Порівняння Makita DF0300 vs Dnipro-M TD-72

Загальна потужність, споживана електричним інструментом з живленням від мережі (див. «Джерело живлення»). Вважається основним критерієм для оцінки загальних можливостей тієї чи іншої моделі: більш висока потужність дозволяє досягти більшої швидкості та/або крутного моменту. Правда, більш коректним параметром для такої оцінки є корисна (робоча) потужність, однак вона вказується далеко не завжди, а однотипні інструменти зі схожими енергоспоживанням зазвичай не особливо розрізняються і по робочій потужності. Крім того, дані про споживаної потужності дають змогу ще й оцінити навантаження на електромережу або інше джерело живлення; в деяких випадках це буває зайвим.

Що стосується конкретних цифр, то для різних типів інструментів і характерні значення потужності будуть різними. Приміром, від 750 до 1000 Вт вважається досить солідним показником для шурупокрута, тоді як для класичних дрилів це — середнє значення, серед таких пристроїв зустрічаються варіанти навіть на 1,5 кВт і більше. Детальні рекомендації по вибору інструменту за цим параметром можна знайти в спеціальних джерелах. Зазначимо тільки, що не завжди має сенс гнатися за максимальними значеннями — висока потужність помітно позначається на габаритах, вазі і ціною агрегата, притому що потрібна далеко не завжди.

Швидкість обертання робочої насадки, що забезпечується інструментом.

Якщо в даному пункті вказується одне число (наприклад, 1800) — це може бути як стандартна, незмінна, так і максимальна швидкість обертання. Про максимальну швидкість мова йде в тому разі, якщо інструмент має більше однієї швидкості (див. «Кількість швидкостей») і/або регулятор обертів (див. «Функції»). Зі свого боку, два або три числа через косу лінію (наприклад, 1100/2300/3400) вказуються тільки для моделей, що мають відповідну кількість окремих швидкостей. Кожне з цих чисел позначає стандартне (а при наявності регулятора обертів — максимальне) число обертів на одній з швидкостей.

У будь-якому разі при виборі інструменту за кількістю обертів варто враховувати як його загальний тип (див. «Пристрій»), так і специфіку передбачуваних робіт. Докладні рекомендації з цього приводу досить широкі, їх немає сенсу повністю приводити тут – краще звернутися до спеціальних джерел. Відзначимо лише кілька загальних моментів. Так, високообертовими в наш час вважаються дрилі, здатні видати більше 3000 об/хв. В цілому ж висока швидкість сприяє продуктивності, проте тут є і зворотна сторона: підвищення обертів (при тій же потужності) знижує крутний момент — відповідно, падає ефективність роботи з непіддатливими матеріалами і насадками великого діаметру. Тому спеціально шукати «швидкісний» інструмент має сенс лише в тому разі, якщо швидкість має ключове значення; при цьо...му не завадить переконатися, що обрана модель здатна забезпечити необхідну ефективність і за крутним моментом.

Крутний момент – це найбільше зусилля, з яким дана модель здатна провертати робочу насадку.

Вищий крутний момент дає більше можливостей, він дає змогу справлятися зі складними задачами на зразок свердління в твердих матеріалах, відкручування гвинтів і гайок, що прикіпили, тощо. З іншого боку, велике зусилля вимагає відповідної потужності — а це, зі свого боку, впливає на габарити, вагу і вартість самого інструменту, а також висуває підвищені вимоги до живлення (потужності мережі, ємності акумулятора або тиску/продуктивності компресора). А для деяких задач зайвий крутний момент в принципі неприпустимий, так що для максимальної універсальності бажано мати регулювання крутного моменту – а це ще більше позначається на вартості. І чим більше ступенів, тим оптимальніше можна налаштувати інструмент на виконання того чи іншого виду роботи. Так що загальне правило таке: при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт, а не гнатися за найбільшим робочим зусиллям.

Докладні рекомендації щодо вибору оптимального крутного моменту для різних типів інструменту (див. «Пристрій») можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що ключове значення він має перш за все для шурупокрутів, хоча наводиться і для інших типів інструментів. При цьому в «найслабших» моделях максимальне робоче зусилля не перевищує 15 Нм, в найпотужніших воно становить більше 150 Нм.

Довжина дроту, яким оснащений інструмент живлення від мережі (див. «Джерело живлення»).

Чим довше дріт - тим далі від розетки можна використовувати інструмент, не перемикаючи його, тим більше свободи у користувача. З іншого боку, надмірно довгий кабель створює незручності при зберіганні та транспортуванні, та й під час роботи він може плутатися під ногами (а то й руками). З огляду на це, у більшості випадків виробники оснащують свою продукцію мережевими кабелями довжиною від 2 до 4 м. Це дає достатній ступінь свободи, не створюючи незручностей, а для ситуацій, коли довжини дроту недостатньо, подовжувачі існують. Зрозуміло, і в цьому діапазоні можна вибрати кабель під конкретну ситуацію: приміром, для міської квартири 2 – 2.5 м буде цілком достатньо, а ось для будмайданчика бажано мати дріт довше.

Загальна вага інструменту — зазвичай, самого пристрою, без насадок. Для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), зазвичай, вказується маса з встановленим штатним акумулятором; для моделей на батарейках вага може наводитися як з елементами живлення, так і без них, проте в даному разі цей момент не особливо принциповим.

За інших рівних умов менша вага спрощує роботу, підвищує точність рухів і дає змогу довше використовувати інструмент, не втомлюючись. Однак варто мати на увазі, що висока потужність і продуктивність неминуче збільшують і масу інструменту; а різні хитрощі для зниження ваги підвищують ціну і можуть знизити надійність. Крім того, в деяких ситуаціях масивна конструкція є більш прийнятною. Насамперед це стосується робіт з великим навантаженням — наприклад, свердління отворів великого діаметра, або виконання заглиблень з ударом: важкий інструмент виходить більш стабільним, він менш схильний ривків і зрушень через нерівномірності матеріалу, вібрації механізмів тощо.

Також варто зазначити, що конкретні значення ваги напряму пов'язані з типом інструменту (див. «Пристрій»). Найбільш легкими є викрутки — у більшості з них цей показник не перевищує 500 г. Шурупокрути та дрилі-шурупокрути більш «важкі»: їх середня вага складає 1,1 – 1,5 кг, хоча є чимало і більш легких (0,6 – 1 кг), і більш важких (1,6 – 2 кг...і більше) моделей. А найбільшу вагу мають класичні дрилі та гайкокрути: такий інструмент повинен бути досить потужним, так що для них 1,6 – 2 кг є середнім показником, 2,1 – 2,5 кг — вище середнього, а багато агрегатів важать і більше 2,5 кг.

Найбільший діаметр отворів, які інструмент здатний виконувати при свердлінні звичайним свердлом у дереві.

Чим більше діаметр отвору — тим вище опір матеріалу, тим більшу потужність повинен забезпечувати інструмент і тим вище навантаження на нього. Тому перевищувати максимально допустимий діаметр свердління не можна, навіть якщо патрон дозволяє встановити більш товсте свердло — це може привести до поломки інструмента і навіть травм оточуючих.

Варто відзначити, що деякі різновиди дерева можуть мати досить високу щільність, і для них фактичний допустимий діаметр свердла буде, відповідно, менше заявленого. Втім, це актуально переважно для екзотичних порід, які в наших краях зустрічаються вкрай рідко.

– Кутова насадка. Насадка, що дає змогу повернути вісь обертання патрона на 90° щодо вихідного положення. Такий пристрій буває незамінним для створення отворів, а також закручування та відкручування кріплень у деяких важкодоступних місцях (наприклад, у вузьких пазах або профілі).

– Ексцентрикова насадка. Змінна насадка, призначена для усунення осі обертання патрона трохи убік від вихідного положення. При цьому напрямок осі залишається тим самим. Як і кутова насадка, подібне пристосування призначається переважно для роботи в окремих важкодоступних місцях (зокрема, біля стін та країв заготівель). — Додаткова рукоятка. Сучасний інструмент, навіть порівняно малопотужний, буває досить масивним, і для максимальної точності і надійності може знадобитися утримання відразу двома руками. Використовувати для цього додаткову рукоятку зручніше і безпечніше, ніж шукати місце для хвата на корпусі. Самі ж рукоятки зазвичай встановлюються близько до патрона перпендикулярно осі обертання і можуть мати різні конструктивні особливості.

— Обмежувач глибини. Пристосування, що дає можливість обмежити глибину свердління. Найпопулярніший варіант такого обмежувача — стрижень в спеціальному кріпленні, встановлений паралельно свердлу. Перед початком роботи цей стрижень зсувається таким чином, щоб при досягненні потрібної глибини його торець упирався в поверхню матеріалу, не даючи змогу свердлу рухатися далі....

— Магазинна насадка. Має вигляд своєрідного магазину або диска, в який «заряджається» стрічка з саморізами; а перед патроном встановлюється спеціальний блок, призначений для подачі саморізів. Така конструкція дає змогу закручувати шурупи максимально швидко і без зайвих рухів: досить зарядити стрічку з магазину в блок подачі, запустити двигун і по черзі притискати робочу частину інструменту до потрібних точок на матеріалі.

— Ліхтар. Класичний ліхтар для підсвічування в умовах недостатньої освітленості на відміну від вбудованої системи підсвічування, являє собою окремий пристрій. Такий окремий пристрій не дуже зручно тримати в руці під час роботи – за інструмент в такому разі двома руками вже не візьмешся, а це в деяких ситуаціях створює проблеми. З іншого боку, нерідко обстановка дає можливість поставити або підвісити ліхтар, не займаючи руки; причому іноді таким способом можна навіть більш вдало організувати освітлення, ніж за допомогою вбудованого підсвічування. Крім того, ліхтар можна використовувати самостійно.

— Кейс (сумка) в комплекті. Наявність кейса або сумки в комплекті дриля. Кейсами зазвичай називають жорсткі валізки; сумки ж, на відміну від кейсів, м'які, що дає змогу щільніше упаковувати їх разом з іншими речами, однак знижує ступінь захисту. У будь-якому разі ця особливість робить інструмент зручнішим у зберіганні й перенесенні: комплектна сумка або кейс оптимально підходять під цю модель, крім того, в них можна тримати свердла, запасні акумулятори та інші додаткові аксесуари.

— Стійка. Комплектуються стійками переважно професійні дрилі для алмазного свердління (див. «Призначення»). Така конструкція являє собою підставку (основу) із закріпленою на ній напрямною рейкою, вздовж якої інструмент може переміщатися за допомогою спеціального механізму. За кріпленням рейки стійки поділяються на два різновиди:

• Непохила стійка. Конструкція з жорстко закріпленою рейкою, яка зазвичай розташовується вертикально, перпендикулярно основі; відповідно, вісь обертання встановленого інструменту теж постійно залишається вертикальною. Такі стійки мають більш обмежені можливості, ніж похилі. З іншого боку, вони простіше, дешевше і надійніше (в конструкції немає рухомого кріплення, яке може розбовтуватися); а для більшості робіт вертикальне положення інструменту цілком підходить.
• Похила стійка. Підставки, у яких рейка закріплюється на поворотному кріпленні і може відхилятися від вертикалі на певний кут. Відповідно, таке пристосування дає змогу направляти коронку не тільки вертикально, але й під нахилом; це буває важливо для деяких нестандартних задач. З іншого боку, рухома конструкція складніше, дорожче і менш міцна, ніж нерухома; тому звертати увагу на цей варіант варто в тому разі, якщо можливість похилого свердління є для вас принциповою.

– Набір свердел. Наявність свердел в комплекті позбавляє від необхідності купувати їх окремо і дає змогу використовувати дриль (або інший інструмент з функціями дрилі) відразу «з коробки». Правда, конкретний асортимент свердел може бути різним – до того ж нерідко це набір початкового рівня, з 5 - 7 пристосувань для найпростіших завдань на зразок свердління дерева. Однак навіть такий набір буде корисним, якщо інструмент купується для побутового застосування або нескладних робіт, які не потребують спеціалізованих насадок. Також відзначимо, що подібна комплектація буває особливо зручною при покупці «першого інструменту для новачка», коли свердел в господарстві ще немає і їх так чи інакше доведеться купувати.

– Набір біт. Бітами, нагадаємо, називають насадки у вигляді викруткових головок, які застосовуються в тому числі в шурупокрутах. Як і в разі свердел, наявність таких насадок в комплекті позбавляє від необхідності купувати їх окремо і дає можливість використовувати інструмент відразу після покупки. Конкретний набір біт варто уточнювати додатково, однак найчастіше він включає як мінімум плоскі і хрестові насадки в досить великій різноманітності розмірів. Та й в цілому подібні набори бувають досить великими – навіть в порівняно недорогих інструментах число комплектних біт може вимірюватися десятками.

– Оснащення. Під терміном «оснащення» мається на увазі як мінімум кілька видів робочих насадок, а іноді і додаткові аксесуари. Наприклад, якщо така комплектація вказана для дрилі-шурупокрута – то дана модель практично гарантовано буде укомплектована і свердлами, і бітами (а можливо, і більш специфічними приналежностями). Конкретний набір оснащення варто уточнювати окремо.

– Продовжувач. Призначення такого аксесуара зрозуміло вже з назви: він дає змогу збільшити робочу довжину інструменту. Іншими словами, при встановленні подовжувача біта або інше оснащення виявляється далі від корпусу; сам подовжувач при цьому робиться досить тонким. Використовується така приналежність переважно в моделях з функціями шурупокрута або гайкокрута: вона дає змогу діставати до глибоко розташованого кріплення, недоступного в стандартній конфігурації. А в багатьох моделях подовжувач до того ж робиться гнучким, що ще більш розширює його можливості.

– Намагнічувач. Пристосування для намагнічування болтів, шурупів і іншого аналогічного кріплення. Зустрічається в окремих викрутках; робоче оснащення таких інструментів також виконується з магнітного матеріалу, завдяки чому намагнічене кріплення ефективно «прилипає» до оснащення, і його не потрібно підтримувати окремо.

– Вкладиш для кейса. Змінний вкладиш (або кілька вкладишів) для підлаштування комплектного кейса під особливості ситуації. Наприклад, штатний вкладиш може мати місця тільки під інструмент і зарядний пристрій, а змінний – ще й під другий запасний акумулятор. Конкретні особливості варто уточнювати окремо.

– Зарядний пристрій (ЗП). Пристрій для зарядки батарей, використовуваних в інструменті з відповідним живленням. Для моделей, що постачаються з таким пристроєм, в характеристиках може додатково уточнюватися модель зарядника. Ця інформація може стати в нагоді не тільки для пошуку запасного або змінного ЗП, але і на той випадок, якщо в господарстві є інші акумуляторні інструменти і/або батареї для них. Справа в тому, що багато виробників в наш час використовують універсальні батареї, сумісні з цілим набором інструментів від того ж бренду; так що, наприклад, комплектний зарядник для дриля може виявитися цілком підходящим і для акумуляторної шлифмашинки того ж виробника.
З іншого боку, чимало сучасного акумуляторного інструменту постачається зовсім без зарядного пристрою. Цей варіант буде оптимальним перш за все в тому разі, якщо сумісний ЗП вже є в наявності, і переплачувати за другий пристрій просто немає сенсу. Крім того, відсутність зарядника оцінять ті, хто хоче вибрати цей аксесуар окремо, не покладаючись на рішення виробника.


Відзначимо, що наведений вище список не є повним – в комплекті з сучасними інструментами можуть постачатися і інші додаткові предмети, в тому числі дуже несподівані і оригінальні – на зразок фітнес-браслета або навіть машинки на радіоуправлінні.