Порівняння Celestron AstroMaster 80AZS vs Celestron Travel Scope 80

Найбільшу дозволяє збільшення, яке може забезпечити телескоп. Фактично — це збільшення, при якому телескоп забезпечує максимальну деталізацію зображення і дозволяє бачити всі дрібні подробиці, які у нього в принципі можливо побачити. При зниженні ступеня збільшення нижче цього значення зменшується розмір видимих деталей, що погіршує їх видимість, при збільшенні стають помітні дифракційні явища, внаслідок яких деталі починають розпливатися.

Максимальна дозволяє збільшення менше максимального корисного (див. вище) — воно становить десь 1,4...1,5 від діаметра об'єктива в міліметрах (різні формули дають різне значення, однозначно визначити це значення неможливо, оскільки багато що залежить від суб'єктивних відчуттів спостерігача та особливостей його зору). Однак саме з такою кратністю варто працювати, якщо Ви хочете розглянути максимальну кількість деталей — наприклад, нерівності на поверхні Місяця або подвійні зірки. Велике збільшення (в межах максимального корисного) має сенс брати тільки для розглядання яскравих контрастних об'єктів, а також у тому випадку, якщо спостерігач має проблеми із зором.

Тип шукача, передбаченого у телескопа.

Шукачем називають пристосування, призначене для наведення пристрою на певний небесний об'єкт. Необхідність такого пристосування пов'язана з тим, що телескопи, у зв'язку з високою кратністю, мають досить невеликі кути огляду, що сильно ускладнює візуальне наведення: в окулярі видно настільки маленький ділянку неба, що визначити за цими даними, куди саме спрямований телескоп і куди його потрібно повертати, практично неможливо. Наведення ж «по тубусу» дуже неточне, особливо у разі дзеркальних моделей, що мають більшу товщину і відносно малу довжину. Шукач же має невисоку кратність (або працює взагалі без збільшення) і, відповідно, широкі кути огляду, граючи, таким чином, роль своєрідного «прицілу» для основної оптичної системи телескопа.

В сучасних телескопах можуть застосовуватися такі види шукачів:

— Оптичний. Найчастіше подібні шукачі мають вигляд невеликого монокуляра, спрямованого паралельно оптичної осі телескопа. У полі зору монокуляра зазвичай наноситься розмітка, що показує, яка точка видимого простору відповідає полю зору самого телескопа. Здебільшого оптичні шукачі теж забезпечують певне збільшення — зазвичай близько 5 – 8х, тому під час роботи з такими системами, зазвичай, все одно потрібно первісне наведення телескопа «по тубусу». Перевагами оптики, порівняно з LED-шукачами, є простота конструкції, невисока вартість, а також гарна придатність для спосте...режень в місті, передмістях та інших умовах з досить світлим небом. Крім того, такі пристосування не залежать від джерел живлення. На тлі темного неба розмітка може бути видима погано, проте для таких ситуацій існує специфічний різновид шукачів — з підсвічуванням перехрестям. Правда, підсвічування потребує батарейок, але і при їх відсутності розмітка залишається видимою — як у звичайному шукачі, що не підсвічується. Пристосування даного типу позначаються традиційним для оптики індексом з двох чисел, перше з яких відповідає кратності, друге — діаметру об'єктива — наприклад, 5х24.

— З точковою наводкою (LED). Даний різновид шукачів за принципом дії аналогічний коліматорним прицілам: обов'язковим елементом конструкції є оглядове віконце (у вигляді характерного скельця в рамці), на яке проєктується мітка від джерела світла. Ця мітка може мати вигляд як точки, так і іншої фігури — перехрестя, кільця з точкою тощо. Будова подібного шукача така, що положення мітки у вікні залежить від положення ока спостерігача, однак ця мітка завжди вказує на точку, у яку спрямовано телескоп. LED-шукачі зручніше оптичних в тому сенсі, що користувачеві не доводиться наближати око впритул до окуляра — мітка непогано видима на відстані 20 – 30 см, що полегшує наведення в деяких ситуаціях (наприклад, якщо спостережуваний об'єкт розташований близько до зеніту). Крім того, подібні пристосування відмінно підходять для роботи з темним небом. Вони зазвичай не мають збільшення, однак це не можна назвати однозначним недоліком — для шукача велике поле зору часто буває важливіше наближення. А ось з однозначних практичних недоліків варто відзначити необхідність джерела живлення (звичайно батарейок) — без них система перетворюється на непотрібне скельце. Крім того, коліматори загалом помітно дорожче класичної оптики, а на тлі освітленого неба мітка може губитися.

Зазначимо, що існують телескопи, що взагалі не мають шукачів — це моделі з невеликим діаметром об'єктива, в яких мінімальна кратність (див. вище) невелика і забезпечує досить широке поле зору.

Наявність просвітлюючого покриття на поверхні лінз, а іноді – також призм телескопа. Таке покриття створює на скляній поверхні характерні кольорові відблиски або райдужні розводи.

Сенс просвітлення зрозумілий вже з назви: така особливість покращує загальне світлопропускання, забезпечуючи таким чином більш світле, чітке і якісне зображення. Для телескопів це особливо важливо, оскільки такі прилади застосовуються в основному в нічний час і мають справу з дуже невеликою кількістю світла. Загальний принцип роботи просвітлюючих покриттів полягає в тому, що вони знижують коефіцієнт відбиття лінзи/призми, даючи можливість більшій кількості світла проходити через неї. На практиці це реалізується так: світло проходить через покриття до основного скла, відбивається від нього, однак замість того, щоб розсіятися — досягає межі між покриттям і повітрям і відбивається вже від неї, розвертаючись «назад» в первісний напрямок. Подібним чином можна знизити втрати світла на відображення з 5 % (лінза без покриття) до 1% при одношаровому і 0,2% і навіть менше при багатошаровому просвітленні; при цьому, завдяки мікроскопічній товщині, подібні покриття не вносять геометричних спотворень у видиме зображення.

Як правило, тип просвітлення додатково уточнюється в документації виробника, і а іноді і прямо в характеристиках. Всього основних типів 4, ось їх основні особливості:

– Одношарове (C). Один шар покриття на окремих (не на всіх) оптичних елементах, а найчастіше — і...взашалі тільки лише на зовнішній поверхні об'єкта. Це найбільш простий і недорогий варіант, застосовуваний в основному в недорогих моделях, не розрахованих на серйозні завдання. Пов'язано це з тим, що в цілому одношарове просвітлення діє лише на частину видимого спектру, через що поступається багатошаровому як за ефективністю, так і за достовірністю кольоропередачі (іноді спотворення кольорів можуть бути вельми помітними). А в даному разі таке покриття ще й нанесено не на все, а лише на окремі деталі оптичної системи. Так що хоча одношарове просвітлення краще, ніж взагалі ніяке, але підходить воно в основному для розважального застосування.

– Повне одношарове (FC). Одношарове покриття, нанесене на всі оптичні елементи телескопа. Дає максимальну ефективність, доступну для подібних покриттів в принципі. Однак оскільки даний тип покриття ефективний лише для відносно невеликої частини видимого спектру, то якість передачі кольорів все одно виходить нижче, ніж в багатошарових системах.

– Багатошарове (MC). Покриття з декількох шарів з різними показниками заломлення, нанесене на один або на кілька елементів оптики (але не на все). Кількість шарів може бути різною — від 2 – 3 в порівняно недорогих рішеннях до 6 – 8 і більше в висококласних телескопах. Однак навіть порівняно прості багатошарові покриття перекривають практично весь видимий спектр і в рази перевершують одношарові за ступенем зниження відображень. Так що якщо для вас важливі гарна яскравість і достовірна кольоропередача — то даний варіант буде кращим, ніж навіть повне одношарове просвітлення, не кажучи вже про неповне. З іншого боку, і обходиться така оптика дорожче рішень з одним шаром просвітлюючого покриття.

– Повне багатошарове. Найбільш прогресивний тип просвітлення: багатошарове покриття, нанесене на всі елементи оптичної системи. Цей варіант забезпечує надзвичайно високе світлопропускання і достовірну кольоропередачу, однак і обходиться недешево. Тому його можна зустріти в основному серед висококласних телескопів; а спеціально шукати модель з таким просвітленням варто тоді, коли і яскравість картинки, і достовірність кольорів мають для вас принципове значення.

Наявність діагонального дзеркала у конструкції чи в комплекті телескопа.

Даний аксесуар застосовується в поєднанні з лінзовими і дзеркально-лінзовими телескопами (див. «Конструкція»). У таких моделях окуляр розташований в торці труби і спрямований вздовж оптичної осі телескопа; в деяких ситуаціях — наприклад, при спостереженні об'єктів поблизу зеніту — подібне розташування може бути дуже незручним для спостерігача. Діагональне дзеркало дає змогу направити окуляр під кутом до оптичної осі, що забезпечує комфорт у згаданих ситуаціях. Щоправда, зображення зазвичай виходить віддзеркаленим (справа наліво), однак при спостереженнях астрономічних об'єктів це навряд чи можна назвати серйозним недоліком. Діагональні дзеркала можуть бути як знімними, так і вбудованими, також може передбачатися можливість змінювати кут повороту окуляра.

Пристосування, що дає змогу встановлювати на телескоп смартфон таким чином, щоб камера апарату «бачила» зображення в окулярі. Адаптер для смартфона дає можливість проводити фото- і відеозйомку на смартфон, а також використовувати його екран в якості окуляра — наприклад, якщо зображення хочеться показати відразу кільком людям.

Загальна вага телескопа в зірці – з урахуванням монтування і штатива.

Невелика вага зручна насамперед для «похідного» застосування і частих переміщень з місця на місце. Однак зворотною стороною цього є скромні характеристики, висока вартість, а іноді — і те, і інше. Крім того, легша підставка гірше згладжує струси і вібрації, що може бути актуальним в деяких ситуаціях (наприклад, якщо місце спостереження знаходиться недалеко від залізниці, де часто проходять товарні поїзди).