Порівняння Forte 1350G 9hp vs Forte EPT-750

— Бензиновий. Двигун внутрішнього згоряння на бензині. Такі двигуни мають непогану потужність, прості в експлуатації і не обмежені довжиною мережевого шнура (як електричні). Їх недоліками є значний рівень шуму, викид вихлопних газів і необхідність придбання пально-мастильних матеріалів, як наслідок — досить висока вартість експлуатації. Тим не менше, більшість мотоблоків та культиваторів мають саме бензинові двигуни.

— Дизель. Двигун внутрішнього згоряння, за конструкцією подібний бензиновому, проте має ряд відмінностей в принципі роботи і, як наслідок, в експлуатації. Так, заправляється він дизельним паливом, яке коштує трохи дешевше бензину. Дизельні двигуни мають високий обертаючий момент при низьких обертах, за рахунок чого добре підходять для важкої роботи (орання, перевезення вантажів). З іншого боку, вони не позбавлені недоліків — дорожнеча в ремонті і високі вимоги до чистоти палива. Внаслідок цього, дизельні мотоблоки та культиватори зустрічаються рідше.

— Електричний (мережа). Електродвигуни з живленням від електричної мережі, найчастіше — звичайної побутової на 230 В. Перевагами всіх електричних двигунів перед бензиновими/дизельними є, зокрема, невисока вартість (зокрема в експлуатації), менші габарити і вага, простота в обслуговуванні (воно практично не потрібне), невисокий рівень шуму і відсутність вихлопних газів. З іншого боку, потуж...ність їх порівняно невисока — навіть у моделей з живленням від мережі вона не перевищує 3 кВт. Тому електричними робляться в основному агрегати для невеликих обсягів робіт, що являють собою швидше культиватори, ніж повноцінні мотоблоки. Тут також варто відзначити, що при живленні від мережі рухливість агрегата обмежується довжиною мережевого шнура. З іншого боку, моделі з таким живленням загалом потужніше акумуляторних, при аналогічної потужності — легше і дешевше, а час роботи виходить практично необмеженим.

— Електричний (акумулятор). Електродвигуни, що працюють від акумуляторів. Основні особливості електродвигунів загалом описані вище, а акумуляторне живлення робить агрегат максимально автономним, не залежним від розеток і довжини мережевого шнура. Водночас моделі з таким живленням ще менш потужні, ніж пристрої з підключенням до мережі, більшість з них не дотягує навіть до 1,5 кВт. Крім того, акумулятор позначається на вазі і вартості агрегата, а час роботи виходить обмеженим; зарядка ж батареї займає чимало часу і все одно потребує джерела живлення. Так що застосовувати культиватори даного типу має сенс лише тоді, коли обсяги роботи невеликі і поблизу немає розеток; такі ситуації виникають вкрай рідко, так що і цей варіант не отримав поширення.

Максимальна ширина смуги землі, що обробляється агрегатом за один прохід.

Велика ширина полегшує роботу на великих відкритих площах, даючи змогу швидше справлятися з ними. Водночас з вузькими місцями і важкодоступними закутками простіше впоратися при невеликій ширині захвату — великий агрегат може просто не поміститися там, де більше мініатюрний пройде без проблем. Так що вибирати за цим показником варто з урахуванням особливостей планованих робіт. Якщо говорити про конкретні цифри, то в найбільш мініатюрних моделях ширина захвату не перевищує 50 см, в найбільших може становити 1 м і більше, значення від 50 до 75 см можна назвати середнім, а від 75 см до 1 м — вище середнього.

Зазначимо також, що деякі моделі дають змогу розширити ширину обробки за рахунок установки додаткових фрез. Однак варто враховувати, що чим ширше смуга — тим більша потужність потрібна для ефективної роботи. Вважається, що для повноцінного використання мотоблока він повинен видавати не менше 1 к.с. на кожні 20 см ширини; втім, для пухких ґрунтів і невеликої глибини достатньо і менших значень.

Максимальна глибина обробки, забезпечувана агрегатом. В культиваторах з незміними фрезами цей параметр визначається насамперед діаметром фрези, в мотоблоки, розрахованих на активні фрези (див. нижче) — особливостями конструкції (в таких моделях навіть висока потужність не гарантує велику робочу глибину). Самий скромний показник у сучасних мотоблоки — до 20 см, а значення від 21 до 25 см можна назвати невеликим. Втім, нерідко навіть таких можливостей цілком достатньо. Глибина від 26 до 30 см вже дає досить великі можливості, а найбільш прогресивні моделі здатні «вгризатися в ґрунт» більш ніж на 30 см.

В будь-якому випадку, оптимальна глибина обробітку залежить від типу і стану ґрунту, а також культур, під які готується ґрунт; детальні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах. Так що не завжди має сенс шукати модель з максимальною глибиною — тим більше, що такі можливості вимагають високої потужності. Також відзначимо, що в багатьох агрегатах глибина може регулюватися.

Кількість фрез, яким штатно укомплектований мотоблок. Зазначимо, що для моделей з підтримкою активних грунтофрез (див. нижче) даний параметр не вказується: такі насадки є знімними, і на один агрегат можна встановлювати активні грунтофрез з різними робочими характеристиками.

Говорячи про кількість, під фрезою увазі окрему «зірочку» з декількох загнутих ножів, встановлену на робочої осі агрегата. Кількість таких «зірочок» підбирається залежно від ширини обробки, яку хоче забезпечити виробник: одна фреза захоплює смугу в середньому від 12 до 18 см, і для більш-менш пристойної ширини захвату їх потрібно декілька.

— Вал відбору потужності. Наявність валу відбору потужність в конструкції мотоблока. Такий вал забезпечує передачу обертання від двигуна на додаткове обладнання, що використовується з мотоблоком — сівалки, косарки, подрібнювачі, збиральні машини та інші агрегати, що потребують механічного приводу для роботи. Таким чином, дана функція значно розширює можливості мотоблока і асортимент обладнання, сумісного з ним. З іншого боку, вона ускладнює конструкцію, збільшує її вагу, а головне — ціну. Також варто враховувати, що різні зовнішні агрегати можуть мати різні типи хвостовиків під вал відбору потужності і різні вимоги до швидкості обертання; сумісність за цими моментами необхідно уточнювати окремо.

— Шків відбору потужності. Функція, аналогічна описаній вище – валу відбору потужності. Відмінною особливістю є його розташування і відповідно спосіб навішування додаткового обладнання. Вал розміщений за задньому торці, в той час як шків на боковій частині корпусу.

— Транспортувальні колеса. Наявність в конструкції культиватора/мотоблока спеціального колеса (коліс), що полегшують транспортування агрегата в неробочий час. В культиваторах такі колеса дають змогу не тягнути пристрій прямо по землі (що може пошкодити робочий інструмент) або в руках (що незручно внаслідок великої ваги), а в мотоблоках — дають додаткову точку опори як для переміщення, так і для ст...оянки. Не варто плутати ці колеса з основними колесами пристрою: на основних агрегат переміщується під час роботи (а в багатьох моделях — постійно), транспортувальні використовуються виключно в неробочий час.

— Задній хід. Можливість руху агрегата заднім ходом — для цього напрям обертання коліс або фрези змінюється на протилежний. Дана функція дає додаткові можливості маневрування; вона особливо корисна у важкій техніці, яку незручно було б тягнути на себе вручну.

— Блокування диференціала. Можливість відключити у мотоблоки диференціал — спеціальний механізм, призначений для того, щоб «погоджувати» між собою рух коліс при повороті. Диференціал необхідний для нормальної керованості на відносно рівній землі, проте він погіршує загальну прохідність — такі технічні особливості механізму. Тому в деяких мотоблоках може передбачатися можливість заблокувати диференціал; це може стати в нагоді як на пересіченій місцевості, так і при деяких роботах з високим і нерівномірним навантаженням на колеса.

— Огородження для рослин. Спеціальні пристрої, які також називаються «захистом для фрез». Зазвичай вони виглядають як два металевих диска на обох кінцях осі, де розташовані фрези. Ці диски запобігають потраплянню рослин в робочий інструмент і дають змогу обробляти землю в безпосередній близькості від уже посаджених рослин, не боячись пошкодити їх фрезами культиватора. На наявність такого захисту обов'язково варто звернути увагу, якщо Ви збираєтеся використовувати пристрій для міжрядної культивації.

— Регулювання рукоятки по висоті. Можливість змінювати висоту, на якій розташовуються рукоятки мотоблока. Ця функція призначена для підлаштовування рукояток під зріст оператора — для людей різного зросту найзручніша висота теж буде різною.

— Боковий поворот рукоятки. Можливість розвернути рукоятку мотоблока вбік — так, що оператор зможе йти не за агрегатом, а поруч з ним. Ця функція буде корисна в тих випадках, коли користувачеві незручно або небажано перебувати позаду мотоблока — наприклад, якщо не можна топтати оброблену землю, якщо застосовувана насадка викидає назад ґрунт або траву, або якщо ця насадка сильно виступає назад, і через неї до ручок не дотягнутися.

— Фари. Наявність фар дасть змогу працювати з культиватором/мотоблоком незалежно від часу доби і зовнішніх джерел світла — у темряві досить увімкнути фари. Також вони можуть знадобитися при використанні культиватора в якості тягача — як в темний час доби, так і в деяких інших ситуаціях, передбачених ПДР.

Тип редуктора, передбаченого в конструкції мотоблока.

Редуктор являє собою механізм для передачі обертання з вала двигуна на робочий вал; швидкість обертання при цьому знижується, а тягове зусилля, відповідно, збільшується. У сучасних агрегатах можуть застосовуватися черв'ячні, ланцюгові, шестеренчасті і шестеренчасто-ланцюгові редуктори; ось їхні основні особливості:

— Черв'ячний. Редуктори на основі черв'ячного механізму застосовуються переважно в легких мотоблоках з пасивними фрезами (мотокультиваторах). При простоті і невисокій вартості такий редуктор забезпечує високе передавальне відношення, що дає змогу досягти гарного тягового зусилля при порівняно невеликій потужності двигуна. З інших переваг черв'ячних механізмів можна назвати компактність, мінімальний рівень шуму, плавний хід і здатність до самозагальмовування. З іншого боку, подібні редуктори погано переносять високі навантаження, що і зумовило сферу їх застосування.

— Ланцюговий. Редуктори на основі ланцюгової передачі — двох шестерень, сполучених ланцюгом (на зразок механізму, використовуваного в велосипедах). Такі редуктори трохи дорожче черв'ячних, однак вони надійніші і здатні працювати з більш високими навантаженнями. Ще одна перевага полягає в невеликій ширині корпусу, що особливо актуально для мотокультиваторів — редуктор не обме...жує глибину оброблення, оскільки може заглиблюватися в грунт одночасно з фрезами.

— Шестеренчастий. Найпрогресивніший різновид сучасних редукторів. Подібні механізми відрізняються високою надійністю і довговічністю, вони нормально переносять тривалу роботу на високих навантаженнях. Зворотною стороною цих переваг є висока ціна. Шестеренчасті редуктори використовуються в основному на професійній техніці, для якої «витривалість» є критичною.

— Шестеренчасто-ланцюговий. Компромісний варіант, який при встановленні на мотокультиватор підвищує його експлуатаційні характеристики (в порівнянні з ланцюговим і черв'ячним), а при встановленні на мотоблок дещо знижує вартість останнього.

Кількість передач, передбачених у самохідному культиваторі/мотоблоки, простіше кажучи — кількість швидкостей пересування. Зустрічаються як найпростіші мотоблоки на 1 передачу або на 2 передачі, так і більш прогресивні з трьома, чотирма і навіть на 6 передач. Більш низькі передачі не відрізняються швидкістю, але дають змогу ефективно справлятися з високими навантаженнями, а також краще підходять для старту з місця; більш високі дають мале тягове зусилля, однак хорошу швидкість. Таким чином, наявність кількох передач дає можливість налаштувати режим роботи агрегата під особливості ситуації. Кількість передач також актуально і для заднього ходу, адже зустрічаються мотоблоки та культиватори на 1 передачу і більше.

Тип двигуна внутрішнього згоряння (бензинового або дизельного, див. «Тип двигуна») культиватора/мотоблока.

— 2-тактний. Перевагами двотактних двигунів є проста конструкція (як наслідок, невисока вартість) і висока потужність. З іншого боку, для них характерні високі показники шуму і витрати палива. Крім того, і з самим паливом є складнощі: заправляються такі двигуни бензино-масляною сумішшю, для якої вимагається точне дотримання пропорцій, інакше двигун буде або сильно зношуватися (при нестачі масла) або чадити (при його надлишку). У мотоблоки двотактні двигуни бувають тільки бензиновими, дизельні двигуни такого типу не використовуються.

— 4-тактний. Такі двигуни складніше за конструкцією, дорожче і менш потужні (при рівному обсязі), чим двотактні. З іншого боку, вони шумлять менше, мають більш низький витрата палива, а саме паливо заправляється окремо від масла, і при заправці не потрібно морочитися з приготуванням суміші. Також відзначимо, що дизелі в мотоблоки робляться тільки 4-тактний.

Робочий об'єм бензинового або дизельного двигуна культиватора/мотоблока. Для ДВЗ одного типу (див. «Тип ДВЗ») від об'єму зазвичай безпосередньо залежить потужність і споживання палива. Також від об'єму двигуна може залежати класифікація мотоблока як транспортного засобу з ПДР тієї чи іншої країни; на це варто звернути увагу, якщо Ви плануєте використовувати агрегат в ролі тягача і їздити по дорогах.