Порівняння Asus GeForce GTX 1080 ROG-STRIX-GTX1080-A8G-GAMING vs MSI GTX 1080 Sea Hawk EK X

Частота роботи графічного процесора відеокарти. За загальним правилом, чим більше частота роботи GPU — тим вище продуктивність відеокарти, однак цей варіант є не єдиним — багато чого також залежить і від конструктивних особливостей відеокарти, зокрема типу і об'єму відеопам'яті (див. відповідні пункти глосарію). Внаслідок цього не є незвичайною ситуація, коли з двох відеокарт більш продуктивною може виявитися модель з нижчою частотою процесора. Крім цього варто відзначити, що високочастотні процесори мають також високе тепловиділення, що потребує застосування потужних систем охолодження.

Швидкість, з якою відеокарта може обробляти дані, що зберігаються у відеопам'яті. Фактично показник визначає максимальну кількість операцій із прийому чи передачі даних модулем пам'яті за одиницю часу. Виражається така частота в мегагерцях (МГц) – мільйонах операцій за секунду. Висока частота роботи відеопам'яті сприяє покращенню продуктивності при виконанні ресурсомістких завдань на кшталт обробки текстур, рендерингу графіки та інших графічних операцій. Однак параметр є аж ніяк не єдиним фактором, що впливає на загальну продуктивність відеокарти – важливо враховувати архітектуру GPU, кількість ядер, частоту ядер та інші характеристики.

Кількість виходів HDMI, передбачених у відеокарті.

На сьогодні HDMI є найбільш популярним інтерфейсом для роботи з зображенням високої роздільної здатності і багатоканальним звуком (він може використовуватися одночасно для відео та аудіо). Такий роз'єм є практично стандартним для сучасних моніторів, крім того, він широко використовується в інших видах екранів — телевізорах, плазмових панелей, проекторів і т. ін.

Наявність кількох виходів дозволяє підключати до відеокарти одночасно кілька екранів — наприклад, пару моніторів для організації розширеного робочого простору. Втім, портів HDMI у відеокартах не буває більше 2 — з низки причин для декількох екранів відразу в даному випадку простіше використовувати інші роз'єми, насамперед DisplayPort.

Кількість виходів DisplayPort, передбачених у відеокарті.

DisplayPort являє собою цифровий мультимедійний інтерфейс, багато в чому схожий з HDMI, який проте застосовується переважно в комп'ютерній техніці. Конкретні можливості цього інтерфейсу залежать від версії (див. нижче), однак навіть у найскромнішій сучасній версії DisplayPort дає змогу як мінімум працювати з роздільною здатністю 4K на 60 кадрах за секунду і 5K — на 30 к/с. Ще однією цікавою особливістю даного стандарту є можливість послідовного підключення декількох екранів до одного порту (формат «daisy chain»).

У світлі останнього можна сказати, що кількість виходів DisplayPort відповідає кількості екранів, які можна підключати до відеокарти напряму, без застосування daisy chain. Таке підключення може знадобитися, зокрема, для моніторів, які не підтримують роботу в режимі «ланцюжка». Якщо ж такий режим підтримується — максимальна кількість екранів буде як мінімум удвічі вище, ніж кількість роз'ємів. Однак варто врахувати, що роздільні здатності, підтримувані самим відеоадаптером, можуть не дотягувати до граничних можливостей використовуваної версії DisplayPort.

— Активне (кулер). Активним у цьому разі називають примусове повітряне охолодження — тобто охолодження за рахунок зовнішнього повітря, що подається кулером. Роль кулера може виконувати як класичний вентилятор з радіатором, так і закритий корпус, в який повітря нагнітається за рахунок спеціальної турбінки («бловера»). Варіант з корпусом характерний для висококласних моделей; він досить складний і дорогий, проте дуже ефективний, до того ж гаряче повітря зазвичай виводиться не просто з корпусу відеокарти, а за межі системного блока, і не впливає на інші компоненти системи. Загалом активне охолодження (всіх видів) забезпечує непоганий баланс характеристик: воно виходить помітно дешевшим і простішим у встановленні, ніж водяні системи, і водночас набагато ефективнішим, ніж пасивні радіатори. Тому більшість сучасних відеокарт оснащується саме кулерами або бловерами.

— Пасивне (радіатор). Пасивними називають системи охолодження, в яких тепло розсіюється природним способом, без додаткового обдува або примусової циркуляції рідини. Радіатори, використовувані в таких системах, мають вигляд ребристих металевих пластин — така форма підвищує ефективність відведення тепла. Для ще більшого підвищення ефективності радіатори можуть доповнюватися тепловими трубками — замкнутими трубками, по яких природним чином переміщується теплоносій. Головною перевагою пасивних систем вважається повна відсутність шуму; крім то...го, вони не споживають енергію і надзвичайно надійні (ламатися в радіаторах практично нічому). З іншого боку, такі системи менш ефективні, ніж кулери і тим більше ватерблоки, а тому застосовуються переважно в порівняно малопотужних відеокартах. Зустрічаються і виключення, однак в них радіатор доводиться робити досить громіздким, що може ускладнити встановлення.

— Рідинне (ватерблок). Охолодження, здійснюване за рахунок циркуляції води (або іншого рідкого теплоносія) по трубках, які стикаються з компонентами відеокарти. Такі системи надзвичайно ефективні, оскільки теплоємність води вище, ніж у повітря; крім того, рівень шуму під час роботи ватерблоків надзвичайно низький. Головним їх недоліком є складність у встановленні: для роботи такої відеокарти необхідна наявність водяної системи охолодження, яка сама по собі коштує досить дорого і в комплект поставки зазвичай не включається. Як наслідок, чисто рідинне охолодження є прерогативою окремих відеокарт топового класу, розрахованих на ентузіастів або професійних користувачів.

— Гібридне (ватерблок+кулер). Система охолодження, що включає відразу два модуля – повітряний (кулер) і водяний (ватерблок). Специфіка того і іншого докладно описана вище; тут же варто відзначити, що в даному випадку в комплект поставки зазвичай включається не просто ватерблок на самій платі, а повноцінна система рідинного охолодження (СРО) - із зовнішнім радіатором, помпою і іншими компонентами. Таким чином, відеокарта поставляється з повністю працездатною, готовою до використання системою охолодження.

Як правило, гібридні системи конструюються таким чином: GPU і деяка кількість інших найбільш «гарячих» елементів плати перекриваються ватерблоком, за решту відповідає повітряний кулер. Основний сенс такого поділу полягає в тому, щоб перекласти з ватерблока на кулер некритичне навантаження, що не вимагає максимальної продуктивності; це позитивно позначається на рівномірності і ефективності рідинного охолодження. З іншого боку, гібридні системи досить дорогі, тому і застосовуються вони помітно рідше традиційних ватерблоків для підключення до СРО, причому виключно в рішеннях топового рівня..

Кількість окремих вентиляторів, передбачених в системі охолодження відеокарти (при їх наявності — див. «Охолодження»).

Загалом чим потужніший відеоадаптер — тим більш ефективне охолодження йому потрібно. Так що один вентилятор характерний переважно для пристроїв початкового і недорогого середнього класу, два — від середнього до прогресивного, а три і більше є практично однозначною ознакою вирішення преміумрівня. Водночас суворої залежності тут немає, і схожі за характеристиками моделі можуть мати різне число вентиляторів (тим більше що ефективність охолодження визначається не тільки кількістю вентиляторів, але і їх діаметром). А ось на що цей параметр впливає однозначно — так це на довжину відеокарти і, відповідно, кількість місця, необхідне для її установки.

Наявність у відеокарти системи підсвітки. Ця особливість надає платі оригінальний зовнішній вигляд, що особливо цінують геймери та любителі зовнішнього моддингу ПК. Підсвітка може мати різний колір, у деяких моделях цей колір навіть може змінюватися. Водночас варто врахувати, що на функціональність відеокарти ця особливість не впливає, а на вартості помітно позначається. Тож спеціально шукати відеокарту з підсвіткою варто лише в тих випадках, коли незвичайний дизайн для вас не менш важливий, ніж робочі характеристики. Також варто мати на увазі, що подібні адаптери потрібно встановлювати у відповідні корпуси — відкриті або з оглядовим вікном, інакше підсвітку просто не буде видно.

Багато моделей мають технологію синхронізації підсвітки. Сама по собі синхронізація дозволяє «узгодити» підсвітку відеокарти з підсвіткою інших компонентів системи — материнської плати, корпусу, клавіатури, миші тощо. Завдяки цьому узгодженню всі компоненти можуть синхронно змінювати колір, водночас вмикатися/вимикатися тощо. Конкретні особливості роботи такої підсвітки залежать від застосовуваної технології синхронізації, а вона, як правило, у кожного виробника своя (Mystic Light Sync у MSI, RGB Fusion у Gigabyte тощо). Також від цього залежить сумісність компонентів: всі вони повинні підтримувати одну технологію. Тож легше всього досягти сумісності підсвітки, зібравши комплектуючі від одного виробника.

Максимальна потужність живлення, споживана відеокартою під час роботи. Цей параметр має значення для розрахунку загальної потужності, споживаної всією системою, і підбору блока живлення, що забезпечує відповідну потужність.

Загальна довжина відеокарти.

Під довжиною в даному випадку мають на увазі розмір пристрою від пластини з роз'ємами (яка кріпиться до задньої стінки системного блоку) до протилежної сторони. Сама пластина і виступаючі назовні роз'єми при цьому, як правило, не враховуються.

Дані про довжину відеокарти необхідні насамперед для того, щоб оцінити, чи вистачить під неї місця в окремому корпусі. Крім того, більш довгі плати, як правило, мають і більш прогресивні характеристики (хоча жорсткої залежності тут немає, і схожі по класу відеоадаптери можуть мати різну довжину). Що стосується конкретних значень, то найбільш компактні рішення у наш час мають розмір 150 – 200 мм і менше; показник у 200 – 250 мм можна ще вважати відносно невеликим, 250 – 290 мм — середнім, а чимало моделей (переважно прогресивного рівня) мають довжину і понад 290 мм.