Вбудовані ефекти, передбачені в комбопідсилювачі. Досягати різних ефектів можна і з допомогою зовнішніх «примочок», однак такі примочки потрібно шукати і підключати окремо, тоді як вбудовані ефекти доступні відразу і без зайвих налаштувань.
—
Overdrive. Спотворення у вигляді характерного електро «дзижчання» на низьких частотах і «завивання» на високих, трохи більш м'яке, ніж distortion. Популярно, зокрема, в хард-році.
—
Distortion. Достатньо жорстке і різке спотворення, схоже за звучанням з overdrive, але більш інтенсивне і яскраве. Широко використовується в різних стилях металу, зустрічається і в році.
—
Reverb. Ефект, заснований на імітації багаторазової затухаючої луни від кожного звуку. Залежно від тривалості і інтенсивності повторень може надавати різне забарвлення звучанню. Використовується як художній прийом; крім того, може створювати ефект того, що гітара звучить у певному приміщенні (концертна зала, кімната з кам'яними стінами, відкрита площадка в горах тощо). Відзначимо, що налаштування реверберації може здійснюватися як за окремими параметрами (інтенсивність, тривалість луни та ін), так і шляхом вибору встановленого набору параметрів (наприклад, «різкий звук в кімнаті» або «м'який звук в залі»).
—
Tremolo. Першопочатково тремоло — це ефект тремтіння звуку, що виникає
...за рахунок невеликих і швидких коливань гучності кожної ноти. Іноді під цим терміном розуміють вібрато (див. нижче) — аж до того, що самі виробники гітарних підсилювачів під ефектом тремоло мають на увазі ефект вібрато, і навпаки. Так що конкретну специфіку даного ефекту в кожному разі варто уточнювати окремо. У будь-якому разі тремоло може бути «фіксованим» або налаштовуватися по глибині (діапазону зміни гучності) і швидкості (частоті тремтіння).
— Vibrato. Ще один ефект «тремтіння» звуку, який часто плутають з тремоло (див. вище) — аж до того, що обидва терміни використовуються як тотожні. Однак це невірно; різниця полягає в тому, що вібрато здійснюється за рахунок швидких коливань ноти не по гучності, а по частоті. Аналогічного ефекту можна досягти на гітарі за рахунок «пульсуючої» підтяжки струни, проте використовувати вбудований інструмент підсилювача здебільшого значно зручніше.
— Chorus. Ефект, покликаний імітувати хорове звучання інструменту. Для цього підсилювач копіює звук гітари і відтворює декілька копій одночасно з оригінальним сигналом, дещо зрушуючи їх за часом (десь на 20 – 30 мс з постійною зміною) і частоті. Правда, повноцінного хорового звучання таким способом добитися неможливо, однак ефект є досить оригінальним сам по собі.
— Delay. Специфічний різновид реверберації (див. «Reverb»), що отримав поширення як окремий ефект. Delay імітує чітку одноразову луну від відтвореного звуку; для цього вихідний сигнал копіюється і відтворюється з певною затримкою у часі (не менше 50 мс).
Крім описаних вище, в сучасних гітарних комбопідсилювачаї можуть зустрічатися і інші ефекти, зокрема:
— Flanger. Ефект, що нагадує посвист реактивного двигуна; нерідко його порівнюють з літаком, що злітає. Створюється аналогічно описаному вище Chorus'у, відрізняється від нього меншим часом затримки і наявністю зворотного зв'язку.
— Echo. Ще один різновид реверберації, аналогічний ділею (див. «Delay»). Відрізняється тим, що в даному разі ехо відтворюється багаторазово.
— Octaver. Ефект, при якому до сигналу додається його копія, зрушена на октаву або дві.
— Wah-Wah. Ефект, що забезпечує характерне «квакаюче» звучання.
У будь-якому разі даний список не є вичерпним: у сучасних гітарних підсилювачах можна зустріти і інші, більш специфічні варіанти оброблення звуку. Уточнити конкретну специфіку таких ефектів можна за документацією виробника.Кількість інструментальних входів, передбачена в пристрої.
Подібні входи, відповідно до назви, використовуються для підключення інструментів — в даному разі гітар і бас-гітар. Аудіосигнал зі звукознімачів має свою специфіку, тому мікрофонний або лінійний вхід для нього не підходять — потрібні окремі роз'єми. Найчастіше такі роз'єми виконуються у вигляді гнізд формату Jack 6.35 мм; а їх кількість зазвичай відповідає кількості інструментів, яку можна одночасно підключити до пристрою. Однак в моделях на кілька входів може застосовуватися і більш специфічний варіант: перемикання між каналами підсилювача (див. «Кількість каналів») шляхом фізичної перестановки штекера гітари з одного роз'єму в інший. Такий формат роботи зустрічається досить рідко, проте теж може застосовуватися; так що особливості пристрою з декількома входами не завадить уточнити окремо.
Втім, найбільшого поширення в наш час отримали підсилювачі на
1 гітарний вхід – адже «комбік» або «голова» найчастіше купуються якраз для одного інструменту. Рішення з
двома входами також досить популярні. В окремих моделях ця кількість може досягати трьох і навіть
чотирьох, однак це досить рідкісні варіанти – використовувати для кожної гітари свій підсилювач зазвичай зручніше і розумніше, ніж підключати відразу кілька інструментів до одного пристрою, та й обходиться подібна «багатозарядність» зов
...сім недешево.
