Порівняння Apple iMac 21.5" 2017 MMQA2 vs Asus Zen AiO ZN220IC ZN220ICGT-RA004X

Конкретна модель процесора, встановленого в ПК, вірніше — його індекс в межах своєї серії (див. «Процесор»). Повна назва моделі складається з найменування серії і цього індексу — наприклад, Intel Core i3 3220; знаючи це назва, можна знайти докладну інформацію про процесор (характеристики, відгуки тощо) і визначити, наскільки він підходить для Ваших цілей.

Кількість потоків, підтримуване комплектним процесором ПК.

Потік в даному випадку являє собою послідовність команд, виконувану ядром. Першопочатково кожне окреме ядро здатне працювати тільки з однією такою послідовністю. Проте серед сучасних CPU все частіше зустрічаються моделі, у яких число потоків вдвічі перевищує кількість ядер. Це означає, що в процесорі використано технологію багатопотоковості, і кожне ядро працює з двома послідовностями команд: коли в одному потоці виникають паузи, ядро перемикається на інший, і навпаки. Це дозволяє помітно підвищити продуктивність без зростання тактової частоти і тепловиділення, однак і коштують такі CPU дорожче однопоточних аналогів.

Тактова частота процесора під час роботи в режимі TurboBoost або TurboCore.

Технологія Turbo Boost використовується в процесорах Intel Turbo Core — AMD. Суть даної технології і там, і там однакова: якщо частина ядер працює під високим навантаженням, а частина простоює, то частина завдань передається з більш завантажених ядер на менш завантажені, що покращує продуктивність. При цьому звичайно збільшується тактова частота процесора; це значення та зазначається у цьому пункті. Детальніше про тактовій частоті загалом див. вище.

Результат, показаний процесором ПК в тесті (бенчмарку) Passmark CPU Mark.

Passmark CPU Mark — комплексний тест, що дозволяє оцінити продуктивність CPU в різних режимах і з різною кількістю потоків. Результати виводяться у балах; чим більше балів — тим вище загальна продуктивність процесора. Для порівняння: станом на 2020 рік в бюджетних рішеннях результати вимірюються сотнями балів, в моделях середнього рівня вони варіюються від 800 – 900 до більше ніж 6 000 балів, а окремі топові чипи здатні показати 40 000 балів і більше.

Результат, показаний процесором ПК в тесті (бенчмарку) Geekbench 4.

Geekbench 4 представляє собою комплексний кросплатформенний тест, що дозволяє, крім іншого, визначати ефективність роботи процесора в різних режимах. При цьому, за заявою розробників, режими перевірки максимально наближені до різних реальних завдань, які доводиться вирішувати процесору. Результат наводиться в балах: чим більше балів — тим потужніше CPU, при цьому різниця в числах відповідає фактичній відмінності в продуктивності («удвічі більше результат — удвічі вище потужність»).

Зазначимо, що за еталон у Geekbench 4 взято процесор Intel Core i7-6600U з тактовою частотою 2,6 ГГц. Його потужність оцінена в 4000 балів, і вже з нею порівнюються показники інших тестованих CPU.

Результат, показаний процесором ПК в тесті (бенчмарку) Cinebench R15.

Cinebench — тест, розроблений для перевірки можливостей процесора і відеокарти. Творець цього бенчмарку, компанія Maxon, відома також як розробник 3D-редактора Cinema 4D; це й визначило особливості тестування. Так, крім суто математичних задач, при використанні Cinebench R15 процесор навантажується обробленням високоякісної тривимірної графіки. Ще одна цікава особливість полягає у великій підтримці багатопоточності — тест дозволяє повноцінно перевіряти потужність чипів, що оброблюють до 256 потоків одночасно.

Традиційно для процесорних бенчмарків результати перевірки зазначаються в балах (точніше, очках — PTS). Чим більше окулярів набрав CPU — тим вище його продуктивність.

Об'єм оперативної пам'яті (ОЗП або RAM), що постачається у комплекті з комп'ютером.

Від цього параметра залежить загальна продуктивність ПК: за інших рівних умов більшу кількість ОЗП прискорює роботу, дозволяє справлятися з більш ресурсоємними завданнями і полегшує одночасне виконання великої кількості процесів. Що стосується конкретних цифр, то мінімальним об'ємом, необхідне для стабільної роботи ПК загального призначення, в наш час вважається 4 ГБ. Микрокомпьютерам і тонким клієнтам вистачає і меншої кількості, а в геймерські системи, навпаки, встановлюється не менше 8 ГБ. 16 ГБ і тим більше 32 ГБ — це вже досить солідні обсяги, а в найбільш потужних і продуктивних системах зустрічаються значення в 64 ГБ і навіть більше. Також у продажу можна зустріти конфігурації взагалі без ОЗП — для такого пристрою користувач може вибрати кількість пам'яті на свій розсуд; з низки причин така конфігурація особливо популярна в неттопах.

Відзначимо, що зазвичай сучасні ПК допускають збільшення кількості RAM, так що не завжди має сенс купувати дорогий пристрій з великим об'ємом «оперативки» — іноді розумніше почати з більш простої моделі та розширити її, якщо виникне необхідність. Можливість апгрейда в таких випадках варто уточнити окремо.

Кількість слотів під модулі оперативної пам'яті, передбачене на материнській платі ПК. В даному випадку мова йде про слотах під знімних планки; для ПК з вбудованою пам'яттю даний параметр неактуальне.

Наявні на материнській платі слоти можуть бути зайняті всі, частково або не зайняті взагалі (в моделях без без ОЗП). У будь-якому разі звертати увагу на їх кількість стоїть в тому випадку, якщо першопочатково встановлену кількість RAM вас не влаштовує (або з часом перестане влаштовувати), і ви плануєте апгрейд системи. Найменша кількість, що зустрічається в ПК з додатковою пам'яттю — 1 слот; якщо він зайнятий, при апгрейді планку доведеться тільки міняти. Більша кількість роз'ємів під ОЗП — обов'язково парне, це пов'язано з рядом технічних нюансів; найчастіше це кількість — 2 або 4, однак воно може бути і більшим — аж до 16 потужних робочих станціях.

Зазначимо, що при плануванні апгрейда потрібно враховувати не тільки кількість слотів та тип пам'яті (див. вище), але і характеристики материнської плати. Всі сучасні «материнки» мають обмеження щодо максимального об'єму RAM; в результаті, наприклад, наявність наявність двох слотів DDR4 ще не означає, що систему можна встановити відразу дві планки максимального об'єму, 128 ГБ кожна.

Тип відеокарти, що використовується в ПК. Сучасні комп'ютери можуть оснащуватися як інтегрованими модулями (серед таких можна зустріти продукцію Apple и Intel — HD Graphics, UHD Graphics і Iris), так і дискретними відеокартами (у тому числі професійного рівня), які можуть встановлюватися по декілька штук з використанням технології SLI або CrossFire. Крім того, у продажу можна зустріти конфігурації, які взагалі не укомплектовані графічними адаптерами. Ось більш докладний опис кожного варіанта:

— Інтегрована. Відеокарти, що вбудовані прямо в процесор (рідше — в материнську плату) і не мають власної виділеної пам'яті: пам'ять для обробки відео відбирається із загальної «оперативки». Головні переваги таких модулів — невисока вартість, низьке енергоспоживання, мінімальне тепловиділення (яке не потребує спеціальних систем охолодження) і максимально компактні розміри. З іншого боку, і продуктивність у цього типу графіки невисока: її вистачає для нескладних повсякденних завдань на зразок вебсерфінгу, перегляду відео і невимогливих ігор, а ось для більш серйозних цілей бажано все ж мати в системі дискретний відеоадаптер. Та й той факт, що інтегрова...ні системи займають під час роботи частину системної RAM, теж не сприяє продуктивності.

— Дискретна. Відеокарти у вигляді окремих модулів зі спеціалізованим процесором і власною пам'яттю. Коштують помітно дорожче інтегрованих, займають більше місця і споживають більше енергії, проте всі ці недоліки компенсуються ключовою перевагою — високою продуктивністю. Це дозволяє працювати навіть з «важким» графічним контентом на зразок сучасних ігор, 3D-рендерінгу, відеомонтажу у високих роздільних здатностях тощо (хоча конкретні характеристики дискретної графіки, зрозуміло, можуть бути різними). Крім того, оброблення графіки в таких системах не задіює основну оперативну пам'ять, що теж є важливою перевагою. Для додаткового підвищення продуктивності дискретні відеокарти можуть об'єднуватись в системи SLI / CrossFire, цей варіант вказується окремо (див. нижче). Також зазначимо, що у більшості сучасних ПК така графіка поєднується з процесором, що має вбудоване графічне ядро, і часто працює в гібридному режимі: інтегрований модуль застосовується для нескладних завдань, а при зростанні навантаження система перемикається на дискретну відеокарту.

— SLI / CrossFire. Декілька дискретних відеокарт (див. вище), об'єднаних у зв'язку з технологією SLI (застосовується NVIDIA) або Crossfire (використовується AMD). C точки зору пересічного користувача принципових відмінностей між цими технологіями немає: і та, і інша дають змогу об'єднати обчислювальні потужності декількох відеокарт, підвищивши таким чином графічну продуктивність. Однак і коштує подібна графіка недешево, а тому застосовується вона виключно в високопродуктивних ПК з упором на графічні можливості — зокрема, геймерських.

– Купується окремо. Відсутність будь-якої відеокарти в першопочатковій комплектації ПК. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в окремих висококласних робочих станціях, такі конфігурації оснащені професійними процесорами без вбудованого графічного ядра і не мають дискретної графіки – передбачається, що такий адаптер користувачеві зручніше купити окремо.