Порівняння Sennheiser HD 450BT vs FiiO EH3 NC

В даному пункті уточнюється насамперед спосіб кріплення на вухах; за цим параметром сучасні навушники діляться на накладні, внутрішньоканальні^ вкладиші, окуляри та головні пов'язки. Для накладних моделей тут також може уточнюватися акустичне оформлення (закриті, напіввідкриті, відкриті), а також наявність таких особливостей, як повнорозмірна (over-ear) конструкція (при відсутності цієї особливості подібні навушники називають «накладні (on-ear)», або просто «накладні»), поворотні чаші, авторегулювання оголов'я чи навіть популярний в середині 2021 року тренд – котячі вушка Cat Ear (навушники з вушками. А такі деталі, як жорстка дужка, завушне кріплення, кріплення на шию і можливість складання, можуть поєднуватися майже з будь-яким способом розміщення на вухах (з окремими винятками — наприклад, накладні моделі на шию не кріпляться).

Ось докладніший опис різних варіантів розміщення на вухах:

— Накладні. Накладними називають навушники, які розташовуються зовні вушних раковин, закриваючи вухо збоку («звичайні» накладні моделі) або повністю (повнорозмірні Over-Ea...r — про них див. нижче). У будь-якому разі такі моделі мають досить великий розмір. Це, з одного боку, спрощує створення навушників з прогресивними звуковими характеристиками, а також дає змогу без особливих труднощів застосовувати деякі специфічні методи — наприклад, кілька випромінювачів або підтримку багатоканального об'ємного звуку. З іншого боку, габарити «вух» ускладнюють транспортування і застосування на ходу. Крім того, варто враховувати, що більшість накладних моделей мають наголів'я, через що вони слабо сумісні зі складними зачісками і деякими головними уборами. Цього недоліку позбавлені моделі з жорсткими дужками і завушними кріпленнями, однак вони також мають свою специфіку (див. нижче).
Накладні навушники можуть мати різне акустичне оформлення:

• Закриті. Моделі з високим ступенем звукоізоляції, що максимально захищають користувача від сторонніх звуків. Таке оформлення сприяє насиченому звуку (особливо в басовому діапазоні), а також дає дуже потужний ефект занурення, завдяки чому воно добре підходить для домашнього застосування (включаючи комп'ютерні ігри) і для шумної обстановки. Але ось на вулиці застосовувати подібні «вуха» не рекомендується: повна ізоляція від оточуючих звуків у таких умовах може бути небезпечною. Крім того, вважається, що повністю закрите оформлення дещо погіршує достовірність звучання.
• Відкриті. Навушники з мінімальним рівнем звукоізоляції, пропускають велику частину зовнішніх звуків. Поступаються закритим за потужністю і насиченістю звуку, а також ефективністю в шумній обстановці; крім того, звук з таких навушників непогано чути і оточуючим. З іншого боку, відкриті моделі в цілому забезпечують достовірніше звучання і краще підходять для ситуацій, коли потрібно контролювати навколишнє оточення — наприклад, для застосування на вулиці.
• Напіввідкриті. Своєрідний компроміс між описаними вище варіантами: навушники з якіснішою звукоізоляцією, ніж у відкритих моделях, які однак все ж не дотягують за цим показником до закритих «вух».Для деяких користувачів саме такий середній варіант може виявитися комфортнішим. Крім того, напіввідкриті навушники цінуються і у професійній роботі зі звуком: вони зберігають насиченість басів і водночас не створюють спотворень, характерних для повністю закритого оформлення.
• З жорсткою дужкою. Жорстка дужка дає змогу надійно фіксувати амбушюри на вушних раковинах. Близьким аналогом жорсткої дужки є наголів'я повнорозмірних навушників, але на відміну від нього дужка носиться на потиличній частині голови, а не на маківці. З цієї причини жорсткі дужки виготовляються переважно без м'якої підкладки, з голого пластику/металу. Навушники з жорсткою дужкою найчастіше мають спортивну спрямованість, адже розташовуючись на потилиці, навушники не будуть соватися по голові навіть при інтенсивному бігу. Накладні навушники щільно притискаються до вушних раковин, але самі динаміки при цьому розміщуються з зовнішньої сторони слухових каналів.
• Cat Ear («вушка»). Накладні навушники в цікавому оформленні – з імітацією котячих вух на оголов'ї. Таке доповнення не впливає на робочі характеристики, проте «вушка» незвично виглядають і можуть стати відмінним доповненням до яскравого оригінального стилю власника. Навушники Cat Ear особливо популярні серед підлітків.

— Внутрішньоканальні. Мініатюрні навушники, які при використанні вставляються безпосередньо у вушні канали. Для зручності носіння передбачаються гумові або силіконові накладки, нерідко до комплекту входить кілька таких накладок, для підлаштування під конкретний розмір вуха. Подібна конструкція поєднує в собі компактність і прогресивні робочі характеристики: по гучності звуку і насиченості басів внутрішньоканальні «вуха» нерідко порівнянні з накладними, а ступінь звукоізоляції виходить досить високою (багато моделей можна навіть застосовувати в якості імпровізованих вушних затичок). З іншого боку, повна ізоляція від зовнішніх звуків іноді може бути і недоліком — наприклад, при їзді на велосипеді або прогулянці по вулиці зі жвавим рухом.

— Внутрішньоканальні з жорсткою дужкою. Внутрішньоканальні навушники закладаються всередину слухових каналів, що дає їм змогу максимально надійно фіксуватися у вусі і не спадати. Наявність жорсткої дужки ще більше підвищує надійність фіксації навушників. Даний різновид навушників добре підходить для спорту. Жорстка дужка і внутрішньоканальна конструкція звукових випромінювачів дає змогу навушникам надійно сидіти на своєму місці навіть в процесі інтенсивного бігу.

— Вкладиші. Також відомі в просторіччі як «таблетки». Аналогічно внутрішньоканальним, такі навушники мають невеликі розміри і розміщуються у вушній раковині — однак не в глибині слухового каналу, а в самому його початку, практично зовні. Завдяки цьому вкладиші дещо простіші за конструкцією і дешевші, проте в них складніше досягти насиченого звучання і прогресивних акустичних характеристик. Подібні моделі дають досить невисоку звукоізоляцію, однак це може бути як недоліком, так і перевагою — у залежності від обстановки. А деякі навушники даного типу мають витягнуту форму, завдяки якій вони глибше сидять у вухах і за своїми можливостям можуть наближатися до внутрішньоканальних моделей.

Окремо варто відзначити, що внутрішньоканальні моделі і вкладиші не використовують оголів'я — навушники робляться або повністю окремими, або з'єднуються пристосуванням на зразок жорсткої дужки або кріплення на шию. Так що такі навушники можна без проблем носити практично з будь-якою зачіскою або головним убором.

— Вкладиші з жорсткою дужкою. Вкладиші просто вставляються в прохід слухового каналу, не проникаючи в нього глибоко. Це не найнадійніший спосіб фіксації навушників, але за рахунок наявності жорсткої дужки вкладиші отримують міцну посадку і надійну фіксацію. Самі навушники мають відкриту конструкцію звукового тракту, у зв'язку з чим відтворюють аудіо з помітним спотворенням оригінального звукового сигналу. Але при цьому відкрита схема акустики дає змогу чітко чути, що відбувається в навколишньому просторі.

Що стосується додаткових особливостей конструкції, то вони можуть бути такими:

— Повнорозмірні Over-Ear. Накладні навушники (див. вище), в яких кожна чашечка повністю закриває вухо і щільно прилягає до голови. Самі чашки в таких моделях робляться досить великими і оснащуються характерними м'якими «бордюрами» по периметру внутрішньої сторони — ці бордюри і прилягають до голови, так що вушна раковина фактично виявляється всередині чашечки. Основна перевага такої конструкції полягає в тому, що навушники (при правильно підібраному розмірі) практично не торкаються вух користувача і не тиснуть на них — це особливо комфортно при тривалому використанні. Крім того, в моделях Over-Ear простіше досягти якісної звукоізоляції (хоча серед них можна зустріти моделі з напіввідкритим і навіть повністю відкритим акустичним оформленням). Головний недолік подібних пристроїв — громіздкість і незручність у транспортуванні та застосуванні «на ходу». Крім того, при носінні окулярів чашечки Over-Ear зазвичай тиснуть на дужки з боків — це може викликати дискомфорт.

– Авторегулювання оголов'я. Оголов'я, здатне автоматично підлаштовуватися під розмір голови користувача. Таке оголов'я зазвичай складається з двох частин – жорсткої, зазвичай металевої, основи і м'якої внутрішньої частини, яка прилягає безпосередньо до голови. Саме внутрішня частина здатна розтягуватися, причому користувачеві достатньо лише розмістити чашечки на вухах так, щоб було зручно – а оголов'я при цьому саме збільшиться до потрібного розміру.

— Жорстка дужка. Дужка з жорсткого матеріалу, що з'єднує обидва навушника і при носінні розташовується на потилиці; в окремих моделях може також виконувати роль кріплення на шию (див. нижче). Перевагою такого пристосування перед класичним оголів'ям є те, що дужку можна застосовувати практично з будь-якими зачісками і головними уборами. З іншого боку, у внутрішньоканальних моделях і вкладишах (див. вище) ця особливість робить навушники більш громіздкими, а в накладних моделях її має сенс застосовувати тільки зі звичайними моделями, що не належать до повнорозмірних Over Ear. Тому, а також з ряду інших причин, в наш час дужка особливою популярністю не користується.

— Завушне кріплення. Кріплення, що дає змогу зафіксувати кожен навушник прямо на вушній раковині; як правило, має вигляд характерної дужки. Ця особливість зустрічається у всіх видах сучасних «вух», крім Over Ear (див. вище), а конкретний її зміст залежить насамперед від основного способу розміщення гарнітури на вусі. Так, для внутрішньоканальних моделей і вкладишів завушне кріплення забезпечує додаткову надійність утримання: ймовірність того, що навушник випаде з вуха, за рахунок такого фіксатора зводиться практично до нуля. У накладних «вухах» дана особливість зустрічається помітно рідше, а основна її ідея полягає в тому, щоб обійтися без оголів'я або жорсткої дужки — у деяких випадках ці елементи конструкції бувають зайвими.

— Кріплення на шию. Особливість, що зустрічається виключно у бездротових і комбінованих моделях (див. «Тип підключення») — причому тільки внутрішньоканальних і вкладишах (див. вище). Обидва навушника у таких моделях з'єднуються між собою або звичайним дротом з потовщеною частиною, або особливим обручем підковоподібної форми (до кожного кінця такого обруча за допомогою дроту підключено окреме «вухо»). У будь-якому разі при носінні такий дріт або обруч розташовується ззаду на шиї користувача, що забезпечує додаткову зручність: витягнуті з вух (або такі, що випали) навушники не падають на землю, а залишаються висіти на кріпленні. А в деяких моделях передбачаються ще й спеціальні магніти, з допомогою яких можна «приліпити» один до одного вийняті з вух навушники, перетворивши всю конструкцію у кільце — це ще більше знижує ризик впустити пристрій.

— Можливість складання. Можливість компактно скласти навушники для зберігання і транспортування. Відзначимо, що дана особливість вказується тільки для накладних моделей (див. вище) — внутрішньоканальні навушники та вкладиші самі по собі досить портативні, у них немає необхідності передбачати спеціальну складану конструкцію.

— Поворотні чаші. Конструктивна особливість, що зустрічається в накладних навушниках (див. вище). Під поворотними в даному разі маються на увазі чаші, які в робочому положенні можуть повертатися на деякий кут навколо вертикальної осі. Це дає змогу навушникам додатково підлаштовуватися під розмір і форму голови користувача — що, зі свого боку, підвищує комфортність, особливо при тривалому носінні. З іншого боку, поворотне кріплення дещо ускладнює конструкцію навушників, збільшує її вартість і трохи знижує надійність.

- Окуляри. Навушники у форм-факторі окулярів. Звук такі моделі передають або вбудованими в дужки динаміками спрямованого типу, або ж прямо у внутрішнє вухо за допомогою провідності через кістки черепа. Крім музики в навушниках-окулярах з кістковою провідністю забезпечується чутність того, що відбувається навколо.

- Головна пов'язка. Пов'язки на голову із вбудованими навушниками. У подібному форматі випускаються дитячі моделі головних пов'язок із яскравими принтами героїв мультфільмів та казкових персонажів, а також пов'язки на голову для шанувальників спортивного способу життя. Навушники в таких моделях зазвичай витягуються, що дозволяє прати головну пов'язку.

Конструкція штекера, передбаченого в навушниках. Даний параметр є актуальним насамперед для моделей з інтерфейсом mini-Jack (див. «Підключення») — інші штекери здебільшого робляться прямими, виключення зустрічаються вкрай рідко.

— Прямий. Традиційний, найбільш простий і невигадливий варіант — штекери, не мають ніяких вигинів. Зазвичай, без обмежень сумісні зі стаціонарною аудіотехнікою, ПК, ноутбуками і т. ін. А ось для смартфонів і інших портативних гаджетів даний варіант не завжди є оптимальним — все залежить від того, яким чином гаджет розташовується в кишені або чохлі. У деяких випадках — наприклад, при носінні смартфона в звичайному кишені штанів — такий дріт може перехилятися в районі штекера, через що швидко приходить в непридатність; у таких випадках варто звернути увагу на Г-образні або зігнуті штекери (див. нижче).

— Г-подібний. Штекери, загнуті під 90° у формі букви Р. Розраховані переважно на застосування зі смартфонами і іншими кишеньковими пристроями: такі пристрої при носінні можуть розташовуватися таким чином, що загнутий штекер буде більш зручний, ніж прямий. Втім, Г-подібна конструкція може виявитися оптимальним вибором для стаціонарної техніки, де дріт навушників підходить до роз'єму під прямим кутом, наприклад, така ситуація нерідко зустрічається у комп'ютерах і ноутбуках.

— Під кутом 45°. Різновид описаного вище Р-по...дібного штекера, загнута не під прямим, а під меншим кутом (не обов'язково рівно 45°). Також розрахована переважно на кишенькову техніку, причому при подібному застосування такі штекери вважаються навіть більш зручними і надійними, ніж традиційні Г-образні. А ось для стаціонарних пристроїв навряд чи має сенс спеціально шукати модель з подібним роз'ємом (хоча технічно цілком можливо і таке застосування).

Спосіб підведення кабелю до навушників.

— Односторонній. У подібних моделях дріт підведений тільки до одного навушника. Цей варіант більш зручний і менше схильний до заплутування, проте навушники обов'язково повинні мати наголів'я або кріплення на шию — щоб було де сховати дріт, що йде до другого вуха.

— Двосторонній. У таких моделях до кожного «вуха» дріт підведений окремо (кабель для цього зазвичай «роздвоюється» ближче до навушників, а іноді й у самого штекера). Це єдиний варіант, технічно доступний для навушників без оголів'я або кріплення на шию. Водночас двосторонніми можуть робитися і накладні «вуха», з оголів'ям, зокрема, висококласні hi-fi і hi-end моделі, де така конструкція передбачається для того, щоб зменшити вплив дротів один на одного.

Довжина кабелю, яким укомплектовані навушники з відповідною можливістю підключення.

Оптимальна довжина кабелю залежить від планованого формату застосування «вух». Так, для портативних гаджетів нерідко бракує 1 метра і менше, для комп'ютера бажано мати дріт на 1 – 2 м, а краще на 2 – 3 м. А моделі з більшою довжиною кабелю — 3 – 5 м і навіть більше — призначені переважно для специфічних завдань, таких як підключення до телевізора або використання в студіях звукозапису.

Нагадаємо, що у деяких моделях кабель робиться знімним (див. нижче) і може бути при необхідності замінений на довший або коротший. Також зазначимо, що існують подовжувальні кабелі, що дозволяють збільшити довжину основного дроту; такий кабель може навіть входити в комплект поставки, цей момент (і довжина додаткового кабелю) зазвичай уточнюється в примітках.

Тип кабелю, який передбачений у конструкції чи в комплекті постачання навушників. Відзначимо, що цей параметр актуальний як для дротових або комбінованих моделей (див. «Тип підключення»), так і для деяких бездротових моделей — зокрема, вкладишів і внутрішньоканальних навушників без кріплення, де дріт з'єднує один навушник з іншим.

— Круглий. Класичний дріт круглого перерізу — прямий (не кручений), без обплетення та інших додаткових пристосувань. Коштує недорого й здебільшого цілком практичний, завдяки чому зустрічається в більшості сучасних навушників. Недоліком є те, що при невеликій товщині круглий дріт часто заплутується; тому цей варіант вважається не дуже зручним для компактних навушників, на зразок вкладишів або внутрішньоканальних (див. «Конструкція»), які часто доводиться носити в кишені чи сумці.

— Плоский. Головною перевагою плоского кабелю є те, що він не так плутається, як круглий, і в разі потреби його набагато легше розплутати. Це особливо важливо для вкладишів і внутрішньоканальних навушників, які часто змотують для зберігання або перенесення. Втім, плоским дротом можуть оснащуватися і більші накладні моделі.

— Круглий, в обплетенні. Дріт круглого перерізу, який доповнений зовнішнім обплетенням — зазвичай тканинним. Детальніше про круглий дріт див. вище. А наявність обплетення дає...такому кабелю низку переваг над класичним, у «голій» ізоляції. Так, дріт виходить більш міцним, надійним і стійким до згинів і натисків, менше плутається, має солідний зовнішній вигляд, а в деяких моделях обплетення забезпечує ще й екранування від зовнішніх перешкод. Зворотна сторона цих переваг — вища ціна.

— Круглий, кручений. Круглий кабель, який згорнутий у вигляді пружини. Головні переваги такого дроту полягають у тому, що він, по-перше, практично не плутається, по-друге, може помітно розтягуватись відносно першопочаткової довжини. Це дуже зручно, якщо під час використання «вух» доводиться змінювати відстань до джерела сигналу. Недоліки крученого кабелю — він громіздкий і має відносно високу вартість. Тому застосовується цей тип здебільшого в навушниках середнього й топового рівнів, і зокрема у професійних моделях.

— Круглий, плетений. Кабель у вигляді двох дротів, закручених у спіраль. Не варто плутати цей варіант із крученим проводом — у цьому разі не йдеться про пружину. Такий кабель примітний насамперед незвичним зовнішнім виглядом; для більшої оригінальності дроти можуть робити різнокольоровими. Також він дещо стійкіший до заплутування, ніж класичний круглий, хоча тут багато залежить від товщини. Водночас окремі проводи можуть бути значно тоншими, ніж суцільний дріт круглого перерізу, що дещо знижує надійність.

Навушники, у яких кабель встановлюється на знімному кріпленні й може бути від'єднаний. У ролі кріплення зазвичай виступає стандартне гніздо 3.5 мм mini-Jack, іноді — роз'єм USB, а безпосередньо дріт може навіть не входити до комплекту.

Ця особливість популярна насамперед серед комбінованих моделей, див. «Тип підключення»: під час роботи в бездротовому режимі кабель можна від'єднати, щоб він не теліпався даремно. А ось для суто дротових навушників головна зручність полягає в тому, що, у разі потреби, «рідний» дріт можна замінити на інший, що відрізняється по довжині, типу (див. вище), роз'єму підключення тощо. Якщо є бажання можна навіть мати на господарці декілька знімних кабелів з різними характеристиками й міняти їх у разі потреби. Крім того, при пошкодженні знімного дроту не потрібно купувати нові навушники або звертатися у майстерню — достатньо придбати новий кабель.

З недоліків даного варіанта можна відзначити ризик загубити дріт, а також високу ймовірність виникнення спотворень — через наявність додаткових роз'ємів.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані переважно на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, здатний відтворити навушники.

Чим ширший цей діапазон - тим повніше навушники відтворюють спектр звукових частот, тим нижче ймовірність, що занадто низькі або занадто високі частоти виявляться недоступними. Однак тут варто зважати на деякі нюанси. Насамперед нагадаємо, що діапазон сприйняття людського вуха становить середньому від 16 Гц до 22 кГц, й у повної картини достатньо, щоб навушники перекривали цей діапазон. Однак сучасні моделі можуть помітно виходити за ці межі: у багатьох пристроях нижній поріг не перевищує 15 Гц, а то і 10 Гц, а верхня межа може досягати 25 кГц, 30 кГц і навіть більше. Такі великі діапазони сам собою не дають практичних переваг, проте зазвичай свідчать про високому класі навушників, інколи ж наводяться лише з рекламних цілях.

Другий важливий момент полягає в тому, що великий частотний діапазон сам по собі не є гарантією гарного звучання: якість звуку залежить ще від низки параметрів, перш за все амплітудно-частотної характеристики навушників.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані переважно для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтерфе...йсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується переважно подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.