Порівняння прибиральних машин

Класичні прибиральні машини (не роботи) в наш час можуть належати до таких типів: підмітальні, підмітально-всмоктуючі, підлогомийні, а також пристрої для миття вікон («віконні пилососи»). Крім цього, випускаються спеціальні роботи для прибирання — для вікон, для прибирання басейну. Ось докладніший опис кожного з цих варіантів:

– Підмітальна. Машини, що працюють за принципом мітли: щітки, що рухаються, змітають сміття з підлоги, тротуару або іншої поверхні, збираючи його в спеціальний контейнер. Такі агрегати максимально прості, більшість із них взагалі мають механічний привод (див. нижче). А з простоти конструкції випливають такі переваги, як невелика вага, невисока вартість, надійність та легкість в обслуговуванні/ремонті. З іншого боку, за ефективністю прибирання така техніка поступається тим самим підмітально-всмоктуючим пристроям. Підкреслимо, більшість моделей з цієї категорії розраховані на великі відкриті простори, зокрема поза приміщень; для невеликих об'ємів прибирання і при великій кількості важкодоступних місць краще застосовувати побутову версію підмітальних машин (див. нижче)

– Підмітально-всмоктуюча. Машини, що поєднують під час роботи підмітання і всмоктування, іншими словами – працюють одночасно і як мітла, і як пилосо...с: сміття і пил збирається щітками, потім за рахунок потоку повітря зібране втягується в сміттєзбірник. Це підвищує ефективність прибирання в порівнянні з «чисто підмітальними» агрегатами, проте самі машини виходять більш важкими і дорогими, а механічний привод в них не застосовується – для роботи системи всмоктування обов'язково потрібний двигун.

— Підлогомийна. Машини для вологого прибирання підлоги з некилимовими покриттями (лінолеум, ламінат, мармур тощо). Класична підлогомийна машина працює наступним чином: через розпилювач у передній частині агрегата на підлогу подається вода з миючим засобом, зволожена поверхня обробляється щіткою, після чого брудна вода збирається особливим пристосуванням (всмоктувальною балкою) в задній частині пристрою і втягується в окремий бак. Таким чином, за машиною відразу залишається чиста підлога, що швидко висихає. Крім цього, в цю категорію включені також так звані натирачі – пристрої, призначені для обробки підлоги в основному за допомогою щіток, що обертаються. У таких агрегатах може передбачатися можливість подачі води або миючого засобу до щітки, проте відсутня система всмоктування; так що підлогонатирачі першопочатково призначаються для порівняно нескладного прибирання, а також натирання та полірування некилимових поверхонь. Водночас варто відзначити, що деякі з подібних пристроїв дуже універсальні, для них можуть передбачатися різні додаткові насадки та аксесуари – включаючи диски для чищення килимів і навіть модуль пилососа, що перетворює підлогонатирач на підмітально-всмоктувальну машину (див. вище).

– Для вікон. Пристосування для ручного миття вікон, що нагадують компактні пилососи. Таке миття здійснюється наступним чином: з пульверизатора на скло наноситься рідкий миючий засіб, потім рідина разом із забрудненнями збирається зі скла за допомогою цього віконного пилососа. Пульверизатор нерідко робиться вбудованим, проте в деяких моделях він є окремою ємністю з розпилювачем, що постачається в комплекті.

– Робот для вікон. Пристосування для автоматичного миття вікон: робот прикріплюється до скла і рухається ним, протираючи скло в процесі. Подібний пристрій значно полегшує процес прибирання, а для мешканців багатоповерхівок він може стати справжнім порятунком: за допомогою робота можна з легкістю протерти вікна із зовнішнього боку на будь-якому поверсі, не ризикуючи випасти з вікна та не викликаючи промислових альпіністів. Правда, подібні пристрої можуть залишати бруд по краях і в кутах рами – але усунути ці недоліки простіше, ніж мити скло повністю.

– Робот для басейнів. Спеціалізовані агрегати для автоматичного чищення басейнів. Як правило, розраховані на застосування під водою та не потребують спустошення басейну для прибирання; нерідко в конструкції передбачається не лише можливість очищення поверхонь, а й фільтрація води. Роботи, як правило, мають програми для самостійного чищення – проте, крім цього, нерідко передбачається можливість примусового відправлення агрегата в ту чи іншу частину басейну або навіть повністю ручне управління. Багато прогресивних пристроїв з даної категорії здатні переміщатися не тільки по дну, але і по стінах, піднімаючись до самої поверхні і забезпечуючи, завдяки цьому, ефективне очищення ватерлінії.
Підкреслимо, що хоча роботи цього типу зазвичай конструюються з розрахунку на максимальну безпеку, проте користуватися басейном під час прибирання не можна. Також варто відзначити, що живлення таких пристроїв зазвичай здійснюється від мережі через блок живлення і спеціальний вологозахищений кабель. Крім іншого, така конструкція дає змогу в екстреній ситуації витягнути агрегат із води прямо за дріт (хоча у звичайних умовах цього робити не варто).

— Мережа. Підключення до звичайної побутової розетки. Перевагою даного варіанта є практично необмежений час роботи. З іншого боку, мережевий дріт обмежує рухливість і не дає можливості віддалятися від розеток, а при їх відсутності пристрій втрачає корисність. Крім того, в деяких варіантах шнур живлення може заважати роботі — наприклад, він буде явно зайвим для важкої машини з кермовим керуванням і сидінням для оператора.

— Акумулятор. Пристрої з живленням від акумулятора виходять максимально мобільними: вони не залежать від розеток і не мають дрота, який обмежує переміщення. Крім того, відсутність дроту позитивно позначається й на загальній зручність роботи — він «не лізе під руку». З іншого боку, час безперервної роботи такого пристрою обмежений зарядом акумулятора, а самі машини виходять більш важкими, громіздкими й дорогими, ніж аналогічні моделі з живленням від мережі. Втім, в деяких варіантах описані переваги мають вирішальне переважання над недоліками: зокрема, живленням від акумулятора оснащуються підлогомийні роботи (див. «Тип»), а також важкі професійні машини з кермовим керуванням (див. нижче).

— Мережа / акумулятор. Пристрої, здатні працювати як від мережі, так і від вбудованої батареї. Особливості цих типів живлення докладно описані вище, а їх поєднання застосовується досить рідко. Зокрема, такий спосіб живлення передбачається в деяких віконних роботах: пристрій станд...артно використовує акумулятор, але якщо є можливість протягнути дріт — можна підключити його до мережі, заощаджуючи заряд батареї.

Номінальна потужність двигуна, встановленого в машині.

Найчастіше в цьому пункті наводиться саме загальна потужність двигуна. Проте в агрегатах з функцією всмоктування — наприклад, підлогомиючих машинах (див. «Тип»)— тут може зазначатися тільки потужність, що передається на щітки. У таких випадках загальну потужність можна визначити, склавши потужність двигуна і потужність всмоктування (див. нижче). Ці подробиці варто уточнювати окремо. Також відзначимо, що в самохідних моделях (див. вище) частину потужності двигуна витрачається на переміщення агрегата, через що корисна потужність таких машин виходить нижче, ніж в аналогічної не-самохідних техніки. У світлі цього напряму порівнювати за даним показником можна тільки моделі з однаковим форматом переміщення — тільки самохідні або лише не-самохідні.

Загалом більш висока потужність мотора дозволяє досягти більш високої ефективності і продуктивності. Однак жорсткої залежності тут немає, і апарати зі схожими характеристиками двигунів можуть помітно різнитися за практичним характеристиками продуктивності, ширині захвату і т. ін. Так що при виборі має сенс звертати увагу насамперед на ці характеристики, тим більше, що для деяких агрегатів (зокрема, багатьох роботів) потужність двигуна може взагалі не наводитися. Що стосується конкретних значень потужності, то в найбільш скромною техніці, зокрема, побутових підлогомиючих машинах — вона не перевищує 600 Вт; 600 – 1200 Вт можна назвати середнім показником, 1200 – 1800 Вт — вище середнього, а в потужних важких агрегатах зустрічаються і більш солідні значення.

Ширина всмоктування, забезпечувана агрегатом. Вказується в основному для підлогомиючих машин і моделей для вікон (див. «Тип»): у першому випадку мова йде про ширині всмоктуючої балки, у другому — про ширині робочої насадки.

Ширина всмоктуючої балки в підлогомиючих машинах зазвичай дещо більше, ніж загальна ширина захоплення — це дозволяє ефективно збирати воду, що використовується при прибиранні. Розмір смуги всмоктування в окремих моделях цього типу досягає 75 см; загалом це другорядне значення. Зі свого боку, в «пилососах для вікон» ширина всмоктування відповідає фактичній ширині захвату. Найчастіше цей показник становить близько 28 – 29 см — вважається, що такі значення дають оптимальне співвідношення між продуктивністю і габаритами/вагою агрегата. Втім, зустрічаються і більш мініатюрні моделі — в окремих пристроях ширина насадки не перевищує 17 см.

Ширина додаткової насадки, передбаченої в комплекті поставки пристрою.

Додатковими насадками комплектуються в основному моделі для вікон (див. «Тип»). Така насадка зазвичай робиться більш вузькою, ніж основна — це спрощує роботу на стеклах невеликого розміру і у важкодоступних місцях. Однак зустрічається і протилежний варіант: невелика ширина захвату в самому апараті, увеличиваемая за рахунок використання додаткової насадки.

Об'єм бака для відпрацьованого розчину, встановленого в прибиральної машини.

Такими баками оснащуються виключно підлогомийні машини (включаючи побутові) і моделі для вікон (див. «Тип»): нагадаємо, і ті, і інші розраховані на всмоктування розчину з оброблюваної поверхні. Загалом чим ширшими бак — тим рідше доведеться його спорожняти, однак тим більше будуть габарити і вага агрегата. Тому виробники зазвичай вибирають даний показник з урахуванням типу та особливостей застосування машини. Так, у пристроях для вікон, які під час роботи утримуються в руках на вазі, ємність баків під відпрацьований розчин невелика — зазвичай близько 150 – 200 мл; цього цілком достатньо з урахуванням формату застосування і водночас такий додатковий вага не створює незручностей під час роботи. Зі свого боку, в підлогомиючих машинах застосовуються ємності на кілька літрів або навіть десятків літрів; зазвичай, конкретний обсяг прямо залежить від загальної «ваговій категорії» і продуктивності машини.

Тип акумулятора, використовуваного в машині з відповідним живленням (див. вище). Тип вказується за технологією, з якої виготовлена батарея.

— Ni-Cd. Одна з найбільш старих сучасних технологій. Такі елементи здатні працювати на високих струмах розряду, що особливо важливо для важкої і потужної техніки, відрізняється високим енергоспоживанням. Крім того, вони досить швидко заряджаються, без особливих проблем переносять роботу на холоді і перепади температур, а коштують відносно недорого. Одним з головних недоліків нікель-кадмієвих батарей вважається т. зв. ефект пам'яті — зниження ємності в тому випадку, якщо зарядка проводилася до повної розрядки. Однак цей недолік можна компенсувати застосуванням якісних зарядних пристроїв та дотриманням правил експлуатації. А ось однозначним недоліком даного різновиду є екологічна небезпека у виробництві та утилізації; саме вона обмежує застосування Ni-Cd батареї в сучасній техніці.

— Ni-Mh. Технологія, створена в спробі поліпшити робочі характеристики описаних вище нікель-кадмієвих батарей. Спроба вийшла досить вдалою: зберігаючи основні переваги попередників, нікель-метал-гидридні елементи водночас менш схильні до ефекту пам'яті і більш екологічно безпечні. Їх недоліками можна назвати кілька підвищену вартість і специфічні правила тривалого зберігання.

— Li-Ion. Літій-іонні акумулятори примітні насамперед високою щільністю заряду — простіше кажучи, вони мають високу ємність при малих габаритах і вазі....Це особливо важливо для компактних пристроїв на зразок роботів або ручних віконних мийників (див. «Тип»). Крім того, такі батареї практично не схильні до «ефекту пам'яті». З недоліків даної технології, крім вартості, варто згадати чутливість до високих і низьких температур, а також імовірність аварій» при нештатних режимах: збій вбудованого контролера з перезарядити або переразрядом, перегрів або коротке замикання може призвести до здуття, витоку електроліту і навіть загоряння.

— Li-Po. Різновид літій-іонних батарей (див. вище), в яких замість рідкого електроліту використовується полімерний (гелевий). Така конструкція дає додаткові переваги перед оригінальної Li-Ion технологією: літій-полімерні акумулятори відрізняються ще більшою щільністю заряду, а імовірність аварій» з вибухами і загоряннями в них помітно знижена. Основні недоліки подібних джерел живлення — досить висока вартість і вимогливість до дотримання оптимального температурного режиму.

— Gel. В даному випадку мова звичайно йде про гелевих свинцево-кислотних акумуляторах, аналогічних тим, що застосовуються в автомобілях. Такі батареї відрізняються значним вагою, тому застосовуються вони виключно у важкій збиральної техніки, де кілька кілограм ваги батареї непомітні на тлі ваги самої машини. З практичних переваг таких акумуляторів варто відзначити хорошу ємність, довговічність, здатність без проблем переносити глибокий розряд, а також стійкість до низьких температур і перепадів температур.

Напруга акумулятора, використовуваного в машині з відповідним типом живлення. Даний параметр є ключовим при виборі, він може знадобитися хіба що при пошуку стороннього зарядного пристрою або змінною/запасної батареї, а також при специфічних розрахунках, пов'язаних з ємністю (див. нижче).

Ємність акумулятора, встановленого в прибиральної машини з відповідним живленням.

В теорії більш висока ємність дозволяє довше пропрацювати на одному заряді, проте на практиці все не так однозначно. По-перше, на автономність впливає ще й енергоспоживання машини, а воно визначається в основному потужністю двигуна (див. вище). По-друге, фактична кількість накопиченої енергії батареї залежить не тільки від ємності в ампер-годинах, але і від робочої напруги у вольтах. Тому порівнювати між собою за ємністю в Агод можна тільки акумулятори з однаковим напругою (або переводити ампер-години у ват-години за спеціальною формулою і порівнювати результати). А оцінювати автономність агрегата краще всього прямо заявленого часу роботи (див. нижче).