Україна
Каталог   /   Комп'ютерна техніка   /   Комплектуючі   /   Системи охолодження

Порівняння Deepcool Maelstrom 240T vs Corsair HD120 RGB LED High Performance

Додати до порівняння
Deepcool Maelstrom 240T
Corsair HD120 RGB LED High Performance
Deepcool Maelstrom 240TCorsair HD120 RGB LED High Performance
від 1 842 грн.
Товар застарів
від 918 грн.
Товар застарів
Відгуки
0
0
0
1
Головне
Підсвічування водоблока.
Головне
Призначеннядля процесорау корпус
Типводяне охолодженнявентилятор
Максимальний TDP150 Вт
Вентилятор
Кількість вентиляторів2 шт
Діаметр вентилятора120 мм120 мм
Товщина вентилятора25 мм
Тип підшипникагідродинамічнийгідродинамічний
Мінімальні оберти600 об/хв
Максимальні оберти1800 об/хв1725 об/хв
Регулятор обертівавто (PWM)авто (PWM)
Макс. повітряний потік83.64 CFM54.4 CFM
Статичний тиск3.08 мм H2O
Напрацювання на відмову50 тис. год
Можливість заміни
Мін. рівень шуму18 дБ
Рівень шуму34 дБ30 дБ
Джерело живлення4-pin4-pin
Радіатор
Матеріал радіатораалюміній
Socket
AMD AM2/AM3/FM1/FM2
AMD AM4
Intel 1150
Intel 1155/1156
Intel 1366
Intel 2011 / 2011 v3
Intel 2066
Intel 1151 / 1151 v2
Intel 1200
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Система рідинного охолодження
Розмір радіатора240 мм
Розмір помпи70x86x32 мм
Швидкість обертання помпи2400 об/хв
Напрацювання на відмову помпи120 тис. год
Довжина трубки300 мм
Інше
Підсвічування
 /RGB/
Колір підсвічуванняRGB
Тип кріпленнядвосторонній (backplate)болти
Габарити
274x120x27 мм /радіатора/
120x120x25 мм
Вага1100 г
Дата додавання на E-Katalogлистопад 2017серпень 2017

Призначення

Компонент комп'ютерної системи, для якого призначена система охолодження.

У наш час найбільшого поширення набули два різновиди СО — для процесора і для корпусу. Випускаються і інші рішення – для відеокарт, оперативної пам'яті, жорстких дисків M.2 SSD тощо; однак в більшості ситуацій подібні компоненти комп'ютера або дуже рідко потребують спеціальних систем охолодження (характерний приклад — жорсткі диски), або оснащуються ними від початку (відеокарти).

СО для процесорів найчастіше мають формат активного кулера або системи рідинного охолодження (див. «Тип»). При цьому і в тому, і в іншому разі в конструкції зазвичай передбачається підкладка — контактна пластина, яка прилягає безпосередньо до процесора. Тепло від підкладки передається до блоку охолодження за допомогою теплових трубок (в кулерах) або контуру з циркулюючим теплоносієм (в рідинних системах). Для процесорів випускаються також радіатори – вони розраховані переважно на малопотужні CPU з низьким тепловиділенням; при встановленні такого компонента потрібно приділяти особливу увагу якості охолодження корпусу.

Зі свого боку, СО для корпусів робляться виключно у вигляді вентиляторів, оскільки їх задача — не охолоджувати строго певний компонент, а видаляти гаряче повітря з усього об'єму системного блоку.

Тип

Вентилятор. Класичний вентилятор-моторчик з лопатями, що забезпечує потік повітря; також сюди входять комплекти з декількох вентиляторів. У будь-якому разі не варто плутати такі пристосування з кулерами (див. нижче) – вентилятори не мають радіаторів. Практично всі рішення цього типу призначені для корпусів (див. «Призначення»), лише поодинокі моделі розраховані на «обдув» жорстких дисків або чипсетів.

Радіатор. Конструкція з теплопровідного матеріалу, що має спеціальну ребристу форму. Така форма забезпечує велику площу зіткнення з повітрям, як наслідок — хорошу тепловіддачу. Радіатори не споживають енергії і працюють абсолютно безшумно, проте не характеризуються ефективністю. Тому в чистому вигляді вони зустрічаються вкрай рідко, а призначаються такі моделі або для малопотужних компонентів ПК з низьким тепловиділенням (енергоефективні процесори, жорсткі диски тощо), або для збірки активного кулера (див. нижче) з окремо куплених вентилятора і радіатора (цей варіант зустрічається серед рішень під відеокарти).

Активний кулер. Пристосування у вигляді радіатора з встановленим на ньому вентилятором; при цьому в багатьох моделях радіатор не контактує з охолоджуваним компонентом напряму, а з'єднується з ним за допомогою теплових трубок, при цьому видування повітря здійснюється убік (так зване баштову компонування, особливо популярне в системах для CP...U; докладніше див. «Видування повітряного потоку»). У будь-якому разі подібні конструкції, з одного боку, порівняно прості і недорогі, з іншого-досить ефективні, завдяки чому вони є надзвичайно популярним типом СО. Зокрема, саме в даному форматі випускається більшість рішень для процесорів (див. «Призначення»), а в цілому кулери можуть застосовуватися практично для будь-якого компонента системи, за винятком корпусу.

Водяне охолодження. Системи водяного охолодження складаються з трьох основних частин: ватерблока, що безпосередньо контактує з охолоджуваним компонентом (зазвичай процесором), зовнішнього охолоджувача, а також помпи (окремої або вбудованої в охолоджувач). Ці компоненти з'єднуються шлангами, по яким циркулює вода (або інший аналогічний теплоносій) — вона і забезпечує перенесення тепла. А охолоджуючий блок зазвичай являє собою кулер-систему з вентиляторів і радіаторів, яка розсіює теплову енергію в навколишньому повітрі. Водяні системи помітно ефективніше активних кулерів (див. вище), вони підходять навіть для дуже потужних і «гарячих» CPU, з якими традиційні кулери справляються з труднощами. З іншого боку, даний тип охолодження досить громіздкий і складний в монтажі, та й обходиться недешево.

– Комплект СРО. Комплект для самостійної збірки системи рідинного (водяного) охолоджння. Відмінність таких рішень від звичайного водяного охолоджння (див. вище) полягає в тому, що в даному разі вся система постачається у вигляді набору деталей, з якого користувач повинен сам зібрати готову СРО (тоді як в традиційних водяних системах справа зазвичай обмежується підключенням шлангів і заправкою теплоносія). Подібний формат помітно розширює можливості користувача в плані монтажу: можна самостійно вибрати окремі нюанси компонування, замінити деякі штатні деталі, доповнити конструкцію сторонніми елементами тощо. З іншого боку, саме встановлення виходить набагато складнішим, ніж у традиційних водяних систем. Тому комплектів СРО випускається дуже небагато, а розраховані вони в основному на ентузіастів-моддерів, які люблять експериментувати з оформленням і конструкцією своїх ПК.

Максимальний TDP

Максимальний TDP, який забезпечується системою охолодження. Відзначимо, що даний параметр вказується тільки для рішень, оснащених радіаторами (див. «Тип»); для окремо виконаних вентиляторів ефективність визначається іншими параметрами, насамперед значеннями повітряного потоку (див. вище).

TDP можна описати як кількість тепла, яке система охолодження здатна відвести від обслуговуваного компонента. Відповідно, для нормальної роботи всієї системи потрібно, щоб TDP системи охолодження був не нижче тепловиділення цього компонента (дані по тепловиділенню зазвичай зазначаються докладні характеристики комплектуючих). А краще всього підбирати охолоджувачі з запасом по потужності хоча б у 20 – 25 % — це дасть додаткову гарантію на випадок форсованих режимів роботи і нештатних ситуацій (у тому числі засмічення корпусу і зниження ефективності повітрообміну).

Що стосується конкретних чисел, то найбільш скромні сучасні системи охолодження забезпечують TDP до 100 Вт, найбільш прогресивні — до 250 Вт і навіть вище.

Кількість вентиляторів

Кількість вентиляторів у конструкції системи охолодження. Більша кількість вентиляторів забезпечує більше високу ефективність (за інших рівних); з іншого боку, габарити та шум, що виробляється при роботі, також зростають відповідно. Крім того, зазначимо, що за інших рівних менша кількість великих вентиляторів вважається більше просунутим варіантом, ніж велика кількість маленьких; докладніше див. «Діаметр вентилятора».

Товщина вентилятора

Цей параметр слід розглядати в контексті того, чи впишеться вентилятор у корпус комп'ютера. Стандартні корпусні вентилятори випускаються у розмірі близько 25 мм завтовшки. Низькопрофільні кулери товщиною близько 15 мм призначені для малогабаритних корпусів, де дуже важлива економія простору. Вентилятори великої товщини (30-40 мм) можуть похвалитися високою ефективністю охолодження завдяки збільшеним розмірам крильчатки. Однак вони шумніші за стандартні моделі на тих же оборотах і не завжди нормально вписуються в корпус, часом зачіпаючи інші комплектуючі.

Мінімальні оберти

Найменші оберти, на яких здатний працювати вентилятор системи охолодження. Вказуються тільки для моделей, що мають регулятор оборотів (див. нижче).

Чим нижче мінімальні оберти (при тому ж максимумі) — тим ширше діапазон регулювання швидкості і тим сильніше можна уповільнити вентилятор, коли висока продуктивність не потрібна (таке уповільнення дозволяє знизити споживання енергії і рівень шуму). З іншого боку, великий діапазон відповідним чином позначається на вартості.

Максимальні оберти

Найбільші оберти, на яких здатен працювати вентилятор системи охолодження; для моделей без регулятора обертів (див. нижче) у цьому пункті зазначається штатна швидкість обертання. У найбільш «повільних» сучасних вентиляторах максимальна швидкість не перевищує 1000 об/хв, в самих «швидких» може становити до 2500 об/хв і навіть більше .

Відзначимо, що даний параметр щільно пов'язаний з діаметром вентилятора (див. вище): чим менше діаметр, тим вище повинні бути оберти для досягнення потрібних значень повітряного потоку. При цьому швидкість обертання безпосередньо впливає на рівень шуму і вібрацій. Тому вважається, що потрібний об'єм повітря найкраще забезпечувати великими і порівняно «повільними» вентиляторами; а «швидкі» невеликі моделі має сенс застосовувати там, де компактність має вирішальне значення. Якщо ж порівнювати по швидкості моделі однакового розміру, то більш високі оберти позитивно позначаються на продуктивності, проте підвищують не тільки рівень шуму, а також ціну та енергоспоживання.

Макс. повітряний потік

Максимальний повітряний потік, що може створити вентилятор системи охолодження; вимірюється в CFM - кубічних футах за хвилину.

Чим вище кількість CFM - тим ефективніший вентилятор. З іншого боку, висока продуктивність вимагає або великого діаметра (що позначається на габаритах та вартості), або високої швидкості (а вона підвищує рівень шуму та вібрацій). Тому при виборі має сенс не гнатися за максимальним повітряним потоком, а скористатися спеціальними формулами, що дозволяють розрахувати необхідне кількість CFM залежно від типу та потужності компонента, що охолоджується, та інших параметрів. Такі формули можна знайти у спеціальних джерелах. Що ж до конкретних чисел, то найбільш скромних системах продуктивність вбирається у 30 CFM, а найбільш потужних може становити понад 80 CFM.

Також варто враховувати, що фактичне значення повітряного потоку на найбільших оборотах зазвичай нижче за заявлений максимальний; докладніше див. «Статичний тиск».

Статичний тиск

Максимальне статичний тиск повітря, що створюється вентилятором під час роботи.

Даний параметр вимірюється наступним чином: якщо вентилятор встановити на глухий трубі, звідки немає виходу повітря, і включити на вдув, то досягнуте в трубі тиск і буде відповідати статичного. На практиці цей параметр визначає загальну ефективність роботи вентилятора: чим вище статичний тиск (за інших рівних умов) — тим простіше вентилятору «проштовхнути» потрібний об'єм повітря через простір з високим опором, наприклад, через вузькі прорізи радіатора або через набитий комплектуючими корпус.

Також даний параметр використовується при деяких специфічних обчисленнях, однак ці обчислення доволі складні і рядовому користувачеві, зазвичай, не потрібні — вони пов'язані з нюансами, актуальними переважно для ентузіастів-комп'ютерників. Детальніше про це можна прочитати в спеціальних джерелах.
Deepcool Maelstrom 240T часто порівнюють