Порівняння Asus ROG Strix Platinum ROG Strix 1000W Platinum vs Asus ROG Loki ROG Loki SFX-L 850W Platinum

Вихідна потужність блока живлення, іншими словами — максимальна потужність, яку він здатний видати на систему. Для ефективної роботи комп'ютера необхідно, щоб потужність блока живлення була вище загальної споживаної потужності системи на максимальному навантаженні. Вирахувати останню можна, об'єднавши потужність окремих компонентів, однак в загальному для офісних конфігурацій вважається достатньою потужність 400 Вт – 450 Вт, для середніх ігрових — близько 600 Вт (500 Вт, 550 Вт, 650 Вт, 700 Вт, 750 Вт), а для топових — потужність 800 Вт і вище (850 Вт, 1000 Вт і навіть понад 1 кВт).

Форм-фактор визначає передусім розміри, і, як наслідок — цільове призначення блока живлення. На сьогоднішній день існують такі основні форм-фактори:

— ATX. Умовно його можна назвати «стандартним» — це найпоширеніший форм-фактор для настільних ПК звичайного розміру (в корпусах Full Tower і Midi Tower).

— TFX. Компактний форм-фактор, розрахований спеціально корпусу на невеликих розмірів (зокрема, Mini Tower). Внаслідок цільового призначення потужність таких блоків живлення, зазвичай, нижче, ніж повнорозмірних ATX, водночас електрично вони повністю відповідають стандарту ATX.

— SFX. Модифікація форм-фактора ATX, розроблена наприкінці ХХ століття як варіант живлення для систем в мініатюрних форм-факторах microATX і FlexATX (S в назві означає «small», тобто «маленький»). Відповідно, головною відмінністю є габарити: вони значно менші і становлять (ширина-глибина-висота) 100х125х64 мм при стандартному 60 мм вентиляторі. При встановленні більш крупних чи більш дрібних вентиляторів відповідно змінюється висота блока; зустрічаються і інші відхилення від стандарту (наприклад, дещо більша глибина). Роз'єми живлення практично повністю аналогічні оригінальному ATX, і ці два стандарти вважаються повністю взаємозамінними.

Коефіцієнт корисної дії, у даному випадку — співвідношення потужності блока живлення (див. «Потужність») до його споживаної потужності. Чим вище ККД — тим більш ефективний блок живлення, тим менше енергії він споживає від мережі при тій же вихідній потужності і тим дешевше коштує його експлуатація. ККД може відрізнятися в залежності від навантаження; в характеристиках можуть вказувати як мінімальний ККД, так і його значення на середньому навантаженні (50%).

Зазначимо, що від даного показника напряму залежить відповідність тому чи іншому рівню економічності 80PLUS (детальніше див. «Сертифікат»).

Діаметр вентилятора (вентиляторів) в системі охолодження блока живлення.

Великий діаметр дає змогу досягти гарної ефективності при порівняно невисоких обертах — а це, зі свого боку, знижує шум та енергоспоживання. З іншого боку, великі вентилятори обходяться дорожче дрібних і займають багато місця, що позначається на габаритах всього БЖ. Також підкреслимо, що невеликий вентилятор ще не є ознакою дешевого блока живлення — таке оснащення можуть мати і досить прогресивні моделі, заради зменшення габаритів.

Що стосується конкретних діаметрів, то найменше значення, яке можна зустріти в сучасних БЖ споживчого рівня — 80 мм. Найбільш популярний варіант — 120 мм, такий розмір дає непогану ефективність і порівняно невеликий рівень шуму при розумною ціною і габаритах. Дещо рідше зустрічаються більші діаметри — 135 мм і 140 мм.

Система сертифікації Cybenetics Lambda оцінює рівень шуму блоків живлення (БЖ), надаючи споживачам інформацію про їхні акустичні характеристики. В результаті можна покладатися не тільки на ефективність роботи блока живлення, але й на його шумність. Існують такі рівні сертифікації Cybenetics Lambda:

Standard — від 40 дБ(A) до 45 дБ(A) – відчутний шум;

Standard+ — від 35 дБ(A) до 40 дБ(A) – помітний шум;

Standard++ — від 30 дБ(A) до 35 дБ(A) – помірний шум;

A- — від 25 дБ(A) до 30 дБ(A) – помірно тихо;

A — від 20 дБ(A) до 25 дБ(A) – тихо;

A+ — від 15 дБ(A) до 20 дБ(A) – дуже тихо;

A++ — менше 15 дБ(A) – практично безшумно.

Стандарт для блоків живлення, що доповнює специфікації ATX щодо живлення по лінії 12 В. Введений в ужиток з часів процесора Intel Pentium 4. У першій серії стандарту переважно використовувалася лінія + 5 В, з версії 2.0 пішло впровадження лінії +12 В для повноцінного живлення компонентів комп'ютера. Також у другому поколінні з'явився 24-контактний роз'єм живлення, який використовується в більшості сучасних материнських плат.

Кількість роз'ємів Molex (IDE), передбачене в конструкції блока живлення.

Першопочатково такий роз'єм призначався для живлення периферії під інтерфейс IDE, насамперед жорстких дисків. І хоча сам по собі IDE на сьогодні є остаточно застарілим і в нових комплектуючих не застосовується, однак роз'єм живлення Molex продовжує встановлюватися у блоки живлення, причому практично в обов'язковому порядку. Майже будь-який сучасний БЖ має хоча б 1 – 2 таких роз'єму, а висококласних моделях ця кількість може становити 7 і більше. Така ситуація пов'язана з тим, що Molex IDE є досить універсальним стандартом, і за допомогою найпростіших перехідників від нього можна живити комплектуючі з іншим інтерфейсом живлення. Приміром, існують перехідники Molex – SATA для накопичувачів, Molex – 6 pin для відеокарт і т. ін.

Кількість роз'ємів живлення PCI-E формату 8pin (6+2), передбачене в конструкції БЖ.

Додаткові роз'єми живлення PCI-E (всіх форматів) застосовуються для додаткового живлення тих видів внутрішньої периферії, для якої вже недостатньо 75 Вт, подаються безпосередньо через гніздо PCI-E материнської плати (характерний приклад — відеокарти). В комплектуючих для ПК зустрічається два види таких роз'ємів — 6 pin, забезпечує до 75 Вт додаткового живлення, і 8pin, що дає до 150 Вт. А штекери 8pin (6+2), які використовуються в блоках живлення, є універсальними: вони можуть працювати і з 6-контактним, і з 8-контактним роз'ємом на платі розширення. Тому саме цей тип штекерів є найбільш популярним у сучасних БЖ.

Що стосується кількості, у продажу можна зустріти моделі на 1 роз'єм PCI-E 8pin (6+2), на 2 таких роз'єми, на 4 роз'єми, а в окремих випадках — на 6 і більше. Кілька подібних штекерів можуть стати в нагоді, наприклад, при підключенні декількох відеокарт для потужного продуктивного відеоадаптера, оснащеного кількома роз'ємами додаткового живлення PCI-E.

Наявність обплетення у комплектних дротів системного блока — у всіх або хоча б у деяких.

Дана особливість позитивно позначається на надійності, роблячи дріт максимально стійким до перегинів, стирання, сильному натиску і іншим подібним впливам; також вона дає додатковий захист від випадкових контактів з гострими предметами (наприклад, при ремонті ПК). Недоліками дротів в обплетенні, крім підвищеної вартості, є також збільшена товщина і більша жорсткість, ніж у аналогічних кабелів у звичайній ізоляції. Це може створити певні складнощі при організації простору всередині системного блока.