Порівняння VENTS TwinFresh Solo RA1-35A -9-R vs VENTS TwinFresh R-50

Діаметр отворів, призначених для підключення повітроводів до вентиляційної установки. Чим продуктивніше установка — тим більше повітря повинні пропускати повітроводи і тим крупніше, зазвичай, монтажні отвори. А для моделей з настінним монтажем (див. вище) даний параметр визначає розмір каналу, який потрібно просвердлити в стіні для розміщення агрегата.

Рівень шуму, вироблюваний припливно-витяжною установкою в нормальному режимі роботи.

Цей параметр позначається в децибелах, при цьому децибел є нелінійною одиницею: наприклад, підвищення на 10 дБ дає зростання рівня звукового тиску в 100 разів. Тому оцінювати фактичну гучність найкраще за спеціальними таблицями.

Найбільш тихі сучасні установки для вентиляції видають близько 27 – 30 дБ — це порівнянно з тиканьем настінних годин і дозволяє без обмежень використовувати таку техніку навіть у житлових приміщеннях (цей шум не перевищує відповідних санітарних норм). 40 дБ — обмеження на шум в житлових приміщеннях в денний час, цей рівень можна порівняти з промовою середньої гучності. 55 – 60 дБ — норма для офісів, відповідає рівню гучної мови або звукового фону на другорядній міській вулиці без сильного руху. А в найбільш гучні видають 75 – 80 дБ, що це можна порівняти з гучним криком або шумом двигуна вантажівки. Існують і більш детальні порівняльні таблиці.

При виборі за рівнем шуму варто враховувати, що до «гучності» самої вентиляційної установки може додаватися шум від руху повітря по повітропроводам. Особливо це актуально для централізованих систем (див. «Тип»), де довжина повітроводів може бути досить значною.

Тип теплообмінника, який використовується в рекуператорі вентиляційної установки (див. «Функції»).

– Пластинчастий. Найпростіший і найпоширеніший тип теплообмінника, заснований на використанні металевих пластин, що поділяють вхідне та вихідне повітря на вузькі канали. Такі теплообмінники коштують недорого, не вимагають підключення електрики та практично безшумні. Правда, класичний пластиковий або металевий рекуператор має порівняно невисокий ККД (порядку 45 – 80%), «видує» вологу з приміщення (що може вимагати застосування зволожувачів), а в морозну погоду на пластинах утворюється льоду, і необхідно відключати теплообмінник, пускаючи повітря в обхід його (для цього нерідко передбачається автоматичний байпас). Двох останніх недоліків позбавлені пластинчасті теплообмінники з целюлози — вони не зледеніють, до того ж затримують у приміщенні не лише тепло, а й вологу, а ККД може досягати 92%. З іншого боку, целюлозні модулі не застосовуються в басейнах та інших приміщеннях з підвищеною вологістю.

– Роторний. Теплообмінники, дія яких ґрунтується на обертанні диска особливої конструкції. При цьому кожна частина теплообмінника по черзі працює на охолодження витяжного повітря, то на нагрівання припливного. Така система відрізняється більше високим ККД, ніж у пластинчастих модулів, вона компактніша, до того ж повертає більшу частину вологи, що виходить з витяжним повітрям, і не зледеніє в...холодну погоду. З іншого боку, за рахунок складності конструкції роторні теплообмінники дорожчі і менш надійні, до того ж вони вимагають електроживлення та виробляють деякий додатковий шум (хоча найчастіше не сильний).

– Ентальпійний. Ключовою особливістю ентальпійних (керамічних) теплообмінників є те, що вони передають припливному повітрю не лише явну, а й приховану теплоту витяжного повітря, що виділяється за рахунок конденсації вологи. Крім того, у конструкції подібних теплообмінників передбачається наявність спеціальної мембрани з целюлози або синтетичної тканини - саме на неї і покладаються можливості передавати припливному повітрі тепло та вологу, забезпечуючи тим найбільш підтримку оптимальних параметрів мікроклімату. Це дає змогу досягти значних показників ККД - від 90% і вище. Головним недоліком ентальпійних теплообмінників є висока вартість, що обумовлюється складністю у виробництві.

– Трубчастий. Теплообмінник на основі пучка тонких металевих трубок великої довжини, поміщених у кожух. Зазвичай через такі трубки до приміщення подається зовнішнє повітря, а повітря з приміщення на шляху назовні рухається між трубками, передаючи їм тепло. У таких пристосуваннях можна досягти досить солідного ККД - 70% і вище; при цьому трубчасті теплообмінники відносно прості за конструкцією і надійні. З'явилися вони порівняно недавно і переважно тому не набули поки значного поширення.

Від матеріалу виготовлення теплообмінника безпосередньо залежать ККД теплопередачі, показники енергозбереження та термін служби агрегату. Найчастіше теплообмінники припливно-витяжних установок виготовляються з таких матеріалів:

- Алюміній. Алюміній – це легкий метал із гарною теплопровідністю для ефективної передачі тепла між повітряними потоками. Алюмінієві теплообмінники оперативно реагують на зміну температури завдяки швидкому нагріванню та охолодженню, але так само швидко конденсують у вологому середовищі. До того ж частинки алюмінієвого пилу при попаданні у повітря несуть потенційну загрозу для органів дихання людини.

- Целюлоза. Теплообмінники з целюлози мають незначну вагу і максимально дешево обходяться у виробництві. Однак у плані теплопровідності та зносостійкості целюлоза є малоефективним матеріалом, тому трапляється досить рідко. Окремим рядком важливо згадати, що целюлоза має схильність убирати неприємні запахи, а процес її очищення не передбачає промивання або іншого контакту з водою.

- Кераміка. Кераміка як матеріал виготовлення теплообмінників цінується зносостійкістю і високою безпекою, але вартість подібних моделей часто дуже висока. По ефективності теплообміну кераміку можна назвати "золотою серединою" - вона здатна швидко накопичувати тепло, але також добре утримує його, не віддаючи повною мірою повітря припливу. Ця п...еревага обертається недоліком при рекуперації холодного повітря під час опалення.

- Мідь. Теплообмінники з міді характеризуються високою теплопровідністю - мідь найкраще накопичує і віддає тепло, але так само швидко остигає. Злим великих температурних перепадів є утворення конденсату, що при низьких температурах призводить до обмерзання і повної зупинки вентиляції. Щоб уникнути обмерзання, застосовують додатковий обігрів, а це нерідко призводить до збільшеного електроспоживання. Втім, мідні теплообмінники забезпечують найвищий ККД (понад 90 %), запобігають утворенню вірусних, грибкових та бактеріологічних забруднень повітря завдяки природним антисептичним властивостям, витримують багаторічну експлуатацію. За сукупністю якостей теплообмінники з міді є одними з найкращих у класі.

- Полістирол. У деяких припливно-витяжних установках можуть застосовуватися теплообмінники з пластинами із пластику, полістиролу та інших матеріалів на основі полімерів. Вони мають легку вагу і стійкість до корозії, але часто мають нижчу теплопровідність. Ще одна вада таких матеріалів — багато вірусів і бактерій здатні досить довго зберігати життєздатність на пластикових поверхнях теплообмінника.

Коефіцієнт корисної дії теплообмінника, використовуваного в рекуператорі припливно-витяжної системи (див. «Функції»).

ККД прийнято визначати як відношення корисної роботи до витраченої енергії. В даному випадку цей параметр вказує, яка кількість теплоти, відібраної з витяжного повітря, рекуператор передає припливному. Розраховується ККД за співвідношенням між різницями температур: потрібно визначити різницю між зовнішнім повітрям і припливним повітрям після рекуператора, різницю між зовнішнім і витяжним повітрям, і розділити перше число на друге. Наприклад, якщо при зовнішній температурі 0 °С температура в приміщенні становить 25 °С, а рекуператор видає повітря з температурою 20 °С, то ККД складе теплообмінника (25 – 0)/(20 – 0) = 25/20 = 80%. Відповідно, знаючи ККД можна оцінити температуру на виході теплообмінника: різницю температур всередині і зовні потрібно помножити на ККД і потім вийшло число додати до зовнішньої температури. Наприклад, для тих же 80% при зовнішній температурі -10 °С і внутрішньої 20 °С температура припливу після рекуператора буде становити (20 – -10)*0,8 + -10 = 30*0,8 – 10 = 24 – 10 = 14 °С.

Чим вище ККД — тим більше тепла буде повертатися в приміщення і тим більше вийде економія на опаленні. Водночас високоефективний теплообмінник зазвичай і коштує недешево. Також відзначимо, що ККД може дещо змінюватися для певних значень зовнішньої і внутрішньої температури, при цьому виробники схильні вказувати максимальне значення цього парам...етра — відповідно, на практиці він може надаватися нижче заявленого.

Найменша температура зовнішнього повітря, при якій вентиляційну установку можна безпечно застосовувати, точніше — мінімальна температура повітря на вході, при якій агрегат здатний нормально, без проблем, працювати протягом необмежено тривалого часу.

Вибирати за цим параметром варто з урахуванням клімату, в якому планується використовувати агрегат: бажано, щоб пристрій нормально переносило як мінімум середню зимову температуру, а краще всього мати деякий запас на випадок суворої зими. Втім, чимало сучасних моделей допускають роботу при -10 °С і нижче, а в найбільш холодостійких температурний мінімум може досягати -35 °С. Так що вибрати агрегат для помірного клімату зазвичай не становить проблем. Також відзначимо, що якщо установка, ідеально підходить по всім іншим параметрам, є надто «теплолюбною», ситуацію можна виправити застосуванням додаткового догрівачів на вході системи вентиляції.

Відзначимо, що якщо мінімальна температура в характеристиках не вказана — найкраще виходити з того, що дана модель вимагає температури не нижче 0 °С. Іншими словами, використовувати в морози варто лише ту техніку, для якої ця можливість прямо заявлена.

Наявність пульта дистанційного керування в комплекті поставки припливно-витяжної установки.

Така комплектація передбачається у більшості децентралізованих моделей (див. «Тип»), проте нерідко зустрічається і в централізованих. Можливість керування на відстані в будь-якому разі дає додаткові зручності для користувача — не потрібно щоразу підходити до агрегату. Крім того, багато функцій управління можна винести на пульт, зробивши саму установку більш компактною (це актуально для згаданої децентралізованої техніки, яка має досить невеликі розміри).

Зазначимо, що пульт може бути як переносним, так і настінним, розрахованим на постійне знаходження в одному місці (на кшталт стінного вимикача освітлення).

Наявність ЄС-вентилятора (вентиляторів) в конструкції припливно-витяжної установки.

Цим терміном позначають вентилятори з синхронними безколекторними електродвигунами, відомими також як електронно-комутовані. Такі двигуни більш прогресивні, ніж традиційні асинхронні: зокрема, вони забезпечують дуже рівномірне обертання, дають змогу точно регулювати швидкість роботи, мають високий ККД, майже не виділяють тепла (що вкрай важливо за наявності охолоджувача, див. «Функції»), а також ефективно працюють в досить великому діапазоні температур. Крім того, рівень шуму в таких моторів помітно нижче, а термін служби — більше. Головний недолік EC-вентиляторів традиційний — висока ціна.

Електрична потужність, що споживається припливно-витяжною установкою у штатному режимі роботи (для моделей з регулюванням продуктивності – на максимальній швидкості). Знаючи цю потужність, можна визначити вимоги до підключення агрегата, а також оцінити, наскільки витратною буде його експлуатація у світлі рахунків за електрику. При цьому варто враховувати, що для моделей з електричним догрівачем (див. «Тип догрівача») в даному разі йдеться про потужність системи вентиляції, а потужність догрівача наводиться окремо (див. вище); таким чином, загальне енергоспоживання під час роботи у повному форматі буде відповідати сумі цих потужностей.

Також за споживаною потужністю можна до певної міри оцінити продуктивність установки: «ненажерливі» агрегати зазвичай і проток забезпечують відповідний.