Порівняння Speed-Link TORID Gamepad Wireless PC/PS3 vs Gembird JPD-ST04W

Радіус дії бездротового підключення, передбаченого в ігровому маніпуляторі.

Практично всі сучасні бездротові моделі впевнено працюють на відстані мінімум в 2 – 3 метри. Так що звертати увагу на цей параметр потрібно переважно тоді, коли пристрій планується використовувати на більшому віддаленні від комп'ютера. При цьому, оцінюючи радіус дії, варто враховувати, що він вказується для ідеальних умов: відсутність завад і перешкод на шляху сигналу, повний заряд батареї тощо. На практиці дальність зв'язку може виявитися трохи менше, тому при виборі варто брати певний запас. Тим не менш, за заявленим радіусом дії цілком можна оцінювати практичні можливості різних моделей і порівнювати їх між собою.

Загальна кількість кнопок, передбачене в конструкції маніпулятора.

Чим більше кнопок — тим більше додаткових можливостей можна «підв'язати» на маніпулятор, тим нижче ймовірність, що в процесі гри доведеться звертатися до інших органів управління (наприклад, клавіатурі ПК). При цьому багато ігрові приставки (див. «Сумісність з платформами») передбачають певну мінімальну кількість кнопок для сумісного геймпада — менша кількість просто не дало змогу б повноцінно використовувати всі функції приставки. Наприклад, у штатному контролер для PlayStation 4 11 кнопок.

Зазначимо, що маніпулятор D-Pad (див. нижче) при даному підрахунку не враховується: він вважається специфічним органом управління, хоча і заснований на кнопках.

Кількість і розташування стіків (аналогових важелів), передбачених у конструкції маніпулятора.

Аналоговий важіль можна описати як «джойстик в мініатюрі» — це виступаючий важіль, який можна відхиляти в будь-якому напрямку. Його призначення в цілому аналогічно D-Pad'у (див. вище), проте стік не має фіксованих положень; це забезпечує більш «тонке» управління, що дуже актуально в сучасних іграх. Крім того, відхиляти його часто буває зручніше, ніж тиснути на D-Pad.

Окремо варто згадати стіки на датчиках Холла . Така конструкція більш надійна через відсутність тертьових і контактуючих деталей, а положення стіку визначається за допомогою змін коливання магнітного поля, які і відстежуються відповідними датчиками. Стіки на сенсорах Холла немають «мертвих зон», позбавлені ефекту дрейфу (порушення центрування), значно повільніше зношуються. Однак і стоять такі рішення недешево.

Найбільшого поширення ця функція отримала в геймпадах (див. «Тип пристрою») — хоча б один важіль є в більшості подібних контролерів, моделі без стіків вже вважаються раритетом. Крім того, таке оснащення за визначенням встановлюється у всі контролери для аркад; та й в зброї віртуальної реальності і контролерах руху також зустрічаються аналогові важелі — через них дуже зручно управляти рухом персонажа.

Що стосується розташування, то воно вказується переважно для гей...мпадів традиційної конструкції з повноформатним набором органів управління, включаючи 2 стіка. Найчастіше тут зустрічаються варіанти — лівий важіль зверху, правий знизу (як у Xbox) або обидва важеля знизу (як у PlayStation). Значно рідше зустрічаються пристрої, де обидва аналогових стіка встановлені зверху — це, зокрема, штатний геймпад для Wii U, а також багато моделей для мобільних гаджетів. А в окремих маніпуляторах передбачено кастомізоване (таке, що налаштовується) розташування важелів: як правило, правий стік у таких моделях встановлений нерухомо, а лівий можна встановлювати зверху або знизу, змінюючи формат геймпада під свої уподобання.

Бампери чи шифти – це кнопки на верхній частині корпусу ігрових маніпуляторів. На них передбачається призначати різні дії в іграх, також вони використовуються для взаємодії користувача з інтерфейсом меню та додатками на борту консолі геймерської або комп'ютера.

Подібні органи управління є характерною особливістю геймпадів (див. «Тип») та інших різновидах ігрових маніпуляторів майже не зустрічаються. Натискаються шифти, зазвичай, вказівними пальцями, коли користувач тримає геймпад. Нерідко бамп-кнопки можуть виконувати різні функції в залежності від гри (наприклад, перемикання зброї, режим бігу тощо), також вони застосовуються для переходу між розділами інтерфейсу користувача. У будь-якому випадку, бампери додають додаткові опції керування гравцю.

Допоміжні органи управління розташовані на верхній частині геймпада з тильного боку корпусу. Натискаються тригери вказівним чи середнім пальцем гравця.

У класичних геймпадах та джойстиках тригери (курки). використовуються для керування різними діями в іграх (наприклад, прискорення автомобіля в гонках, стрілянина в шутерах тощо). До того ж у деяких моделях реалізована можливість натискати тригер наполовину для умовного прицілювання у грі чи повністю ведення вогневої поразки противникам. Також у таких кнопках може бути реалізована функція зворотного відгуку у вигляді вібрації. У переважній більшості тригери базуються на потенціометрах (змінних резисторах), рідше — на датчиках Холла, які займаються відстеженням змін коливання магнітного поля і позбавлені у своїй конструкції деталей, що труться (але й коштують дорожче).

Дещо інакше тригери влаштовані в накладних геймпадах для смартфонів (див. «Тип»). Найчастіше подібні органи управління обладнані механізмами куркового типу та чутливими до сенсорного шару екрана рухомими контактами, які стосуються певної області дисплея при натисканні курків. Залежно від розкладки у грі, на тригери передбачається призначати різні функції управління (стрільба, прицілювання, присідання чи стрибки тощо).

Час безперервної роботи контролера з автономним живленням (див. вище) без підзарядки або заміни елементів живлення. При виборі за цим показником варто враховувати, що він є досить приблизними, оскільки на практиці час роботи залежить від інтенсивності гри, частоти спрацьовувань зворотного зв'язку тощо, а в моделях з живленням від змінних батарей — ще й від якості цих батарейок. Тому фактична автономність може бути менше, а іноді — і більше заявленої. Тим не менш, різні моделі контролерів цілком можна порівнювати з наведеним у характеристиках часу роботи на заряді.

Наявність стандартного роз'єму для заряджання.

- MicroUSB. Одна з мініатюрних версій роз'єму USB, досі популярна в гаджетах, незважаючи на появу більше просунутого USB З. Має порівняно скромні можливості (зокрема поступається USB З за максимально можливою потужністю зарядки), проте цей момент рідко виявляється критичним. При цьому кабелів та зарядників під microUSB існує безліч.

- USB З. Відносно новий тип USB роз'єму, що активно набирає обертів. Як і microUSB, має мініатюрні розміри, проте відрізняється зручнішою двосторонньою конструкцією та розширеними можливостями, зокрема здатністю передавати вищу потужність, що сприятливо позначається на часі зарядки.