Порівняння Contour Plus One vs Infopia GluNeo

Тип визначає загальний принцип роботи глюкометра. Зустрічаються фотометричні, електрохімічні, .

— Фотометричний. Прилади, що аналізують склад крові за зміною забарвлення тестової смужки. Іншими словами, такий глюкометр визначає колір тестової смужки з нанесеною на неї краплею крові, порівнює його із занесеним у пам'ять еталоном і на підставі різниці «робить висновок» про склад крові, насамперед про рівень глюкози. Ця технологія вважається застарілою і в наш час зустрічається рідко: вона не дуже точна, до того ж оптичні системи досить крихкі й делікатні, через що такі прилади потребують обережного поводження.

— Електрохімічний. Прилади цього типу використовують тест-смужки з реагентами, які під час реакції з глюкозою виробляють електричний струм; за силою цього струму й визначається вміст цукру в крові. Такі прилади достатньо прості й надійні, водночас дуже точні. Саме за електрохімічним принципом працює переважна більшість сучасних глюкометрів.

— Біосенсорний. Терміном «біосенсорний» можуть позначатися різні принципи роботи залежно від моделі. В одних приладах мова йде фактично про покращений електрохімічний метод, що використовує крім амперометрії (вимірювання сили струму) ще й кулонометрію (вимірювання електричного заряду). В інших використовуються специфічні технології на зразок поверхневого плазмового резонансу. Деякі...глюкометри цього типу мають датчик, який постійно перебуває на шкірі й відбирає кров для аналізу через занурену в тіло голку; замір проводиться простим піднесенням глюкометра до датчика. Розробляються біосенсорні технології, які не потребують забору крові й дають змогу визначити вміст у крові цукру через аналіз слини, поту й інших біологічних рідин; є вірогідність, що такі технології будуть впроваджені вже в найближчому майбутньому.

Найбільшу кількість результатів вимірювань, яке можна одночасно зберігати у пам'яті приладу. Фіксація результатів дозволяє відслідковувати динаміку змін складу крові; а використовувати для цього вбудовану пам'ять глюкометра дуже зручно — дані, зазвичай, зберігаються автоматично, без «зайвих рухів» з боку користувача. Багато прилади також здатні доповнювати результати вимірів допоміжною інформацією — датою і часом, позначкою про їжу (див. «Функції/можливості») і т. ін.

Знаючи періодичність замірів і об'єм пам'яті, можна визначити, на скільки часу вистачить цієї пам'яті до переповнення. Наприклад, якщо пристрій розрахований на 500 результатів, а виміри здійснюються 4 рази на добу, то під вбудованої пам'яті можна зберігати виміри за 500/4 — 125 днів, тобто близько 4 місяців.

Параметри крові, які може вимірювати глюкометр.

— Глюкоза. Вимір рівня глюкози в крові. Саме даний завмер в просторіччі називають «вимірювання рівня цукру». У крові містяться і інші види цукрів, проте саме рівень глюкози є ключовим фізіологічним параметром. Дана функція є основною для глюкометрів і підтримується всіма моделями за визначенням.

— Холестерин. Вимірювання рівня холестерину в крові. Холестерин і його похідні самі по собі грають важливу роль в обміні речовин. Однак підвищений рівень «поганого» (низькомолекулярного) холестерину в крові загрожує атеросклеротичними порушеннями — утворенням бляшок в судинах, зменшенням їх просвіту та підвищенням ризику інфаркту або інсульту. Даний тип вимірювань важливий у світлі того, що діабет часто супроводжується збільшенням кількості холестерину в крові.

— Кетони. Можливість вимірювання рівня кетонів у крові. Кетони виробляються організмом у тому числі при нестачі інсуліну; саме вони є причиною погіршення самопочуття при високому вмісті глюкози в крові. При невеликому підвищенні кількості кетонів виникає дратівливість, нудота, блювота, болі в животі, тахікардія; при критичному рівні — кетоацидоз, важкий патологічний стан, який може бути небезпечним для життя. При цьому рівень цукру не пов'язаний безпосередньо з даним показником: кетони можуть бути високі при низькій глюко...зи, і навпаки. Так що кількість кетонів у крові потрібно контролювати окремо (для діабетиків існує ряд ситуацій, коли така перевірка однозначно необхідна). Класичний спосіб таких вимірів — аналіз сечі за спеціальною тест-смужці; проте відносно недавно з'явилися глюкометри, які визначають рівень кетонів одночасно з рівнем глюкози. Такі прилади зручні тим, що дають змогу обійтися без зайвих вимірювань.

— Тестовий. Режим перевірки працездатності приладу і достовірності його показань. Така перевірка зазвичай проводиться за допомогою контрольного розчину, що наноситься на смужки замість крові — точніше, двох контрольних розчинів з різною концентрацією глюкози. Конкретний зміст глюкози в кожному разі відомо, так що якщо показання приладу відповідають характеристикам розчину — значить, він працює нормально. Тест працездатності бажано проводити періодично (в середньому раз на тиждень), а також у тих випадках, якщо результат вимірювань викликає сумніви (наприклад, якщо самопочуття йому не відповідає).

— Без прийому їжі. Режим вимірювання показників крові натще, до прийому їжі. Застосовується, зокрема, для діагностики діабету на ранніх стадіях, а також для оцінки ефективності безмедикаментозного (за допомогою дієти) лікування діабету першого типу. Дані аналізів зберігаються в пам'яті з позначкою «натщесерце»; це дозволяє відслідковувати тенденцію за певний час.

— Після прийому їжі. Режим вимірювання показників крові «на ситий шлунок», після прийому їжі. Застосовується, зокрема, при інсулінозалежному діабеті — для оцінки ефективності та поточної корекції дозування інсуліну. Результати вимірювань зберігаються в пам'яті з позначкою «після їжі» для того, щоб зручніше було відслідковувати зміни за певний період часу.

Варіанти усереднення результатів, передбачені в глюкометрі.

Усереднення — це виведення середнього результату вимірювань (насамперед середнього рівня глюкози) за певний період. Необхідність у таких обчисленнях обумовлена тим, що при окремих вимірах показники піддаються впливу сьогохвилинних факторів, загальну ж тенденцію треба визначати за середнім числом. В сучасних глюкометри може передбачатися усереднення за різні періоди, починаючи від 1 дня і закінчуючи кварталом.

Діапазон вимірювання, забезпечуваний глюкометром. Вказується за рівнем глюкози в крові, який здатний виявити прилад — від мінімального до максимального.

У більшості приладів діапазон вимірювання передбачається з запасом — з таким розрахунком, щоб гарантовано перекрити значення, актуальні для людини. Так, нижня межа діапазону вимірювання зазвичай знаходиться не вище 1,6 ммоль/л — це відповідає серйозної гіпоглікемії з яскраво вираженими симптомами, при якій потрібно вже не побутовий глюкометр, а професійна медична допомога. Аналогічно верхня межа в більшості моделей складає близько 27 ммоль/л і вище — це набагато більше, ніж критично високі показники. Грубо кажучи, пацієнт швидше впаде в кому, ніж показники його крові вийдуть за межі діапазону вимірювання.

Мінімальна кількість крові, необхідний для проведення аналізу. Середній об'єм краплі крові, що виділяється при уколі ланцетом, становить 1 мкл; тобто якщо об'єм зразка більше — потрібно буде видавити трохи більше крові.

Зазначимо, що на практиці об'єм цілком можна брати з запасом — більшість глюкометрів нормально працюють і при більшому, ніж потрібно, кількості крові. А от надто малу кількість матеріалу призводить до серйозних неточності в показаннях, так що нехтувати цим параметром не слід.

Показники гематокриту, на які розрахований прилад.

Гематокритом називають загальна кількість червоних кров'яних тілець в крові. Від цього показника залежить в'язкість крові та її електрохімічні властивості, тому глюкометри калібрують під певний діапазон значень гематокриту. При виході за межі цього діапазону виникають неточності: занадто низький гематокрит завищує показання приладу, і навпаки, надто високий — занижує.

Найвужчий діапазон гематокриту, що зустрічається в сучасних глюкометри — 30 – 50 %. Навіть такий діапазон цілком перекриває нормальні значення в'язкості крові дорослої людини (36 – 48 %), проблеми можуть виникнути лише при значних відхиленнях від норми. Зустрічаються прилади і з більш широким робочим діапазоном.

Спосіб кодування, передбачений в приладі.

Кодування являє собою налаштування приладу на певний комплект тест-смужок. Необхідність такого налаштування пов'язана з тим, що навіть однотипні тест-смужки в різних упаковках можуть мати різний зміст реагенту. Тому для отримання максимально точних результатів прилад потрібно налаштовувати на певну партію смужок (хоча і не завжди — докладніше див. нижче).

— Безкодовий. Глюкометри, не передбачають ніякої кодування. Найбільш зручний і недорогий у використанні, проте найменш точний варіант: поправка на особливості тест-смужок в конструкції не враховується, тому результати вимірів можуть давати певну похибку. З іншого боку, ця похибка нерідко виявляється некритичною, а відсутність зайвих налаштувань буває важливо для деяких категорій користувачів, зокрема, для літніх людей.

— Чип. Кодування з використанням змінного чипу. Такий чип поставляється в комплекті з кожною упаковкою тест-смужок і перед використанням упаковки встановлюється в глюкометр. Зміна чипу помітно простіше і зручніше, ніж введення коду вручну (див. «Код»), цей варіант досить популярний в сучасних глюкометри.

— Автоматична. Кодування, що здійснюється автоматично, без будь-яких додаткових дій з боку користувача. Для цього на кожну тест-смужку наноситься код; при використанні прилад зчитує код і підлаштовує...ться під особливості конкретної смужки. Найбільш зручний і водночас точний варіант, однак витратні матеріали для таких приладів можуть коштувати досить дорого. — Код. Кодування, яка здійснюється вручну: перед використанням нової упаковки тест-смужок потрібно ввести в прилад код, зазначений на упаковці. Даний спосіб обходиться недорого і забезпечує досить пристойну точність. Водночас він незручний для деяких користувачів — наприклад, літніх людей; а сучасні технології дають змогу застосовувати більш сучасні та зручні способи кодування. Тому прилади з ручним введенням коду зустрічаються нечасто.