Порівняння Matrix 21820 900 мм

3.6 кг

vs Zubr 20623-27 900 мм

2.7 кг

Марка сталі, використовуваної в лезі сокири (в моделях з металевими рукоятями — також в рукоятці, див. вище).

Знаючи марку стали, можна з легкістю знайти детальні дані по ній та визначити загальну якість інструменту, а також придатність його для тих або інших завдань. І навпаки: знаючи основні характеристики найбільш популярних сортів стали, можна оцінювати загальну якість інструменту вже з того, яка марка в ньому використовується.

Твердість сталі, що використовується в лезі сокири.

Твердість є однією з ключових характеристик леза. Занадто м'який метал буде швидко тупитися під час роботи, такий інструмент доведеться дуже часто заточувати, що не сприяє комфорту. З іншого боку, при дуже високій твердості лезо буде крихким, схильним до появи сколів і зазубрин, та й заточка буде помітно утруднена.

Найчастіше твердість визначають за шкалою Роквела (HRC). Оптимальним показником для сокир вважається значення від 52 до 58 – 60 HRC. Менші показники однозначно не рекомендуються; у висококласних сокирах твердість може бути і вище, для зменшення крихкості в них можуть використовуватися різні технологічні хитрощі, однак це помітно впливає на вартість.

Загальна вага сокири, для моделей з дерев'яними ручками — з комплектною ручкою.

Оптимальна вага залежить від типу (див. вище) і спеціалізації інструменту. Так, універсальні сокири загального призначення (теслярські) важать близько 0,8 – 1,5 кг; подібні вироби здатні забезпечити достатню для удару інерцію і водночас не потребують значних зусиль. При цьому більш легкі інструменти призначаються для точної роботи, більш важкі — для грубої. Колуни та схожі з ними «універсали» за визначенням масивні, найчастіше від 2 кг і більше, а в найбільш «великокаліберних» моделях вага може становити близько 4,5 – 5 кг. Тут варто виходити з товщини і твердості деревини, яку планується колоти: важкий колун легко справляється навіть із великими полінами, однак і сил для такої роботи потрібно затратити чимало. В туристичних сокирках і томагавках, зі свого боку, потрібно враховувати особливості транспортування: для постійного носіння з собою краще взяти інструмент легше, а якщо інструмент купується для виїздів на природу на машині, можна вибрати і більш важку модель.

Вага леза сокири, без урахування руків'я.

Вважається, що оптимальним є такий баланс сокири, коли центр тяжіння максимально зміщений до лезу. Відповідно, чим масивніше лезо щодо рукояті — тим ближче до нього буде центр ваги і тим ближче до ідеалу буде баланс. Водночас не можна нескінченно обважнювати лезо і полегшувати рукоятку існують обмеження, пов'язані насамперед з міцністю конструкції. Як наслідок, у сокирах вагою до 1,5 кг вага рукоятки звичайно становить 200 – 250 г; іншими словами, на лезо припадає близько 80 – 85% загальної ваги інструменту. В більш масивних виробах рукоятки виходять більш важкими — наприклад, при вазі 3 кг вага рукоятки може становити близько кілограма, тобто на лезо доводиться вже всього лише близько 60% ваги інструменту. Втім, такі сокири звичайно мають чималу довжину, що компенсує даний момент.

Крім використання за основним призначенням, сучасні сокири можуть також виконувати ряд додаткових функцій. Серед них, зокрема, молот, пила, піка (клевець), ніж, цвяходер, гайковий ключ, кресало, відкривачка, стропоріз, запальничка, мотика. Ось більше докладний опис кожної з них:

— Молот. Обух особливої форми, що дає змогу застосовувати сокиру в ролі молотка. Туристична модель з таким оснащенням стане в нагоді, наприклад, для забивання кілочків при встановленні намету, або навіть для роботи з цвяхами в побуті — якщо під рукою немає звичайного молотка. А колун з даною функцією може вже замінити невелику кувалду. Крім того, в колунах обух-молоток можна використовувати з іншою метою — для ударів кувалдою по сокирі, що застрягла в деревині (втім, попередньо не завадить уточнити, чи допускає ця сокиру подібне поводження).

— Пила. Пила (ножівка) в даному разі зазвичай виконується у вигляді окремого інструменту; в деяких моделях такий інструмент для зберігання і перенесення ховається в ручку сокири, з торця. В будь-якому разі, комплектна ножівка найчастіше має формат міні-пили-одноручного пристосування, схожого на ніж, але з пильним полотном замість клинка. Подібні пристосування призначені для дрібних допомі...жних робіт — наприклад, обрізати гілки з поліна перед обробленням сокирою; на більше серйозні завдання міні-пили не розраховані.

– Піка (клевець). Пристосування у вигляді своєрідного вістря-«дзьоба» на обуху сокири. Вістря може бути круглим, граненим, а іноді навіть роздвоєним. У будь-якому разі клевец зручний для нанесення сильних точкових ударів: пробивання отворів, розколювання брил льоду або каменів тощо. Крім того, цим елементом свого часу оснащувалися бойові сокири. Тому клевець можна зустріти в досить великій кількості сучасних тактичних сокир, а також в деяких копіях томагавків — крім іншого, така деталь конструкції полегшує метання (підвищує ймовірність того, що сокира так чи інакше встромиться в ціль).

— Ніж. Окремий ніж, що постачається в комплекті з сокирою. Як правило, це невеликий інструмент з фіксованим лезом, що має універсальне призначення. Найбільш популярна подібна комплектація в туристичних моделях: в польових умовах ніж може стати відмінним доповненням до сокирки. Наприклад, сокирою можна нарубати гілок для багаття, а ножем — нарізати трісок на розпалювання.

— Гайковий ключ. У сокирах «гайковий ключ» найчастіше має вигляд прорізу в робочій частині інструменту і призначається для роботи з гайками, болтами та іншим кріпленням класичної шестигранної форми. Найпростіший варіант ключа – один шестикутний проріз, під деталі строго певного розміру. Однак зустрічається і більш прогресивний варіант – кілька прорізів різних розмірів або один отвір складної форми з краями у вигляді характерних «сходинок»; і те, і інше дає змогу працювати вже з декількома розмірами кріплення. Конкретні параметри «ключів» варто уточнювати окремо.

— Цвяходер. Пристосування для вилучення цвяхів і інших аналогічних кріпильних деталей. Як правило, має вигляд характерного трикутного вирізу невеликих розмірів – або в полотні сокири, або з протилежного боку, на обуху. У будь-якому разі таким вирізом зручно підчіплювати капелюшки цвяхів.

— Кресало. Пристосування для розведення вогню. За допомогою такого пристосування можна добути іскри, розпалити ними труть — легкозаймистий матеріал на зразок сухих дерев'яних трісок, кори, вати тощо — а потім додати палива і роздути полум'я до повноцінного багаття. У сокирах кресало зазвичай має вигляд невеликої палички зі спеціального сплаву, а висікти з такої палички іскри можна неробочою кромкою самої сокири, обухом ножа або іншим аналогічним металевим предметом. Ця процедура помітно складніше, ніж використання, наприклад, запальнички; з іншого боку, кресало надійніше і довговічніше. Так, добувати з нього іскри можна, поки металева частина не стесалася остаточно — а для це знадобиться не один рік інтенсивного використання.

– Відкривачка. Відкривачка для пляшок з металевими кришками. У сокирах зазвичай виглядає як невеликий проріз характерної форми на лезі або рукоятці; таким прорізом можна легко підчепити кришку.

— Запальничка. Зазвичай мається на увазі класична ручна запальничка на зразок тих, які можна купити в будь-якому тютюновому кіоску. У сокирах, втім, таке пристосування призначається не стільки для прикурювання, скільки для більш практичних задач: розвести вогонь в польових умовах, підплавити кінці синтетичної мотузки, перепалити нитку, розжарити шило для пророблення отвору в легкоплавкому матеріалі тощо. Для зберігання запальнички зазвичай передбачається спеціальний відсік в рукоятці сокири, а сама запальничка має стандартні розміри — так що по вичерпанню запасу палива її можна без проблем замінити на аналогічну.

– Стропоріз. Пристосування для перерізання строп, невеликих мотузок, ременів та інших аналогічних предметів. У сокирах має вигляд невеликого округлого прорізу з заточеним внутрішнім краєм, зазвичай на обуху — причому такий проріз спрямований під кутом до краю обуха, і одна його сторона виглядає як гак. Подібна конструкція забезпечує швидкість і зручність: досить зачепити гаком матеріал, що перерізається, і потягнути інструмент з деяким зусиллям. А оскільки гостра кромка знаходиться всередині прорізу, ризик випадково порізатися об неї мінімальний. Стропорізи можна зустріти в деяких туристичних сокирках.

— Мотика. У сокирах мотика має вигляд додаткового леза, встановленого з боку обуха і розташованого не вздовж рукоятки, а перпендикулярно ній. Таке лезо можна використовувати для розпушування і навіть скопування землі (в тому числі досить твердої), виполювання бур'янів та іншої зайвої рослинності, а в деяких ситуаціях — навіть для дроблення каменів. Іноді мотика доповнюється прорізами, що дещо підвищує ефективність і розширює можливості з застосування. Ця функція зустрічається в окремих універсальних сокирах.