Порівняння Einhell Classic TC-CS 860/1 Kit vs Makita HS301DZ

За типом джерел живлення всі сучасні пили можна умовно поділити на електричні та бензинові. Загальна різниця між ними полягає в тому, що електричні агрегати компактніші і легкі, менш галасливі, прості в обслуговуванні і не виробляють вихлопних газів, завдяки чому можуть без обмежень використовуватися в приміщеннях. Бензоінструмент, у свою чергу, поєднує в собі високу потужність і незалежність від електромереж, проте він важкий, громіздкий, складніший в експлуатації та ремонті, обходиться дорожче (як за власною вартістю, наприклад і за ціною палива) і в цілому розрахований на використання поза приміщень. Тому більшість сучасних пилок робиться електричними, які в свою чергу можуть використовувати різні види живлення:

- Електромережа (230 В). Підключення до стандартної побутової мережі 230 В, простіше кажучи, звичайної розетки. Даний варіант може застосовуватися як у переносних пилах, наприклад і стаціонарних інструментах порівняно невисокої потужності (до 3,5 кВт). Розетки є практично скрізь, де взагалі є електрика, а час роботи таких агрегатів виходить майже необмеженим (поки є напруга у мережі). Головний недолік подібного живлення - наявність шнура, що не дає змогу відходити далеко від розетки (а з переносним інструментом доводиться ще й стежити, щоб шнур не потрапив під полотно).

- Електромережа (110 В). Інструменти з живленням на американський...і японський манер - від електромереж з напругою 110 В. Електроінструмент з такою робочою напругою живлення випускаються для ринку Північної та Центральної Америки, Країни сонця, що сходить, Саудівської Аравії. Також електромережі 110 В зустрічаються у Великій Британії. Щоб уникнути виходу інструменту з ладу при підключенні до стандартних побутових мереж 230 В, знадобиться додаткова сполучна ланка в особі понижуючого трансформатора або спеціального перетворювача на 110 В.

- Електромережа (400 В). Живлення від трифазної електромережі напругою 400 В. Таке живлення підходить навіть для пилок високої потужності, проте доступне воно далеко не скрізь - переважно трифазне підключення є в цехах, майстернях та інших виробничих приміщеннях. Тому цей варіант зустрічається виключно в стаціонарних інструментах (див. «Тип») високої потужності, для яких звичайної розетки недостатньо.

- Акумулятор. Живлення від власного акумулятора. Головними перевагами даного варіанту є мобільність, можливість працювати незалежно від розеток та відсутність мережевого шнура, який може заважати під час роботи. З іншого боку, подібне живлення не підходить для пилок високої потужності, акумуляторний інструмент при інших рівних виходить помітно важчим і дорожчим за мережний, а час роботи обмежений зарядом батареї. Втім, у більшості випадків батарея робиться знімною, що дає змогу тримати напоготові кілька акумуляторів і змінювати їх у міру потреби.

- Акумулятор / електромережа (230 В). Інструменти, що допускають два варіанти живлення – від розетки та від власної батареї. Докладніше про кожен варіант див. вище, а їх поєднання робить пилку максимально універсальною. Так, за наявності поблизу розеток можна працювати від мережі, заощаджуючи заряд батареї (а то й заряджаючи її в процесі), а якщо з розетками проблема або мережний дріт заважає роботі - можна переключитися на акумулятор. З іншого боку, подібна універсальність позначається на ціні, а сам інструмент все одно виходить більше громіздким і важким, ніж мережевий.

Розташування двигуна в електричною переносною пилі (див. «Тип»).

— Подовжньо. Поздовжнє розташування дозволяє добитися хорошого балансу, що дозволяє з комфортом працювати в різних положеннях; це особливо актуально для спилювання гілок з дерев та інших подібних робіт, де площина різання може розташовуватися під різними кутами. Крім того, такий інструмент має меншу ширину і велику довжину, що може полегшити роботу в важкодоступних місцях. З іншого боку, і коштують такі пилки дорожче поперечних.

— Поперечно. Поперечне розташування двигуна дещо погіршує баланс в порівнянні з поздовжнім і ускладнює розпилювання по похилій площині під кутом до вертикалі. Крім того, і довжина таких пил помітно менше. Втім, для найпростіших робіт з розпилом зверху вниз вони підходять не гірше поздовжніх, а коштують помітно дешевше. Так і невелика довжина в деяких випадках теж може виявитися перевагою.

Потужність двигуна пили у ватах. Для бензинових інструментів (див. «Джерело живлення») додатково зазначається також потужність в кінських силах, про неї див. нижче.

Чим вище потужність, тим краще інструмент підходить для об'ємних робіт і твердих матеріалів, тим більшу глибину різу він може забезпечити і тим легше вона справляється зі значними навантаженнями. Крім того, для різних типів пил і різних видів матеріалів актуальні значення потужності також можуть бути різними. Наприклад, потужність 2,5 – 3 кВт фактично є межею для ланцюгових електропил, а ось в ланцюгових бензопилах це середній показник, серед таких інструментів зустрічаються моделі на 3 – 4 кВт і навіть більше. Детальні рекомендації по вибору для різних випадків можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальні оберти диска, що забезпечуються пилою відповідної конструкції – дисковою, відрізною тощо (див. «Будова»).

Відзначимо, що в більшості таких пил використовуються редуктори, так що оберти диска виходять значно меншими, ніж оберти двигуна (див. вище). За рахунок цього досягається збільшення крутного моменту, що в разі пил нерідко буває важливішим, ніж висока швидкість руху полотна.

Що стосується конкретного числа обертів, то насамперед варто відзначити, що порівнювати за даним показником можна тільки пили з однаковим діаметром диска. У подібних варіантах більш висока швидкість дає змогу досягти кращої продуктивності, проте платою за це є зниження крутного моменту; такі пили краще справляються з відносно «легкими» матеріалами. І навпаки, невисокі оберти знижують продуктивність, проте дають змогу полотну ефективно «вгризатися» навіть в щільні, непіддатливі заготівлі. Більш конкретні рекомендації щодо вибору пили за числом обертів диска можна знайти в спеціальних джерелах.

Діаметр посадочного отвору, на яке розраховано кріплення для диска в пилі відповідної конструкції (див. «Пристрій»). Фактично в даному пункті вказується діаметр осі, на яку встановлюється диск — цього повинно відповідати розміру отвір у самому диску.

Відзначимо, що деякі моделі пил допускають установку дисків з більш великими отворами, ніж зазначено в характеристиках — при використанні перехідної втулки. Головне, щоб власний діаметр диска при цьому не перевищував допустимі для даної моделі значення (див. «Діаметр шини/диски»). Серед популярних розмірів можна виділити 20 мм, 25 мм і 30 мм.

Найбільша глибина пропилу, забезпечувана пилкою.

У більшості різновидів пил (див. «Пристрій») глибина пропилу безпосередньо залежить як від потужності двигуна, так і від розміру шини/диски. В характеристиках наводиться значення для максимально допустимого розміру робочої насадки; при використанні насадок меншого розміру глибина пропилу, відповідно, буде менше. А ось у стрічкових пилах ця глибина досить слабо пов'язана з фактичною довжиною стрічки — вона визначається насамперед довжиною відкритого ділянки стрічки, який безпосередньо бере участь в роботі.

У будь-якому разі велика глибина пропилу робить інструмент більш універсальним, однак позначається на його вагу, ціну та споживання електрики/палива. Так що при виборі варто враховувати реальні особливості планованих робіт і розміри заготовок, які планується пиляти. Що стосується конкретних значень, то найбільш скромні інструменти забезпечують глибину до 50 мм; 50 – 75 мм вважається невисоким показником, 75 – 100 мм — середнім, 100 – 125 мм — вище середнього, 125 – 150 мм — вже досить значна товщина, а найпотужніші сучасні пилки можуть мати глибину пропилу і більш ніж у 150 мм.

Максимальна глибина пропилу, що забезпечується при пилянні з нахилом в 45°.

Дана особливість вказується тільки для тих моделей, в конструкції яких первинно передбачена можливість пиляння під нахилом — наприклад, за рахунок особливої конструкції кріплення для диска/полотна (в стаціонарних моделях, см. «Тип») або за рахунок похилої опорної платформи (в ручних). Максимальний кут нахилу пили в таких моделях може бути різним (докладніше див. нижче), проте стандартним варіантом вважається саме 45°, так що саме для такого нахилу наводяться дані по глибині пропилу.

Загальний же сенс даного параметра досить очевидний. З одного боку, велика глибина пропилу дозволяє справлятися з більш товстими заготовками і в цілому дає більше можливостей; з іншого — збільшення глибини вимагає збільшення розмірів диска/полотна і підвищення потужності, що, відповідно, позначається на ціні, габаритах і споживанні електрики/палива.

Максимальний кут, на який можна нахилити робочу частину пилки відносно вертикалі. Може вказуватися не тільки для стаціонарних інструментів, але і для ручних — в тому випадку, якщо в конструкції передбачена опорна платформа. Звертати увагу на цей параметр варто в тому випадку, якщо Вам доведеться мати справу з косими пропилами: робити такі розрізи, виставивши пилу на певний кут, значно зручніше, ніж вивіряти цей кут вручну.

Дискові переносні пили з розміщенням пиляльного модуля обертання ліворуч відносно осі корпусу. Це полегшує роботу, оскільки краще видна лінія різу (дуже зручно робити довгі пропили по розмітці). Неприємним моментом може виявитися незвичність, а також деякі складнощі, які виникають у правшів при відрізанні вузьких смужок (бо підошва не повністю спирається праворуч на деталь, що відпилюється, а ніби «висить у повітрі»). Так само, якщо вже був досвід використання циркулярки зі стандартним розташуванням диска праворуч, потрібно буде приділити більше часу, щоб пристосуєтеся до цього «звіра».