Порівняння JBL Tune 500 vs JBL Tune 450BT

— Дротові. Навушники, що підключаються до джерела сигналу за допомогою кабелю. Таке підключення характеризується високою надійністю і перешкодостійкістю, дає мінімум спотворень; самі навушники виходять простими, відносно недорогими, легкими, до того ж не потребують власного живлення і мають необмежений час роботи. Головний недолік цього варіанта — наявність дроту, який обмежує дальність дії і може створювати різні незручності.

— Бездротові. Навушники, що використовують з'єднання по Bluetooth, радіоканалу або ІЧ-каналу. Найбільш очевидна перевага таких моделей — відсутність дроту, що робить їх дуже зручними у використанні; а радіус дії зазвичай становить як мінімум кілька метрів. З іншого боку, бездротові моделі коштують помітно дорожче, ніж дротові аналоги, вони мають обмежений час роботи і потребують періодичної підзарядки, а досягти високої якості звуку в таких пристроях складніше (існують спеціальні технології на зразок aptX, однак вони ще більше збільшують вартість). Крім того, бездротові навушники традиційної конструкції виходять ще й більш важкими і громіздкими, ніж дротові; цих недоліків позбавлені моделі true wireless, однак у них є свої нюанси.

— Комбіновані. Навушники, що допускають обид...ва описаних вище варіанти підключення. Найбільш популярний різновид таких «вух» — бездротові моделі зі знімним кабелем (див. відповідний пункт); інший варіант — дротові навушники зі стандартним штекером, укомплектовані адаптером для бездротового підключення. У будь-якому разі, маючи таку модель, користувач може вибирати спосіб підключення на свій розсуд: наприклад, з комп'ютера можна слухати музику через дріт, а вийшовши з будинку — підключити «вуха» до смартфону через Bluetooth. При цьому комбінованим пристроям не страшний акумулятор, що сів: можна просто перемкнути «вуха» на кабель і продовжувати використовувати їх. Головний недолік навушників даного типу — досить висока вартість.

Конкретний інтерфейс підключення, передбачений в навушниках. При цьому в деяких моделях можуть передбачатися відразу кілька варіантів — це або комбіновані пристрої (див. «Тип підключення»), або дротові навушники, укомплектовані додатковими перехідниками або змінними кабелями.

— micro-Jack (2.5 мм). Дротовий роз'єм, що схожий з популярним mini-Jack 3.5 мм (див. нижче), однак має менші розміри. Техніка з таким підключенням зустрічається нечасто — переважно це мініатюрні пристрої, де просто немає місця для роз'єму на 3.5 мм, Відповідно, і серед навушників даний інтерфейс поширення не отримав: у чистому вигляді майже не зустрічається, моделі з таким штекером зазвичай доповнюються перехідником або кабелем для mini-Jack.

— mini-Jack (3.5 мм). Ледь не найпопулярніший сучасний тип аудіороз'єму; якщо в якомусь пристрої заявлений вихід під навушники — швидше за все, мова йде саме про гніздо 3.5 мм. Відповідно, і більшість навушників з дротовим підключенням використовують саме цей тип роз'єму. Варто відзначити, що навушники з мікрофоном, розраховані на подібне з'єднання, оснащуються спеціальним штекером під комбінований аудіороз'єм «навушники+мікрофон» (подібні роз'єми популярні в портативних гаджетах і ноутбуках). А ось з гніздом, призначеним тільки для «вух» без мікрофона, такий штекер може працювати некоректно. Альтернативою можуть стати навушники, оснащені двома окремими штекерами mini-jack; докладніше про це варіанті див. н...ижче.

— mini-Jack (2 x 3.5 мм). Моделі, які мають два штекера mini-jack 3.5 мм. Даний варіант гарантовано означає, що мова йде не про класичні навушники, а про гарнітуру з мікрофоном: один штекер використовується для навушників, другий — для мікрофона. Подібні моделі зручні при використанні з технікою, що має окремі роз'єми: 3.5 мм для «вух» і мікрофона — наприклад, для ПК.

— Pentaconn (4.4 мм). Являє собою 5-контактний балансний вихід. Pentaconn використовує збільшений в порівнянні з mini-Jack штекер, його діаметр становить 4,4 мм, він міцніше і надійніше 3,5-міліметрового з'єднання. Балансне підключення Pentaconn дає можливість працювати з аудіосигналами підвищеної потужності. Завдяки цьому з'єднанню можна передавати сигнал на досить велику відстань. Відповідно подібний роз'єм актуальний для навушників вищої категорії.

— Jack (6.35 мм). Найбільший різновид аудіороз'єму типу Jack, що зустрічається в сучасній техніці. Виходи цього типу зустрічаються переважно в стаціонарній аудіотехніці — для портативних пристроїв вони занадто громіздкі, там простіше використовувати 3.5 мм mini-jack. Водночас роз'єм 6.35 мм вважається більш підходящим інтерфейсом для техніки професійного та аудіофільского класу: він забезпечує більш надійне з'єднання, велику щільність контакту і, відповідно, меншу ймовірність перешкод. Тому, хоча власним роз'ємом типу Jack оснащується порівняно небагато навушників (переважно рішення преміумкласу), чимало моделей зі штекером 3.5 мм mini-Jack комплектуються перехідником на 6,35 мм.

— XLR. Характерний круглий роз'єм з замком-фіксатором і 3 контактами (є й інші варіанти за кількістю). Як правило, він використовується для передачі аналогового сигналу через балансне підключення. Таке підключення забезпечує високу стійкість до перешкод, характерну для професійного застосування; водночас сам роз'єм має досить великі габарити. Зважаючи на все це наявність XLR актуальна переважно для навушників, розрахованих на застосування з прогресивною стаціонарною апаратурою.

— Bluetooth. Найпопулярніший варіант бездротового підключення в сучасних навушниках. Пов'язано це з тим, що вбудовані модулі Bluetooth є практично в кожному сучасному смартфоні, планшеті або ноутбуці, а для пристроїв без цього модуля (наприклад, ПК) можуть випускатися відповідні адаптери. Правда, якість звуку при традиційному Bluetooth-з'єднанні виходить порівняно невисокою, але для виправлення ситуації все частіше застосовуються спеціальні технології на зразок aptX і aptxHD (див. «Підтримка кодеків»).
Також варто відзначити, що модулі Bluetooth можуть відповідати різним версіям (останні на 2021 рік це Bluetooth 5.0, Bluetooth 5.1, Bluetooth 5.2, Bluetooth 5.3, Bluetooth 5.4); цей момент на якість звуку не впливає, проте визначає ряд додаткових нюансів — дальність і надійність зв'язку, можливість роботи крізь стіни та інші перешкоди, стійкість до перешкод тощо. В сучасних «вухах» можна зустріти такі версії Bluetooth:

• Bluetooth v 4.0. Оновлення, в якому можливості версії 3.0 (класичний+високошвидкісний Bluetooth) були доповнені третім форматом — Bluetooth LE (з низьким енергоспоживанням). Цей стандарт зв'язку призначений переважно для передачі невеликих об'ємів інформації — зокрема, службових пакетів даних для підтримки з'єднання. При цьому творцям вдалося поєднати економне споживання енергії і велику дальність зв'язку — вона може досягати 100 м. Це позитивно позначається на стабільності підключення.
• Bluetooth v 4.1. Розвиток і удосконалення Bluetooth 4.0. Якщо говорити конкретно про навушники, то для них ключовим нововведенням даної версії стала покращена захищеність від перешкод під час роботи поряд з пристроями пристроями мобільного зв'язку формату 4G (LTE) (в попередніх стандартах сигнали Bluetooth і LTE могли перекриватися, що призводило до збоїв). Так що для використання разом з 4G-смартфоном однозначно рекомендуються навушники з підтримкою Bluetooth не нижче v 4.1.
• Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth, що представив переважно ряд загальних поліпшень надійності і захисту.
• Bluetooth v 5.0. Масштабне оновлення Bluetooth, випущене в 2016 році. Одним з найпомітніших нововведень стало введення двох додаткових режимів роботи Bluetooth LE: режиму підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності) і режиму збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості). У разі навушників основне значення цих нововведень полягає в поліпшенні загальної надійності зв'язку, збільшення його дальності та зменшенні кількості розривів.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення версії v 5.0, у якому, крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, з'явилася така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому смартфон або інший гаджет з підтримкою цього стандарту здатний визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра; це може знадобитися, наприклад, для пошуку зниклих з виду, але все ще працюючих навушників.
• Bluetooth v5.2. Наступне, після 5.1, оновлення Bluetooth 5 покоління. Основними нововведеннями в даній версії стали ряд поліпшень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE і новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на декількох пристроях.
• Bluetooth v5.3 був введений у вжиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання.
• Bluetooth v5.4. представили на початку 2023 року, збільшили радіус дії та швидкість обміну даними. Також у Bluetooth v 5.4 удосконалили енергозберігаючий режим BLE. Ця версія протоколу використовує нові функції безпеки для захисту даних від несанкціонованого доступу, має підвищену надійність з'єднання за рахунок вибору найкращого каналу для зв'язку та запобігає втратам з'єднань через перешкоди.

— Радіоканал. Бездротове з'єднання по радіоканалу, що не використовує технології Bluetooth (див. вище). Подібні навушники зазвичай комплектуються адаптером, який підключається до джерела сигналу дротовим способом — наприклад, через USB або mini-Jack 3.5. Такий спосіб підключення більш універсальний, ніж Bluetooth, він може застосовуватися навіть з пристроями, що не мають бездротових модулів. Крім того, радіоканал забезпечує більшу дальність (нерідко — до декількох десятків метрів), а якість звуку виходить досить високою навіть без використання спеціальних технологій. Недоліком даного варіанта можна назвати власне наявність адаптера, який не завжди доречний: наприклад, з планшетом або смартфоном зручніше використовувати Bluetooth-навушники.

— ІЧ-канал. Ще один спосіб бездротового підключення, особливістю якого є те, що він використовує не радіохвилі, а інфрачервоне випромінювання. Теоретично перевагою такого з'єднання є стійкість до електромагнітних перешкод, недоліком — те, що працює він тільки в зоні прямої видимості. На практиці ж ситуація така, що здебільшого для бездротового з'єднання простіше використовувати Bluetooth або радіоканал. Так що цей варіант зустрічається виключно у спеціалізованих пристроях для техніки, оснащеної власними ІЧ-виходами — зокрема, серед навушників під автомобільні монітори.

— USB-A. Дротове підключення до стандартного (повнорозмірного) роз'єму USB. Цей варіант зустрічається виключно серед навушників, розрахованих на комп'ютери/ноутбуки, ігрові консолі. Одна з переваг полягає в тому, що звук через USB передається в цифровому вигляді і обробляється не аудіокартою комп'ютера, а вбудованим перетворювачем навушників; такий перетворювач нерідко забезпечує кращу якість звуку, ніж згадана аудіокарта. Крім того, через USB-підключення можна передавати багатоканальний звук — цей момент особливо оцінять геймери. Ще однією перевагою можна назвати те, що при використанні USB-навушників спеціалізовані аудіовиходи залишаються вільними, і до них можна приєднати іншу апаратуру — наприклад, комп'ютерні колонки або вібронакидку.

— USB-C. Відносно новий тип USB-роз'єму, що застосовується і в стаціонарних комп'ютерах, і в портативних пристроях – як спадкоємець microUSB. Не сильно відрізняється за розмірами, однак має більш досконалу конструкцію — зокрема, зроблений двостороннім, що полегшує підключення. Найчастіше доповнюється іншими варіантами підключення (вони можуть бути як дротовими, так і бездротовими).

— Lightning. Універсальний роз'єм, застосовуваний в портативній техніці Apple — смартфонах iPhone і планшетах iPad — починаючи з 2012 року. Іншими виробниками не використовується. Відповідно, моделі з таким інтерфейсом розраховані саме на «яблучну» техніку (насамперед iPhone і плеєри iPod touch). Цей тип підключення особливо актуальний з урахуванням того, що в останніх «айфонах» виробник взагалі відмовився від окремого аудіовиходу, і єдиною можливістю для підключення навушників є саме порт Lightning.

— Фірмовий роз'єм. Роз'єм підключення, що не належить до загальноприйнятих стандартів і застосовується обмежено, в техніці одного або декількох виробників. Такі роз'єми зустрічаються переважно серед навушників для мобільних телефонів. Втім, у зв'язку із загальною стандартизацією даний варіант практично зійшов зі сцени. Теоретично фірмовим роз'ємом є також описаний вище Lightning, однак він виділений в окрему категорію через популярність техніки Apple.

Конструкція штекера, передбаченого в навушниках. Даний параметр є актуальним насамперед для моделей з інтерфейсом mini-Jack (див. «Підключення») — інші штекери здебільшого робляться прямими, виключення зустрічаються вкрай рідко.

— Прямий. Традиційний, найбільш простий і невигадливий варіант — штекери, не мають ніяких вигинів. Зазвичай, без обмежень сумісні зі стаціонарною аудіотехнікою, ПК, ноутбуками і т. ін. А ось для смартфонів і інших портативних гаджетів даний варіант не завжди є оптимальним — все залежить від того, яким чином гаджет розташовується в кишені або чохлі. У деяких випадках — наприклад, при носінні смартфона в звичайному кишені штанів — такий дріт може перехилятися в районі штекера, через що швидко приходить в непридатність; у таких випадках варто звернути увагу на Г-образні або зігнуті штекери (див. нижче).

— Г-подібний. Штекери, загнуті під 90° у формі букви Р. Розраховані переважно на застосування зі смартфонами і іншими кишеньковими пристроями: такі пристрої при носінні можуть розташовуватися таким чином, що загнутий штекер буде більш зручний, ніж прямий. Втім, Г-подібна конструкція може виявитися оптимальним вибором для стаціонарної техніки, де дріт навушників підходить до роз'єму під прямим кутом, наприклад, така ситуація нерідко зустрічається у комп'ютерах і ноутбуках.

— Під кутом 45°. Різновид описаного вище Р-по...дібного штекера, загнута не під прямим, а під меншим кутом (не обов'язково рівно 45°). Також розрахована переважно на кишенькову техніку, причому при подібному застосування такі штекери вважаються навіть більш зручними і надійними, ніж традиційні Г-образні. А ось для стаціонарних пристроїв навряд чи має сенс спеціально шукати модель з подібним роз'ємом (хоча технічно цілком можливо і таке застосування).

Спосіб підведення кабелю до навушників.

— Односторонній. У подібних моделях дріт підведений тільки до одного навушника. Цей варіант більш зручний і менше схильний до заплутування, проте навушники обов'язково повинні мати наголів'я або кріплення на шию — щоб було де сховати дріт, що йде до другого вуха.

— Двосторонній. У таких моделях до кожного «вуха» дріт підведений окремо (кабель для цього зазвичай «роздвоюється» ближче до навушників, а іноді й у самого штекера). Це єдиний варіант, технічно доступний для навушників без оголів'я або кріплення на шию. Водночас двосторонніми можуть робитися і накладні «вуха», з оголів'ям, зокрема, висококласні hi-fi і hi-end моделі, де така конструкція передбачається для того, щоб зменшити вплив дротів один на одного.

Радіус дії навушників, здатних працювати в бездротовому форматі (див. «Тип підключення»).

При оцінці радіусу дії потрібно враховувати, що даний параметр є досить умовним і фактична дальність може дещо відрізнятися від заявленої (зазвичай в меншу сторону). Так, при підключенні по радіоканалу дальність вказується для ідеальних умов — без перешкод і перешкод на шляху проходження сигналу. Для Bluetooth-моделей радіус дії залежить ще й від потужність Bluetooth-модуля в пристрої, до якого підключені «вуха». А ефективність ІЧ-каналу може знижуватися в жарку погоду або на яскравому сонячному світлі. Так що при виборі за даним показником не завадить взяти певний запас.

З іншого боку, варто відзначити два моменти. По-перше, загалом вказаний радіус дії досить точно описує можливості навушників, і по ньому цілком можна оцінювати і порівнювати між собою різні моделі. По-друге, навіть у найскромніших бездротових «вухах» дальність зв'язку становить близько 8 -10 м, 11 – 20 м вважається середнім показником, а досить велика кількість пристроїв здатне працювати на відстані в десятки і навіть сотні метрів. Так що звертати увагу на радіус дії має сенс переважно в тих випадках, якщо ви плануєте віддалятися від джерела сигналу на значну відстань — від 5 м і більше — небудь слухати звук через стіни.

Тип кабелю, який передбачений у конструкції чи в комплекті постачання навушників. Відзначимо, що цей параметр актуальний як для дротових або комбінованих моделей (див. «Тип підключення»), так і для деяких бездротових моделей — зокрема, вкладишів і внутрішньоканальних навушників без кріплення, де дріт з'єднує один навушник з іншим.

— Круглий. Класичний дріт круглого перерізу — прямий (не кручений), без обплетення та інших додаткових пристосувань. Коштує недорого й здебільшого цілком практичний, завдяки чому зустрічається в більшості сучасних навушників. Недоліком є те, що при невеликій товщині круглий дріт часто заплутується; тому цей варіант вважається не дуже зручним для компактних навушників, на зразок вкладишів або внутрішньоканальних (див. «Конструкція»), які часто доводиться носити в кишені чи сумці.

— Плоский. Головною перевагою плоского кабелю є те, що він не так плутається, як круглий, і в разі потреби його набагато легше розплутати. Це особливо важливо для вкладишів і внутрішньоканальних навушників, які часто змотують для зберігання або перенесення. Втім, плоским дротом можуть оснащуватися і більші накладні моделі.

— Круглий, в обплетенні. Дріт круглого перерізу, який доповнений зовнішнім обплетенням — зазвичай тканинним. Детальніше про круглий дріт див. вище. А наявність обплетення дає...такому кабелю низку переваг над класичним, у «голій» ізоляції. Так, дріт виходить більш міцним, надійним і стійким до згинів і натисків, менше плутається, має солідний зовнішній вигляд, а в деяких моделях обплетення забезпечує ще й екранування від зовнішніх перешкод. Зворотна сторона цих переваг — вища ціна.

— Круглий, кручений. Круглий кабель, який згорнутий у вигляді пружини. Головні переваги такого дроту полягають у тому, що він, по-перше, практично не плутається, по-друге, може помітно розтягуватись відносно першопочаткової довжини. Це дуже зручно, якщо під час використання «вух» доводиться змінювати відстань до джерела сигналу. Недоліки крученого кабелю — він громіздкий і має відносно високу вартість. Тому застосовується цей тип здебільшого в навушниках середнього й топового рівнів, і зокрема у професійних моделях.

— Круглий, плетений. Кабель у вигляді двох дротів, закручених у спіраль. Не варто плутати цей варіант із крученим проводом — у цьому разі не йдеться про пружину. Такий кабель примітний насамперед незвичним зовнішнім виглядом; для більшої оригінальності дроти можуть робити різнокольоровими. Також він дещо стійкіший до заплутування, ніж класичний круглий, хоча тут багато залежить від товщини. Водночас окремі проводи можуть бути значно тоншими, ніж суцільний дріт круглого перерізу, що дещо знижує надійність.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані переважно на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані переважно для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтерфе...йсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується переважно подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Розташування мікрофона, яким оснащені навушники (за його наявності, зрозуміло).

— На кабелі. Мікрофон, встановлений на дроті підключення навушників (або на сполучному кабелі в бездротових TWS навушниках). Може поєднуватися з регулятором гучності. Цей варіант дає змогу розділити мікрофон і навушники, зменшивши вагу і габарити самих «вух»; з іншого боку, мікрофон при носінні нерідко знаходиться досить далеко від обличчя, що може створювати незручності. Тому така конструкція застосовується переважно серед вкладишів і внутрішньоканальних навушників, де розмір «вух» має вирішальне значення.

— Вбудований в корпус. Мікрофон, розташований в корпусі одного з навушників. Таке розташування зручно тим, що зовні не знаходиться ніяких зайвих частин, що виступають (як в навушниках без мікрофона), при цьому мікрофон знаходиться недалеко від обличчя, а в деяких моделях ще й здатний сприймати звук за принципом кісткової провідності. Щоправда, встановлення у безпосередній близькості до динаміку дає додаткові перешкоди і може погіршити якість передачі мови. Втім, ці недоліки не є критичними: перешкоди можна компенсувати, а ідеальна точність передачі звуку вбудованим мікрофонам навушників, по суті, не потрібна. Тому даний варіант в наш час досить популярний, причому він зустрічається не тільки в мініатюрних моделях, для яких важлив...а відсутність зайвих деталей зовні, але і в досить великих накладних «вухах».

— На дужці. Мікрофон, встановлений на невеликій виносній штанзі, яка прикріплена до одного з навушників. Мікрофон на дужці найпопулярніший серед накладних навушників: велику чашечку можна доповнити штангою без шкоди для зручності, а сам мікрофон при цьому розташовується далеко від навушників, що позитивно позначається на чистоті звуку. Штанга нерідко має поворотне або знімне кріплення, що дає змогу прибирати мікрофон від обличчя, поки він не потрібен (піднявши штангу вертикально, уздовж наголів'я).

— Висувний на дужці. Мікрофон на дужці (див. вище), має висувну конструкцію: при необхідності дужка витягується з чашечки, а в неробочий час її можна заховати назад всередину. Такі навушники більш компактні і мають більш акуратний зовнішній вигляд, ніж моделі з дужкою на поворотному кріпленні: у захованому положенні мікрофон майже не займає місця зовні. Висувна конструкція мікрофона особливо популярна в ігрових моделях (див. «Призначення»): в однокористувацьких іграх, де не потрібно спілкуватися з товаришами, мікрофон можна компактно скласти.

— Знімний на дужці. Мікрофон на дужці (див. вище), який при бажанні можна повністю від'єднати від навушників. Така конструкція може стати в нагоді, наприклад, якщо «вуха» використовуються як ігрові, і як «похідно-музичні»: у багатокористувацькій грі мікрофон незамінний, а для прослуховування музики поза домом його можна зняти, щоб не носити з собою зайве обладнання (яке до того ж можна втратити).

— В приймачі. Варіант, який застосовується в бездротових навушниках з окремим приймачем. За особливостями конструкції і застосування схожий з описаним вище мікрофон на кабелі: з одного боку, самі навушники можуть бути дуже легкими і мініатюрними, з іншого — мікрофон може розташовуватися недостатньо близько до обличчя, і при розмові його доведеться підносити ближче.

— В кріпленні. В даному разі найчастіше мається на увазі мікрофон, встановлений в кріпленні на шию (див. нижче). Цей варіант зустрічається переважно серед бездротових навушників, у яких у тому ж кріпленні розміщується і приймач сигналу. Такий мікрофон розташований впритул до шиї, що да змогу досягти гарної розбірливості мови, і водночас відсікти сторонні звуки навіть без особливих додаткових хитрувань.

— На кабелі і в корпусі. Навушники оснащені двома мікрофонами — один в корпусі, інший на кабелі. Особливості тихий варіантів докладно описано вище. Тут же відзначимо, що їх поєднання зустрічається вкрай рідко, переважно серед високоякісних «вух» з комбінованим підключенням (див. «Тип підключення»). У таких моделях під час роботи по бездротовому каналу використовується мікрофон в корпусі, а при підключенні дроту — мікрофон на кабелі, менш схильний до перешкод.

— На кабелі і знімний. Ще один різновид навушників з двома мікрофонами, теж досить рідкісний. Один мікрофон в таких моделях встановлюється на кабелі, другий – на знімній дужці. Детальніше про кожен з цих варіантів див. вище, а їх об'єднання дає змогу підлаштовувати навушники під особливості ситуації. Приміром, дужка дуже зручна для голосового зв'язку за домашнім або офісним комп'ютером, але ось на вулиці і в транспорті краще її зняти і користуватися мікрофоном на кабелі.

— В корпусі і знімний. Досить рідкісний і нестандартний варіант — об'єднання мікрофона в корпусі і мікрофона на знімній дужці. Детальніше про кожен з цих різновидів див. вище, а їх поєднання використовується досить рідко — в окремих геймерських моделях преміумкласу з комбінованим підключенням. Основний зміст при цьому полягає в тому, що знімний мікрофон зручніше використовувати на одному місці, при дротовому підключенні, а в «мобільному» бездротовому режимі його краще зняти і обходитися вбудованим мікрофоном. Втім, подібні можливості принципові переважно для найвимогливіших користувачів, тому даний варіант і не отримав поширення.