Порівняння Kingston MobileLite G4 vs Kingston USB 3.0 Media Reader

- Зовнішній. Картридери та USB-хаби, що підключаються до комп'ютера як зовнішня периферія, як правило, за інтерфейсом USB. Також до цієї категорії входять компактні пристрої з інтерфейсом ExpressCard. Більшість зовнішніх моделей мають достатні розміри для розміщення слотів під кілька різних типів карт (у разі картридерів) або під кілька USB-портів (у випадку з хабами).

— Зовнішній адаптер (конектор на корпусі). Адаптери, що підключаються до зовнішнього порту USB комп'ютера. Зазвичай мають компактний форм-фактор і є найбільш зручними у транспортуванні, проте за рахунок невеликих розмірів подібні картридери зазвичай розраховані в кращому разі на 2-3 різних типи карт, схожих за розмірами – розмістити більшу кількість слотів там просто нема де. Серед хабів цей різновид зустрічається рідко - в більшості випадків зручніше використовувати класичні зовнішні моделі з проводом. Проте повноцінні хаби з вбудованим у корпус конектором все ж таки існують.

- Вбудований. Пристрої, що встановлюються в корпус ПК таким чином, що набір роз'ємів виводиться на передню панель корпусу. Вони розраховані на використання виключно з настільними комп'ютерами як постійний компонент системи і не передбачають частих перепідключень. Хоча технічно це можливо, але складно і не виправдано, а з ноутбуками їх взагалі використовувати неможливо. Зазвичай вбудовувані рішення підтримують...досить широкий набір карток. Існують внутрішні пристрої, які встановлюються в слот 3.5" (для флоппі/дисковода), і моделі під слот 5.25" - штатне "посадкове місце" для оптичних дисків (наприклад, DVD).

— USB A. Класичний загальноприйнятий порт USB, який останнім часом активно втрачає позиції більш досконалому порту USB C.

— USB C. Від класичного, повнорозмірного USB цей роз'єм відрізняється набагато меншими розмірами, а також двосторонньою конструкцією, що дозволяє вставляти штекер будь-якою стороною. Цей інтерфейс рідко зустрічається в настільних ПК, проте стає все популярнішим у ноутбуках, планшетах, телефонах. Зазначимо, що стандарт Type C описує лише конструкцію роз'єму; версія (інтерфейс) USB описані в пункті нижче.

Основною відмінністю версій інтерфейсу є пропускна здатність — швидкість.

— USB 2.0. Застаріла версія 2.0 забезпечує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с. Зустрічається тільки в портах USB A.

— USB 5Gbps (3.2 gen1). Попередні назви стандарту USB 3.1 gen1 та USB 3.0 (вміють же заплутати). На відміну від 2.0 дана версія забезпечує в 10 разів більшу максимальну швидкість (4.8 Гбіт/с), а також більшу потужність живлення, що дозволяє підключати енергоємні пристрої та обширні розгалужувачі.

— USB 10Gbps (3.2 gen2). Подальше вдосконалення стандарту USB 3.2 gen1 (і як прийнято, не раз перейменована попередня назва USB 3.1 gen1 та просто USB 3.1), що дозволило досягти максимальної швидкості 10 Гбіт/с та ще більшої потужності живлен...ня зовнішніх пристроїв.

— USB 20Gbps (3.2 gen2x2). Як випливає з назви, інтерфейс підтримує швидкості до 20 Гбіт/с.

— USB4 40Gbps / Thunderbolt 4. Підключення USB4 або Thunderbolt 4 хаба до ПК дозволяє через один кабель одночасно передавати дані на швидкості до 40 Gbps, підключати кілька моніторів (наприклад, два 4K або один 8K дисплей), використовувати високошвидкісні накопичувачі з PCIe, подавати живлення пристроям до 100 Вт та підключати периферію на кшталт мережевих карт, аудіоінтерфейсів та зарядних пристроїв, перетворюючи один порт USB-C в універсальну док-станцію з безліччю функцій.

— Lightning. Фірмовий інтерфейс компанії Apple, що застосовується в її компактних пристроях (iPhone, iPad та iPod touch), починаючи з 2012 року. За особливостями застосування повністю аналогічний описаному вище microUSB, з поправкою на те, що зустрічається тільки в «яблучних» гаджетах і не використовується іншими виробниками.

— Внутрішній USB. Різновид стандарту USB, що застосовується для підключення внутрішніх картридерів (див. «Тип», «Призначення»). Від зовнішнього USB відрізняється роз'ємом; підключити картридер з таким підключенням можна тільки до конекторів на материнській платі, із зовнішніми USB-портами він несумісний. Решта характеристик повністю аналогічна відповідному стандарту зовнішнього USB (див. вище).

— microUSB. Зменшена версія зовнішнього інтерфейсу USB (див. вище): габарити такого роз'єму в рази менші, ніж у повнорозмірного, що дозволяє застосовувати його в портативній техніці, зокрема смартфонах та планшетах. Власне, саме на таку техніку зазвичай і розраховані картридери та хаби, що використовують для підключення цей інтерфейс. Зазначимо, що нормальна робота можлива лише в тому випадку, якщо основний пристрій здатний працювати в режимі USB-хоста (ця функція має назву USB On-the-Go).

— SD (від Secure Digital). Один з найпоширеніших сучасних стандартів карт пам'яті, що широко застосовуються у фото - і відеотехніці, ноутбуках, планшетах тощо. Носії мають розмір 32х24х2,1 мм. Конструктивна особливість — механічний захист від запису у вигляді повзунка (щоправда, його коректна робота залежить від функцій картрідера, а не самої карти). Підтримують захист паролем і технологію DRM. На сьогоднішній день існує три покоління карт цього стандарту: оригінальні SD (до 4 Гб), SD HC (до 32 Гб) і SD XC (теоретично — до 2 Тб). Їх фізичний розмір ідентичний, а картрідери підтримують більш ранні покоління, крім основного. Так, пристрій під SD HC «зрозуміє» і оригінальні SD, а рідер під SD XC читає всі три покоління. Водночас більш «пізня» карта не зможе коректно читатися більш «раннім» кардридером.

— miniSD. Зменшена версія карт SD (див. вище). Ідентична їм практично у всьому, крім розмірів (22х20х1,4) і захисту від запису, завдяки чому може читатися і в SD-кардридерах при застосуванні спеціального адаптера.

— microSD. Ще одна зменшена версія стандарту SD, розміром 15х11х1 мм. Практично повністю ідентична оригіналу, за винятком габаритів і захисту від запису. Завдяки компактності отримала широке поширення в портативній техніці, особливо мобільних телефонах. Також може використовуватися в кардридерах під SD при застосуванні адаптера, а в деяких...моделях — і без нього. — CompactFlash. Цей стандарт з'явився одним з перших і зберігся до цих пір в дещо модифікованому вигляді завдяки хорошій ємності (до 512 ГБ) і високій швидкості запису — що особливо важливо в професійній цифровій фотографії і відеозйомці, де ці карти все ще досить широко використовуються. Недоліком є значні габарити: 42х36 мм при товщині 5 мм (CompactFlash Type I) або 3,3 мм (CompactFlash Type II). Сумісність обох типів на практиці безпосередньо пов'язана з розмірами: карта Type II просто не поміститься в рідер Type I, а от навпаки цілком можливо. Крім цього, Type Type I і II розрізняються за швидкістю роботи.

— XQD. Формат, розроблений CompactFlash Association як потенційна заміна CompаctFlash і призначений для пристроїв з підвищеними вимогами до швидкості читання і запису. Власне, швидкість обміну даними, залежно від версії, може досягати 1 ГБ/с в оригінальних XQD і 2 ГБ/с в картах з підтримкою стандарту CFexpress, з перспективою подальшого збільшення до 8 ГБ/с і навіть вище. При цьому самі карти вийшли більш мініатюрними, ніж СompactFlash, хоча все одно досить великими — 39 x 30 мм при товщині 3,8 мм

— MemoryStick. Власний формат карт пам'яті, розроблений компанією Sony, застосовується переважно в її пристроях, зокрема відеокамерах і портативних консолях. Такі карти мають розмір 50х21,5х2,8 мм (оригінальна версія) або 31х20х1,6 (різні модифікації Duo), а об'єм може досягати 32 Гб. Хоча карти випускаються не тільки Sony, офіційно стандарт є закритим, а тому гарантовано відповідати йому можуть тільки карти оригінального виробництва.

— MemoryStick Micro (M2). Зменшена версія карт Memory Stick (див. вище), мають розміри 15х12,5х1,2 мм та обсяг до 32 Гб. Сумісні з рідерами під оригінальні Memory Stick при використанні спеціальних адаптерів.

— xD-Picture. Спеціалізований формат, розроблений спільно Olympus і Fujifilm для власних цифрових камер. Виділяються відсутністю власного контролера пам'яті, що, з одного боку, забезпечує компактність і надійність, з іншого — знижує швидкодію. Крім того, за заявою Olympus, використання цієї карти дає змогу працювати з деякими власними ефектами камер. Теоретичний об'єм таких карт до 8 Гб. Ще одним недоліком є висока ціна. За рахунок цього xD-Picture застосовуються досить рідко, і навіть самі виробники переводять свою продукцію на інші стандарти.

— MMC. Універсальні карти пам'яті, за габаритами аналогічні SD — аж до того, що сумісні з рідерами під SD, а на деяких сучасних пристроях (фотоапаратах, відеокамерах, ноутбуках...) прямо вказується «SD/MMC». Водночас карти SD в MMC-картрідери просто не помістяться. MMC мають низьке енергоспоживання, однак дороги і не дуже швидкі в роботі. Їх максимальний об'єм — 4 Гб.

— MMCmicro. Зменшена версія карт стандарту MMC (див. вище) — мають габарити 12х14х1,1 мм, в іншому практично ідентичні.

— CFexpress. Неймовірно швидкі накопичувачі великого об'єму з прицілом на тривалий безперервний запис в інтенсивному режимі. Саме вони найкращим чином пристосовані під зйомку відео в роздільній здатності 4K і вище з кадровою частотою 120 к/с. Поки що зустрічаються не так і часто в фото та відеотехніці. Існує два різновиди накопичувачів типу CFexpress: Type A в розмірі 20х28х2.8 мм і Type B з габаритами 38.5х29.8х3.8 мм.

— SIM-карти. Можливість використання картрідера для роботи з SIM-картами, що застосовуються в мобільних телефонах. В сучасних мобільниках SIM-карта відповідає не тільки за номер в мережі — на ній може зберігатися безліч різної інформації, такої як контакти, повідомлення, профілі налаштувань тощо; в результаті втрата SIM через загублення або крадіжку може обернутися серйозними труднощами. Кардридер з функцією зчитування SIM-карт, розрахований насамперед на подібні ситуації: з його допомогою ви можете зберегти резервну копію даних з SIM-карти на комп'ютері або на зовнішньому носії, і пізніше за потреби без проблем відновити її.

Можливість картрідера обробляти карти пам'яті підвищеної швидкості аж до 312 МБ/с. Однак підтримка карт UHS-II може не поширюватися на всі типи карт пам'яті, а тільки на деякі.

Можливість від'єднати від пристрою кабель, через який воно підключається до USB-порту комп'ютера (див. «Підключення»). Це дає певну зручність при транспортуванні — знімний кабель укласти дещо простіше, ніж незнімний, можна везти його окремо і т. ін. Крім того, з'являється можливість замінити кабель — наприклад, якщо штатний має недостатню довжину, або у випадку його пошкодження.

Світловий індикатор, що сигналізує про те, що в даний момент відбувається обмін даними між картою пам'яті і комп'ютером, до якого підключено кардридер. Це дозволяє уникнути від'єднання картрідера в процесі роботи, що загрожує не тільки втратою даних, але навіть пошкодженням пристрою.