Порівняння Beelink GT1 16 Gb vs iconBIT XDS94K

— AV-вихід. Аналоговий вихід для передачі відео і звуку. Раніше в силу великих розмірів апаратури являв собою 3 гнізда RCA і відповідним чином підключався до телевізора. Зараз же пристрої стали більш компактними і не можуть похвалитися наявністю вільного місця на корпусі. Тому АВ-вихід являє собою один роз'єм формату «під навушники», до якого вже підключається кабель трійник (уточнюйте наявність в комплектації). Оскільки всі компоненти відеосигналу йдуть по одному кабелю, якість картинки і стійкість до перешкод виходять невисокими.

Різновид аудіоінтерфейсу S-P / DIF, що використовує оптоволоконний кабель TOSLINK. Як і коаксіальний роз'єм, оптичний вихід використовує цифровий формат передачі даних і може працювати з багатоканальним звуком. При цьому оптоволокно потребує досить делікатного поводження, проте абсолютно нечутливо до електричних перешкод.

Об'єм власного накопичувача, встановленого в медіаплеєрі.

Під власним накопичувачем в даному разі мається на увазі постійна пам'ять, доступна для користувача — тобто сховище, яке можна на свій розсуд заповнювати фільмами, музикою, додатками тощо. Чим більше об'єм такого сховища — тим зручніше вона для користувача; з іншого боку, цей параметр помітно впливає на вартість усього пристрою. Крім того, варто враховувати, що для фільмів і іншого мультимедійного контенту цілком підходять і зовнішні носії — флешки, переносні HDD, накопичувачі з встановленням в слот (див. нижче), оптичні диски тощо. Так що спеціально шукати модель з великим накопичувачем має сенс переважно у двох випадках. Перший — це якщо ви хочете тримати велику колекцію контенту прямо в медіаплеєрі, щоб не морочитися зайвий раз з підключенням флешок, завантаженням дисків тощо. Другий — якщо ви купуєте модель під Android і плануєте встановити на неї велику кількість додаткового ПЗ (додатки найкраще ставити у внутрішню пам'ять, а нерідко це єдиний можливий варіант).

Що стосується конкретних об'ємів, то ємність до 4 ГБ включно в наш час вважається вельми скромною; такого накопичувача не вистачить навіть на фільм в HD 720p, його призначенням є переважно зберігання невеликого набору додатків. 8 ГБ і 16 ГБ — теж відносно небагато, але це вже дає змогу пр...ацювати з досить великим набором і зберігати окремі фільми в роздільних здатностях HD. А якщо ви першопочатково маєте намір зберігати на пристрої велику кількість контенту — однозначно варто звернути увагу на моделі з ємністю до 32 ГБ або більше.

Об'єм оперативної пам'яті (RAM), встановленої в медіаплеєрі.

Загалом цей об'єм підбирається виробником таким чином, щоб пристрій міг нормально впоратися з завданнями, які для нього заявлені. З іншого боку, за інших рівних умов більшу кількість RAM, зазвичай, означає більшу швидкість роботи. Особливо ж цей параметр важливий, якщо медіаплеєр працює під ОС Android (див. вище): така прошивка допускає установку додаткових додатків, які можуть мати досить високі вимоги до об'єму RAM.

Що стосується конкретних значень, то за сучасними мірками швидким медіаплеєром вважається пристрій, що має більше 2 ГБ оперативної пам'яті.

Набір відеокодеків, підтримуваний пристроєм.

Кодеком — від словосполучення «Кодер-ДЕКодер» — в даному разі називають формат, який використовується для кодування цифрового відео при зберіганні/передачі та розкодування при відтворенні (без кодування відео займали б невиправдано багато місця). Не варто плутати цей параметр з форматом відеофайлів: різні файли одного і того ж формату можуть бути закодовані різними кодеками, і якщо відповідний кодек плеєром не підтримується — відтворення відео буде неможливим, навіть якщо сам формат файлу відповідає можливостям пристрою. А в моделях з підтримкою онлайн-TV (див. «Функції і можливості») цей нюанс визначає ще й сумісність з конкретною трансляцією: загальний формат трансляції вказується саме за кодеком, що використовується для цього.

Загалом сучасні пристрої зазвичай мають досить широкі пакети кодеків (один з найпрогресивніших — H.265, також популярний кодек AV1), і з відтворенням відео зазвичай не виникає проблем; у крайньому ж разі можна скористатися спеціальними програмами для перекодування файлів. Що стосується конкретних кодеків, то дані по ним можна знайти в спеціальних джерелах, однак при штатному використанні медіаплеєрів такі подробиці не потрібні.

Набір аудіокодеків, підтримуваних пристроєм.

Кодеком — від словосполучення «Кодер-ДЕКодер» — в даному разі називають формат, який використовується для кодування і стиснення звуку в цифровому вигляді при зберіганні/передачі та розкодування — при відтворенні (без кодування цифровий звук в принципі неможливий, а стиснення дає змогу зменшити об'єми даних, займані цією інформацією). Дані про підтримувані кодеки актуальні насамперед для оцінки того, чи зможе програвач працювати зі звуком в тому чи іншому відеофайлі. Річ у тім, що навіть у відеофайлах одного і того ж формату (див. нижче) звуковий супровід може стискатися різними кодеками; і якщо плеєр підтримує формат файлу, але не підтримує кодек — відтворення звуку стане неможливим.

Теоретично подібні правила актуальні також для аудіофайлів і онлайн-трансляцій (всіх форматів — ТВ, відео, аудіо). Однак на практиці під час роботи з таким контентом можна не звертати увагу на дані про кодеки. Так, для кожного формату аудіофайлів, зазвичай, використовується свій стандартний кодек, і підтримка типу файлів автоматично означає і підтримку кодека. А трансляції зазвичай використовують загальноприйняті аудіодекодери на зразок MPEG-1 або MPEG-2, які практично гарантовано підтримуються будь-яким сучасним плеєром, розрахованим на подібні трансляції.

Що стосується конкретних кодеків, то дані по ним можна знайти в спеціальних джерелах, однак при штатному використанні пристроїв такі подробиці зазвичай не потрібні.