Тип
– Медіаплеєр. Смарт-приставки з попередньо встановленою операційною системою для прокачування «розумної» складової дисплея,що підключається, будь то старий кінескопний телевізор або комп'ютерний монітор з відповідним набором інтерфейсів.
Медіаплеєр переводить будь-який звичайний ТВ в розряд «розумного» і розширює діапазон можливостей, закладених у багатьох моделях сучасних смарт-телевізорів. Переважна більшість приставок для ТВ працює під управлінням «операційки» Android і її модифікацій. Як наслідок, під пристрої такого роду випущений величезний перелік сумісних додатків, які забезпечують доступ до мережевих сховищ фільмів і серіалів, відповідають за перегляд потокових мовлень, роботу браузера, клієнтів соцмереж тощо. Медіаплеєри з потужною електронною «начинкою» підтримують будь-який тип контенту і тягнуть досить ресурсомісткі ігри. Випускаються смарт-приставки в форм-факторах від мала до велика: деякі з них не відрізняються від звичайної USB-флешки, інші ж можуть бути виконані в корпусі немаленького розміру з «ріжками» Wi-Fi антен, що стирчать.
– ТВ-тюнер. Окремий пристрій для прийому телетрансляцій цифрової сітки мовлення і передачі їх на екран телевізора або будь-якого іншого відповідного дисплея через відео- і аудіовиходи. Зовнішній ресивер буде корисний для старих моделей телевізорів, не обладнаних вбудованим тюнером, і в тому разі, якщо ТВ не підтримує бажаного формату телемовлення. Трансляція передач у «цифрі» – головна
..., але аж ніяк не єдина задача більшості ТВ-ресиверів. Чимала їх частка вміє писати ефір на USB-флешку, відтворювати з неї аудіо- та відеофайли, читати поширені файлові формати з карт пам'яті. Прогресивні екземпляри ТВ-тюнерів можуть підключатися до Інтернету і використовуватися для споживання медіаконтенту в режимі онлайн.
– Тюнер для ПК. Пристрої, що призначаються для перегляду телепередач на комп'ютері. Серед них можна виділити два основних різновиди: зовнішні тюнери для ПК, що підключаються через USB, і внутрішні, що встановлюються в слот PCI-E як плата розширення. Для першого варіанту, як правило, характерний мінімум оснащення, однак використовувати такі пристрої можна практично з будь-яким комп'ютером, від потужної десктопної робочої станції до ультракомпактного ноутбука. Внутрішні тюнери можуть бути озброєні декількома входами і виходами, в той же час підходять вони лише для настільних ПК, корпус яких допускає розбирання і встановлення додаткових плат. Відзначимо, що в обох варіантах набір власних функцій тюнера для ПК, як правило, вельми скромний. Але назвати це недоліком не можна: багато додаткових можливостей (наприклад, IPTV або запис відео) простіше реалізувати безпосередньо через комп'ютер.
– Тюнер для мобільного телефону. Рідкісна категорія пристроїв для забезпечення трансляції телепередач цифрової сітки мовлення на екрані мобільних гаджетів. ТВ-тюнери такого роду підключаються до смартфону або планшету через порт microUSB або USB-C. Найчастіше вони приймають сигнали ефірних трансляцій стандарту DVB-T2. Для виведення зображення з тюнера знадобиться встановити на телефон відповідний мобільний додаток. Широкого поширення тюнери для смартфона не отримали.
– Пристрій відеозахвату. Каста спеціалізованого обладнання для захвату аудіо- і відеопотоку через відповідні інтерфейси підключення і його передачі на комп'ютер для запису або організації стрімів. Пристрій відеозахвату стане в нагоді при розгортанні прямих ефірів на Twitch або запису летсплеев на YouTube. Подібна техніка рідко оснащується власними накопичувачами і слотами під них — зазвичай вона призначена для відеозапису з використанням ресурсів комп'ютера.
– CAM-модуль. CAM – абревіатура від англійського словосполучення «Conditional-access module», тобто «модуль умовного доступу». Подібні модулі застосовуються в мережах кабельних і супутникових операторів цифрового телебачення як елемент системи кодованого мовлення: в CAM-модуль встановлюється смарт-карта, що видається абоненту кабельним або супутниковим провайдером надання послуг, а сам модуль разом з картою підключається до ТВ-тюнера, найчастіше за стандартом PCMCIA. Абонент отримує можливість дивитися певні канали, залежно від конкретних налаштувань карти. Пристрої даного типу не є самостійними тюнерами — вони являють собою лише додаткові аксесуари, необхідні для роботи в деяких телевізійних мережах. При покупці потрібно враховувати, що в сучасних CAM-модулях застосовується кілька різних систем кодування і далеко не всі такі аксесуари допускають перепрограмування. Вибирати модуль найкраще під конкретну смарт-карту.Wi-Fi
—
Wi-Fi - технологія, що застосовується для бездротового підключення до комп'ютерних мереж і для прямого з'єднання між пристроями. У медіаплеєрах, тюнерах і пристроях відеозахвату може використовуватися як для доступу до Інтернету або «локалці» через бездротовий роутер, так і для зв'язку зі смартфоном, планшетом тощо. також на цій технології засновані функції
AirPlay, Chromecast і Miracast. Конкретний же набір можливостей Wi-Fi варто уточнити окремо; тут же відзначимо, що в даному пункті може уточнюватися ще й конкретна підтримувана версія такого зв'язку. Ось основні актуальні варіанти:
- Wi-Fi 5 (802.11ac). Один з найновіших (на 2020 рік) стандартів. Використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений, ніж використовуваний в більш ранніх версіях 2,4 ГГц), що сприяє надійності і зниженню затримок; а швидкість може досягати 6,77 Гбіт/с при декількох антенах і 1,69 Гбіт/с на одну антену.
- Wi-Fi 4 (802.11n). Попередник вищеописаного Wi-Fi 5, перший стандарт, в якому був впроваджений діапазон 5 ГГц — тут він використовується поряд з традиційним 2,4 ГГц і не підтримується деякими пристроями з Wi-Fi 4. Швидкість передачі даних - до 600 Мбіт/с.
Відзначимо, що, крім прямо заявленого стандарту Wi-Fi, в медіацентрах, цифрових ресіверах і пристроях видеозахвату зазвичай передбачається підтримка і більш ранніх версій – для максимальної сумісності з різними пристроями.
Chromecast
Оригінальна назва – Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дає змогу передавати сигнал з ПК або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi. Відзначимо, що в джерелах сигналу (смартфонах, планшетах, ПК тощо)
Chromecast реалізується на рівні окремих додатків. Наприклад, на момент створення ця функція була доступна, зокрема, в додатках YouTube і Netflix для Android і iOS, а також у веб-версіях цих додатків для Chrome. Завдяки подібному формату дана технологія в наш час надзвичайно широко поширена, а можливість підключення того чи іншого гаджета до медіаплеєра з Chromecast зазвичай обмежується можливістю встановлення на цей гаджет відповідних додатків.
Miracast
Бездротова технологія, що дає змогу напряму транслювати відео-і аудіосигнал з одного пристрою на інший безпосередньо по Wi-Fi з'єднанню. При цьому, на відміну від AirPlay, для передачі не потрібна наявність роутера і побудова локальної мережі — досить, щоб приймач і передавач були сумісні з Miracast. Один з найбільш популярних способів застосування даної технології – виведення «картинки» з екрану смартфона/планшета на телевізор, і навпаки.
Медіацентр або ТВ-ресивер з Miracast стане в нагоді в тому разі, якщо сам телевізор не підтримує цю функцію.
HDMI
HDMI є найбільш поширеним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом і багатоканальним звуком. Відео- і аудіосигнал при такому підключенні передаються по одному кабелю, а пропускної здатності в останніх версіях (
HDMI 2.0 і
HDMI 2.1) вистачає для роботи з роздільною здатністю UltraHD і навіть вище. Практично будь-який сучасний екран (телевізор, монітор тощо) з підтримкою HD має як мінімум один вхід HDMI, тому і більшість медіаплеєрів і ТВ-ресиверів мають виходи цього типу. Однак зустрічаються і моделі без HDMI – це переважно застарілі або найбільш недорогі рішення, що використовують тільки аналогові відеоінтерфейси. Також бувають моделі на кілька HDMI і в більшості варіантів один з таких портів призначений для вхідного сигналу, при цьому порти HDMI розрізняються за версіями.
— v 1.4. Версія, представлена ще в 2009 році, проте не втрачає популярності і донині. Підтримує відео 4K (4096х2160) з частотою кадрів 24 к/с і Full HD — з частотою 120 к/с; останнє, крім іншого, дає змогу передавати по такому інтерфейсу ще й 3D-відео. Крім оригінальної v 1.4, існують також поліпшені версії v 1.4a і v 1.4b, де можливості по роботі з 3D були ще більше розширені.
— v 2.0. Версія, випущена в 2013 році. Крім іншого, представила можливість роботи з 4K-відео на швидкості до 60 к/с, сумісність з надшироким форматом 21:9, а також підтримку до 32 каналів і 4 потокі
...в аудіо одночасно. Підтримка HDR в даній версії першопочатково не передбачалася, проте вона була введена в оновленні v 2.0a і ще більше розширена в v 2.0b; медіаплеєри з даної категорії можуть підтримувати як оригінальну версію 2.0, так і одну з поліпшених.
— v 2.1. Версія зразка 2017 року, також відома як HDMI Ultra High Speed. Дійсно забезпечує досить солідну пропускну здатність, що дає змогу працювати навіть з 10K-відео на швидкості в 120 к/с; крім того, ряд поліпшень торкнувся підтримки HDR. Відзначимо, що повноцінне використання HDMI v 2.1 можливе тільки зі спеціальним кабелем, проте функції більш ранніх версій залишаються доступними і при використанні звичайних дротів. Підтримка Ultra HD 4K
Можливість відтворення на пристрої відео в
ultraHD 4K. Цей формат охоплює кілька варіантів роздільної здатності, всі вони мають розмір по горизонталі приблизно 4000 пікселів. Втім, найбільш популярним є розмір кадру 3840х2160 – зокрема це стандартне значення для екранів 4K-телевізорів; тому в такому дозволі випускається більшість UltraHD-контенту.
Кадр 3840х2160 вміщує в 4 рази більше пікселів, ніж популярний стандарт Full HD - в результаті зображення виходить ще чіткішим і деталізованішим. Зрозуміло, для повноцінного перегляду вам знадобиться телевізор (або інший екран) відповідного дозволу; але такі екрани в наш час стають все більше поширеними та доступними.
Підтримка HDR
Стандарт HDR, який підтримується медіаплеєром.
Детальніше про HDR загалом див. вище, а стандарт визначає деякі особливості реалізації цієї функції. На сьогодні актуальними є такі формати HDR:
— HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, менш досконалий, ніж описані нижче варіанти, проте дуже поширений. Зокрема, HDR10 підтримують практично всі стрімінгові сервіси, які взагалі надають HDR-контент, також він є загальноприйнятим для дисків Blu-ray. Дає змогу працювати з глибиною кольору 10 біт (звідси й назва). Водночас пристрої такого формату сумісні й з контентом у HDR10+, хоча його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.
— HDR10+. Удосконалена версія HDR10. За тієї ж глибини кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але й для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове поліпшення передачі кольору.
—
Dolby Vision. Прогресивний стандарт, який використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу добиватися глибини кольору 12 біт, використовує описані вище динамічні метадані, до того ж дає можливість передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення — HDR і звичайне (SDR). Водночас Dolby Vision базується на тій же технології, що й HDR10, тому в сучасній відеотехніці цей формат зазв
...ичай поєднується з HDR10 або HDR10+. Пульт ДК
Наявність пульта ДУ в комплекті з медиацентром або ТВ-тюнером. Крім класичного пульта дистанційного управління з базовими органами управління зустрічаються маніпулятори з додатковими фішками.
— QWERTY-клавиатура. Такі пульти, крім стандартного набору клавіш для управління плеєром (див. вище), мають літерну клавіатуру на кшталт комп'ютерної. Це актуально насамперед для медіацентрів із підтримкою соціальних мереж та фотосервісів — клавіатура з літерами потрібна як мінімум для введення логіну/паролю.
— Сенсорний. Різновид пультів, що використовує сенсори замість класичних кнопок. Коштує таке оснащення дещо дорожче, з іншого боку, сенсори надають пульту стильного зовнішнього вигляду, та й в деяких ситуаціях виявляються зручніше кнопок.
—
З голосовим управлінням. Пульт, оснащений вбудованим мікрофоном і здатний розпізнавати певний набір голосових команд. Такий формат управління нерідко виявляється зручніше, ніж використання кнопок/сенсорів. При цьому набір підтримуваних команд може бути різним — іноді він досить обмежений у порівнянні з традиційними пультами, іноді навпаки (наприклад, може передбачатися можливість набору тексту за допомогою голосового введення); ці нюанси варто уточнювати окремо. Також не завадить з'ясувати список підтримуваних мов; зазначимо, що англійська у цьому списку є майже гарантовано, а от російська — далеко не завжди.
– Програмований. Універсальний пульт ДК, що налаштовує
...ться під роботу спільно з медіаплеєрами, ТВ-тюнерами та іншими представниками гвардії домашньої електроніки. За замовчуванням у такі пульти завантажено базу кодів сигналів для різних типів техніки. Для активації конкретного пристрою зазвичай використовується певна комбінація натискання кнопок. Нерідко програмовані пульти мають у своєму розпорядженні клавіші, що навчаються, вбудований гіроскоп, функцію аеромишки та інші подібні опції. Програмовані кнопки в цих моделях часто призначаються для управління телевізором, що позбавляє необхідності використовувати кілька пультів ДУ. У сервісному посібнику до них міститься докладна інструкція з програмування від виробника.
– Програмований з голосовим управлінням. Прогресивний різновид програмованих пультів ДУ (див. відповідний пункт) з вбудованим мікрофоном для подачі голосових команд. Управління голосом повноцінно підтримується на приставках під управлінням Android, спільно зі звичайними медіаплеєрами та ТВ-тюнерами можна здійснювати голосові запити, промовляючи фразу у пульт. Конкретна реалізація голосового управління відрізняється залежно від моделі пульта ДУ та приймаючого пристрою.
— Відсутній. Відсутність пульта управління характерна для мережевих медіаплеєрів, що управляються з інших пристроїв — зазвичай з комп'ютера або з мобільного гаджета через спеціальний додаток.Система охолодження
Тип системи охолодження, що застосовується в пристрої.
— Пасивна. Системи, засновані на природному відведенні тепла; зазвичай, використовують той або інший різновид радіаторів. Пасивне охолодження абсолютно безшумне, не потребує енергії і надзвичайно надійне — грубо кажучи, в ньому просто нема чому ламатися. Його головним недоліком є невисока ефективність; це не критично для відносно простих і малопотужних пристроїв, однак для прогресивних моделей пасивні системи підходять погано (хоча моделі на ОС Android найчастіше є винятком з цього правила).
— Активна. Системи охолодження з примусовим відведенням тепла; зазвичай припускають наявність вентиляторів. Таке охолодження надзвичайно ефективне, завдяки чому може застосовуватися навіть у найбільш потужних пристроях, з інтенсивним тепловиділенням. Його недоліками є шум, підвищене енергоспоживання, а також ймовірність відмови (дуже невисока, але тим не менш існуюча).