Рус  |  Укр
Україна
Каталог   /   Мобільні та зв'язок   /   Мобільні та аксесуари   /  Мобільні телефони
Мобільні телефони 
Популярні моделі→ Порівняти в таблиці
Xiaomi Redmi Note 8 Pro 128GB/6GB
від 5 699 грн.
6.53 ", Android 10.0, 128 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, NFC, зарядка: fast charge, 4500 мАгод, 200 г
Apple iPhone 11 Pro 64GB
від 21 680 грн.
ігровий, камерофон, 5.8 ", iOS, потужний процесор, 64 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 3 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, Wi-Fi 6, без microSD, FaceID, NFC, захист IP68, немає 3.5 мм, зарядка: бездротова, fast charge, 3046 мАгод, 188 г, без ЗП
Xiaomi Redmi Note 9 Pro 64GB
від 6 199 грн.
камерофон, 6.67 ", Android 10.0, 64 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, NFC, зарядка: fast charge, 5020 мАгод, 209 г
Xiaomi Redmi Note 10 64GB
від 5 000 грн.
камерофон, 6.43 ", Android 11.0, 64 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, захист IP53, зарядка: fast charge, 5000 мАгод, 179 г
Samsung Galaxy A72 128GB/6GB
від 11 499 грн.
6.7 ", 90 Гц, Android 11.0, 128 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, NFC, захист IP67, зарядка: fast charge, 5000 мАгод, 203 г
Apple iPhone SE 2020 64GB
від 11 247 грн.
ігровий, камерофон, 4.7 ", iOS, потужний процесор, 64 ГБ, ОЗП 3 ГБ, камера: відео 4K, оптична стабілізація, Wi-Fi 6, без microSD, NFC, захист IP67, немає 3.5 мм, зарядка: бездротова, fast charge, 1821 мАгод, 148 г, ультратонкий, без ЗП
Xiaomi Redmi Note 10 128GB/4GB
від 5 575 грн.
камерофон, 6.43 ", Android 11.0, 128 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, захист IP53, зарядка: fast charge, 5000 мАгод, 179 г
Apple iPhone 11 128GB
від 19 180 грн.
ігровий, камерофон, 6.1 ", iOS, потужний процесор, 128 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 2 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, Wi-Fi 6, без microSD, FaceID, NFC, захист IP68, немає 3.5 мм, зарядка: бездротова, fast charge, 3110 мАгод, 194 г, без ЗП
Xiaomi Redmi Note 10 Pro 64GB
від 7 859 грн.
камерофон, 6.67 ", 120 Гц, Android 11.0, 64 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, NFC, захист IP53, зарядка: fast charge, 5020 мАгод, 193 г
Apple iPhone 11 64GB
від 17 331 грн.
ігровий, камерофон, 6.1 ", iOS, потужний процесор, 64 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 2 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, Wi-Fi 6, без microSD, FaceID, NFC, захист IP68, немає 3.5 мм, зарядка: бездротова, fast charge, 3110 мАгод, 194 г, без ЗП
Apple iPhone Xr 64GB
від 12 900 грн.
ігровий, камерофон, 1SIM, 6.1 ", iOS, потужний процесор, 64 ГБ, ОЗП 3 ГБ, камера: відео 4K, оптична стабілізація, без microSD, FaceID, NFC, захист IP67, немає 3.5 мм, зарядка: бездротова, fast charge, 2940 мАгод, 194 г, без ЗП
Xiaomi Redmi Note 10 Pro 128GB/6GB
від 8 410 грн.
камерофон, 6.67 ", 120 Гц, Android 11.0, 128 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, NFC, захист IP53, зарядка: fast charge, 5020 мАгод, 193 г
Xiaomi Poco X3 Pro 128GB
від 6 998 грн.
ігровий, камерофон, 6.67 ", 120 Гц, Android 11.0, 128 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, захист IP53, зарядка: fast charge, 5160 мАгод, 215 г
Xiaomi Redmi 9T 64GB/4GB
від 4 469 грн.
6.53 ", Android 10.0, 64 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 4 модулі, зарядка: fast charge, 6000 мАгод, 198 г
Можливо, мене зацікавить

Статті, огляди, корисні поради

Усі матеріали
Відгуки про бренди з розділу мобільні телефони
Рейтинг брендів з розділу мобільних телефонів складений за відгуками і оцінками відвідувачів сайту
Рейтинг мобільних телефонів (червень)
Рейтинг популярності мобільних телефонів заснований на комплексній статистиці по виявленому інтересу інтернет-аудиторії
Як використовувати смартфон в якості веб-камери
Гід по популярним додаткам, що дозволяє підключити телефон до ПК в якості веб-камери
Бюджетний клас: ТОП-5 недорогих смартфонів для школярів
Примітні смартфони з вартістю в районі» вічнозеленої " сотні американських доларів
Пам'ять смартфона: таке LPDDR4, eMMC, UFS і microSD і чим вони відрізняються
Розбираємося, за що відповідають різні типи пам'яті в смартфоні і на що звертати увагу при виборі

Мобільні телефони: характеристики, типи, види

Показати все

Основний дисплей

Характеристики основного (а найчастіше — і єдиного дисплея, встановленого в апараті.

Крім основних властивостей, таких, як діагональ, роздільна здатність (за нею екрани умовно діляться на HD, Full HD, Quad HD і UltraHD), тип матриці (найчастіше IPS, OLED, AMOLED, Super AMOLED, Dynamic AMOLED), наявність або відсутність сенсора тощо, в цьому списку можуть вказуватися і специфічніші особливості. Серед них — форма поверхні (плоска або вигнута), наявність і версія покриття Gorilla Glass(включаючи топові v6 і Victus), підтримка HDR і частота розгортки (частота вище 60 Гц вважається високою, а саме частота 90 Гц, 120 Гц і 144 Гц). Ось детальніший опис характеристик, актуальних для...сучасних дисплеїв:

— Діагональ. Традиційно вказується в дюймах. Більший дисплей зручніший у використанні: на ньому поміщається більше даних, а саме зображення виглядає крупніше. Зворотною стороною збільшення діагоналі є збільшення габаритів і вартості всього пристрою. На сьогодні смартфони з екранами до 5" включно, а також моделі 5.1 – 5.5" можна вважати невеликими, 5.6 – 6" — вже середній формат, а чимало сучасних моделей має розмір 6.1 – 6.5", 6.6 – 6.8" і навіть більше. Класичним же телефонам, які не мають сенсорних дисплеїв, велика діагональ не потрібна — у них вона зазвичай не перевищує 3".

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрану вказується за його розмірами (вертикалі і горизонталі) в точках (пікселях). Чим більші ці розміри (при тій же діагоналі) — тим більш деталізованою і згладженою виглядає картинка, тим менше на ній помітні окремі пікселі. З іншого боку, збільшення роздільної здатності підвищує вартість самого дисплея, та й вимоги до апаратної частини телефону. Також варто зазначити, що одна і та ж роздільна здатність на екранах різного розміру виглядає по-різному; так що при оцінюванні деталізації варто враховувати не тільки цей параметр, але і кількість PPI (див. нижче).

— PPI. Щільність точок (пікселів) на екрані апарата. Вказується за кількістю точок на дюйм (points per inch) — кількістю пікселів на кожен горизонтальний або вертикальний відрізок в 1". Цей показник залежить одночасно від діагоналі і роздільної здатності, однак у результаті саме кількість PPI визначає, наскільки згладженим і деталізованим виходить зображення на дисплеї. Для порівняння зазначимо, що на відстані близько 25 – 30 см від очей щільність 300 PPI і більше робить окремі пікселі практично непомітними для людини з нормальним зором, картинка сприймається як цілісна; на більших відстанях подібний ефект помітний і при меншій щільності точок.

— Тип матриці. Технологія, за якою виконана матриця екрану. Цей параметр вказується тільки для відносно прогресивних дисплеїв, що перевершують за характеристиками найпростіші РК-екрани кнопкових телефонів. Найбільшого поширення в наш час набули такі типи матриць:
  • IPS. Найпопулярніша технологія для екранів сучасних смартфонів. Забезпечує досить високу якість зображення, кути огляду і швидкість відгуку, хоча і дещо поступається за цими параметрами багатьом більш прогресивним варіантами (див. нижче). З іншого боку, IPS має і важливі переваги: довговічність, рівномірний знос, а також досить невисоку вартість. Завдяки цьому такі екрани можна зустріти у всіх категоріях смартфонів — від бюджетних до топових.
  • AMOLED. Технологія матриць на основі органічних світлодіодів (OLED), розроблена компанією Samsung. Однією з ключових відмінностей таких матриць від більш традиційних дисплеїв є те, що вони не потребують зовнішнього підсвічування: кожен піксель сам по собі є джерелом світла. Через це енергоспоживання такого екрану залежить від особливостей відображуваного зображення, однак в цілому воно виходить досить невисоким. Крім того, AMOLED-матриці характеризуються широкими кутами огляду, відмінними показниками яскравості і контрастності, високою якістю передачі кольору і невеликим часом відгуку. Завдяки цьому подібні екрани продовжують застосовуватися в сучасних смартфонах, незважаючи на появу прогресивніших технологій; їх можна зустріти навіть в моделях топового сегмента. Головним недоліком даної технології є відносно висока вартість і нерівномірний знос пікселів: точки, які довше і частіше працюють на високій яскравості, вигорають швидше. Втім, зазвичай цей ефект стає помітний лише через кілька років інтенсивного використання — термін, який можна порівняти з терміном життя самого смартфона.
  • Super AMOLED. Поліпшена версія описаної вище технології AMOLED Одним з ключових удосконалень стало те, що в екранах Super AMOLED немає прошарку повітря між сенсорним шаром і розташованим під ним дисплеєм. Це дало змогу ще більше підвищити яскравість і якість картинки, збільшити швидкість і надійність спрацьовування сенсора і одночасно знизити енергоспоживання. Недоліки у таких матриць ті ж, що і в оригінальних AMOLED. В цілому вони отримали досить широке розповсюдження; більшість смартфонів з подібними екранами належать до середньої та топової категорії, проте зустрічаються і бюджетні моделі.
  • OLED. Різні типи матриць, засновані на використанні органічних світлодіодів; по суті — аналоги AMOLED і Super AMOLED, що випускаються не Samsung, а іншими компаніями. Конкретні особливості таких екранів можуть бути різними, однак в більшості своїй вони, з одного боку, дорожче популярних IPS, з іншого — забезпечують вищу якість зображення (включаючи яскравість, контрастність, кути огляду і достовірність передачі кольору), а також споживають менше енергії і мають невелику товщину.
  • P-OLED. Екрани на органічних світлодіодах (OLED), в яких для основи використовується не скло, а прозорий полімерний матеріал (буква P у назві саме і означає polymer). Підкреслимо, що мова йде саме про основу матриці; зверху вона прикривається таким же склом, як і в інших типах екранів. В будь-якому разі, подібна конструкція дає ряд переваг у порівнянні з традиційними «скляними» матрицями: вона забезпечує додаткову стійкість до ударів і відмінно підходить для створення вигнутих дисплеїв. З іншого боку, за оптичним властивостям пластик все ж не дотягує до скла; так що екрани даного типу нерідко поступаються звичайним OLED-матрицям за якістю зображення, а при схожій якості картинки — коштують помітно дорожче.
Крім цього, екрани в сучасних смартфонах можуть виконуватися за такими технологіями:
  • PLS. Варіація технології IPS, створена компанією Samsung. За деякими показниками, зокрема, яскравістю, контрастністю і кутами огляду — перевершує оригінал, при цьому обходиться дешевше у виробництві і дає змогу створювати гнучкі дисплеї. Втім, з низки причин особливою популярністю не користується.
  • Super AMOLED Plus. Подальший розвиток описаної вище технології Super AMOLED. Дає змогу створювати ще яскравіші, контрастніші і водночас більш тонкі та енергоефективні екрани. Втім, найчастіше такі екрани в наш час позначаються просто як «Super AMOLED», без приставки «Plus».
  • Dynamic AMOLED. Ще одне вдосконалення AMOLED, представлене в 2019 році. Основними особливостями таких матриць є збільшена яскравість без значного зростання енергоспоживання, а також 100 % охоплення колірного простору DCI-P3 і сумісність з HDR10+; останні два моменти, зокрема, дають змогу максимально якісно відтворювати на таких екранах сучасне високобюджетне кіно. Головний недолік Dynamic AMOLED традиційний — висока ціна; так що зустрічаються такі матриці в основному в топових моделях.
  • Super Clear TFT. Спільна розробка Samsung і Sony, яка з'явилася як вимушена альтернатива Super AMOLED-матрицям (попит на них певний час значно перевищував можливості з виробництва). Правда, якість зображення у Super Clear TFT трохи нижче — зате і у виробництві такі матриці помітно простіші і дешевші, а за характеристиками вони все ж перевершують більшість IPS-екранів. Втім, у наш час дана технологія зустрічається рідко, поступаючись позиціями AMOLED в різних версіях.
  • Super LCD. Ще одна альтернатива різним видам технології AMOLED; застосовується переважно в смартфонах HTC. Аналогічно Super AMOLED, в таких екранах немає зайвого повітряного прошарку, що позитивно позначається як на якості зображення, так і на чіткості спрацьовувань сенсора. Помітною перевагою Super LCD є хороша енергоефективність, особливо при відображенні яскравого білого кольору; а ось за загальною насиченістю кольорів (включаючи чорний) дана технологія помітно поступається AMOLED.
  • LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створений на основі так званого низькотемпературного полікристалічного кремнію. Дає змогу без особливих труднощів створювати екрани з дуже високою щільністю пікселів (понад 500 PPI — див. вище), досягаючи високих роздільних здатностей навіть при невеликій діагоналі. Крім того, частину управляючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину дисплея. Головним недоліком LTPS є порівняно висока вартість, однак у наш час такі екрани можна зустріти навіть в бюджетних смартфонах.
  • S-PureLED. Технологія, яка створена компанією Sharp і застосовується переважно в її смартфонах. Власне, технологія самих матриць в даному разі носить назву S-CG Silicon TFT, а S-PureLED — це назва спеціального шару, що застосовується для підвищення прозорості. S-CG Silicon TFT позиціонується творцями як модифікація описаної вище технології LTPS, що дає змогу ще більше збільшити роздільну здатність дисплея і водночас вбудувати в нього більше управляючої електроніки (аж до цілого «процесора на склі») без збільшення товщини. Зрозуміло, і коштують такі екрани недешево.
  • E-Ink. Матриці на основі так званих «електронних чорнил» — технології, поширеної насамперед в електронних книгах. Головна особливість такого екрана полягає в тому, що при його роботі енергія витрачається тільки на зміну зображення; нерухома картинка живлення не вимагає і може залишатися на дисплеї навіть при повній відсутності енергії. Крім того, за замовчуванням E-Ink матриці не світяться самі, а відображають зовнішній світ — так що власне підсвічування для них не обов'язкове (хоча воно може передбачатися для роботи в сутінках і темряві). Все це забезпечує солідну економію енергії; а для деяких користувачів такі екрани чисто суб'єктивно більш комфортні і менш втомлюючі, ніж традиційні матриці. З іншого боку, технологія E-Ink має і серйозні недоліки — це насамперед великий час відгуку, а також складність і дорожнеча кольорових дисплеїв в поєднанні з низькою якістю передачі кольору на них. У світлі цього в смартфонах такі матриці є дуже рідкісним і екзотичним варіантом.
— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. Водночас варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним смартфоном, цілком достатня для більшості задач; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється в основному для екранів, здатних видати понад 60 Гц (в деяких моделях — до 240 Гц). Така висока частота може стати в нагоді в іграх і деяких інших задачах, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— HDR. Технологія, що дає змогу розширити динамічний діапазон екрану. У даному рази мається на увазі діапазон яскравості — простіше кажучи, наявність HDR дає змогу екрану відображати більш яскравий білий і більш темний чорний колір, ніж на дисплеях без підтримки цієї технології. На практиці це дає помітне підвищення якості картинки: поліпшується насиченість і достовірність передачі різних кольорів, а деталі на дуже світлих або темних ділянках кадру не «тонуть» в білому або чорному кольорі. Однак всі ці переваги стають помітні лише за умови, що відтворюваний контент першопочатково записаний в HDR. В наш час застосовується декілька різновидів цієї технології, ось їх особливості:
  • HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, надзвичайно популярний і в наші дні: зокрема, підтримується практично всіма стримінговими сервісами з HDR-контентом і стандартно застосовується для такого контенту на дисках Blu-ray. Забезпечує глибину кольору в 10 біт (більше мільярда відтінків). При цьому на апаратах з цією технологією можна відтворювати контент формату HDR10+ (див. нижче) — хіба що його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.
  • HDR10+. Удосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але і для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове покращення передачі кольору.
  • Dolby Vision. Прогресивний стандарт, що використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу досягти глибини кольору в 12 біт (майже 69 млрд відтінків), використовує згадані вище динамічні метадані, до того ж дає змогу передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення – HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій же технології, що і HDR10, тому в сучасній електроніці даний формат нерідко поєднується з HDR10 або HDR10+.
— Сенсорний екран. Екран з вбудованим сенсором, який відслідковує дотики пальців. Таке оснащення дає більше можливостей і нерідко виявляється комфортнішим, ніж класичні органи управління (у вигляді апаратних кнопок, перемикачів тощо). Так, на сенсорний екран можна виводити найрізноманітніші елементи управління (екранні клавіатури в різній розкладці, іконки, повзунки тощо), а також змінювати розташування і зовнішній вигляд цих елементів, підлаштовуючи їх під ту чи іншу ситуацію. В наш час сенсорні екрани є обов'язковими для смартфонів, однак таке обладнання можна зустріти і в окремих прогресивних телефонах.

— Вигнутий екран. Екран, що має загнуті краї, на які заходить відображуване зображення. Іншими словами, вигнутим у даному випадку є не лише скло, але й частина активної матриці. Дисплеї, у яких вигин мають обидва краї, іноді позначають терміном «2.5 D-скло»; також зустрічаються апарати, де екран вигнутий тільки з одного боку. У будь-якому разі ця особливість надає смартфону цікавого зовнішнього вигляду і покращує видимість зображення з деяких ракурсів, однак помітно позначається на вартості і може створювати незручності при утриманні (особливо без чохла). Так що перед купівлею моделі з таким оснащенням в ідеалі варто потримати апарат в руці і переконатися, що він достатньо зручний.

— Скло Gorilla Glas Спеціальне високоміцне скло, яке використовується в якості покриття дисплея. Характеризується високою міцністю та стійкістю до подряпин, у багато разів перевершує звичайне скло за цими показниками. Широко застосовується в смартфонах, де великі розміри екранів висувають підвищені вимоги до надійності покриття. В сучасних телефонах можуть зустрічатися різні версії цього скла, ось особливості різних варіантів:
  • Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних на сьогодні версій — випущена в 2013 році; зараз зустрічається в основному в порівняно недорогих або застарілих пристроях. Тим не менш, у цього покриття є й безперечні переваги: це перше покоління Gorilla Glass, де творці зробили помітний акцент на стійкості до подряпин від ключів, монет та інших предметів, з якими телефон може «зіткнутися» в кишені або сумці. За цим показником версія v3 залишалася неперевершеною аж до випуску Gorilla Glass Victus в 2020 році.
  • Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробленні цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили упор в основному на опір подряпинам). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина становить всього 0,4 мм. Але ось стійкість до подряпин, порівняно з попередником, дещо знизилася.
  • Gorilla Glass v5. Удосконалення «горили» випущене в 2016 році і спрямоване на подальше підвищення стійкості до ударів. Згідно з даними розробників, скло версії v5 вийшло в 1,8 рази міцніше попередника, воно залишалося цілим у 80 % падінь з висоти до 1,6 м «обличчям вниз» на шорстку поверхню (а гарантована ударостійкість становить 1,2 м). Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.
  • Gorilla Glass v6. Версія, представлена в 2018 році. Для цього покриття заявлено підвищення міцності в 2 рази в порівнянні з попередниками, а також здатність переносити багатократні падіння на тверду поверхню (при випробуваннях скло v6 успішно перенесло 15 падінь з висоти 1 м). Максимальна висота падіння (однократного) з гарантованим збереженням цілісності заявлена на рівні 1,6 м. Стійкість до подряпин поліпшень практично не отримала.
  • Gorilla Glass 7. Початкова назва для Gorilla Glass Victus — див. нижче.
  • Gorilla Glass Victus. «Спадкоємець» Gorilla Glass 6, випущений влітку 2020 року. У цьому покритті творці приділили увагу не тільки підвищенню загальної міцності, але і поліпшенню стійкості до подряпин. За останнім показником Victus перевершує навіть версію v3, не кажучи вже про більш чутливі матеріали (а порівняно з v6 заявлено підвищення стійкості до подряпин в два рази). Що стосується міцності, то вона дає змогу гарантовано переносити однократні падіння з висоти до 2 м, а також до 20 послідовних падінь з висоти до 1 м.

Співвідношення дисплей/корпус

Співвідношення між площею екрану і загальною площею передньої панелі телефону. Простіше кажучи, дана характеристика описує, яка частина передньої панелі зайнята екраном; решта припадає на рамку.

Даний показник наводиться виключно для смартфонів з сенсорними екранами — саме для них він найбільш актуальний. Чим більший відсоток корпуса займає екран — тим тонше рамка, тим акуратніше виглядає смартфон і тим зручніше працювати з ним однією рукою. Що стосується конкретних цифр, то середніми значеннями є 80 – 85%, значення вище дають змогу говорити про тонку рамку, а понад 90% — про «безрамочну»конструкцію.

Окремо відзначимо, що даний параметр ніяк не пов'язаний із співвідношенням сторін екрану. Співвідношення сторін описує тільки сам дисплей — а саме його пропорції, співвідношення між більшою і меншою стороною прямокутника. (Найбільшою популярністю в сучасних смартфонах користуються екрани форматів 16:9, 18:9, 19:9, 19.5:9 і 20:9).

Тест DxOMark

DxOMark — незалежний приватний науково-дослідний центр, у складі якого діє відділ по оцінці якості екранів мобільних телефонів. В ході тестування DxOMark дисплеї смартфонів проходять всебічний аналіз, від чіткості зображення і швидкості відгуку до наявності артефактів і проблем з рендерингом. Після проходження тесту смартфону присвоюються бали за якість екрану.

Операційна система

Операційна система (ОС), під управлінням якої працює апарат.

Під терміном «операційна система» в даному разі маються на увазі всі види прошивок — як повноцінні ОС на зразок iOS і Android, що застосовуються в смартфонах, так і програмні оболонки звичайних телефонів (не смартфонів). Головною відмінністю між цими двома категоріями є те, що повноцінна ОС першопочатково має більш широкий функціонал, а також дає змогу встановлювати і видаляти різні додатки — починаючи від ігор і клієнтів соціальних мереж і закінчуючи спеціалізованими інструментами на зразок фото- і відеоредакторів.

Серед сучасних смартфонів найбільшого поширення отримали дві ОС — Android і iOS. Ось докладніший опис кожної з них:

— Android. Безкоштовно ОС з відкритим вихідним кодом від Google. Використовується практично всіма сучасними виробниками, крім Apple; представлена на ринку в безлічі версій — зокрема, на сьогодні актуальні 8.0 Oreo 8.1 Oreo, 8.1 Go Edition, 9.0 Pie (включаючи 9.0 Go Edition), 10 Q, 10 Go Edition, 11 R. Функціонально дана ОС примітна насамперед повноцінною багатозадачністю і великим набором доступних додатків — за обома цими моментами...вона перевершує iOS; з іншого боку, в цілому якість Android-додатків трохи нижче через невисокі вимоги до них. Від початку Android має тісну інтеграцію з сервісами Google — магазином додатків і контенту Google Play, поштою Gmail, хмарним сховищем Google Диск тощо; однак можливі і винятки з цього правила. Відзначимо, що останні версії цієї ОС можна зустріти на ринку як в оригінальному вигляді, так і в одній з двох специфічних редакцій:
  • Go Edition. Модифікація Android, призначена для недорогих смартфонів зі «слабкою» апаратною частиною. І сама ОС, і стандартні додатки (Assistant, Gmail тощо) у цій редакції перероблені таким чином, щоб забезпечити надійну роботу навіть при невисокій обчислювальній потужності. При цьому розробники постаралися максимально зберегти функціонал повноцінного Android — тим не менш, деякі специфічні функції в Go Edition все ж виявилися недоступні (наприклад, стандартні карти не підтримують покрокову навігацію).
  • HMS. Редакція Android, що застосовується в смартфонах від Huawei. Через санкції США по відношенню до Китаю ця компанія не може повноцінно співпрацювати з Google — зокрема, використовувати сервіси Google (Google Mobile Services — GMS) у своїх Android-смарфонах. В якості заміни і були впроваджені HMS — Huawei Mobile Services. Ці сервіси включають ідентифікатор користувача Huawei ID, магазин додатків AppGallery, фірмові еквіваленти основних послуг від Google (асистент, браузер, хмарне сховище, музика/відео тощо), а також інструментарій для розробників додатків.
Що стосується окремих версій Android, то ось основні особливості актуальних у наш час варіантів:
  • 7.0. Випущена в серпні 2016 року. У цій версії вперше з'явився багатовіконний режим — можливість відображення на одному екрані двох вікон з двома різними додатками — а також режим віртуальної реальності.
  • 7.1. Оновлення версії 7.0, вийшло в кінці 2016 року. Представило ряд дрібних поліпшень, пов'язаних із зовнішнім виглядом і зручністю користування.
  • 8.0. Масштабне оновлення, вийшло в кінці літа 2017 року. З найбільш помітних нововведень — багатозадачність формату «картинка у картинці» при перегляді відео, сумісність з Bluetooth 5, підтримка додатків для VoIP (Інтернет-телефонії) на системному рівні, можливість групування повідомлень в «канали». Крім того, це перша версія Android, де з'явилася редакція Go (див. вище).
  • 8.1. Оновлення, випущене в кінці 2017 року. З точки зору користувача ця версія майже не відрізняється від оригінальної 8.0, основні нововведення пов'язані з дрібними поліпшеннями і виправленням багів. Більш або менш помітні нововведення включають оновлені меню налаштувань і управління живленням, відображення заряду підключених Bluetooth-пристроїв, а також оцінку швидкості і рівня сигналу Wi-Fi мереж до підключення до них.
  • 9.0. Оновлення, представлене в серпні 2018 року. Однією з найбільш помітних змін став зовнішній вигляд — з оновленим дизайном і розширеними можливостями по індивідуальному налаштуванню. Крім того, в навігаційній панелі замість трьох стандартних кнопок за замовчуванням відображається лише одна («Додому»), кнопка «Назад» з'являється, лише коли вона актуальна, а список відкритих додатків виводиться переміщенням кнопки «Додому» праворуч. З інших важливих нововведень — оптимізація фонового енергоспоживання на основі фактичної частоти використання додатків, сумісність з додатковими видами біометричної ідентифікації (крім відбитка пальця) і можливість одночасного використання одним додатком відразу декількох камер.
  • 10. Версія, випущена у вересні 2019 року. У цій версії був представлений розширений набір повноекранних жестів (з можливістю оптимізації в окремих програмах, зокрема, відключення жестів на певних областях екрану, щоб уникнути конфліктів), «темний» режим екрану на рівні системи, ряд важливих оновлення безпеки (включаючи окремий стандарт шифрування для слабких пристроїв, що не підтримують формат AES на апаратному рівні), повноцінна підтримка 5G-звязку і поліпшені можливості по роботі з доповненою реальністю. Крім того, було впроваджено ряд рішень для оптимізації роботи на складаних смартфонах з гнучким екраном.
  • Android 11. Чергове масштабне оновлення, що вийшло восени 2020 року. Основні оновлення торкнулися повідомлень і сповіщень. Так, у сповіщеннях було створено окремий розділ «Розмови» для повідомлень, також з'явилася можливість відображення різного листування у вигляді «бульбашки» поверх будь-якого запущеного додатка (функція Bubbles). Був розширений функціонал режиму «Не турбувати» — тепер в нього можна додати винятки для окремих листувань. Інші важливі нововведення включають системний інструмент для запису відео з екрану, єдиний центр управління компонентами «розумного будинку», швидке перемикання між відтворюючими пристроями (динамік, бездротові навушники, Smart TV тощо), вбудовану підтримку Android Auto, а також розширені можливості по керуванню доступом окремих додатків до тих чи інших даних.
— iOS. Власна операційна система компанії Apple, застосовувана тільки в гаджетах цього виробника. Основними перевагами iOS перед Android є перш за все ретельна оптимізація під конкретні апарати (що дає змогу досягати гарної продуктивності при відносно скромних об'ємах оперативної пам'яті), загальна зручність і безпека користування, а також висока якість додатків. Крім того, оновлення iOS виходять регулярно і доступні для всіх пристроїв (за винятком відверто застарілих, які вже «не витягують» нові версії системи). З іншого боку, дана ОС не підтримує багатозадачність і є максимально закритою для користувача: зокрема, додатки можна встановлювати тільки з фірмового магазину, доступу до файлової системи немає, карти пам'яті не підтримуються в принципі.

— Пропрієтарна. Під цим терміном найчастіше мається на увазі базова прошивка, встановлена у звичайний телефон (не смартфон), як правило — кнопковий. Такі прошивки мають скромніший набір встановлених програм, ніж повноцінні ОС; розширити цей набір в кращому разі можна за рахунок універсальних мобільних додатків на базі Java, а нерідко додаткові програми взагалі не підтримуються. Втім, це не можна назвати недоліком — з урахуванням специфіки застосування традиційних телефонів.

Зазначимо, що у продажу можна зустріти апарати і з іншими ОС, крім описаних вище. Однак у більшості своїй це або застарілі моделі, або пристрої з рідкісними і малопоширеними видами прошивок.

Чистий Android

Наявність в апараті «чистої» операційної системи Android.

ОС Android має відкритий вихідний код, який дає змогу розробникам створювати різні модифікації цієї ОС — у тому числі фірмові збірки й програмні оболонки. Такі модифікації можуть бути досить прогресивними, проте вони нерідко змінюють або навіть обмежують функціонал оригінального Android, а оновлення таких прошивок сильно залежать від їх розробників і часто відстають від оновлень оригінальної ОС. Дивлячись на це, деякі користувачі воліють використовувати «чистий» Android, без додаткових налаштувань; на них і розраховані подібні пристрої.

Модель процесора

Найбільшою популярністю в наш час користуються чипи від Qualcomm і MediaTek, але зустрічаються і інші бренди — HiSilicon і Samsung. Серед Qualcomm це Snapdragon 450, Snapdragon 460, Snapdragon 625, Snapdragon 632, Snapdragon 636, Snapdragon 662, Snapdragon 665, Snapdragon 675, Snapdragon 710, Snapdragon 720G, Snapdragon 730, Snapdragon 765G, Snapdragon 845, Snapdragon 855, Snapdragon 865, Snapdragon 870, Snapdragon 888. У Kirin від HiSilicon актуальні чипи Kirin 710, Kirin 970, Kirin 980 і Kirin 990. А у Mediatek це бюджетна серія MediaTek Helio P..., геймерська MediaTek Helio G і топова MediaTek Dimensity.

Знаючи назву моделі процесора (CPU), встановленого в смартфоні, можна знайти відомості по конкретному CPU і оцінити його рівень і загальні можливості. Це особливо актуально у світлі того, що ці можливості залежать не тільки від кількості ядер і тактової частоти, але і від специфічних нюансів конструкції.

Частота процесора

Тактова частота процесора, яким оснащений апарат. Для багатоядерних процесорів, які стандартно використовуються в сучасних смартфонах, мається на увазі частота кожного окремого ядра; а якщо процесор має ядра з різною частотою (див. «Кількість ядер») — як правило, наводиться максимальний показник.

В цілому для потужних продуктивних смартфонів характерна висока частота процесора. Однак варто враховувати, що сам по собі цей параметр не пов'язаний безпосередньо з можливостями CPU: на фактичну потужність чипа впливає безліч інших його особливостей, і нерідко бюджетне рішення з високою тактовою частотою виявляється менш продуктивним, ніж дорогий і при цьому, здавалося б, більше «повільний» процесор. Крім того, загальна продуктивність системи безпосередньо залежить від цілого набору інших чинників — насамперед об'єму оперативної пам'яті. Тому при оцінці смартфона варто орієнтуватися не стільки на частоту процесора, скільки на загальні характеристики системи та наочні показники на зразок результатів в тестах (див. нижче).

Кількість ядер процесора

Кількість ядер в процесорі мобільного телефону.

Під ядром в даному випадку мається на увазі частина процесора, що виконує один потік команд. Відповідно, наявність декількох ядер дає змогу працювати з декількома потоками одночасно, що позитивно позначається на продуктивності. При цьому, завдяки розвитку та здешевленню технологій, багатоядерні CPU в наш час зустрічаються навіть в самих недорогих сучасних смартфонах — навіть чіпи на 8 ядер не є серед них рідкістю, не кажучи вже про більше прості чотириядерні і шестиядерні рішеннях. А окремі сучасні апарати несуть процесори на цілих 10 ядер.

Теоретично більша кількість ядер дає змогу підвищити ефективність процесора. Однак на практиці продуктивність CPU (і, тим більше, смартфона в цілому) залежить від такої кількості додаткових факторів, що кількість ядер на цьому тлі є чисто довідковим параметром. Так, висококласний чотириядерний процесор цілком може виявитися більш продуктивним, ніж недорогий восьмиядерний. Так що при виборі варто орієнтуватися не стільки на даний показник, скільки на більш наближені до реальності параметри — такі, як загальний рівень апарата і результати, показані їм у різних тестах (див. нижче)

Також варто сказати, що в мобільних CPU окремі ядра можуть розрізнятися по тактовій частоті, продуктивності і енергоспоживанню. Класичний ва...ріант — 8 ядер за схемою «4 + 4»: 4 порівняно «слабких» і економічних ядра відповідають за нескладні завдання на зразок Інтернет-серфінгу, а 4 більше потужних включаються тоді, коли потрібна висока продуктивність (наприклад, в іграх з прогресивною графікою). Подібна схема роботи дає змогу досягти оптимального балансу між потужністю та енергоефективністю процесора.

Графічний процесор

Модель графічного процесора, що використовується в мобільному телефоні.

Цей модуль відповідає за всі завдання, пов'язані з графікою; відповідно, його характеристики безпосередньо впливають на ефективність оброблення тієї або іншої картинки. Особливо це помітно на прикладі «важкого» контенту, такого як сучасні 3D-ігри. Тому наявність потужного відеоадаптера особливо важлива для ігрових смартфонів. А знаючи модель графічного процесора, можна знайти докладні дані про нього і оцінити його можливості.

Оперативна пам'ять

Об'єм RAM параметр є одним з основних показників загальної швидкодії системи: чим він більший — тим швидше працює пристрій і тим краще він може впоратися з великою кількістю завдань і/або ресурсномісткими додатками (при інших рівних). Це ще більше вірно у світлі того, що великі об'єми «оперативки» зазвичай поєднуються з потужними сучасними процесорами. Однак варто мати на увазі, що безпосередньо порівнювати між собою можна тільки апарати з однаковими операційними системами, а у разі Android — ще й з однаковими версіями і редакціями цієї ОС (докладніше про це див. «Операційна система»). Пов'язано це з тим, що різні ОС і навіть різні версії однієї ОС можуть помітно відрізнятися за вимогами до об'єму RAM. Наприклад, iOS, завдяки непоганій оптимізації під конкретні апарати, здатна ефективно працювати з 2 ГБ оперативної пам'яті (хоча в такій «невибагливості» є і зворотні сторони — насамперед відсутність повноцінної багатозадачності). Для сучасних версій Android у звичайній редакції (не Go Edition) згадані 2 ГБ фактично є мінімумом, а взагалі під таку ОС краще мати хоча б 3 ГБ або 4 ГБ RAM. А у висококласних апаратах з потужною начинкою можна зустріти і більше вражаючі цифри — 6 ГБ, 8 ГБ або навіть 12 ГБ і більше.

Тип ОЗП

Тип оперативної пам'яті (ОЗП, RAM), встановленої в смартфоні.

Всі сучасні апарати використовують «оперативку» формату LPDDR. Від звичайної комп'ютерної RAM, крім мініатюрних розмірів, вона відрізняється підтримкою особливих форматів передачі даних (16 - і 32-бітових шин пам'яті). А ось версії такої пам'яті можуть бути різними:

— LPDDR3. Найбільш ранній покоління LPDDR з актуальних на сьогодні — представлено у 2012 році, реалізовується в пристроях з 2013 року. Стандартно працює на швидкостях до 1600 MT/s (мегатрансакций в секунду) і частоті до 933 МГц; «поліпшена» (enhanced) версія підтримує швидкості до 2133 MT/s. У наш час цей стандарт можна зустріти в основному серед застарілих пристроїв, хоча деякі з них були випущені не так давно і свого часу ставилися до топового рівня. Характерні приклади апаратів з даним типом пам'яті — iPhone 6, Samsung Galaxy S4, Xiaomi Redmi 8, Huawei P10 Lite.

— LPDDR4. Спадкоємець LPDDR4, офіційно представлений у серпні 2014 року (хоча перші розробки «заліза» були випущені ще в кінці 2013). Швидкість роботи, в порівнянні з попередником, збільшилася вдвічі — до 3200 MT/s; частота зросла до 1600 МГц; а енергоспоживання при цьому знизилася на 40 %. Крім того, змінився формат передачі даних — зокрема, замість однієї 32-бітної шини використовується 2 16-бітних — а також були впроваджені деякі поліпшення безпеки. Станом на 2020 рік цю пам'ять можна зустріти в досить прогресивних смартфонах, включаючи флагманські моделі 2018...і 2019 років.

— LPDDR4x. Удосконалена версія описаної вище LPDDR4, відрізняється насамперед зниженим енергоспоживанням — використовує напругу 0,6 В замість 1,1 В. Крім того, в цьому типі RAM були реалізовані деякі поліпшення, спрямовані на збільшення швидкості (вона досягає 4266 MT/s) і загальну оптимізацію роботи — такі, як, одноканальний режим для невимогливих додатків. Завдяки таким характеристикам подібна пам'ять отримала помітно більше поширення, ніж оригінальна LPDDR4, на 2020 рік її можна зустріти в основному пристроях середнього і топового рівня.

— LPDDR5. Подальший розвиток «мобільного» оперативної пам'яті, офіційно анонсоване на початку 2019 року. Швидкість роботи в цій версії збільшена до 6400 MT/s, для покращення стійкості до перешкод і помилок впроваджено диференційний формат сигналу, а для зниження енергоспоживання — динамічне управління частотою і напругою, а також деякі спеціальні команди. Використання таких модулів характерно переважно для висококласних смартфонів.

Вбудована пам'ять

Кількість вбудованої пам'яті, встановленої в телефоні; іншими словами — обсяг власного, незнімного накопичувача апарата.

Від цього об'єму безпосередньо залежить, скільки даних можна зберігати на телефоні, не користуючись знімними картами пам'яті. Цей показник особливо важливий для моделей, що не мають слотів для карт. Втім, навіть якщо змінні накопичувачі підтримуються — вбудована пам'ять все одно буває більш прийнятною: вона як мінімум працює швидше, до того ж зазвичай має менше обмежень щодо застосування (зокрема, більшість смартфонів дають змогу ставити програми тільки на незнімний накопичувач).

Що стосується конкретних об'ємів, то фактичним мінімумом для сучасного смартфона є 16 ГБ; менш «місткі» апарати в наш час практично не випускаються. 32 ГБ вважається все ще відносно невисоким показником, 64 ГБ — середнім, 128 ГБ — вище середнього, а окремі висококласні пристрої несуть накопичувачі на 256 ГБ і навіть більше.

Зазначимо також, що фактична кількість пам'яті, доступної користувачеві, неминуче буде дещо менше загальної, оскільки частину накопичувача займають файли операційної системи.

Специфікація пам'яті

Специфікація, якій відповідає вбудована пам'ять телефону.

Від специфікації залежить насамперед швидкість роботи пам'яті, і, відповідно, швидкодія апарата в цілому (особливо під час роботи з великими об'ємами даних або ресурсномісткими додатками). В наш час зустрічається дві базові специфікації — eMMC і UFS; кожна з них має кілька версій. Загалом найбільш швидкими і прогресивними на сьогодні є накопичувачі з UFS v3 (3.0 або 3.1), однак вони і коштують відповідно, а тому застосовуються в основному в смартфонах преміумкласу. А більш детальний опис цих стандартів виглядає так:

— eMMC. Один з найбільш простих і доступних стандартів твердотільної пам'яті — наприклад, саме цю специфікацію використовує більшість флешок. В смартфонах і інших портативних гаджетах цей стандарт був загальноприйнятим до 2016 року, коли почалося впровадження UFS; однак і зараз він досить популярний — в основному завдяки невисокій вартості і низькому енергоспоживанню. А ось швидкості у eMMC помітно нижче, ніж у UFS. Так, у найновішій версії eMMC 5.1 A (2019 рік) швидкість читання складає до 400 МБ/с, а більш рання і поширена версія eMMC 5.1 передбачає до 250 МБ/с в режимі читання, до 125 МБ/с в режимі послідовного запису і всього лише до 7,16 МБ/с при випадковому запису (простіше кажучи, в режимі роботи з додатками).

— UFS. Стандарт твердотільних накопичувачів, створений як більш швидкий та досконалий спадкоємець eMMC. Крім збільшених...швидкостей обміну даними, в UFS був змінений ще й формат роботи — він повністю дуплексний, тобто читання і запис можуть здійснюватися одночасно (тоді як у eMMC ці процеси виконувалися по черзі). Також була значно підвищена ефективність в режимі випадкового читання і запису, що позитивно позначилося на якості роботи з додатками. Конкретні ж швидкості обміну даними та особливості роботи залежать від версії UFS, у наш час на ринку можна зустріти такі варіанти:
  • 2.0. Найбільш рання з версій, що зустрічаються в сучасних смартфонах; була випущена ще в 2013 році. Забезпечує швидкість передачі даних до 600 МБ/с на одну лінію і до 1,2 ГБ / с на дві лінії, максимально доступні в цій версії. Ті ж показники має більш нова версія 2.1, однак вона доповнена рядом важливих нововведень. Тому пам'ять UFS 2.0 в мобільних телефонах використовується дуже рідко.
  • 2.1. Перша з версій, що одержали поширення в мобільних телефонах; була випущена в 2016 році.За показниками швидкості не відрізняється від описаної вище версії 2.0, а основні відмінності полягають в деяких удосконаленнях. Зокрема, в UFS 2.1 були впроваджені індикатор стану («здоров'я») накопичувача, можливість віддаленого оновлення прошивки, а також ряд рішень, спрямованих на підвищення загальної надійності.
  • 2.2. Розвиток стандарту UFS 2.x, представлений влітку 2020 року. Ключовим поліпшенням є впровадження функції WriteBooster (яка першопочатково з'явилася в UFS 3.1); ця функція дозволяє значно збільшити швидкість запису і, відповідно, загальну продуктивність в задачах на кшталт запуску додатків.
  • 3.0. Версія, випущена в 2018 і реалізована «в залізі» роком пізніше. Пропускна здатність була збільшена до 2,9 ГБ/с на дві лінії (1,45 ГБ/с на одну, були впроваджені нові версії електронного протоколу M-PHY (фізичний рівень) і заснованого на ньому Uniрro, підвищена надійність роботи з даними і розширений температурний режим роботи контролерів (в теорії він може становити від -40 °С до 105 °С). Застосовується UFS 3.0 в основному в досить прогресивних смартфонах, хоча в подальшому можна очікувати поширення цієї специфікації і на скромніші моделі.
  • UFS 3.1. Спадкоємець стандарту UFS 3.0, офіційно представлений на початку 2020 року. Позиціонується як специфікація, створена спеціально для мобільних пристроїв високої продуктивності та спрямована на збільшення швидкості роботи при максимальному зниженні енергоспоживання. Для цього в UFS 3.1 реалізовано низку нововведень: енергонезалежний кеш Write Booster для прискорення запису; спеціальний режим енергозбереження DeepSleep для відносно простих і недорогих систем; а також функція Performance Throttling Notification, що дозволяє накопичувачу подавати на керуючу систему сигнали про перегрівання. Крім того, в даному стандарті може додатково передбачатися підтримка розширення HPB, що підвищує швидкість читання.

Слот для карт пам’яті

Тип слота для змінних карт пам'яті, передбаченого в апараті.

Сама по собі наявність такого слота дозволяє розширити вбудовану пам'ять пристрою, іноді — в декілька разів. Ця функція особливо корисна з урахуванням того, що об'ємні вбудовані накопичувачі коштують досить дорого — помітно дорожче змінних носіїв. Водночас відзначимо, що в конструкції можуть передбачатися певні обмеження по роботі з картами пам'яті — наприклад, неможливість встановити на цю карту додаток. Ці обмеження, зазвичай, безпосередньо пов'язані з використовуваною операційною системою. Та й швидкість роботи у змінних накопичувачів помітно нижче, ніж у вбудованих. Тому і зустрічаються телефони без слота під карту пам'яті, щоб не було нічого стороннього в роботі пристрою.

Окремо відзначимо, що в деяких апаратах на 2 SIM-карти, слот під карту пам'яті може поєднуватися зі слотом під другу «сімку». Детальніше див. «Слоти для карт»; тут же відзначимо, що якщо ви хочете одночасно використовувати 2 SIM і знімний накопичувач — варто вибирати апарат з окремим слотом для карти пам'яті.

Що стосується типів карт, то найбільшою популярністю в наш час користуються microSD: вони досить компактні, недорогі і доступні в безлічі варіантів об'єму. Проте відносно недавно компанією Huawei був представлений новий стандарт — Nano Memory (в просторіччі Nano SD). Серед переваг таких карт — мі...ніатюрний розмір (відповідає nanoSIM), висока ємність (першопочатково були представлені варіанти на 64 ГБ, 128 ГБ та 256 ГБ), а також висока швидкість роботи (від 90 МБ/с). З іншого боку, поки вони застосовуються в основному в смартфонах Huawei, причому найчастіше встановлюються не в окремий слот, а замість другої nanoSIM-карти. Так що поки невідомо, чи отримає цей стандарт більш широке поширення.

Макс. об'єм картки

Найбільший об'єм карти пам'яті, з якою телефон здатний коректно працювати. Детальніше о самих картах див. «Слот для карт пам'яті»; тут же відзначимо, що носії з великим об'ємом часто використовують передові технології, які підтримуються не всіма апаратами, а іноді у телефонів просто не вистачає потужності на обробку великих масивів даних. Тому для зручності вибору в нашому каталозі і вказується максимальний підтримуваний об'єм.

На практиці бувають випадки, коли деякі апарати можуть перевищувати заявлені характеристики — наприклад, працювати з 8-ГБ носієм при заявлених 4 ГБ максимального об'єму. Однак варто орієнтуватися саме на офіційні дані, оскільки при їх перевищенні нормальна робота з картою не гарантована.

Кількість SIM

Кількість і типи змінних карт (SIM карти пам'яті), яке можна встановити в телефон. У нашому каталозі даний параметр уточнюється тільки для апаратів, що допускають установку більш ніж однієї «сімки» — найчастіше мова йде про 2 SIM-карти, проте можна зустріти пристрої з трьома і навіть чотирма відповідними слотами.

Від початку сенс подібного функціоналу полягає в тому, щоб на одному апараті можна було використовувати кілька телефонних номерів. Таким чином можна, наприклад, об'єднати в одному пристрої, робочий і особистий номер, окремі пакети для дзвінків та Інтернету і т. п. Однак варто мати на увазі, що в сучасних апаратах (особливо смартфонах) нерідко передбачається комбінована конструкція «SIM + SIM/карта пам'яті»: один із слотів призначається тільки для SIM, другий може використовуватися і для «сімки», і для карти пам'яті типу microSD або Nano Memory (див. «Слот для карт пам'яті»). При цьому окреме гніздо під карту пам'яті в пристрої відсутнє, так що користувачеві доводиться вибирати — або другий номер, або додаткове сховище даних. Тому якщо ви хочете одночасно використовувати 2 SIM-карти і карту пам'яті — варто звернути увагу на моделі, де така можливість прямо заявлена.

Також варто враховувати, що окремі слоти можуть розрізнятися за типом сумісних SIM-карт; де...тальніше див. нижче.

Тип SIM-карти

Тип SIM-карти, яка використовується в мобільному телефоні. Під терміном SIM в даному випадку маються на увазі всі види карт для ідентифікації в мобільних мережах, в т. ч. для мереж 3G, CDMA тощо (хоча формально такі карти можуть мати інші назви). А тип такої карти описує насамперед її форм-фактор. Ось найбільш поширені варіанти:

— micro-SIM. Найбільший тип «сімок» з широко застосовуваних у сучасних апаратах: передбачає розмір 15х12 мм Був представлений ще в 2010 році, в наш час поступово витісняється більш компактними і досконалими nano-SIM і eSIM; тим не менш, все ще досить популярний. Відзначимо, що в крайньому разі картку під слот microSIM можна виготовити, просто обрізавши більш велику mini-SIM до потрібних габаритів. Однак така операція пов'язана з певним ризиком і вимагає акуратності, так що краще все-таки звернутися до мобільного оператора для заміни SIM-карти на підходящу.

— nano-SIM. Найбільш мініатюрний форм-фактор класичних (змінних) SIM-карт — 12х9 мм. В таких картах рамки обрізані практично «під самий чіп», наприклад що далі зменшувати традиційні «сімки», по суті, нікуди. З'явився цей стандарт ще у 2012 році, проте до цих пір він є надзвичайно поширеним. Як і microSIM, карту під слот цього формату можна виготовити шляхом обрізки більше великої «сімки», але робити це рекомендується лише в крайніх випадках.

e-SIM. S...IM-карта цього типу являє собою електронний модуль, що вбудований прямо в апарат і не передбачає заміни. Для авторизації в мережі мобільного оператора потрібно внести в eSIM відповідні налаштування; при цьому подібні модулі здатні зберігати відразу кілька наборів налаштувань, що дозволяє з легкістю перемикатися між різними операторами — не потрібно морочитися з фізичною заміною SIM-карти, досить змінити профіль в налаштуваннях. Ще одна перевага подібних модулів — компактність. Однак перед покупкою телефону з eSIM не завадить дізнатися, чи підтримується ця технологія вашим мобільним оператором — навіть у наш час далеко не кожна мережа сумісна з такими модулями.

— nano+eSIM. Варіант, що зустрічається в смартфонах на дві SIM-карти. Вбудований модуль eSIM в такому апараті доповнюється слотом, в який можна встановити змінну карту формату nanoSIM. Особливості кожного з цих типів карт докладно описані вище; тут же відзначимо, що на eSIM зручно тримати основний номер (номери телефонів, а змінні карти використовувати для тимчасових номерів. Подібний формат використання може виявитися зручний, зокрема, при частих поїздках за кордон — в традиційний слот nanoSIM можна встановлювати карти місцевих операторів.

3DMark Gamer's Benchmark

Результат, показаний пристроєм при проходженні тесту продуктивності (бенчмарка) 3DMark Gamer's Benchmark.

3DMark — це серія тестів, першопочатково призначених для перевірки графічної частини пристрою на продуктивність; пізніше до цих тестів додалася перевірка можливостей процесора. Тестування здійснюється насамперед з точки зору ефективності в іграх (власне, сам бенчмарк описують як «гру без можливості вплинути на процес»), однак враховуючи, що сучасні ігри можуть мати дуже високі вимоги, 3DMark є достатньо наочним інструментом для оцінки загальної продуктивності системи. А оскільки останні версії тесту зроблені кросплатформенними, він дає можливість ще й порівнювати між собою пристрої з різними ОС і навіть різних класів (наприклад, смартфони з планшетами). Чим більше балів отримала за цим тестом та чи інша модель — тим вона продуктивніша.

Варто зазначити, що результати будь-якого бенчмарку зазвичай є доволі приблизними, оскільки вони залежать від багатьох факторів, не пов'язаних безпосередньо з системою — починаючи від завантаженості пристрою сторонніми програмами і закінчуючи температурою повітря при тестуванні. Обумовлена цими чинниками похибка становить зазвичай близько 5 – 7 %; тому говорити про істотні відмінності між двома моделями можна лише в тому випадку, коли різниця в показниках виходить за межі цієї похибки.

AnTuTu Benchmark

Результат, показаний пристроєм при проходженні тесту продуктивності (бенчмарка) AnTuTu Benchmark.

AnTuTu Benchmark являє собою комплексний тест, розроблений спеціально для мобільних пристроїв, насамперед смартфонів і планшетів. При перевірці він враховує ефективність роботи процесора, пам'яті, графіки і систем вводу-виводу, забезпечуючи таким чином досить наочне враження про можливості системи. Чим краще результат — тим більше кількість балів видається за підсумками. І високопродуктивними за рейтингом AnTuTu вважаються смартфони, які набрали більше 200000 балів.

Як і будь-який бенчмарк, цей тест не дає абсолютної точності: один і той самий апарат може показувати різні результати, зазвичай з відхиленнями в межах 5 – 7 %. Ці відхилення залежать від безліч факторів, що не пов'язані безпосередньо з системою — починаючи від завантаженості пристрою сторонніми програмами і закінчуючи температурою повітря при тестуванні. Так що говорити про істотну різницю між двома моделями можна лише в тому випадку, якщо різниця в показниках виходить за межі згаданої похибки.

Geekbench

Результат, який показав пристрій під час проходження тесту продуктивності (бенчмарка) Geekbench.

Geekbench — це спеціалізований бенчмарк, призначений для процесорів, а починаючи з версії 4.0 (2016 рік) застосовується ще й для графічних прискорювачів. Утім, у характеристиках портативних гаджетів зазвичай наводяться саме дані по CPU. Під час тестування Geekbench імітує навантаження, що виникають при виконанні реальних завдань, і враховує як можливості одного ядра, так і ефективність одночасної роботи декількох ядер. Завдяки цьому підсумкові результати непогано характеризують можливості процесора в повсякденному використанні. Крім того, тест є кросплатформеним і дає можливість порівнювати між собою CPU різних пристроїв (смартфонів, планшетів, ноутбуків, ПК).

Варто відзначити, що еталоном у Geekbench є процесор Intel Core i7-6600U на 2.6 ГГц, продуктивність якого оцінюється в 4000 балів.

Sling Shot Extreme (OpenGL ES 3.1 / METAL)

Результат, який показав телефон у тесті (бенчмарку) 3DMark Sling Shot Extreme (OpenGL ES 3.1 / METAL).

3DMark — це серія тестів, першопочатково призначених для перевірки графічної частини пристрою на продуктивність; пізніше до цих тестів додалася перевірка можливостей процесора й пам'яті загалом. Конкретно ж Sling Shot Extreme — одна з новітніх версій 3DMark, що випущена в 2016 році в розрахунку на потужні продуктивні пристрої та ігрові смартфони, для яких вже недостатньо більш ранніх тестів. Одна з основних особливостей цього бенчмарка — підтримка роздільних здатностей аж до 2560х1440 (у попередників максимальна роздільна здатність не перевищувала 1920х1080, а то й 1280х720). Крім того, згідно з назвою, тест підтримує специфікації OpenGL ES 3.1 (для Android) і Metal API (для iOS), які використовуються в сучасних мобільних відеочипах; а з середини 2019 року в нього додана ще й підтримка 64-бітної архітектури процесорів. Таким чином, 3DMark Sling Shot Extreme дає змогу достовірно оцінювати навіть найпотужніші і найпрогресивніші сучасні смартфони. При цьому оцінка традиційно вказується в балах, чим більше балів — тим кращий результат.

Варто зазначити, що результати будь-якого бенчмарка зазвичай є досить приблизними, оскільки вони залежать від багатьох факторів, не пов'язаних безпосередньо з системою. Обумовлена цими чинниками похибка складає здебільшого близько 5 – 7 %; тому говорити про значну різницю між двома моделями можна лише в тому випадку, якщо р...ізниця в показниках виходить за межі цієї похибки.

Кількість об'єктивів

Кількість окремих об'єктивів, які передбачено в модулі основної (тилової) камери апарата. Вказується тільки в тому випадку, якщо об'єктивів декілька. Кожне «вічко» при цьому має свою матрицю і, практично, є окремою камерою; проте вони цілком можуть використовуватися у поєднанні один з одним, формуючи один знімок із даними з декількох об'єктивів або взаємно доповнюючи можливості один одного. У якості ілюстрації другого випадку можна привести такий приклад: при використанні зуму смартфон може автоматично перемикатися з основної оптики на телеоб'єктив, коли обрана користувачем кратність перевищить певний поріг.

Найпростіший варіант основного модуля з кількома об'єктивами — подвійна камера, однак все частіше зустрічаються апарати з 3 і більше тиловими камерами (в окремих моделях кількість об'єктивів може досягати шести). У будь-якому разі ці камери зазвичай відрізняються за характеристиками й виконують різні функції. Так, звичайна кольорова камера може доповнюватися об'єктивом для чорно-білої зйомки, який поліпшує контрастність; у деяких моделях об'єктиви з різними фокусними відстанями дають змогу вибирати оптимальний кут огляду для тих чи інших умов; інформація з допоміжного об'єктива (див. нижче) зазвичай застосовується для регулювання глибини фокуса на вже готовому знімку тощо. Ці деталі варто уточнювати окремо, проте в будь-якому разі декілька об'єктивів означають розширені можли...вості зйомки.

Основний об'єктив

Характеристики основного об'єктива тилової камери, що встановлена в телефоні. У моделях із кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», яке відповідає за базові можливості зйомки й не має вираженої спеціалізації (ширококутний, телеоб'єктив тощо). Тут можуть зазначатися чотири головних параметри: роздільна здатність, світлосила (досить часто зустрічається оптика з високою світлосилою), фокусна відстань, додаткові дані матриці.

Роздільна здатність (у мегапікселях, МП)
Роздільна здатність матриці, використовуваної для основного об'єктива. Бюджетні варіанти оснащуються модулем на 8 МП і нижче, левова частка всіх моделей має камеру 12 МП / 13 МП, але зустрічаються і більш високі значення, як наприклад 48 МП, 64 МП і навіть 108 МП.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність зображення, яке отримується; а висока роздільна здатність «картинки», зі свого боку, дає можливість краще відображати дрібні деталі. З іншого боку, саме по собі збільшення числа мегапікселів може призвести до погіршення загальної якості зображення — унаслідок меншого розміру кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередн...ьо роздільна здатність камери на якість зйомки впливає мало — багато чого залежить також від розміру матриці, особливостей оптики й різних конструктивних хитрощів, які використовує виробник. Водночас відзначимо, що чим більше в камері мегапікселів — тим вища ймовірність того, що в ній реалізовані різні додаткові рішення, які спрямовані на поліпшення якості картинки.

Світлосила
Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижчою є світлосила, тим менше світла проходить через оптику при інших незмінних умовах. Тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде «темнішим», ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг. По-перше, вона поліпшує якість зйомки за низької освітленості. По-друге, з'являється можливість вести зйомку на малих витримках, забезпечуючи стабільність зображення і зводячи до мінімуму розмиття рухомих предметів в кадрі. По-третє, на світлосильній оптиці легше досягти красивого розмиття фону («боке») — наприклад, при портретній зйомці.

Фокусна відстань (у міліметрах)
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею і центром об'єктива (сфокусованого на нескінченність), при якій на матриці виходить максимально чітке зображення. Втім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а так звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФВ) — умовний показник, що перерахований за особливими формулами; про нього й піде мова. За цим показником можна оцінювати й порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактичну фокусну відстань для цього використовувати не можна, оскільки при різному розмірі сенсора одна й та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду). (Також варто зазначити, що ЕФВ може бути значно більшою за товщину корпусу — нічого незвичайного в цьому немає, адже це умовний, а не реальний показник).

В будь-якому разі, від ЕФВ прямо залежить кут огляду й ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду й більший розмір окремих предметів, які потрапили до кадру, а зменшення цієї відстані, зі свого боку, дає змогу охоплювати ширший простір. У більшості сучасних смартфонів фокусна відстань основної камери знаходиться в діапазоні 13 – 35 мм; якщо порівнювати з оптикою традиційних фотоапаратів, то об'єктиви з ЕФВ до 25 мм можна віднести до ширококутних, понад 25 мм — до універсальних моделей «з ухилом на ширококутну зйомку». Подібні значення вибираються з урахуванням того, що смартфони часто використовуються для зйомки в обмежених умовах, коли при малій відстані в кадр потрібно вмістити досить широкий простір. Збільшення зображення, при необхідності, найчастіше здійснюється цифровим способом — за рахунок запасу мегапікселів на матриці; проте зустрічаються і моделі з оптичним збільшенням (див. нижче) — для них наводиться не одне значення, а весь робочий діапазон ЕФВ (нагадаємо, оптичний зум реалізовується зміною фокусної відстані).

Кут огляду (у градусах) Кут огляду характеризує величину простору, який охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, які бачить камера. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє в кадр, однак тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний із фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктива, і навпаки.

Відзначимо, що даний параметр загалом вважається важливим швидше для професійного використання камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані про кут огляду наводять найчастіше для смартфонів, які обладнані прогресивними камерами — у тому числі для того, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретних значень, то для основного об'єктива вони зазвичай лежать в діапазоні від 70° до 82° — це відповідає загальній специфіці такої оптики (універсальна зйомка, яка зосереджена на загальних сценах і широкому охопленні на невеликих відстанях).

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, яка встановлена в основному об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому разі такі дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно виділяється на загальному фоні. Із моделлю все доволі просто: знаючи назву сенсора, можна знайти детальні дані щодо нього. Розмір варто розглянути детальніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дробових частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/2.3" буде більшим, ніж 1/2.6". Більші матриці вважаються досконалішими, оскільки при тій же роздільній здатності вони дають можливість досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що завдяки більшій площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри й на нього потрапляє більше світла, що поліпшує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, що фактична якість картинки буде залежати й від низки інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більш досконалу камеру. Для порівняння зазначимо, що згадані 1/2.3" першопочатково є стандартним розміром сенсора для класичних цифрових фотокамер класу «компакт», проте в сучасних смартфонах зустрічаються і більш великі матриці — на 1/2" і навіть на 1/1.7".

Ультраширокий об'єктив

Характеристики ультраширококутного об'єктива основної камери, яка встановлена в телефоні.

Ці подробиці актуальні тільки для камер із кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») — причому не всіх, а лише тих, де є «вічко» з малою фокусною відстанню (значно меншою, ніж в основному об'єктиві) і, відповідно, більшими кутами огляду. Його й називають ультрашироким. У цьому ж пункті можуть зазначатися чотири головних параметри: роздільна здатність, світлосила, фокусна відстань і додаткові дані матриці.

Роздільна здатність (в мегапікселях, МП)
Роздільна здатність матриці, яка використовується для ультраширокого об'єктива.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність зображення, яке отримується; а висока роздільна здатність «картинки», зі свого боку, дає можливість краще відображати дрібні деталі. З іншого боку, саме по собі збільшення числа мегапікселів може призвести до погіршення загальної якості зображення — внаслідок меншого розміру кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки впливає мало — багато чого залежить також від розміру матриці, особливостей оптики й різних конструктивних хитрощів, які використовує виробник. Водночас відзначимо, що чим більше в камері мегапікселів — тим вища ймовірність того, що в ній реалізовані різні додаткові рішення, які спрямовані на поліпшенн...я якості картинки.

Що стосується конкретної роздільної здатності ультраширокої оптики, то вона може відповідати числу мегапікселів у основного об'єктива (див. «Основний об'єктив») або бути нижчою, іноді — досить помітно (наприклад, 2 МП при основній оптиці більше ніж на 20 МП). Це пов'язано з тим, що надширококутний об'єктив нерідко відіграє другорядну роль, для якої невеликої роздільної здатності буває більш ніж достатньо.

Світлосила
Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижчою є світлосила, тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде пропускати менше світла, ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг: вона дає можливість вести зйомку на малих витримках, забезпечуючи стабільність зображення, а також полегшує зйомку при слабкій освітленості й зйомку з художнім розмиттям фону (боке). Однак для ультраширокого об'єктива ці можливості не так важливі, як для основної камери — подібні об'єктиви зазвичай мають специфічне призначення, і в них бажанішою нерідко виявляється мала світлосила, яка дає змогу збільшити глибину різкості. Так що загалом даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим при виборі.

Фокусна відстань
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею і центром об'єктива (сфокусованого на нескінченність), при якій на матриці виходить максимально чітке зображення. Утім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а так звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФВ) — умовний показник, що перерахований за особливими формулами; про нього й піде мова. За цим показником можна оцінювати й порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактичну фокусну відстань для цього використовувати не можна, оскільки при різному розмірі сенсора одна й та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду). (Також варто зазначити, що ЕФВ може бути значно більшою за товщину корпусу — нічого незвичайного в цьому немає, адже це умовний, а не реальний показник).

В будь-якому разі, від ЕФВ прямо залежить кут огляду й ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду й більший розмір окремих предметів, які потрапили до кадру, а зменшення цієї відстані, зі свого боку, дає змогу охоплювати ширший простір. Ультраширока оптика, за визначенням, повинна мати зовсім невеликі фокусні відстані — менші, ніж у відповідної основної оптики. Однак фокусні відстані «ультраширококутників» зазвичай лежать в діапазоні 13 – 26 мм; такі значення не рідкісні й серед основних об'єктивів. Водночас нічого нелогічного тут немає — річ у співвідношенні фокусних відстаней у кожному окремому смартфоні. Наприклад, апарат із основною оптикою на 25 мм може мати ультраширокий об'єктив на 16 або 17 мм; а моделі з основним об'єктивом меншим ніж на 24 мм зазвичай взагалі не мають додаткової ультраширокої оптики, оскільки з цією роллю цілком справляється наявний об'єктив. Також відзначимо, що різниця між цими типами оптики буває не настільки значною, як можна було б уявити; а в окремих апаратах обидві фокусні відстані взагалі однакові, відмінність у спеціалізації досягається через особливості обробки зображення в кожному об'єктиві.

Кут огляду (у градусах) Кут огляду характеризує величину простору, який охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, які бачить камера. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє в кадр, однак тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний із фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктива, і навпаки.

Відзначимо, що даний параметр загалом вважається важливим швидше для професійного використання камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані про кут огляду наводять найчастіше для смартфонів, які обладнані прогресивними камерами — у тому числі для того, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретних значень, то ультраширококутна оптика за визначенням має досить широкі кути охоплення — від 107° і вище; у деяких моделях цей показник досягає 125°.

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, яка встановлена в ультраширокому об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому разі такі дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно виділяється на загальному фоні. Із моделлю все доволі просто: знаючи назву сенсора, можна знайти детальні дані щодо нього. Розмір варто розглянути детальніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дробових частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/3.1" буде більшим, ніж 1/4". Більші матриці вважаються досконалішими, оскільки при тій же роздільній здатності вони дають можливість досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що завдяки більшій площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри й на нього потрапляє більше світла, що поліпшує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, що фактична якість картинки буде залежати й від низки інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більш досконалу камеру. Однак варто зазначити, що в ультрашироких об'єктивах сенсори зазвичай помітно дрібніші, ніж в основних — наприклад, досить поширеними варіантами є якраз згадані 1/3.1" і 1/4". Це пов'язано насамперед із другорядною роллю таких камер.

Телеоб'єктив

Характеристики телеоб'єктива основної камери, яка встановлена в телефоні.

Ці подробиці актуальні тільки для камер із кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») — причому не всіх, а лише тих, де є «вічко» з великою фокусною відстанню (помітно більшим, ніж в основному об'єктиві) і, відповідно, порівняно високим ступенем збільшення. Він і є телеоб'єктивом. У цьому ж пункті можуть зазначатися чотири головних параметри: роздільна здатність, світлосила, фокусна відстань і додаткові дані матриці.

Роздільна здатність (у мегапікселях, МП)
Роздільна здатність матриці, яка використовується для телеоб'єктива.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність зображення, яке отримується; а висока роздільна здатність «картинки», зі свого боку, дає можливість краще відображати дрібні деталі. З іншого боку, само по собі збільшення числа мегапікселів може призвести до погіршення загальної якості зображення — унаслідок меншого розміру кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки впливає мало — багато чого залежить також від розміру матриці, особливостей оптики й різних конструктивних хитрощів, які використовує виробник. Водночас відзначимо, що чим більше в камері мегапікселів — тим вища ймовірність того, що в ній реалізовані різні додаткові рішення, які спрямовані на поліпшення якості картинк...и.

Що стосується роздільної здатності телеоб'єктива, то вона, зазвичай, дещо нижча, ніж в основної оптики (див. «Основний об'єктив») або ж відповідає їй. Передбачати вищі значення в даному випадку не має сенсу з низки причин, зокрема тому, що ширококутному основному об'єктиву потрібен доволі значний запас пікселів для цифрового зуму, а для телеоб'єктива це не так критично — у нього ступінь наближення сам по собі досить високий.

Світлосила
Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижчою є світлосила, тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде пропускати менше світла, ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг: вона дає можливість вести зйомку на малих витримках, забезпечуючи стабільність зображення, а також полегшує зйомку за низької освітленості й зйомку з художнім розмиттям фону (боке). Однак для телеоб'єктива подібні можливості не такі важливі, як для основної камери — подібні об'єктиви зазвичай мають специфічне призначення, і в них бажанішою нерідко виявляється велика глибина різкості, яка досягається якраз при малій світлосилі. Так що загалом даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим при виборі.

Фокусна відстань
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею і центром об'єктива (сфокусованого на нескінченність), при якій на матриці виходить максимально чітке зображення. Утім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а так звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФВ) — умовний показник, що перерахований за особливими формулами; про нього й піде мова. За цим показником можна оцінювати й порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактичну фокусну відстань для цього використовувати не можна, оскільки при різному розмірі сенсора одна й та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду). (Також варто зазначити, що ЕФВ може бути значно більшою за товщину корпусу — нічого незвичайного в цьому немає, адже це умовний, а не реальний показник).

В будь-якому разі, від ЕФВ прямо залежить кут огляду й ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду й більший розмір окремих предметів, які потрапили до кадру, а зменшення цієї відстані, зі свого боку, дає змогу охоплювати ширший простір. А оскільки телеоб'єктиви повинні забезпечувати сильніше збільшення, ніж основна оптика, то вони за визначенням мають більшу фокусну відстань. Щоправда, порівняно з класичними телеоб'єктивами для цифрових камер ця відстань невелика — близько 50 – 60 мм, а то й менша за 40 мм (що для звичайного фотоапарата відповідає середньофокусній і ширококутній оптиці відповідно). Однак це не можна назвати недоліком, враховуючи особливості зйомки на смартфони. Крім того, бувають і винятки — смартфони з «далекобійною» оптикою на 80 і більше мм, що вже є цілком пристойним показником і для традиційної фотокамери.

Кут огляду (у градусах) Кут огляду характеризує величину простору, який охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, які бачить камера. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє в кадр, однак тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний із фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктива, і навпаки.

Відзначимо, що даний параметр загалом вважається важливим швидше для професійного використання камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані про кут огляду наводять найчастіше для смартфонів, які обладнані прогресивними камерами — у тому числі для того, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретно телеоб'єктивів, то в них ці кути відносно невеликі — нагадаємо, що високе збільшення в такій оптиці досягається саме за рахунок звуження поля зору. Здебільшого розмір цього поля лежить у діапазоні 45° – 52°.

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, яка встановлена в телеоб'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому разі такі дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно виділяється на загальному фоні. Із моделлю все доволі просто: знаючи назву сенсора, можна знайти детальні дані щодо нього. Розмір варто розглянути детальніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дробових частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/3.4" буде більшим, ніж 1/4". Більші матриці вважаються досконалішими, оскільки при тій же роздільній здатності вони дають можливість досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що завдяки більшій площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри й на нього потрапляє більше світла, що поліпшує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, що фактична якість картинки буде залежати й від низки інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більш досконалу камеру. Однак варто зазначити, що в телеоб'єктивах сенсори загалом помітно дрібніші, ніж в основних об'єктивах — наприклад, досить часто зустрічаються згадані вище варіанти 1/3.4" і 1/4". Це пов'язано здебільшого з другорядною роллю таких камер — невеликі матриці обходяться дешевше. Крім того, при «далекобійній» зйомці великий сенсор із низки причин не такий важливий, як при звичайній.

Дод. об'єктив

Характеристики додаткового об'єктива, встановленого в апараті.

Додатковим у цьому разі називається об'єктив, що не охоплений жодною з описаних вище трьох категорій (основний, теле-, ультраширокий), однак використовується безпосередньо для одержання фото і відео (тобто не є допоміжним — див. нижче). При цьому конкретний функціонал такого об'єктива може бути різним. В одних моделях встановлюються модулі специфічного призначення — наприклад, «портретна» оптика з більшою фокусною відстанню, ніж у основного модуля (проте меншою, ніж у телеоб'єктива). В інших апаратах можна зустріти додаткові модулі стандартної спеціалізації — наприклад, другий телеоб'єктив, що відрізняється за характеристиками від основного; дані по таким модулям теж наводяться тут.

Зміст конкретних характеристик детально розписаний вище, в пунктах, що стосуються основного об'єктива, телеоб'єктива і ультраширокої оптики. Тут же відзначимо окремі нюанси, що стосуються безпосередньо додаткових модулів або варті повторної згадки:
  • Роздільна здатність (в мегапікселях, МП). Сама по собі висока роздільна здатність лише підвищує деталізацію і не обов'язково покращує якість картинки. Проте велике число МП нерідко є ознакою прогресивної камери, де використані різні додаткові рішення для поліпшення якості.
  • Світлосила. Записується у вигляді дробу, наприклад f/1.9; чим більше число в позначенні — тим нижче світлосила і гірше світлопропускання об'єктива. Більше «світла» оптика обходиться дор...ожче, проте дозволяє добитися кращої якості зображення і дає більше можливостей загалом.
  • Фокусна відстань. Вказується в міліметрах. Напряму впливає на кут огляду і спеціалізацію об'єктива: невеликі фокусні відстані характерні для «ширококутників» і об'єктивів загальної спеціалізації, значні — для «портретників» і телеоб'єктивів.
  • Розмір матриці. Вказується в частках дюйма, наприклад 1/2.8". Більший сенсор обходиться дорожче і займає більше місця, проте дозволяє добитися кращої якості зображення.
  • OIS. Абревіатура, що позначає наявність оптичної стабілізації. Детальніше про такі системи див. нижче, тут же відзначимо, що вони характерні в основному для прогресивних камер: оптична стабілізація складніше і дорожче цифрової, однак більш ефективна.

Допоміжний об'єктив

Наявність допоміжного об'єктива в модулі основної (тилової) камери смартфона. Загальним для всіх допоміжних об'єктивів є те, що вони самостійно не здійснюють зйомку, а лише забезпечують основну камеру тими чи іншими корисними додатковими даними. А ось види цих даних і, відповідно, способи застосування допоміжних камер можуть бути різними.

Так, в одних смартфонах встановлюється додаткове «вічко» зовсім невеликої роздільної здатності, яке використовується для отримання спеціальної інформації про глибину різкості в деяких режимах зйомки (насамперед у портретному). Такий формат роботи надає ряд цікавих функцій — зокрема, дає можливість змінювати глибину фокусування на вже готовому знімку, переміщуючи фокус на той чи інший предмет. Ще один цікавий варіант — так звані ToF (часопрольотні) камери, які працюють за принципом далекомірів і здатні створювати 3D-моделі різних об'єктів (у тому числі зчитувати міміку з обличчя користувача). Зустрічаються й інші варіанти, як-от чорно-біла додаткова камера для розширення динамічного діапазону й світлосильна для поліпшення якості зйомки при слабкому освітленні.

Макрооб'єктив

Наявність в смартфоні макрооб'єктива. В одних моделях цю функцію виконує окреме спеціалізоване «вічко», в інших — об'єктив основної камери, що працює в особливому режимі.

Нагадаємо, макрозйомка, для якої застосовуються подібні об'єктиви — це спеціальний режим, що дозволяє отримувати дуже великі і деталізовані зображення мініатюрних предметів (наприклад, краплі роси або дрібної комахи). Такий режим найчастіше використовується як художній прийом, проте він може стати в нагоді і в інших цілях — наприклад, наукових. А наявність повноцінного макрооб'єктива означає, що смартфон має досить прогресивні можливості такої зйомки. При цьому зазначимо: основна камера вважається макрооб'єктивом тільки в тому випадку, якщо вона здатна здійснювати макрозйомку з відстані 3 см або менше.

Тепловізор

Тепловізор дає змогу отримувати теплову карту місцевості, яка накладається на зображення з основної камери. Тобто тепловізор і камера смартфона працюють у зв'язці. Сфера застосування тепловізора дуже широка. Завдяки тепловому сенсору можна виявляти: місця витоку тепла з будівлі; проводку, що гріється; наявність тварин в окрузі, коли вже стемніло тощо. Для використання мобільного тепловізора передбачається спеціальне ПЗ, за аналогією з програмою камери смартфона. Зрозуміло, можливості мобільного тепловізора сильно поступаються потенціалу окремої теплової візуючої техніки. Зокрема тепловізор на мобільному телефоні дає картинку з мінімальною роздільною здатністю, у межах близько 80х60 пікселів. Може застосовуватися в будівельних телефонах і місцями може замінити професійний тепловізор.

Зйомка Full HD (1080p)

Роздільна здатність і максимальна частота кадрів, забезпечувані основною камерою телефону при відеозапису у форматі Full HD (1080p) з нормальною швидкістю, без використання сповільненої зйомки (якщо вона є).

Стандартною роздільною здатністю для даного формату є 1920х1080; є й інші варіанти роздільних здатностей, проте в мобільних телефонах вони практично не зустрічаються. Зазначимо, що це може бути як максимальна роздільна здатність зйомки, так і один із порівняно простих варіантів на додаток до більш прогресивних стандартів (таких як UltraHD 4K). При цьому Full HD вважається більш ніж пристойною роздільною здатністю за сучасними мірками, і водночас вона може підтримуватися навіть досить простими і недорогими смартфонами.

Що стосується частоти кадрів, то при звичайній зйомці в Full HD фактично зустрічаються два значення — Full HD 30 к/с і Full HD 60 к/с. Більш висока частота кадрів дозволяє досягти дуже плавного відображення динамічних сцен — навіть об'єкти, що швидко рухаються в кадрі, видно максимально чітко, майже без змазування. Втім, невисока швидкість зйомки теж має свої переваги — вона дозволяє зменшити обсяги матеріалів, що знімаються. Тому в смартфонах з підтримкою 60 до/з може передбачатися можливість знизити частоту кадрів до 30 к/с. А ось швидкості вище 60 к/с застосовуються вже для зйомки сповільненого відео (slow-mo); докладніше про це див. «Швидкісна зйомка (slow-mo)».

Уповільнена зйомка (slow-mo)

Частота кадрів, яку підтримує телефон при уповільненій зйомці (slow-mo).

Загалом таку зйомку називають «швидкісною» тому, що вона відбувається на підвищеній частоті кадрів (більше 60 к/с). У результаті при відтворенні на звичайній швидкості (60 к/с і нижче) відео виглядає сповільненим (звідси назва «slow-mo»). Подібне сповільнення може застосовуватися просто для розваги і як художній прийом, і навіть з науковою метою — щоб зафіксувати рух, надто швидкий для його сприйняття людиною. У будь-якому разі чим вища частота кадрів slow-mo — тим сильніше можна сповільнити відео й тим більш досконалою в цьому плані є камера; мінімальним значенням нині фактично є 120 к/с, а в сучасних апаратах цей показник складає 480 к/с і навіть більше (в окремих моделях — понад 7 тисяч кадрів у секунду). З іншого боку, чим вища частота кадрів — тим продуктивнішою повинна бути графічна частина; а це, зі свого боку, впливає на ціну апарата, іноді досить помітно.

Також відзначимо, що зйомка slow-mo може бути доступною лише на певних роздільних здатностях, далеко не завжди максимальних; ці моменти можуть прямо уточнюватися в характеристиках смартфона.

Зйомка Ultra HD (4K)

Роздільна здатність і максимальна частота кадрів, які забезпечує основна камера телефона під час зйомки відео у форматі UltraHD (4K) з нормальною швидкістю, без використання сповільненої зйомки (якщо вона є).

UHD 4K — найпрогресивніший із найбільш поширених стандартів відео з високою роздільною здатністю (існують прогресивніші стандарти, проте в смартфонах вони практично не зустрічаються). Він включає кілька варіантів роздільної здатності; у смартфонах найчастіше зустрічається 3940х2160 і 4096х3112.

Від частоти кадрів, зі свого боку, залежить те, наскільки плавним виглядатиме відео, наскільки чітко в ньому буде видно предмети, які швидко рухаються. При звичайній (не сповільненій) зйомці в сучасних HD-стандартах, включаючи UHD, фактично використовуються два варіанти — 30 к/с і 60 к/с. Другий варіант дає можливість отримати дуже плавне відео, з хорошою деталізацією руху в кадрі й майже без розмиття на динамічних сценах. Однак така частота кадрів у цьому разі вимагає високої обчислювальної потужності, тому можливість зйомки Ultra HD 4K на 60 к/с зустрічається переважно у висококласних смартфонах. Зі свого боку, швидкості вище 60 к/с призначені вже для сповільненої зйомки відео (slow-mo); докладніше про це див. «Уповільнена зйомка (slow-mo)», а тут відзначимо, що slow-mo саме в роздільній здатності 4K реалізувати в смартфонах досить складно — знову ж таки у зв'язку з висо...кими апаратними вимогами.

Зйомка вище 4K

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів, забезпечувані основною камерою під час зйомки відео у форматі вище 4K.

Смартфони з такою можливістю найчастіше використовують стандарт 6K, що передбачає роздільну здатність 6144х3240 або 7680х4320. Така роздільна здатність висуває досить високі вимоги до апаратної частини, а сам стандарт (станом на 2020 рік) лише набирає популярність. Тому і апаратів з його підтримкою поки що випускається небагато, в основному це моделі топового рівня.

Що стосується частоти кадрів, то чим вона вища — тим більше плавним і згладженим виходить відео; а зйомка більше ніж на 60 к/с використовується для створення відео з ефектом уповільнення. З іншого боку, збільшення швидкості, знову ж таки, підвищує вимоги до «начинки» апарата. У світлі цього при роботі з роздільними здатностями вище 4K в смартфонах частота кадрів зазвичай не перевищує 30 к/с, а в окремих моделях вона і зовсім становить лише 15 к/с.

Оптична стабілізація

Наявність оптичної стабілізації в основній камері мобільного телефона.

Оптична стабілізація відбувається за рахунок системи рухомих лінз і гіроскопів, яка компенсує дрібні зрушення й струси. Таким чином, зображення, сформоване об'єктивом, потрапляє на матрицю вже стабілізованим. Донедавна такі системи були надто громіздкими для використання в мобільних телефонах, і стабілізація здійснювалася електронним чином — за рахунок резерву площі на матриці. Однак у наш час усе більше моделей оснащуються оптичною стабілізацією. Головною перевагою таких систем перед електронними є можливість задіяти всю площу матриці, що позитивно позначається на якості знімків. З іншого боку, оптичні стабілізатори помітно складніші й дорожчі, тому вони застосовуються в основному в смартфонах топового рівня, оснащених висококласними камерами.

Оптичний зум

Наявність оптичного збільшення в основній камері смартфона (в модулях на декілька об'єктивів — хоча б в одному об'єктиві, зазвичай основному).

Таке збільшення здійснюється за рахунок руху лінз в об'єктиві камери: зміщення лінз зменшує кут огляду, в результаті предмети, що залишилися в кадрі, виглядають більшими. Це більш ефективно, ніж цифровий зум, коли окрема ділянка зображення з матриці розтягується на весь кадр: оптичне збільшення, на противагу цьому, дозволяє задіяти всю площу матриці і знімати на повній роздільній здатності незалежно від ступеня наближення. З іншого боку, системи рухомих лінз досить складні та дорогі, а досягти потужного оптичного зума в смартфонах складно через обмеження за розмірами. Тому ця особливість зустрічається переважно в прогресивних апаратах з розширеними фотографічними можливостями, і навіть там кратність оптичного збільшення невелика — з певного моменту камера перемикається на цифровий зум або на окремий телеоб'єктив (зустрічається і такий формат роботи).

Також відзначимо, що не варто плутати цю функцію зі збільшенням камерами (див. нижче): оптичний зум здійснюється засобами тільки одного об'єктива, без перемикання між камерами.

Збільшення камерами

Ступінь збільшення, забезпечувана телефоном за рахунок зміни основних камер — перемикання з оптики, що має найменшу фокусну відстань, на об'єктив з найбільшою фокусною відстанню.

Детальніше про телефони з кількома об'єктивами див. «Кількість об'єктивів» вище. А тут вказується, яке наближення забезпечує найбільш «далекобійна» основна камера порівняно з об'єктивом, що має найширший кут огляду. Приміром, якщо смартфон має три основних камери — основну, ультраширококутну і телеоб'єктив — в даному пункті буде вказана різниця між останніми двома, тим самим можна визначити смартфони з гарним зумом, який нами прийнятий на рівні збільшення 4х. При цьому враховується тільки збільшення вихідного, необробленого зображення, що виникає за рахунок перемикання між об'єктивами; програмне збільшення «картинки» (цифровий зум) до уваги не береться. А якщо одна з порівнюваних камер має оптичний зум (див. вище) — для порівняння беруться вихідні характеристики, без використання зуму.

Фактичне збільшення камерами може не відповідати збільшенню, вказаному виробником, оскільки це різні характеристики; докладніше див. «Заявлене збільшення». Також відзначимо, що не варто плутати цю функцію з уже згаданим оптичним зумом: останній здійснюється засобами лише одного об'єктива, без перемикання між камерами.

Заявлене збільшення

Ступінь збільшення основної камери, заявлена виробником.

У цьому пункті наводиться цифра, зазначена в характеристиках телефону самим виробником. Варто враховувати, що конкретний зміст цієї характеристики може бути різним — залежно від особливостей конструкції та конкретного бренду. Наприклад, у моделях з одним об'єктивом тут зазвичай вказуються характеристики оптичного зума (див. вище). Якщо основних камер декілька — може враховуватися збільшення за рахунок перемикання між ними, причому заявлена цифра може помітно відрізнятися від фактичного збільшення камерами (див. вище). Наприклад, в одних моделях виробник вказує різницю між «далекобійною» і звичайною камерами, тоді як у пункті «Збільшення камерами» наводиться різниця між «далекобійною» і ширококутною оптикою; в таких випадках перша цифра буде менше другої. Можлива й протилежна ситуація — наприклад, якщо телеоб'єктив оснащується оптичним зумом, виробник може взяти для розрахунків дані телеоптики на максимальному зумі, тоді як збільшення камерами вказується без урахування даної функції.

Спалах

Наявність спалаху у основної камери телефону.

Спалах — лампа для підсвічування сцени, що фотографується — відчутно розширює можливості зйомки. Зокрема, вона дозволяє знімати при слабкому освітленні і проти яскравого світла. Крім того, спалах зазвичай можна використовувати також в ролі ліхтарика (див. «Додатково»), що позбавляє від необхідності встановлювати в телефон два джерела світла.

Тест DxOMark

Результат, який показала основна камера смартфона в рейтингу DxOMark.

DxOMark — один із найбільш популярних і авторитетних ресурсів, які присвячені експертному тестуванню камер, у тому числі в смартфонах. За результатами тестів камера отримує певну кількість балів; чим більше балів — тим вища підсумкова оцінка. До топу DxOMark у нашому каталозі ввійшли рішення, які набрали не менше 80 балів; а оцінка більш ніж 90 балів дає змогу однозначно говорити про високий клас камери, навіть якщо апарат формально не відноситься до «камерофонів».

Форм-фактор

Загальна конструкція та розташування фронтальної камери.

Каплевидна. Камера, розташована в характерному вирізі на верхній стороні дисплея. Такий виріз має невеликі розміри і за формою нагадує краплю, що звисає з верхнього краю екрану — звідси і назва. Завдяки подібному компонуванні камера забирає у дисплея дуже небагато місця, і більшість апаратів з цією особливістю мають дуже велике співвідношення екран/корпус (див. вище) — 80 % і більше (хоча є і виключення).

В дисплеї. Камера, розташована в круглому вирізі, який зроблений прямо в дисплеї. Від описаних вище краплеподібних такі камери відрізняються тим, що не контактують з краями екрана. Завдяки цьому співвідношення дисплей/корпус виходить максимально можливим — зазвичай, більше 80 %, а то й більше 85 % (що дозволяє говорити про безрамковий екран).

Висувна. Камера, розташована на рухомому елементі — слайдері; роль слайдера може грати як вся задня панель, так і невелика деталь, що включає тільки «вічко». У будь-якому випадку така камера в неробочий час прихована за передньою панеллю, а для її використання потрібно висунути слайдер. Подібна конструкція складніша, дорожча і трохи менш надійна, ніж моноблочна, натомість вона має дві важливі переваги. По-перше, фронтальна камера не займає місця на передній панелі, і цю панель можна практично цілком виділити під екран,...максимально зменшивши товщину верхньої межі. По-друге, в слайдер можна без особливих труднощів вбудувати прогресивну і порівняно велику камеру — здвоєну/строєну, світлосильну і т. п. Власне, більшість смартфонів з цим типом корпусу якраз і відрізняються висококласними фронтальними камерами.

Кількість об'єктивів

Кількість об'єктивів, передбачених у фронтальній камері смартфона. Класичний варіант це один модуль, тому даний параметр вказується в тому випадку, якщо ця кількість більша за один; зазвичай подібні смартфони мають два, рідше — три фронтальних об'єктиви, кожен зі своєю матрицею (тобто, фактично, кілька окремих фронтальних камер). При цьому зазначимо, що ІЧ-камера для FaceID (див. «Введення даних») у цьому разі не враховується і другим (третім) об'єктивом не вважається.

Сенс використання декількох «вічок» полягає в тому, щоб розширити загальні можливості зйомки та/або поліпшити якість зображення. Конкретна реалізація цих ідей у різних смартфонах може бути різною. Наприклад, досить популярні апарати, де другий об'єктив має зовсім невисоку роздільну здатність і виконує допоміжну функцію — він застосовується для отримання службової інформації про глибину різкості, що дає можливість змінювати точку фокусування навіть після зйомки, на вже готовому фото. Серед інших варіантів — оптика для замірювання глибини кольору (RGB-depth) й поліпшення передачі кольору основної камери; додатковий надширококутний об'єктив, який буде корисний для селфі в обмежених умовах тощо.

Також варто відзначити, що окремий випадок становлять три фронтальні камери в апаратах типу «розкладачка» або «екран, який згинається» (див. «Тип корпусу»). У таких пристроях об'єктиви можут...ь бути розділені по сторонах апарата — найчастіше два «вічка» встановлюються на внутрішній стороні, а одне — на зовнішній. Таким чином, швидко зробити селфі можна, не відкриваючи корпус, а для більш прогресивних можливостей можна скористатися внутрішнім модулем.

Основний об'єктив

Роздільна здатність основного об'єктива фронтальної камери, встановленої в телефоні. Для моделей з кількома об'єктивами (див. «Фронтальна камера» — «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», що відповідає за основну частину зйомки і не має яскраво вираженої спеціалізації (допоміжний, надширококутний тощо).

Першопочатково фронтальні камери призначалися для відеозв'язку, однак нині головною, а для багатьох користувачів — фактично єдиною їх функцією є все ж таки зйомка селфі. Тому хоча роздільна здатність таких камер загалом нижча ніж в основних, серед них теж зустрічаються доволі солідні показники — 8 МП, 13 МП, а в спеціалізованих «селфі-смартфонах» — 16 МП і навіть 20 МП і вище. Більш низькі значення — 5 МП, а також 2 МП — характерні переважно для бюджетних і відверто застарілих апаратів.

Також варто нагадати, що роздільна здатність матриці сама по собі визначає тільки деталізацію знімків і не впливає на загальну якість зйомки; з іншого боку, більша кількість мегапікселів нерідко означає досконалішу камеру, з низкою технічних рішень, призначених для забезпечення високої якості знімків. Саме тому, з одного боку, прихильникам якісних селф є сенс шукати фронтальні модулі з вищою роздільною здатністю; з іншого боку, камери з одн...аковою роздільною здатністю можуть помітно відрізнятися за кінцевою якістю матеріалів. А тому, якщо можливості зйомки селфі мають для вас вирішальне значення — варто звертати увагу не лише на кількість мегапікселів, але й на фактичні приклади знімків з тієї чи іншої камери (наприклад, в оглядах).

Світлосила

Світлосила основного об'єктива фронтальної камери, що встановлена в телефоні. Для моделей із кількома об'єктивами (див. «Фронтальна камера» — «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», яке відповідає за головну частину зйомки й не має яскраво вираженої спеціалізації (допоміжний, надзвичайно ширококутний тощо).

Даний параметр позначається дробом, наприклад f/1.7; чим менше число в такому означенні — тим вищою є світлосила, тим більше світла здатен пропустити об'єктив. Теоретично вища світлосила покращує якість зйомки при низькому освітленні, зменшує ефект розмиття рухомих предметів у кадрі й може стати в нагоді для створення красивого розмиття фону; проте на практиці шукати світлосильну фронтальну камеру ( f/1.9 і вище) має сенс зазвичай у тих випадках, коли ви плануєте знімати селфі часто й багато, а також хочете досягти максимальної якості таких знімків.

2-ий об'єктив

Роздільна здатність другої фронтальної камери смартфа.

Детальніше про здвоєні камери див. «Кількість об'єктивів» вище. Що стосується роздільної здатності другої камери в смартфонах схожого рівня воно може бути різним, оскільки додаткові камери можуть мати різне призначення. Приміром, якщо камера відповідає за обробку службових даних про фокусування і глибину різкості (для того, щоб ці параметри можна було міняти на готовому знімку) — високий показник їй не потрібен. А якщо камера використовується безпосередньо для зйомки (наприклад, чорно-білої, для підвищення світлосили) — тоді сенс роздільної здатності той самий, що і в головній камері.

Світлосила (2-ий об'єктив)

Світлосила другої фронтальної камери смартфона.

Детальніше про кількість фронтальних камерах див. «Кількість об'єктивів» вище. Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижче світлосила, тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде пропускати менше світла, ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері цілий ряд переваг: вона дозволяє знімати на малих витримках, зводячи до мінімуму ймовірність «шуму», а також полегшує зйомку при недостатньому освітленні і зйомку з художнім розмиттям фону (боке). Однак для додаткових камер цей параметр не настільки важливий, як для основної — такі камери можуть мати специфічне призначення, для якого не завжди потрібна висока світлосила. Так що загалом даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим при виборі.

Зйомка Full HD (1080p)

Можливості фронтальної камери зі зйомки відео у форматі Full HD (1080p)

У цьому пункті вказується як мінімум роздільна здатність зйомки; теоретично формат Full HD охоплює кілька роздільних здатностей, проте на практиці серед смартфонів не зустрічається інших варіантів, крім 1920х1080. Також у характеристиках може уточнюватися максимальна частота кадрів. Загалом чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде виглядати відео; показник 30 к/с у такому сенсі вважається нормальним, 60 к/с — дуже хорошим. А якщо апарат підтримує швидкість зйомки 120 к/с і більше — це значить, що він здатний знімати сповільнене відео.

Зйомка Ultra HD (4K)

Можливості фронтальної камери зі зйомки відео у форматі Ultra HD (4K).

У цьому пункті вказується як мінімум роздільна здатність зйомки; стандарт 4K охоплює декілька варіантів роздільних здатностей, у мобільних апаратах може зустрічатися, зокрема 3840х2160 і 4096х3112. Крім того, в характеристиках може уточнюватися максимальна частота кадрів. Загалом чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде виглядати відео; показник 30 к/с у такому сенсі вважається нормальним, 60 к/с — дуже хорошим. А значення 120 к/с і вище дають можливість знімати сповільнене відео, однак у випадку 4K подібна можливість практично не зустрічається через високі вимоги до апаратної частини.

Оптична стабілізація

Наявність системи оптичної стабілізації у фронтальній камері мобільного телефона.

Така система згладжує тремтіння і струси об'єктива за рахунок рухомих лінз і гіроскопів, які відстежують дрібні переміщення корпуса й компенсують їх. Її головною перевагою перед електронною стабілізацією є те, що оптичному способу не потрібен резерв на матриці, він дає змогу використовувати всю її площу, що позитивно впливає на якість знімків. Крім того, оптичний стабілізатор може застосовуватися в поєднанні з електронним, що забезпечує максимальну ефективність. З іншого боку, подібні системи досить складні й дорогі. Тому наявність оптичної стабілізації фронтальної камери означає приналежність до високого класу пристроїв, створених спеціально для якісних селфі.

Спалах

Наявність спалаху у фронтальної камери телефона.

Ця функція стане в нагоді насамперед шанувальникам селфі, які хотіли б знімати чіткі, добре освітлені автопортрети незалежно від навколишнього освітлення. Найпопулярніший варіант застосування спалаху — підсвічування в сутінках або темряві (наприклад, увечері або в темному приміщенні). Також спалах може стати в нагоді під час зйомки навпроти яскравого світла, коли обличчя опиняється в тіні й без додаткового підсвічування його було б погано видно.

Зазначимо, що в деяких смартфонах роль підсвічування для фронтальної камери може грати екран — у момент зйомки він спалахує яскравим білим світлом. Однак така функція спалахом не вважається.

Топ DxOMark

Результат, який показала фронтальна камера смартфона в рейтингу DxOMark.

DxOMark — один із найбільш популярних і авторитетних ресурсів, присвячених експертному тестуванню камер, у тому числі в смартфонах. За результатами тестів камера отримує певну кількість балів; чим більше балів — тим вищий результат. І результат в 80 балів і більше дозволяє віднести модель до топу DxOMark серед фронтальних камер.

Стандарти зв'язку

Стандарти зв'язку, підтримувані мобільним телефоном. У сучасному світі активно використовуються декілька стандартів, що належать до різних поколінь: GSM, 3G, 4G (LTE)VoLTE або без нього), 5G, CDMA. Вони розрізняються як за характеристиками, так і по поширеності в різних країнах:

— GSM. Найбільш ранній зі стандартів зв'язку, що зустрічається в сучасних телефонах. Відноситься до другого покоління (2G). Дає змогу здійснювати голосові дзвінки з прийнятною якістю звуку, а також передавати дані зі швидкістю до 474 Кбіт/с (при використанні технології EDGE). В наш час GSM вважається остаточно застарілим, він практично повсюдно витіснений більш прогресивними стандартами наступних поколінь (3G, 4G тощо). Однак підтримка 2G зустрічається в більшості сучасних апаратів — не стільки з практичної необхідності, скільки через технічні особливості. Річ у тім, що практично всі актуальні в наш час стандарти зв'язку є надбудовами над GSM, і модулі для роботи з цими стандартами майже гарантовано виходять сумісними ще й з GSM.

— 3G. У широкому розумінні категорія 3G (зв'язок третього покоління) включає в себе декілька стандартів. Проте на вітчизняному ринку мобільних телефонів під цим терміном мова йде про конкретно зв'язок формату UMTS. Цей стандарт є розвитком GSM, подібні мережі нерідко розгортаються на базі готових мереж 2 покоління і можуть без проблем обслуго...вувати GSM-телефони. Конкретно UMTS забезпечує швидкість передачі даних від 2 до 70 Мбіт/с, залежно від додаткових технологій, впроваджених у конкретного оператора. Це вже можна порівняти зі стаціонарним доступом в Інтернет; наприклад що, незважаючи на поширення нових стандартів, 3G-зв'язок і телефони під нього все ще залишаються досить популярними — тим більше, що такі апарати сумісні з 4G і 5G мережами.

— 4G (LTE). Зв'язок 4 покоління на основі стандарту LTE; інші стандарти 4G в мобільних телефонах не використовуються. LTE є подальшим розвитком 3G (UMTS), розгортається на основі тієї ж технічної бази, проте працює на більш високих швидкостях — до 173 Мбіт/с, що може бути порівняно з повноцінним широкосмуговим підключенням до Інтернету. Мережі LTE комерційно експлуатуються в багатьох країнах світу, однак далеко не у всіх; тому перед покупкою 4G-сумісного телефону не завадить уточнити, чи можна буде використовувати всі його можливості у вашому регіоні. Також відзначимо, що голосові дзвінки через LTE («VoLTE») є окремою темою; детальніше див. нижче.

— 5G. Подальший, після 4G, розвиток стандартів мобільного зв'язку. В офіційних специфікаціях цього покоління заявлена пікова швидкість 20 Гбіт/с на прийом і 10 Гбіт/с на передачу, гарантована швидкість (при високому завантаженні мереж) в 100 та 50 Мбіт/с відповідно, а також ряд рішень, спрямованих на підвищення надійності і загальної якості зв'язку. Набір таких рішень включає, зокрема, багатоелементні антенні решітки (Massive MIMO) і технології формування спрямованого променя (Beamforming) на базових станціях, а також можливість прямого зв'язку між абонентськими пристроями. При всьому цьому даний стандарт дозволяє знизити енергоспоживання в порівнянні з попередниками.
Окремо варто торкнутися чуток про шкоду 5G-зв'язку для здоров'я. Згідно з сучасними науковими даними, такий зв'язок не представляє небезпеки для організму людини, а згадані чутки являють собою конспірологічні теорії, що не підтверджуються ніякими вагомими аргументами.

— VoLTE. VoLTE є не окремим стандартом зв'язку, а технологією, що застосовується в пристроях з підтримкою 4G LTE (див. вище). Назва цієї функції розшифровується як «голосовий зв'язок через LTE», це відповідає її основній специфіці. Річ у тім, що першопочатково стандарт LTE був створений для передачі даних (простіше кажучи, доступу в Інтернет) і не підтримував класичний голосовий зв'язок в мобільних мережах; такий формат роботи досі зустрічається в деяких моделях 4G-телефонів. Щоб виправити ситуацію, і була створена технологія VoLTE. Вона дозволяє при розмовах по телефону використовувати всі можливості мереж 4 покоління, забезпечуючи дуже чітку і якісну передачу звуку. Так що якщо ви плануєте часто користуватися голосовими дзвінками в LTE-мережах — варто звернути увагу на пристрої з цією особливістю.

— CDMA. Мережі CDMA користувачам відомі насамперед за діяльністю операторів, що надають можливість отримати мобільний телефон з прямим міським номером. У свій час ці мережі конкурували з GSM і більш прогресивними стандартами на його основі, однак по мірі розвитку і здешевлення мобільного зв'язку CDMA-оператори здебільшого згорнули діяльність на ринку голосового зв'язку і переключилися на послуги мобільного доступу в Інтернет. Тут варто зазначити, що технології передачі даних EV-DO Rev.A і Rev.B, доступні в мережах CDMA, здатні забезпечити швидкість підключення на рівні мереж третього покоління (до 3.1 Мбіт/с у першому випадку і до 14,7 Мбіт/с у другому), тому подекуди ці послуги просувалися і просуваються під маркуванням 3G. Проте не варто плутати таке підключення з 3G на основі UMTS (див. вище) — це два принципово різних стандарти несумісні один з одним. Грубо кажучи, якщо мова йде про 3G в мобільному телефоні — як правило, мова йде про UMTS, а ось 3G-модеми частіше використовують CDMA (EV-DO).

Варто зазначити, що стандарти GSM, 3G і 4G (саме в такому порядку), по суті, є етапами розвитку мобільних мереж одного типу. На практиці це означає, що телефон з підтримкою більше пізнього стандарту за визначенням підтримує більше ранні — наприклад, апарат з LTE здатний працювати і з GSM і 3G.

Також потрібно враховувати, що в межах одного стандарту можуть використовуватися різні діапазони, і не всі з них можуть підтримуватися в мобільному апараті. Правда, телефони, що офіційно продаються в певній країні, зазвичай оптимізовані під місцеві мережі, і з ними проблем не повинно виникати. Але от якщо пристрій планується ввезти з іншої країни, і для місцевого ринку воно не призначалося — має сенс заздалегідь уточнити сумісність по діапазонах. Інакше може виникнути ситуація, коли апарат просто «не побачить» мережу, хоча формально він буде сумісний з певним стандартом зв'язку.

Комунікації

Види комунікацій, підтримувані апаратом крім мобільних мереж.

Даний список включає два види характеристик. Перший – це безпосередньо технології зв'язку: Wi-Fi (включаючи прогресивні стандарти Wi-Fi 5 (802.11ac) , Wi-Fi 6 (802.11ax) і Wi-Fi 6E (802.11ax)), Bluetooth (в тому числі найновіше на 2020 рік покоління Bluetooth v 5), NFC, USB OTG, а також ІЧ-порт. Другий різновид – додаткові функції, які реалізуються через той чи інший стандарт зв'язку: це насамперед підтримка aptX (в тому числі aptX HD), мультимедійна технологія DLNA і навіть вбудована рація. Ось докладніший опис кожної з цих характеристик:

— Wi-Fi 4 (802.11 n). Першопочатково Wi-Fi — технологія бездротового зв'язку, яка в сучасних телефонах може застосовуватися як для виходу в Інтернет через бездротові точки доступу, так і для прямого зв'язку з іншими пристроями (зокрема, фотокамерами і дронами). Wi-Fi є обов'язковим для смартфонів, а ось в традиційних телефонах зустрічається вкрай рідко. Конкретно ж Wi-Fi 4 (802.11 n) забезпечує швидкість передачі даних до 600 Мбіт/с і використовує відразу два...частотні діапазони — 2,4 ГГц і 5 ГГц, завдяки чому сумісний і з більш ранніми стандартами 802.11 b/g, і з більш новим Wi-Fi 5 (див. нижче). Wi-Fi 4 за сучасними мірками вважається порівняно скромним стандартом, однак для більшості задач його все одно цілком достатньо.

— Wi-Fi 5 (802.11 ac). Стандарт Wi-Fi (див. вище), який є спадкоємцем Wi-Fi 4. В теорії підтримує швидкості до 6,77 Гбіт/с, а також використовує діапазон 5 ГГц — він менш завантажений сторонніми сигналами і більш стійкий до перешкод, ніж традиційний 2,4 ГГц. В цілях сумісності в смартфоні з модулем Wi-Fi 5 може передбачатися підтримка і більш ранніх стандартів, однак цей момент не завадить уточнити окремо.

— WiGig (802.11 ad). Подальший, після Wi-Fi 5, розвиток стандартів Wi-Fi, що характеризується, насамперед, використанням діапазону 60 ГГц. За максимальною швидкістю фактично не відрізняється від Wi-Fi 5, однак вища частота збільшує пропускну здатність каналу, завдяки чому при одночасному зв'язку декількох гаджетів з одним загальним пристроєм (наприклад, роутером) швидкість зв'язку падає не так сильно, як у попередніх стандартах. З іншого боку, сигнал 802.11 ad майже не здатний проходити крізь стіни; виробники використовують різні хитрощі для компенсації цього недоліку, однак найкраща якість зв'язку все одно досягається лише при прямій видимості. Обладнання під стандарт WiGig поки що випускається порівняно мало, а з більш ранніми версіями Wi-Fi він не сумісний; тому в смартфонах зазвичай передбачається підтримка і інших стандартів.

— Wi-Fi 6 (802.11 ax). Стандарт, розроблений як безпосередній розвиток і удосконалення Wi-Fi 5. Використовує діапазони від 1 до 7 ГГц — тобто здатний працювати і на стандартних частотах 2,4 ГГц і 5 ГГц (зокрема з обладнанням попередніх стандартів), і в інших смугах частот. Максимальна швидкість передачі даних збільшилася до 10 Гбіт/с, проте основною перевагою Wi-Fi 6 стало навіть не це, а подальша оптимізація одночасної роботи декількох пристроїв на одному каналі (поліпшення технічних рішень, застосованих в Wi-Fi 5 і WiGig). Завдяки цьому Wi-Fi 6 дає найменше з сучасних стандартів падіння швидкості при завантаженому каналі.

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. У мобільних телефонах використовується переважно для підключення навушників, гарнітур і наручних гаджетів на зразок фітнес-браслетів, проте можливі й інші способи застосування — режим пульта ДУ, пряма передача файлів тощо. В сучасних мобільниках можуть зустрічатися різні версії Bluetooth, ось їх особливості:
  • Bluetooth v 2.0. Найстаріший з сучасних стандартів, що забезпечує лише базові можливості і швидкість зв'язку до 2,1 Мбіт/с. Зустрічається вкрай рідко, серед окремих моделей бюджетних телефонів (не смартфонів).
  • Bluetooth v 2.1. Оновлена версія стандарту 2.0, отримала ряд поліпшень, які стосуються сумісності різнотипних пристроїв і безпеки підключення. Більш популярна, ніж попередниця, однак також використовується в основному в недорогих моделях, переважно не-смартфонах.
  • Bluetooth v 3.0. Версія, в якій до базових можливостей Bluetooth 2.1 був доданий швидкісний канал на 24 Мбіт/с — для обміну великими об'ємами даних. При цьому Bluetooth-модуль автоматично визначає об'єм інформації, що передається, і вибирає, яке з'єднання використовувати — звичайне або високошвидкісне.
  • Bluetooth v 4.0. Принципове оновлення (після версії 3.0), що представило ще один формат передачі даних — Bluetooth з низьким енергоспоживанням (LE). Цей протокол розроблений в основному для мініатюрних пристроїв, що передають невеликі об'єми інформації, таких як фітнес-браслети і медичні датчики. Bluetooth LE дає можливість значно економити енергію при подібному зв'язку.
  • Bluetooth v 4.1. Розвиток і удосконалення Bluetooth 4.0. Одним з ключових удосконалень стала оптимізація спільної роботи з модулями зв'язку 4G LTE — щоб Bluetooth і LTE не створювали перешкод один одному. Крім того, у цій версії з'явилася можливість одночасного використання Bluetooth-пристрою в декількох ролях — наприклад, для дистанційного управління зовнішнім пристроєм з одночасною трансляцією музики на навушники.
  • Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth. Принципових оновлень не представив, проте отримав ряд поліпшень, які стосуються надійності і захисту від перешкод, а також покращену сумісність з «Інтернетом речей» (Internet Of Things)
  • Bluetooth v 5.0. Версія, представлена в 2016 році. Ключовими нововведеннями стало подальше розширення можливостей, пов'язаних з «Інтернетом речей». Зокрема, в протоколі Bluetooth Low Energy (див. вище) з'явилася можливість збільшувати швидкість передачі даних вдвічі (до 2 Мбіт/с) ціною зменшення дальності, а також збільшувати дальність вчетверо ціною зменшення швидкості; крім того, був введений ряд поліпшень, які стосуються одночасної роботи з великою кількістю підключених пристроїв.
  • Bluetooth v 5.1. Оновлення описаної вище версії v 5.0. Крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, у цьому оновленні була реалізована така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому з'являється можливість визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра, що може стати в нагоді, наприклад, при пошуку бездротових навушників.
  • Bluetooth v5.2. Наступне, після 5.1, оновлення Bluetooth 5 покоління. Основними нововведеннями в даній версії став ряд поліпшень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE і новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на декількох пристроях.


— Підтримка aptX. Технологія aptX була розроблена для поліпшення якості звуку, що передається по Bluetooth. При передачі звуку в звичайному форматі, без aptX, сигнал досить сильно стискається, що позначається на якості звучання; це не критично при розмові по телефону, проте може помітно зіпсувати враження від прослуховування музики. Зі свого боку, aptX дає змогу передавати звук практично без стиснення і досягати якості звучання, порівнянної з дротовим підключенням. Такі можливості особливо оцінять меломани, які віддають перевагу Bluetooth-навушникам або бездротовій акустиці. Звичайно, для використання aptX його повинні підтримувати і смартфон, і зовнішній аудіопристрій.

— Підтримка aptX HD. aptX HD являє собою подальший розвиток і поліпшення оригінальної технології aptX, що дає змогу передавати звук у ще більш високій якості — Hi-Res (24-bit/48kHz). За заявою творців, цей стандарт дає можливість досягти якості сигналу, що перевершує AudioCD, та чистоти звуку, порівнянної з дротовим зв'язком. Останнє нерідко піддається сумніву, однак можна стверджувати, що загалом aptX HD забезпечує дуже високу якість звуку. З іншого боку, всі переваги цієї технології стають помітні тільки на Hi-Res аудіо з якістю 24-bit/48kHz або вище; у іншому разі якість обмежується не стільки особливостями з'єднання, скільки властивостями вихідних файлів.

— Підтримка aptX LL. Модифікація технології aptX, розрахована на максимальне зниження затримок при передачі сигналу. Кодування і декодування сигналу при передачі звуку через Bluetooth з aptX неминуче займає деякий час; це не критично при прослуховуванні музики, однак у відео або іграх може виникнути значна розсинхронізація між зображенням і звуком. Технологія aptX LL позбавлена цього недоліку; вона теж дає затримку, однак це запізнення виходить настільки малим, що людина його не помічає.

— USB хост (OTG). Можливість підключення до телефону зовнішніх USB-пристроїв — флешок, клавіатур, інших аксесуарів. Конкретні можливості USB OTG можуть бути різними, однак, зазвичай, дана функція дає змогу підключати не тільки «мобільну» периферію, але і багато USB-пристроїв, першопочатково створених для комп'ютерів (через спеціальний адаптер). Окремо зазначимо, що не варто плутати цю функцію з підключенням телефону до комп'ютера (для такого підключення OTG не потрібне).

— NFC-чип. NFC — технологія бездротового зв'язку на надмалих відстанях, до 10 см. Один з найпопулярніших варіантів застосування даної технології в смартфонах — безконтактні платежі, коли апарат фактично відіграє роль кредитної карти: досить піднести пристрій до терміналу з підтримкою безконтактної технології на зразок PayPass або PayWave. Інший поширений спосіб використання NFC — автоматичне з'єднання з іншими NFC-сумісними пристроями по Wi-Fi або Bluetooth: піднесені один до одного гаджети автоматично налаштовують з'єднання, і користувачеві залишається тільки підтвердити його. Технічно можливі й інші варіанти: розпізнавання смарт-карт і RFID-міток, застосування апарата в ролі проїзного, карти доступу тощо. Однак такі формати використання зустрічаються помітно рідше.

— Підтримка DLNA. DLNA (Digital Living Network Alliance) — технологія, що дає змогу об'єднати різні домашні пристрої (починаючи від комп'ютерів і закінчуючи побутовою технікою) в єдину мережу для обміну контентом і управління. При підключенні апарата з підтримкою цієї технології до загальної мережі користувач може, наприклад, транслювати з нього відео на екран телевізора, управляти функціями аудіо- або відеопрогравача (простіше кажучи, використовувати в ролі пульта ДУ) і навіть отримувати на телефон повідомлення від побутової техніки (наприклад, мікрохвильової печі). У мобільних телефонах підключення DLNA зазвичай реалізується за допомогою технології Wi-Fi.

— ІЧ-порт. Інфрачервоний порт має вигляд невеликого «вічка», зазвичай, на верхньому торці телефону. Таке оснащення дає можливість перетворити телефон у пульт ДУ для управління різною технікою — досить встановити відповідний додаток. При цьому зазначимо, що серед таких додатків можна знайти варіант практично під будь-який пристрій — починаючи з телевізорів і закінчуючи кондиціонерами, витяжками тощо. Відповідно, «пульт-смартфон» виходить досить універсальним.

— Рація. Вбудований модуль радіозв'язку, що дає можливість використовувати телефон в якості рації – для спілкування на відносно невеликих відстанях без використання SIM-карт. Зрозуміло, для такого спілкування буде потрібна інша рація (або телефон з цією функцією). Конкретні частоти, підтримувані вбудованим радіомодулем, варто уточнювати окремо; тим не менш, всі телефони з цією особливістю працюють в одному або декількох стандартних діапазонах. На практиці це означає, що вони здатні зв'язуватися не тільки з аналогічними телефонами, але і з класичними цивільними раціями – за умови збігу за підтримуваними діапазонами. Дальність зв'язку, як правило, досить невелика; проте, вбудована рація може виявитися досить корисною в тих ситуаціях, коли звичайний мобільний зв'язок малоефективний або недоступний. Характерні приклади таких ситуацій – перебування «далеко від цивілізації», в зоні слабкого покриття, або поїздка за кордон, де роумінг обходиться недешево.

Порти підключення

Дротові роз'єми, передбачені в конструкції телефону.

В даному пункті зазвичай уточнюється тип універсального роз'єма (найчастіше microUSB, USB С або Lightning), а також наявність гнізда mini-jack (3.5 мм) (є апарати і без такого гнізда). Також тут може зазначатися розташування роз'єму 3.5 мм (виходу на навушники) і наявність додаткових портів, більш специфічного призначення.

Універсальні роз'єми застосовуються насамперед для зарядки батареї, для підключення до телефону різних аксесуарів і для з'єднання самого апарата з комп'ютером через кабель; порт 3.5 мм, у свою чергу, призначений в основному для навушників і інших аудіоаксесуарів, хоча можливі і інші формати використання. Ось більше детальний опис різних видів роз'ємів:

— USB С. Відносно новий тип універсального інтерфейсу, свого роду спадкоємець microUSB, який все ширше застосовується в мобільних апаратах. USB С відрізняється від попередника насамперед дещо збільшеними розмірами і зручною двосторонньою конструкцією: завдяки їй немає різниці, якою стороною вставляти штекер. Крім того, цей інтерфейс дає змогу реалізувати більше прогресивні функції, ніж microUSB — зокрема, окремі технології швидкої зарядки першопочатково створювалися саме під USB С. Також відзначимо, що в характеристиках може уточнюватися стандарт USB, підтримуваний роз'ємом цього...типу. На сьогодні зустрічаються такі варіанти:
  • USB С 3.2 gen1. Стандарт, раніше відомий як USB 3.0 і USB 3.1 gen1. Забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с.
  • USB С 3.2 gen2. Сучасна назва стандарту, що раніше називався USB 3.1, потім USB 3.1 gen2. Швидкість підключення цього інтерфейсу може досягати 10 Гбіт/с.
  • USB С 3.2 gen2x2. Стандарт (раніше відомий як USB 3.2), що забезпечує вдвічі більшу швидкість, ніж «звичайний» USB 3.2 gen2 — тобто до 20 Гбіт/с. На відміну від попередніх версій, був створений спеціально під роз'єм USB С.
— microUSB. Універсальний розєм, що у свій час надзвичайно широко застосовувався в портативних пристроях (за винятком хіба що техніки Apple). Є менш зручним і технічно досконалим, ніж USB С, тому поступово втрачає популярність; тим не менш, у продажу все ще можна зустріти чимало апаратів з microUSB.

— Lightning. Фірмовий роз'єм компанії Apple, серед смартфонів застосовується виключно в iPhone. Має двосторонню конструкцію, що дає змогу підключати штекер будь-якою стороною. В сучасних «айфонах» використовується і як універсальний, і для підключення навушників (в 2016 році Apple в цих пристроях відмовилася від аудіовиходу 3.5 мм).

— Фірмовий роз'єм. Той чи інший універсальний роз'єм, що не відноситься до описаних вище типів. В наш час таке оснащення зустрічається вкрай рідко — стандартні інтерфейси є більше зручними і універсальними, оскільки дають змогу використовувати не тільки «рідні» аксесуари, але і рішення від сторонніх виробників.

— USB A. Повнорозмірний порт USB — на зразок тих, що застосовуються в ПК і ноутбуках для підключення різної периферії. У телефонах має схоже призначення, використовується в основному для флешок та інших зовнішніх аксесуарів (конкретний набір підтримуваних пристроїв варто уточнювати окремо). Як правило, доповнюється більше традиційним універсальним роз'ємом на зразок microUSB або USB С; в цілому, по ряду причин, зустрічається дуже рідко.

— Магнітний конектор. Конектор, в якому для утримання кабелю використовується не стандартна система «штекер-гніздо», а постійний магніт. Подібні пристосування використовуються переважно в апаратах з захистом від води (див. «Захист від води»), причому найчастіше — для зарядки акумулятора і в доповнення до стандартних універсальних роз'ємів (зазвичай microUSB або USB С). Головна зручність магнітного конектора полягає в тому, що для захисту від води йому не потрібні заглушки. Завдяки цьому, по-перше, спрощується підключення і відключення зарядника, по-друге, зводиться до мінімуму знос заглушок на стандартних портах — їх не потрібно щоразу відкривати і закривати для зарядки. Правда, для магнітного конектора підходить тільки спеціальний «рідний» кабель; однак на випадок втрати або поломки цього кабелю може передбачатися можливість зарядки звичайним способом, через традиційний універсальний роз'єм.

— Контакти для модулів. Контакти для підключення спеціальних додаткових модулів, що розширюють функціонал апарата. Таке оснащення також зустрічається в окремих захищених телефонах. Самі модулі зазвичай являють собою свого роду «чохли», що надягають на апарат з задньої сторони; в такому «чохлі» може знаходитися, наприклад, додатковий акумулятор, геймпад або навіть тепловізор.

— Mini-jack (3.5 мм). Роз'єм, застосовуваний в основному для підключення дротяних навушників і інших звукових пристроїв (наприклад, портативних колонок). Таке підключення надзвичайно популярне серед аудіоаксесуарів (причому не тільки «мобільного» призначення); так що знайти навушники, гарнітуру або колонки під цей роз'єм зазвичай не становить проблем. Крім того, гніздо 3.5 мм може застосовуватися і для більше специфічних завдань — наприклад, підключення зчитувача карт або обміну даними з фітнес-датчиками і іншим специфічним обладнанням. Втім, такі можливості використовуються рідко і потребують встановлення спеціальних додатків, а ось підключення навушників — це первісна функція такого роз'єму, доступна за замовчуванням. Так що роз'єм mini-jack нерідко називають «виходом на навушники».

— Розташування виходу на навушники. Описаний вище вихід 3.5 мм в сучасних телефонах може розташовуватися на верхньому, нижньому або боковому торці апарата. Втім, останній варіант в цілому менш зручний, ніж перші два, а тому зустрічається рідко. А вибір за даним показником залежить насамперед від того, як саме ви збираєтеся носити телефон і з якого боку до нього найзручніше буде підключати навушники; для різних ситуацій оптимальні варіанти також будуть різними.

Функції та можливості

Додаткові функції і можливості апарата.

В сучасних мобільниках (особливо смартфонах) може передбачатися досить великий додатковий функціонал. Це можуть бути як уже звичні можливості, багато з яких безпосередньо пов'язані з оригінальним призначенням апарата, так і досить нові та/або незвичайні функції. До першої категорії можна віднести кнопку екстреного виклику (часто зустрічається на телефонах для літніх людей), шумозаглушення, FM-приймач, найпростіший ліхтарик, стилус і датчик освітлення. Друга категорія включає сканер обличчя та відбитка пальця (останній може розташовуватися на задній кришці, збоку, спереду і навіть прямо в екрані), гіроскоп, прогресивний повноцінний ліхтарик, підтримку доповненої реальності і навіть таку екзотику, як барометр. Ось більше докладний опис кожного з цих варіантів:

— Наявність стилуса. Наявність в комплекті пос...тавки стилуса — спеціального пера для роботи з сенсорним екраном. Подібні екрани в наш час досить зручні і при пальцевому управлінні, проте з деякими завданнями, наприклад, малювання або підписування документів у цифровому вигляді — зручніше все ж справлятися за допомогою пера. Тим не менш, реальна потреба в стилусах виникає рідко, тому ними комплектуються лише одиничні апарати — в основному топового класу, з великими екранами. Як правило, в корпусі такого апарата передбачається спеціальний відсік для пера.

— Сканер обличчя (FaceID). Особлива технологія розпізнавання особи користувача — не просто за рахунок фотографування, а за рахунок побудови тривимірної моделі обличчя на основі даних зі спеціального модуля на передній панелі. Ця технологія постійно вдосконалюється, в наш час вона здатна враховувати зміну зачіски і рослинності на обличчі, наявність окулярів, макіяжу тощо. Водночас слабкими місцями поки залишається розпізнавання близнюків і дитячих обличч (на них менше індивідуальних особливостей, ніж у дорослих). Основне застосування сканера обличчя — аутентифікація при розблокуванні смартфона, вході в додатки, проведенні платежів тощо. Водночас можливі й інші, більше оригінальні варіанти використання. Наприклад, в деяких додатках сканер обличчя зчитує міміку користувача, а потім цю міміку повторює пичка на екрані телефону.

— Сканер відбитка пальця. Пристосування для зчитування відбитку пальця. Використовується переважно для авторизації користувача — наприклад, при розблокуванні апарата, при вході в певні додатки або акаунти, при підтвердженні платежів тощо. Що стосується різних варіантів розташування, то найбільшою популярністю в наш час користуються сканери в задній кришці апарата, — до такого датчика можна доторкнутися вказівним пальцем, не випускаючи смартфон з рук і практично не змінюючи хвату. Аналогічним чином працює і сканер на боковому торці, проте найчастіше для спрацьовування потрібно провести по ньому пальцем, а не просто доторкнутися. Такій формат роботи передбачається як для уникнення помилкових спрацьовувань при звичайному утриманні (зазвичай сканер знаходиться якраз під великим пальцем правої руки), так і через невелику площу датчика, що не дає змогу зчитати досить великий фрагмент відбитка без руху пальця. У свою чергу, датчики на передній панелі деякий час тому були досить популярні, зокрема, завдяки Apple, яка першою щільно впровадила розпізнавання відбитків у свої гаджети; «яблучні» смартфони дотепер традиційно використовують саме переднє розташування сканера. Однак подібне розташування неминуче збільшує розміри нижньої рамки, тому все більшу популярність у наш час набуває інший варіант — сканери, що встановлені прямо в екрані (точніше, під матрицю екрану) і не займають зайвого місця на передній панелі.

— Google AR Core. Підтримка смартфоном технології доповненої реальності (augmented reality, AR) Google AR Core. Ця технологія застосовується для роботи з AR в смартфонах на Android. Детальніше про доповнену реальність і спеціальні технології див. нижче.

— Apple AR Kit. Підтримка смартфоном технології доповненої реальності (augmented reality, AR) Apple AR Kit. Ця технологія застосовується для роботи з AR в смартфонах від Apple, що працюють на iOS. Детальніше про доповнену реальність і спеціальні технології див. нижче.

— Підтримка спеціальних технологій доповненої реальності. Загальна ідея доповненої реальності (AR) полягає в тому, щоб додати до зображення реального світу, видимого на екрані апарата, певні додаткові елементи, які «вбудовані» в реальний світ і виглядають як його частина. Один з найвідоміших прикладів AR — гра Pokemon Go, де гравець з допомогою камери повинен був шукати віртуальних покемонів на реальній місцевості. Інші варіанти застосування функції — навігація (відображення «дороговказної лінії» прямо на екрані смартфона поверх зображення з камери), дизайн інтер'єрів (можливість віртуально вписати той чи інший предмет в існуючу обстановку), ремонт машин (підсвічування ключових деталей, «рентгенівський зір») тощо. Однак у даному випадку мова йде не просто про можливості роботи з AR-додатками, а саме про підтримку спеціальних технологій доповненої реальності — зазвичай Google AR Core або Apple AR Kit. Особливості цих технологій у тому, що вони розширюють можливості, доступні як для користувачів, так і для розробників ПЗ. Так, користувачі отримують більше обширний набір AR-додатків, з більше прогресивним функціоналом; а розробниками таких додатки можуть бути не тільки великі компанії, але і практично всі бажаючі, в тому числі окремі фахівці.

— FM-приймач. Вбудований модуль для прийому радіостанцій, що ведуть мовлення в FM-діапазоні. У деяких апаратах підтримуються і інші діапазони, проте найбільшою популярністю в наш час користуються саме FM (завдяки можливості передавати стереозвук), саме в ньому зазвичай ведуть мовлення музичні радіостанції. Зазначимо, що деяким апаратам для впевненого прийому може знадобитися підключення дротових навушників — їх кабель відіграє роль зовнішньої антени.

— Кнопка екстреного виклику. Окрема кнопка, призначена для використання в критичних ситуаціях. Конкретний функціонал кнопки може бути різним, в залежності від моделі: відправлення «тривожних» SMS на обрані номери, автоматичний прийом дзвінків з цих номерів чи виклик на них по черзі, ввімкнення сирени тощо. В будь-якому випадку «екстрена» кнопка зазвичай робиться добре помітною, а її наявність особливо корисна, якщо телефон використовується літньою людиною (власне, в спеціалізованих апаратах, призначених для людей у віці, дана функція є практично обов'язковою).

— Шумозаглушення. Електронний фільтр, що очищує голос користувача від сторонніх шумів (звуків вулиці, гудіння вітру в решітці мікрофона тощо). Таким чином, співрозмовник на іншому кінці лінії чує тільки голос, практично без зайвих звуків. Зрозуміло, жодна система шумозаглушення не є ідеальною; однак здебільшого ця функція помітно покращує якість речі, переданої телефоном співрозмовнику.

— Гіроскоп. Пристрій, що відстежує повороти мобільного телефону в просторі. Сучасні гіроскопи, як правило, працюють по всім трьом осям і здатні розпізнавати і кут, і швидкість повороту; крім того, ця функція практично обов'язково означає наявність акселерометра, який дає змогу (крім іншого) визначати струси і різкі зміщення корпуса. Це забезпечує розширені можливості управління — зокрема, без гіроскопів не обійтися при роботі з доповненою реальністю (див. вище) або при використанні VR-окулярів, у які встановлюється смартфон.

— Ліхтарик. Можливість застосування телефону в ролі ліхтарика. Підкреслимо, що в даному випадку мова звичайно йде про найпростішу версію ліхтарика — коли цю функцію виконує спалах основної камери, що включається через програмні налаштування. Більш прогресивні світильники зазначаються в характеристиках як «повноцінний ліхтарик» (див. нижче).

— Повноцінний ліхтарик. Наявність в телефоні прогресивного ліхтарика — більше потужного і функціонального, ніж звичайний (див. вище). Конкретна конструкція і можливості такого світильника можуть бути різними. Так, в одних апаратах передбачається окремий світлодіод (або набір світлодіодів) на верхньому торці, і це джерело світла використовується тільки в якості ліхтарика. В інших (переважно смартфонах) мова йде про особливу конструкцію спалаху: він складається з декількох світлодіодів, причому для підсвічування під час зйомки зазвичай використовується лише частина з них, а для роботи в режимі світильника — все відразу. А додатковий функціонал такого джерела освітлення може включати лазерну указку, фокусування променя, регулювання яскравості тощо. В будь-якому разі більшість моделей з цією особливістю відносяться до захищених пристроїв з підвищеною стійкістю до пилу, вологи і ударів (однак є і винятки).

— Датчик освітлення. Сенсор, який відстежує рівень зовнішнього освітлення. Використовується в основному для автоматичного регулювання яскравості екрану: при яскравому зовнішньому освітленні вона підвищується, щоб зображення залишалося видимим, а в сутінках і темряві — знижується, що дає змогу економити заряд батареї і знижує стомлюваність очей.

— Барометр. Датчик для виміру атмосферного тиску. Сам по собі барометр тільки визначає цей тиск в поточний момент часу, а от способи використання таких даних можуть бути різними, залежно від встановленого на телефоні ПО. Приміром, деякі навігаційні додатки можуть визначати перепад висот між окремими точками на місцевості за різницею атмосферного тиску в цих точках; а в метеорологічних програмах дані з барометра можуть поліпшити точність прогнозу погоди. Також дана функція буде корисна метеочутливим людям: вона сигналізує про зміну погоди, даючи змогу визначити причину нездужань і вжити заходів для їх усунення.

Навігація

Навігаційні функції і можливості, передбачені в апараті — як правило, смартфоні.

Практично обов'язковим для сучасного смартфона є наявність GPS-модуля і цифрового компаса. Крім цього, для прискорення роботи нерідко передбачається aGPS, для підвищення точності — Dual GPS; а сумісність з ГЛОНАСС забезпечує ще й додаткову універсальність і надійність. Ось докладніший опис цих функцій:

— aGPS. Допоміжна функція, що дає змогу прискорити запуск основного приймача GPS. Для роботи за основним призначенням такий приймач повинен оновити дані про розташування навігаційних супутників; отримання цих даних класичним способом, напряму з самих супутників, може зайняти досить тривалий час (до декількох хвилин). Особливо це актуально для так званого «холодного старту» — коли приймач запускається після тривалої перерви в роботі, і збережені в ньому дані встигли повністю застаріти. aGPS (Assisted GPS) дає змогу отримувати актуальну службову інформацію від оператора мобільного зв'язку — з найближчої базової станції (така функція підтримується більшістю операторів в наш час). Це може значно прискорити процес запуску.

— GPS-модуль. Навігаційний модуль, що дає змогу визначати поточні координати апарата через систему супутникової навігації GPS. Нагадаємо, GPS є найстарішою та найпоширенішою з таких систем. Стандартна точність визначення координат у сучасних пр...иймачів цього стандарту становить близько 6 – 8 м, а при застосуванні спеціальних технологій — кілька десятків сантиметрів. Що стосується GPS-модулів в телефонах, то вони забезпечують тільки визначення поточного місця розташування; способи використання цих даних можуть бути різними, в залежності від операційної системи і встановлених додатків. Серед найпоширеніших варіантів — навігація по картах (включаючи запис треків), постановка геоміток до фотографій і постів у соціальних мережах, пошук різних об'єктів поблизу (пам'ятки, зупинки транспорту, магазини, готелі, кафе/ресторани, екстрені служби тощо), передача місцезнаходження користувача (наприклад, в службу таксі або доставки) тощо.
Відзначимо, що в примітках до цього пункту можуть наводитись додаткові системи, підтримувані супутниковим приймачем — наприклад, європейська Galileo. Винятком є російська ГЛОНАСС, сумісність з якої уточнюється окремо (див. нижче).

— Dual GPS. Додаткова функція, що зустрічається в сучасних приймачах GPS (див. вище). Такі приймачі працюють не на одній частоті, як більше традиційні модулі, а на двох («L1 + L5») — отримуючи таким чином відразу два пакети сигналів і зіставляючи їх між собою. Подібний формат роботи помітно підвищує точність позиціонування — в окремих випадках до 10 – 20 см. Крім того, Dual GPS дає змогу коректно обробляти сигнали, відбиті від висотних будівель — це підвищує ефективність в щільній міській забудові. Проте варто відмітити, що скористатися всіма перевагами цієї функції виходить далеко не завжди. Так, повноцінна підтримка L5 є тільки в європейській системі Galileo; в GPS (станом на 2020 рік) таку трансляцію здійснює лише близько половини супутників, а в ГЛОНАСС воно очікується не раніше 2030 року. Крім того, сумісність може обмежуватися можливостями смартфона: наприклад, в деяких моделях режим Dual GPS стає доступним лише після оновлення прошивки.

— ГЛОНАСС. Можливість використовувати систему супутникової навігації ГЛОНАСС. Це російська альтернатива американській GPS, що також забезпечує глобальне покриття. У стандартному режимі вона майже не відрізняється від точності GPS (близько 5 – 10 м), а ось в спеціальних режимах помітно поступається (2,8 м проти 30 см). Тому в сучасних смартфонах ГЛОНАСС практично не використовується як основна система навігації — зазвичай сумісність з нею передбачається як додаткова функція модуля GPS. Можливість приймати сигнали відразу від двох супутникових систем позитивно позначається на якості навігації, особливо в умовах щільної міської забудови, всередині приміщень та в гірській місцевості: зменшується кількість мертвих зон, знижується час пошуку супутників, підвищується точність позиціонування.

— Цифровий компас. Електронний аналог звичайного компаса: модуль, що дає змогу визначати напрям на сторони світу. Як правило, використовує той же принцип роботи, а в основі конструкції лежить мініатюрний магнітний датчик. Поряд з GPS-модулем, є практично обов'язковою функцією для сучасних смартфонів. Правда, цифрові компаси в більшості своїй не відрізняються точністю — однак у даному випадку цей недолік не є критичним, оскільки у разі смартфона подібна точність потрібна вкрай рідко.

Модель акумулятора

Моделі акумулятора, з якими штатно сумісний мобільний телефон. При звичайному використанні ці дані не потрібні, однак вони будуть вельми корисні, якщо знадобиться замінити батарею, що вийшла з ладу, або придбати запасну: знайти акумулятор за назвою значно простіше, легше і швидше, ніж методом підбору різних батарей під конкретний апарат.

Тип акумулятора

Технологія, за якою виконаний комплектний акумулятор телефону.

— Li-Ion. Один з найбільш популярних типів батарей для портативних гаджетів, включаючи мобільники. Головною причиною цього є висока ємність при невеликих розмірах. Крім того, літій-іонні акумулятори не мають ефекту пам'яті» (не втрачають ємність при зарядці після повної розрядки) і зазвичай оснащуються вбудованими контролерами, що регулюють режим зарядки і розрядки — це максимально спрощує використання. Такі джерела живлення досить чутливі до температурного режиму; тим не менш, при регулярному перенесенні телефону в кишені цей момент не є критичним. Також відзначимо, що при збоях в контролері можливий перегрів і навіть загоряння батареї; проте вірогідність подібних збоїв надзвичайно низька.

— Li-Pol. Удосконалення описаної вище літій-іонної технології: замість рідкого електроліту в Li-Pol батареях використовується твердий полімер. Це дало змогу досягти ще більшого підвищення ємності, а також позитивно позначилося на безпеці, зменшивши ризик спалахів при порушеннях режиму. З недоліків літій-полімерних акумуляторів можна відповісти збільшену вартість і підвищену чутливість до холоду.

— Ni-Mh. Нікель-метал-гидридні акумулятори відрізняються хорошою стійкістю до низьких температур і високої стабільністю роботи — напруга батареї не падає майже до повної розрядки. Однак з низки причин в мобільних телефонах вони вважаються застарілими і використовуються лише у ранніх моделях, більшість яких...вже знято з виробництва.

Ємність акумулятора

Ємність акумулятора, яким укомплектований мобільний телефон.

В теорії висока ємність акумулятора дозволяє апарату працювати довше на заряді. Однак варто враховувати, що фактичний час автономної роботи буде залежати ще й від енергоспоживання гаджета — а воно визначається апаратними характеристиками, операційною системою, спеціальними рішеннями, передбаченими в конструкції, і т. ін. Так що на практиці телефони з великими по ємкості батареями загалом є «довгограючими», однак реальна автономність може помітно відрізнятися навіть в двох моделей зі схожими характеристиками. Тому для точної оцінки краще орієнтуватися не на ємність акумулятора, а на прямо заявлений виробником час роботи в різних режимах (див. нижче).

Час в режимі очікування

Час, протяком якого телефон здатен працювати на одному заряді батареї в режимі очікування — тобто коли апарат увімкнений і готовий до прийому дзвінків, однак ніякі його функції не використовуються і екран не працює. Цей час може сягати кількох сотень годин (кількох десятків діб), проте на практиці ці цифри мають мало спільного з реальністю — адже телефон так чи інакше використовується, а отже, заряд додатково витрачається. Втім, якщо апарат відрізняється тривалим часом роботи в цьому режимі і в інших — значить і при повсякденному використанні він виявиться «довгограючим».

Час в режимі розмови

Час, що телефон здатний пропрацювати на одному заряді батареї в режимі розмови через звичайну мобільну мережу.

Оскільки власник неминуче буде використовувати і інші функції апарата, на практиці час в режимі розмови неминуче буде менше заявленого. Однак якщо телефон купується в основному для звичайних голосових дзвінків — цілком має сенс орієнтуватися саме на цей показник: більший час в режимі розмови і на практиці означатиме більшу автономність.

Особливий випадок в плані цієї характеристики складають моделі, в яких додатково уточнюється час в режимі телефонії 3G (див. нижче). Для них у цьому пункті наводиться час роботи при використанні мереж 2G (GSM); а оскільки такі мережі в наш час використовуються все рідше, при оцінці такого апарата варто орієнтуватися насамперед на дані телефонії 3G.

Час в режимі телефонії 3G

Час, який телефон здатний пропрацювати на одному заряді батареї в режимі звичайної розмови через мережі 3G (див. «Стандарти зв'язку»).

Даний параметр вказується в основному для апаратів, які не підтримують більше нові стандарти (4G, 5G). Нагадаємо, ці стандарти фактично є надбудовами над мережами 3 покоління, і застарілі телефони «бачать» мережі більше нових поколінь як 3G-покриття. Для більш нових моделей автономність при розмові зазвичай наводиться в п. «Час в режимі розмови» (див. вище). Що стосується вибору за даним показником, то тут варто враховувати, що на практиці неминуче доведеться використовувати інші функції апарата, так що фактичний час роботи в режимі розмови неминуче буде менше заявленого. Однак якщо телефон купується в основному для звичайних голосових дзвінків — цілком має сенс орієнтуватися саме на цей показник: більший час в режимі розмови і на практиці означатиме більшу автономність.

Час в режимі інтернет-серфінгу

Час, який телефон здатний пропрацювати на одному заряді батареї в режимі Інтернет-серфінгу.

Як правило, в даному випадку мається на увазі перегляд Інтернет-сторінок через штатний браузер з використанням з'єднання по Wi-Fi. У такому режимі працюють екран і модуль бездротового зв'язку, а на процесор може припадати досить значне навантаження; так що заявлений час роботи досить точно відповідає фактичній автономності апарата. Правда, більше достовірним показником є час роботи акумулятора (див. нижче), що враховує різні формати використання телефону; однак він вказується далеко не завжди, і в деяких моделях оцінювати можливості батареї доводиться по режиму серфінгу в Інтернеті. У подібних випадках варто виходити з того, що автономність у такому режимі у 1,5 – 2 рази вище загального часу роботи: наприклад, значення в 15 год в даному пункті, швидше за все, буде відповідати 7 – 10 годинам у пункті «Час роботи акумулятора».

Час в режимі плеєра

Час, що телефон здатний пропрацювати на одному заряді в режимі плеєра. Звичайно в даному випадку мається на увазі програвання музики, з вимкненим екраном. Проте в деяких моделях може додатково зазначатись час роботи в режимі відеоплеєра — воно помітно менше, ніж під час роботи з музикою, так як екран споживає немало енергії.

У будь-якому разі дана інформація буде корисна насамперед тим, хто планує використовувати апарат ще й у ролі кишенькового плеєра.

Час роботи акумулятора

Час роботи телефону на одному заряді акумулятора.

У цьому випадку мається на увазі не просто автономність у конкретному режимі (розмова, відеоплеєр тощо), а середній час роботи при активному повсякденному використанні, коли апарату доводиться мати справу з різними завданнями. Цей час вказується на підставі PCMark Work 2.0 Battery Life — комплексного бенчмарку, що оцінює енергоефективність у п'яти форматах роботи: веб-серфінг, перегляд/редагування відео, редагування фото, робота з текстовими документами та робота з даними (вилучення їх із різних файлових форматів, побудова графіків). Завдяки такому формату результати тестування досить точно відповідають реальній автономності гаджета при активному використанні протягом дня; за ними можна досить достовірно оцінити, наскільки вистачить батареї, якщо «не випускати телефона з рук».

Технологія швидкої зарядки

Технологія швидкої зарядки, яка підтримується апаратом.

Всі подібні технології, відповідно до назви, призначені для того, щоб прискорити заряджання батареї. Це забезпечується за рахунок підвищеної потужності живлення і спеціальних алгоритмів управління. А ось конкретні параметри і можливості швидкої зарядки залежать саме від використовуваної технології, через що не всі вони взаємно сумісні. (З іншого боку, деякі рішення, що зустрічаються на сучасному ринку, фактично представляють собою більш відомі технології, випущені під іншою назвою; в таких випадках тут вказується не оригінальна назва, а найменування, дане виробником конкретного апарата).

Знаючи назву технології швидкої зарядки, можна оцінити її можливості, а також підібрати зарядний пристрій на додаток або на заміну штатному ЗП. Ось найпоширеніші на сьогодні варіанти:

— Quick Charge 1.0. Історично перша технологія швидкісної зарядки, створена у 2012 році компанією Qualcomm для чипів власного виробництва. Одним із ключових поліпшень, у порівнянні зі звичайним форматом зарядки, стало збільшення максимального струму зарядки до 2 А, що при штатній напрузі microUSB — 5 В — дає до 10 Вт потужності. При цьому технологія працює через будь-який USB-кабель — головне, щоб її підтримував сам зарядний пристрій. Утім, конкретно версія 1.0 на сьогоднішній день вважається застарілою, на зміну їй приходять нові й удосконалені версії.

— Quick Charge 2.0. Др...уга версія технології швидкої зарядки Quick Charge, розробленої Qualcomm. Першопочатково застосовувалася в апаратах з чипами Snapdragon, однак пізніше була впроваджена в моделях із процесорами інших виробників, зокрема Samsung. Однією з головних відмінностей від попередньої версії 1.0 стало те, що в даному випадку робоча напруга не обмежується штатними 5 В — зарядний пристрій здатний видавати 5 В, 9 В і 12 В, що дало змогу збільшити максимальну потужність зарядки до 18 Вт (на відміну від 10 Вт у версії 1.0).

— Quick Charge 3.0. Подальший, після версії 2.0, розвиток технології швидкої зарядки Quick Charge від Qualcomm. Відрізняється більш досконалим форматом регулювання напруги: якщо у версії 2.0 було всього три варіанти робочої напруги (5 В, 9 В, 12 В ), то у Quick Charge 3.0 цей показник може змінюватися в діапазоні від 3,6 В до 20 В з кроком усього 0,2 В, що дає змогу дуже точно підлаштовувати режим роботи до ситуації. Для даної версії заявлений приріст швидкості на 80 % у порівнянні зі звичайною зарядкою і на 38 % у порівнянні з версією 2.0.

— Quick Charge 4.0. Оновлення технології швидкої зарядки Quick Charge від Qualcomm, представлене в 2017 році разом із флагманським процесором Snapdragon 835. Виробником заявлені, зокрема, поліпшена на 20 % швидкість зарядки (у порівнянні з версією 3.0), а також поліпшена працездатність за низьких температур (до 5 °С). Ще одне важливе вдосконалення полягає в тому, що ця технологія сумісна зі стандартом USB Power Delivery — універсальним стандартом, рекомендованим Google для Android-пристроїв із роз'ємами USB Type C. Це розширює можливості використання і покращує сумісність зі сторонніми зарядними пристроями.

— Quick Charge 5.0. Подальший розвиток технології Quick Charge, представлений в 2020 році з висококласним процесором Snapdragon 865. Потужність зарядки в цьому поколінні може перевищувати 100 Вт; подібних можливостей, зокрема, вистачає для зарядки батареї на 4500 мАгод на 50% всього за 5 хвилин, і на 100% - за 15 хвилин. (Втім, повна потужність Quick Charge 5.0 реалізується тільки при роботі з акумуляторами на 2 комірки). Крім того, в цій версії реалізовані технології Battery Saver ( «турбота» про стан акумулятора) і Smart identification (розпізнавання можливостей адаптера), а температура адаптерів і батарей при зарядці виходить навіть нижче, ніж у версії 4.0. Дана версія зберегла сумісність з попередніми поколіннями Quiсk Charge, також вона підтримує USB Power Delivery і підходить для швидкої зарядки iPhone, починаючи з сьомої моделі.

— Power Delivery. Технологія, першопочатково розроблена як частина стандарту USB; створенням займалася група компаній, яка працює над розвитком цього інтерфейсу. Може використовувати до 4 варіантів робочої напруги (5 В, 9 В, 12 В і 20 В) при струмі до 5 А, що дає змогу досягти високої потужності. Також варто відзначити, що Power Delivery є «рідним» стандартом швидкої зарядки для інтерфейсу USB C і найчастіше використовується саме в пристроях із цим інтерфейсом.

— Asus BoostMaster. Фірмова технологія Asus, яка застосовується виключно в смартфонах цього виробника. За можливостями її можна порівняти з Quick Charge 2.0, максимальна потужність зарядки досягає 18 Вт (напруга 9 В при струмі до 2 А).

— Meizu mCharge. Власна технологія швидкої зарядки від компанії Meizu, яка використовується переважно в смартфонах цього бренду. За твердженням виробника, дає можливість за 40 хвилин зарядити на 60 % акумулятор ємністю близько 3000 мАгод. Зазначимо, що mCharge є комбінованою технологією, яка поєднує одночасно Quick Charge від Qualcomm і Pump Express Plus від MediaTek.

— Huawei Power Up. Ще одна технологія зарядки у форматі 9В/2А (аналогічно до Quick Charge 2.0), яка застосовується, згідно з назвою, у смартфонах фірми Huawei. За заявою розробників, час повної зарядки батареї на 4000 мАгод таким способом складає 2,5 год, а за 30 хвилин можна зарядити акумулятор на 40 %.

— Samsung Charge. Фірмова технологія швидкої зарядки від Samsung, яка використовується, закономірно, в пристроях цього виробника. За характеристиками потужності трохи поступається Quick Charge 2.0: працює у форматі 5 В/2 А чи 9 В/1.67 А, що дає потужність 10 Вт і 15 Вт відповідно.

— Dash Charge. Фірмова технологія швидкої зарядки, яка застосовується компанією OnePlus у своїх смартфонах. За твердженням виробника, дає змогу за 30 хвилин зарядити акумулятор до рівня, достатнього для роботи протягом дня без додаткової підзарядки. На практиці це виглядає як зарядка батареї до 3400 мАгод на 64 % за вказані пів години. При цьому цікаво, що в деяких апаратах ефективність Dash Charge практично не залежить від використання екрана: при увімкненому дисплеї батарея заряджається практично з тією ж швидкістю, що й при вимкненому.

— Pump Express. Власна розробка компанії MediaTek. Має кілька версій, конкретна швидкість роботи може відрізнятися в залежності від версії. Так, Pump Express 2.0 забезпечує зарядку від 0 до 75 % за пів години, а 3.0 — за 20 хвилин. Крім того, у версії 3.0 енергія від зарядного пристрою надходить прямо на акумулятор, обминаючи звичайну систему заряду й уникаючи зайвого розсіювання; при цьому виробниками заявлена багаторівнева система захисту, яка запобігає перегріванню й виникненню інших неприємностей.

— Apple Charge. Фірмова технологія компанії Apple, представлена в 2018 році разом зі смартфонами iPhone XR і iPhone XS. Як стверджують розробники, дає можливість за 30 хвилин зарядити батарею iPhone XR з нуля до 50 %, хоча реальна швидкість залежить від низки параметрів і може відрізнятись від заявленої. Для використання Apple Charge необхідні спеціальні зарядні пристрої, які, зазвичай, купуються окремо; вихідна потужність таких зарядників може досягати 87 Вт.

— VOOC. Власна технологія швидкої зарядки, яка розроблена компанією OPPO, однак використовується і іншими брендами; зокрема, вищеописана Dash Charge є фактично VOOC 2.0, яка ліцензована для OnePlus (хоча OnePlus і не заявляє для відповідних пристроїв сумісність із оригінальною VOOC). Технологія використовує стандартну для USB напругу 5 В і забезпечує прискорення зарядки за рахунок збільшення струму. Конкретні можливості залежать від версії, станом на 2019 рік таких версій доступно три: вищезгадана VOOC 2.0 з потужністю до 20 Вт (4 А), VOOC 3.0 на 25 Вт (5 А) і SuperVOOC з подвійною напругою (10 В), яка застосовується для зарядки двокоміркових батарей (по 5 В і 5 А на кожну комірку). Відзначимо, що програмна частина технології для Android-пристроїв є відкритим кодом і доступна всім бажаючим, але ось на апаратному рівні потрібні спеціальні кабелі й допрацьовані роз'єми.

— Warp Charge. Стандарт швидкої зарядки, який представлений OnePlus у 2018 році в тому числі як спадкоємця Dash Charge. Застосовується виключно в смартфонах цього бренду; потужність зарядних пристроїв Warp Charge складає вражаючі 30 Вт, завдяки чому зарядка, наприклад, батареї смартфона OnePlus 7T (3800 мАгод) від 0 до 70 % займає всього 30 хвилин, а повна зарядка — менше години. Крім того, Warp Charge позиціонується як технологія, здатна ефективно функціонувати навіть при інтенсивному використанні смартфона — зокрема, під час ігор. Досягається це, по-перше, за рахунок згаданої високої потужності, а по-друге, завдяки досконалим управляючим алгоритмам, які дають змогу уникнути нагрівання батареї при швидкій зарядці (що недоступно для багатьох менш прогресивних технологій).

— Vivo Flash Charge. Фірмова технологія компанії Vivo, яка використовується в смартфонах цього бренду. Передбачає доволі вражаючу потужність — до 120 Вт (20 В, 6 А), що дає можливість досягти дуже високих швидкостей: так, час повної зарядки батареї на 4000 мАгод заявлений на рівні всього 13 хвилин.

— Super Flash Charge. Технологія швидкої зарядки, вперше представлена компанією Vivo на міжнародній виставці MWC 2019. Головною особливістю є використання підвищеної сили зарядного струму й потужності — зарядка використовує силу на 6 А та потужність до 120 Вт. Виробник обіцяє зарядку акумулятора 4000 мАгод від 0 до 50 % усього за 5 хвилин, а повністю 100 % заряду така батарея отримує за 13 хвилин.

Потужність зарядки

Потужність, на якій в штатному режимі здійснюється зарядка телефону.

З практичного боку, чим вище потужність зарядки — тим менше час, що витрачається на неї (при тій же ємності батареї). А ось на сумісність із зарядними пристроями цей параметр безпосередньо не впливає: сучасні апарати здатні працювати з «зарядниками» і більшої, і меншої потужності. При цьому в першому випадку контролер батареї автоматично обмежить зарядний струм, а у другому на зарядку просто піде більше часу. Відповідно штатний зарядний пристрій може бути і меншої потужності. А при пошуку стороннього зарядного пристрою варто орієнтуватися на допустиму потужність зарядки, вказану в характеристиках - це дасть максимальну гарантію від неполадок.

Час зарядки

Час зарядки акумулятора, заявлений виробником смартфона. Вказується для «рідного» зарядного пристрою, як правило, дротового; при використанні сторонніх зарядників цифри можуть відрізнятися (зазвичай у бік збільшення часу).

В сучасних мобільниках час зарядки традиційно вказується у форматі «X % за Y хвилин». Цей час може наводитися як для 100 % зарядки (тобто для повної зарядки посадженої «в нуль» батареї), так і для часткової — наприклад, «50 % за 30 хв» або «60 % за 34 хв». Таке часткове позначення зручно передусім у тих випадках, коли часу на зарядку небагато, однак 100 % заряду і не потрібно — достатньо, щоб апарат «дожив» до основного місця зарядки. Однак варто мати на увазі, що цифри в таких позначеннях не настільки точно відповідають можливостям батареї, як могло б здатися. Річ у тім, що акумулятори мобільних пристроїв мають нерівномірну швидкість зарядки: спочатку (якщо заряджати від нуля) вона висока, а в міру наближення до 100 % поступово знижується. З цього випливає два нюанси. По-перше, заявлена швидкість досягається тільки при зарядці акумулятора з нуля; якщо ж батарея розряджена не повністю, то час буде більше. Простіше кажучи, позначення, наприклад, «50 % за 30 хвилин» справедливе тільки для варіанту «від 0 % до 50 %»; для інших аналогічних випадків (скажімо, від 20 % до 70 %) потрібно помітно більше часу. По-друге, швидкість повної зарядки не буде строго пропорційною швидкості часткової зарядки. Наприклад, ті ж «50 % за 30 хвилин» не означають «100 %...за 60 хвилин» — у другому випадку час зарядки також буде більше.

У світлі всього викладеного порівнювати між собою за часом зарядки можна тільки телефони, у яких у цьому пункті наведено однакову кількість відсотків. Також відзначимо, що деякі виробники наводять в характеристиках відразу обидва параметри — час часткової і час повної зарядки. Таке позначення найбільш достовірне і наочне.

Бездротова зарядка

Можливість заряджати телефон бездротовим способом — буквально «по повітрю», без використання кабелів і роз'ємів для передачі енергії.

Дальність дії бездротових зарядних пристроїв зазвичай становить всього кілька сантиметрів, і телефон потрібно класти або ставити прямо на «зарядник»; однак це все одно зручніше і швидше, ніж возитися з підключенням дротів, до того ж і роз'єми при цьому не зношуються. З іншого боку, така можливість помітно позначається на вартості як самих апаратів, та й ЗП. Крім того, в бездротовому форматі складно досягти високої потужності, що помітно обмежує можливості по швидкій зарядці; зустрічаються і винятки з цього правила, проте вони, знову ж таки, обходяться недешево. Ще один нюанс полягає в тому, що в деяких ситуаціях телефон може «з'їхати» з платформи зарядника (наприклад, через вібрацію при вхідному дзвінку). У світлі всього цього дана функція зазвичай поєднується з класичною дротовою зарядкою, а бездротові зарядні пристрої рідко входять у заводський комплект поставки — передбачається, що користувачеві зручніше придбати їх окремо, якщо виникне така необхідність.

Потужність бездротової зарядки

Максимальна потужність бездротової зарядки телефона.

Про бездротову зарядку загалом див. вище. А від її потужності залежить швидкість, з якою батарея буде заряджатися. Для порівняння: потужність звичайної провідної зарядки найчастіше не перевищує 10 Вт, а в більшості популярних форматів швидкої зарядки цей показник знаходиться в діапазоні від 15 до 30 Вт. При цьому в наш час аналогічні значення можна зустріти і серед систем бездротової зарядки — розвиток і вдосконалення технологій дозволили значно підвищити потужність таких систем. Однак варто враховувати, що для використання всіх можливостей бездротової зарядки необхідно мати зарядний пристрій відповідної потужності — а такі пристрої далеко не завжди входять в комплект поставки смартфона.

Бездротова реверсивна зарядка

Функція, яка дає можливість використовувати телефон як powerbank-акумулятор — джерело енергії для зарядки інших гаджетів. Процес при цьому відбувається бездротовим способом — детальніше про це див. «Бездротова зарядка». А тут відзначимо, що телефон із бездротовою реверсивною зарядкою не замінить повноцінний повербанк (через невеликий запас «зайвої» енергії і дуже низький ККД бездротової зарядки). Тим не менш, ця функція може бути корисною для екстреної «дозаправки» мініатюрних пристроїв — наприклад, розумних годинників або бездротових навушників.

Незнімний акумулятор

Акумулятор, який не можна зняти з апарата силами користувача — зробити це можна тільки в майстерні за допомогою спеціальних інструментів. Така конструкція має як переваги, так і недоліки. Так, при проблемах з батареєю користувач не зможе купити нову й замінити її своїми силами — доведеться нести телефон у сервісний центр. Крім того, для мобільника зі знімною батареєю можна докупити запасні акумулятори й змінювати їх у разі потреби; незнімна батарея таких можливостей не дає — її потрібно тільки заряджати, а на це потрібен час. З іншого боку, дана особливість дає змогу зробити корпус апарата нерозбірним, що позитивно впливає на міцність, захищеність і компактність.

Тип корпуса

— Моноблок. Корпус, який являє собою цілісну конструкцію. Найбільш відповідний варіант для моделей з сенсорним екраном, однак дуже популярний і в кнопкових апаратах — моноблоки самі по собі недорогі, але при цьому дуже надійні, зручні, практичні й добре сполучаються практично з усіма функціями сучасних мобільників. Крім того, такі корпуси можна зробити досить тонкими. Так, серед сучасних смартфонів (практично всі з яких є моноблоками) зустрічаються моделі товщиною 8 мм, 7 мм і навіть 6 мм і менше. 9 мм вважається значною товщиною, а значення 10 мм і більше характерні здебільшого для апаратів, де без великої товщини в принципі не обійтися — таких, як захищені від ударів моделі з посиленим корпусом, а також смартфони з батареями дуже високої ємності.

Розкладний. Корпус, який розкривається при використанні на зразок книжки чи стулок раковини: на одній половинці розкладного корпусу з внутрішньої сторони розташовується екран, на іншій — цифрова клавіатура. Окремо зазначимо, що не варто плутати такі телефони з моделями, що мають екран, який згинається....

— Екран, який згинається. Досить незвичайний різновид корпусу, який зустрічається в окремих смартфонах. Такі апарати зазвичай складаються з двох стулок, на зразок описаних вище розкладних моделей; однак складатися можуть або по горизонталі, або по вертикалі (залежить від моделі телефону), а екран займає відразу обидві половини корпусу й згинається при складанні. У складеному вигляді екран може розташовуватися як зсередини, та й ззовні апарата (у першому випадку з зовнішньої частини може встановлюватися ще один дисплей, що дає змогу використовувати основні функції смартфона в складеному вигляді). У будь-якому разі подібне компонування дає можливість отримати значно більшу діагональ, ніж у моноблоках, і водночас зберегти компактність і зручність при носінні. З іншого боку, екрани, які згинаються, складні й дорогі, а тому вони застосовуються вкрай рідко, зазвичай у топових апаратах.

— Слайдер. Такий корпус складається з двох частин (слайдів), які здатні ковзати один відносно одного. У класичному слайдері верхня частина, з екраном і навігаційними кнопками, зсовується вгору, відкриваючи апаратну клавіатуру. Головною перевагою слайдерів у порівнянні з моноблоками є компактність, а недоліками — збільшена товщина й менша надійність унаслідок поступового зносу механізму розкриття. У сучасних смартфонах подібний корпус практично не зустрічається, та й в телефонах поступово «покидає сцену».

— Боковий слайдер. Різновид слайдера (див. вище), у якому верхня половина корпусу при розкритті зсовується не вгору, а вбік. Цей варіант застосовувався в ранніх версіях смартфонів, оскільки давав можливість поєднувати в одному пристрої великий екран і зручну апаратну QWERTY-клавіатуру (див. «Введення даних»); але з розвитком сенсорних екранів і збільшенням їх розміру він втратив актуальність.

— Двосторонній слайдер. Різновид слайдера (див. вище), у якому верхня частина корпусу може зсовуватися як вгору, та й вниз. При русі вгору вона зазвичай відкриває цифрову клавіатуру, а при русі вниз — додаткові елементи оснащення, наприклад, кнопки управління плеєром або вбудовані динаміки. Через складність і високу вартість широкого поширення такі корпуси не отримали.

— Поворотний. Досить оригінальний тип корпусу, який включає два різновиди. Перший варіант схожий на слайдер, але при розкритті/закритті половинки корпусу не зсовуються, а обертаються одна відносно одної на зразок того, як це відбувається зі стрілками годинника. Усі їх переваги й недоліки аналогічні тим же слайдерам, але «поворотники» часто відрізняються оригінальним дизайном. Другий різновид нагадує звичайний моноблок, але нижня частина корпусу в таких моделях здатна обертатися навколо поздовжньої осі апарата. За рахунок цього при повороті під екраном замість цифрової клавіатури опиняються спеціальні органи управління (найчастіше кнопки управління плеєром). Через високу вартість і зайву складність цей варіант нині майже не використовується.

Водяне охолодження

Система водяного охолодження смартфона покликана підвищити ефективність відведення тепла. Гарне охолодження дозволяє смартфону впевнено працювати на пікових навантаженнях, без гальм і інших лагів. Використання рідинного радіатора дозволяє поліпшити охолодження в середньому на 4-6 С, порівняно з кулерами пасивного типу. Водяне охолодження використовується у високопродуктивних смартфонів, оснащених потужним процесором, хорошою відеопідсистемою і множинними співпроцесорами штучного інтелекту.

Водяне охолодження смартфона може мати різні конструктивні втілення. Найбільше поширення одержала концепція наповненого холодоагентом радіатора. У такому кулері рідина випаровується у міру нагрівання і конденсується в окремому теплообміннику, після чого рідина знову надходить у радіатор охолодження. Зрозуміло, за підвищення ефективності охолодження доводиться розплачуватися збільшенням габаритів смартфона.

Захист від вологи

Наявність захисту від вологи у корпусу апарата; також в даному пункті зазвичай уточнюється конкретний рівень такого захисту за стандартом IP – наприклад, до категорії водононепроникних належать моделі з показниками IP67, IP68 і IP69.

Дві цифри в позначенні за стандартом IP вказують на рівні захисту від несприятливих факторів. При цьому безпосередньо захист від вологи позначається останньою цифрою, а ось перша характеризує рівень стійкості до пилу і інших забруднень. В сучасних мобільниках можна зустріти такі рівні захисту від забруднень:

5 — стійкість до пилу (пил може потрапити всередину в незначній кількості, що не впливає на роботу апарата);
6 — захист від пилу (пил не проникає всередину).

Більш низькі рівні захисту в мобільних телефонах не зазначаються (такий корпус вже не буде захищеним від пилу, і його характеристики уточнювати немає потреби). Однак є моделі, де замість першої цифри вказано Х — наприклад, IPX7. Це означає, що даний пристрій не сертифікований на предмет захисту від пилу, хоча фактично такий рівень захисту може бути досить високим. Так, у нашому прикладі рівень захисту від вологи 7 означає можливість повного занурення у воду — а отже, і від пилу такий корпус закритий досить щільно.

Що стосується захисту від вологи, варіанти можуть бути такими:

— 2.... Мінімальний рівень, який вказується для мобільних телефонів — захист від крапель під кутом до 15° від робочого положення пристрою (зазвичай екраном догори). Дає змогу витримувати середній дощ без сильного вітру
— 3. Захист від крапель під кутом до 60° (середній дощ з сильним вітром в положенні екраном догори).
— 4. Захист від бризок із будь-якого напряму (дощ із сильним вітром незалежно від положення корпуса).
— 5. Захист від водяних струменів із будь-якого напряму (зливи, бурі).
— 6. Захист від ударів хвиль і сильних водяних струменів.
— 7. Мінімальний рівень, що дає можливість говорити про непроникність до води. Дає змогу витримувати короткочасні (до півгодини) занурення під воду на глибину до 1 м.
— 8. Можливість тривалого (30 хв і більше) занурення на глибину більш ніж 1 м, з постійною роботою в зануреному стані. Конкретні обмеження за глибиною і часом можуть бути різними.
— 9. Захист від струменів води високої температури (можливість інтенсивного миття гарячою водою під високим тиском).

В цілому вищий рівень захисту, з одного боку, дає додаткову гарантію на випадок несприятливих ситуацій, з іншого – позначається як мінімум на ціні, а часто ще й на габаритах/вазі апарата. Також відзначимо, що стійкий до вологи корпус може робитися ще й захищеним від ударів (див. нижче) – це не обов'язково, проте часто зустрічається в моделях, розрахованих на використання в екстремальних умовах.

Захист від ударів

Спеціальний захист від ударів, передбачений в конструкції телефону.

Конкретний рівень такого захисту може бути різним, проте він, як мінімум, дає змогу без наслідків переносити падіння на тверду поверхню з висоти близько 1 – 1,2 м. У багатьох моделях зустрічаються і більше солідні показники; ці подробиці варто уточнювати окремо. При цьому варто мати на увазі, що мова тут зазвичай йде про корпус; екран може мати інші характеристики стійкості до ударів, вони залежать насамперед від покриття (див. «Основний дисплей»). А якщо вам необхідна максимальна стійкість — найкраще доповнити екран спеціальним захисним аксесуаром.

У будь-якому випадку захищені від ударів апарати розраховані в основному на користувачів, яким доводиться часто бувати в екстремальних умовах: альпіністів, військових, рятувальників тощо. В світлі цього подібні моделі зазвичай робляться ще й захищеними від води (див. вище).

Стандарт захисту MIL-STD-810

Першопочатково MIL-STD-810 – це набір специфікацій, який встановлює певні рівні захисту електрообладнання від факторів зовнішнього середовища. Стандарт розроблявся з метою перевірки військового обладнання для армії США на предмет збереження працездатності в різних несприятливих умовах. Він висуває до випробуваних досить жорсткі вимоги: перевіряється рівень міцності виробу до ударів при падіннях і струсах, проводяться тести на вібраційний вплив, випробовується робота пристрою в широкому температурному діапазоні, під дощем, в тумані, під впливом піску, пилу тощо. Однак личка MIL-STD-810 в «цивільних» виробах не завжди означає найвищий ступінь захисту. Це обумовлюється відсутністю строгої регламентації проведення тестів. Так, найбільш хитромудрі вендори тестують випробовувані гаджети буквально за одним-двома пунктами програми з великого переліку і часто навмисно не поширюються про те, які саме тести були пройдені. Відповідно, конкретні особливості такого захисту залишаються достовірно невідомими. Стандарт діє з 1962 року. Кожен новий його варіант позначається буквою латинського алфавіту в кінці. Чим далі буква за алфавітом, тим сучасніше версія сертифіката. З 2008 року повсюдно діє специфікація MIL-STD-810G, а в 2019 році була затверджена нова редакція стандарту MIL-STD-810H.

Матеріал рамки/кришки

Матеріали, з яких виготовлені рамка (бокова окантовка) і задня кришка апарата.

У нашому каталозі ці дані зазначаються двома словами — матеріал рамки і матеріал кришки. Наприклад, апарат зі скляною задньою панеллю і металевою окантовкою буде позначений як «метал/скло» (спочатку рамка, потім кришка). Два слова вказуються навіть у тому випадку, якщо для обох елементів використовується один матеріал — наприклад, «метал/метал» для суцільнометалевого корпуса.

Основні матеріали рамок в наш час включають пластик, метал, скло, гуму і кераміку. Задні кришки також робляться в основному пластиковими, металевими, керамічними або гумовими, а серед скляних зустрічається особливий різновид — деталі з скла Gorilla Glass. Зрідка використовуються і більш специфічні матеріали — наприклад, шкіра. Ось більше докладний опис кожного з цих варіантів:

— Пластик. Досить простий, недорогий і в той же час універсальний і практичний матеріал. Власне, на ринку в наш час представлено безліч сортів пластику, які помітно розрізняються за ціною і практичним властивостям; так що заг...альна властивість цього матеріалу залежить насамперед від цінової категорії апарата. Зазначимо, що пластиковій кришці найпростіше надати незвичайного дизайну, хоча таке оформлення зустрічається і в інших матеріалах. Взагалі ж усі види пластику в сучасних телефонах можна умовно розділити на глянцеві, матові, рифлені і софт-тач. Глянець найбільш яскраво виглядає, однак на ньому дуже помітні забруднення (насамперед відбитки пальців), до того ж такі корпуси схильні ковзати в руках. Матові поверхні не такі яскраві, зате вони менш чутливі до забруднень. Софт-тач являє собою особливий різновид матового пластику, завдяки специфічній фактурі поверхні цей матеріал сприймається як м'який на дотик, схожий на гуму. Також він відмінно утримується в руках і майже не ковзає. Найбільш надійним в цьому плані вважається рифлений пластик — з характерними насічками на поверхні; однак не всім подобається зовнішній вигляд таких поверхонь і відчуття від них при утриманні.
Що стосується комбінацій з іншими матеріалами, то пластикові рамки можуть передбачатися в металевих і скляних корпусах — для надійності утримання; а пластикові кришки можуть доповнюватися рамками з металу або гуми для підвищення надійності.

— Метал. У разі мобільників під металом найчастіше мається на увазі алюмінієвий сплав. Цей матеріал поєднує в собі високу міцність, невелику вага і гарну теплопровідність (останнє особливо важливо для відводу тепла від «начинки» потужних смартфонів). Металеві корпуси порівняно рідко виконуються в яскравих відтінках, але можливе й таке оформлення; крім того, навіть без додаткового забарвлення цей матеріал непогано виглядає. Коштує він дорожче пластику, однак у наш час з металу можуть робитися навіть бюджетні моделі телефонів. При цьому металева рамка може поєднуватися практично з будь-яким матеріалом кришки, однак особливо такі рамки популярні в моделях із задньою панеллю зі скла — метал додає корпусу додаткової міцності. У свою чергу, кришки з металу зустрічаються в основному серед суцільнометалевих корпусів, рідше — в поєднанні з рамкою з пластику (вона дає змогу зменшити вартість і покращити проникність корпуса для сигналів зв'язку).

— Скло. У корпусах телефонів зазвичай використовується спеціальне загартоване скло підвищеної міцності (особливий різновид таких стекол — Gorilla Glass — зазначається окремо, про нього див. нижче). Теоретично скло більше чутливе до ударів, ніж більшість інших матеріалів, однак на практиці розбити таку поверхню все одно досить складно. При цьому виглядають подібні корпуси досить стильно і незвично. До їх однозначних недоліків можна віднести досить високу вартість, а також характерні риси глянцевих поверхонь — схильність вислизати з рук і «збирати» забруднення, насамперед відбитки пальців. Що стосується конкретних деталей корпуса, то найчастіше скло використовується для задніх кришок; вони нерідко доповнюються рамками з більш міцного матеріалу (зазвичай металевими). А ось рамки зі скла зазвичай є частиною скляних корпусів — інші варіанти конструкції з ряду причин не мають сенсу.

— Скло Gorilla Glass. Особливий різновид надміцного скла, з якого можуть виконуватися задні кришки. Про скло в цілому див. вище; а особливості Gorilla Glass докладно описані в п. «Основний дисплей». Зазначимо тільки, що, як і в дисплеях, в задніх панелях корпуса можуть застосовуватися різні версії такого скла, що розрізняються за стійкістю до ударів і подряпин.

— Гума. Як правило, в даному випадку мова йде про корпус або рамку з твердого матеріалу (пластику або металу) з додатковим покриттям з гуми. Використання такого покриття є безпомилковою ознакою телефону з високим ступенем захисту — водонепроникного, а нерідко ще й ударостійкого. Гума є оптимальним матеріалом для подібних апаратів: вона відмінно протистоїть як волозі, так і ударам, добре ізолює «начинку» від холоду і спеки, при цьому така поверхня приємна на дотик і не ковзає в руці. Головний недолік цього матеріалу — громіздкість: гумове покриття повинне бути досить товстим, так що воно помітно позначається на габаритах апарата. У світлі цього звертати увагу на цей параметр має сенс у тих випадках, коли захищеність для вас важливіше компактності. При цьому зазначимо, що гумовий корпус може поєднуватися з рамкою з металу, а гумова рамка — встановлюватися на пластиковий апарат; ці варіанти теж виходять досить надійними.

— Кераміка. Керамікою називають матеріали, що виготовляються шляхом спікання вихідних компонентів при високих температурах. У мобільних телефонах використовуються особливі високоміцні види таких матеріалів. До переваг кераміки можна віднести стильний зовнішній вигляд і непогану надійність в більшості ситуацій. З іншого боку, такі склади все ж досить чутливі до ударів (особливо до точкових), вони схильні ковзати в руках, та й коштують недешево. Тому в сучасних мобільниках кераміка застосовується рідко — в основному як іміджевий матеріал в досить прогресивних моделях. Більшість таких моделей поєднують керамічну кришку з металевою рамкою; помітно рідше зустрічаються суцільнокерамічні корпуси.

— Шкіра. Досить рідкісний і специфічний матеріал, що використовується в основному як дизайнерське рішення. Шкіряне покриття в таких випадках передбачається для задньої кришки, рамка ж робиться металевою або пластиковою. Цей матеріал додає апарата солідного зовнішнього вигляду, підкреслюючи статус власника; крім того, він приємний на дотик і не дає пристрою вислизати з рук. Проте шкіра обходиться недешево і не відрізняється надійністю: вона легко дряпається і рветься навіть при легких контактах з гострими предметами, а також схильна до стирання. Тому подібні корпуси не користуються популярністю навіть серед висококласних телефонів.

Задня кришка

Тип поверхні на задній кришці апарата.

Глянцева. Кришка, що має гладку блискучу поверхню. Така поверхня обходиться недорого, при цьому виглядає стильно і помітно - особливо якщо вона виконана в яскравому кольорі, наприклад, червоному або жовтому. Крім того, глянцевій кришці найпростіше надати незвичайного градієнтного забарвлення (в кілька кольорів, з переходом одного в інший). З іншого боку, на глянці дуже помітні відбитки пальців та інші забруднення, а в руках він схильний ковзати, що підвищує ризик випустити апарат з рук.

Матова. Злегка шорстка поверхня, яка не блищить, як глянець, і виглядає більш тьмяною. Водночас на такій поверхні менш помітні відбитки пальців та інші забруднення, та й у руках вона менше ковзає; а відсутність блиску є перевагою для тих, хто цінує стриманий і солідний дизайн. Конкретні особливості матової кришки залежать від її матеріалу: наприклад, у пластикових виробах часто використовується так званий «софт-тач» пластик, м'який і приємний на дотик і водночас твердий сам по собі.

— Глянець або матова. Цей варіант означає, що апарат випускається в декількох варіантах оформлення: одні передбачають глянцеву поверхню задньої кришки, інші — матову. Таким чином, користувач може вибрати варіант на свій розсуд. Про переваги й недоліки обох див. вище.

Рифлена. Пове...рхня з чітко вираженими нерівностями; це може бути як дрібний текстурний візерунок, та й досить великі виступи (останні зустрічаються, зокрема, серед «захищених» смартфонів). У будь-якому разі рифлена поверхня забезпечує надійне утримування в руці й добре приховує забруднення, однак коштують такі кришки дещо дорожче ніж матові й тим більше глянцеві.
Підбір за параметрами
 
Ціна
віддо грн.
Виробники
Колір корпуса
За напрямами
Дисплей
Роздільна здатність дисплея
Частота розгортки дисплея
Співвідношення екран / корпус
Вбудована пам'ять
Оперативна пам'ять
Основна камера
Фронтальна камера
Основна камера
Фронтальна камера
Форм-фактор фронталки
Функції та можливості
Сканер відбитків пальців
SIM-карти
Операційна система
Підключення та мережа
За роком випуску
Розширений підбір
Каталог мобільних телефонів 2021 - новинки, хіти продажів, купити мобільні телефони.