Порівняння Samsung QE-55Q80C 55 " vs Samsung QE-55Q70A 55 "

— Edge LED — бокове підсвічування матриці. У цьому разі світлодіоди розподілені по периметру екрану. Щоб рівномірно розподілити освітлення, задній фон матриці має спеціальний відбивач. Важливою перевагою телевізорів з підсвічуванням Edge LED є мінімальна товщина пристрою. З недоліків можна відзначити наявність засвічувань по краях, які з'являються при певних умовах. Засвічування можуть бути видні в сценах, де переважають темні відтінки.

— Direct LED — заднє підсвічування матриці. В даному разі світлодіоди рівномірно розподілені по всій площі екрану. Підсвічування Direct LED робить зображення контрастним і водночас яскравим. Телевізори з даною технологією характеризуються гарною передачею кольору. З недоліків можна відзначити підвищене енергоспоживання і збільшені габарити корпусу. Додатково в таких телевізорах спостерігається велика затримка (Input lag), через що екрани з підсвічуванням Direct LED слабо підходять для динамічних ігор.

— FALD (Full-Array Local Dimming) — технологія підсвічування, що широко використовується в телевізорах фірми LG. Близьким аналогом FALD є Direct LED підсвічування. Світлодіоди так само розташовані рівномірно по всій поверхні матриці, але технологія FALD забезпечує яскраве насичене кольорами зображення з високим контрастом. Ще однією відмінною особливістю FALD є можливість відтворення природного чорного кольору.... При виведенні на екран чорного світлодіоди відключаються групами, секторами, що дає змогу зробити чорний максимально насиченим. Звичайно, велика кількість світлодіодів на матриці робить телевізор більш масивним, а разом з тим і важким. Апетит до електрики в таких моделях вище середнього.

— Mini LED. Система підсвічування екрану на підкладці зі зменшених у розмірі світлодіодів (звідси і приставка Mini). На одній і тій же площині ТВ-панелі кількість світлодіодів зросла в кілька разів, якщо проводити паралелі із традиційними LED-системами. Як результат, у полотна з підсвічуванням Mini LED існує в рази більше локальних зон затемнення картинки (Local Dimming), що необхідно для коректної роботи технології розширеного динамічного діапазону зображення. Для відтворення HDR-контенту системи Mini LED підходять у рази краще звичайних LCD.

— Dual LED. Фірмова система підсвічування, що використовується у телевізорах компанії Samsung. Технологія має на увазі підсвічування зображення на екрані двома типами світлодіодів: один випромінює світло в холодному спектрі, інший - в теплому. Подвійне підсвічування Dual LED покращує кольоропередачу та посилює контрастність деталей, адаптуючи колірний тон картинки відповідно до змісту контенту на екрані.

Максимальна яскравість зображення, забезпечувана екраном телевізора.

Зображення на екрані повинно бути досить яскравим для того, щоб для його розгляду не доводилося надмірно напружувати очі. Однак і занадто висока яскравість небажана — вона теж буде призводити до стомлення. При цьому оптимальний рівень яскравості залежить від навколишніх умов: чим інтенсивніше навколишнє світло — тим яскравіше повинен бути і екран телевізора. Так, у сонячний день екран, можливо, доведеться «викрутити» на максимум, а ввечері, при приглушеному світлі, більш комфортним буде порівняно тьмяне зображення. Крім того, зазначимо, що для великих екранів вимагається більш висока яскравість, оскільки вони розраховані на більшу відстань до глядача.

Таким чином, чим вище число в даному пункті — тим більший запас по яскравості має дана модель, тим краще вона покаже себе при інтенсивному зовнішньому освітленні. Найменшим показником, достатнім для більш-менш комфортного перегляду в будь-яких умовах, вважається 300 кд/м² для моделей з діагоналлю до 32", 400 кд/м² для моделей в діапазоні 32 – 55" і 600 кд/м² для великих екранів на 60" і більше. При цьому запас по яскравості в будь-якому разі зайвим не буде. А ось при менших показниках, можливо, для комфортного перегляду доведеться кілька затемнювати кімнату.

Рівень статичної контрастності, забезпечуваною екраном телевізора.

Контрастність у загальному значенні — це співвідношення яскравості між максимально яскравим білим і максимально темним чорним кольором, який здатний видати екран. За інших рівних умов чим вище контрастність екрану — тим краще якість передачі кольору і деталізація, тим менша ймовірність, що на занадто яскравих або занадто темних ділянках зображення неможливо буде розглянути деталі. Статична ж контрастність описує максимальну різницю яскравості, досяжну в межах одного кадру, без зміни яскравості зображення — в цьому полягає її відмінність від динамічної контрастності (див. нижче).

Значення статичної контрастності значно нижче, ніж у динамічної, однак ця характеристика є найбільш «чесною». Саме від неї залежать властивості зображення, видимого на екрані в конкретний момент, саме вона описує базові властивості екрану, без урахування програмних засобів, передбачених виробником у «начинці» телевізора.

Час відгуку можна описати як максимальний час, необхідний кожному пікселю екрана для зміни яскравості, іншими словами — найбільший час від надходження на піксель управляючого сигналу до перемикання його в заданий режим. Фактичний час перемикання може бути і менше, якщо яскравість змінюється незначно, він може обчислюватися мікросекундами. Однак значення має саме найбільший час — він описує гарантовану швидкість спрацьовування кожного пікселя.

З часом відгуку безпосередньо пов'язана насамперед частота зміни кадрів (див. відповідний пункт): чим менше час відгуку – тим більшу частоту кадрів можна забезпечити на цій матриці. Втім, фактична швидкість зміни кадрів може бути і менше теоретичного максимуму, все залежить від «начинки» телевізора. Також відзначимо, що загальна якість зображення в динамічних сценах залежить передусім від частоти кадрів. Тому можна сказати, що час відгуку є допоміжним параметром: звичайному користувачеві ці дані потрібні вкрай рідко, а в характеристиках вони наводяться в основному в рекламних цілях.

Індекс динамічних сцен (ІДС), забезпечуваний екраном телевізора.

ІДС — досить специфічний параметр, який можна назвати «видима частота кадрів». Його поява пов'язана з тим, що для динамічних сцен вкрай бажана висока швидкість зміни кадрів — вона забезпечує плавність зображення і хорошу деталізацію рухомих об'єктів. Однак з технічних причин у більшості екранів неможливо досягти показників вище 200 Гц. Для того, щоб виправити ситуацію, виробники застосовують спеціальні технології, що створюють ефект збільшення частоти кадрів.

Такі технології можуть мати різні назви, проте принцип роботи у них один — вставка додаткових кадрів між «власними» кадрами відео, що відтворюється. А індекс динамічних сцен описує загальну ефективність такої технології, використовуваної в телевізорі. Приміром, ІДС 200 Гц означає, що якість зображення на екрані приблизно відповідає частоті кадрів 200 Гц, хоча реальна швидкість зміни кадрів нерідко становить 50 – 60 Гц.

У найбільш прогресивних моделях індекс динамічних сцен може становити до 3000 Гц, а телевізорами з високим індексом динамічних сцен вважаються варіанти з показником понад 3000 Гц. Проте варто відзначити, що подібні характеристики є скоріше рекламним ходом, ніж реальною перевагою: фактично порогом для людського сприйняття є 400 – 500 Гц, подальше підвищення ІДС не дає явно видимого поліпшення зображення.

Підтримка телевізором тієї чи іншої технології покращення яскравості / контрастності.

Зазвичай, в даному випадку мається на увазі програмне оброблення зображення, з таким розрахунком, щоб покращити яскравість і/або контрастність (при необхідності). Конкретні способи оброблення можуть бути різними — зокрема, в деяких випадках фактично йдеться про перетворення звичайного коетенту в HDR (див. вище), а деякі виробники взагалі не уточнюють технічних подробиць. Ефективність різних технологій також може бути різною, до того ж вона сильно залежить від конкретного контенту: в одних випадках покращення буде очевидним, в інших воно може виявитися практично непомітним. Також відзначимо, що дана функція не завжди виявляється до речі, тому в більшості моделей вона робиться іакою, що вимикається.

Номінальна потужність звуку, що видається акустичною системою телевізора.

Чим більший екран і чим більше передбачуване відстань до глядача-тим потужніше повинна бути акустика для того, щоб її було нормально чутно. Виробники враховують цей момент, до того ж найчастіше передбачають ще й солідний запас по гучності. Так що якщо телевізор купується для домашнього перегляду в тихій спокійній обстановці — на потужність звуку можна не звертати особливої уваги: її гарантовано вистачить для такого застосування. Спеціально ж шукати моделі з динаміками високої потужності має сенс для галасливої обстановки — наприклад, кафе або іншого громадського закладу. Докладні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах, тут же відзначимо, що навіть в таких випадках непоганою альтернативою може стати підключення зовнішніх колонок.

Наявність сабвуфера в складі акустичної системи телевізора.

Сабвуфер — це спеціалізований динамік для низьких і наднизьких частот. Він робить звук більш насиченим на басах, що особливо корисно при перегляді пригодницьких фільмів з відповідними звуковими ефектами (удари, вибухи), а також концертів. Варто враховувати, що характеристики вбудованих «саба» зазвичай набагато скромніше, ніж у зовнішніх; так що не варто очікувати від аудіосистеми телевізора рівня низьких частот «в кінотеатрі». Тим не менш, перевага в якості басів у таких телевізорів (у порівнянні з моделями без сабвуфера) все одно буде помітним.

Декодер загалом можна описати як стандарт, у якому записаний цифровий звук (нерідко — багатоканальний). Для нормального відтворення такого звуку необхідно, щоб відповідний декодер підтримувався пристроєм. Першими ластівками багатоканального декодування були Dolby Digital і DTS, поступово поліпшуючись і додаючи нові фішки. Завершальною стадією у 2020 році стали декодери Dolby Atmos і DTS X.

— Dolby Atmos. Декодер, який використовує не жорсткий розподіл звуку по каналах, а обробку аудіооб'єктів, завдяки чому може використовуватися практично з будь-якою кількістю каналів на відтворювальній системі — звук буде розподілений між каналами з таким розрахунком, щоб кожен аудіооб'єкт було чути максимально близько до визначеного для нього місця. При використанні Dolby Atmos вкрай бажаною вважається наявність стельових колонок (або динаміків, спрямованих у стелю). Утім, у крайньому разі можна обійтися і без них.

— DTS X. Аналог описаного вище Dolby Atmos, коли звук розподіляється не за окремими каналами, а через аудіооб'єкти. У цифровому сигналі міститься інформація про те, де (за задумом режисера) повинен знаходитися об'єкт, який добре чує користувач, і як він повинен переміщуватися, а процесор відтворювального пристрою обробляє цю інформацію та визначає, як саме потрібно розподілити звук по наявних каналах, щоб досягти необхідної локалізації. Завдяки цьому DTS X не прив'язаний до конкретної кількості звукових каналів — їх мож...е бути скільки завгодно, система автоматично розподілить звук по них, досягаючи потрібного звучання. Також відзначимо, що даний декодер дає змогу окремо регулювати гучність діалогів.