Порівняння MSI Z370 GAMING M5 vs MSI Z370 GAMING PRO CARBON AC

Розміри материнської плати у висоту і ширину. Передбачається, що традиційне розміщення материнських плат — вертикальне, тому в даному випадку один з габаритів називають не довжиною, а заввишки.

Розміри материнських плат багато в чому визначаються їх форм-факторами (див. вище), однак розмір конкретної плати може дещо відрізнятися від стандарту, прийнятого для даного форм-фактора. Крім того, уточнити розміри за характеристиками конкретної «материнки» зазвичай простіше, ніж шукати або згадувати загальну інформацію по форм-фактору. Тому дані про розмір можуть наводитися навіть для моделей, цілком відповідають стандарту.

Третій розмір — товщина — з низки причин вважається менш важливим, тому його часто опускають.

Підтримка материнської платою технології DualBIOS.

Збої і помилки в BIOS (див. BIOS) є однією з найбільш серйозних проблем, які можуть виникнути у сучасного ПК — вони не тільки позбавляють комп'ютер працездатності, але ще й дуже складні у виправленні. Технологія DualBIOS створена для полегшення боротьби з подібними проблемами. Материнські плати, виконані за цією технологією, мають дві мікросхеми для запису BIOS: перша мікросхема містить основну версію BIOS, яка використовується для завантаження системи в штатному режимі, друга — резервну копію BIOS в початковій (фабричних) конфігурації. Резервна мікросхема вступає в роботу у разі виявлення помилки в основний BIOS: якщо виявлена помилка в програмному коді, він відновлюється до оригінальної фабричної версії, якщо ж мав місце апаратний збій — резервна мікросхема бере керування системою на себе, замінюючи основну. Це дозволяє забезпечити працездатність системи навіть при серйозних проблемах в роботі BIOS, не вдаючись до складних процедур відновлення.

Підтримка материнської платою технології Crossfire від AMD.

Ця технологія дозволяє підключати до ПК відразу кілька окремих відеокарт AMD і об'єднувати їх обчислювальні потужності, підвищуючи відповідним чином графічну продуктивність системи в конкретних завданнях. Відповідно, ця особливість означає, що «материнка» оснащена як мінімум двома слотами під відеокарти PCI — E 16x; взагалі ж Crossfire допускає об'єднання до 4 окремих адаптерів.

Подібний функціонал особливо важливий для вимогливих ігор і «важких» задач зразок 3D-рендеринга. Однак варто мати на увазі, що для використання декількох відеокарт така можливість повинна бути передбачена ще й в додатку, запускаемом на комп'ютері. Так що в деяких випадках один потужний відеоадаптер виявляється кращим, ніж декілька порівняно простих з тим же сумарним об'ємом VRAM.

Аналогічна технологія NVIDIA носить назву SLI (див. нижче). Crossfire відрізняється від неї переважно трьома моментами: можливістю об'єднувати відеоадаптери c різними моделями графічних процесорів (головне, щоб вони були побудовані на одній архітектурі), відсутністю необхідності в додаткових кабелів або мостах (відеокарти взаємодіють безпосередньо через шину PCI-E) і дещо меншою вартістю (що дозволяє застосовувати дану технологію навіть у бюджетних «материнках»). Завдяки останньому практично всі материнські плати з SLI підтримують ще й Crossfire, але не навпаки.

Підтримка материнської платою технології SLI від NVIDIA.

Ця технологія дозволяє підключати до ПК відразу кілька окремих відеокарт NVIDIA і об'єднувати їх обчислювальні потужності, підвищуючи відповідним чином графічну продуктивність системи в конкретних завданнях. Відповідно, ця особливість означає, що «материнка» оснащена як мінімум двома слотами під відеокарти PCI — E 16x; взагалі ж SLI допускає об'єднання до 4 окремих адаптерів.

Подібний функціонал особливо важливий для вимогливих ігор і «важких» задач зразок 3D-рендеринга. Однак варто мати на увазі, що для використання декількох відеокарт така можливість повинна бути передбачена ще й в додатку, запускаемом на комп'ютері. Так що в деяких випадках один потужний відеоадаптер виявляється кращим, ніж декілька порівняно простих з тим же сумарним об'ємом VRAM.

Аналогічна технологія AMD носить назву Crossfire (див. вище). Основною відмінністю між цими технологіями є те, що SLI більш вимоглива до сумісності: вона працює тільки на відеокартах з однаковими моделями GPU (хоча інші параметри — виробник, об'єм і частота відеопам'яті і т. п. можуть бути різними). Крім того, відеоадаптери у зв'язці SLI потрібно з'єднувати кабелем або мостом (виняток становлять лише окремі бюджетні моделі); а підтримка цієї технології обходиться дещо дорожче, ніж у випадку Crossfire, тому в материнських платах вона зустрічається рідше (і переважно разом з рішенням від AMD).

Версия (стандарт) Wi-Fi, поддерживаемая Wi-Fi модулем материнской платы. Основное назначение таких модулей, независимо от версии — доступ в Интернет через беспроводные роутеры; однако Wi-Fi может применяться и для прямой связи с другими устройствами — например, для передачи материалов с цифровой фотокамеры или дистанционного управления ею.

В наше время можно встретить поддержку разных стандартов Wi-Fi (вплоть до Wi-Fi 6, Wi-Fi 6E, Wi-Fi 7). От этого нюанса зависит прежде всего максимальная скорость соединения. При этом разные версии различаются также по используемым диапазонам; а совместимыми между собой они являются в том случае, если совпадают по используемым диапазонам. Впрочем, беспроводные модули современных «материнок» часто поддерживают не только указанный в характеристиках стандарт Wi-Fi, но и более ранние; этот момент не мешает уточнить отдельно, однако в большинстве случаев проблем с совместимостью не возникает. Тем не менее, для использования всех возможностей той или иной версии ее должны поддерживать оба устройства — и «материнка», и внешнее устройство.

Список основных версий выглядит так:

— Wi-Fi 3 (802.11g). Самый старый стандарт из актуальных на сегодня, в чистом виде встречается только в откровенно устаревших платах. Работает на скоростях до 54 Мбит/с в диапазоне 2,4 ГГц.
— Wi-fi 4 (802.11...n). Довольно популярный стандарт, лишь недавно начавщий уступать позиции более продвинутым вариантам. Поддерживает как диапазон 2,4 ГГц, так и более продвинутый 5 ГГц, а максимальная скорость передачи данных составляет 150 Мбит/с на канал (до 600 Мбит/с при 4 антеннах).
— Wi-Fi 5 (802.11aс). Работает только на 5 ГГц. Изначально максимальная теоретическая скорость передачи данных составляла 1300 Мбит/с, однако с 2016 года используется стандарт 802.11ac Wave 2, где этот показатель увеличен до 2,34 Гбит/с.
— Wi-Fi 6 (802.11ax). Изначально работает на двух диапазонах — 2,4 ГГц и 5 ГГц — однако спецификация данного стандарта предусматривает возможность использования любого рабочего диапазона в промежутке между 1 ГГц и 7 ГГц (по мере появления таких диапазонов). Номинальная скорость передачи данных по сравнению с Wi-Fi 5 выросла всего на треть, однако ряд улучшений, повышающих эффективность связи, позволяет добиться значительного роста фактической скорости — в теории до 10 Гбит/с и даже выше.
— Wi-Fi 6E (802.11ax). Усовершенствованная ветвь стандарта Wi-Fi 6 со скоростью передачи данных до 10 Гбит/с. Стандарт Wi-Fi 6E носит техническое название 802.11ax. Но в отличие от базового Wi-Fi 6, который именуется аналогичным образом, в нём предусматривается работа в незагруженном диапазоне 6 ГГц. В целом же стандарт использует 14 различных диапазонов частот, предлагая высокую пропускную способность со множеством активных подключений.
— Wi-Fi 7 (802.11be). Технология, как и предшествующая Wi-Fi 6E, способна работать в трех частотных диапазонах: 2.4 ГГц, 5 ГГц и 6 ГГц. При этом максимальную ширину полосы пропускания в Wi-Fi 7 нарастили со 160 МГц до 320 МГц — чем шире канал, тем больше данных он может передать. В стандарте IEEE 802.11be используется модуляция 4096-QAM, что тоже позволяет вмещать больше символов в единице передачи данных. Из Wi-Fi 7 можно выжать максимальную теоретическую скорость обмена информацией до 46 Гбит/с. В контексте применения беспроводного подключения для стриминга и видеоигр весьма интересной видится внедренная разработка MLO (Multi-Link Operation). С ее помощью можно агрегировать несколько каналов в разных диапазонах, что существенно уменьшает задержки при передаче данных, обеспечивает низкий и стабильный пинг. А минимизировать задержки связи при условии множества подключенных клиентских устройств призвана технология Multi-RU (Multiple Resource Unit).

Модель LAN-контролера, встановленого в материнській платі.

LAN-контролер забезпечує обмін даними між платою і мережевим портом (портами) комп'ютера. Відповідно, від характеристик цього модуля залежать як спільні характеристики, так і окремі особливості мережевого функціоналу «материнки»: підтримка спеціальних технологій, якість з'єднання при нестабільній зв'язку і т. п. Знаючи модель LAN-контролера, можна знайти детальні дані по ньому — в тому числі практичні відгуки; ця інформація рідко потрібно пересічному користувачеві, однак вона може згодитися ентузіастам онлайн-ігор, а також для деяких специфічних завдань.

У світлі цього модель LAN-контролера уточнюється переважно в тих випадках, якщо це досить прогресивне рішення, помітно перевершує стандартні моделі. Такі рішення у наш час випускаються переважно під брендами Intel (середній рівень), Realtek (відносно прості моделі), Aquntia та Killer (переважно прогресивні рішення).

Кількість роз'ємів USB 2.0, встановлених на задній панелі материнської плати.

Нагадаємо, USB є найпопулярнішим сучасним роз'ємом для підключення різної зовнішньої периферії — від клавіатур і мишей до спеціалізованого обладнання. А USB 2.0 — це найстаріша з актуальних на сьогодні версій даного інтерфейсу; вона помітно поступається більш нової USB 3.2 як по швидкості (до 480 Мбіт/с), так і по потужності живлення і функціоналом. З іншого боку, навіть таких характеристик нерідко буває достатньо для невибагливої периферії (на кшталт тих же клавіатур/мишей); а пристрою більш нових версій цілком можна підключати до роз'ємам цього стандарту — вистачило б потужності живлення. Так що дана версія USB все ще зустрічається в сучасних материнських платах, хоча нових моделей з роз'ємами USB 2.0 випускається все менше.

Відзначимо, що крім роз'ємів на задній панелі, USB-підключення можуть забезпечувати і конектори на самій платі (точніше, порти на корпусі ПК, приєднані до таких конекторів). Детальніше про це див. нижче.

Кількість власних роз'ємів USB 3.2 gen1, передбачених на задній панелі материнської плати. У даному випадку маються на увазі традиційні, повнорозмірні порти типу USB A.

Версія USB 3.2 gen1 (раніше відома як USB 3.1 gen1 та USB 3.0) є безпосередньою наступницею та подальшим розвитком інтерфейсу USB 2.0. Основними відмінностями є збільшена в 10 разів максимальна швидкість передачі даних — 4,8 Гбіт/с — а також більш висока потужність живлення, що важливо при підключенні кількох пристроїв до одного порту через розгалужувач (хаб). При цьому до такого роз'єму можна підключати периферію й інших версій.

Чим більше роз'ємів передбачено в конструкції — тим більше периферійних пристроїв можна підключити до материнської плати без використання додаткового обладнання (USB-розгалужувачів). На ринку можна зустріти плати, що мають на задній панелі більше 4 портів USB 3.2 gen1. При цьому зазначимо, що окрім роз'ємів на задній панелі, USB-підключення можуть забезпечувати і конектори на самій платі (точніше, порти на корпусі, підключені до таких конекторів). Докладніше про це див. нижче.