новое название + новый интерфейс

Спустя 13 лет после запуска первой версии сервиса сравнения цен Nadavi,
мы приняли решение сделать решительный шаг вперед и перевести проект
на более функциональную и динамично развивающуюся платформу — E-Katalog.

Рус  |  Укр
Україна
Каталог   /   Мобільні та зв'язок   /   Мобільні та аксесуари   /  Мобільні телефони
Мобільні телефони 
Популярні моделі→ Порівняти в таблиці
Xiaomi Redmi Note 8 Pro 128GB/6GB
від 5 999 грн.
камерофон, 6.53 ", Android v 9.0, 128 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, NFC, зарядка: fast charge, 4500 мАгод, 200 г
Apple iPhone 11 Pro 64GB
від 26 743 грн.
флагман, ігровий, камерофон, 5.8 ", iOS, потужний процесор, 64 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 3 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, без microSD, FaceID, NFC, захист IP68, зарядка: бездротова, fast charge, 3046 мАгод, 188 г
Xiaomi Redmi Note 9 Pro 64GB
від 5 897 грн.
камерофон, 6.67 ", Android v 10.0, 64 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, NFC, зарядка: fast charge, 5020 мАгод, 209 г
Samsung Galaxy Note20 Ultra 256GB
від 27 846 грн.
флагман, ігровий, камерофон, вигнутий екран, 6.9 ", безрамковий, Android v 10.0, потужний процесор, 256 ГБ, ОЗП 8 ГБ, камера: 3 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, FaceID, NFC, захист IP68, зарядка: бездротова, fast charge, 4500 мАгод, 208 г
Xiaomi Redmi 9 32GB
від 3 586 грн.
6.53 ", Android v 10.0, 32 ГБ, ОЗП 3 ГБ, камера: 4 модулі, NFC, зарядка: fast charge, 5020 мАгод, 198 г
Xiaomi Redmi Note 9 128GB/4GB
від 4 835 грн.
камерофон, 6.53 ", Android v 10.0, 128 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 4 модулі, NFC, зарядка: fast charge, 5020 мАгод, 198 г
Apple iPhone SE 2020 64GB
від 12 234 грн.
ігровий, камерофон, 4.7 ", iOS, потужний процесор, 64 ГБ, ОЗП 3 ГБ, камера: відео 4K, оптична стабілізація, без microSD, NFC, захист IP67, зарядка: бездротова, fast charge, 1821 мАгод, 148 г, ультратонкий
Samsung Galaxy M31 128GB
від 5 999 грн.
6.4 ", Android v 10.0, 128 ГБ, ОЗП 6 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, NFC, зарядка: fast charge, 6000 мАгод, 191 г
Samsung Galaxy S20 Plus
від 19 318 грн.
флагман, ігровий, камерофон, вигнутий екран, 6.7 ", безрамковий, Android v 10.0, потужний процесор, 128 ГБ, ОЗП 8 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, NFC, захист IP68, зарядка: бездротова, fast charge, 4500 мАгод, 186 г
Realme 6 Pro 128GB/8GB
від 6 498 грн.
6.6 ", Android v 10.0, 128 ГБ, ОЗП 8 ГБ, камера: 4 модулі, відео 4K, NFC, зарядка: fast charge, 4300 мАгод, 202 г
Apple iPhone 11 128GB
від 20 599 грн.
ігровий, камерофон, 6.1 ", iOS, потужний процесор, 128 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 2 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, без microSD, FaceID, NFC, захист IP68, зарядка: бездротова, fast charge, 3110 мАгод, 194 г
Xiaomi Mi 10T Pro 128GB
від 13 875 грн.
флагман, ігровий, камерофон, 5G, 6.67 ", Android v 10.0, потужний процесор, 128 ГБ, ОЗП 8 ГБ, камера: 3 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, без microSD, NFC, зарядка: fast charge, 5000 мАгод, 218 г
Apple iPhone 11 64GB
від 18 799 грн.
ігровий, камерофон, 6.1 ", iOS, потужний процесор, 64 ГБ, ОЗП 4 ГБ, камера: 2 модулі, відео 4K, оптична стабілізація, без microSD, FaceID, NFC, захист IP68, зарядка: бездротова, fast charge, 3110 мАгод, 194 г
Apple iPhone Xr 64GB
від 13 514 грн.
ігровий, камерофон, 1SIM, 6.1 ", iOS, потужний процесор, 64 ГБ, ОЗП 3 ГБ, камера: відео 4K, оптична стабілізація, без microSD, FaceID, NFC, захист IP67, зарядка: бездротова, fast charge, 2940 мАгод, 194 г
Можливо, мене зацікавить

Статті, огляди, корисні поради

Усі матеріали
Відгуки про бренди з розділу мобільні телефони
Рейтинг брендів з розділу мобільних телефонів складений за відгуками і оцінками відвідувачів сайту
Рейтинг мобільних телефонів (грудень)
Рейтинг популярності мобільних телефонів заснований на комплексній статистиці по виявленому інтересу інтернет-аудиторії

Мобільні телефони: характеристики, типи, види

Показати все

Стандарти зв'язку

Стандарти зв'язку, які підтримуються мобільним телефоном. У сучасному світі активно використовуються декілька стандартів, що належать до різних поколінь: GSM, 3G, 4G (з VoLTE або без нього), 5G, CDMA. Вони розрізняються як за характеристиками, так і за поширеністю в різних країнах:

— GSM. Стандарт зв'язку другого покоління, який підтримує голосові дзвінки, а також технології передачі даних GPRS й EDGE (див. «Комунікації»). Вважається застарілим, активно витісняється більш прогресивними технологіями 3G й 4G. Тому в сучасних мобільних телефонах підтримка тільки GSM характерна для найбільш недорогих моделей, які є максимально простими навіть за мірками бюджетного класу.

— 3G. Саме позначення 3G розшифровується як «третє покоління», і до нього відносять кілька окремих стандартів зв'язку. Проте в даному випадку мова йде про підтримку мобільним телефоном мереж UMTS/WCDMA (не плутати з CDMA, див. нижче). Стандарт UMTS є спадкоємцем GSM, таку мережу можна розгорнути на основі існуючої технічної бази GSM, а максимальна швидкість передачі даних варіюється від 2 до 70 Мбіт/с, залежно від спеціальних технологій, які підтримуються мережею і телефоном. Такої швидкості достатньо не тільки для голосового, але й для відеозв'язку; власне, деякі 3G-телефони у свій час просувались як «апарати для відеодзвінків». У різних країн...ах світу мережі 3G розвивалися нерівномірно, тому таке покриття на даний момент є далеко не скрізь; це потрібно враховувати тим, хто має намір користуватися цим видом зв'язку. Також варто мати на увазі, що під позначенням «3G» на деяких ринках може просуватися зв'язок на основі стандарту CDMA; однак у випадку мобільників термін 3G традиційно використовується тільки для UMTS-моделей.

— 4G (LTE). Зв'язок 4 покоління на основі стандарту LTE; інші стандарти 4G в мобільних телефонах не використовуються. LTE є наслідком подальшого розвитку 3G (UMTS), розгортається на основі тієї ж технічної бази, проте працює на більш високих швидкостях — до 173 Мбіт/с, що можна порівняти з повноцінним стаціонарним підключенням до Інтернету. Мережі LTE комерційно експлуатуються в багатьох країнах світу, однак далеко не в усіх; тому перед купівлею 4G-сумісного телефона не завадить дізнатися, чи можна буде використовувати всі його можливості у вашому регіоні. Також відзначимо, що голосові дзвінки через LTE («VoLTE») є окремою темою; детальніше див. нижче.

— 5G. Подальший, після 4G, розвиток стандартів мобільного зв'язку. Остаточні технічні специфікації зв'язку п'ятого покоління ще тільки розробляються, а більшість мереж поки працює в експериментальному/тестовому режимі. Однак можна однозначно говорити, що цей стандарт буде ще більш швидким і досконалим, ніж 4G. Так, максимальна швидкість передачі даних передбачається на рівні 1,4 ГБ/с, причому зв'язок буде стабільним навіть при великій кількості одночасно підключених пристроїв. Порівняно з 4G значно знизиться латентність (затримка) сигналу, що буде корисно для онлайн-ігор і деяких специфічних завдань. При всьому цьому 5G передбачає зниження вартості й енергоспоживання обладнання.

— VoLTE. VoLTE не є окремим стандартом зв'язку, це технологія, яка застосовується в пристроях із підтримкою 4G LTE (див. вище). Дана технологія дає можливість здійснювати традиційні голосові дзвінки через мережі 4 покоління; завдяки високій пропускній здатності якість зв'язку при цьому виходить значно кращою, ніж через 3G і тим більше 2G-зв'язок. Крім того, ця функція дає змогу зберігати повноцінний зв'язок у ситуаціях, коли є 4G-покриття, але немає покриття попередніх стандартів (а таке трапляється частіше, ніж може здатися). VoLTE окремо вказують у характеристиках тому, що спочатку стандарт LTE створений для передачі даних (простіше кажучи, доступу до Інтернету), і далеко не кожен 4G-апарат підтримує голосові дзвінки саме через LTE.

— CDMA. Мережі CDMA користувачам відомі насамперед через діяльність операторів, які надають можливість отримати мобільний телефон із прямим міським номером. У свій час ці мережі конкурували з GSM і більш прогресивними стандартами на його основі, однак з розвитком і здешевленням мобільного зв'язку CDMA-оператори здебільшого згорнули діяльність на ринку голосового зв'язку й переключилися на послуги мобільного доступу в Інтернет. Тут варто зазначити, що технології передачі даних EV-DO Rev.А і Rev.B, які доступні в мережах CDMA, здатні забезпечити швидкість підключення на рівні мереж третього покоління (до 3.1 Мбіт/с у першому випадку і до 14,7 Мбіт/с у другому), тому подекуди ці послуги просувалися і просуваються під маркуванням 3G. Проте не варто плутати таке підключення з 3G на основі UMTS (див. вище) — це два принципово різних стандарти, які несумісні один із одним. Грубо кажучи, якщо мова йде про 3G в мобільному телефоні — зазвичай, мається на увазі UMTS, а ось 3G-модеми частіше використовують CDMA (EV-DO).

Варто відзначити, що стандарти GSM, 3G й 4G (саме в такому порядку), фактично, є етапами розвитку мобільних мереж одного типу. На практиці це означає, що телефон із підтримкою пізнішого стандарту за визначенням підтримує раніші — наприклад, апарат з LTE здатний працювати й з GSM і з 3G.

Також потрібно враховувати, що в межах одного стандарту можуть використовуватися різні діапазони, і не всі з них можуть підтримуватися в мобільному апараті. Правда, телефони, які офіційно продаються в певній країні, зазвичай оптимізовані під місцеві мережі, і з ними проблем не повинно виникати. Але ось якщо пристрій планується ввезти з іншої країни, і для місцевого ринку він не призначався — є сенс заздалегідь уточнити сумісність по діапазонах. В іншому випадку може виникнути ситуація, коли апарат просто «не побачить» мережу, хоча формально він буде сумісний із певним стандартом зв'язку.

Операційна система

Під терміном «операційна система» в даному випадку маються на увазі всі види прошивок — як повноцінні ОС кшталт iOS і Android, що застосовуються в смартфонах, так і програмні оболонки звичайних телефонів (не смартфонов). Головною відмінністю між цими двома категоріями є те, що повноцінна ОС дозволяє встановлювати і видаляти різні програми — починаючи від ігор і клієнтів соціальних мереж і закінчуючи спеціалізованими інструментами на зразок фото - і відеоредакторів.

Найбільш популярні операційні системи, які застосовуються в сучасних смартфонах: iOS, Android (зокрема, версії 7.0, 7.1, 8.0 8.1, 8.1 Go Edition, 9.0, 9.0 Go Edition, 10, 10 Go Edition ). В силу санкцій США до Китаю, зустрічається версія Android з Play Маркет від Huawei, а не Google (GMS). По суті та сама операційна система, але без можливості використовувати оригінальний Google Play Маркет. Така ОС позначається HMS. Нижче описані особливості цих, а також деяких менш поширених операційних систем:

— Проприетарная. У цю категорію входять всі системи, що не належать до описаних нижче варіантів. Найча...стіше це базові програмні прошивки, що застосовуються в класичних мобільних телефонах, не є смартфонами. Така прошивка може мати різний функціонал, однак можливості по установці додаткового ПЗ в ній сильно обмежені: в кращому разі доступні універсальні мобільні програми на базі Java, а нерідко додаткові програми взагалі не підтримуються.

— iOS. Власна операційна система компанії Apple, застосовується виключно для «яблучної» портативної техніки, включаючи смартфони iPhone. Відрізняється високим ступенем оптимізації під конкретну апаратну начинку, завдяки чому дозволяє досягати гарної продуктивності при відносно скромних обсягах оперативної пам'яті. Крім того, iOS зроблена максимально закритою для користувача: зокрема, програми можна встановлювати тільки з фірмового магазину, доступу до файлової системи немає, карти пам'яті не підтримуються в принципі. Це, з одного боку, забезпечує безпеку і зручність; з іншого — «ускладнює життя» прогресивним користувачам, примушуючи їх вдаватися до злому («джейлбрейку») заради оптимальної настройки апарату під себе.

— Android. Система, створена Google на основі Linux. Має відкритий вихідний код і широкі можливості по оптимізації під різні пристрої, завдяки чому дуже популярна серед виробників електроніки. З цієї ж причини більшість великих компаній використовує оригінальну ОС, а фірмові програмні надбудови. Зазвичай вони зачіпають лише інтерфейс і комплектний набір, але зустрічаються і досить глобальні переробки, що нагадують оригінал хіба що сумісністю з Android-додатками. Система без таких переробок досить тісно інтегрована з сервісами Google. За кількістю доступних додатків під неї вона значно перевершує інше популярне рішення — iOS (див. нижче); з іншого боку, якість багатьох додатків гірше через невисоких вимог фірмового магазину Google Play. А ось з явних переваг можна згадати можливість роботи з картами пам'яті і легкість обміну даними між смартфоном і іншими пристроями. Зазначимо, що в нашому каталозі позначення «Android» використовуються для більш ранніх версій, ніж 4.4, а також для апаратів, у яких конкретна версія Androidнеизвестна. Більш пізні версії та їх особливості описані нижче.

— Android 7.0. Чергове оновлення безкоштовною ОС Android, випущене для широкої громадськості наприкінці серпня 2016 року. Однією з найяскравіших особливостей нової ОС стала підтримка багатовіконного режиму — можливість роботи двох додатків в двох вікнах, відображуваних одночасно і займають по половині екрана. З інших змін і поліпшень варто виділити фонове перемикання завдань (виведення списку активних завдань прямо на основний екран), покращений нічний режим, оптимізацію енергоспоживання і використання мобільної передачі даних, а також підтримку режиму віртуальної реальності.

— Android 7.1. Оновлення операційної системи Android 7.0 (див. відповідний пункт), випущене в кінці 2016 року. Принципових оновлень, в порівнянні з попередньою версією, у даному оновленні представлено не було, проте з'явився ряд дрібних поліпшень, пов'язаних із зовнішнім виглядом і зручністю користування (зокрема, точністю роботи сенсора на екрані), а також був розширений набір доступних емодзі.

— Android 8.0. Чергове масштабне оновлення ОС Android, випущене (в остаточній версії) в кінці літа 2017 року. Крім загальних поліпшень (підвищення швидкості, оптимізації енергоспоживання тощо), представило ряд оригінальних особливостей. Зокрема, значно розширилися можливості по налаштуванню повідомлень: наприклад, користувачі можуть налаштувати звук і оповіщення для різних типів подій в одному додатку. Зниження енергоспоживання забезпечується в тому числі за рахунок контролю фонових додатків і неактивних вкладок. Іконки можна зробити динамічними, і програми будуть видавати повідомлення за рахунок зміни зовнішнього вигляду таких іконок. Багатозадачність розширилася до підтримки «картинки в картинці» — наприклад, можна зайти і подивитися пошту, не перериваючи перегляду відео в соцмережі. Крім того, Android 8.0 підтримує універсальні екранні жести (працюють в будь-якому додатку) і можливість редагувати набір кнопок швидкого доступу на екрані блокування.

— Android 8.1. Досить масштабне оновлення Android 8, випущене в серпні 2017 року. Основні нововведення, представлені в даній версії включають, зокрема, можливість групування повідомлень в «канали», підтримку режиму «картинка в картинці» для відео, можливість зйомки фото в HDR+ сторонніми додатками, відображення заряду підключеного Bluetooth-пристрою на екрані смартфона, а також можливість задати відключення сенсора відбитка пальців після декількох спроб несанкціонованого доступу. Також з даною ОС був представлений оновлений API, поліпшує швидкість роботи додатків і оптимізуючий навантаження на мережу.

— Android 8.1 Go Edition. «Полегшена» версія описаного вище Android 8.1, призначена для недорогих смартфонів з невисокою потужністю «начинки». Від оригіналу відрізняється насамперед високим ступенем оптимізації: як сама система, так і багато стандартні програми (як-от Assistant, Gmail, власне Google і т. п.) були серйозно перероблені для максимального зниження навантаження на апаратну частину. При цьому функціонал і загальне враження від користування залишилися практично незмінними у порівнянні з оригінальним Android 8.1. Втім, деякими моментами довелося пожертвувати: наприклад, стандартні карти в Go Edition не підтримують покрокову навігацію.

— Android v 9.0. Чергова версія ОС Android, анонсована навесні 2018 року. Серед змін і нововведень даної версії — перероблений інтерфейс швидкого меню налаштувань, нові можливості управління біометричної розблокуванням, розширений функціонал повідомлень, підтримка системних команд за допомогою жестів, оновлений перемикач багатозадачності, покращена адаптивна регулювання яскравості, функція Digital Wellbeing для запобігання надмірно частого користування телефоном, «розумне» управління живленням (виділення пріоритетів найбільш актуальним додатками)

— Android 9.0 Go Edition. «Урізана» версія операційної системи Android 9.0 Pie, що з'явилася восени 2018 року. Призначена для смартфонів початкового класу з невисокою продуктивністю, а також для ринків з поганим мобільним інтернетом. Операційна система займає практично вдвічі менше місця в порівнянні з класичною ОС Android 9.0 Pie, а також «укомплектована» спеціальними оптимізованими версіями популярних додатків і сервісів Google.

— Android 10. Нова версія популярної операційної системи, представлена публіці у вересні 2019 року. Є прямим конкурентом iOS 13. Серед основних нововведень відзначимо, що Android 10 дозволяє сповна оцінити переваги мобільного зв'язку 5G, передбачена розширена підтримка доповненої 3D-реальності, опція автоматичного перекладу іноземного тексту, поліпшений функціонал управління жестами, а також передбачена спеціальна «темна тема оформлення. Ще однією важливою особливістю є розширена підтримка смартфонів зі складаною конструкцією (мова йде про моделі з гнучким екраном).

— KaiOS. Досить оригінальна операційна система: спочатку створена для того, щоб забезпечити звичайним кнопковим телефонами розширені можливості, раніше доступні тільки для смартфонів. Власне, використовується в основному на кнопкових апаратах, проте є не просто програмної прошивкою, а саме повноцінної ОС — з власним магазином додатків, поруч попередньо встановлених сервісів (вже в перших версіях були доступні Facebook, YouTube, Twitter), підтримкою сучасних комунікацій (LTE, Wi-Fi тощо). При всьому цьому система створювалася в розрахунку на енергоефективність, можливість роботи без сенсорного екрану і невисокі вимоги до системи (наприклад, мінімальний об'єм оперативної пам'яті для KaiOS — 256 МБ). Будучи випущеною в 2017 році, до 2019 року KaiOS стала третьою за популярністю мобільної ОС у світі; творці мають партнерські угоди з цілим списком сервісів і виробників електроніки, а одним з інвесторів проекту є Google.

— Windows 10 Mobile. Формально будучи спадкоємицею Windows Phone 8.1, фактично дана ОС являє собою модифікацію Windows 10, створену під мобільні пристрої. Схожість з «настільною» системою настільки велике, що багато програм для Windows 10 Mobile можуть повноцінної працювати на комп'ютері з Windows 10; а функція Continuum навіть дозволяє підключити смартфон до зовнішньої периферії і перетворювати його в повноцінний ПК. З інших особливостей даної ОС можна відзначити інтерактивні повідомлення з можливістю відповіді прямо з центру повідомлень (без відкриття програми); браузер, Edge, замінив штатний Internet Explorer; підтримку USB Type C; інтеграцію Skype зі стандартними повідомленнями. Водночас за популярністю Windows 10 Mobile помітно поступається Android і iOS, а її підтримка остаточно припиняється у грудні 2019 року.

— Windows Phone 7. Перше покоління операційної системи Windows Phone від Microsoft. У наш час вважається остаточно застарілою і практично повністю вийшла з ужитку.

— Windows Phone 8. Друге, після «сімки» покоління Windows Phone. Завдяки використанню «настільного» ядра NT представила ряд цікавих нововведень; однак, як і Windows Phone 7, є застарілою і на сучасні смартфони не встановлюється

— Windows Phone 8.1. Оновлення описаної вище Windows Phone 8, випущене в квітні 2014 року. В систему були додані центр повідомлень і голосовий помічник Cortana, реалізована підтримка жестів, стандартів Wi-Fi Direct і Bluetooth 4 LE, а також інші сучасні нововведення. Тим не менш, з виходом Windows 10 Mobile компанія Microsoft відмовилася від цієї ОС і навіть передбачила можливість апгрейда смартфонів під Windows Phone 8.1 до «десятки». Так що в наш час версію 8.1 можна зустріти лише на окремих застарілих і бюджетних апаратах, у яких не вистачає потужності для роботи з Windows 10 Mobile.

— Windows Mobile. Остаточно застаріла мобільна ОС від Microsoft: підтримка повністю припинена ще в 2012 році. Підкреслимо, що не варто плутати цю систему з Windows 10 Mobile (див. вище).

— BlackBerry OS. Згідно з назвою, ця ОС використовується на смартфонах BlackBerry, що випускаються однойменною компанією (колишня RIM). Ці пристрої орієнтовані в першу чергу на корпоративне використання, що і зумовило відмітні особливості системи — зокрема, підтримку фірмової системи захищених електронних повідомлень. На сьогоднішній день популярність BlackBerry і, відповідно, самої ОС, дуже невисока.

— Asha. Система, створена Nokia для бюджетних апаратів, не здатних «витягнути» серйозну ОС. Крім того, позиціонувалася як заміна для платформи S40, застосовуваної в звичайних телефонах (не смартфонах). Як наслідок, відрізняється невисокими системними вимогами і досить скромним набором доступних додатків. В наш час проект закритий, нові апарати під Asha не випускаються.

— Symbian. Операційна система, відома в першу чергу за смартфонів Nokia ранніх поколінь. Також вона застосовувалася в пристроях інших виробників, але з осені 2010 року Nokia залишилася на самоті. З того ж року система є відкритою та безкоштовною. Довгий час Symbian була одним з лідерів ринку, але на даний момент, по ряду причин, вона майже витіснена більш популярними рішеннями, і нових пристроїв під управлінням цієї ОС вже не випускається.

— Tizen. Відкрита мобільна ОС, створена за участю Samsung, Intel і Linux Foundation з використанням компонентів від MeeGo і Bada (див. нижче). З'явилася відносно недавно, але інтенсивно просувається творцями. Правда, в смартфонах Tizen зустрічається рідко, основна сфера застосування цієї системи — наручні гаджети і «розумні» фотокамери.

— Firefox OS. Відкрита операційна система, створена на основі движка Mozilla Gecko (на ньому ж побудований браузер Firefox). Також є «новачком» у порівнянні з багатьма більш популярними рішеннями. Однією з особливостей є те, що додатки для системи повинні бути написані на мовах веб-програмування. Це забезпечує невисокі апаратні вимоги в поєднанні з хорошою швидкістю роботи, але обмежує можливості щодо розробки додатків. З іншого боку, будь-який бажаючий може створити власний магазин додатків для Firefox OS, тоді як більшість інших платформ допускають роботу тільки з фірмовими сховищами

— MeeGo. Мультиплатформовий проект з відкритим вихідним кодом на основі Linux. Серед смартфонів відомий моделей від Nokia, але таких було небагато, а невисока популярність системи змусила компанію відмовитися від неї.

— Samsung Bada. Власна операційна система, розроблена компанією Samsung. Була досить успішною, тим не менш, в 2013 році проект був закритий, а його напрацювання стали частиною описаної вище Tizen.

— Web OS. Операційна система, створена компанією Palm (яка пізніше перейшла у власність Hewlett-Packard). Характеризується низкою цікавих особливостей, але досить високий потенціал системи не отримав розвитку в смартфонах — зараз вона зустрічається лише в старих моделях, знятих з виробництва.

— Маємо. Ще одна представниця зійшли зі сцени операційних систем — принаймні, на ринку смартфонів. Використовувалася в пристроях Nokia, пізніше стала одним з компонентів для створення MeeGo.

— Linux. В даному випадку маються на увазі специфічні складання Linux, створені під мобільні пристрої. Цей варіант зійшов зі сцени, зокрема, через появу більш прогресивних рішень на тій же основі (в першу чергу Android).

— Ubuntu. Спочатку Ubuntu — один з найпопулярніших дистрибутивів Linux (див. вище), розроблений як багатофункціональний і в той же час дуже просте у використанні рішення. Відносно недавно з'явилася мобільна версія цієї ОС — Ubuntu Touch; про неї зазвичай і йдеться в разі смартфонів. Ubuntu Touch поки зустрічається вкрай рідко, проте вона перебуває в процесі розвитку і має досить непоганий потенціал. Зовні ця ОС відрізняється від популярних платформ кшталт iOS або Android, зокрема, управлінням за допомогою свайпів, відсутністю кнопки Home і віджетами замість іконок додатків. Підтримується багатозадачність.

— Sailfish. Мобільна ОС, створена компанією Jolla на базі напрацювань, що залишилися від описаної вище MeeGO. Побудована на ядрі Linux і має повністю відкритий вихідний код. Є досить перспективним рішенням, але фірма-творець лише нещодавно почала продавати ліцензії на використання Sailfish стороннім виробникам, у світлі чого пристроїв на цій платформі поки дуже небагато, а її перспективи поки залишаються туманними.

Чистий Android

Наявність в апараті «чистої» операційної системи Android.

ОС Android має відкритий вихідний код, який дає змогу розробникам створювати різні модифікації цієї ОС — у тому числі фірмові збірки й програмні оболонки. Такі модифікації можуть бути досить прогресивними, проте вони нерідко змінюють або навіть обмежують функціонал оригінального Android, а оновлення таких прошивок сильно залежать від їх розробників і часто відстають від оновлень оригінальної ОС. Дивлячись на це, деякі користувачі воліють використовувати «чистий» Android, без додаткових налаштувань; на них і розраховані подібні пристрої.

Кількість SIM

Кількість і типи змінних карт (SIM карти пам'яті), яке можна встановити в телефон. У нашому каталозі даний параметр уточнюється тільки для апаратів, що допускають установку більш ніж однієї «сімки» — найчастіше мова йде про 2 SIM-карти, проте можна зустріти пристрої з трьома і навіть чотирма відповідними слотами.

Від початку сенс подібного функціоналу полягає в тому, щоб на одному апараті можна було використовувати кілька телефонних номерів. Таким чином можна, наприклад, об'єднати в одному пристрої, робочий і особистий номер, окремі пакети для дзвінків та Інтернету і т. п. Однак варто мати на увазі, що в сучасних апаратах (особливо смартфонах) нерідко передбачається комбінована конструкція «SIM + SIM/карта пам'яті»: один із слотів призначається тільки для SIM, другий може використовуватися і для «сімки», і для карти пам'яті типу microSD або Nano Memory (див. «Слот для карт пам'яті»). При цьому окреме гніздо під карту пам'яті в пристрої відсутнє, так що користувачеві доводиться вибирати — або другий номер, або додаткове сховище даних. Тому якщо ви хочете одночасно використовувати 2 SIM-карти і карту пам'яті — варто звернути увагу на моделі, де така можливість прямо заявлена.

Також варто враховувати, що окремі слоти можуть розрізнятися за типом сумісних SIM-карт; де...тальніше див. нижче.

Тип SIM-карти

Тип SIM-карти, яка використовується в мобільному телефоні. Під терміном SIM в даному випадку маються на увазі всі види карт для ідентифікації в мобільних мережах, в т. ч. для мереж 3G, CDMA тощо (хоча формально такі карти можуть мати інші назви). А тип такої карти описує насамперед її форм-фактор. Ось найбільш поширені варіанти:

— micro-SIM. Найбільший тип «сімок» з широко застосовуваних у сучасних апаратах: передбачає розмір 15х12 мм Був представлений ще в 2010 році, в наш час поступово витісняється більш компактними і досконалими nano-SIM і eSIM; тим не менш, все ще досить популярний. Відзначимо, що в крайньому разі картку під слот microSIM можна виготовити, просто обрізавши більш велику mini-SIM до потрібних габаритів. Однак така операція пов'язана з певним ризиком і вимагає акуратності, так що краще все-таки звернутися до мобільного оператора для заміни SIM-карти на підходящу.

— nano-SIM. Найбільш мініатюрний форм-фактор класичних (змінних) SIM-карт — 12х9 мм. В таких картах рамки обрізані практично «під самий чіп», наприклад що далі зменшувати традиційні «сімки», по суті, нікуди. З'явився цей стандарт ще у 2012 році, проте до цих пір він є надзвичайно поширеним. Як і microSIM, карту під слот цього формату можна виготовити шляхом обрізки більше великої «сімки», але робити це рекомендується лише в крайніх випадках.

e-SIM. S...IM-карта цього типу являє собою електронний модуль, що вбудований прямо в апарат і не передбачає заміни. Для авторизації в мережі мобільного оператора потрібно внести в eSIM відповідні налаштування; при цьому подібні модулі здатні зберігати відразу кілька наборів налаштувань, що дозволяє з легкістю перемикатися між різними операторами — не потрібно возитися з фізичною заміною SIM-карти, досить змінити профіль в налаштуваннях. Ще одна перевага подібних модулів — компактність. Однак перед покупкою телефону з eSIM не завадить дізнатися, чи підтримується ця технологія вашим мобільним оператором — навіть у наш час далеко не кожна мережа сумісна з такими модулями.

— nano+eSIM. Варіант, що зустрічається в смартфонах на дві SIM-карти. Вбудований модуль eSIM в такому апараті доповнюється слотом, в який можна встановити змінну карту формату nanoSIM. Особливості кожного з цих типів карт докладно описані вище; тут же відзначимо, що на eSIM зручно тримати основний номер (номери телефонів, а змінні карти використовувати для тимчасових номерів. Подібний формат використання може виявитися зручний, зокрема, при частих поїздках за кордон — в традиційний слот nanoSIM можна встановлювати карти місцевих операторів.

Тип корпуса

— Моноблок. Корпус, який являє собою цілісну конструкцію. Найбільш придатний варіант для моделей з сенсорним екраном, однак дуже популярний і в кнопкових апаратах — моноблоки самі собою недорогі, але при цьому дуже надійні, зручні, практичні й добре поєднуються практично з усіма функціями сучасних мобільників. Крім того, такі корпуси можна зробити досить тонкими. Так, серед сучасних смартфонів (практично всі з яких є моноблоками) зустрічаються моделі товщиною 8 мм, 7 мм і навіть 6 мм і менше. 9 мм вважається значною товщиною, а значення 10 мм і більше характерні здебільшого для апаратів, де без великої товщини в принципі не обійтися — таких, як ударостійкі моделі з посиленим корпусом, а також смартфони з батареями дуже високої ємності.

Розкладачка. Корпус, який розкривається при використанні на зразок книжки чи стулок раковини: на одній половинці «розкладачки» з внутрішньої сторони розташовується екран, на іншій — цифрова клавіатура. Окремо зазначимо, що не варто плутати такі телефони з моделями, що мають екран, який згинається....

— Екран, який згинається. Досить незвичайний різновид корпусу, який зустрічається в окремих смартфонах. Такі апарати зазвичай складаються з двох стулок, на зразок описаних вище «розкладачок»; однак можуть складатися або по горизонталі, або по вертикалі (залежить від моделі телефону), а екран займає відразу обидві половини корпусу й згинається при складанні. У складеному вигляді екран може розташовуватися як зсередини, так і ззовні апарата (у першому випадку з зовнішньої частини може встановлюватися ще один дисплей, що дає змогу використовувати основні функції смартфона в складеному вигляді). У будь-якому випадку подібне компонування дає можливість отримати значно більшу діагональ, ніж у моноблоках, і в той же час зберегти компактність і зручність при носінні. З іншого боку, такі екрани складні й дорогі, а тому вони застосовуються вкрай рідко, зазвичай у топових апаратах.

— Слайдер. Такий корпус складається з двох частин (слайдів), які здатні ковзати один відносно одного. У класичному слайдері верхня частина, з екраном і навігаційними кнопками, зсовується вгору, відкриваючи апаратну клавіатуру. Головною перевагою слайдерів у порівнянні з моноблоками є компактність, а недоліками — збільшена товщина й менша надійність унаслідок поступового зносу механізму розкриття. У сучасних смартфонах подібний корпус практично не зустрічається, так і в телефонах поступово «покидає сцену».

— Бічний слайдер. Різновид слайдера (див. вище), у якому верхня половина корпусу при розкритті зсовується не вгору, а вбік. Цей варіант застосовувався в ранніх версіях смартфонів, оскільки давав можливість поєднувати в одному пристрої великий екран і зручну апаратну QWERTY-клавіатуру (див. «Введення даних»); але з розвитком сенсорних екранів і збільшенням їх розміру він втратив актуальність.

— Двосторонній слайдер. Різновид слайдера (див. вище), у якому верхня частина корпусу може зсовуватися як вгору, так і вниз. При русі вгору вона зазвичай відкриває цифрову клавіатуру, а при русі вниз — додаткові елементи оснащення, наприклад, кнопки управління плеєром або вбудовані динаміки. Через складність і високу вартість широкого поширення такі корпуси не отримали.

— Поворотний. Досить оригінальний тип корпусу, який включає два різновиди. Перший варіант схожий на слайдер, але при розкритті/закритті половинки корпусу не зсовуються, а обертаються одна відносно одної на зразок того, як це відбувається зі стрілками годинника. Усі їх переваги й недоліки аналогічні як у слайдерів, але «поворотники» часто відрізняються оригінальним дизайном. Другий різновид нагадує звичайний моноблок, але нижня частина корпусу в таких моделях здатна обертатися навколо поздовжньої осі апарату. Унаслідок цього при повороті під екраном замість цифрової клавіатури опиняються спеціальні органи управління (найчастіше кнопки управління плеєром). Через високу вартість і зайву складність цей варіант нині майже не використовується.

Основний дисплей

Характеристики дисплея апарату. Крім основних властивостей (діагональ, роздільна здатність, тип матриці тощо), в даному списку можуть вказуватися і специфічні особливості — наприклад, наявність вигнутого екрану (плоскі екрани поступово здають позиції в топовому сегменті) або покриття Gorilla Glass.

— Діагональ дисплея. Розмір дисплея по діагоналі в дюймах. Зазвичай, чим більше екран, тим він краще для очей, тим крупніше відображаються на ньому деталі і тим простіше їх розглянути. Водночас діагональ екрану безпосередньо позначається на габаритах всього апарату і на вартості. Втім, у нинішній час роздільна здатність 1280х720 не є чимось незвичним навіть для недорогих апаратів. У підсумку смартфони з екранами до 5" включно в наш час можна вважати невеликими, 5.1 – 5.5" — середніми, 5,6 – 6" — великими, а в найбільших апаратах, наближаються вже до планшетів, діагональ може досягати 6.5", 6.6" і навіть більше. Класичним же телефонами, які не мають сенсорних дисплеїв, велика діагональ не потрібно — у них цей розмір звичайно не перевищує 3", а одним із самих популярних варіанті...в є 2,4".

— Роздільна здатність (пікс). Розмір дисплея в точках (точках) по двох сторонах (велика традиційно вказується першої). Роздільна здатність безпосередньо визначає щільність точок на дюйм (див. нижче): чим воно вище, при тій же діагоналі дисплея — тим вище і щільність точок, тим більш згладженим виглядає зображення. Однак і коштують такі екрани, природно, дорожче.

— PPI. Абревіатура від «points per inch», тобто «точок (пікселів) на дюйм». Цей параметр визначає, скільки пікселів розташовується на лінії довжиною в 1 дюйм (2,54 см), проведеної по горизонталі або вертикалі екрана; він безпосередньо залежить від дозволу і розміру дисплея. Загалом чим більше значення PPI — тим більш чіткою, згладженої і, відповідно, якісної буде картинка на екрані. А при певній щільності пікселів людське око взагалі перестає розрізняти окремі точки, сприймаючи повністю згладжена зображення. У випадку з мобільними телефонами, які зазвичай утримуються на відстані близько 25-30 см від очей, для такої картинки значення PPI повинні складати 300 і більш, що цілком здійсненне в сучасних екранах.

— Тип матриці. Технологія, за якою виконаний дисплей. У нинішній час трапляються такі варіанти:
  • IPS. Технологія IPS (In-Plane Switching) була розроблена для позбавлення від недоліків властивих більш раннім TFT матриць. C допомогою IPS вдалося домогтися збільшення кута огляду до 178°, а також високій контрастності і кольору. Матриці, виготовлені за технологією IPS передають повну глибину кольору RGB - 24 біта, по 8 біт на канал. Розвиток і здешевлення таких матриць дозволило використовувати їх навіть в досить недорогих апаратах.
  • PLS. Варіація технології IPS, створена компанією Samsung. За деякими показниками, зокрема, яскравості, контрастності і кутів огляду — перевершує оригінал, при цьому обходиться дешевше у виробництві і дозволяє створювати гнучкі дисплеї.
  • AMOLED. Абревіатура від терміна і переводить як «активна матриця на органічних світлодіодах». Однією з особливостей таких дисплеїв — порівняно з описаними вище — є те, що вони не вимагають зовнішнього підсвічування: кожен піксель сам по собі є джерелом світла. З цієї ж причини енергоспоживання AMOLED залежить від особливостей зображення, що відображається у той чи інший момент. Всі подібні матриці відрізняються кутами огляду близько 180°, гарною передачею кольору, а також невисоким часом відгуку; з іншого боку, вони вицвітають нерівномірно, що у міру зносу може призвести до спотворення відображуваних кольорів.
  • Super AMOLED (Super Active Matrix Organic Light-Emitting Diode). Спадкоємиця технології AMOLED, розроблена і вперше зроблена компанією Samsung. У порівнянні з просто AMOLED, основними перевагами є здатність відображати велику колірну гаму, а також менша товщина дисплея. На відміну від звичайних сенсорних AMOLED-дисплеїв, Super AMOLED не потребує окремого сенсорному шарі, оскільки він вже вбудований в дисплей. В результаті користувач отримує більш швидкий відгук на дотик, менше відблисків і більш насичені кольори. Також на 20% яскравіше попередника, на 80% менше відбиває сонячне світло(зображення залишається читабельним при прямих сонячних променях), на 20% знижено енергоспоживання. Альтернативою даної технології, виступає Ultra AMOLED, виробництва LG.
  • Super AMOLED Plus. Подальший розвиток технології Super AMOLED. яку активно просуває Samsung. Нове покоління екранів стало також яскравіше, тонше і на 18% більш енергоефективним. При виробництві матриці, замість восьми рендерінгу, використовується дванадцять, що дозволило збільшити чіткість зображення.
  • Dynamic AMOLED. Чергова модифікація технології Super AMOLED, вперше представлена в 2019 році в флагманських смартфонах Samsung. Виробникові вдалося ще більше підвищити яскравість, завдяки чому зображення на такому дисплеї залишається видимим навіть на яскравому сонці, причому без помітного зростання енергоспоживання. Крім того, матриці Dynamic AMOLED мають 100 % охоплення колірного простору DCI-P3, а також дозволяють повноцінно відтворювати зображення стандарту HDR10+; це, зокрема, забезпечує максимально точну передачу кольору при перегляді сучасного кіно. Також відзначимо, що екрани цього типу можна робити згинаючими (див. «Тип корпусу»). Недоліком Dynamic AMOLED традиційно є висока ціна.
  • Super Clear TFT. Технологія, створена Samsung спільно з Sony як альтернатива Super AMOLED дисплеїв (попит на які виявився настільки високий, що у виробників просто не вистачило потужностей на випуск потрібної кількості). Створена на основі звичайної TFT з деякими поліпшеннями і доповненнями; за якістю зображення дещо програє Super AMOLED, але ненабагато, зате виробництво Super Clear TFT значно дешевше і простіше.
  • Super LCD. Ще одна альтернатива різних видів технології AMOLED; застосовується переважно в смартфонах HTC. Однією з основних особливостей Super LCDявляется відсутність повітряного прошарку між зовнішнім склом і власне дисплеєм, що позитивно позначається на якості зображення. У конструкції реалізований ряд рішень, покликаних поліпшити видимість на яскравому світлі (насамперед на вулиці) і зменшити енергоспоживання. Власне, показники енергоспоживання (особливо при відображенні білого кольору) і є основною перевагою Super LCDперед AMOLED; а ось по насиченості кольорів (включаючи чорний) дана технологія помітно поступається.
  • OLED. Під абревіатурою OLED можуть ховатися кардинально різні типи екранів. Так, у випадку класичних телефонів (див. «Тип пристрою»), зазвичай йдеться про найпростішої монохромного матриці, складеної з т. зв. «органічних світлодіодів». При меншому енергоспоживанні, ніж у традиційних чорно-білих РК-екранів, такі матриці нерідко виявляються більш приємними для очей; тим не менш, це все ті ж екрани з мінімальним функціоналом. В той же час активно розвиваються і повноцінні кольорові дисплеї на основі технології OLED, вони можуть встановлюватися вже в смартфони. «Кольорова» версія примітна в першу чергу відмінною яскравістю і якістю передачі кольору при порівняно невисокому енергоспоживанні і малій товщині, однак і коштує недешево.
  • P-OLED. Екрани на органічних світлодіодах (OLED), створені з полімерних матеріалів (буква Рв назві якраз і означає polymer). По характеристикам і особливостям зображення дані матриці схожі з сучасними версіями AMOLED; ключовий ж їх особливістю є можливість застосування в вигнутих екранах. Власне, смартфони з такими екранами і є основною сферою застосування P-OLED.
  • LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створена на основі т. зв. низькотемпературного полікристалічного кремнію (low-temperature polycrystalline silicon). Дана технологія дозволяє створювати екрани, які можуть мати дуже високою щільністю пікселів (понад 500 PPI — див. вище) і забезпечувати якість зображення, що підходить навіть для апаратів топового класу. Крім того, частина керуючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину дисплея. Головним недоліком LTPSявляется дорожнеча виробництва.
  • S-PureLED. Технологія, створена компанією Ѕһагри застосовується переважно в її смартфонах. Власне, технологія самих матриць в даному випадку носить назву S-CG Silicon TFT, а S-PureLED — це назва спеціального шару, що застосовується для підвищення прозорості. S-CG Silicon TFT позиціонується творцями як модифікація описаної вище технології LTPS, що дозволяє ще більше збільшити роздільна здатність дисплея і в той же час вбудувати в нього більше керуючої електроніки (аж до цілого «процесора на склі») без збільшення товщини. Зрозуміло, і коштують такі екрани недешево.


— Частота розгортки. Частота кадрів, з якою працює дисплей смартфона. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. Втім, варто відзначити, що звичайним телефонам (не смартфонам) висока частота кадрів ні до чого; а сучасні смартфони здатні видавати 60 Гц, чого більш ніж достатньо для більшості завдань. Тому ця характеристика вказується тільки для моделей, що мають високу частоту розгортки — більш ніж 60 Гц. Це в основному висококласні смартфони, створені спеціально для ігор.

— HDR. Підтримка смартфоном технології розширеного динамічного діапазону — HDR. Вона призначена для розширення діапазону яскравості, відтвореного екраном; простіше кажучи, HDR-модель буде відображати більш яскравий білий і темний чорний, ніж звичайний телефон. На практиці це означає значне поліпшення якості передачі кольору. З одного боку, HDR забезпечує дуже «живе» зображення, близьке до того, що бачить людське око, з великою кількістю відтінків і тонів, які звичайний екран передати не здатний; з іншого боку, ця технологія дозволяє домогтися дуже яскравих і соковитих кольорів. Проте для цього потрібен і відповідний контент. Також відзначимо, що існує кілька різних технологій HDR, не сумісних один з одним: базова версія HDR10; більш прогресивна HDR10+ і топ рішення Dolby Vision.

— Сенсорний екран. Екран, що реагує на дотики пальців. Такий спосіб управління дає більше можливостей, ніж традиційна клавіатура: на дисплей можна виводити найрізноманітніші елементи управління (іконки, кнопки, повзунки тощо). У світлі цього сенсорні екрани є обов'язковим елементом оснащення смартфонів (див. «Тип пристрою»).

— Вигнутий екран. Екран, що має загнуті краї, на які заходить коротке зображення. Іншими словами, зігнутим у цьому разі є не лише скло, але й частина активної матриці. Більшість апаратів з такими екранами мають скла 2.5 D (див. вище), винятком є лише моделі, де загнутий тільки один край — такий екран теж відноситься до зігнутим, однак його покриття не вважається 2.5 D склом.

— Скло Gorilla Glas Спеціальне високоміцне скло, яке використовується в якості покриття дисплея. Відрізняється високою міцністю та стійкістю до подряпин, у багато разів перевершує звичайне скло за цими показниками. Широко застосовується в смартфонах, де великі розміри екранів висувають підвищені вимоги до надійності покриття. В сучасних телефонах можуть зустрічатися різні версії цього скла, ось особливості різних варіантів:
  • Gorilla Glass v3. Найбільш стара з актуальних на сьогодні версій — випущена в 2013 році; зараз зустрічається в основному в порівняно недорогих або застарілих пристроїв. У три рази міцніше, ніж попередні версії v1 і v2 (за заявами виробника), проте поступається більш новим поколінням.
  • Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробці цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили наголос в основному на опір подряпин). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина складає всього 0,4 мм.
  • Gorilla Glass v5. Удосконалення «горили», випущене в 2016 році і спрямоване на подальше підвищення стійкості до ударів. Згідно з даними розробників, скло версії v5 вийшло в 1,8 рази міцніше попередника, воно залишалося цілим у 80 % падінь з висоти до 1,6 м «обличчям вниз» на шорстку поверхню.
  • Gorilla Glass v6. Версія, представлена в 2018 році. Для цього покриття заявлено підвищення міцності в 2 рази в порівнянні з попередниками, а також здатність переносити багатократні падіння на тверду поверхню (при випробуваннях скло v6 успішно переніс 15 падінь з висоти 1 м).

Співвідношення дисплей/корпус

Співвідношення між площею екрана і загальною площею передньої панелі телефона. Простіше кажучи, ця характеристика описує, яка частина передньої панелі зайнята екраном; решта припадає на рамку (з чубом або без неї, залежно від дизайну апарату).

Даний показник найбільш актуальний для смартфонів з сенсорними екранами — власне, тільки для них він і вказується. Чим більший відсоток корпусу займає екран — тим тонша рамка, тим акуратніше виглядає смартфон і тим він компактніше порівняно з іншими моделями тієї ж діагоналі (останнє особливо важливо для користувачів з маленькими руками). Що стосується конкретних цифр, то значення близько 66 – 70 % вважається порівняно скромним, співвідношення в 81 – 85 % дозволяє говорити о тонкій рамці, а апарати з екранами, що займають більше 85 % передньої панелі, називають «безрамковими». Таким чином маленькі смартфони з дисплеєм 4 – 4.5" можуть за розмірами бути ідентичними з телефонами 5". Варто відзначити, що даний параметр ніяк не пов'язаний із співвідношенням сторін екрану (серед яких популярними нині стандартами вважаються 16:9, 18:9, 19.5:9 і 20:9)

Додатковий (зовнішній) дисплей

Наявність в конструкції телефону другого дисплея, на додаток до основного. Особливості конструкції і застосування такого дисплея залежать від ряду характеристик самого апарату. Приміром, у розкладачках (див. «Тип корпусу») додатковий екран дозволяє отримувати повідомлення про прийняте повідомленні, надходженні дзвінка і т. п., не відкриваючи телефон зайвий раз і не зношуючи поворотний механізм. А в сучасних смартфонах другий дисплей може виконуватися за технологією «електронного паперу»; його використання для нескладних завдань на зразок читання книг або пошти дозволяє помітно економити заряд батареї.

Модель процесора

У смартфонах застосовуються переважно чипи Qualcomm або MediaTek, але зустрічаються і інші бренди — зокрема, HiSilicon і Samsung. Чипи Qualcomm випускаються під маркою Snapdragon. На ринку представлені, зокрема, Snapdragon 425, Snapdragon 435, Snapdragon 450, Snapdragon 625, Snapdragon 632, Snapdragon 636, Snapdragon 660, Snapdragon 665,Snapdragon 675, Snapdragon 710, Snapdragon 720G, Snapdragon 730, Snapdragon 765G, Snapdragon 820, Snapdragon 835, Snapdragon 845, Snapdragon 855, Snapdragon 865. Аналогічний принцип маркування використовує HiSilicon у чипах Kirin; у продажу є апарати на основі Kirin 970, Kirin 980 і Kirin 990. Чипи Mediatek відносяться здебільшого до однієї з...серій: бюджетних MediaTek Helio Pxx або кілька досконаліших MediaTek Helio Xxx. А найпопулярніші рішення від Samsung — Exynos 8895 і випущені відносно недавно Exynos 9610 і Exynos 9820.

Знаючи модель CPU, можна знайти детальні дані й оцінити рівень і загальні можливості чипа. Це особливо актуально з тієї причини, що ці можливості залежать не тільки від базових характеристик (кількості ядер, тактової частоти), але й від специфічних нюансів конструкції.

Частота процесора

Тактова частота процесора в телефоні. При використанні багатоядерних чипів з різною частотою (див. «Кількість ядер») вказується максимальна тактова частота; характеристики ядер з низькою потужністю можуть додаватися в примітках.

Загалом для потужних продуктивних смартфонів характерна висока частота процесора. Однак варто враховувати, що сам по собі цей параметр не пов'язаний безпосередньо з можливостями CPU: на фактичну потужність чипу впливає безліч інших його особливостей, і нерідко бюджетне рішення з високою тактовою частотою виявляється менш продуктивним, ніж дорогий і при цьому, здавалося б, більш «повільний» процесор. Крім того, загальна продуктивність системи безпосередньо залежить від цілого набору інших чинників — насамперед об'єму оперативної пам'яті. Тому при оцінці смартфона варто орієнтуватися не стільки на частоту процесора, скільки на загальні характеристики системи та на показники результатів в тестах (див. нижче).

Кількість ядер процесора

Кількість ядер в процесорі, встановленому у мобільному телефоні. Під ядром в данному випадку мається на увазі частина процесора, що виконує один потік команд. Відповідно, наявність декількох ядер дозволяє працювати з декількома потоками одночасно, що позитивно позначається на продуктивності.

Сучасні технології дозволяють створювати прості і недорогі багатоядерні чипи, завдяки чому на сьогоднішній день навіть бюджетні моделі можуть нести чипи на 8 ядер, а одноядерна конструкція зустрічається в основному в класичних телефонах. Водночас чотирьох- і особливо восьмиядерні рішення нерідко використовують різнотипні ядра, а то і взагалі складаються з основного процесора та сопроцесора, наприклад, за схемою «4+4», де 4 ядра основних відповідають за загальну роботу пристрою, а 4 додаткових, з меншою частотою, зайняті специфічними обчисленнями (такими, як обробка данних з датчиків навігації та положення — для роботи фітнес-додатків). Втім, не можна сказати, що це погіршує характеристики процесора — навпаки, подібна спеціалізація сприяє зниженню енергоспоживання, а 8 повноцінних ядер на практиці потрібні вкрай рідко і зустрічається переважно у флагманських моделях смартфонів.

Загалом зазначимо, що не завжди має сенс гонятися за кількістю ядер, навіть якщо Ви плануєте використовувати смартфон для ресурсоємних завдань (на зразок монтажу відео вис...окої якості). Справа в тому, що розвиток в цій сфері часто відстає від нововведень в «залізі», і багато програм, навіть «важкі», просто нездатні використовувати всі можливості процесора. Крім того, збільшення кількості ядер може позначитися на енергоспоживанні, не кажучи вже про вартість.

Графічний процесор

Модель графічного процесора, який використовується в мобільному телефоні.

Цей модуль відповідає за всі завдання, пов'язані з графікою; наявність потужного відеопроцесора вкрай важливо для якісної роботи з 3D-іграми, відео з високою роздільною здатністю та іншим «важким» графічним контентом. Зокрема для ігрових смартфонів передбачений графічний процесор високого рівня. Знаючи точну назву графічного адаптера, можна знайти дані про нього й оцінити його можливості.

Оперативна пам'ять

Кількість оперативної пам'яті (RAM), встановленої в телефоні. Цей параметр є одним з основних показників загальної швидкості системи: чим більше оперативної пам'яті — тим швидше працює пристрій і тим краще він справляється з великою кількістю задач і/або ресурсномісткими додатками (при інших рівних).

Варто враховувати, що оптимальна кількість RAM безпосередньо залежить від використовуваної операційної системи (див. вище): моделі з однаковою швидкістю, але під різними ОС можуть помітно відрізнятися за обсягом пам'яті.

Тип ОЗП

Тип оперативної пам'яті (ОЗП, RAM), встановленої в смартфоні.

Всі сучасні апарати використовують «оперативку» формату LPDDR. Від звичайної комп'ютерної RAM, крім мініатюрних розмірів, вона відрізняється підтримкою особливих форматів передачі даних (16 - і 32-бітових шин пам'яті). А ось версії такої пам'яті можуть бути різними:

— LPDDR3. Найбільш ранній покоління LPDDR з актуальних на сьогодні — представлено у 2012 році, реалізовується в пристроях з 2013 року. Стандартно працює на швидкостях до 1600 MT/s (мегатрансакций в секунду) і частоті до 933 МГц; «поліпшена» (enhanced) версія підтримує швидкості до 2133 MT/s. У наш час цей стандарт можна зустріти в основному серед застарілих пристроїв, хоча деякі з них були випущені не так давно і свого часу ставилися до топового рівня. Характерні приклади апаратів з даним типом пам'яті — iPhone 6, Samsung Galaxy S4, Xiaomi Redmi 8, Huawei P10 Lite.

— LPDDR4. Спадкоємець LPDDR4, офіційно представлений у серпні 2014 року (хоча перші розробки «заліза» були випущені ще в кінці 2013). Швидкість роботи, в порівнянні з попередником, збільшилася вдвічі — до 3200 MT/s; частота зросла до 1600 МГц; а енергоспоживання при цьому знизилася на 40 %. Крім того, змінився формат передачі даних — зокрема, замість однієї 32-бітної шини використовується 2 16-бітних — а також були впроваджені деякі поліпшення безпеки. Станом на 2020 рік цю пам'ять можна зустріти в досить прогресивних смартфонах, включаючи флагманські моделі 2018...і 2019 років.

— LPDDR4x. Удосконалена версія описаної вище LPDDR4, відрізняється насамперед зниженим енергоспоживанням — використовує напругу 0,6 В замість 1,1 Ст. Крім того, в цьому типі RAM були реалізовані деякі поліпшення, спрямовані на збільшення швидкості (вона досягає 4266 MT/s) і загальну оптимізацію роботи — такі, як, одноканальний режим для невимогливих додатків. Завдяки таким характеристикам подібна пам'ять отримала помітно більше поширення, ніж оригінальна LPDDR4, на 2020 рік її можна зустріти в основному пристроях середнього і топового рівня.

— LPDDR5. Подальший розвиток «мобільного» оперативної пам'яті, офіційно анонсоване на початку 2019 року. Швидкість роботи в цій версії збільшена до 6400 MT/s, для покращення стійкості до перешкод і помилок впроваджено диференційний формат сигналу, а для зниження енергоспоживання — динамічне управління частотою і напругою, а також деякі спеціальні команди. Використання таких модулів характерно переважно для висококласних смартфонів.

Вбудована пам'ять

Кількість власній вбудованої пам'яті, встановлене в телефоні. Від цього параметра залежить, скільки контенту Ви зможете зберігати в самому апараті, не використовуючи змінних карт; особливо це важливо для пристроїв, не оснащених слотами під подібні карти. Вбудована пам'ять зазвичай обходиться дорожче змінних носіїв того ж об'єму, однак вона працює набагато швидше.

Оптимальний об'єм власного накопичувача залежить від того, який контент Ви плануєте зберігати на ньому. Так, музичні файли в MP3 рідко займають більше 20 МБ, під FLAC та сама композиція може мати в рази більший об'єм, а розміри відео можуть обчислюватися вже гігабайтами, залежно від тривалості і дозволу.

Деякі моделі смартфонів випускаються в декількох варіантах, що розрізняються лише за об'ємом власної пам'яті і, відповідно, вартості.

Специфікація пам'яті

Специфікація, якій відповідає вбудована пам'ять телефону.

Від специфікації залежить в першу чергу швидкість роботи пам'яті, і, відповідно, продуктивність апарату загалом (особливо при роботі з великими об'ємами даних або ресурсномісткими додатками). В наш час зустрічається дві базові специфікації — eMMC і UFS; кожна з них має кілька версій. Загалом найбільш швидкими і прогресивними на сьогодні є накопичувачі з UFS v3 (3.0 або 3.1), однак вони і коштують відповідно, а тому застосовуються в основному в смартфонах преміумкласу. А більш детальний опис цих стандартів виглядає так:

— eMMC. Один з найбільш простих і доступних стандартів твердотільної пам'яті — до прикладу, саме цю специфікацію використовує більшість флешок. В смартфонах і інших портативних гаджетах цей стандарт був загальноприйнятим до 2016 року, коли почалося впровадження UFS; однак і зараз він досить популярний — в основному завдяки невисокій вартості і низькому енергоспоживанню. А ось швидкості у eMMC помітно нижче, ніж у UFS. Так, у новітній версії eMMC 5.1 A (2019 рік) швидкість читання складає до 400 МБ/с, а більш рання і поширена версія eMMC 5.1 передбачає до 250 МБ/с в режимі читання, до 125 МБ/с в режимі послідовного запису і всього лише до 7,16 МБ/с при випадкового запису (простіше кажучи, в режимі роботи з додатками).

— UFS. Стандарт твердотільних накопичувачів, створений як більш швидкий та досконалий спадкоємець eMMC. Крім збільшених шви...дкостей обміну даними, UFS був змінений ще і формат роботи — він повністю дуплексний, тобто читання і запис можуть здійснюватися одночасно (тоді як у eMMC ці процеси виконувалися по черзі). Також була значно підвищена ефективність в режимі випадкового читання і запису, що позитивно позначилося на якості роботи з додатками. Конкретні ж швидкості обміну даними та особливості роботи залежать від версії UFS, у наш час на ринку можна зустріти такі варіанти:
  • 2.1. Перша з версій, що одержали поширення в мобільних телефонах; була випущена в 2016 році. Забезпечує швидкість передачі даних 600 МБ/с на одну лінію і до 1,2 ГБ/с на дві лінії, максимально доступні в цій версії — це ті ж швидкості, що й у більш ранньої UFS 2.0. Однак версія 2.1 має ряд важливих нововведень, зокрема, загальне підвищення надійності, індикатор зношення («здоров'я») накопичувача і можливість віддаленого оновлення апаратної прошивки.
  • 3.0. Версія, випущена в 2018 і реалізована «в залізі» роком пізніше. Пропускна здатність була збільшена до 2,9 ГБ/с на дві лінії (1,45 ГБ/с на одну, були впроваджені нові версії електронного протоколу M-PHY (фізичний рівень) і заснованого на ньому Uniрro, підвищена надійність роботи з даними і розширений температурний режим роботи контролерів (в теорії він може становити від -40 °С до 105 °С). Застосовується UFS 3.0 в основному в досить прогресивних смартфонах, хоча в подальшому можна очікувати поширення цієї специфікації і на скромніші моделі.
  • UFS 3.1. Спадкоємець стандарту UFS 3.0, офіційно представлений на початку 2020 року. Позиціонується як специфікація, створена спеціально для мобільних пристроїв високої продуктивності та спрямована на збільшення швидкості роботи при максимальному зниженні енергоспоживання. Для цього в UFS 3.1 реалізовано низку нововведень: незалежний кеш Write Booster для прискорення запису; спеціальний режим енергозбереження DeepSleep для відносно простих і недорогих систем; а також функція Performance Throttling Notification, що дозволяє накопичувачу подавати на керуючу систему сигнали про перегрів. Крім того, в даному стандарті може додатково передбачатися підтримка розширення HPB, що підвищує швидкість читання.

Слот для карт пам’яті

Тип слота для змінних карт пам'яті, передбаченого в апараті.

Саме по собі наявність такого слоти дозволяє розширити вбудовану пам'ять пристрою (див. вище), іноді — кілька разів. Ця функція особливо корисна з урахуванням того, що об'ємні вбудовані накопичувачі коштують досить дорого — помітно дорожче змінних носіїв. Водночас відзначимо, що в конструкції можуть передбачатися певні обмеження по роботі з картами пам'яті — наприклад, неможливість встановити на цю карту додаток. Ці обмеження, зазвичай, безпосередньо пов'язані з використовуваною операційною системою (див. вище). Та й швидкість роботи у змінних накопичувачів помітно нижче, ніж у вбудованих.

Окремо відзначимо, що в деяких апаратах на 2 SIM-карти, слот під карту пам'яті може поєднуватися зі слотом під другу «сімку». Детальніше див. «Слоти для карт»; тут же відзначимо, що якщо ви хочете одночасно використовувати 2 SIM і знімний накопичувач — варто вибирати апарат з окремим слотом для карти пам'яті.

Що стосується типів карт, то найбільшою популярністю в наш час користуються microSD: вони досить компактні, недорогі і доступні в безлічі варіантів об'єму. Проте відносно недавно компанією Huawei був представлений новий стандарт — Nano Memory (в просторіччі Nano SD). Серед переваг таких карт — мініатюрний розмір (відповідає nanoSIM), висока ємність (спочатку були представлені варіанти на 64 ГБ, 128 ГБ та 256 ГБ), а також вис...ока швидкість роботи (від 90 МБ/с). З іншого боку, поки вони застосовуються в основному в смартфонах Huawei, причому найчастіше встановлюються не в окремий слот, а замість другої nanoSIM-карти. Так що ще невідомо, чи отримає цей стандарт більш широке поширення.

Макс. об'єм картки

Найбільший об'єм карти пам'яті, з якою телефон здатний коректно працювати. Детальніше о самих картах див. «Слот для карт пам'яті»; тут же відзначимо, що носії з великим об'ємом часто використовують передові технології, які підтримуються не всіма апаратами, а іноді у телефонів просто не вистачає потужності на обробку великих масивів даних. Тому для зручності вибору в нашому каталозі і вказується максимальний підтримуваний об'єм.

На практиці бувають випадки, коли деякі апарати можуть перевищувати заявлені характеристики — наприклад, працювати з 8-ГБ носієм при заявлених 4 ГБ максимального об'єму. Однак варто орієнтуватися саме на офіційні дані, т. к. при їх перевищенні нормальна робота з картою не гарантована.

3DMark Gamer's Benchmark

Результат, показаний пристроєм при проходженні тесту продуктивності (бенчмарка) 3DMark gamer's Benchmark.

3DMark — це серія тестів, першопочатково призначених для перевірки графічної частини пристрою на продуктивність; пізніше до цих тестів додалася перевірка можливостей процесора. Тестування здійснюється в першу чергу з точки зору ефективності в іграх (власне, сам бенчмарк описують як «гру без можливості вплинути на процес»), однак враховуючи, що сучасні ігри можуть мати дуже високі вимоги, 3DMark є достатньо наочним інструментом для оцінки загальної продуктивності системи. А оскільки останні версії тесту зроблені кросплатформними, він дає можливість ще й порівнювати між собою пристрої з різними ОС і навіть різних класів (наприклад, смартфони з планшетами). Чим більше балів отримала за цим тестом та чи інша модель — тим вона продуктивніша.

Варто зазначити, що результати будь-якого бенчмарку зазвичай є доволі приблизними, оскільки вони залежать від багатьох факторів, не пов'язаних безпосередньо з системою — починаючи від завантаженості пристрою сторонніми програмами і закінчуючи температурою повітря при тестуванні. Обумовлена цими чинниками похибка становить зазвичай близько 5 – 7 %; тому говорити про істотні відмінності між двома моделями можна лише в тому випадку, коли різниця в показниках виходить за межі цієї похибки.

AnTuTu Benchmark

Результат, показаний пристроєм при проходженні тесту продуктивності (бенчмарка) AnTuTu Benchmark.

AnTuTu Benchmark являє собою комплексний тест, розроблений спеціально для мобільних пристроїв, в першу чергу смартфонів і планшетів. При перевірці він враховує ефективність роботи процесора, пам'яті, графіки і систем вводу-виводу, забезпечуючи таким чином досить наочне враження про можливості системи. Чим краще результат — тим більше кількість балів видається за підсумками.

Як і будь-який бенчмарк, цей тест не дає абсолютної точності: один і той самий апарат може показувати різні результати, зазвичай з відхиленнями в межах 5 – 7 %. Ці відхилення залежать від безліч факторів, що не пов'язані безпосередньо з системою — починаючи від завантаженості пристрою сторонніми програмами і закінчуючи температурою повітря при тестуванні. Так що говорити про істотне розходження між двома моделями можна лише в тому випадку, якщо різниця в показниках виходить за межі згаданої похибки.

Geekbench

Результат, який показав пристрій під час проходження тесту продуктивності (бенчмарка) Geekbench.

Geekbench — це спеціалізований бенчмарк, призначений для процесорів, а починаючи з версії 4.0 (2016 рік) застосовується ще й для графічних прискорювачів. Утім, у характеристиках портативних гаджетів зазвичай наводяться саме дані по CPU. Під час тестування Geekbench імітує навантаження, що виникають при виконанні реальних завдань, і враховує як можливості одного ядра, так і ефективність одночасної роботи декількох ядер. Завдяки цьому підсумкові результати непогано характеризують можливості процесора в повсякденному використанні. Крім того, тест є кросплатформним і дає можливість порівнювати між собою CPU різних пристроїв (смартфонів, планшетів, ноутбуків, ПК).

Варто відзначити, що еталоном у Geekbench є процесор Intel Core i7-6600U на 2.6 ГГц, продуктивність якого оцінюється в 4000 балів.

Sling Shot Extreme (OpenGL ES 3.1 / METAL)

Результат, який показав телефон у тесті (бенчмарку) 3DMark Sling Shot Extreme (OpenGL ES 3.1 / METAL).

3DMark — це серія тестів, першопочатково призначених для перевірки графічної частини пристрою на продуктивність; пізніше до цих тестів додалася перевірка можливостей процесора й пам'яті загалом. Конкретно ж Sling Shot Extreme — одна з новітніх версій 3DMark, що випущена в 2016 році в розрахунку на потужні продуктивні пристрої та ігрові смартфони, для яких вже недостатньо попередніх тестів. Одна з основних особливостей цього бенчмарка — підтримка роздільних здатностей аж до 2560х1440 (у попередників максимальна роздільна здатність не перевищувала 1920х1080, а то й 1280х720). Крім того, згідно з назвою, тест підтримує специфікації OpenGL ES 3.1 (для Android) і Metal API (iOS), які використовуються в сучасних мобільних відеочипах; а з середини 2019 року в нього додана ще й підтримка 64-бітної архітектури процесорів. Таким чином, 3DMark Sling Shot Extreme дає змогу достовірно оцінювати навіть найпотужніші й прогресивні сучасні смартфони. При цьому оцінка традиційно вказується в балах, чим більше балів — тим кращий результат.

Варто зазначити, що результати будь-якого бенчмарка зазвичай є досить приблизними, оскільки вони залежать від багатьох факторів, не пов'язаних безпосередньо з системою. Обумовлена цими чинниками похибка складає здебільшого близько 5 – 7 %; тому говорити про значну різницю між двома моделями можна л...ише в тому випадку, якщо різниця в показниках виходить за межі цієї похибки.

Кількість об'єктивів

Кількість окремих об'єктивів, які передбачено в модулі основної (тилової) камери апарата. Вказується тільки в тому випадку, якщо об'єктивів декілька. Кожне «вічко» при цьому має свою матрицю і, практично, є окремою камерою; проте вони цілком можуть використовуватися у поєднанні один з одним, формуючи один знімок із даними з декількох об'єктивів або взаємно доповнюючи можливості один одного. У якості ілюстрації другого випадку можна привести такий приклад: при використанні зуму смартфон може автоматично перемикатися з основної оптики на телеоб'єктив, коли обрана користувачем кратність перевищить певний поріг.

Найпростіший варіант основного модуля з кількома об'єктивами — подвійна камера, однак все частіше зустрічаються апарати з 3 і більше тиловими камерами (в окремих моделях кількість об'єктивів може досягати шести). У будь-якому випадку ці камери зазвичай відрізняються за характеристиками й виконують різні функції. Так, звичайна кольорова камера може доповнюватися об'єктивом для чорно-білої зйомки, який поліпшує контрастність; у деяких моделях об'єктиви з різними фокусними відстанями дають змогу вибирати оптимальний кут огляду для тих чи інших умов; інформація з допоміжного об'єктива (див. нижче) зазвичай застосовується для регулювання глибини фокуса на вже готовому знімку тощо. Ці деталі варто уточнювати окремо, проте в будь-якому випадку декілька об'єктивів означають розширені...можливості зйомки.

Основний об'єктив

Характеристики основного об'єктива тилової камери, що встановлена в телефоні. У моделях із кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», яке відповідає за базові можливості зйомки й не має вираженої спеціалізації (ширококутний, телеоб'єктив тощо). Тут можуть зазначатися чотири головних параметри: роздільна здатність, світлосила (досить часто зустрічається оптика з високою світлосилою), фокусна відстань, додаткові дані матриці.

Роздільна здатність (у мегапікселях, МП)
Роздільна здатність матриці, яка використовується для основного об'єктива. Показник 8 МП і нижче для сучасних смартфонів вважається невеликим, 12 – 13 МП — середнім, 16 – 20 МП — вищий за середній, а досить багато моделей пропонують і більш вражаючі характеристики — 21 – 32 МП, та навіть 40 МП і більше.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність зображення, яке отримується; а висока роздільна здатність «картинки», зі свого боку, дає можливість краще відображати дрібні деталі. З іншого боку, збільшення числа мегапікселів само собою може призвести до погіршення загальної якості зображення — унаслідок меншого розміру кожного конкретного пікселя зростає...рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки мало впливає — більше залежить також від розміру матриці, особливостей оптики й різних конструктивних хитрощів, які використовує виробник. Водночас відзначимо, що чим більше в камері мегапікселів — тим вища ймовірність того, що в ній реалізовані різні додаткові рішення, які спрямовані на поліпшення якості картинки.

Світлосила
Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижчою є світлосила, тим менше світла проходить через оптику при інших незмінних умовах. Тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде «темнішим», ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг. По-перше, вона поліпшує якість зйомки за низької освітленості. По-друге, з'являється можливість вести зйомку на малих витримках, забезпечуючи стабільність зображення. По-третє, на світлосильній оптиці легше досягти красивого розмиття фону («боке») — наприклад, для портретної зйомки.

Фокусна відстань (у міліметрах)
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею і центром об'єктива (сфокусованого на нескінченність), при якій на матриці виходить максимально чітке зображення. Утім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а так звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФВ) — умовний показник, що перерахований за особливими формулами; про нього й піде мова. За цим показником можна оцінювати й порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактичну фокусну відстань для цього використовувати не можна, оскільки при різному розмірі сенсора одна й та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду). (Також варто зазначити, що ЕФВ може бути значно більшою за товщину корпусу — нічого незвичайного в цьому немає, адже це умовний, а не реальний показник).

Однак, від ЕФВ прямо залежить кут огляду й ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду й більший розмір окремих предметів, які потрапили до кадру, а зменшення цієї відстані, зі свого боку, дає змогу охоплювати ширший простір. У більшості сучасних смартфонів фокусна відстань основної камери знаходиться в діапазоні 13 – 35 мм; якщо порівнювати з оптикою традиційних фотоапаратів, то об'єктиви з ЕФВ до 25 мм можна віднести до ширококутних, понад 25 мм — до універсальних моделей «з ухилом на ширококутну зйомку». Подібні значення вибираються з урахуванням того, що смартфони часто використовуються для зйомки в обмежених умовах, коли при малій відстані в кадр потрібно вмістити досить широкий простір. Збільшення зображення, при необхідності, найчастіше здійснюється цифровим способом — за рахунок запасу мегапікселів на матриці; проте зустрічаються і моделі з оптичним збільшенням (див. нижче) — для них наводиться не одне значення, а весь робочий діапазон ЕФВ (нагадаємо, оптичний зум реалізовується зміною фокусної відстані).

Кут огляду (у градусах) Кут огляду характеризує величину простору, який охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, які бачить камера. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє в кадр, однак тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний із фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктива, і навпаки.

Відзначимо, що даний параметр загалом вважається важливим швидше для професійного використання камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані про кут огляду наводять найчастіше для смартфонів, які обладнані прогресивними камерами — у тому числі для того, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретних значень, то для основного об'єктива вони зазвичай складають 70° – 82° — це відповідає загальній специфіці такої оптики (універсальна зйомка, яка зосереджена на загальних сценах і широкому охопленні на невеликих відстанях).

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, яка встановлена в основному об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому випадку такі дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно виділяється на загальному фоні. Із моделлю все доволі просто: знаючи назву сенсора, можна знайти детальні дані щодо нього. Розмір варто розглянути детальніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дробових частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/2.3" буде більшим, ніж 1/2.6". Більші матриці вважаються досконалішими, оскільки при тій же роздільній здатності вони дають можливість досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що завдяки більшій площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри й на нього потрапляє більше світла, що поліпшує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, що фактична якість картинки буде залежати й від низки інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більш досконалу камеру. Для порівняння зазначимо, що згадані 1/2.3" першопочатково є стандартним розміром сенсора для класичних цифрових фотокамер класу «компакт», проте в сучасних смартфонах зустрічаються і більш великі матриці — на 1/2" і навіть на 1/1.7".

Ультраширокий об'єктив

Характеристики ультраширококутного об'єктива основної камери, яка встановлена в телефоні.

Ці подробиці актуальні тільки для камер із кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») — причому не всіх, а лише тих, де є «вічко» з малою фокусною відстанню (значно меншою, ніж в основному об'єктиві) і, відповідно, більшими кутами огляду. Його й називають ультрашироким. У цьому ж пункті можуть зазначатися чотири головних параметри: роздільна здатність, світлосила, фокусна відстань і додаткові дані матриці.

Роздільна здатність (в мегапікселях, МП)
Роздільна здатність матриці, яка використовується для ультраширокого об'єктива.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність зображення, яке отримується; а висока роздільна здатність «картинки», зі свого боку, дає можливість краще відображати дрібні деталі. З іншого боку, збільшення числа мегапікселів само собою може призвести до погіршення загальної якості зображення — унаслідок меншого розміру кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки мало впливає — більше залежить також від розміру матриці, особливостей оптики й різних конструктивних хитрощів, які використовує виробник. Водночас відзначимо, що чим більше в камері мегапікселів — тим вища ймовірність того, що в ній реалізовані різні додаткові рішення..., які спрямовані на поліпшення якості картинки.

Що стосується конкретної роздільної здатності ультраширокої оптики, то вона може відповідати кількості мегапікселів у основного об'єктива (див. «Основний об'єктив») або бути нижчою, іноді — досить помітно (наприклад, 2 МП при основній оптиці більше ніж на 20 МП). Це пов'язано з тим, що надширококутний об'єктив нерідко відіграє другорядну роль, для якої невеликої роздільної здатності буває більш ніж достатньо.

Світлосила
Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижчою є світлосила, тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде пропускати менше світла, ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг: вона дає можливість вести зйомку на малих витримках, забезпечуючи стабільність зображення, а також полегшує зйомку при слабкій освітленості й зйомку з художнім розмиттям фону (боке). Однак для ультраширокого об'єктива ці можливості не так важливі, як для основної камери — подібні об'єктиви зазвичай мають специфічне призначення, і в них бажанішою нерідко виявляється слабка світлосила, що дає змогу збільшити глибину різкості. Так що загалом даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим при виборі.

Фокусна відстань
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею і центром об'єктива (сфокусованого на нескінченність), при якій на матриці виходить максимально чітке зображення. Утім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а так звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФВ) — умовний показник, що перерахований за особливими формулами; про нього й піде мова. За цим показником можна оцінювати й порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактичну фокусну відстань для цього використовувати не можна, оскільки при різному розмірі сенсора одна й та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду). (Також варто зазначити, що ЕФВ може бути значно більшою за товщину корпусу — нічого незвичайного в цьому немає, адже це умовний, а не реальний показник).

Однак, від ЕФВ прямо залежить кут огляду й ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду й більший розмір окремих предметів, які потрапили до кадру, а зменшення цієї відстані, зі свого боку, дає змогу охоплювати ширший простір. Ультраширока оптика, за визначенням, повинна мати зовсім невеликі фокусні відстані — менші, ніж у відповідної основної оптики. Однак фокусні відстані «ультраширококутників» зазвичай лежать в діапазоні 13 – 26 мм; такі значення не рідкісні й серед основних об'єктивів. Водночас нічого нелогічного тут немає — річ у співвідношенні фокусних відстаней у кожному окремому смартфоні. Наприклад, апарат із основною оптикою на 25 мм може мати ультраширокий об'єктив на 16 або 17 мм; а моделі з основним об'єктивом меншим ніж на 24 мм зазвичай взагалі не мають додаткової ультраширокої оптики, оскільки з цією роллю цілком справляється наявний об'єктив. Також відзначимо, що різниця між цими типами оптики буває не настільки значною, як можна було б уявити; а в окремих апаратах обидві фокусні відстані взагалі однакові, відмінність у спеціалізації досягається через особливості обробки зображення в кожному об'єктиві.

Кут огляду (у градусах) Кут огляду характеризує величину простору, який охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, які бачить камера. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє в кадр, однак тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний із фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктива, і навпаки.

Відзначимо, що даний параметр загалом вважається важливим швидше для професійного використання камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані про кут огляду наводять найчастіше для смартфонів, які обладнані прогресивними камерами — у тому числі для того, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретних значень, то ультраширококутна оптика за визначенням має досить широкі кути охоплення — від 107° і вище; у деяких моделях цей показник досягає 125°.

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, яка встановлена в ультраширокому об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому випадку такі дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно виділяється на загальному фоні. Із моделлю все доволі просто: знаючи назву сенсора, можна знайти детальні дані щодо нього. Розмір варто розглянути детальніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дробових частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/3.1" буде більшим, ніж 1/4". Більші матриці вважаються досконалішими, оскільки при тій же роздільній здатності вони дають можливість досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що завдяки більшій площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри й на нього потрапляє більше світла, що поліпшує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, що фактична якість картинки буде залежати й від низки інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більш досконалу камеру. Однак варто зазначити, що в ультрашироких об'єктивах сенсори зазвичай помітно дрібніші, ніж в основних — наприклад, досить поширеними варіантами є якраз згадані 1/3.1" і 1/4". Це пов'язано насамперед із другорядною роллю таких камер.

Телеоб'єктив

Характеристики телеоб'єктива основної камери, яка встановлена в телефоні.

Ці подробиці актуальні тільки для камер із кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») — причому не всіх, а лише тих, де є «вічко» з великою фокусною відстанню (помітно більшим, ніж в основному об'єктиві) і, відповідно, порівняно високим ступенем збільшення. Він і є телеоб'єктивом. У цьому ж пункті можуть зазначатися чотири головних параметри: роздільна здатність, світлосила, фокусна відстань і додаткові дані матриці.

Роздільна здатність (у мегапікселях, МП)
Роздільна здатність матриці, яка використовується для телеоб'єктива.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність зображення, яке отримується; а висока роздільна здатність «картинки», зі свого боку, дає можливість краще відображати дрібні деталі. З іншого боку, збільшення числа мегапікселів само собою може призвести до погіршення загальної якості зображення — унаслідок меншого розміру кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки мало впливає — більше залежить також від розміру матриці, особливостей оптики й різних конструктивних хитрощів, які використовує виробник. Водночас відзначимо, що чим більше в камері мегапікселів — тим вища ймовірність того, що в ній реалізовані різні додаткові рішення, які спрямовані...на поліпшення якості картинки.

Що стосується роздільної здатності телеоб'єктива, то вона, зазвичай, дещо нижча, ніж в основної оптики (див. «Основний об'єктив») або ж відповідає йому. Передбачати вищі значення в даному випадку не має сенсу з низки причин, зокрема тому, що ширококутному основному об'єктиву потрібен доволі значний запас пікселів для цифрового зуму, а для телеоб'єктива це не так критично — у нього ступінь наближення сама собою досить висока.

Світлосила
Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижчою є світлосила, тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде пропускати менше світла, ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг: вона дає можливість вести зйомку на малих витримках, забезпечуючи стабільність зображення, а також полегшує зйомку за низької освітленості й зйомку з художнім розмиттям фону (боке). Однак для телеоб'єктива подібні можливості не такі важливі, як для основної камери — подібні об'єктиви зазвичай мають специфічне призначення, і в них бажанішою нерідко виявляється велика глибина різкості, яка досягається якраз при малій світлосилі. Так що загалом даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим при виборі.

Фокусна відстань
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею і центром об'єктива (сфокусованого на нескінченність), при якій на матриці виходить максимально чітке зображення. Утім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а так звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФВ) — умовний показник, що перерахований за особливими формулами; про нього й піде мова. За цим показником можна оцінювати й порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактичну фокусну відстань для цього використовувати не можна, оскільки при різному розмірі сенсора одна й та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду). (Також варто зазначити, що ЕФВ може бути значно більшою за товщину корпусу — нічого незвичайного в цьому немає, адже це умовний, а не реальний показник).

Однак, від ЕФВ прямо залежить кут огляду й ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду й більший розмір окремих предметів, які потрапили до кадру, а зменшення цієї відстані, зі свого боку, дає змогу охоплювати ширший простір. А оскільки телеоб'єктиви повинні забезпечувати сильніше збільшення, ніж основна оптика, то вони за визначенням мають більшу фокусну відстань. Щоправда, порівняно з класичними телеоб'єктивами для цифрових камер ця відстань невелика — близько 50 – 60 мм, а то й менша за 40 мм (що для звичайного фотоапарата відповідає середньофокусній і ширококутній оптиці відповідно). Однак це не можна назвати недоліком, враховуючи особливості зйомки на смартфони. Крім того, бувають і винятки — смартфони з «далекобійною» оптикою на 80 і більше мм, що вже є цілком пристойним показником і для традиційної фотокамери.

Кут огляду (у градусах) Кут огляду характеризує величину простору, який охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, які бачить камера. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє в кадр, однак тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний із фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктива, і навпаки.

Відзначимо, що даний параметр загалом вважається важливим швидше для професійного використання камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані про кут огляду наводять найчастіше для смартфонів, які обладнані прогресивними камерами — у тому числі для того, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретно телеоб'єктивів, то в них ці кути відносно невеликі — нагадаємо, що високе збільшення в такій оптиці досягається саме за рахунок звуження поля зору. У більшості випадків розмір цього поля лежить у діапазоні 45° – 52°.

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, яка встановлена в телеоб'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому випадку такі дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно виділяється на загальному фоні. Із моделлю все доволі просто: знаючи назву сенсора, можна знайти детальні дані щодо нього. Розмір варто розглянути детальніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дробових частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/3.4" буде більшим, ніж 1/4". Більші матриці вважаються досконалішими, оскільки при тій же роздільній здатності вони дають можливість досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що завдяки більшій площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри й на нього потрапляє більше світла, що поліпшує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, що фактична якість картинки буде залежати й від низки інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більш досконалу камеру. Однак варто зазначити, що в телеоб'єктивах сенсори загалом помітно дрібніші, ніж в основних об'єктивах — наприклад, досить часто зустрічаються згадані вище варіанти 1/3.4" і 1/4". Це пов'язано здебільшого з другорядною роллю таких камер — невеликі матриці обходяться дешевше. Крім того, при «далекобійній» зйомці великий сенсор із низки причин не такий важливий, як при звичайній.

Дод. об'єктив

Характеристики додаткового об'єктива, встановленого в апараті.

Додатковим у цьому разі називається об'єктів, не охоплений жодної з описаних вище трьох категорій (основний, теле-, ультраширокий), однак використовується безпосередньо для одержання фото і відео (тобто не є допоміжним — див. нижче). При цьому конкретний функціонал такого об'єктива може бути різним. В одних моделях встановлюються модулі специфічного призначення — наприклад, «портретна» оптика з великою фокусною відстанню, ніж у основного модуля (проте меншими, ніж у телеоб'єктива), або навіть така екзотика, як тепловізор. В інших апаратах можна зустріти додаткові модулі стандартної спеціалізації — наприклад, другий телеоб'єктив, відрізняється за характеристиками від основного; дані по таким модулям теж наводяться тут.

Зміст конкретних характеристик детально розписаний вище, в пунктах, що стосуються основного об'єктива, телеоб'єктива і ультраширокой оптики. Тут же відзначимо окремі нюанси, що стосуються безпосередньо додаткових модулів або стоять повторного згадки:
  • Роздільна здатність (в мегапікселях, МП). Саме по собі високий роздільна здатність лише підвищує деталізацію і не обов'язково покращує якість картинки. Проте велика кількість МП нерідко є ознакою прогресивної камери, де використані різні додаткові рішення для поліпшення якості.
  • Світлосила. Записується у вигляді дробу, наприклад f/1.9; чим більше число в позначенні — тим нижче світлосила і гірше світлопропускання об'єктива....Більше «світла» оптика обходиться дорожче, проте дозволяє добитися кращої якості зображення і дає більше можливостей загалом.
  • Фокусна відстань. Указується в міліметрах. Безпосередньо впливає на кут огляду і спеціалізацію об'єктива: невеликі фокусні відстані характерні для «широкоугольников» і об'єктивів загальної спеціалізації, значні — для «портретников» і телеоб'єктивів.
  • Розмір матриці. Вказується в частках дюйма, наприклад 1/2.8". Більший сенсор обходиться дорожче і займає більше місця, проте дозволяє добитися кращої якості зображення.
  • OIS. Абревіатура, що позначає наявність оптичної стабілізації. Детальніше про таких системах див. нижче, тут же відзначимо, що вони характерні в основному для прогресивних камер: оптична стабілізація складніше і дорожче цифровий, однак більш ефективна.

Допоміжний об'єктив

Наявність допоміжного об'єктива в модулі основної (тилової) камери смартфона. Загальним для всіх допоміжних об'єктивів є те, що вони самостійно не здійснюють зйомку, а лише забезпечують основну камеру тими чи іншими корисними додатковими даними. А ось види цих даних і, відповідно, способи застосування допоміжних камер можуть бути різними.

Так, в одних смартфонах встановлюється додаткове «вічко» зовсім невеликої роздільної здатності, яке використовується для отримання спеціальної інформації про глибину різкості в деяких режимах зйомки (насамперед у портретному). Такий формат роботи надає ряд цікавих функцій — зокрема, дає можливість змінювати глибину фокусування на вже готовому знімку, переміщуючи фокус на той чи інший предмет. Ще один цікавий варіант — так звані ToF (Time of Flight) камери, які працюють за принципом далекомірів і здатні створювати 3D-моделі різних об'єктів (у тому числі зчитувати міміку з особи користувача). Зустрічаються й інші варіанти, як-от чорно-біла додаткова камера для розширення динамічного діапазону й світлосильна для поліпшення якості зйомки при слабкому освітленні.

Макрооб'єктив

Можливість здійснювати макросьемку за допомогою основної камери смартфона.

Цей режим застосовується для отримання великих зображень невеликих предметів зі сверхмалого відстані; говорячи технічною мовою, при макросьемке фізичний розмір зображення на матриці дуже близький до реального розміру знімається сцени (що в підсумку дає дуже високу ступінь збільшення на отриманому знімку). Завдяки цьому можна добитися дуже чіткого зображення дрібних деталей; у деяких прогресивних камерах результати макрозйомки бувають порівнянні з зображенням, отриманим на мікроскопі малої кратності. Втім, в смартфонах ця функція використовується не стільки в наукових цілях, скільки як художній прийом. У будь-якому випадку для макрозйомки передбачається окремий об'єктів з дуже малою відстанню фокусування.

Зйомка Full HD (1080p)

Роздільна здатність і максимальна частота кадрів, забезпечувані основною камерою телефону при відеозапису у форматі Full HD (1080p) з нормальною швидкістю, без використання сповільненої зйомки (якщо вона є).

Стандартним роздільною здатністю для даного формату є 1920х1080; є й інші варіанти роздільних здатностей, проте в мобільних телефонах вони практично не зустрічаються. Зазначимо, що це може бути як максимальний роздільна здатність зйомки, так і один із порівняно простих варіантів на додаток до більш прогресивним стандартам (таким як UltraHD 4K). При цьому Full HD вважається більш ніж пристойним роздільною здатністю за сучасними мірками, і в той же час воно може підтримуватися навіть досить простими і недорогими смартфонами.

Що стосується частоти кадрів, то при звичайній зйомки в Full HD фактично зустрічаються два значення — 30 к/с і 60 к/с. Більш висока частота кадрів дозволяє домогтися дуже плавного відображення динамічних сцен — навіть швидко рухомі об'єкти в кадрі видно максимально чітко, майже без змазування. Втім, невисока швидкість зйомки теж має свої переваги — вона дозволяє зменшити обсяги знімаються матеріалів. Тому в смартфонах з підтримкою 60 до/з може передбачатися можливість знизити частоту кадрів до 30 к/с. А ось швидкості вище 60 к/с застосовуються вже для сповільненої зйомки відео (slow-mo); докладніше про це див. «Швидкісна зйомка (slow-mo)».

Уповільнена зйомка (slow-mo)

Частота кадрів, яку підтримує телефон при уповільненій зйомці (slow-mo).

Загалом таку зйомку називають «швидкісною» тому, що вона відбувається на підвищеній частоті кадрів (більше 60 к/с). У результаті при відтворенні на звичайній швидкості (60 к/с і нижче) відео виглядає сповільненим (звідси назва «slow-mo»). Подібне сповільнення може застосовуватися просто для розваги і як художній прийом, і навіть з науковою метою — щоб зафіксувати рух, надто швидкий для його сприйняття людиною. У будь-якому випадку чим вища частота кадрів slow-mo — тим сильніше можна сповільнити відео й тим більш досконалою в цьому плані є камера; мінімальним значенням нині фактично є 120 к/с, а в сучасних апаратах цей показник складає 480 к/с і навіть більше (в окремих моделях — понад 7 тисяч кадрів у секунду). З іншого боку, чим вища частота кадрів — тим продуктивнішою повинна бути графічна частина; а це, зі свого боку, впливає на ціну апарата, іноді досить помітно.

Також відзначимо, що зйомка slow-mo може бути доступною лише на певних роздільних здатностях, далеко не завжди максимальних; ці моменти можуть прямо уточнюватися в характеристиках смартфона.

Зйомка Ultra HD (4K)

Роздільна здатність і максимальна частота кадрів, які забезпечує основна камера телефона під час зйомки відео у форматі UltraHD (4K) з нормальною швидкістю, без використання сповільненої зйомки (якщо вона є).

UHD 4K — найпрогресивніший із найбільш поширених стандартів відео з високою роздільною здатністю (існують прогресивніші стандарти, проте в смартфонах вони практично не зустрічаються). Він включає кілька варіантів роздільної здатності; у смартфонах найчастіше зустрічається 3940х2160 і 4096х3112.

Від частоти кадрів, зі свого боку, залежить те, наскільки плавним виглядатиме відео, наскільки чітко в ньому буде видно предмети, які швидко рухаються. При звичайній (не сповільненій) зйомці в сучасних HD-стандартах, включаючи UHD, фактично використовуються два варіанти — 30 к/с і 60 к/с. Другий варіант дає можливість отримати дуже плавне відео, з хорошою деталізацією руху в кадрі й майже без розмиття на динамічних сценах. Однак така частота кадрів у цьому разі вимагає високої обчислювальної потужності, тому можливість зйомки Ultra HD 4K на 60 к/с зустрічається переважно у висококласних смартфонах. Зі свого боку, швидкості вище 60 к/с призначені вже для сповільненої зйомки відео (slow-mo); докладніше про це див. «Уповільнена зйомка (slow-mo)», а тут відзначимо, що slow-mo саме в роздільній здатності 4K реалізувати в смартфонах досить складно — знову ж таки у зв'язку з висо...кими апаратними вимогами.

Зйомка вище 4K

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів відео, знятого камерою в стандарті вище 4K. Оскільки такі формати ще не стали масовими, то кількість пристроїв на початок 2020 року не настільки велике.

Оптична стабілізація

Наявність оптичної стабілізації в основній камері мобільного телефона.

Оптична стабілізація відбувається за рахунок системи рухомих лінз і гіроскопів, яка компенсує дрібні зрушення й струси. Таким чином, зображення, сформоване об'єктивом, потрапляє на матрицю вже стабілізованим. Донедавна такі системи були надто громіздкими для використання в мобільних телефонах, і стабілізація здійснювалася електронним чином — за рахунок резерву площі на матриці. Однак у наш час усе більше моделей оснащуються оптичною стабілізацією. Головною перевагою таких систем перед електронними є можливість задіяти всю площу матриці, що позитивно позначається на якості знімків. З іншого боку, оптичні стабілізатори помітно складніші й дорожчі, тому вони застосовуються в основному в смартфонах топового рівня, оснащених висококласними камерами.

Оптичний зум

Наявність оптичного збільшення в основній камері смартфона (в модулях на кілька об'єктивів — хоча б в одному об'єктиві, зазвичай основному).

Таке збільшення здійснюється за рахунок руху лінз в об'єктиві камери: зміщення лінз зменшує кут огляду, в результаті предмети, що залишилися в кадрі, виглядають більшими. Це більш ефективно, ніж цифровий зум, коли окрема ділянка зображення з матриці розтягується на весь кадр: оптичне збільшення, на противагу цьому, дозволяє задіяти всю площу матриці і знімати на повній роздільній здатності незалежно від ступеня наближення. З іншого боку, системи рухомих лінз досить складні та дорогі, а домогтися потужного оптичного зума в смартфонах складно через обмеження за розмірами. Тому ця особливість зустрічається переважно у прогресивних апаратах з розширеними фотографічними можливостями, і навіть там кратність оптичного збільшення невелика — з певного моменту камера перемикається на цифровий зум або на окремий телеоб'єктив (зустрічається і такий формат роботи).

Збільшення камерами

Мається на увазі можливість під час зйомки переходити з однієї камери в іншу, тим самим змінюючи фокусну відстань. Дане значення говорить про ступінь збільшення теле-об'єктива (довгофокусного або того, який з найбільшою фокусною відстанню) щодо ширококутного об'єктива (панорамного об'єктива або іноді основного об'єктива). При цьому цифра може не співпадати із заявленим виробником значенням і не має на увазі класичне оптичне збільшення, про яке кажуть виробники.

Збільшення (за виробником)

Збільшення камерою телефону, заявлений виробником. У цьому разі мається на увазі оптичне збільшення, з використанням декількох об'єктивів (ширококутний і тілі або інші варіації в залежності від моделі телефону). Результат збільшення вказується виробником, і може відрізнятися від пункту збільшення камерами, тк прораховується за внутрішніми методиками того або іншого бренду.

Спалах

Наявність спалаху у основної камери телефону.

Спалах — лампа для підсвічування фотографируемой сцени — відчутно розширює можливості зйомки. Зокрема, вона дозволяє знімати при слабкому освітленні і проти яскравого світла. Крім того, спалах зазвичай можна використовувати також в ролі ліхтарика (див. «Додатково»), що позбавляє від необхідності встановлювати в телефон два джерела світла.

Топ DxOMark

Результат, який показала основна камера смартфона в рейтингу DxOMark.

DxOMark — один із найбільш популярних і авторитетних ресурсів, які присвячені експертному тестуванню камер, у тому числі в смартфонах. За результатами тестів камера отримує певну кількість балів; чим більше балів — тим вища підсумкова оцінка. До топу DxOMark у нашому каталозі ввійшли рішення, які набрали не менше 80 балів; а оцінка більш ніж 90 балів дає змогу однозначно говорити про високий клас камери, навіть якщо апарат формально не відноситься до «камерофонів».

Форм-фактор

Загальна конструкція та розташування фронтальної камери.

Каплевидна. Камера, розташована в характерному вирізі на верхній стороні дисплея. Такий виріз має невеликі розміри і за формою нагадує краплю, що звисає з верхнього краю екрану — звідси і назва. Завдяки подібному компонуванні камера забирає у дисплея дуже небагато місця, і більшість апаратів з цією особливістю мають дуже велике співвідношення екран/корпус (див. вище) — 80 % і більше (хоча є і виключення).

В дисплеї. Камера, розташована в круглому вирізі, який зроблений прямо в дисплеї. Від описаних вище краплеподібних такі камери відрізняються тим, що не контактують з краями екрана. Завдяки цьому співвідношення дисплей/корпус виходить максимально можливим — зазвичай, більше 80 %, а то й більше 85 % (що дозволяє говорити про безрамковий екран).

Висувна. Камера, розташована на рухомому елементі — слайдері; роль слайдера може грати як вся задня панель, так і невелика деталь, що включає тільки «вічко». У будь-якому випадку така камера в неробочий час прихована за передньою панеллю, а для її використання потрібно висунути слайдер. Подібна конструкція складніша, дорожча і трохи менш надійна, ніж моноблочна, натомість вона має дві важливі переваги. По-перше, фронтальна камера не займає місця на передній панелі, і цю панель можна практично цілком виділити під екран,...максимально зменшивши товщину верхньої межі. По-друге, в слайдер можна без особливих труднощів вбудувати прогресивну і порівняно велику камеру — здвоєну/строєну, світлосильну і т. п. Власне, більшість смартфонів з цим типом корпусу якраз і відрізняються висококласними фронтальними камерами.

Кількість об'єктивів

Кількість об'єктивів, передбачених у фронтальній камері смартфона. Даний параметр вказується в тому випадку, якщо ця кількість більша за один; зазвичай подібні смартфони мають два, рідше — три фронтальних об'єктиви, кожен зі своєю матрицею (тобто, фактично, кілька окремих фронтальних камер). При цьому зазначимо, що ІЧ-камера для FaceID (див. «Введення даних») у цьому разі не враховується і другим (третім) об'єктивом не вважається.

Сенс використання декількох «вічок» полягає в тому, щоб розширити загальні можливості зйомки та/або поліпшити якість зображення. Конкретна реалізація цих ідей у різних смартфонах може бути різною. Наприклад, досить популярні апарати, де другий об'єктив має зовсім невисоку роздільну здатність і виконує допоміжну функцію — він застосовується для отримання службової інформації про глибину різкості, що дає можливість змінювати точку фокусування навіть після зйомки, на вже готовому фото. Серед інших варіантів — оптика для виміру глибини кольору (RGB-depth) й поліпшення передачі кольору основною камерою; додатковий надзвичайно ширококутний об'єктив, який буде корисний для селфі в обмежених умовах, і т. п.

Також варто відзначити, що окремий випадок становлять три фронтальні камери в апаратах типу «розкладачка» або екран, який згинається (див. «Тип корпусу»). У таких пристроях об'єктиви можуть бути розділені по ст...оронах апарата — найчастіше два «вічка» встановлюються на внутрішній стороні, а одне — на зовнішній. Таким чином, швидко зробити селфі можна, не відкриваючи корпус, а для більш прогресивних можливостей можна скористатися внутрішнім модулем.

Основний об'єктив

Роздільна здатність основного об'єктива фронтальної камери, встановленої в телефоні. Для моделей з кількома об'єктивами (див. «Фронтальна камера» — «Кількість об'єктивів») головним вважається «вічко», відповідальне за основну частину зйомки і не має яскраво вираженої спеціалізації (допоміжний, надзвичайно ширококутний тощо).

Першопочатково фронтальні камери призначалися для відеозв'язку, однак нині головною, а для багатьох користувачів — фактично єдиною їх функцією є все ж таки зйомка селфі. Тому хоча роздільна здатність таких камер загалом нижча ніж в основних, серед них теж зустрічаються доволі солідні показники — 7 – 8 МП, 13 МП, а в спеціалізованих «селфі-смартфонах» — 16 МП і навіть 20 МП і вище. Більш низькі значення — 3 – 5 МП, а також 2 МП і менше — характерні переважно для бюджетних і відверто застарілих апаратів.

Також варто нагадати, що роздільна здатність матриці визначає тільки деталізацію знімків і не впливає на загальну якість зйомки; з іншого боку, більша кількість мегапікселів нерідко означає досконалішу камеру, з низкою технічних рішень, призначених для забезпечення високої якості знімків. Саме тому, з одного боку, прихильникам якісних селф є сенс шукати фронтальні моду...лі з вищою роздільною здатністю; з іншого боку, камери з однаковою роздільною здатністю можуть помітно відрізнятися за кінцевою якістю матеріалів. А тому, якщо можливості зйомки селфі мають для вас вирішальне значення — варто звертати увагу не лише на кількість мегапікселів, але й на фактичні приклади знімків з тієї чи іншої камери (наприклад, в оглядах).

Світлосила

Світлосила основного об'єктива фронтальної камери, що встановлена в телефоні. Для моделей із кількома об'єктивами (див. «Фронтальна камера» — «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», яке відповідає за головну частину зйомки й не має яскраво вираженої спеціалізації (допоміжний, надзвичайно ширококутний тощо).

Даний параметр позначається дробом, наприклад f/1.7; чим менше число в такому означенні — тим вищою є світлосила, тим більше світла здатен пропустити об'єктив. Теоретично вища світлосила покращує якість зйомки при низькому освітленні, зменшує ефект розмиття рухомих предметів у кадрі й може стати в нагоді для створення красивого розмиття фону; проте на практиці шукати світлосильну фронтальну камеру ( f/1.9 і вище) має сенс зазвичай у тих випадках, коли ви плануєте знімати селфі часто й багато, а також хочете досягти максимальної якості таких знімків.

2-ий об'єктив

Роздільна здатність другої фронтальної камери смартфа.

Детальніше про здвоєні камери див. «Кількість об'єктивів» вище. Що стосується роздільної здатності другої камери в смартфонах схожого рівня воно може бути різним, оскільки додаткові камери можуть мати різне призначення. Приміром, якщо камера відповідає за обробку службових даних про фокусування і глибину різкості (для того, щоб ці параметри можна було міняти на готовому знімку) — високий показник їй не потрібен. А якщо камера використовується безпосередньо для зйомки (наприклад, чорно-білої, для підвищення світлосили) — тоді сенс роздільної здатності той самий, що і в головній камері.

Світлосила (2-ий об'єктив)

Світлосила другої фронтальної камери смартфона.

Детальніше про кількість фронтальних камерах див. «Кількість об'єктивів» вище. Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижче світлосила, тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде пропускати менше світла, ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері цілий ряд переваг: вона дозволяє знімати на малих витримках, зводячи до мінімуму ймовірність «шуму», а також полегшує зйомку при недостатньому освітленні і зйомку з художнім розмиттям фону (боке). Однак для додаткових камер цей параметр не настільки важливий, як для основної — такі камери можуть мати специфічне призначення, для якого не завжди потрібна висока світлосила. Так що загалом даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим при виборі.

Зйомка Full HD (1080p)

Можливості фронтальної камери зі зйомки відео у форматі Full HD (1080p)

У цьому пункті вказується як мінімум роздільна здатність зйомки; теоретично формат Full HD охоплює кілька роздільних здатностей, проте на практиці серед смартфонів не зустрічається інших варіантів, крім 1920х1080. Також у характеристиках може уточнюватися максимальна частота кадрів. Загалом чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде виглядати відео; показник 30 к/с у такому разі вважається нормальним, 60 к/с — дуже хорошим. А якщо апарат підтримує швидкість зйомки 120 к/с і більше — це значить, що він здатний знімати сповільнене відео.

Зйомка Ultra HD (4K)

Можливості фронтальної камери зі зйомки відео у форматі Ultra HD (4K)

У цьому пункті вказується як мінімум роздільна здатність зйомки; стандарт 4K охоплює декілька варіантів роздільних здатностей, у мобільних апаратах може зустрічатися, зокрема 3840х2160 і 4096х3112. Крім того, в характеристиках може уточнюватися максимальна частота кадрів. Загалом чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде виглядати відео; показник 30 к/с у такому разі вважається нормальним, 60 к/с — дуже хорошим. А значення 120 к/с і вище дають можливість знімати сповільнене відео, однак у випадку 4K подібна можливість практично не зустрічається через високі вимоги до апаратної частини.

Оптична стабілізація

Наявність системи оптичної стабілізації у фронтальній камері мобільного телефона.

Така система згладжує тремтіння і струси об'єктива за рахунок рухомих лінз і гіроскопів, які відстежують дрібні переміщення корпуса й компенсують їх. Її головною перевагою перед електронною стабілізацією є те, що оптичному способу не потрібен резерв на матриці, він дає змогу використовувати всю її площу, що позитивно впливає на якість знімків. Крім того, оптичний стабілізатор може застосовуватися в поєднанні з електронним, що забезпечує максимальну ефективність. З іншого боку, подібні системи досить складні й дорогі. Тому наявність оптичної стабілізації фронтальної камери означає приналежність до високого класу пристроїв, створених спеціально для якісних селфі.

Спалах

Наявність спалаху у фронтальної камери телефона.

Ця функція стане в нагоді насамперед шанувальникам селфі, які хотіли б знімати чіткі, добре освітлені автопортрети незалежно від навколишнього освітлення. Найпопулярніший варіант застосування спалаху — підсвічування в сутінках або темряві (наприклад, увечері або в темному приміщенні). Також спалах може стати в нагоді під час зйомки навпроти яскравого світла, коли обличчя опиняється в тіні й без додаткового підсвічування його було б погано видно.

Зазначимо, що в деяких смартфонах роль підсвічування для фронтальної камери може грати екран — у момент зйомки він спалахує яскравим білим світлом. Однак така функція спалахом не вважається.

Топ DxOMark

Результат, який показала основна камера смартфона в рейтингу DxOMark.

DxOMark — один із найбільш популярних і авторитетних ресурсів, присвячених експертному тестуванню камер, у тому числі в смартфонах. За результатами тестів камера отримує певну кількість балів; чим більше балів — тим вища підсумкова оцінка. До топу DxOMark у нашому каталозі ввійшли рішення, які набрали не менше 70 балів; а оцінка більш ніж 80 балів дає змогу однозначно говорити про високий клас камери, навіть якщо апарат формально не відноситься до «камерофонів».

Комунікації

Види комунікацій, що підтримуються апаратом. В сучасних смартфонах можуть передбачаються прогресивні види комунікацій, зокрема, Wi-Fi 5 (802.11 ac), Wi-Fi 6 (802.11 ax), Bluetooth v 5 (останнє на 2020 рік покоління Bluetooth), NFC-чип, підтримка aptX і aptX HD, ІЧ-порт і ін. Про це та інше детальніше див. нижче.

— Wi-Fi 4 (802.11 n). Спочатку Wi-Fi — технологія бездротового зв'язку, яка в сучасних телефонах може застосовуватися як для виходу в Інтернет через бездротові точки доступу, так і для прямого зв'язку з іншими пристроями (зокрема, фотокамерами і дрона). Wi-Fi є обов'язковим для смартфонів, а ось в традиційних телефонах зустрічається вкрай рідко. Конкретно ж Wi-Fi 4 (802.11 n) забезпечує швидкість передачі даних до 600 Мбіт/с і використовує відразу два частотні діапазони — 2,4 ГГц і 5 ГГц, завдяки чому сумісний і з більш ранніми стандартів 802.11 b/g, і з більш новим Wi-Fi 5 (див. нижче). Wi-Fi 4 за сучасними мірками вважається порівняно скромним стандартом, однак для більшості завдань його все одно цілком достатньо.

— Wi-Fi 5 (802.11 ac). Стандарт Wi-Fi (див. вище), який є спадкоємцем Wi-Fi 4. В теорії підтримує швидкості до 6,77 Гбіт/с, а також використовує д...іапазон 5 ГГц — він менш завантажений сторонніми сигналами і більше помехоустойчив, ніж традиційний 2,4 ГГц. В цілях сумісності в смартфоні з модулем Wi-Fi 5 може передбачатися підтримка і більш ранніх стандартів, однак цей момент не завадить уточнити окремо.

— WiGig (802.11 ad). Подальше, після Wi-Fi 5, розвиток стандартів Wi-Fi, відрізняється насамперед використанням діапазону 60 ГГц. За максимальної швидкості фактично не відрізняється від Wi-Fi 5, однак більш висока частота збільшує пропускну здатність каналу, завдяки чому при одночасній зв'язку декількох гаджетів з одним загальним пристроєм (наприклад, роутером) швидкість зв'язку падає не так сильно, як у попередніх стандартах. З іншого боку, сигнал 802.11 ad майже не здатний проходити крізь стіни; виробники використовують різні хитрощі для компенсації цього недоліку, однак найкращу якість зв'язку все одно досягається лише при прямій видимості. Обладнання під стандарт WiGig поки що випускається порівняно мало, а з більш ранніми версіями Wi-Fi він не сумісний; тому в смартфонах зазвичай передбачається підтримка та інших стандартів.

— Wi-Fi 6 (802.11 ax). Стандарт, розроблений як безпосередній розвиток і удосконалення Wi-Fi 5. Використовують діапазони від 1 до 7 ГГц — тобто здатний працювати і на стандартних частотах 2,4 ГГц і 5 ГГц (в тому числі з обладнанням попередніх стандартів), і в інших смугах частот. Максимальна швидкість передачі даних збільшилася до 10 Гбіт/с, проте основною перевагою Wi-Fi 6 стало навіть не це, а подальша оптимізація одночасної роботи декількох пристроїв на одному каналі (поліпшення технічних рішень, застосованих в Wi-Fi 5 і WiGig). Завдяки цьому Wi-Fi 6 дає найменшу з сучасних стандартів падіння швидкості при завантаженому каналі.

— Bluetooth. Технологія прямої бездротового зв'язку між різними пристроями. У мобільних телефонах використовується переважно для підключення навушників, гарнітур і наручних гаджетів на зразок фітнес-браслетів, проте можливі й інші способи застосування — режим пульта ДУ, пряма передача файлів і т. п. В сучасних мобільниках можуть зустрічатися різні версії Bluetooth, ось їх риси:
  • Bluetooth v 2.0. Найстаріший з сучасних стандартів, що забезпечує лише базові можливості і швидкість зв'язку до 2,1 Мбіт/с. Зустрічається вкрай рідко, серед окремих моделей бюджетних телефонів (не смартфонов).
  • Bluetooth v 2.1. Оновлена версія стандарту 2.0, отримала ряд поліпшень, які стосуються сумісності різнотипних пристроїв і безпеки підключення. Більш популярна, ніж попередниця, однак також використовується в основному в недорогих моделях, переважно не-смартфонах.
  • Bluetooth v 3.0. Версія, в якій до базових можливостей Bluetooth 2.1 був доданий швидкісний канал на 24 Мбіт/с — для обміну великими обсягами даних. При цьому Bluetooth-модуль автоматично визначає об'єм передаваної інформації і вибирає, яке з'єднання використовувати — звичайне або високошвидкісне.
  • Bluetooth v 4.0. Принципове оновлення (після версії 3.0), представив ще один формат передачі даних — Bluetooth з низьким енергоспоживанням (LE). Цей протокол розроблено в основному для мініатюрних пристроїв, що передають невеликі обсяги інформації, таких як фітнес-браслети і медичні датчики. Bluetooth LE дозволяє значно економити енергію при подібній зв'язку.
  • Bluetooth v 4.1. Розвиток і удосконалення Bluetooth 4.0. Одним з ключових удосконалень стала оптимізація спільної роботи з модулями зв'язку 4G LTE — щоб Bluetooth і LTE не створювали перешкод один одному. Крім того, у цій версії з'явилася можливість одночасного використання Bluetooth-пристрою в декількох ролях — наприклад, для дистанційного керування зовнішнім пристроєм з одночасною трансляцією музики на навушники.
  • Bluetooth v 4.2. Подальше, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth. Принципових оновлень не подав, проте отримав ряд поліпшень, які стосуються надійності і захисту, а також покращену сумісність з «Інтернету речей» (Internet Of Things)
  • Bluetooth v 5.0. Версія, представлена в 2016 році. Ключовими нововведеннями стало подальше розширення можливостей, пов'язаних з «Інтернету речей». Зокрема, в протоколі Bluetooth Low Energy (див. вище) з'явилася можливість збільшувати швидкість передачі даних вдвічі (до 2 Мбіт/с) ціною зменшення дальності, а також збільшувати дальність вчетверо ціною зменшення швидкості; крім того, був введений ряд поліпшень, які стосуються одночасної роботи з великою кількістю підключених пристроїв.
  • Bluetooth v 5.1. Оновлення описаної вище версії v 5.0. Крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, у цьому оновленні була реалізована така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому з'являється можливість визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра, що може стати в нагоді, наприклад, при пошуку бездротових навушників.


— Підтримка aptX. Технологія aptX була розроблена для поліпшення якості звуку, що передається по Bluetooth. При передачі звуку в звичайному форматі, без aptX, сигнал досить сильно стискається, що позначається на якості звучання; це не критично при розмові по телефону, проте може помітно зіпсувати враження від прослуховування музики. Зі свого боку, aptX дозволяє передавати звук практично без стиснення і домагатися якості звучання, порівнянне з проводовим підключенням. Такі можливості особливо оцінять меломани, які воліють Bluetooth-навушники або бездротову акустику. Зрозуміло, для використання aptX його повинні підтримувати і смартфон, і зовнішнє пристрій handsfree.

— Підтримка aptX HD. aptX HD представляє собою подальший розвиток і поліпшення оригінальну технологію aptX, що дозволяє передавати звук у ще більш високій якості — Hi-Res (24-bit/48kHz). За заявою творців, цей стандарт дозволяє досягти якості сигналу, що перевершує AudioCD, та чистоти звуку, порівнянної з дротовим зв'язком. Останнє нерідко піддається сумніву, однак можна стверджувати, що загалом aptX HD забезпечує дуже високу якість звуку. З іншого боку, всі переваги цієї технології стають помітні тільки на Hi-Res аудіо з якістю 24-bit/48kHz або вище; у іншому випадку якість обмежується не стільки особливостями з'єднання, скільки властивостями вихідних файлів.

— Підтримка aptX LL. Модифікація технології aptX, розрахована на максимальне зниження затримок при передачі сигналу. Кодування і декодування сигналу при передачі звуку через Bluetooth з aptX неминуче займає деякий час; це не критично при прослуховуванні музики, однак у відео іграх або може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Технологія aptX LL позбавлена цього недоліку; вона теж дає затримку, однак це запізнювання виходить настільки малим, що людина його не помічає.

— USB хост (OTG). Можливість підключення до телефону зовнішніх пристроїв USB — флешок, клавіатур, інших аксесуарів. Конкретні можливості USB OTG можуть бути різними, однак, зазвичай, дана функція дозволяє підключати не тільки «мобільну» периферію, але і багато USB-пристрої, спочатку створені для комп'ютерів (через спеціальний адаптер). Окремо зазначимо, що не варто плутати цю функцію підключення телефону до комп'ютера (для такого підключення OTG не потрібно).

— NFC-чип. NFC — технологія бездротового зв'язку на надмалих відстанях, до 10 см. Один з найпопулярніших варіантів застосування даної технології в смартфонах — безконтактні платежі, коли апарат фактично відіграє роль кредитної картки: досить піднести пристрій до терміналу із підтримкою безконтактної технології начебто PayPass або PayWave. Інший поширений спосіб використання NFC — автоматичне з'єднання з іншими NFC-сумісного пристрою по Wi-Fi або Bluetooth: піднесені один до одного гаджети автоматично налаштовують з'єднання, і користувачеві залишається тільки підтвердити його. Технічно можливі й інші варіанти: розпізнавання смарт-карт і RFID-міток, застосування апарата в ролі проїзного, карти доступу і т. п. Однак такі формати використання зустрічаються помітно рідше.

— Підтримка DLNA. DLNA (Digital Living Network Alliance) — технологія, що дозволяє об'єднати різні домашні пристрої (починаючи від комп'ютерів і закінчуючи побутовою технікою) в єдину мережу для обміну контентом і управління. При підключенні апарату з підтримкою цієї технології до загальної мережі користувач може, наприклад, транслювати з нього відео на екран телевізора, управляти функціями аудіо - або відеопрогравача (простіше кажучи, використовувати в ролі пульта ДУ) і навіть отримувати на телефон повідомлення від побутової техніки (наприклад, мікрохвильовій печі). У мобільних телефонах підключення DLNA зазвичай реалізується за допомогою технології Wi-Fi.

— ІЧ-порт. Інфрачервоний порт має вигляд невеликого «вічка», зазвичай, на верхньому торці телефону. Таке оснащення дозволяє перетворити телефон у пульт ДУ для управління різною технікою — досить встановити відповідну програму. При цьому зазначимо, що серед таких програм можна знайти варіант практично під будь-який пристрій — починаючи з телевізорів і закінчуючи кондиціонерами, витяжками і т. п. Відповідно, «пульт-смартфон» виходить досить універсальним.

Порти підключення

USB C. USB Type C — стандарт USB-роз'єму, все частіше застосовується в мобільних телефонах як заміна microUSB. Має трохи більш великі розміри і двосторонню конструкцію, що дозволяє підключати штекер будь-якою стороною. За призначенням повністю аналогічний microUSB.

microUSB. Мініатюрний роз'єм універсального призначення, поступово витісняється USB C, проте все ще залишається досить популярним. В мобільних телефонах і смартфонах найчастіше використовується для зарядки акумулятора. Крім того, через цей роз'єм пристрій можна підключити до комп'ютера для обміну даними. А в деяких смартфонах microUSB може застосовуватися ще і для зовнішніх аксесуарів — наприклад, флешок (зазвичай через спеціальний перехідник).

— Lightning. Універсальний роз'єм, який використовується виключно в портативних пристроях компанії Apple – в т. ч. смартфонах iPhone. Має двосторонню конструкцію, що дозволяє підключати штекер будь-якою стороною. По функціоналу є аналогом описаного вище microUSB; крім того, з 2016 року iPhone не оснащуються аудиороз'ємом 3.5 мм, і провідні навушники до них також підключаються через Lightning.

Mini-jack (3.5 мм). Найбільш поширений тип аудиороз'єму, що застосовується в мобільних телефонах. Така популярність обумовлена тим, що більшість дротяних навушників, гарнітур і портативних колонок теж використовують саме mini-jack 3.5 мм. Зазна...чимо, що в мобільниках зазвичай застосовуються універсальні роз'єми: 3.5 мм, придатні для підключення навушників і гарнітур з мікрофонами (однак сумісність з конкретною гарнітурою варто уточнювати окремо). Втім є телефони без порту 3.5 мм, в цьому разі підключення відбувається або за роз'єму Lightning (продукція Apple), або через USB C, або бездротовим способом.

Також у характеристиках може уточнюватися конкретне розташування роз'єму mini-jack — на нижньому, верхньому або бічному торці апарату. Втім, останній варіант загалом менш зручний, ніж перші два, а тому зустрічається рідко. І в будь-якому випадку вибір залежить від того, як саме ви збираєтеся носити телефон і з якого боку до нього найзручніше буде підключати навушники; для різних ситуацій оптимальні варіанти також будуть різними.

Відзначимо, що крім наведених вище, у мобільних телефонах можуть використовуватися й інші види роз'ємів — наприклад, власний універсальний інтерфейс для підключення фірмових аксесуарів.

Функції та можливості

У телефонах можуть передбачатися функції, далекі від початкового призначення — наприклад, повноцінний ліхтарик або барометр. А також звичні шумозаглушення, FM-приймач, кнопка екстреного виклику на кнопкових телефонів для літніх людей і т. п.

Сканер особи (FaceID). Технологія для розпізнавання особи користувача за допомогою створення 3D моделі завдяки спеціальним модулем на передній панелі. 3D-модель дозволяє визначити множину індивідуальних особливостей і добитися максимальної точності при ідентифікації. Застосовується сканер осіб в основному для авторизації — розблокування смартфона, входу в облікові записи, проведення платежів і т. п.

Сканер відбитка пальця. Пристосування для зчитування відбитку пальця. Використовується переважно для авторизації користувача — наприклад, при розблокуванні апарату, при вході в певні програми або акаунти, при підтвердженні платежів і т. п. Розташовуватися сканер може на задній кришці, збоку, спереду і навіть прямо в екрані.

Підтримка доповненої реальності.... Підтримка смартфоном спеціальних технологій доповненої реальності (augmented reality, AR).
Нагадаємо, ідея AR полягає в тому, щоб доповнити зображення реального світу, що відображається на екрані апарату, додатковими елементами, що органічно вписаними в реальний світ і виглядають як його частина. Приміром, саме на цьому принципі побудована відома гра Pokemon Go: зображення покемонів накладаються на пейзаж, «видимий» камерою смартфона, при цьому видимий гравцем покемон завжди знаходиться в одному і тому ж місці, з якого б стану та ракурсу на нього не дивилася камера. Проте в даному випадку мова йде не просто про можливість запуску додатків з функцією AR, а саме про підтримку спеціальних технологій доповненої реальності. В наш час використовуються в основному дві подібні технології:
  • Google AR Core (в апаратах на Android);
  • Apple AR Kit (в гаджетах на iOS).
Поява цих технологій дозволило всім бажаючим створювати AR-додатки (раніше це було доступно лише для великих компаній, які професійно займаються розробкою мобільного), а також розширило можливості таких програм. Так що з точки зору звичайного користувача підтримка AR Core або AR Kit означає, що смартфон має більш широкі можливості по роботі з доповненою реальністю, ніж апарат без підтримки таких технологій. Іншими словами, дана особливість дозволяє працювати з більш широким набором AR-додатків і більш прогресивними функціями в таких додатках. В якості прикладів застосування доповненої реальності, крім ігор, можна навести навігацію (відображення «дороговказною лінії» прямо на екрані смартфона поверх зображення з камери), освітній застосування (можливість розглянути, «розібрати» і «зібрати» різні фізичні і біологічні об'єкти), оформлення приміщень (можливість оцінити, як певний предмет буде виглядати в інтер'єрі); .ремонт і обслуговування машин і механізмів (підсвічування певних деталей і вузлів техніки, на яку націлена камера, «рентгенівський зір») і т. п.

Наявність стилуса. Наявність в комплекті поставки стилуса — спеціального пера для роботи з сенсорним екраном. Стилус забезпечує більшу точність дотиків, ніж палець, і зручний для деяких спеціальних завдань — наприклад, малювання. Водночас сучасні технології дозволяють в більшості випадків обходитися без цього пристосування, тому на сьогоднішній день стилуси використовуються досить рідко.

— FM-приймач. Вбудований модуль для прийому радіостанцій, що ведуть мовлення в FM-діапазоні. Зазначимо, що для нормальної роботи тюнера зазвичай потрібне підключення навушників — їх дріт грає роль антени.

— Кнопка екстреного виклику. Окрема кнопка, призначена для використання в критичних ситуаціях. Конкретний функціонал кнопки може бути різним, в залежності від моделі: відправлення «тривожних SMS на обрані номери, автоматичний прийом дзвінків з цих номерів чи виклик на них по черзі, включення сирени і т. п. В будь-якому випадку «екстрена» кнопка зазвичай робиться добре помітною, а її наявність особливо корисно, якщо телефон використовується літньою людиною.

— Шумозаглушення. Електронний фільтр, який розділяє сигнал з мікрофона мобільника на власне голос користувача та фоновий шум. Ідея така, що шум повинен отсекаться, щоб в телефонну мережу надходив тільки голос користувача. На практиці системи шумозаглушення не ідеальні, проте вони значно полегшують користування телефоном в шумному оточенні або на сильному вітрі, що створює шум у мікрофоні — співрозмовник на іншому кінці лінії буде чути вас відчутно чіткіше і без значних перешкод.

— Гіроскоп. Пристрій, що відстежує кути і швидкості повороту мобільного телефону в просторі (зазвичай, по всім трьох осях). Забезпечує розширені можливості управління — зокрема, для ігор або команд за допомогою жестів. Гіроскоп є практично обов'язковим для сучасних смартфонів.

— Ліхтарик. Можливість застосування телефону в ролі ліхтарика. В апаратах, які мають камери зі спалахом, роль ліхтарика зазвичай грає саме спалах; у відносно простих телефонах (не смартфонах) може передбачатися невеликий світлодіод на торці. Зустрічаються і більш прогресивні джерела освітлення, вони вказуються як повноцінні ліхтарики (див. нижче).

— Повноцінний ліхтарик. Наявність в телефоні прогресивного ліхтарика — більш потужного і функціонального, ніж звичайний (див. вище). Зазвичай, такий джерело світла розташовується на одному з торців; він може складатися як з одного, так і з декількох світлодіодів, мати додаткові функції на зразок лазерної указки або фокусування променя, і т. п. Конкретні особливості «повноцінного ліхтарика» варто уточнювати окремо, проте в більшості випадків подібні освітлювальні прилади як мінімум не поступаються традиційним кишенькових ліхтарів. Загалом ця особливість зустрічається переважно в апаратах з посиленим захистом, розраховані на екстремальні умови використання (хоча бувають і винятки).

— Датчик освітлення. Сенсор, який відстежує рівень зовнішнього освітлення. Використовується в основному для автоматичного регулювання яскравості екрану: при яскравому зовнішньому освітленні вона підвищується, щоб зображення залишалося видимим, а в сутінках і темряві — знижується, що дозволяє економити заряд батареї і знижує стомлюваність очей.

— Барометр. Датчик для визначення атмосферного тиску. Може використовуватися з різними цілями, залежно від конкретного додатка. Приміром, на пересіченій місцевості (гори, пагорби) з різниці тиску можна визначати перепад висот між різними точками навіть без використання GPS; а при роботі з GPS дані з барометра можуть доповнювати інформацію із супутників, покращуючи загальну точність навігації. Атмосферний тиск впливає на самопочуття людей, особливо при підвищеній метеочутливості — так що інформація з барометра дозволяє користувачеві точніше оцінювати свій стан і визначати заходи, необхідні для його поліпшення. А зміни в тиску нерідко є ознаками прийдешніх змін погоди, так що барометр може знадобитися ще й для загального прогнозування.

Навігація

— aGPS. Допоміжна функція для прискорення «холодного старту». «Холодного старту» називають запуск GPS модуля «з нуля», коли в нього ще не завантажено інформації про розташування супутників та інших службових даних. Отримання цих даних класичним способом, безпосередньо з супутників, може зайняти значний час (до декількох хвилин). Пристрої, оснащені системою a-gps (Assisted GPS), можуть отримувати службову інформацію від найближчої базової станції оператора стільникового зв'язку; це позбавляє їх від необхідності прямого зв'язку з супутниками і в кілька разів зменшує час «холодного старту». Для систем ГЛОНАСС не працює.

— GPS-модуль. Наявність в телефоні модуля навігації, використовує супутникову систему GPS. Сам по собі GPS-приймач тільки визначає поточні географічні координати, а далі ця інформація може використовуватися з різними цілями: для визначення місця розташування на карті, для запису пройденого маршруту, для постановки геоміток, для пошуку в соціальних мережах друзів, що знаходяться поблизу, і багато іншого. Конкретні варіанти застосування GPS залежать від особливостей телефону і від встановленого на ньому.

Dual GPS. Модуль GPS (див. вище), що працює відразу на кількох частотах — зазвичай двох, але можливо і більше. В результаті значно підвищується точність позиціонування навіть в умовах щільної забудови — вона може досягати 10 – 20 см (пр...оти 4 – 5 м при одному діапазоні). Ці переваги особливо важливі при навігації в місті та рух по складних розв'язок, а також при використанні додатків доповненої реальності. Крім того, підтримка декількох діапазонів прискорює пошук супутників при старті і позитивно позначається на надійності зв'язку.

— Підтримка ГЛОНАСС. Ця система являє собою російську альтернативу американській GPS. Правда, вона забезпечує дещо меншу точність, тому підтримка ГЛОНАСС зазвичай передбачається у додаток до GPS-модулем. Одночасне використання двох систем, зі свого боку, дозволяє поліпшити точність позиціонування. Про варіанти використання супутникової навігації докладніше див. «GPS-модуль».

— Цифровий компас. Модуль, який дозволяє з допомогою мобільного телефону визначати направлення на сторони світу. Зазвичай, працює такий модуль за принципом звичайного магнітного компаса — тільки замість магнітної стрілки використовується мініатюрний датчик. Як і описаний вище GPS-навігатор, сам по собі цифровий компас тільки постачає телефон даними про положення щодо сторін світла; конкретне застосування цих даних залежить від встановленого на пристрої. Так, крім додатків «Компас», які відображають на екрані стрілку або шкалу напрямків, інформація з цього модуля може застосовуватися, наприклад, в інтерактивних картах зоряного неба.

Зазначимо, що технічно визначити направлення на сторони світу можна і без цієї функції — за допомогою деяких хитрощів при роботі з GPS; проте цифровий компас для цієї мети все ж набагато зручніше.

Модель акумулятора

Моделі акумулятора, з якими штатно сумісний мобільний телефон. При звичайному використанні ці дані не потрібні, однак вони будуть вельми корисні, якщо знадобиться замінити батарею, що вийшла з ладу, або придбати запасну: знайти акумулятор за назвою значно простіше, легше і швидше, ніж методом підбору різних батарей під конкретний апарат.

Тип акумулятора

Технологія, за якою виконаний комплектний акумулятор телефону.

— Li-Ion. Один з найбільш популярних типів батарей для портативних гаджетів, включаючи мобільники. Головною причиною цього є висока ємність при невеликих розмірах. Крім того, літій-іонні акумулятори не мають ефекту пам'яті» (не втрачають ємність при зарядці після повної розрядки) і зазвичай оснащуються вбудованими контролерами, що регулюють режим зарядки і розрядки — це максимально спрощує використання. Такі джерела живлення досить чутливі до температурного режиму; тим не менш, при регулярному перенесенні телефону в кишені цей момент не є критичним. Також відзначимо, що при збоях в контролері можливий перегрів і навіть загоряння батареї; проте вірогідність подібних збоїв надзвичайно низька.

— Li-Pol. Удосконалення описаної вище літій-іонної технології: замість рідкого електроліту в Li-Pol батареях використовується твердий полімер. Це дозволило досягти ще більшого підвищення ємності, а також позитивно позначилося на безпеці, зменшивши ризик спалахів при порушеннях режиму. З недоліків літій-полімерних акумуляторів можна відповісти збільшену вартість і підвищену чутливість до холоду.

— Ni-Mh. Нікель-метал-гидридні акумулятори відрізняються хорошою стійкістю до низьких температур і високої стабільністю роботи — напруга батареї не падає майже до повної розрядки. Однак по ряду причин в мобільних телефонах вони вважаються застарілими і використовуються лише у ранніх моделях, більшість яких...вже знято з виробництва.

Ємність акумулятора

Ємність акумулятора, яким укомплектований мобільний телефон.

В теорії висока ємність акумулятора дозволяє апарату працювати довше на заряді. Однак варто враховувати, що фактичний час автономної роботи буде залежати ще і від енергоспоживання гаджета — а воно визначається апаратними характеристиками, операційною системою, спеціальними рішеннями, передбаченими в конструкції, і т. п. Так що на практиці телефони з великими по ємкості батареями загалом є «довгограючими», однак реальна автономність може помітно відрізнятися навіть в двох моделей зі схожими характеристиками. Тому для точної оцінки краще орієнтуватися не на ємність акумулятора, а на прямо заявлений виробником час роботи в різних режимах (див. нижче).

Час в режимі очікування

Час, протяком якого телефон здатен працювати на одному заряді батареї в режимі очікування — тобто коли апарат увімкнений і готовий до прийому дзвінків, однак ніякі його функції не використовуються і екран не працює. Цей час може сягати кількох сотень годин (кількох десятків діб), проте на практиці ці цифри мають мало спільного з реальністю — адже телефон так чи інакше використовується, а отже, заряд додатково витрачається. Втім, якщо апарат відрізняється тривалим часом роботи в цьому режимі і в інших — значить і при повсякденному використанні він виявиться «довгограючим».

Час в режимі розмови

Час, що телефон здатний працювати на одному заряді в режимі розмови через мережі 2G (GSM). Оскільки власник неминуче буде використовувати і інші функції апарату, на практиці час в режимі розмови буде менше заявленого. Однак якщо телефон купується в основному для розмов — цілком має сенс орієнтуватися саме на цей показник (а також на час у режимі 3G — див. нижче).

Час в режимі телефонії 3G

Час, що телефон здатний працювати на одному заряді в режимі розмови через 3G. Цей час відрізняється від автономності в «звичайному» режимі розмови (див. вище), тому його вказують окремо; найчастіше при використанні 3G заряд витрачається швидше і автономність нижче.

Час в режимі інтернет-серфінгу

Час, що телефон здатний пропрацювати на одному заряді в режимі Інтернет-серфінгу (зазвичай мається на увазі доступ в Інтернет через Wi-Fi). У такому режимі працюють екран і модуль бездротового зв'язку, а на процесор може доводитися досить значна навантаження, так що споживання енергії виходить досить високим. Десь таку ж кількість енергії апарат споживає при повсякденному використанні середньої інтенсивності; тому з часом в режимі Інтернет-серфінгу цілком можна оцінювати реальну автономність пристрою.

Час в режимі плеєра

Час, що телефон здатний пропрацювати на одному заряді в режимі плеєра. Звичайно в даному випадку мається на увазі програвання музики, з вимкненим екраном. Проте в деяких моделях може додатково зазначатись час роботи в режимі відеоплеєра — воно помітно менше, ніж при роботі з музикою, т. к. екран споживає немало енергії.

У будь-якому випадку дана інформація буде корисна насамперед тим, хто планує використовувати апарат ще й у ролі кишенькового плеєра.

Час роботи акумулятора

Час роботи телефону на одному заряді акумулятора.

У цьому випадку мається на увазі не просто автономність у конкретному режимі (розмова, відеоплеєр тощо), а середній час роботи при активному повсякденному використанні, коли апарату доводиться мати справу з різними завданнями. Цей час вказується на підставі PCMark Work 2.0 Battery Life — комплексного бенчмарку, що оцінює енергоефективність у п'яти форматах роботи: веб-серфінг, перегляд/редагування відео, редагування фото, робота з текстовими документами та робота з даними (вилучення їх із різних файлових форматів, побудова графіків). Завдяки такому формату результати тестування досить точно відповідають реальній автономності гаджета при активному використанні протягом дня; за ними можна досить достовірно оцінити, наскільки вистачить батареї, якщо «не випускати телефона з рук».

Технологія швидкої зарядки

Технологія швидкої зарядки, яка підтримується смартфоном.

Призначення даної функції випливає з назви: вона дає змогу значно скоротити час зарядки батареї. Досягається це, по-перше, завдяки підвищеному струму зарядки, по-друге, за рахунок «розумного» регулювання напруги, яка надходить на батарею (вона регулюється таким чином, щоб струм зарядки постійно залишався максимальним). Очевидно, що для використання цієї функції потрібні спеціальні зарядні пристрої; проте вони, зазвичай, першопочатково входять до комплекту відповідного смартфона.

Різні технології швидкої зарядки можуть відрізнятися за особливостями роботи й фактичної ефективності; тому, для того щоб оцінити можливості цієї функції, потрібно знати її конкретний формат. Також ця інформація може стати в нагоді при пошуку нового зарядного пристрою (наприклад, якщо комплектний вийшов із ладу або загубився).

Відзначимо, що крім наведених у нашому каталозі, існують також інші технології швидкої зарядки. Однак вони зустрічаються дуже рідко, при цьому чимало з них є всього-на-всього невеликою модифікацією відомішої технології, яка випущена під оригінальною назвою.

Сьогодні на ринку представлені кілька головних технологій швидкої зарядки:

— Quick Charge 1.0. Історично перша технологія швидкісної зарядки, створена у 2012 році компанією Qualcomm для чипів власного виробництва. Одним із ключових поліпшень, у порівнянні зі зви...чайним форматом зарядки, стало збільшення максимального струму зарядки до 2 А, що при штатній напрузі microUSB — 5 В — дає до 10 Вт потужності. При цьому технологія працює через будь-який USB-кабель — головне, щоб її підтримував сам зарядний пристрій. Утім, конкретно версія 1.0 на сьогоднішній день вважається застарілою, на зміну їй приходять нові й удосконалені версії.

— Quick Charge 2.0. Друга версія технології швидкої зарядки Quick Charge, розробленої Qualcomm. Спочатку застосовувалася в апаратах з чипами Snapdragon, однак пізніше була впроваджена в моделях із процесорами інших виробників, зокрема Samsung. Однією з головних відмінностей від попередньої версії 1.0 стало те, що в даному випадку робоча напруга не обмежується штатними 5 В — зарядний пристрій здатний видавати 5 В, 9 В і 12 В, що дало змогу збільшити максимальну потужність зарядки до 18 Вт (на відміну від 10 Вт у версії 1.0).

— Quick Charge 3.0. Подальший, після версії 2.0, розвиток технології швидкої зарядки Quick Charge від Qualcomm. Відрізняється більш досконалим форматом регулювання напруги: якщо у версії 2.0 було всього три варіанти робочої напруги (5 В, 9 В, 12 В ), то у Quick Charge 3.0 цей показник може змінюватися в діапазоні від 3,6 В до 20 В з кроком усього 0,2 В, що дає змогу дуже точно підлаштувати режим роботи до ситуації. Для даної версії заявлений приріст швидкості на 80 % у порівнянні зі звичайною зарядкою і на 38 % у порівнянні з версією 2.0.

— Quick Charge 4.0. Оновлення технології швидкої зарядки Quick Charge від Qualcomm, представлене в 2017 році разом із флагманським процесором Snapdragon 835. Виробником заявлено, зокрема, поліпшену на 20 % швидкість зарядки (у порівнянні з версією 3.0), а також поліпшену працездатність за низьких температур (до 5 °С). Ще одне важливе вдосконалення полягає в тому, що ця технологія сумісна зі стандартом USB Power Delivery — універсальним стандартом, рекомендованим Google для Android-пристроїв із роз'ємами USB Type C. Це розширює можливості використання і покращує сумісність зі сторонніми зарядними пристроями.

— Power Delivery. Технологія, спочатку розроблена як частина стандарту USB; створенням займалася група компаній, яка працює над розвитком цього інтерфейсу. Може використовувати до 4 варіантів робочої напруги (5 В, 9 В, 12 В і 20 В) при струмі до 5 А, що дає змогу досягти високої потужності. Також варто відзначити, що Power Delivery є «рідним» стандартом швидкої зарядки для інтерфейсу USB C і найчастіше використовується саме в пристроях із цим інтерфейсом.

— Asus BoostMaster. Фірмова технологія Asus, яка застосовується виключно в смартфонах цього виробника. За своїми можливостями її можна порівняти з Quick Charge 2.0, максимальна потужність зарядки досягає 18 Вт (напруга 9 В при струмі до 2 А).

— Meizu mCharge. Власна технологія швидкої зарядки від компанії Meizu, яка використовується переважно в смартфонах цього бренду. За твердженням виробника, дає можливість за 40 хвилин зарядити на 60 % акумулятор ємністю близько 3000 мАгод. Зазначимо, що mCharge є комбінованою технологією, яка поєднує одночасно Quick Charge від Qualcomm і Pump Express Plus від MediaTek.

— Huawei Power Up. Ще одна технологія зарядки у форматі 9 В/2 А (аналогічно до Quick Charge 2.0), яка застосовується, згідно з назвою, у смартфонах фірми Huawei. За заявою розробників, час повної зарядки батареї на 4000 мАгод таким способом складає 2.5 год, а за 30 хвилин можна зарядити акумулятор на 40 %.

— Samsung Charge. Фірмова технологія швидкої зарядки від Samsung, яка використовується, що закономірно, в пристроях цього виробника. За характеристиками потужності трохи поступається Quick Charge 2.0: працює у форматі 5 В/2 А чи 9 В/1.67 А, що дає потужність 10 Вт і 15 Вт відповідно.

— Dash Charge. Фірмова технологія швидкої зарядки, яка застосовується компанією OnePlus у своїх смартфонах. За твердженням виробника, дає змогу за 30 хвилин зарядити акумулятор до рівня, достатнього для роботи протягом дня без додаткової підзарядки. На практиці це виглядає як зарядка батареї до 3400 мАгод на 64 % за вказані пів години. При цьому цікаво, що в деяких апаратах ефективність Dash Charge практично не залежить від використання екрана: при ввімкненому дисплеї батарея заряджається практично з тією ж швидкістю, що й при вимкненому.

— Pump Express. Власна розробка компанії MediaTek. Має кілька версій, конкретна швидкість роботи може відрізнятися в залежності від версії. Так, Pump Express 2.0 забезпечує зарядку від 0 до 75 % за пів години, а 3.0 — за 20 хвилин. Крім того, у версії 3.0 енергія від зарядного пристрою надходить прямо на акумулятор, обминаючи звичайну систему заряду й уникаючи зайвого розсіювання; при цьому виробниками заявлена багаторівнева система захисту, яка запобігає перегріву й виникненню інших неприємностей.

— Apple Charge. Фірмова технологія компанії Apple, представлена в 2018 році разом зі смартфонами iPhone XR і iPhone XS. Як стверджують розробники, дає можливість за 30 хвилин зарядити батарею iPhone XR з 0 до 50 %, хоча реальна швидкість залежить від низки параметрів і може відрізнятись від заявленої. Для використання Apple Charge необхідні спеціальні зарядні пристрої, зазвичай не входять до комплекту; вихідна потужність таких зарядок може досягати 87 Вт.

— VOOC. Власна технологія швидкої зарядки, розроблена компанією OPPO, однак використовується і іншими брендами; зокрема, вищеописана Dash Charge є фактично VOOC 2.0, яка ліцензована для OnePlus (хоча OnePlus і не заявляє для відповідних пристроїв сумісність із оригінальною VOOC). Технологія використовує стандартну для USB напругу 5 В і забезпечує прискорення зарядки за рахунок збільшення струму. Конкретні можливості залежать від версії, станом на 2019 рік таких версій доступно три: вищезгадана VOOC 2.0 з потужністю до 20 Вт (4 А), VOOC 3.0 на 25 Вт (5 А) і SuperVOOC з подвійною напругою (10 В), яка застосовується для зарядки двокоміркових батарей (по 5 В і 5 А на кожну комірку). Відзначимо, що програмна частина технології для Android-пристроїв є відкритим кодом і доступна всім бажаючим, але ось на апаратному рівні потрібні спеціальні кабелі й допрацьовані роз'єми.

— Warp Charge. Стандарт швидкої зарядки, який представлений OnePlus у 2018 році в тому числі як спадкоємець Dash Charge. Застосовується виключно в смартфонах цього бренду; потужність зарядних пристроїв Warp Charge складає вражаючі 30 Вт, завдяки чому зарядка, наприклад, батареї смартфона OnePlus 7T (3800 мАгод) від 0 до 70 % займає всього 30 хвилин, а повна зарядка — менше години. Крім того, Warp Charge позиціонується як технологія, здатна ефективно функціонувати навіть при інтенсивному використанні смартфона — зокрема, під час ігор. Досягається це, по-перше, за рахунок згаданої високої потужності, а по-друге, завдяки досконалим керівним алгоритмам, які дають змогу уникнути нагріву батареї при швидкій зарядці (що недоступно для багатьох менш прогресивних технологій).

— Vivo Flash Charge. Фірмова технологія компанії Vivo, яка використовується в смартфонах цього бренду. Передбачає доволі вражаючу потужність — до 120 Вт (20 В, 6 А), що дає можливість домогтися дуже високої швидкості: так, час повної зарядки батареї на 4000 мАгод заявлений на рівні всього 13 хвилин.

— Super Flash Charge. Технологія швидкої зарядки, вперше представлена компанією Vivo на міжнародній виставці MWC 2019. Головною особливістю є використання підвищеної сили зарядного струму й потужності — зарядка використовує силу на 6 А та потужність до 120 Вт. Виробник обіцяє зарядку акумулятора 4000 мАгод від 0 до 50 % усього за 5 хвилин, а повністю 100 % заряду така батарея отримує за 13 хвилин.

Бездротова зарядка

Можливість заряджати телефон бездротовим способом. Дальність дії бездротових зарядних пристроїв становить всього кілька сантиметрів, і телефон потрібно класти прямо на «зарядник»; однак це все одно зручніше і швидше, ніж возитися з підключенням дротів, так і роз'єми при цьому не зношуються. З іншого боку, подібна можливість обходиться недешево, а сам процес займає тривалий час, оскільки бездротові зарядники не можна робити потужними з міркувань безпеки. Крім того, від вібрації (наприклад, при отриманому повідомленні) апарат може просто зїхати з платформи, і зарядка припиниться. Тому ця функція зазвичай передбачається як доповнення до класичної бездротової зарядки.

Потужність зарядки

Потужність, на якій в штатному режимі здійснюється зарядка телефону. Саме таку потужність, зазвичай, забезпечує комплектне зарядний пристрій, і саме при такій потужності час зарядки (див. нижче) відповідає заявленому.

З практичного боку, чим вище потужність зарядки — тим менше витрачається на неї час (при тій же ємності батареї). А ось на сумісність із зарядними пристроями цей параметр безпосередньо не впливає: сучасні апарати здатні працювати з «зарядниками» і більшою, і меншою потужності. При цьому в першому випадку контролер батареї автоматично обмежить зарядний струм, а у другому на зарядку просто піде більше часу. Тим не менш, в ідеалі при пошуку стороннього зарядного пристрою варто орієнтуватися саме на потужність зарядки, зазначену в характеристиках — це дасть максимальну гарантію від неполадок.

Потужність бездротової зарядки

Максимальна потужність бездротової зарядки телефона.

Про бездротову зарядку загалом див. вище. А від її потужності залежить швидкість, з якою батарея буде заряджатися. Для порівняння: потужність звичайної провідної зарядки найчастіше не перевищує 10 Вт, а в більшості популярних форматів швидкої зарядки цей показник знаходиться в діапазоні від 15 до 30 Вт. При цьому в наш час аналогічні значення можна зустріти і серед систем бездротової зарядки — розвиток і вдосконалення технологій дозволили значно підвищити потужність таких систем. Однак варто враховувати, що для використання всіх можливостей бездротової зарядки необхідно мати зарядний пристрій відповідної потужності — а такі пристрої далеко не завжди входять в комплект поставки смартфона.

Час зарядки

Час, необхідний для зарядки штатної батареї телефону при використанні «рідного» зарядного пристрою (або стороннього сумісного зарядника тієї ж потужності). Загалом значення цього параметра очевидний — він дозволяє оцінити, скільки часу буде потрібно на поповнення запасу енергії. Однак варто враховувати, що цей час вказується для мінімального витрати енергії — при знаходженні апарату в режимі очікування, а то і взагалі у вимкненому стані. Якщо ж телефон використовується в процесі зарядки і часу на цей процес може знадобитися більше. І, зрозуміло, при використанні зарядних пристроїв низької потужності час зарядки буде збільшуватися пропорційно.

Також зазначимо, що для деяких апаратів наводиться час не для повної зарядки (від 0 до 100 %), а для часткової, з відповідним уточненням — наприклад, «50 % за 30 хв». Такі уточнення бувають дуже зручні в ситуаціях, коли часу на підзарядку небагато, однак 100 % заряду і не потрібно — достатньо, щоб апарат «дожив» до повернення до основного місця зарядки. З іншого боку, подібні дані все ж не дозволяють достовірно оцінити час повної зарядки. Це пов'язано з тим, що швидкість процесу нерівномірна: найшвидше відновлюються «перші відсотки» заряду, далі процедура сповільнюється. Так що, наприклад, ті ж «50 % за 30 хв» не означають, що 100 % заряду будуть досягнуті лише за годину — швидше за все, час повної зарядки складе близько 2 годин, а то і більше.

Бездротова реверсивна зарядка

Функція, яка дає можливість використовувати телефон як powerbank-акумулятор — джерело енергії для зарядки інших гаджетів. Процес при цьому відбувається бездротовим способом — детальніше про це див. «Бездротова зарядка». А тут відзначимо, що телефон із бездротовою реверсивною зарядкою не замінить повноцінний повербанк (через невеликий запас «зайвої» енергії і дуже низький ККД бездротової зарядки). Тим не менш, ця функція може бути корисною для екстреної «дозаправки» мініатюрних пристроїв — наприклад, розумних годинників або бездротових навушників.

Незнімний акумулятор

Акумулятор, який не можна зняти з апарата силами користувача — зробити це можна тільки в майстерні за допомогою спеціальних інструментів. Така конструкція має як переваги, так і недоліки. Так, при наявності проблем з батареєю користувач не зможе купити нову й замінити її своїми силами — доведеться нести телефон у сервісний центр. Крім того, до мобільника зі знімною батареєю можна докупити запасні акумулятори й змінювати їх у разі потреби; незнімна батарея таких можливостей не дає — її потрібно тільки заряджати, а на це потрібен час. З іншого боку, дана особливість дає змогу зробити корпус апарата нерозбірним, що позитивно впливає на міцність, захищеність і компактність.

захист від вологи

Рівень захисту від пилу й вологи, передбачений в апараті. Зазначається двома цифрами за стандартом IP, наприклад, IP56. При цьому перша цифра означає рівень захисту від забруднень, а друга — від вологи. Ось рівні, які зустрічаються в сучасних мобільниках:

5 — стійкість до пилу (пил може потрапити всередину в незначній кількості, це не вплине на роботу апарата);
6 — захист від пилу (пил не проникає всередину).

Більш низькі рівні захисту в мобільних телефонах не зазначаються, оскільки такий корпус уже не буде захищеним від пилу. Однак є моделі, де замість першої цифри вказано Х — наприклад, IPX7. Це означає, що даний пристрій не сертифікований на предмет захисту від пилу, хоча фактично такий рівень захисту може бути досить високим. Так, у нашому прикладі рівень захисту від вологи 7 означає можливість повного занурення у воду — а отже, і від пилу такий корпус закритий досить щільно.

Що стосується захисту від вологи, варіанти можуть бути такими:

— 2. Мінімальний рівень, який вказується для мобільних телефонів — захист від крапель під кутом до 15° від вертикалі (невеликий дощ).
— 3. Захист від крапель під кутом до 60° (середній дощ без сильного вітру).
— 4. Захист від бризок із будь-якого напряму (дощ із сильним вітром).
— 5. Захист від водяних струменів із будь-якого напряму (зливи, бурі).
— 6. Захист від морських хвиль і сильних водяних струменів.
— 7. Можливість короткочасного (до пів години) занурення...під воду на глибину до 1 м.
— 8. Можливість тривалого (30 хв і більше) занурення на глибину більш ніж 1 м, з постійною роботою в зануреному стані. Конкретні обмеження по глибині й часу можуть бути різними.
— 9. Захист від струменів води високої температури (можливість інтенсивного миття гарячою водою під високим тиском).

Варто відзначити, що рівні 7 і 8 самі по собі не гарантують захист від водяних струменів і ударів хвиль; тому якщо апарат планується використовувати в подібних умовах, можливість такого використання варто уточнювати окремо (або спеціально вибирати модель з рівнем захисту від вологи 6).

Ударозахист

Ударозахист. Спеціально укріплений корпус, що забезпечує підвищений, порівняно із звичайним, захист телефону від ударів і падінь. Як і захист від вологи, може виявитися корисним в екстремальних умовах — наприклад, в експедиціях або під час будівництва; багато моделей поєднують ударозахист з пило- та вологостійким корпусом (не плутайте з водонепроникним корпусом, такий не завжди має ударозахист). Конкретна ступінь захисту у різних моделей може розрізнятися (цей момент варто перевірити за офіційними характеристиками), проте зазвичай до ударостійких відносять телефони, що здатні як мінімум перенести падіння з висоти 1.5 м на тверду поверхню.

Матеріал рамки/кришки

Основні матеріали, які використовуються в конструкції корпусу телефона — а саме для бічної рамки й корпусу (задньої кришки).

У нашому каталозі ці дані зазначаються двома словами — матеріал кришки й матеріал рамки. Наприклад, апарат зі скляною задньою панеллю і металевою окантовкою буде позначений як «метал/скло» (спочатку рамка, потім кришка). Два слова вказуються навіть у тому випадку, якщо для обох елементів використовується один матеріал — наприклад, «метал/метал» для суцільнометалевого корпусу. Також зустрічаються додаткові різновиди матеріалу, як наприклад задня кришка Gorilla Glass.

Ось основні матеріали, які зустрічаються в сучасних апаратах, і їх особливості при застосуванні для рамки чи для кришки:

— Пластик. Матеріал, який першопочатково вважається прерогативою недорогих пристроїв — зокрема, внаслідок невисокої вартості та порівняно скромних міцності й надійності. Однак цей стереотип не зовсім виправданий: на ринку зустрічаються як дешеві, так і високоякісні сорти пластику, які підходять навіть для дорогих смартфонів. Також відзначимо, що цьому матеріалу можна надати будь-який колір і фактуру; нерідко зустрічаються апарати з незвичайною задньою кришкою, або з поверхнею на зразок «софт-тач», приємною на дотик і яку...зручно тримати в руці. Утім, досить популярний і глянцевий пластик — яскравіший і в той же час легше забруднюється та більш слизький. Корпуси з пластику можуть доповнюватися рамками з металу або гуми для підвищення надійності. Зі свого боку, пластикові рамки зустрічаються в деяких металевих і скляних корпусах — здебільшого для того, щоб було зручно тримати в руці (а в другому випадку — ще й для деякого захисту від ударів).

— Метал. Метал — зазвичай алюмінієвий сплав — вважається досить дорогим і досконалим матеріалом. Це пов'язано в першу чергу з його високою міцністю: пошкодити такий корпус непросто, навіть якщо спеціально поставити це за мету. Крім того, металеві пристрої відрізняються стильним і солідним зовнішнім виглядом. Загалом цей матеріал обходиться дещо дорожче за пластик, однак на сучасному ринку зустрічається все більше апаратів із металевими корпусами, у тому числі й порівняно недорогих і доступних. Рамки в таких пристроях найчастіше теж робляться з металу, лише зрідка зустрічаються інші матеріали — переважно пластик — і застосовуються для зниження вартості, більш надійного утримування в руці, а також з інженерних міркувань (для роботи антен у корпусі часто доводиться робити «вікна» з діелектричних матеріалів). Крім того, металеві рамки досить популярні серед корпусів із скла (див. нижче) — вони надають апаратам необхідну міцність і стійкість до ударів (до яких найбільше схильні саме торці).

— Скло. Спеціальне загартоване скло, яке створене з таким розрахунком, щоб зробити корпус досить міцним і стійким до ударів. Правда, удари й падіння такі апарати все одно переносять гірше, ніж пластикові, а тим більше металеві; проте в будь-якому випадку, щоб пошкодити загартоване скло, удар повинен бути досить сильним. Задня панель зі скла обходиться недешево, зате й виглядає незвично; така поверхня само собою схильна «збирати» відбитки пальців та інші забруднення, але для виправлення цього недоліку можуть застосовуватися спеціальні олеофобні покриття. Для більшої міцності може бути Gorilla Glass. Також скляні корпуси нерідко доповнюються рамками з міцнішого матеріалу (зазвичай металеві). А ось рамки зі скла з іншими матеріалами зовсім не поєднуються — це просто не має сенсу.

— Кераміка. Досить специфічний матеріал, який застосовується зазвичай як елемент оригінального дизайну. При цьому керамічними зазвичай роблять і задню кришку, і рамку, а з іншими матеріалами кераміка не поєднується. Вона трохи міцніша за скло, зазвичай, непрозора, може мати різні кольори; з іншого боку, кераміка все одно є досить крихкою, а нерідко — ще й слизькою, що ускладнює використання подібних апаратів без спеціальних чохлів. Як наслідок, даний варіант зустрічається вкрай рідко.

— Гума. Наявність корпусу або рамки з гуми є безпомилковою ознакою «екстремальної» моделі, яка створена в розрахунку на несприятливі умови й відрізняється підвищеним ступенем захисту. З одного боку, гума м'яка й пружна, вона добре захищає телефон від ударів, такий корпус легко робиться стійким до пилу та вологи; з іншого боку — цей матеріал повинен бути досить товстим, інакше всі його переваги будуть зведені нанівець. Як наслідок, навіть рамка з гуми помітно позначається на габаритах телефону, не кажучи вже про корпус із цього матеріалу. Так що гуму має сенс застосовувати тільки в тому випадку, якщо захист важливіший за компактність; саме такі телефони популярні серед військових, рятувальників, «екстремалів» тощо. Зазначимо, що гумовий корпус може поєднуватися з металевою рамкою, а гумова рамка — встановлюватися на пластиковий апарат; ці варіанти теж виходять досить надійними.

Шкіра. Матеріал, що використовується виключно для кришок — як додаткове покриття; основа кришки, яка знаходиться під шкірою, зазвичай виготовляється з того ж матеріалу, що й рамка (найчастіше це метал або пластик). Шкіряна поверхня надає апарату солідний зовнішній вигляд, підкреслюючи статус власника; крім того, вона приємна на дотик і не дає пристрою вислизати з рук. Однак такий матеріал коштує недешево, а тому використовується переважно як іміджеве, а не практичне рішення.

Задня кришка

Тип покриття задньої кришки апарата.

Глянцева. Кришка, яка має гладку блискучу поверхню. Така поверхня коштує недорого, при цьому виглядає стильно й примітно — особливо, якщо вона реалізована в яскравому кольорі, наприклад, червоному або жовтому. З іншого боку, на глянці дуже помітні відбитки пальців, а в руках така кришка може ковзати, що підвищує ризик випустити апарат із рук. Зате такі кришки можуть мати градієнтне забарвлення.

Матова. Злегка шорстка поверхня, яка не блищить, як глянець, і виглядає більш тьмяною. Водночас на такій поверхні менш помітні відбитки пальців та інші забруднення, та й у руках вона менше ковзає; а відсутність блиску є перевагою для тих, хто цінує стриманий і солідний дизайн. Конкретні особливості матової кришки залежать від її матеріалу: наприклад, у пластикових виробах часто використовується так званий «софт-тач» пластик, м'який і приємний на дотик і в той же час твердий.

— Глянець або матова. Цей варіант означає, що апарат випускається в декількох варіантах оформлення: одні передбачають глянцеву поверхню задньої кришки, інші — матову. Таким чином, користувач може вибрати варіант на свій розсуд. Про переваги й недоліки обох див. вище.

Рифлена. Поверхня з чітко вираженими нерівностями; це може бути як дрібний текстурний візерунок, так і...досить великі виступи (останні зустрічаються, зокрема, серед «захищених» смартфонів). У будь-якому випадку рифлена поверхня забезпечує надійне утримування в руці й добре приховує забруднення, однак коштують такі кришки дещо дорожче за матові й тим більше за глянцеві.
Підбір за параметрами
 
Ціна
віддо грн.
Виробники
Колір корпуса
За напрямами
Дисплей
Роздільна здатність дисплея
Співвідношення екран / корпус
Вбудована пам'ять
Оперативна пам'ять
Основна камера
Фронтальна камера
Основна камера
Фронтальна камера
Форм-фактор фронталки
Функції та можливості
Сканер відбитків пальців
SIM-карти
Операційна система
Підключення та мережа
За роком випуску
Розширений підбір
Каталог мобільних телефонів 2020 - новинки, хіти продажів, купити мобільні телефони.