Порівняння Photex FT3570 vs Velbon DV-7000

Загальне призначення штатива. Зазначимо, що чимало моделей поєднують в собі кілька варіантів застосування; докладніше про це див. нижче.

— Для фотоапаратів. Штативи, призначені для фотокамер. При виборі такого пристрою варто враховувати, що далеко не всякий фотоштатив здатний витримати масивну «зеркалку» з сучасною оптикою, так що допустиме навантаження на конструкцію варто уточнити окремо. Що стосується особливостей пристрою, моделі, призначені тільки для фотоапаратів (і ні для чого іншого), розраховані радше на стабільне утримання камери в одному положенні, ніж на швидке зміна цього положення. З іншого боку, в конструкції можуть передбачатися різні пристрої для підвищення точності установки — рівні, азимутальна шкала, окрема регулювання по 3 осях і т. ін. Якщо ж штатив допускає також інші способи застосування (з відеокамерами, з телескопами і т. ін.), особливості його конструкції часто визначаються цими варіантами спеціалізації, сумісність з фотоапаратами може передбачатися як доповнення.

— Для відеокамер. Відмінною особливістю більшості штативів, розрахованих на відеокамери, є характерна довга ручка, прикріплена до майданчику. За допомогою такої ручки оператор може одночасно керувати нахилом і поворотом камери і швидко змінювати її положення — це буває критично під час відеозйомки, коли потрібно швидко захоплювати в кадр різні області знімається сцени. Втім, настільні моделі (див. «...Установка») можуть і не мати ручки. Штативи «тільки для відеокамер», крім цього, мають видовжену майданчик, проте така сувора спеціалізація зустрічається порівняно рідко, більшість моделей даного призначення можуть застосовуватися ще й з фотоапаратами (тим більше що зазвичай сучасні фотокамери підтримують ще й відеозйомку).

— Для телескопів і біноклів. Штативи, що допускають застосування з телескопами або біноклями. Сучасні телескопи найчастіше комплектуються власними штативами, а для бінокля подібна опора потрібно не так часто. Тому і моделей з цим варіантом застосування випускається трохи, а спеціалізованих тільки під телескопи — ще менше; найчастіше дане призначення поєднується з можливістю установки фотоапарата. Однак характеристики таких штативів вельми різноманітні — від моделей з найпростішими кульовими головками (див. «Тип голівки») до прогресивних конструкцій з 3D-кріпленням і спеціалізованими «астрономічними» функціями. Також варто врахувати, що виробники телескопів можуть використовувати власні оригінальні кріплення, так що перед покупкою потрібно обов'язково уточнювати сумісність.

— Для телефонів і екшн-камер. Штативи, призначені для використання зі смартфонами, екшн-камерами і іншими пристроями схожих розмірів. Специфіка таких пристроїв залежить від того, чи допускають вони застосування з іншими видами техніки. Так, штативи тільки для смартфонів/екшн-камер практично всі мають вигляд компактних настільних конструкцій (див. «Установка») — крім того, портативність в даному випадку важливіше, ніж універсальність установки. А ось моделі, також сумісні з фотоапаратами і/або відеокамерами, можуть мати і підлогове виконання. Зазначимо, що в будь-якому разі перед покупкою не завадить уточнити сумісність штатива з конкретним гаджетом: смартфони зазвичай встановлюються в універсальний зажим, а ось для екшн-камери може знадобитися фірмове кріплення.

Мінімальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Чим менше мінімальна висота — тим краще штатив підходить для макрозйомки і предметної зйомки; крім того, від цього показника залежить доступний користувачеві діапазон регулювання висоти. Зазначимо, що для моделей з можливістю перевороту штанги (див. нижче) мінімальна висота наводиться для традиційного положення штанги, майданчиком вгору. А якщо заявлений мінімум значно менше, ніж довжина штатива в складеному вигляді (наприклад, 15 см при довжині 50 см) — це означає, що ніжки можуть «разьезжаться» до горизонтального або близького до нього положення, занижуючи таким чином всю конструкцію.

Максимальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Для настільного застосування (див. «Установка») велика висота не потрібно, тому в більшості таких моделей цей показник не перевищує 20 см — винятками є лише деякі специфічні моноподи. Відповідно, і різниця по висоті між різними настільними конструкціями здебільшого не має особливого значення. А ось в підлогових моделях найбільш низькорослі» мають максимальну висоту близько 40 – 50 см, а найбільш високі здатні розкриватися на 2,5 м і навіть вище. В таких випадках при виборі варто враховувати специфіку використання. Так, спеціально шукати модель на 150 – 160 см має сенс у тому випадку, якщо камеру принципово важливо встановити на рівні очей (рівень очей зазвичай десь на 10 см нижче росту людини). Водночас більшість відеокамер і багато фотоапарати мають поворотні екрани, що дозволяють із зручністю дивитися на пристрій зверху вниз; і навіть за відсутності такого екрана пригнутися до рівня камери буває не так складно. А на штативи заввишки до 170 см і вище має сенс звертати увагу переважно в тих випадках, коли планується зйомка поверх голів — наприклад, репортажі з масових заходів.

Діаметр центральної штанги штатива або основний штанги монопода (див. «Тип»). І в тому, і в іншому варіанті більш товсті штанги збільшують вагу і габарити конструкції, однак позитивно позначаються на міцності. А для класичних триніжків велика вага може бути і перевагою — масивна штанга позитивно позначається на стійкості, особливо в опущеному положенні.

Тип голівки, передбаченої в штативі, по суті — тип механізму, який відповідає за поворот платформи з камерою відносно основи.

— 2D. Такі голівки мають 2 ступеня свободи і дають змогу повертати камеру з боку в бік і нахиляти вперед-назад. При цьому для кожної з двох вісей передбачений окремий механізм повороту. Це дозволяє з легкістю знімати вертикальні і горизонтальні панорами: камера на такому штативі може повертатися тільки по одній з вісей без зайвих рухів, які псують картинку (наприклад, тільки у бік без рухів вгору і вниз). Подібні голівки вважаються придатними насамперед для відеозйомки; для фотографії вони менш зручні, проте все одно зустрічаються в фотоштативах (у тому числі вузькоспеціалізованих).

— 3D. Голівки, що мають три ступені свободи: поворот з боку в бік, нахил вгору-вниз і «крен» вправо-вліво; за кожну з трьох відповідає окремий шарнір. Застосовуються переважно в моделях з можливістю установки фотоапаратів: подібна свобода рухів важлива насамперед для фотозйомки. Втім, випускаються і спеціалізовані штативи для відеокамер з 3D-голівками. У порівнянні з кульовими гіловками (див. нижче), які теж забезпечують високий ступінь свободи, 3D-механізми більш точні, вони незамінні в тих випадках, коли потрібно чітко проконтролювати поворот по одній вісі (при панорамній зйомці або зйомці з ефектом обертання). З іншого боку, 3D-голівки більш складні і дорогі, а так...ож гірше підходять для швидкого наведення камери в довільному напрямку.

— Кульова. В голівках цього типу платформа за допомогою стрижня прикріплена до кулі, яка затискається в спеціальному кріпленні. Послабивши кріплення, можна повертати камеру по горизонталі, а також довільно нахиляти взад-вперед і вправо-вліво. Ключова перевага таких механізмів — можливість швидко змінювати положення камери; в 3D-голівках (див. вище) на це йде більше часу. Також з переваг кульових голівок можна відзначити простоту, компактність і невисоку вартість. З іншого боку, камеру на такий голівці складно повернути тільки по одній вісі, не рухаючи по іншим двом, що ускладнює деякі прийоми зйомки. У прогресивних штативах може передбачатися додаткове оснащення, частково усуває цей недолік — наприклад, окремий шарнір для горизонтальних панорам; однак по точності кульові голівки все одно поступаються 3D-механізмів.

Можливість зняти головку штатива і замінити її на іншу за необхідності. Це робить штатив більш універсальним: наприклад, можна проводити панорамну зйомку за допомогою 2D-голівки (див. «Тип голівки»), а в потрібний момент — замінити її на кульову, яка більше підходить для оперативної зйомки. Знімна головка вважається обов'язковою для професійних штативів.

Наявність у штативі вбудованого рівня — приладу, що дозволяє контролювати горизонтальне положення камери.

Найчастіше використовуються бульбашкові рівні — у вигляді герметичній колби з рідиною і бульбашкою повітря: якщо бульбашка знаходиться між позначками на колбі, значить, камера стоїть по горизонту. Найпростіший варіант передбачає одну колбу, для контролю нахилу вправо-вліво, щоб уникнути «заваленого горизонту»; проте в конструкції може передбачатися ще один рівень, що відслідковує нахил вперед-назад, або одна загальна двухосевая колба. А в моделі з горизонтальним поворотом штанги (див. вище) нерідко встановлюється додатковий рівень — для горизонтального режиму. У будь-якому разі ця функція значно полегшує виставлення камери «по горизонту».

Максимальна вага камери, допустима для даного штатива.

Якщо штатив купується для використання зі смартфоном або екшн-камерою, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: вага подібних гаджетів зазвичай не перевищує 200 мг таке навантаження без проблем переносить будь-який штатив відповідної спеціалізації (див. «За призначенням»). Компактні фотокамери-«мильниці» переважно важать до 300 г, а аматорські відеокамери — до 700 г; але в обох випадках зустрічаються і більш масивні моделі. Це варто врахувати при виборі настільного штатива (див. «Встановлення») під таку техніку — у деяких настільних моделей обмеження за вагою досить скромні; а от з підлоговими труднощів зазвичай не виникає.

А ось якщо штатив купується для професійної техніки — на допустиму вагу варто звернути особливу увагу. Так, професійна відеокамера може «потягнути» на 2,5 кг і навіть більше; середня вага дзеркального фотоапарата — 600 – 800 г, але це тільки «тушка», до якої додається вага оптики — а в деяких потужних телеоб'єктивах вона може перевищувати 2 кг. Так що для таких пристроїв можуть знадобитися досить «витривалі» штативи.

Спеціальний гачок, встановлюваний на нижньому кінці штанги класичного штатива (див. «Тип»). Як випливає з назви, найчастіше використовується для підвішування сумки фотографа/оператора, хоча, зрозуміло, може застосовуватися і для інших предметів. Це не тільки забезпечує додаткову зручність, але і покращує стійкість конструкції: вантаж на гачку відіграє роль баласту, додатково утримуючого штатив у вертикальному положенні.