Порівняння Vinga FireStrike Gryphon L99JUC74T0VN vs Artline Gaming X95 X95v23

Модель чипсета, використовуваного в штатній комплектації ПК.

Чипсет можна описати як набір мікросхем, що забезпечує спільне функціонування центрального процесора, оперативної пам'яті, пристроїв введення-виведення і т. ін. Саме такий набір мікросхем лежить в основі будь-якої материнської плати. Знаючи модель чипсета, можна знайти і оцінити його детальні характеристики; більшості користувачів така інформація нема чого, проте для фахівців вона буває вельми корисною.

Конкретна модель процесора, встановленого в ПК, вірніше — його індекс в межах своєї серії (див. «Процесор»). Повна назва моделі складається з найменування серії і цього індексу — наприклад, Intel Core i3 3220; знаючи це назва, можна знайти докладну інформацію про процесор (характеристики, відгуки тощо) і визначити, наскільки він підходить для Ваших цілей.

Об'єм оперативної пам'яті (ОЗП або RAM), що постачається у комплекті з комп'ютером.

Від цього параметра залежить загальна продуктивність ПК: за інших рівних умов більшу кількість ОЗП прискорює роботу, дозволяє справлятися з більш ресурсоємними завданнями і полегшує одночасне виконання великої кількості процесів. Що стосується конкретних цифр, то мінімальним об'ємом, необхідне для стабільної роботи ПК загального призначення, в наш час вважається 4 ГБ. Микрокомпьютерам і тонким клієнтам вистачає і меншої кількості, а в геймерські системи, навпаки, встановлюється не менше 8 ГБ. 16 ГБ і тим більше 32 ГБ — це вже досить солідні обсяги, а в найбільш потужних і продуктивних системах зустрічаються значення в 64 ГБ і навіть більше. Також у продажу можна зустріти конфігурації взагалі без ОЗП — для такого пристрою користувач може вибрати кількість пам'яті на свій розсуд; з низки причин така конфігурація особливо популярна в неттопах.

Відзначимо, що зазвичай сучасні ПК допускають збільшення кількості RAM, так що не завжди має сенс купувати дорогий пристрій з великим об'ємом «оперативки» — іноді розумніше почати з більш простої моделі та розширити її, якщо виникне необхідність. Можливість апгрейда в таких випадках варто уточнити окремо.

Основними виробниками відеокарт у наш час є AMD, NVIDIA та Intel, причому кожен має свою специфіку. NVIDIA випускає переважно дискретні рішення; серед найпоширеніших – серії GeForce MX1xx, GeForce MX3xx, GeForce GTX 10xx (зокрема GTX 1050, GTX 1050 Ti та GTX 1060), GeForce RTX 20xx , GeForce RTX 20xx, GeForce RTX 20xx 060 Ti, GeForce GeForce RTX 3070 Ti, GeForce RTX 3080 Ti , GeForce RTX 4060 Ti, GeForce RTX 4060 Ti , GeForce RTX 4060 Ti ,, GeForce RTX 4080, GeForce RTX 4080 SUPER, GeForce RTX 4090 та окрема серія Quadro. AMD пропонує як дискретну, так і вбудовану графіку – зокрема в рамках популярних серій Radeon RX 500, Radeon RX 5000, Radeon RX 6000 та AMD Radeon Pro. А Intel займається виключно модулями, інтегрованими в процесори свого виробництва – це може бути HD Graphics, UHD Graphics і Iris.

Зазначимо, що багато конфігурацій з дискретною графікою мають також інтегрований графічний модуль; у таких випадках вказується назва дискретної відеокарти, як більш прогресивної.

Результат, показаний відеокартою ПК в тесті (бенчмарку) 3DMark.

3DMark являє собою спеціалізований тест, призначений насамперед для перевірки ефективності і стабільності роботи відеокарти у вимогливих іграх. Перевірка здійснюється шляхом запуску 3D-відеороликів, створених на різних ігрових движках із застосуванням різних технологій. Підсумковий результат оцінюється як по частоті кадрів, так і в умовних балах; в цьому пункті наводиться кількість балів. Чим вона вища — тим більш потужною й продуктивною є відеокарта.

Відзначимо, що тестування з 3DMark може здійснюватися для будь-якого типу графіки (див. «Тип відеокарти»). При цьому (за станом на 2020 рік) в інтегрованих рішеннях підсумковий результат рідко перевищує 1000 балів; найскромніший показник для дискретних адаптерів становить близько 1700 балів; а в окремих висококласних відеокартах він може перевищувати 10 000 балів.

Результат, показаний відеокартою ПК в тесті (бенчмарку) Passmark G3D Mark.

Passmark G3D Mark являє собою комплексний тест для перевірки продуктивності відеокарти в різних режимах. Традиційно для таких тестів, результати відображаються в балах, більша кількість балів означає (пропорційно) більш високу обчислювальну потужність. Втім, варто мати на увазі, що відеокарта тестується в різних режимах, і підсумкова кількість балів виводиться на основі декількох результатів в спеціалізованих тестах. Тому адаптери зі схожим загальним результатом можуть дещо відрізнятися по фактичній продуктивності в окремих специфічних форматах роботи. Так що якщо ПК купується для професійної роботи з графікою, і висока ефективність у деяких спеціалізованих завданнях є критичною — ці нюанси не завадить уточнити окремо.

Зазначимо, що за допомогою Passmark G3D Mark в наш час тестують всі види графічних адаптерів (див. «Тип відеокарти»). При цьому для інтегрованих рішень результат більше ніж в 1200 балів вважається дуже хорошим, а в дискретних моделях цей показник може варіюватися від 2200 – 2300 балів до 20 000 балів і більше.

У більшості настільних ПК цей асортимент визначається роз'ємами як на «материнці», так і на дискретній відеокарті, серед яких можуть бути представлені VGA, DVI, HDMI вихід (зустрічаються моделі, де HDMI 2 шт), HDMI вхід, DisplayPort, miniDisplayPort. Більш докладно про них.

— VGA. Він же D-Sub. Аналоговий відеовихід з максимальною роздільною здатністю до 1280х1024 і без підтримки звуку. У сучасних пристроях встановлюється вкрай рідко, зате може знадобитися для підключення окремих моделей проєкторів і телевізорів, а також застарілої відеотехніки.

— DVI. Сучасні ПК можуть оснащуватися як чисто цифровим DVI-D, так і гібридним DVI-I; останній допускає також аналогове підключення, зокрема роботу з VGA-пристроями через перехідник, і в аналоговому форматі має роздільну здатність 1280х1024. У цифровому DVI цей параметр може досягати 1920х1200 в одноканальному режимі (single link) і 2560х1600 в двоканальному (dual link). Наявність двоканального режиму необхідно уточнювати окремо.

— HDMI вихід. Цифровий вихід, першопочатково призначений для HD-контенту — відео високої роздільної здатності і багатоканального звуку. Інтерфейс HDMI практично обов'язковий для сучасної мультимедійної техніки з підтримкою HD..., також він надзвичайно популярний і в комп'ютерних моніторах — так що наявність у ПК такого виходу дає досить широкі можливості з підключення зовнішніх екранів і навіть висококласних аудіопристроїв. У деяких пристроях може бути навіть 2 виходи HDMI.

– HDMI вхід. Наявність в ПК хоча б одного входу HDMI. Детальніше про сам інтерфейсі див. вище; тут же відзначимо, що саме входи даного формату зустрічаються переважно в моноблоках (див. «Тип»). Це як мінімум дає змогу використовувати власний дисплей моноблока як екран для іншого пристрою (наприклад, в ролі зовнішнього монітора для ноутбука). Втім, можливі й інші, більш специфічні варіанти застосування входу HDMI - наприклад, запис вхідного відеосигналу, або його передача (комутація) на один з відеовиходів ПК.
І входи, і виходи HDMI в сучасних ПК можуть відповідати різним версіям:

• v 1.4. Найбільш ранній стандарт з тих, що широко застосовуються в наш час. Підтримує роздільні здатності до 4096х2160 і частоту кадрів 120 к/с (щоправда, тільки на роздільній здатності 1920х1080 або нижче), може застосовуватися і для передачі 3D-відеосигналу. Крім оригінальної версії 1.4, можна зустріти поліпшені v 1.4a і v 1.4b — в обох варіантах поліпшення торкнулися в основному роботи з 3D.
• v 2.0. Стандарт, також відомий як HDMI UHD — саме в ньому вперше з'явилася повноцінна підтримка UltraHD 4K, з частотою кадрів до 60 к/с, а також сумісність з форматом кадру 21:9. Крім цього, кількість каналів і потоків аудіо, що передаються одночасно, збільшилася до 32 і 4 відповідно. Також варто відзначити, що першопочатково версія 2.0 не передбачала підтримку HDR, проте вона з'явилася в оновленні v 2.0a; якщо ця функція важлива для вас — не завадить уточнити, яка саме версія 2.0 передбачена в ПК, оригінальна чи оновлена.
• v 2.0b. Друге оновлення описаної вище v 2.0. Основним оновленням стало розширення можливостей по роботі HDR, зокрема, підтримка двох нових форматів.
• v 2.1. Вона ж — HDMI Ultra High Speed: пропускна здатність була збільшена до такої міри, що з'явилася можливість передачі 10K відео на 120 к/с (не кажучи вже про більш скромні роздільні здатності) а також роботи з розширеними колірними схемами розрядністю 16 біт. Останнє може знадобитися для деяких професійних завдань. Однак варто враховувати, що всі можливості HDMI v 2.1 доступні тільки при використанні кабелів, розрахованих на цей стандарт.

— DisplayPort. Цифровий мультимедійний інтерфейс, який багато в чому схожий з HDMI, проте застосовується в основному в комп'ютерній техніці, зокрема, широко використовується в комп'ютерах і моніторах Apple. Однією з цікавих особливостей даного стандарту є можливість роботи у форматі daisy chain — підключення декількох екранів до одного порту послідовно, з передачею власного сигналу на кожен з них (хоча дана функція технічно доступна далеко не з усіма екранами під даний інтерфейс). DisplayPort також представлений на ринку в декількох версіях, актуальні в наш час такі:

• v 1.2. Найбільш рання з широко застосовуваних версій (2010 рік). Однак вже в цій версії з'явилася сумісність 3D і режим daisy chain. Максимальна повноцінно підтримувана роздільна здатність при підключенні одного монітора складає 5K (30 к/с), з певними обмеженнями можлива передача до 8K; частота кадрів у 60 Гц підтримується аж до роздільної здатності 3840х2160, а 120 Гц — до 2560х1600. А при використанні daisy chain можна підключити одночасно до 2 екранів 2560x1600 на 60 кадрах в секунду або до 4 екранів 1920х1200. Крім оригінальної версії 1.2, існує покращена v 1.2a, основним нововведенням якої стала підтримка AMD FreeSync — технології для синхронізації частоти кадрів монітора з сигналом від відеокарти AMD.
• v 1.3. Оновлення, представлене в 2014 році. Підвищена пропускна здатність дозволила передбачити вже повноцінну, без обмежень, підтримку 8K на 30 к/с, а також передавати 4K зображення з частотою 120 к/с, достатньої для роботи з 3D. Роздільні здатності в режимі daisy chain також зросли — до 4K (3840x2160) на 60 к/с для двох екранів і 2560х1600 на тій же частоті кадрів — для чотирьох. Із специфічних нововведень варто згадати режим Dual Mode, що дає змогу підключати до такого роз'єму HDMI і DVI-пристрої через найпростіші пасивні перехідники.
• v 1.4. Найновіша версія з широко застосовуваних у сучасних ПК. Формально максимальна швидкість підключення в порівнянні з попередньою версією не збільшилася, але завдяки оптимізації сигналу з'явилася можливість роботи з 4K і 5K роздільними здатностями на 240 к/с 8K — на 120 к/с. Щоправда, для цього підключений екран повинен підтримувати технологію кодування DSC — в іншому варіанті доступні роздільні здатності не будуть відрізнятися від показників версії 1.3. Крім цього, в v 1.4 додалася підтримка ряду спеціальних функцій, в тому числі HDR10, а максимальна кількість каналів звуку, що одночасно передаються, збільшилася до 32.

— miniDisplayPort. Зменшена версія описаного вище роз'єму DisplayPort, також може відповідати різним версіям (див. вище). Зазначимо, що такий же апаратний роз'єм використовується в інтерфейсі Thunderbolt версій 1 і 2, а графічна частина цього інтерфейсу заснована саме на DisplayPort. Тому до miniDisplayPort можна напряму підключати навіть деякі Thunderbolt-монітори (хоча таку можливість бажано все ж уточнити окремо).

— COM-порт (RS-232). Послідовний порт, що першопочатково застосовувався для підключення dial-up модемів і деякої периферії, зокрема, мишей. Однак на сьогоднішній день цей інтерфейс використовується як службовий в різних пристроях — телевізорах, проєкторах, мережевому обладнанні (маршрутизаторах і комутаторах) тощо. Підключення до ПК через RS-232 дає змогу управляти параметрами роботи зовнішнього пристрою з комп'ютера.

Кількість роз'ємів PS/2, передбачена на задній панелі ПК.

PS/2 (в просторіччі «пі-ес навпіл») являє собою спеціалізований роз'єм характерної круглої форми, що застосовується виключно для клавіатур і мишей. У зв'язку з появою більш досконалих інтерфейсів (USB 3.2, Thunderbolt тощо) він вважається застарілим, проте все ще зустрічається в окремих моделях ПК. Це пов'язано, зокрема, з тим, що використання периферії PS/2 дає змогу звільнити більш прогресивні порти, які можуть знадобитися для більш вимогливих пристроїв.

Що стосується кількості, то роз'єми PS/2 застосовуються максимум по два — один для клавіатури, другий для миші. Зустрічаються конфігурації і з одним таким гніздом — в таких випадках воно, зазвичай, робиться комбінованим і допускає підключення обох видів периферії, на вибір. Втім, ці подробиці не завадить уточнити окремо.

Кількість повнорозмірних роз'ємів USB версії 2.0, передбачених на задній панелі ПК.

USB є найпопулярнішим сучасним інтерфейсом для підключення периферії. А кількість роз'ємів — це, відповідно, кількість пристроїв, що можна одночасно підключити до задньої панелі без застосування пристроїв. Конкретно ж версія 2.0 деякий час тому була найбільш популярною, однак зараз вона вважається застарілою, на зміну їй поступово приходять більш прогресивні стандарти на зразок USB 3.0 (3.1 gen1). Тим не менш, можливостей USB 2.0 (швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с) все ще цілком вистачає для багатьох периферійних пристроїв — починаючи від клавіатур і мишей і закінчуючи принтерами. Так що до повного зникнення цього стандарту ще далеко, і в деяких ПК може передбачатися 4 і навіть більше портів USB 2.0 на задній панелі.

Окремо варто відзначити, що аналогічні роз'єми можуть розміщуватися і на передній стороні корпусу. Однак для периферії, яку потрібно постійно тримати підключеної до комп'ютера, зручніше використовувати саме задню панель, переднє розміщення краще підходить для частого підключення/відключення.