Порівняння Samsung QE-65Q77B 65 " vs Samsung QE-65Q67B 65 "

— Edge LED — бокове підсвічування матриці. У цьому разі світлодіоди розподілені по периметру екрану. Щоб рівномірно розподілити освітлення, задній фон матриці має спеціальний відбивач. Важливою перевагою телевізорів з підсвічуванням Edge LED є мінімальна товщина пристрою. З недоліків можна відзначити наявність засвічувань по краях, які з'являються при певних умовах. Засвічування можуть бути видні в сценах, де переважають темні відтінки.

— Direct LED — заднє підсвічування матриці. В даному разі світлодіоди рівномірно розподілені по всій площі екрану. Підсвічування Direct LED робить зображення контрастним і водночас яскравим. Телевізори з даною технологією характеризуються гарною передачею кольору. З недоліків можна відзначити підвищене енергоспоживання і збільшені габарити корпусу. Додатково в таких телевізорах спостерігається велика затримка (Input lag), через що екрани з підсвічуванням Direct LED слабо підходять для динамічних ігор.

— FALD (Full-Array Local Dimming) — технологія підсвічування, що широко використовується в телевізорах фірми LG. Близьким аналогом FALD є Direct LED підсвічування. Світлодіоди так само розташовані рівномірно по всій поверхні матриці, але технологія FALD забезпечує яскраве насичене кольорами зображення з високим контрастом. Ще однією відмінною особливістю FALD є можливість відтворення природного чорного кольору.... При виведенні на екран чорного світлодіоди відключаються групами, секторами, що дає змогу зробити чорний максимально насиченим. Звичайно, велика кількість світлодіодів на матриці робить телевізор більш масивним, а разом з тим і важким. Апетит до електрики в таких моделях вище середнього.

— Mini LED. Система підсвічування екрану на підкладці зі зменшених у розмірі світлодіодів (звідси і приставка Mini). На одній і тій же площині ТВ-панелі кількість світлодіодів зросла в кілька разів, якщо проводити паралелі із традиційними LED-системами. Як результат, у полотна з підсвічуванням Mini LED існує в рази більше локальних зон затемнення картинки (Local Dimming), що необхідно для коректної роботи технології розширеного динамічного діапазону зображення. Для відтворення HDR-контенту системи Mini LED підходять у рази краще звичайних LCD.

— Dual LED. Фірмова система підсвічування, що використовується у телевізорах компанії Samsung. Технологія має на увазі підсвічування зображення на екрані двома типами світлодіодів: один випромінює світло в холодному спектрі, інший - в теплому. Подвійне підсвічування Dual LED покращує кольоропередачу та посилює контрастність деталей, адаптуючи колірний тон картинки відповідно до змісту контенту на екрані.

Найбільша частота зміни кадрів, що підтримується телевізором.

Зазначимо, що в даному разі мова йде саме про власну частоту кадрів екрану, без додаткового оброблення зображення (див. «Індекс динамічних сцен»). Ця частота має бути не нижче, ніж швидкість зміни кадрів у відтворюваному відео — інакше можливі ривки, перешкоди та інші неприємні явища, що погіршують якість картинки. Крім того, чим вище частота кадрів — тим більш плавним і згладженим буде виглядати рух в кадрі, тим краще буде деталізація рухомих предметів. Проте тут варто відзначити, що швидкість відтворення нерідко обмежується властивостями контенту, а не характеристиками екрану. Приміром, фільми нерідко записуються з частотою 30 к/с, а то і 24 – 25 к/с, тоді як більшість сучасних телевізорів підтримує частоти 50 або 60 Гц. Цього достатньо навіть для перегляду висококласного контенту в роздільній здатності HD (швидкості вище 60 к/с у такому відео зустрічаються вкрай рідко), проте на ринку зустрічаються і більш «швидкі» екрани: на 100 Гц, 120 Гц і 144 Гц. Подібні швидкості, зазвичай, свідчать про досить високий клас екрана, також вони нерідко передбачають застосування різних технологій, покликаних поліпшити якість динамічних сцен.

Сумісність телевізора зі спеціальними технологіями синхронізації кадрів, застосовуваними у відеокартах AMD.

Звертати увагу на цей параметр варто в тому разі, якщо ви плануєте використовувати телевізор в якості ігрового монітора для ПК або ноутбука з графічним адаптером AMD. А спеціальні технології синхронізації застосовуються для того, щоб узгодити частоту оновлення екрану з частотою кадрів вхідного відеосигналу. Така необхідність виникає з тієї причини, що частота кадрів, яка видається відеокартою, може «плавати» при зміні навантаження на відеоадаптер (особливо це характерно для вимогливих ігор); а якщо ця частота не збігається з частотою оновлення екрану — на зображенні з'являються розриви та інші небажані артефакти.

Технологія AMD, застосовувана для усунення цього ефекту, носить назву FreeSync. В наш час вона представлена на ринку в трьох версіях — оригінальній FreeSync і двох розширених:

— AMD FreeSync Premium Pro. Максимально прогресивна і функціональна версія, раніше відома як AMD FreeSync 2 HDR. Крім синхронізації за частотою оновлення, передбачає також підтримку HDR (див. вище), виведення зображення на частоті кадрів не нижче 120 Гц при роздільній здатності Full HD, а також компенсацію низької частоти кадрів (LFC). Суть LFC полягає в тому, що коли частота кадрів вихідного відеосигналу падає нижче мінімальної частоти, підтримуваної екраном — один і той самий кадр виводиться на екран декілька разів..., що дає змогу зберегти максимальну плавність «картинки».

— AMD FreeSync Premium. Дещо спрощена, порівняно з FreeSync Premium Pro. Не передбачає роботи з HDR, в іншому повністю аналогічна.

Кількість входів HDMI, передбачене в конструкції телевізора.

HDMI — це комплексний цифровий інтерфейс, що дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності і багатоканальний звук. Він широко поширений в сучасній апаратурі з підтримкою HD — фактично, наявність такого виходу є обов'язковим для сучасних медіацентрів, DVD-плеєрів і т. ін. Тому і LCD-телевізори в абсолютній більшості випадків оснащуються хоча б одним портом HDMI. А наявність кількох таких портів дозволяє одночасно підключати кілька джерел сигналу і перемикатися між ними; в деяких моделях кількість HDMI може досягати 4 і навіть більше. При цьому деякі виробники застосовують технології, що дозволяють керувати підключеними до телевізора через HDMI пристроями з одного пульта.

Про сам інтерфейс докладніше див. вище, а різні його версії різняться за максимальною роздільною здатністю та іншим особливостям. Ось варіанти, що зустрічаються в сучасних телевізорах:

— v 1.4. Найстаріша з актуальних на сьогодні версій, випущена в 2009 році. Тим не менш, підтримує 3D-відео, здатна працювати з роздільними здатностями аж до 4096х2160 на швидкості до 24 к/с, а в роздільній здатності Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с. Крім оригінального v.1.4, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4a і v.1.4b; вони аналогічні за основним можливостям, в обох випадках поліпшення торкнулися переважно роботи з 3D-контентом.

— v 2.0. Значне оновлення HDMI, представлене в 2013 році. У цій версії максимальна частота кадрів в 4K зросла до 60 к/с, а пропускна здатність аудіо — до 32 каналів і 4 окремих потоків одночасно. Також з нововведень можна згадати підтримку ультраширокого формату 21:9. В оновленні v.2.0a до можливостей інтерфейсу була додана підтримка HDR, в v.2.0b ця функція була покращена і розширена.

— v 2.1. Незважаючи на схожість за назвою з v.2.0, дана версія, випущена в 2017 році, стала вельми масштабним оновленням. Зокрема, до неї додалася підтримка 8K і навіть 10K на швидкості до 120 к/с, а також ще більш розширилися можливості для роботи з HDR. Під цю версію був випущений власний кабель HDMI Ultra High Speed, всі можливості HDMI 2.1 доступні тільки при використанні кабелів цього...стандарту, хоча базові функції можна використовувати і з більш простими шнурами.

— Коаксіальний S/P-DIF). Інтерфейс для передачі звуку в цифровому форматі, що дозволяє передавати багатоканальний звук по одному кабелю з роз'ємом RCA («тюльпан»). По стійкості до перешкод даний стандарт дещо програє оптичному (див. нижче) — це зумовлено принциповими відмінностями між цими інтерфейсами. З іншого боку, електричний кабель більш надійний, ніж оптоволокно, і не такий чутливий до тиску і перегинів.

— Оптичний. Вихід для передачі цифрового аудіосигналу по оптоволоконному кабелю; допускає передачу багатоканального звуку. Примітний повною нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптоволоконний кабель досить крихкий, його потрібно берегти від перегинів і сильних натискань.

— Mini-Jack (3.5 мм) на навушники. Стандартний роз'єм 3.5 мм для підключення навушників. Навушники можуть стати у нагоді, якщо потрібно дотримуватися тиші і використовувати динаміки телевізора не можна — наприклад, в пізній час доби; або навпаки, якщо навколо шумно і звук телевізора погано чути. Велика частина сучасних «вух» використовує штекер mini-Jack, тому саме цей роз'єм є стандартним виходом на навушники в телевізорах. А в деяких моделях такий вихід може застосовуватися також в ролі лінійного — наприклад, для підключення окремих колонок, звукозаписуючого пристрою тощо.

— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення до телевізора сабвуф...ера — динаміка для відтворення низьких і наднизьких частот. Аудіосистеми без сабвуферів зазвичай відтворюють ці частоти досить слабо. Застосування «саба» дозволяє досягти максимально глибокого і насиченого звучання, що особливо актуально при перегляді фільмів з великою кількістю спецефектів або високоякісних записів з концертів. Водночас варто відзначити, що подібні виходи в телевізорах зустрічаються досить рідко: передбачається, що вимогливому слухачеві скоріше підійде повноформатна зовнішня аудіосистема, ніж окремий сабвуфер.

— Лінійний. Стандартний аналоговий інтерфейс для передачі звуку; зазвичай, передбачає передачу двоканального стерео. Використовується насамперед для підключення до телевізорів активних колонок та іншої аудіотехніки (наприклад, аудіоресиверів або підсилювачів потужності). Може використовувати різні типи роз'ємів, однак найчастіше передбачається або mini-Jack 3.5 мм, або пара гнізд RCA під кабелі «тюльпан». Зазначимо, що тут мається на увазі саме окремий лінійний вихід; в деяких моделях цю функцію може виконувати роз'єм 3.5 мм для навушників (див. вище), однак для них наявність лінійного виходу не вказується.

– окремі 2 ніжки. Дві ніжки в якості опорних зазвичай розташовуються по різні боки нижньої грані корпусу ТВ-панелі. Подібний конструктив передбачає розміщення телевізора на досить великій плоскій поверхні, яка простягається уздовж всього нижнього борту пристрою. На двох «ногах» телевізор часто стоїть стійкіше, ніж на одній ніжці.

– 1 ніжка на платформі. Опора для корпусу телевізора з платформою круглої або прямокутної форми, яка всією своєю площиною стикається з поверхнею розміщення ТВ-панелі (столом, тумбою тощо).

– 1 ніжка з опорами. Підставки такого роду складаються з однієї ніжки і основою різноманітних геометричних форм, яка утримує корпус телевізора. Таке рішення забезпечує надійну стійкість ТВ-панелі, а в плані дизайну вона є стильним елементом оформлення конструкції.

— Цільна. Суцільнолита підставка з двома або більше точками кріплення до нижньої частини корпусу телевізора і монолітними рамками в якості суцільної опори для встановлення ТВ-панелі на рівній поверхні столу або тумби.

Електрична потужність, штатно споживана телевізором. Даний параметр сильно залежить від діагоналі екрана і потужності звуку (див. вище), проте він може визначатися іншими параметрами — насамперед додатковими функціями і технологіями, реалізованими в конструкції. Варто відзначити, що більшість сучасних LCD-телевізорів досить економічні, і найчастіше даний параметр не відіграє суттєвої ролі — здебільшого енергоспоживання складає порядку декількох десятків ватів. І навіть великі моделі з діагоналлю 70 – 90" споживають близько 200 – 300 Вт — це можна порівняти з системним блоком малопотужного настільного ПК.