Порівняння Gigabyte GA-AX370-Gaming vs ASRock X370 Killer SLI

Загальна спеціалізація материнської плати — тип задач, під які вона оптимізована. Зазначимо, що поділ за даним показником нерідко є досить умовним, схожі за характеристиками моделі можуть належати до різних категорій. Тим не менш, дані про спеціалізацію помітно спрощують вибір.

Крім традиційних «материнок» для дому й офісу, в наш час можна зустріти рішення для високопродуктивних ПК (High-End Desktop) і для серверів, а також плати геймерського призначення і моделі для розгону (overclocking) (останні два варіанти іноді обєднують в одну категорію, проте це все ж таки різні типи материнських плат). Існують також спеціалізовані моделі для майнінгу криптовалют, однак їх випускається дуже небагато — тим більше що для майнінгу придатні багато плат, що першопочатково мають інше призначення (див. «Підходить для майнінгу»).

Ось детальніший опис кожного різновиду:

— Для дому і офісу. Материнські плати, які не належать ні до одного з більш специфічних типів. Загалом даний різновид «материнок» дуже різноманітний, він включає варіанти від бюджетних плат для скромних офісних ПК до прогресивних моделей, які впритул наближаються до геймерським і HEDT-рішень. Проте в більшості своїй рішення з даної категорії призначені для нескладних побутових...завдань: роботи з документами, вебсерфінгу, 2D-дизайну та верстки, ігор у невисокій і середній якості тощо.

— Геймерська. Плати, першопочатково створені для застосування в сучасних ігрових ПК. Крім високої продуктивності та сумісності з потужними комплектуючими, насамперед відеокартами (нерідко відразу декількома, в форматі SLI і/або Crossfire — див. нижче), такі моделі зазвичай мають ще й специфічні функції та особливості саме ігрового характеру. Найпомітніша з таких особливостей — характерне оформлення, іноді з підсвічуванням і навіть синхронізацією підсвічування (див. нижче), що дає змогу органічно вписати плату в оригінальний дизайн геймерської станції. Функціонал геймерських плат може включати прогресивний аудіочип, висококласний мережевий контролер для зниження лагів в онлайн-іграх, вбудовані програмні інструменти для налаштування і оптимізації продуктивності тощо. Також в подібних моделях можуть передбачатися розширені можливості по розгону, які іноді не поступаються можливостям спеціалізованих плат для оверклокінгу (див. нижче). А іноді межа між ігровими та оверклокерськими рішеннями взагалі стирається: наприклад, окремі плати, що позиціонуються виробником як ігрові, за функціоналом можуть швидше належати до моделей для розгону.

— Для розгону (overclocking). Високопродуктивні плати, що мають розширений набір інструментів для оверклокінгу — підвищення продуктивності системи за рахунок тонкого налаштування окремих компонентів (в основному за рахунок збільшення тактових частот, використовуваних цими компонентами). У більшості звичайних «материнок» таке налаштування пов'язане зі значними труднощами і ризиком, воно зазвичай є недокументованою функцією і не охоплюється умовами гарантії. Проте в даному випадку ситуація протилежна: плати «для розгону» тому так і називаються, що можливість оверклокінгу в них закладена виробником. Однією з найбільш помітних особливостей таких моделей є наявність в прошивці (BIOS'і) спеціальних програмних інструментів для управління розгоном, що робить оверклокінг максимально безпечним і доступним навіть для недосвідчених користувачів. Інша особливість — покращена сумісність з вбудованими інструментами розгону, передбаченими в сучасних процесорах, модулях RAM тощо. В будь-якому разі, саме цей різновид плат буде оптимальним вибором для тих, хто хоче зібрати досить потужний ПК з можливістю експериментів в плані продуктивності.

— HEDT (High-End Desktop). Материнські плати, призначені для високопродуктивних робочих станцій та інших ПК аналогічного рівня. Багато в чому схожі з геймерськими і іноді навіть позиціонуються як ігрові, однак створені в розрахунку швидше на загальну продуктивність (у тому числі у професійних задачах), ніж на впевнену роботу саме з іграми. Одна з ключових особливостей подібних «материнок» — широкий функціонал по роботі з оперативною пам'яттю: слотів під «оперативку» у них передбачається не менше 4, а частіше 6 і більше, максимальна частота RAM становить не менше 2500 МГц (а частіше 4000 МГц і вище), а максимальний об'єм — не менше 128 ГБ. Інші характеристики, зазвичай, знаходяться на аналогічному рівні. Також в прошивці можуть передбачатися інструменти для розгону, хоча за цим функціоналом подібні плати найчастіше все ж поступаються оверклокерським. Зазначимо, що такі рішення першопочатково можуть позиціонуватися як геймерські; підставою для віднесення до категорії HEDT в таких випадках є відповідність вищезазначеним критеріям.

— Для сервера. Материнські плати, спеціально розроблені для серверів. Подібні системи помітно відрізняються від звичайних настільних ПК — зокрема, вони працюють з великими об'ємами накопичувачів і мають підвищені вимоги до швидкості і надійності передачі даних; відповідно, для побудови серверів найкраще застосовувати спеціалізовані комплектуючі, включаючи материнські плати. Серед основних особливостей таких материнок — велика кількість слотів під оперативну пам'ять (нерідко понад 4), можливість підключення великої кількості накопичувачів (обов'язково більше 4 слотів SATA 3, часто — 8 та більше), а також підтримка спеціальних технологій (на зразок ECC — див. нижче). Крім того, подібні плати можуть виконуватися в специфічних форм-факторах на зразок EEB або CEB (див. «Форм-фактор»), хоча зустрічаються і більш традиційні варіанти.

— Створені для майнінгу. Материнські плати, спеціально створені для майнінгу криптовалют (BitCoin, Ethereum тощо). Підкреслимо, що мова йде не просто про можливості такого застосування (див. «Підходить для майнінгу»), а про те, що «материнка» першопочатково позиціонується як рішення для створення криптовалютної «ферми». Нагадаємо, майнінг являє собою видобування криптовалюти шляхом виконання спеціальних обчислень; такі обчислення зручніше всього проводити засобами кількох продуктивних відеокарт відразу. Відповідно, однією з відмінних особливостей плат для майнінгу є наявність декількох (зазвичай не менше 4) слотів PCI-E 16x для підключення таких відеокарт. Втім, дана категорія «материнок» особливого поширення не отримала: аналогічні характеристики зустрічаються і серед плат більш загального призначення, на них цілком можна досягти продуктивності, достатньої для ефективного майнінгу.

Кількість фаз живлення процесора, передбачене в материнській платі.

Дуже спрощено фази можна описати як електронні блоки особливої конструкції, через які живлення поступає на процесор. Завдання таких блоків полягає в тому, щоб оптимізувати це живлення, зокрема звести до мінімуму коливання потужності при зміні навантаження на процесор. Загалом чим більше фаз, тим нижче навантаження на кожну з них, тим стабільніше живлення і довговічніше електроніка плати. А чим потужніший CPU і чим більше в ньому ядер — тим більше фаз потрібно для нього; це кількість ще більше збільшується, якщо процесор планується розганяти. Наприклад, для звичайного чотириядерного чипу нерідко виявляється досить всього чотирьох фаз, а для розігнаного їх може знадобитися не менше восьми. Саме через це у потужних процесорів можуть виникати проблеми при використанні недорогих малофазових «материнках».

Детальні рекомендації щодо вибору кількості фаз під конкретні серії і моделі CPU можна знайти в спеціальних джерелах (у тому числі документації на сам процесор). Тут же відзначимо, що при великій кількості фаз на материнці (понад 8) частина з них може бути віртуальними. Для цього реальні електронні блоки доповнюються подвоювачами або навіть потроювачами, що, формально, збільшує число фаз: наприклад, 12 заявлених фаз можуть являти собою 6 фізичних блоків з подвоювачами. Однак віртуальні фази сильно поступаються реальним можливостям — по суті, вони являють собою лише доповнення, злегка поліпшують...характеристики реальних фаз. Так що, скажімо, у нашому прикладі коректніше говорити не про дванадцятьох, а лише про шість (хоча і поліпшених) фазах. Ці нюанси треба обов'язково уточнювати при виборі материнки.

Наявність у конструкції материнської плати окремого радіатора для VRM.

VRM — це модуль регулювання напруги, через який живлення від комп'ютерного БЖ поступає на процесор. Цей модуль знижує стандартна напруга блока живлення (+5, +12 В) до більш низького значення, необхідного для роботи процесора (зазвичай, трохи більше 1 В). При високих навантаженнях регулятор напруги може сильно нагріватися, і без спеціалізованої системи охолодження справа може закінчитися перегрівом і навіть перегорання деталей. Радіатор VRM знижує ймовірність подібних ситуацій; він може виявитися зайвим для будь-якого CPU, і вкрай бажаним, якщо плату планується використовувати з потужним висококласним процесором (особливо розігнаним).

Розміри материнської плати у висоту і ширину. Передбачається, що традиційне розміщення материнських плат — вертикальне, тому в даному випадку один з габаритів називають не довжиною, а заввишки.

Розміри материнських плат багато в чому визначаються їх форм-факторами (див. вище), однак розмір конкретної плати може дещо відрізнятися від стандарту, прийнятого для даного форм-фактора. Крім того, уточнити розміри за характеристиками конкретної «материнки» зазвичай простіше, ніж шукати або згадувати загальну інформацію по форм-фактору. Тому дані про розмір можуть наводитися навіть для моделей, цілком відповідають стандарту.

Третій розмір — товщина — з низки причин вважається менш важливим, тому його часто опускають.

Підтримка материнської платою технології DualBIOS.

Збої і помилки в BIOS (див. BIOS) є однією з найбільш серйозних проблем, які можуть виникнути у сучасного ПК — вони не тільки позбавляють комп'ютер працездатності, але ще й дуже складні у виправленні. Технологія DualBIOS створена для полегшення боротьби з подібними проблемами. Материнські плати, виконані за цією технологією, мають дві мікросхеми для запису BIOS: перша мікросхема містить основну версію BIOS, яка використовується для завантаження системи в штатному режимі, друга — резервну копію BIOS в початковій (фабричних) конфігурації. Резервна мікросхема вступає в роботу у разі виявлення помилки в основний BIOS: якщо виявлена помилка в програмному коді, він відновлюється до оригінальної фабричної версії, якщо ж мав місце апаратний збій — резервна мікросхема бере керування системою на себе, замінюючи основну. Це дозволяє забезпечити працездатність системи навіть при серйозних проблемах в роботі BIOS, не вдаючись до складних процедур відновлення.

Максимальна тактова частота оперативної пам'яті, підтримувана материнською платою. Фактична тактова частота встановлених модулів ПАМ'ЯТІ не повинна перевищувати цього показника — інакше можливі збої в роботі, та й можливості «оперативки» не вийде використовувати на повну.

Для сучасних ПК частота RAM в 1500 – 2000 МГц і менше вважається дуже невеликий, 2000 – 2500 МГц — скромною, 2500 – 3000 МГц — середньої, 3000 – 3500 МГц — вище середньої, а в найбільш прогресивних платах можуть підтримуватися частоти в 3500 – 4000 МГц і навіть більше 4000 МГц.

Можливість роботи материнської плати з модулями оперативної пам'яті, що підтримують технологію XMP (Extreme Memory Profiles). Ця технологія була розроблена Intel; вона використовується в материнських платах і блоках RAM і працює лише в тому випадку, якщо обидва компонента системи сумісні з XMP. Аналогічна технологія AMD носить назву AMP.

Основна функція XMP полягає у полегшенні розгону системи («оверклокінгу»): в пам'ять з цією технологією заздалегідь «вшиті» спеціальні профілі розгону, і при бажанні користувачеві залишається тільки вибрати один з цих профілів, не вдаючись до складних процедур налаштування. Це не тільки простіше, але і безпечніше: кожен профіль, який додається в планку, проходить випробування на стабільність роботи.

Кількість портів SATA 3 на материнській платі.

SATA в наш час є стандартним інтерфейсом для підключення внутрішніх накопичувачів (в основному HDD) і приводів оптичних дисків. В один такий роз'єм підключається один пристрій, так що число портів SATA відповідає числу внутрішніх накопичувачів/приводів, які можна підключити до «материнки» через такий інтерфейс. Велика кількість (6 SATA портів і більше) необхідна в разі активного використання декількох жорстких дисків і іншої периферії. Для побутового ж використання досить 4-ох. SATA 3, згідно з назвою, являє собою третю версію даного інтерфейсу, що працює на загальній швидкості близько 6 Гбіт/с; корисна швидкість, з урахуванням надмірності даних, які передаються, складає близько 4,8 Мбіт/с (600 МБ/с) — тобто вдвічі більше, ніж в SATA 2.

Зазначимо, що різні стандарти SATA цілком сумісні між собою в обох напрямках: до більш нових портів можна підключати більш старі накопичувачі, і навпаки. Єдине що швидкість передачі даних при цьому буде обмежуватися можливостями більш повільної версії, а в деяких ситуаціях може знадобитися переналаштування накопичувачів апаратними (перемикачі, джампера) або програмними засобами. Також варто сказати, що SATA 3 є найбільш новою і прогресивної варіацією SATA на сьогодні, однак можливостей цього стандарту недостатньо, щоб розкрити весь потенціал швидкісних SSD-накопичувачів. Тому SATA 3 використовується в...основному для жорстких дисків і бюджетних SSD, більш швидкісні накопичувачі підключаються в спеціально розроблені для них роз'єми на зразок M.2 або U.2 (див. нижче).

Кількість роз'ємів M.2, передбачених у конструкції материнської плати. Зустрічаються материнки на 1 роз'єм М.2, на 2 роз'єми, на 3 роз'єми і більше.

Роз'єм M.2 створений для підключення прогресивних внутрішніх пристроїв в мініатюрному форм-факторі — зокрема, швидкісних SSD-накопичувачів, а також плат розширення на зразок модулів Wi-Fi і Bluetooth. Однак роз'єми, призначені для підключення тільки периферії (Key E), в дане число не входять. У наш час це один з найсучасніших і найпрогресивніших способів підключення комплектуючих. Однак варто враховувати, що через цей роз'єм можуть реалізовуватися різні інтерфейси — SATA або PCI-E, причому не обов'язково обидва відразу. Детальніше див. «Інтерфейс M.2»; тут же відзначимо, що SATA має невисоку швидкість і використовується в основному для бюджетних накопичувачів, а PCI-E застосовується для прогресивних твердотільних модулів і підходить також для інших видів внутрішньої периферії.

Відповідно, кількість M.2 — це кількість комплектуючих такого формату, яку можна одночасно підключити до «материнки». При цьому чимало сучасних плат, особливо середнього і топового рівня, оснащуються двома і більше M.2 роз'ємами, причому саме з підтримкою PCI-E.