Порівняння Sigma 50mm f/1.4 Art HSM DG vs Canon 50mm f/1.2L EF USM

Результат, показаний об'єктивом в рейтингу DxOMark.

DxOMark — один з найбільш популярних і авторитетних ресурсів, присвячених експертного тестування пристроїв для фотозйомки. За результатами тестів об'єктив отримує певну кількість балів; чим більше балів — тим вище підсумкова оцінка.

Система вказує, на який бренд фотоапаратів розрахований даний об'єктив. Виробники фототехніки часто використовують в своїх камерах оригінальні системи кріплення, не завжди сумісні між собою; тому для нормального використання об'єктив повинен бути першопочатково призначений для відповідної системи. Водночас варто враховувати, що фактична сумісність буде залежати ще й від байонета (див. «Байонет (кріплення)»). При цьому одна система нерідко включає кілька байонетов (наприклад, Canon і Nikon); буває і навпаки — один байонет може використовуватися відразу в декількох системах (наприклад, Micro 4/3 застосовують і Olympus і Panasonic). Взагалі ж оптимальний порядок вибору такий: першопочатково уточнити сумісність об'єктива з системою, потім — з конкретним байонетом.

Зазначимо також , що сторонні виробники (не випускають камери і займаються тільки об'єктивами) нерідко випускають моделі, розраховані відразу на кілька різних систем. Така сумісність може досягатися як за рахунок набору перехідників (в комплекті поставки або продаються окремо), так і за рахунок випуску різних модифікацій одного і того ж об'єктива, що розрізняються тільки байонетами. Особливості кожної подібної моделі варто уточнювати окремо.

Тип кріплення, що використовується для з'єднання об'єктива з фотоапаратом. Назва походить від англійського «bayonet», що означає «багнет» і з'єднання багнетного типу. Байонетні кріплення використовуються в абсолютній більшості сучасних цифрових камер завдяки надійності й легкості у використанні.

Повна сумісність об'єктива з камерою гарантована тільки в тому разі, якщо їх типи кріплень співпадають. Деякі байонети сумісні один з одним через перехідники, однак таке з'єднання може обмежити можливості об'єктива (наприклад, зробить неможливим використання автофокуса) і в цілому не вважається оптимальним. Варто враховувати, що в рамках однієї системи (див. вище) часто використовуються різні байонети, також не сумісні один з одним.

Так, у виробника Canon існують байонети EF-M, EF-S, EF, RF, RF-S. У Leica — Leica M, Leica SL, Leica TL. Nikon у своєму арсеналі має Nikon 1, Nikon F, Nikon Z. В оптику Pentax встановлюються Pentax 645, Pentax K, Pentax Q. Samsung вик...ористовує кріплення NX-M і NX. В моделях Sony зустрічаються Sony A і Sony E. Крім цього, на ринку представлені й інші типи байонетов — як фірмові (Fujifilm G, Fujifilm X, Hasselblad H, Sigma SA), так і універсальні (Four Thirds (4/3), Micro 4/3).

Зазначимо, що існують об'єктиви, для яких заявлена сумісність відразу з декількома байонетами. Така «всеїдність» може бути реалізована різними способами. Приміром, одні моделі мають нестандартне кріплення на корпусі об'єктива, а сумісність з різними байонетами забезпечується за рахунок використання перехідників; ці перехідники можуть як входити в комплект, так і купуватися окремо. Інший варіант — об'єктив випускається в декількох модифікаціях, кожна під свій байонет. Ці подробиці варто уточнити перед покупкою.

Світлосила об'єктива — характеристика, що визначає, наскільки об'єктив послаблює світловий потік, що проходить через нього. Залежить від двох основних характеристик — діаметра діючого отвору об'єктива і фокусної відстані — і в класичному вигляді записується як співвідношення першої до другої, при цьому діаметр чинного отвору приймається за одиницю: наприклад, 1/2.8. Часто при запису характеристик об'єктива одиниця взагалі опускається, такий запис виглядає, наприклад, так: f/1.8 або f/2.0. При цьому чим більше число в знаменнику — тим менше значення світлосили: об'єктиви f/4.0 будуть видавати більш затемнену картинку ніж моделі зі світлосилою f/1.4, не кажучи вже про світлосильні об'єктиви f/1.2.

Об'єктиви із змінною фокусною відстанню, зазвичай, характеризуються різним значенням світлосили для різних фокусних відстаней. У такому разі в характеристиках указується два значення світлосили, для мінімальної і максимальної фокусної відстані відповідно, наприклад: f/4.5-5.6

Чим більше світлосила об'єктива, тим більш короткі витримки він дає можливість використовувати під час зйомки. Це особливо важливо під час зйомки об'єктив, що швидко рухаються, зйомки зі слабким освітленням тощо. А в разі необхідності потік світла, що пропускається об'єктив...ом, можна послабити за допомогою діафрагми (див. нижче).

Ще один момент, що безпосередньо залежить від цього показника — глибина різкості (глибина простору, який під час зйомки знаходиться в фокусі). Чим вище світлосила, тим менша глибина різкості, і навпаки. Тому для зйомки з художнім розмиттям фону (боке) потрібна світлосильна оптика, а для великої глибини різкості доводиться прикривати діафрагму.

Цей параметр визначає розміри ділянки знімається сцени, що потрапляє в кадр. Чим ширше кути огляду — тим більший ділянку може відобразити об'єктив за один знімок. Вони безпосередньо пов'язані з фокусною відстанню об'єктива (див. «Фокусна відстань»), а також залежать від розміру конкретної матриці, з якої застосовується оптика: для одного і того ж об'єктива чим менше матриця, тим менше кути огляду, і навпаки. На нашому сайті у характеристиках оптики зазвичай вказуються кути огляду при використанні з тією матрицею, на яку об'єктив розрахований першопочатково (докладніше див. «Розмір матриці»).

Мінімальна дистанція фокусування (м) – найменша відстань, з якого можна сфокусуватися на об'єкті і проводити фотозйомку. Зазвичай вона коливається в діапазоні від 20см для ширококутних об'єктивів до декількох метрів для тілі. В макро режимі фотоапарата або за допомогою макро об'єктивів це відстань може бути і менше 1го сантиметри.

Ступінь збільшення знімається предмета при застосуванні об'єктива для макрозйомки (тобто зйомки дрібних об'єктив на максимально можливому наближенні, коли відстань до предмета зйомки вимірюється в міліметрах). Під ступенем збільшення в даному випадку мається на увазі співвідношення розміру зображення об'єкта, що одержується на матриці фотоапарата, до реальних розмірів знімається об'єкта. Наприклад, при розмірі обьекта 15 мм і коефіцієнт збільшення 0,3 зображення цього об'єкта на матриці буде мати розмір 15х0,3=4,5 мм. При одному і тому ж розмірі матриці чим більше коефіцієнт збільшення — тим більше розмір зображення об'єкта на матриці, тим більше пікселів припадає на цей об'єкт, відповідно — чим чіткіше отримується зображення, тим більше деталей вдається на ньому передати і тим краще об'єктив підходить для макрозйомки. Вважається, що для отримання макроснимков щодо прийнятної якості коефіцієнт збільшення повинен становити не менше 0,25 – 0,3.

Число елементів (по суті — кількість лінз), що входять в конструкцію об'єктива, а також кількість груп, в яких об'єднані ці елементи. Зазвичай, чим більше елементів передбачене в конструкції — тим краще об'єктив справляється з спотвореннями (абераціями) при проходженні через нього світла. З іншого боку, велика кількість лінз збільшує габарити та вагу оптики, знижує світлопропускання (докладніше див. «Світлосила») а також висуває підвищені вимоги до якості обробки, що позначається на вартості об'єктива.

Кількість пелюсток, передбачених у конструкції діафрагми (докладніше див. «Мінімальна діафрагма»). На практиці цей параметр має значення під час зйомки сцен з яскраво вираженим боке (розмитим фоном) і невеликою глибиною різкості: чим більше пелюсток має діафрагма — тим більш згладженими вийдуть відблиски від об'єктів поза фокусом, тоді як при невеликій кількості пелюсток вони можуть походити на багатокутники. На інші параметри зйомки кількість пелюстків діафрагми майже не впливають. Сучасні об'єктиви мають в середньому 7-9 пелюсток; забезпечувана ними згладжування здебільшого вважається цілком достатнім.