Порівняння Iron Angel GT90M3 vs Patriot T 7.0/1150 2FB PG 440106515

— Вал відбору потужності. Наявність валу відбору потужність в конструкції мотоблока. Такий вал забезпечує передачу обертання від двигуна на додаткове обладнання, що використовується з мотоблоком — сівалки, косарки, подрібнювачі, збиральні машини та інші агрегати, що потребують механічного приводу для роботи. Таким чином, дана функція значно розширює можливості мотоблока і асортимент обладнання, сумісного з ним. З іншого боку, вона ускладнює конструкцію, збільшує її вагу, а головне — ціну. Також варто враховувати, що різні зовнішні агрегати можуть мати різні типи хвостовиків під вал відбору потужності і різні вимоги до швидкості обертання; сумісність за цими моментами необхідно уточнювати окремо.

— Шків відбору потужності. Функція, аналогічна описаній вище – валу відбору потужності. Відмінною особливістю є його розташування і відповідно спосіб навішування додаткового обладнання. Вал розміщений за задньому торці, в той час як шків на боковій частині корпусу.

— Транспортувальні колеса. Наявність в конструкції культиватора/мотоблока спеціального колеса (коліс), що полегшують транспортування агрегата в неробочий час. В культиваторах такі колеса дають змогу не тягнути пристрій прямо по землі (що може пошкодити робочий інструмент) або в руках (що незручно внаслідок великої ваги), а в мотоблоках — дають додаткову точку опори як для переміщення, так і для ст...оянки. Не варто плутати ці колеса з основними колесами пристрою: на основних агрегат переміщується під час роботи (а в багатьох моделях — постійно), транспортувальні використовуються виключно в неробочий час.

— Задній хід. Можливість руху агрегата заднім ходом — для цього напрям обертання коліс або фрези змінюється на протилежний. Дана функція дає додаткові можливості маневрування; вона особливо корисна у важкій техніці, яку незручно було б тягнути на себе вручну.

— Блокування диференціала. Можливість відключити у мотоблоки диференціал — спеціальний механізм, призначений для того, щоб «погоджувати» між собою рух коліс при повороті. Диференціал необхідний для нормальної керованості на відносно рівній землі, проте він погіршує загальну прохідність — такі технічні особливості механізму. Тому в деяких мотоблоках може передбачатися можливість заблокувати диференціал; це може стати в нагоді як на пересіченій місцевості, так і при деяких роботах з високим і нерівномірним навантаженням на колеса.

— Огородження для рослин. Спеціальні пристрої, які також називаються «захистом для фрез». Зазвичай вони виглядають як два металевих диска на обох кінцях осі, де розташовані фрези. Ці диски запобігають потраплянню рослин в робочий інструмент і дають змогу обробляти землю в безпосередній близькості від уже посаджених рослин, не боячись пошкодити їх фрезами культиватора. На наявність такого захисту обов'язково варто звернути увагу, якщо Ви збираєтеся використовувати пристрій для міжрядної культивації.

— Регулювання рукоятки по висоті. Можливість змінювати висоту, на якій розташовуються рукоятки мотоблока. Ця функція призначена для підлаштовування рукояток під зріст оператора — для людей різного зросту найзручніша висота теж буде різною.

— Боковий поворот рукоятки. Можливість розвернути рукоятку мотоблока вбік — так, що оператор зможе йти не за агрегатом, а поруч з ним. Ця функція буде корисна в тих випадках, коли користувачеві незручно або небажано перебувати позаду мотоблока — наприклад, якщо не можна топтати оброблену землю, якщо застосовувана насадка викидає назад ґрунт або траву, або якщо ця насадка сильно виступає назад, і через неї до ручок не дотягнутися.

— Фари. Наявність фар дасть змогу працювати з культиватором/мотоблоком незалежно від часу доби і зовнішніх джерел світла — у темряві досить увімкнути фари. Також вони можуть знадобитися при використанні культиватора в якості тягача — як в темний час доби, так і в деяких інших ситуаціях, передбачених ПДР.

Тип редуктора, передбаченого в конструкції мотоблока.

Редуктор являє собою механізм для передачі обертання з вала двигуна на робочий вал; швидкість обертання при цьому знижується, а тягове зусилля, відповідно, збільшується. У сучасних агрегатах можуть застосовуватися черв'ячні, ланцюгові, шестеренчасті і шестеренчасто-ланцюгові редуктори; ось їхні основні особливості:

— Черв'ячний. Редуктори на основі черв'ячного механізму застосовуються переважно в легких мотоблоках з пасивними фрезами (мотокультиваторах). При простоті і невисокій вартості такий редуктор забезпечує високе передавальне відношення, що дає змогу досягти гарного тягового зусилля при порівняно невеликій потужності двигуна. З інших переваг черв'ячних механізмів можна назвати компактність, мінімальний рівень шуму, плавний хід і здатність до самозагальмовування. З іншого боку, подібні редуктори погано переносять високі навантаження, що і зумовило сферу їх застосування.

— Ланцюговий. Редуктори на основі ланцюгової передачі — двох шестерень, сполучених ланцюгом (на зразок механізму, використовуваного в велосипедах). Такі редуктори трохи дорожче черв'ячних, однак вони надійніші і здатні працювати з більш високими навантаженнями. Ще одна перевага полягає в невеликій ширині корпусу, що особливо актуально для мотокультиваторів — редуктор не обме...жує глибину оброблення, оскільки може заглиблюватися в грунт одночасно з фрезами.

— Шестеренчастий. Найпрогресивніший різновид сучасних редукторів. Подібні механізми відрізняються високою надійністю і довговічністю, вони нормально переносять тривалу роботу на високих навантаженнях. Зворотною стороною цих переваг є висока ціна. Шестеренчасті редуктори використовуються переважно на професійній техніці, для якої «витривалість» є критичною.

— Шестеренчасто-ланцюговий. Компромісний варіант, який при встановленні на мотокультиватор підвищує його експлуатаційні характеристики (в порівнянні з ланцюговим і черв'ячним), а при встановленні на мотоблок дещо знижує вартість останнього.

Кількість передач, передбачених у самохідному культиваторі/мотоблоки, простіше кажучи — кількість швидкостей пересування. Зустрічаються як найпростіші мотоблоки на 1 передачу або на 2 передачі, так і більш прогресивні з трьома, чотирма і навіть на 6 передач. Більш низькі передачі не відрізняються швидкістю, але дають змогу ефективно справлятися з високими навантаженнями, а також краще підходять для старту з місця; більш високі дають мале тягове зусилля, однак хорошу швидкість. Таким чином, наявність кількох передач дає можливість налаштувати режим роботи агрегата під особливості ситуації. Кількість передач також актуально і для заднього ходу, адже зустрічаються мотоблоки та культиватори на 1 передачу і більше.

Модель двигуна, встановленого у мотоблоки/культиваторі. Основні робочі характеристики двигуна зазвичай вказуються в загальних даних по агрегату. Однак, знаючи точну назву мотора, можна знайти за нього більш детальну інформацію — починаючи від специфічних даних зразок обертаючого моменту або оборотів і закінчуючи відгуками і оглядами. Також дані про модель двигуна можуть стати в нагоді при пошуку запчастин або матеріалів.

Робочий об'єм бензинового або дизельного двигуна культиватора/мотоблока. Для ДВЗ одного типу (див. «Тип ДВЗ») від об'єму зазвичай безпосередньо залежить потужність і споживання палива. Також від об'єму двигуна може залежати класифікація мотоблока як транспортного засобу з ПДР тієї чи іншої країни; на це варто звернути увагу, якщо Ви плануєте використовувати агрегат в ролі тягача і їздити по дорогах.

Потужність двигуна культиватора/мотоблока в кінських силах. Основною одиницею потужності в наш час є ват, однак для бензинових і дизельних двигунів (див. «Тип двигуна») нерідко використовується більш традиційне позначення в кінських силах. 1 л. з приблизно дорівнює 735 Вт.

Більш потужний двигун дозволяє досягати більш високої продуктивності, ширини і глибини обробки. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, вазі і габаритах агрегата, а також на споживанні електрики/палива. У світлі цього характеристики двигуна підбираються виробником з урахуванням того, до якої «ваговій категорії» відноситься мотоблок. Найскромніші сучасні агрегати мають потужність до 2 к.с., в найбільш важких і прогресивних цей показник може перевищувати 13 к.с.; 4 – 7 к.с. можна назвати середнім показником, а 2 – 4 к.с. і 7 – 13 к.с. — відповідно нижче і вище середнього.

Детальні рекомендації з оптимальної потужності для тієї чи іншої ситуації можна знайти в спеціальних джерелах.

Потужність двигуна мотоблока/культиватора в ватах. Таке позначення стандартно застосовується для електричних двигунів, але може використовуватися також і для бензинових/дизельних, поряд з кінськими силами (про них див. п. «Потужність двигуна» вище).

Більш потужний двигун дозволяє досягати більш високої продуктивності, ширини і глибини обробки. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, вазі і габаритах агрегата, а також на споживанні електрики/палива. У світлі цього потужність двигуна підбирається виробником з урахуванням того, до якої «ваговій категорії» відноситься мотоблок, які характеристики він повинен показати. Так, найбільш легкі моделі мають потужність до 1,5 кВт, саме такий апарат краще всього підійде для невеликої ділянки в 6 – 8 соток. Мотоблоки до 3 кВт здатні впоратися вже з 10 – 15 сотками, потужність 3.5 – 5 кВт підійде для ділянки від 50 соток до двох гектарів. Агрегати на 5 – 10 кВт належать вже до професійного рівня, їм «по зубах» простори в 7 – 10 га; а найбільш важкі і потужні сучасні мотоблоки мають потужність більше ніж в 10 кВт.

Об'єм паливного бака культиватора/мотоблока; знаючи цей параметр і витрата палива (див. вище), можна визначити максимальний час роботи агрегата на одній заправці. Якщо Ви плануєте використовувати пристрій на великих ділянках або для роботи протягом тривалого часу, має сенс підшукати модель з об'ємним баком — її не доведеться часто заправляти. З іншого боку, для недовгої роботи на невеликих ділянках великий бак не потрібно — в цьому випадку він тільки збільшує вагу і габарити агрегата.

Штатний об'єм масла в картері двигуна, простіше кажучи — кількість масла, яке повинно знаходитися в двигуні для його нормальної роботи. Цей параметр актуальне переважно для чотиритактних агрегатів (див. «Тип ДВЗ») — в двотактних, зазвичай, бензин і масло заливаються у вигляді суміші, і окрема ємність для мастила відсутня. Допускаються певні відхилення від цього обсягу, проте загалом вони небажані.