Тип
До класичних типів сокир можна віднести
універсальні інструменти, а також
колуни. Крім цього, випускаються і більш специфічні різновиди:
туристичні і
тактичні моделі, томагавки (які, по суті, представляють собою
копії бойових сокир), а також обробні інструменти. Ось більше докладний опис кожного з цих різновидів:
— Універсальний. Традиційні побутові сокири. Досить різноманітні за довжиною і вагою — від невеликих сокирок, що наближаються до туристичних моделей, до довгих і важких інструментів, які лише трохи не дотягують до колунів. Однак всі вироби цього типу мають дві спільні риси. По-перше, вони призначені для стандартних задач на зразок рубання гілок і дерев. По-друге, навіть найбільш компактні моделі не розраховані на постійне носіння з собою; універсальну сокиру цілком можна возити в машині, але ось для пішого походу краще вибрати спеціалізований туристичний інструмент.
— Колун. Сокири, спеціально призначені для колки дров. Характеризуються великою довжиною і вагою, а також досить товстим лезом клиноподібної форми. Подібна конструкція дає змогу ефективно справлятися навіть з товстими колодами, пнями тощо; але ось для робіт, що потребують точності і акуратності, колуни не підходять.
— Туристичний. Компактні сокирки, розраховані на зручність при постійному но
...сінні з собою, перш за все під час піших і велосипедних походів; деякі моделі навіть мають можливість кріплення на пояс. Через невеликі розміри туристичні інструменти поступаються універсальним за силою удару і загальним можливостям. Проте, така сокира цілком може впоратися з більшістю задач, актуальних для туриста: заготовити дров для багаття, загострити і забити кілочки для намету, розчистити місце стоянки від кущів і невеликих дерев тощо. А компактність і портативність при такому застосуванні є ключовими факторами.
— Тактичний. Сокири (зазвичай досить невеликі), сконструйовані на основі інструментів, що застосовуються у військових і поліцейських спецпідрозділах (а іноді і першопочатково створені для такого застосування і лише потім випущені на цивільний ринок). Підкреслимо, що незважаючи на походження і «агресивний» зовнішній вигляд, подібні вироби є перш за все господарськими інструментами і не належать до холодної зброї. Крім зовнішнього вигляду, одна з характерних особливостей тактичних сокир – цілісна конструкція: сокира разом з рукояткою виконується з одного шматка металу, а рукоятка для зручності утримання доповнюється полімерними/гумовими накладками або обмотується паракордом. Інструменти цього типу нерідко комплектуються чохлами для зручності носіння (в тому числі, в деяких моделях — на поясі); також досить популярною функцією є піка (клевець).
— Томагавк. Сокири, скопійовані з індіанських томагавків. Конкретний ступінь достовірності при цьому може бути різним: одні моделі майже не відрізняються від історичних прототипів, інші ближче до туристичних або навіть тактичних виробів. Проте, сучасні томагавки прийнято вважати репліками бойових сокир; вони розраховані насамперед на цінителів історичних інструментів в характерній стилістиці. При цьому конкретні розміри, призначення і можливості «томагавка» можуть бути різними: деякі з них цілком підходять для «госппобуту», інші знадобляться на виїзді на природу або в поході тощо. Зустрічаються і більш специфічні варіанти — наприклад, сокири, спеціально створені для змагань з метання.
— Обробний. Досить рідкісний різновид – сокири для рубання великих шматків м'яса, в тому числі цілих туш. Від кухонних сікачів відрізняються як більшими розмірами, так і формою: обробна сокира має закруглене лезо досить великої довжини і ваги. Подібним інструментом зручно наносити потужні удари при первинному обробленні м'яса, але ось розбирати отримані шматки на більш дрібні порції простіше сікачем або іншим порівняно невеликим пристосуванням.Вага сокири
Загальна вага сокири, для моделей з дерев'яними ручками — з комплектною ручкою.
Оптимальна вага залежить від типу (див. вище) і спеціалізації інструменту. Так, універсальні сокири загального призначення (теслярські) важать близько 0,8 – 1,5 кг; подібні вироби здатні забезпечити достатню для удару інерцію і водночас не потребують значних зусиль. При цьому більш легкі інструменти призначаються для точної роботи, більш важкі — для грубої. Колуни та схожі з ними «універсали» за визначенням масивні, найчастіше від 2 кг і більше, а в найбільш «великокаліберних» моделях вага може становити близько 4,5 – 5 кг. Тут варто виходити з товщини і твердості деревини, яку планується колоти:
важкий колун легко справляється навіть із великими полінами, однак і сил для такої роботи потрібно затратити чимало. В туристичних сокирках і томагавках, зі свого боку, потрібно враховувати особливості транспортування: для постійного носіння з собою краще взяти інструмент легше, а якщо інструмент купується для виїздів на природу на машині, можна вибрати і більш важку модель.
Вага леза
Вага леза сокири, без урахування руків'я.
Вважається, що оптимальним є такий баланс сокири, коли центр тяжіння максимально зміщений до лезу. Відповідно, чим масивніше лезо щодо рукояті — тим ближче до нього буде центр ваги і тим ближче до ідеалу буде баланс. Водночас не можна нескінченно обважнювати лезо і полегшувати рукоятку існують обмеження, пов'язані насамперед з міцністю конструкції. Як наслідок, у сокирах вагою до 1,5 кг вага рукоятки звичайно становить 200 – 250 г; іншими словами, на лезо припадає близько 80 – 85% загальної ваги інструменту. В більш масивних виробах рукоятки виходять більш важкими — наприклад, при вазі 3 кг вага рукоятки може становити близько кілограма, тобто на лезо доводиться вже всього лише близько 60% ваги інструменту. Втім, такі сокири звичайно мають чималу довжину, що компенсує даний момент.
