче). Пов'язано це з тим, що знімна клавіатура не завжди зручна: при використанні пристрою в форматі планшета її зазвичай доводиться знімати; знайти поблизу місце під зняту клавіатуру не завжди можливо; до того ж її можна забути або втратити по неуважності. Тим не менш, у подібної конструкції є і переваги: наприклад, якщо в дорозі достатньо планшета, немає птреби тримати при собі ще й додатковий тягар у вигляді нижньої половини пристрою.

Сертифікація дисплея ноутбука на предмет безпечного рівня випромінювання синього світла та частоти мерехтіння панелі. Наявність сертифіката підтверджує комфортність екрана для очей.

TÜV Rheinland — великий міжнародний концерн зі штаб-квартирою в німецькому Кельні, що надає широкий перелік аудиторських послуг. Спеціалістами компанії був розроблений і затверджений ряд тестів на відповідність екранів мобільних пристроїв, моніторів і телевізорів необхідному рівню захисту очей від шкідливого впливу випромінювання дисплеїв на зір користувача по той бік екрана. Авторитетна думка TÜV Rheinland користується повагою в техноком'юніті. Сертифікати цього органу видаються успішно випробуваним зразкам електроніки за впроваджувані технології фільтрації синього світла та придушення мерехтіння екранів.

Максимальна кількість оперативної пам'яті, яку можна встановити на ноутбук. Залежить, зокрема, від типу використовуваних модулів пам'яті, а також від кількості слотів під них. Звертати увагу на цей параметр має сенс насамперед в тому разі, якщо ноутбук купується з розрахунком на апгрейд RAM і об'єм фактично встановленої пам'яті в ньому помітно менше максимально доступного. Так ноутбуки можна поліпшити за оперативною пам'яттю до 16 ГБ, 24 ГБ, 32 ГБ, 48 ГБ, 64 ГБ і навіть більше – 128 ГБ.

Інтерфейс підключення, що використовується встановленим в ноутбуці SSD-модулем з роз'ємом M.2 (див. «Тип накопичувача»).

Однією з особливостей роз'єма M.2 і накопичувачів під нього є те, що вони можуть використовувати два різних інтерфейси підключення: PCI-E (в тому чи іншому різновиді) або SATA. Підкреслимо, що в даному пункті зазначаються дані SSD-модуля; в самому роз'ємі можуть передбачатися й інші варіанти інтерфейсу, у тому числі більш прогресивні — див. «Інтерфейс роз'єма M.2» (наприклад, накопичувач з підключенням PCI-E 3.0 може бути розміщений в роз'ємі, що підтримує також більш швидкий PCI-E 4.0). Однак у будь-якому разі роз'єм підключення зазвичай дає можливість реалізувати всі можливості встановленого накопичувача; так що даний пункт дає змогу цілком достовірно оцінити можливості штатного модуля M.2.

Що стосується конкретних інтерфейсів, то в наш час можна зустріти переважно такі варіанти:

— SATA 3. Інтерфейс SATA першопочатково був створений для традиційних жорстких дисків. Третя версія цього інтерфейсу є останньою; вона забезпечує швидкість передачі даних 600 МБ/с. Це значно менше, ніж у PCI-E, і в цілому дуже небагато за мірками SSD-накопичувачів. Тому M.2-підключення з використанням SATA характерне переважно для недорогих модулів початкового рівня. Тим не менше, навіть такі носії в цілому працюють швидше більшості HDD.

— PCI-E. Універсальний інт...ерфейс для підключення внутрішньої периферії. Забезпечує в цілому вищі швидкості, ніж SATA, завдяки чому краще підходить для SSD-модулів: теоретично PCI-E дає змогу реалізувати весь потенціал твердотільних накопичувачів, навіть найшвидших. На практиці ж підтримувана швидкість передачі даних може бути різною — залежно від версії інтерфейсу і числа ліній (каналів передачі даних). Ось варіанти, найактуальніші для сучасних ноутбуків:

• PCI-E 3.0 2x. Підключення з використанням 2 ліній PCI-E версії 3.0. Ця версія забезпечує швидкість близько 1 ГБ/с на лінію; відповідно, дві лінії дають максимум трохи менше ніж в 2 ГБ/с.
• PCI-E 3.0 4x. Підключення з використанням 4 ліній PCI-E версії 3.0. Забезпечує максимальну швидкість близько 4 ГБ/с.
• PCI-E 4.0 4x. Підключення з використанням 4 ліній PCI-E версії 4.0. У цій версії пропускна здатність, в порівнянні з PCI-E 3.0, була збільшена вдвічі — таким чином, 4 лінії дають максимальну швидкість близько 8 МБ/с.

Зазначимо, що у разі роз'ємів M.2 різні варіації PCI-E зазвичай цілком сумісні між собою — хіба що швидкість підключення при роботі з «нерідним» роз'ємом буде обмежуватися можливостями найповільнішого компонента. Наприклад, при підключенні SSD-модуля PCI-E 3.0 4x в слот PCI-E 3.0 2x ця швидкість буде відповідати можливостям роз'єма, а при підключенні до PCI-E 4.0 4x — можливостям накопичувача.

Інтерфейс основного роз'єму M.2, передбаченого в ноутбуці.

Основним в даному разі вважається роз'єм, в якому встановлений накопичувач SSD M.2 (див. «Тип накопичувача»). Інтерфейс самого накопичувача вказується окремо (див. вище), а інтерфейс роз'єму уточнюється в тому разі, якщо роз'єм підтримує більш прогресивний тип підключення, ніж встановлений в нього пристрій. В якості прикладу можна навести таку ситуацію: сам пристрій працює за стандартом SATA або PCI-E 3.0 2x (див. «Інтерфейс накопичувача M.2» вище), а роз'єм на платі здатний працювати з інтерфейсом PCI-E 3.0 4x.

Подібна інформація буде корисна передусім для оцінки можливостей з апгрейду ноутбука (з заміною штатного SSD-модуля на більш швидкий). В наш час в цьому пункті можна зустріти переважно такі варіанти:

— PCI-E 3.0 2x. Фактично — найбільш скромний стандарт PCI-E, що зустрічається в M.2-портах сучасних ноутбуків: підключення з використанням 2 ліній PCI-E версії 3.0. Ця версія забезпечує швидкість близько 1 ГБ/с на лінію; відповідно, дві лінії дають максимум трохи менше ніж 2 ГБ/с.

— PCI-E 3.0 4x. Підключення з використанням 4 ліній PCI-E версії 3.0. Забезпечує максимальну швидкість близько 4 ГБ/с.

— PCI-E 4.0 4x. Підключення з використанням 4 ліній PCI-E версії 4.0. У цій версії пропускна здатність, в порівнянні з PCI-E 3.0, була збільшена вдвічі — таким чином, 4 лінії дають максимальну швидкість близько 8 ГБ/с.

— PCI-E. Підключе...ння по PCI-E, для якого виробник не уточнив докладні дані (версію та кількість ліній).

Нагадаємо, що в разі роз'ємів М.2 різні варіанти PCI-E цілком сумісні між собою — хіба що швидкість буде обмежуватися можливостями більш повільного компонента. На практиці це означає, що, приміром, у роз'єм М.2 з інтерфейсом PCI-E 3.0 4x цілком можна підключити накопичувач під PCI-E 3.0 2x або PCI-E 4.0 4x; у першому варіанті швидкість буде обмежена можливостями накопичувача, у другому — можливостями роз'єму.

Розмір модуля SSD M.2 (див. «Тип накопичувача»), встановленого в ноутбуці. Зазначається у форматі «ширина х довжина».

Даний параметр насамперед дає змогу оцінити кількість місця, виділеного під накопичувач, і можливість його заміни на модуль іншого розміру. Тут варто зазначити, що сам стандарт M.2 допускає декілька варіантів по довжині і ширині, однак найбільше поширення отримали плати шириною 22 мм. Довжина такої плати зазвичай відповідає одному із стандартних варіантів: 30 мм, 42 мм, 60 мм, 80 мм і 110 мм.

В цілому встановлення більше короткого модуля тієї ж ширини (наприклад, 22х42 мм замість 22х60 мм) не викликає проблем, а ось можливість використання більш великих комплектуючих варто уточнювати окремо — далеко не всякий корпус допускає встановлення M.2 накопичувачів з більшою, ніж у штатного модуля, довжиною. Що стосується конкретних розмірів, то найбільшого поширення в сучасних лептопах отримали SSD M.2 22х80 мм: такий розмір гарантовано дає змогу змінювати «рідний» накопичувач на практично будь-який модуль стандарту 22 мм (крім найбільших, 22х110 мм — і навіть для них може знайтися місце). Зустрічаються і менші розміри — 22х60 мм, 22х42 мм і навіть 22х30 мм — однак помітно рідше. І тут варто сказати, що чим менше довжина SSD-модуля, тим, як правило, менше його ємність.

Зазначимо, що в сучасних ноутбуках застосовуються також M.2-модулі іншої ширини — зазвичай 16 мм при довжині 20 мм (16х20 мм). Втім, це дуже рідкісний варіант.

Кількість додаткових роз'ємів M.2 на материнській платі ноутбука.

Додатковим в даному випадку називають будь-який вільний роз'єм M.2 (при наявності встановленого накопичувача роз'єм вважається основним і його характеристики наводяться вище — див. «Інтерфейс роз'єму M.2» та інше). Таких вільних слотів може бути і декілька — тому в нашому каталозі уточнюється кількість додаткових роз'ємів M.2, а не просто їх наявність.

В будь-якому разі, цей параметр корисний насамперед у тому випадку, якщо ноутбук купується в розрахунку на апгрейд. Він дає змогу оцінити, скільки SSD-накопичувачів під M.2 (або іншої периферії з таким підключенням) можна додатково встановити в пристрій. При цьому, вибираючи конкретні компоненти, варто врахувати також інтерфейс і розміри вільних M.2-слотів (детальніше див. нижче).

Інтерфейс підключення, підтримуваний наявними в ноутбуці додатковим роз'ємом M.2 (див. вище). Нагадаємо, цей роз'єм першопочатково вільний; так що дана інформація дає змогу оцінити сумісність з додатковими комплектуючими і, відповідно, можливості апгрейду.

Через роз'єм M.2 можуть реалізовуватись два основні типи інтерфейсів SATA і PCI-E. SATA був першопочатково створений для жорстких дисків, його підтримка обходиться недорого, проте швидкість такого підключення не перевищує 600 МБ/с — це дуже небагато за мірками SSD-накопичувачів і іншої сучасної периферії. Тому в додатковому роз'ємі (роз'ємах) M.2 найчастіше реалізується той чи інший різновид PCI-E. Цей інтерфейс має декілька варіацій, що розрізняються за версією, кількістю ліній і, як наслідок, швидкістю роботи; ось варіанти, найбільш актуальні для сучасних ноутбуків:

— PCI-E 3.0 2x. Підключення з використанням 2 ліній PCI-E версії 3.0, дає максимум швидкості трохи менше ніж в 2 ГБ/с.
— PCI-E 3.0 4x. Підключення з використанням 4 ліній PCI-E версії 3.0. Забезпечує максимальну швидкість близько 4 ГБ/с.
— PCI-E 4.0 4x. Підключення з використанням 4 ліній PCI-E версії 4.0, пропускна здатність — близько 8 МБ/с.
— PCI-E. Підключення PCI-E, для якого виробник не уточнив докладні дані (версію та кількість ліній).

Тут варто зазначити, що у випадку з M.2 різні версії PCI-E цілком сумісні між собою (хіба що швидкість роботи буде обмежуватися можливостями більше пові...льної сторони — накопичувача або роз'єма). Тому навіть якщо конкретні можливості такого роз'єму не уточнюються — це в цілому не є критичним (ці можливості не завадить дізнатися хіба що в тому випадку, якщо висока швидкодія є для вас принципово важливою).

Розмір додаткового слота під накопичувач (або іншу периферію) з інтерфейсом M.2, передбаченого в ноутбуці.

Підкреслимо, що в даному випадку мова йде не про фактично встановлений накопичувач, а саме про розмір відсіку (нагадаємо, накопичувач в ньому першопочатково відсутній — докладніше див. «Додатковий роз'єм M. 2»). Знаючи цей розмір, можна оцінити максимальні габарити SSD-модуля (або іншого компонента), який може поміститися в цей відсік. Тут варто зазначити, що найбільшого поширення в наш час отримали M.2-плати шириною 22 мм, під цю стандартну ширину зазвичай робляться і слоти в ноутбуках. Тому основний показник, що визначає сумісність за розміром — довжина.

У відсіків на материнських платах лептопів довжина найчастіше становить 80 мм (маркування 22х80 мм). Це дає змогу встановлювати 22-міліметрові M.2-плати довжиною 80 мм, 60 мм, 42 мм та 30 мм — тобто всі види таких плат, за винятком найбільших, на 110 мм. Останнє, втім, не є недоліком, оскільки 110-мм компоненти вкрай рідко використовуються в ноутбуках. Якщо додаткових (вільних) M.2-слотів декілька і вони розрізняються за розміром — у цьому пункті уточнюються і ці дані, наприклад, «22х80/22х42 мм».