Порівняння радіоприймачів і годинників

— Радіоприймач. В даному разі маються на увазі класичні приймачі, розраховані на прослуховування музики через зовнішній динамік. Такі пристрої можуть бути різної форми – від стаціонарної до кишенькової. Характерною рисою більшості приймачів є телескопічна антена. А ось функції від моделі до моделі можуть відрізнятися.

— Кишеньковий приймач. Приймачі невеликого розміру з автономним живленням. Такі пристрої в силу своїх габаритів мають невелику потужністю вбудованого динаміка і часто оснащуються виходом на навушники. Портативні рішення цього форм-фактора в більшій мірі передбачені для індивідуального використання, а не для масового прослуховування. Список функцій відповідних моделей обмежений базовими можливостями.

— Радіогодинник. Як випливає з назви, фактично являють собою електронний годинник з вбудованим тюнером. В обов'язковому порядку оснащуються дисплеями і функцією будильника, також можуть мати найрізноманітніші додаткові можливості. Радіогодинники розраховані зазвичай на домашнє використання в межах міст, недалеко від передавальних станцій, і слабо підходять в якості портативних пристроїв — хоча вони часто мають досить невеликі розміри, автономним живленням оснащуються лише деякі моделі. Можливості їх акустики також досить скромні: динаміки радіогодинників, в порівнянні зі звичайними приймачами, мають невелику потужність і невисоку якість...звучання.

— Настільний годинник. Суть настільного годинника – показувати час. Також він служить декоративним елементом прикраси інтер'єру, нерідко має вбудований календар, функції будильника і вимірювання температури в приміщенні. Годинники настільного форм-фактора представлені у версіях як з електронними, так і зі стрілочними циферблатами, в цю ж категорію віднесені пісочні годинники.

Тип тюнера, який використовується в радіоприймачах.

— Аналоговий. Налаштування на потрібну частоту в таких тюнерах здійснюється за допомогою коліщатка. Така схема вважається більш зручною, ніж цифрова підлаштування (див. нижче), проте точність аналогових регуляторів нижче. Це може ускладнити використання приймача при великій кількості станцій в малому діапазоні частот (що особливо стосується FM-мовлення у великих містах). Крім того, аналоговий тюнер «не вміє» запам'ятовувати станції.

— Цифровий. Безпосереднє налаштування тюнера в таких приймачах виконує електронна схема; користувач лише задає необхідну частоту за допомогою кнопок збільшення/зменшення або, в прогресивних моделях, з цифрової клавіатури. Такі тюнери дещо менш зручні при ручному налаштуванні, проте вони добре справляються з тонким підлаштуванням. Також багато приймачів з цифровими тюнерами мають функцію запам'ятовування станцій (див. «Пам'ять станцій»), автоматичного пошуку всіх доступних станцій тощо.

— FM. Найбільш популярний серед радіослухачів на сьогоднішній день діапазон мовлення – в першу чергу за рахунок того, що абсолютна більшість музичних станцій ведуть мовлення саме в ньому. Це пов'язано з його особливостями: FM використовує частотну модуляцію, що дає можливість транслювати звук з досить високою якістю звучання, та ще й у форматі стерео. У смузі частот терміном «FM» зазвичай позначають частину УКХ-діапазону від 87,5 МГц до 108 МГц, хоча діапазон окремих приймачів може відрізнятися. Недоліком FM є обмежений радіус дії – в межах прямої видимості (до декількох десятків кілометрів), що закріпило за FM-станціями репутацію «міських».

— AM. Формально це позначення не діапазону, а типу модуляції: «amplitude modulation» — амплітудна модуляція. У радіоприймачах споживчого сегмента під AM найчастіше мають на увазі середньохвильовий діапазон близько 520-1610 кГц. Такі хвилі мають дальність поширення в сотні кілометрів, проте якість звуку в даному разі дещо гірше, ніж у FM, а тому AM-діапазон використовують в основному радіостанції «розмовного» жанру (наприклад, новинні або публіцистичні).

— SW. Мовлення на коротких хвилях (short wave) в загальному діапазоні від 2,5 МГц до 26,1 МГц з поділом на ряд окремих піддіапазонів. Якість звучання – середня. Короткі хвилі здатні досягти протилежного боку Землі, проте відразу за межами прямої видимості передавача утворюється «мертва зона» шириною в кілька десятків кілометрів....Як наслідок, SW зазвичай використовується для зарубіжних трансляцій.

— DAB. Абревіатура від Digital Audio Broadcasting, тобто «Цифрове радіомовлення». Цей термін описує ключову відмінність даного діапазону від описаних вище: мовлення в ньому здійснюється не в аналоговому, а в цифровому форматі, для передачі застосовується кодек MP2. Це дає ряд переваг над традиційними передавачами – зокрема, більшу дальність при меншій потужності і високу якість трансльованого звуку. Крім того, цей звук практично не схильний до спотворень: слабкі перешкоди на його якість не впливають, а при критичному зниженні потужності передавача сигнал не спотворюється, а пропадає цілком. Останнє, правда, можна записати в недоліки; але дійсно значущим недоліком даного варіанту є хіба що його слабка поширеність (поки) в країнах СНД. Технічно таке мовлення може здійснюватися в будь-якому діапазоні вище 30 МГц, проте на практиці використовується кілька варіантів (залежно від країни), що належать до УКХ-діапазону.

— DAB+. Оновлена і вдосконалена версія описаного вище стандарту DAB. Має всі характерні риси цифрового мовлення, а від попередника відрізняється більш високою якістю звуку при тих же бітрейтах — як за рахунок застосування іншого кодека (HE-AAC v2), так і завдяки використанню більш прогресивних алгоритмів для корекції перешкод. Мовлення DAB+ не можна приймати на приймачах під DAB: в кращому разі для цього знадобиться оновлення прошивки, а в гіршому — Вам доведеться міняти сам приймач.

Максимальна потужність звуку, що видається динаміком (динаміками) приймача в штатному режимі, без перевантажень. Чим більше номінальна потужність — тим вище гучність звучання, однак більш гучні пристрої і енергії потребують більше.

Роз'єм для підключення навушників в радіоприймачах, найчастіше стандартний mini-jack 3.5 мм. Навушники можуть стати в нагоді тоді, коли звук з основного динаміка може заважати оточуючим, або в галасливій обстановці, де зовнішній динамік справляється погано.

Способи живлення, передбачені в конструкції радіоприймачів і настільних годинників.

— Батарейка. Живлення від стандартних змінних батарейок (AA, AAA, тип С, LR44, Крона тощо). Головних переваг у такого живлення дві. По-перше, елемент, що сів, можна швидко замінити; для цього, звичайно, потрібно мати в запасі свіжі батарейки, але заздалегідь потурбуватися про це нескладно. По-друге, пристрої-споживачі незалежні від розеток; це дає змогу встановлювати їх практично на будь-якій відповідній поверхні, з легкістю переміщати з місця на місце, не переживаючи про довжину і розміщення мережевого дроту. Батарейки, зрозуміло, потрібно купувати окремо, що дещо збільшує витрати. Однак багато змінних елементів живлення випускаються і у вигляді акумуляторів, що перезаряджаються. Завдяки всьому цьому моделі на батарейках вельми популярні на сьогоднішній день.

— Мережа. Живлення від стандартної мережі 230 В. З одного боку, даний варіант позбавляє від клопоту з батарейками, а з іншого — підключення до мережі пов'язане з рядом незручностей: шнур живлення обмежує можливості з встановлення радіоприймача або годинника місцями, де поблизу є розетки, до того ж пристрій може заважати або просто не вписуватися в загальну обс...тановку. Живлення від мережі в годиннику досить рідко зустрічається в чистому вигляді — набагато частіше воно використовується як запасний варіант для моделей з живленням від батарейок: якщо обстановка дає змогу, можна підключити годинник до розетки і не витрачати заряд.

— Акумулятор. Живлення від оригінального акумулятора, що не належить до стандартних типорозмірів. Як і описані вище батарейки, даний варіант забезпечує пристрою автономність. Однак ключовою відмінністю є те, що акумулятор, як правило, не передбачає швидкої заміни: нестандартний формат ускладнює придбання запасної батареї, до того ж найчастіше вона взагалі робиться незнімною. Тому основним, а то і єдиним варіантом дій при розрядці є зарядка, яка потребує підключення до мережі і займає досить тривалий час. У зв'язку з цим акумулятори вважаються менш підходящим варіантом живлення, ніж змінні батарейки, і використовуються рідко.