Порівняння SanDisk Ultra microSD 533x UHS-I 16 ГБ vs Samsung EVO Plus 100 Mb/s microSDXC UHS-I U3 256 ГБ

Загальний тип карти пам'яті.

— SD (Secure Digital). Один з найпопулярніших типів карт пам'яті у наш час. Мають розмір 32х44 мм і механічний захист від запису — у вигляді повзунка. Підтримка карт SD є практично стандартом для сучасних ноутбуків і цифрових фотоапаратів, також такі носії вельми поширені в інших пристроях (крім найбільш компактних, де застосовується зменшений різновид — microSD; він описаний нижче). При цьому зазначимо, що на сьогодні цей тип включає три різновиди:

• Оригінальний стандарт SD. Підтримує об'єм до 4 ГБ і відносно невисокі швидкості роботи, через що вважається застарілим і застосовується рідко. З іншого боку, такі карти можуть використовуватися практично у всіх сучасних SD-кардридерах.
• SDHC. Розвиток оригінального стандарту SD. Максимальна ємність збільшена до 32 ГБ, можлива підтримка швидкісної шини UHS (див. «Клас UHS»), хоча наявність такої підтримки не є обов'язковою. Карти SD HC можуть використовуватися в картрідерах цього формату, а також в пристроях під більш нові SDXC.
• SDXC. Найновіший стандарт SD-карт з загальнопоширених на сьогодні. Дає змогу створювати носії об'ємом до 2 ТБ; крім того, саме в цьому стандарті була вперше представлена шина UHS (після чого вона стала застосовуватися також в SDHC-картах). Крім картрідерів під цей формат, такі носії можуть також працювати з пристроями під SDHC — однак лише за умови, якщо карта відформатована у фай...ловій системі FAT32, тоді як за замовчуванням SDXC використовує систему exFAT.

— microSD. Зменшений різновид описаних вище карт SD; розмір такої карти складає 15х11 мм. Також є досить популярними, проте насамперед в кишеньковій техніці — смартфонах, планшетах, портативних плеєрах тощо. Як і повнорозмірна версія, мають три різновиди:

• оригінальні microSD;
• microSDHC;
• microSDXC;

Особливості застосування також аналогічні: старіші карти можуть застосовуватися в більш нових кардридерах, але, зазвичай, не навпаки.

— miniSD, miniSDHC. Один із зменшених різновидів SD-карт, що передував microSD(HC). У наш час вважається остаточно застарілим і практично вийшов з ужитку.

— CompactFlash. Один з перших форматів карт пам'яті на ринку. Включає два формати CompactFlash Type I і CompactFlash Type II. Вони відрізняються швидкістю читання/запису і розмірами — Type II працює швидше і має товщину 5 мм (Type I — 3,3 мм при однакових довжині та ширині 42х36 мм). За рахунок цього карту Type I можна використовувати з рідером під Type II, але не навпаки. Незважаючи на поважний вік, цей формат досі популярний в фототехніці завдяки пристойним швидкостям роботи і об'ємам (до 128 ГБ); головним недоліком є великі, порівняно з іншими форматами, розміри.

— CFast 2.0. Високопродуктивні накопичувачі швидкого оперування великими масивами даних. Картки стандарту CFast 2.0 мають розміри флешок Compact Flash (42 х 36 мм), водночас вони мають ще більш вражаючі швидкості читання та запису інформації (понад 500 МБ/с). Накопичувачі цього класу відмінно проявляють себе під час запису відео з високим бітрейтом у роздільній здатності аж до 8К, а також у жанрі репортажної фотографії зі швидкісною серійною зйомкою в RAW. Об'єм пам'яті у флешок CFast 2.0 може перевищувати 1 ТБ. Сумісність з картами пам'яті цього стандарту реалізована в окремих екземплярів топових фотоапаратів та відеокамер.

— xD-Picture. Стандарт, що розроблений Olympus і Fujifilm і застосовується переважно в цифрових камерах цих компаній. Головна особливість цих карт це відсутність контролера пам'яті — завдяки цьому вони надійні, компактні (20х25 мм) і мають низьке енергоспоживання. З іншого боку, об'єм таких карт невисокий (до 2 ГБ), швидкість читання також досить мала, а коштують вони в кілька разів дорожче аналогічних носіїв формату microSD (зокрема HC і XC). Внаслідок цього навіть самі творці поступово зміщують акцент у бік інших типів карт.

— MemoryStick. Фірмовий стандарт, розроблений компанією Sony спеціально для своєї техніки ще в 1998 році. Є закритим, майже не застосовувався в пристроях інших виробників. Широко застосовувався до початку 2010-х років, коли Sony стала поступово переходити на загальнопоширений стандарт SD. В наш час підтримка Memory Stick зустрічається вкрай рідко, переважно в застарілих пристроях.
Зазначимо, що в даному разі можуть матися на увазі карти як оригінального форм-фактора (50х21х2,8 мм), так і Duo, що мають зменшені розміри (31х20х1,6 мм). Третій розмір, micro, винесений в окремий пункт (див. нижче). Втім, всі ці форм-фактори сумісні через найпростіші перехідники.

— MemoryStick micro. Наймініатюрніша версія карт пам'яті стандарту Memory Stick. Докладніше про цей стандарт див. вище, тут же відзначимо, що Memory Stick micro (відомі також як M2) мають розміри 15х12,5х1,2 мм

— XQD. Спадкоємці карт CompactFlash, розроблені Асоціацією CompactFlash спеціально для пристроїв, в яких необхідна висока швидкість читання і запису, зокрема фото- і відеокамер — практична швидкість запису досягає 125 Мб/с, і є дані про те, що це не межа. Водночас ця карта з'явилася відносно недавно і поки тільки набирає популярність. Має досить великі розміри — 39х30х4 мм, більше SD, хоча і дещо поступається CompactFlash.

— CFexpress. Неймовірно швидкі накопичувачі великого об'єму з прицілом на тривалий безперервний запис в інтенсивному режимі. Саме вони найкращим чином пристосовані під зйомку відео в роздільній здатності 4K і вище з кадровою частотою 120 к/с. Прогресивні екземпляри серії забезпечують швидкість запису і читання понад 1 ГБ/с. Також карти лінійки характеризуються стійкістю до пошкоджень при падіннях і високою міцністю на вигин. Існує два різновиди накопичувачів типу CFexpress: Type A в розмірі 20х28х2.8 мм і Type B з габаритами 38.5х29.8х3.8 мм.

— SxS. Формат карт пам'яті, розроблений спільно Sony і SanDisk для відеотехніки професійного рівня. Використовують інтерфейс PCI Express, що дає можливість встановлювати такі карти прямо в слот для карт розширення на комп'ютері і ноутбуці. Також відрізняється високою швидкістю передачі даних – до 2,5 Гбіт/с в піку.

— PS Vita Card. Спеціалізований формат карт пам'яті, призначений, згідно з назвою, для портативних ігрових консолей PlayStation Vita. Створений компанією Sony на заміну дисків UMD, іншими виробниками не застосовується. Є пропрієтарним, несумісний з універсальними стандартами на зразок SD. Карти випускаються в ємності від 4 до 64 ГБ.

— Nano Memory. Тип карт пам'яті, який представлений в 2018 році компанією Huawei і застосовується переважно в смартфонах цього бренду. Також відомі в народі як nano SD, хоча таке позначення технічно некоректне. Розмір (площа) такого носія на 45 % менше, ніж у популярних карт microSD, при цьому карти Nano Memory за розмірами і розташуванням контактів ідентичні SIM-картам формату nanoSIM. Це спрощує застосування в смартфонах комбінованих слотів (придатних і для «сімки», і для карти пам'яті). Що стосується характеристик, то першопочатково для Nano Memory були заявлені об'єми до 256 ГБ і швидкість читання до 90 МБ/с; якщо цей стандарт виявиться успішним, можна очікувати і збільшення цих цифр.

Номінальний об'єм карти пам'яті — кількість даних, яку можна на неї записати. З технічних причин реальний робочий об'єм сучасних карт пам'яті зазвичай дещо менше номінального (наприклад, 14,9 ГБ при заявлених 16 ГБ). Однак при тому ж типі карти відмінності в номінальному об'ємі зазвичай відповідають відмінностям у реальної місткості: приміром, SDXC-карта на 64 ГБ і за фактичною ємністю буде в два рази більш місткою ніж така ж карта на 32 ГБ.

Нагадаємо, що різні види носіїв мають різні обмеження за максимальним об'ємом; докладніше див. «Тип». А конкретний об'єм найчастіше вибирається виробником не довільно, а із списку стандартних варіантів. Найбільшого поширення в наш час отримали карти на 16 ГБ, 32 ГБ, 64 ГБ, 128 ГБ і 256 ГБ; ємність в 8 ГБ і менше вважається скромною, а найбільш ємні моделі вміщають 512 ГБ і більше.

Варто враховувати, що від цього параметра напряму залежить ціна карти. У світлі цього багато моделей випускаються в декількох варіаціях, що розрізняються виключно за місткістю; а вибирати за об'ємом, варто залежно від типів даних, які планується зберігати на карті. З популярних форматів найменше місця займають текстові документи — зазвичай десятки, максимум сотні кілобайт. Розмір фотографії з суч...асної камери або MP3-файлу обчислюється вже мегабайтами, музика в форматі lossless «важить» вже десятки мегабайт, а об'єм відео залежить від його тривалості, роздільної здатності і використовуваних кодеків.

Версія шини UHS, підтримувана картою пам'яті.

UHS — технологія обміну даними, застосовувана в картах SD/microSD стандартів (micro)SD HC і (micro)SD XC. Вона дозволяє значно збільшити швидкість обміну даними в порівнянні з попередніми стандартами; водночас носії з підтримкою цієї технології цілком сумісні і з обладнанням, що не мають UHS – хіба що швидкості в таких випадках будуть обмежені можливостями картрідера, а не самої карти.

Що стосується версій, то їх назви складаються з двох частин: покоління UHS (I або II) і клас (1 або 3) — наприклад, UHS-I Class 1. Власне, це сама скромна версія UHS, що зустрічається в сучасних картах пам'яті; крім неї, популярністю користуються UHS-I Class 3 і UHS-II Class 3. Від покоління UHS залежить максимальна швидкість обміну даними (зазвичай мова йде про режим читання) — вона становить 104 МБ/с для версії I і 312 МБ/с для версії 2. «Class», зі свого боку, визначає найменшу (гарантований) швидкість запису: вона становить не менше 10 МБ/с для Class 1 і не менше 30 МБ/с для Class 3. Різні версії UHS цілком сумісні між собою, хіба що швидкість роботи в таких випадках буде обмежуватися більш повільним стандартом.

Зазначимо, що для UHS-карт в інших пунктах можуть вказуватися і більш прогресивні характеристики — наприклад, клас відеозапису (див. нижче) V90 для карти UHS-II Class 3. Тут немає ніяких протиріч: швидк...ість до 90 МБ/с, що забезпечується такою карткою в режимі запису, цілком задовольняє умові «не нижче 30 МБ/с, передбаченому для UHS Class 3.

Клас відеозапису, який підтримується карткою пам'яті.

Цей параметр вказується для карток SD/microSD та їх варіацій, а також CompactFlash (див. «Тип»). У першому випадку використовується позначення формату V*, у другому - VPG*, проте ідея і там, і там однакова: цифри, вказані замість зірочки - це найменша швидкість запису (МБ/с), яку гарантовано може забезпечити карта. Ця швидкість має ключове значення насамперед у відеозйомці, тому цей параметр і називають «Клас відеозапису»; чим він вищий — тим вища роздільна здатність та швидкість кадрів, на яких можна вести запис із використанням даної карти.

Мінімальний клас відеозапису, що зустрічається в сучасних картах сімейства SD/microSD - V6, він вже дає змогу працювати з HD і Full HD відео. Втім, для Full HD бажано мати карту хоча б рівня V10. А клас V30 дає змогу комфортно працювати з Ultra HD 4K. Випускаються й швидші карти — V60 і навіть V90, які вже підходять для роздільних здатностей 8K і вище.

У свою чергу, у картах CompactFlash можна зустріти моделі класів VPG20, VPG65 та VPG130

Зазначимо, що клас відеозапису цілком може виявитися вищим від загального класу швидкості та/або класу UHS (див. вище). Однак жодних суперечностей тут немає. Вимоги до класу UHS передбачають...швидкість запису "не нижче, ніж..."; таким чином, наприклад, стандарту UHS Class 3 (не нижче 30 МБ/с) будуть відповідати всі карти з класом відеозапису V30 і вище. А загальний клас швидкості визначає можливості картки при роботі з обладнанням без підтримки UHS (а у відеозаписі таке обладнання практично не застосовується).

Коефіцієнт, який описує максимальну швидкість картки в режимі читання. За одиницю у разі береться 150 КБ/с; таким чином, наприклад, значення швидкості 533х відповідає 150 * 533=79950 КБ / с, тобто близько 80 МБ / с.

У цілому нині даний параметр є досить специфічним, практично простіше орієнтуватися прямо заявлену швидкість читання (див. нижче). Однак іноді вона не вказується - у таких випадках насамперед і буде корисним значення швидкості.

Максимальна швидкість читання даних з карти пам'яті.

Будь-яка сучасна карта пам'яті забезпечує достатню швидкість читання для нескладних побутових задач — на зразок копіювання фотографій з камери на ноутбук. Тому звертати увагу на цей параметр має сенс переважно в тих ситуаціях, якщо карта купується для професійного застосування, або якщо висока швидкість роботи для вас критичні — приміром, якщо копіювати фото з камери часто доводиться в поспіху. При цьому варто враховувати два моменти. По-перше, відповідні швидкості повинен підтримувати і кардридер, де використовується карта. По-друге, в даному пункті вказується теоретичний максимум — в ідеальних умовах; реальна швидкість читання може бути і меншою (якщо мова йде про карти з UHS — цю швидкість можна оцінити по класу UHS, про нього див. вище). Тим не менш, за цим показником цілком можна порівнювати різні моделі карт: відмінності в теоретичній швидкості зазвичай цілком відповідають різниці у фактичній швидкодії.

Максимальна швидкість запису даних на карту пам'яті.

Висока швидкість запису важлива для задач, пов'язаних із збереженням великої кількості даних за обмежений час. Однак варто мати на увазі, що в даному пункті вказано теоретичний максимум швидкості, для ідеальних умов; на практиці ж це значення може бути помітно нижче. Тому в характеристиках карт пам'яті зазначаються також мінімальні гарантовані швидкості запису в різних режимах — загальний клас швидкості, клас UHS, клас відеозапису та/або клас для додатків. Детальніше всі вони описані вище. Втім, щодо загальної швидкості теж можна оцінювати можливості носія: за інших рівних умов карта з більш високою теоретичною швидкістю і на практиці буде працювати швидше.

Що стосується конкретних значень, то швидкості від 4 МБ/с і від 6 МБ/с в наш час практично не зустрічаються, від 10 МБ/с і від 16 МБ/с можна назвати середніми показниками, від 50 МБ/с — вище середнього, а в найбільш швидких моделях максимальна швидкість запису становить 100 МБ/с і вище.