Порівняння MSI PRO MP243 23.8 " vs MSI PRO MP242 24 " чорний

Розмір матриці монітора по діагоналі в дюймах.

Даний параметр є одним з найважливіших для будь-якого екрану — він визначає загальний розмір робочої області. Загалом вважається, що більш великі монітори більш комфортні: великий екран дає змогу бачити великий фрагмент тексту, зображення тощо без необхідності прокручувати «картинку». З іншого боку, діагональ безпосередньо впливає на габарити, вагу і вартість монітора. Крім того, варто пам'ятати, що екрани з однаковою діагоналлю можуть мати різне співвідношення сторін і різну спеціалізацію: так, широкоформатні моделі зручні для ігор і перегляду фільмів, а для роботи з документами краще підходять класичні рішення 4:3 або 5:4. Зараз на ринку представлені монітори різної діагоналі, серед них найбільш популярні: 19-20", 22", 23 – 24", 25 – 26", 27 – 28", 29 – 30", 32", 34" і більше.

Глибина кольору, підтримувана монітором.

Даний параметр характеризує кількість відтінків, що здатний відобразити екран. І тут варто нагадати, що зображення в сучасних моніторах будується на основі 3 базових кольорів — червоний, зелений, синій (схема RGB). А кількість біт вказується не для всього екрану, а для кожного базового кольору. Приміром, 6 біт (мінімальна глибина кольору для сучасних моніторів) означає, що екран здатний видати по 2^6, тобто по 64 відтінка червоного, зеленого і синього кольору; загальна кількість відтінків буде становити 64*64*64 = 262 144 (0,26 млн). Глибина кольору 8 біт (256 відтінків на кожен базовий колір) дає вже загальну кількість в 16,7 млн кольорів; а найбільш прогресивні сучасні монітори підтримують кольоровість в 10 біт, що дає можливість працювати більш ніж з мільярдом відтінків.

Окремої згадки варті екрани з підтримкою технології FRC; в наш час можна зустріти моделі з маркуванням «6 біт + FRC» і «8 біт + FRC». Ця технологія була розроблена для того, щоб поліпшити якість зображення в тих ситуаціях, коли вхідний відеосигнал має більшу глибину кольору, ніж екран — наприклад, якщо на 8-бітну матрицю подається 10-бітне відео. Якщо такий екран підтримує FRC — картинка на ньому буде помітно якісніше, ніж на звичайному 8-бітному моніторі (хоча і дещо гірше, ніж на повноцінному 10-б...ітному — проте екрани «8 bit +FRC» обходяться помітно дешевше).

Висока глибина кольору важлива насамперед для професійної роботи з графікою та інших завдань, що потребують високої точності передачі кольору. З іншого боку, подібні можливості помітно впливають на вартість монітора. До того ж варто пам'ятати, що якість передачі кольору залежить не тільки від глибини кольору, але і від інших параметрів, зокрема, колірного охоплення (див. нижче).

— VGA. Роз'єм, який розроблений для передачі аналогового відеосигналу ще в епоху ЕПТ-моніторів (спеціально під них). Нині вважається застарілим і поступово виходить з ужитку, зокрема, через слабку пропускну здатність, що не дає змогу повноцінно працювати з HD-контентом, а також подвійне перетворення сигналу при використанні VGA в РК-моніторах (що може стати потенційним джерелом перешкод).

— DVI. Роз'єм для передачі відеосигналу, який розроблений спеціально під РК-пристрої, включаючи монітори. Хоча першопочатково абревіатура DVI розшифровується як «цифровий відеоінтерфейс», цей інтерфейс допускає також аналогову передачу даних. Власне, існує три основних різновиди DVI: аналоговий, комбінований і цифровий. Перший різновид у сучасній комп'ютерній техніці майже вийшов з ужитку (цю функцію фактично виконує роз'єм VGA), а виключно цифровий роз'єм — DVI-D — у нашому каталозі вказується окремо (див. нижче). Тому, якщо в характеристиках монітора вказаний «просто DVI» — швидше за все, мова йде про комбінований роз'єм DVI-I. За характеристиками аналогового відеосигналу він аналогічний до описаного вище VGA (і навіть сумісний із ним через найпростіший перехідник), за цифровими можливостями — DVI-D (одноканальному, не Dual Link). Утім, у зв'язку з поширенням суто цифрових стандартів DVI-I зустрічається дедалі рідше.

— DVI-D....Різновид описаного вище інтерфейсу DVI, який підтримує виключно цифровий формат відеосигналу. Стандартний (Single Link) інтерфейс DVI-D дає змогу передавати відео з роздільною здатністю до 1920х1080 при частоті кадрів 75 Гц або 1920х1200 при частоті кадрів 60 Гц, чого вже достатньо для роботи з сучасними роздільними здатностями до Full HD включно. Крім цього, зустрічається двоканальний (Dual Link) різновид цього роз'єму, який має збільшену пропускну здатність і дає можливість працювати з роздільними здатностями аж до 2560х1600 (на 60 Гц; або 2048х1536 на 75 Гц). Відповідно, конкретний тип DVI-D залежить від роздільної здатності монітора. При цьому одноканальний екран можна підключити до двоканальної відеокарти, але не навпаки. Також зазначимо, що з роз'ємами ситуація схожа: порти Single Link і Dual Link дещо відрізняються за конструкцією, і одноканальний кабель сумісний із двоканальним входом/виходом, але, знову ж таки, не навпаки.

— DisplayPort. Інтерфейс, що спочатку створений для передачі відео (втім, може застосовуватися і для аудіосигналу - в цьому DisplayPort аналогічний HDMI). Зустрічається у багатьох сучасних моделях моніторів. Зазначимо, що монітори з входами DisplayPort сумісні також із виходами Thunderbolt (через перехідник).

Конкретні можливості цього роз'єму залежать від його версії. У сучасних моніторах трапляються такі варіанти:

• v.1.2. Найбільш рання із загальнопоширених у наш час версій, випущена у 2010 році. Саме в ній вперше були представлені такі можливості, як підтримка 3D та можливість послідовного (daisy chain) підключення кількох екранів. Версія 1.2 дає змогу передавати 5К-відео на частоті кадрів 30 к/с, робота з вищими дозволами (до 8К) також можлива, але вже з певними обмеженнями.
• v.1.3. Версія DisplayPort, випущена у 2014 році. Має у півтора рази більшу пропускну здатність, ніж v.1.2, і дає змогу передавати відео 8К на 30 к/с, 5К – на 60 к/с та 4К – на 120 к/с. Крім того, у цій версії з'явилася функція Dual-mode, що дає змогу підключатися до виходів HDMI та DVI через найпростіші пасивні перехідники.
• v 1.4. У цій версії максимальна частота кадрів при роботі з одним екраном збільшилася до 120 к/с для стандарту 8K і до 240 к/с для стандартів 4K і 5K (при цьому дані передбачається передавати зі стисненням за технологією DSC — Display Stream Compression). З інших особливостей можна згадати сумісність з HDR10 та можливість одночасної передачі до 32 каналів звуку.
• v 2.1. Версія зразка 2022 року, що використовує ту ж специфікацію фізичного рівня, що USB4. Пропускну спроможність інтерфейсу наростили вдвічі порівняно з v 1.4 (до 80 Гбіт/с, з яких передачі даних доступно 77.37 Гбіт/с). При цьому реалізовано підтримку підключення дисплеїв з роздільною здатністю аж до 16К при 60 к/с, 8К при 120 к/с, 4К при 240 Гц і 2К при 480 Гц (без додаткового використання технології DSC — Display Stream Compression). Довжина кабелів DP40 (з пропускною спроможністю 40 Гбіт/с) тепер може перевищувати два метри, а DP80 (80 Гбіт/с) – більше одного метра.

— Mini Display Port. Зменшена версія описаного вище DisplayPort, яка застосовується переважно в ноутбуках; особливо популярна у лептопах від Apple. Останнім часом намітилася тенденція заміни Mini Display Port на універсальний інтерфейс Thunderbolt; однак цей інтерфейс працює через той же роз'єм і надає ті ж можливості. Іншими словами, монітори можуть підключатися до Thunderbolt (версій 1 і 2) через штатний кабель miniDisplayPort, без використання адаптерів (для v3 перехідник все ж таки знадобиться).

— HDMI. Інтерфейс HDMI спочатку створений для передачі відео високої роздільної здатності та багатоканального звуку в цифровому вигляді по одному кабелю. Це найбільш популярний із сучасних інтерфейсів подібного призначення, виходи HDMI є практично обов'язковими як для комп'ютерних відеокарт, наприклад і для медіацентрів, DVD/Blu-ray програвачів та іншої техніки.

Наявність у моніторі кількох виходів даного типу дає змогу тримати його підключеним одночасно до кількох джерел сигналу - наприклад, комп'ютера та супутникового ТВ-тюнера. Таким чином можна перемикатися між джерелами через програмні налаштування, не пораючись з перепідключенням кабелів, а також використовувати функцію PBP.

При цьому сам порт має різні версії, а найпоширеніші в наш час такі:

• - V.1.4. Найраніша версія з активно застосовуваних у наш час; з'явилася у 2009 році. Підтримує роздільну здатність до 4096х2160 при 24 к/с, а в стандарті Full HD (1920х1080) частота кадрів може досягати 120 к/с; можлива також передача 3D-відео.
• - V.2.0. Версія, представлена у 2013 році як масштабне оновлення стандарту HDMI. Підтримує 4K відео з частотою кадрів до 60 к/с (завдяки чому також відома як HDMI UHD), а також до 32 каналів звуку та до 4 аудіопотоків одночасно. Також у цій версії з'явилася підтримка надширокого формату 21:9.
• - v.2.1. Досить значне, порівняно з версією 2.0 оновлення, представлене наприкінці 2017 року. Подальше підвищення пропускної спроможності дозволило передбачити на підтримку дозволів до 8К на 120 к/с включно. Також були внесені покращення щодо роботи з HDR. Зазначимо, що для всіх можливостей HDMI v 2.1 потрібні кабелі типу HDMI Ultra High Speed, хоча базові функції доступні і зі звичайними кабелями.

— Підтримка Adaptive Sync. Підтримка екраном технології адаптивної кадрової синхронізації VESA Adaptive-Sync.

Функція націлена на синхронізацію частоти оновлення дисплея із частотою кадрів графічного процесора, щоб зменшити затримку, мінімізувати артефакти та усунути візуальні розриви зображення. Екрани з сертифікацією Adaptive-Sync повинні працювати з частотою оновлення від 120 Гц за промовчанням, причому кадрова частота повинна бути в змозі знизитися до 60 Гц. Реальний час відгуку таких дисплеїв має становити не менше 5 мс. Важливо, що технологія VESA Adaptive-Sync доступна лише для інтерфейсу DisplayPort версії не нижче 1.2a.

— USB B (для відеосигналу). Різновид інтерфейсу USB, який використовується для передачі відеосигналу. Не вдаючись у технічні подробиці, можна сказати, що під цим терміном об'єднані всі види USB-входів, що не належать до Type A або Type З. Це можуть бути, наприклад, квадратні гнізда, аналогічні тим, що використовуються в принтерах, або невеликі вузькі і довгі роз'єми, які лише трохи перевищують за розміром microUSB. Власне, ключовими перевагами USB B є саме різноманітність варіантів і можливість у кожному окремому випадку передбачити роз'єм, що оптимально підходить під дану модель - наприклад, згаданий вузький роз'єм добре вписується в корпуси портативних екранів невеликої товщини. З іншого боку, такі моделі є менш універсальними за варіантами підключення: для підключення до комп'ютера потрібен спеціальний кабель-перехідник. Такій кабель зазвичай постачається в комплекті, але при його пошкодженні чи втраті знайти заміну може бути непросто.

— USB З (DisplayPort AltMode). Ще один різновид USB-інтерфейсу, який використовується для роботи з відеосигналом. Має невеликі розміри (не набагато більше microUSB) та двосторонню конструкцію, що дає змогу підключати штекер будь-якою стороною – це робить Type З зручнішим, ніж попередні стандарти. При цьому відзначимо, що подібний монітор може бути розрахований на підключення до виходу USB З (принаймні, саме такий кабель-перехідник може поставлятися в комплекті), цей момент не завадить уточнити окремо.

— Інтерфейс Thunderbolt. Thunderbolt є протоколом передачі даних (застосовується у пристроях Apple), пропускна спроможність у якому сягає 40 Гбіт/с. Сам роз'єм як і швидкість залежить від версії: Thunderbolt v1 і v2 використовує miniDisplayPort (див. вище), монітори з входами Thunderbolt не обов'язково сумісні з оригінальними виходами miniDisplayPort - цю сумісність не завадить уточнити окремо. А Thunderbolt v3 оснований на роз'єм USB З (див. вище).

— Вхід mini-Jack (3.5 мм). Аудіовхід зі стандартним роз'ємом 3.5 мм mini-Jack. Зазвичай має вигляд гнізда, у яке підключається штекер mini-jack від джерела сигналу. Сам сигнал з такого входу може подаватися або на вбудовані динаміки монітора, або на аудіовихід (про те й інше див. нижче).

— Вихід mini-Jack (3.5 мм). Аналоговий аудіовихід, який використовує стандартне гніздо 3.5 мм mini-Jack. Зазвичай є універсальним і може застосовуватися як для підключення навушників, так і в ролі лінійного виходу для комп'ютерних колонок або іншої активної акустики. Наявність аудіороз'єму на моніторі зручна тим, що такий порт здебільшого знаходиться ближче до користувача, ніж виходи аудіокарти, і підключити навушники чи колонки прямо до монітора простіше, ніж тягнути дріт до системного блока.

— LAN. Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж. Наявність такого входу здебільшого перетворює монітор на мережевий пристрій: виводити на нього зображення може будь-який користувач мережі з відповідними правами доступу. Ще один варіант застосування LAN — пряме підключення до іншого пристрою. Наприклад, таким способом можна підключити ноутбук з виходом LAN, не відключаючи монітор від ПК (з яким він може бути з'єднаний, наприклад, через інтерфейс DVI). А деякі особливо прогресивні моделі мають вшиті програмні і...нструменти, які дають можливість за допомогою локальної мережі переглядати вміст пристроїв, підключених до цієї мережі, і навіть використовувати деякі вебсервіси прямо з монітора, взагалі не використовуючи для цього комп'ютер.

— Компонентний. Аналоговий інтерфейс, що передбачає передачу компонентів відеосигналу по трьох окремих проводах (звідси й назва). Є найбільш прогресивним із загальнопоширених аналогових стандартів, дає можливість передавати HD-зображення і забезпечує кращу якість, ніж S-Video і тим більше композитний роз'єм. У комп'ютерних відеокартах практично не зустрічається, зате досі є вкрай популярним у різній відеотехніці; може знадобитися для підключення монітора до медіацентру, DVD-плеєра чи іншого подібного пристрою. Щоправда, звук доведеться підключати через окремий роз'єм — компонентний інтерфейс не підтримує передачу аудіо.

— Композитний. Один із найбільш простих і розповсюджених аналогових аудіо/відеовходів. Як і компонентний, використовує три дроти і в стандартному вигляді складається з трьох роз'ємів RCA; у деяких моніторах обидва інтерфейси можуть навіть реалізовуватися через один комплект роз'ємів, який перемикається в «компонентний» або «композитний» режими в налаштуваннях. Особливість цього стандарту полягає в тому, що він дає можливість передавати і картинку, і звук: під аналоговий відеосигнал задіяний один з дротів, а два, що залишилися, відповідають за лівий і правий канали стерео. Щоправда, композитний інтерфейс вважається застарілим: через передачу відео по одному кабелю якість і захищеність картинки від перешкод виходять невисокими, а про роздільні здатності HD взагалі не йдеться. З іншого боку, такі виходи досі є вкрай популярними у відеотехніці — причому як у сучасній, так і у відверто застарілій (на зразок VHS-відеомагнітофонів). А можливість підключити відразу і відео, і звук буває дуже зручною. Утім, якщо монітор не має ні аудіовиходів, ні вбудованих колонок, у ньому зазвичай передбачається спрощений варіант даного роз'єму — «композитне відео», з одним гніздом RCA.

— Коаксіальний (S/P-DIF). Електричний різновид інтерфейсу S/P-DIF: через один коаксіальний роз'єм RCA (тюльпан) у цифровому вигляді передається звук, зокрема багатоканальний. Цей роз'єм зустрічається переважно серед великоформатних плазмових і РК-панелей (див. «Тип»), де він відіграє роль виходу для підключення зовнішніх аудіосистем — насамперед домашніх кінотеатрів й інших прогресивних комплектів багатоканальної акустики.

— Лінійний. Лінійний інтерфейс — це стандартний аудіоінтерфейс для передачі звукового сигналу в аналоговому форматі. Загалом найпопулярніший спосіб застосування цього роз'єму — виведення звуку на активні колонки і/або зовнішній підсилювач. Утім, у моніторах можуть зустрічатися як виходи, так і входи цього типу. У цьому сенсі лінійний інтерфейс аналогічний до описаного вище роз'єму 3.5 мм; до того ж, у деяких моделях роль лінійного роз'єму відіграє саме mini-Jack.

— Оптичний. Ще один різновид роз'єму S/P-DIF, окрім описаного вище коаксіального виходу. Застосовується з тією ж метою — для виведення багатоканального звуку на зовнішню акустику — однак використовує не електричний, а оптичний (світловодний) кабель, завдяки чому таке з'єднання абсолютно не схильне до електричних перешкод. З іншого боку, оптоволокно потребує обережного поводження, тому що може тріснути від перегинів або сильних натискань. Також варто відзначити, що, на відміну від коаксіального, оптичний вихід зустрічається і у великих, і в порівняно невеликих моніторах.

— COM-порт (RS-232). Універсальний цифровий інтерфейс для передачі різних даних. У моніторах зазвичай відіграє допоміжну роль: дає змогу управляти налаштуваннями екрана з підключеного комп'ютера чи іншого пристрою, а в моделях із сенсорними екранами може використовуватися також для передачі даних від сенсора на комп'ютер. Поширений значно менше, ніж USB, практично не застосовується в ноутбуках, однак має перевагу в максимальній довжині кабелю — 15 м проти 5 м.

— S-Video. Один з поширених аналогових відеоінтерфейсів, разом із описаними вище композитним і компонентним. Відеосигнал передається по двох окремих дротах, завдяки чому можна досягти кращої якості, ніж у композитному відео; а від компонентного інтерфейсу S-Video вигідно відрізняється компактністю (обидва дроти підключаються через один роз'єм). Передача звуку по такому з'єднанню не передбачена Цей стандарт вважається морально застарілим і майже вийшов з ужитку в комп'ютерах, проте досі зустрічається в різній відеотехніці й може стати в нагоді при нестандартному застосуванні монітора.

Розмір кріплення VESA, передбаченого в моніторі.

VESA — стандартний формат настінного кріплення для сучасних телевізорів і моніторів. Основа для кріплення являє собою прямокутну пластину з чотирма отворами під гвинти по кутах. Відстань між цими отворами по вертикалі і горизонталі в міліметрах становить основну характеристику кріплення – наприклад, одним з найбільш поширених є розмір 100х100. Для невеликих екранів передбачені кріплення 75х75, для великих і важких моніторів — 200х200 і більше (аж до 800х400).

Номінальна споживана потужність монітора. Зазвичай, в даному пункті вказується максимальна потужність, яку пристрій може споживати при нормальній роботі — тобто споживання енергії на максимальній яскравості, найбільшої гучності вбудованої акустики тощо. Фактичне енергоспоживання може бути помітно нижче, проте при виборі все одно найкраще орієнтуватися на значення, заявлене в характеристиках.

Загалом чим нижче споживана потужність — тим більш економічний пристрій в плані споживання електроенергії (за інших рівних умов). Крім того, дана характеристика може стати в нагоді при підборі джерела безперебійного живлення для ПК і в інших специфічних ситуаціях, коли потрібно точно визначити енергоспоживання обладнання.

Блок живлення, виконаний окремо, поза корпусом монітора – зазвичай прямо на дроті живлення (аналогічно тому, як це реалізується, наприклад, у багатьох ноутбуках).

Таке компонування дає змогу винести досить значну частину «начинки» за межі корпусу. Тож монітори з зовнішнім БЖ самі по собі виходять більш тонкими і витонченими, ніж аналогічні моделі зі вбудованим блоком живлення. З іншого боку, необхідність шукати місце під сам БЖ в деяких ситуаціях може викликати незручності. Тому при виборі варто враховувати особливості обстановки: в деяких ситуаціях оптимальним варіантом цілком може стати інтегрований блок живлення.