Прабатьком Американського військового стандарту MIL-STD-810 став документ AAF Specification 41065, розроблений Військово-Повітряними Силами США у 1945 році з метою надання методології тестування обладнання, що експлуатується за несприятливих факторів навколишнього середовища. У 1962 році вийшла перша редакція стандарту MIL-STD-810, який визначає певні рівні захисту електрообладнання. Його схвалили для використання у всіх департаментах та структурних підрозділах Міністерства оборони США. Тестам на стресостійкість за цим стандартом піддавалися пристрої, які постачалися для армії Сполучених Штатів. Звідси й строгі вимоги до обладнання.

Стандарт MIL-STD-810 та його специфікації охоплюють найбільший набір тестів зовнішніх умов. Першопочатково розроблена для потреб оборонної промисловості, стандартизація стала затребуваною й у комерційній діяльності. За роки свого існування MIL-STD-810 зазнав низки змін, притому кожен новий варіант стандарту позначається буквою латинського алфавіту в кінці — чим далі буква за алфавітом, тим сучасніша версія сертифіката :

  • MIL-STD-810 – затверджений у 1962 році;
  • MIL-STD-810A – 1964 рік;
  • MIL-STD-810B – 1967 рік;
  • MIL-STD-810C – 1975 рік;
  • MIL-STD-810D – 1983 рік;
  • MIL-STD-810E – 1989 рік;
  • MIL-STD-810F – 2000 рік;
  • MIL-STD-810G – 2008 рік;
  • MIL-STD-810H – 2019 рік.

В даний час тести електронних пристроїв на відповідність вимогам стандарту MIL-STD-810 проводяться за двома останніми специфікаціями – G або H. Для кожного типу випробувань прописується детальна методологія тестування, щоб результати були максимально наближені до реальних умов.

Методи випробувань

Загальна кількість випробувань, згаданих у стандарті MIL-STD-810, досягає 29:

  • 1. 500.6 – Низький тиск (висота над рівнем моря).
  • 2. 501.6 – Висока температура.
  • 3. 502.6 – Низька температура.
  • 4. 503.6 – Температурний шок.
  • 5. 504.2 – Забруднення рідинами.
  • 6. 505.6 – Сонячна радіація (сонячне світло).
  • 7. 506.6 – Дощ.
  • 8. 507.6 – Вологість.
  • 9. 508.7 – Цвіль.
  • 10. 509.6 – Соляний туман.
  • 11. 510.6 – Пісок і пил.
  • 12. 511.6 – Вибухонебезпечне середовище.
  • 13. 512.6 – Герметичність.
  • 14. 513.7 – Стійкість до механічного прискорення.
  • 15. 514.7 – Вібрація.
  • 16. 515.7 – Акустичний шум.
  • 17. 516.6 – Механічні удари та падіння.
  • 18. 517.2 – Піротехнічні ударні впливи.
  • 19. 518.2 – Кислотний вплив.
  • 20. 519.7 – Стрілецька зброя.
  • 21. 520.4 – Температура, вологість, вібрація та висота.
  • 22. 521.4 – Заморожування та зледеніння.
  • 23. 522.2 – Балістичний удар.
  • 24. 523.4 – Віброакустика та температура.
  • 25. 524.1 – Заморожування та відтаювання.
  • 26. 525.1 – Сигнали по реплікації.
  • 27. 526.1 – Залізничні впливи.
  • 28. 527.1 – Вібрації по різних осях.
  • 29. 528.1 – Механічні вібрації суднового обладнання.
Тести електронних пристроїв на відповідність вимогам стандарту MIL-STD-810 найчастіше проводяться у спеціально обладнаних лабораторіях.

З цього великого переліку виробники споживчої електроніки часто обмежуються тестуванням гаджетів лише з кількох ключових пунктів.

За якими пунктами найчастіше тестуються гаджети?

Мабуть, найчастіше випробування проводяться за методом 516.6 – механічні удари та падіння. Під час тесту на ударостійкість пристрій повинен гарантовано витримати 26 падінь під різними кутами з висоти близько 1.2 м. У версії стандарту G гаджет кидають на лист фанери, розташований на «голому» бетоні. Специфікація H пред'являє більш строгі вимоги – девайси навмисно кидають на сталеву пластину дюймової товщини, яка теж лежить на бетонній підлозі. В окремих параграфах можуть розглядатися падіння пристрою з вантажівки, вертольота, при розвантаженні корабля та при викиданні за допомогою парашута (десантування). Після кожного приземлення девайс повинен перевірятись на пошкодження.

Приблизно так виглядає тестове обладнання, яке допомагає імітувати випробування щодо механічної міцності електронних гаджетів при падіннях на тверді поверхні.

За пунктами 501.6 та 502.6 гаджети тестуються на предмет переносимості високих та низьких температур. В рамках подібних випробувань передбачається виконання трьох окремих дослідів:

  • зберігання при температурі від -51 °С до +75 °С – гаджет при цьому перебуває у вимкненому стані, а після його увімкнення він повинен справно виконувати свої функції;
  • використання при температурі від -20 °C до +60 °C – пристрій повинен адекватно поводитися в робочому стані і справлятися з усіма покладеними на нього функціями;
  • зберігання в екстремальних умовах (при нетривалих виходах за рамки від -51 °C до +75 °C) – тест проводиться в короткочасному режимі та перевіряє приведення умов у норму, з чим девайс має впоратися.

На герметичність випробувані девайси тестують за методологією 512.6 – їх поміщають у камеру з рівнем вологості до 95% при температурі від +23 °C до +60 °C. Тест проводиться протягом 48 годин і повторюється 10 разів – усередині корпусу має залишатися сухо або волога ніяк не повинна впливати на роботу виробу. Подібним чином перевіряється вплив дощу – під час виконання тесту на пристрій виливають 10 л води під напором протягом однієї години та повторюють процедуру 4 рази поспіль. Результат має виявитися незмінним — збереження повної працездатності.

Однією з методологій тестування за стандартом MIL-STD-810 є перевірка девайсів на герметичність.

Трохи рідше гаджети тестують на вібростійкість за пунктами 514.7 або 527.1 – вони визначає здатність пристрою протистояти постійним ефектам вібрації (особливо якщо виріб встановлений і використовується в транспортному засобі). Постійна вібрація та вібраційний вплив по різних осях зачіпають роботу процесора, інших внутрішніх компонентів пристрою та здатні призвести до відмови системи.

Рівень міцності девайсів визначається стійкістю до забруднювачів (пилу та вологості) та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища: туману, впливу солі, сонячного випромінювання тощо. А ось з тестом на вибухонебезпечність за методом 511.6 нерідко пов'язані підводні камені – щоб пройти його, пристрій поміщають у камеру, де кожна іскра викликає вибух. Зрозуміло, переважна більшість електронних гаджетів спокійнісінько витримують це випробування. І воно може виявитися єдиним випробуваним параметром для отримання заповітної лички MIL-STD-810.

Смартфони зі стандартом захисту MIL-STD-810

Чому виробники часто мовчать про конкретні тести за стандартом MIL-STD-810?

У сегменті споживчої електроніки отримання сертифіката MIL-STD-810 не регламентується. Тому окремі виробники часто проводять випробування буквально за одним-двома методами, вибираючи найпростіші варіанти. Наприклад, щодо впливу екстремальних температур або вищезгаданої вибухонебезпечності гаджета. До витримування падінь або захисту корпусу від вологи мови в такому разі не йдеться. Зате тавро MIL-STD-810 пристрою надають.

Наявність сертифіката MIL-STD-810 зовсім не означає, що перед нами постає пристрій, що не вбивається. Важливо розуміти, за якими саме методиками проводилося його тестування.

Непоодинокі ситуації, коли виробники навмисно мовчать про конкретні випробування за стандартом. Таким чином, вони знімають з себе відповідальність за можливу поломку пристрою, а конкретні особливості такого захисту залишаються достовірно невідомими. Вендор сам визначає конкретні тести, через які проганяє девайс. Вибираючи гаджет із сертифікацією за стандартом MIL-STD-810, важливо зрозуміти, які саме випробування проводилися і як вони виконувались. Адже самостійні тести та перевірка у сторонніх незалежних лабораторіях – це кардинально різні речі. Якщо все зроблено правильно, то подібну інформацію можна легко знайти в інструкції або на офіційному сайті виробника.

Смартгодинники із захистом MIL-STD-810

Як MIL-STD-810 в'яжеться зі стандартами захисту IP?

Якщо говорити суто про рівень захисту від пилу і вологи, у широкому побуті прийнято вказувати ступінь захищеності електронних пристроїв за стандартом IP (від англ. Ingress Protection, тобто «захист від проникнення»). Цей норматив введений у вжиток Міжнародною Електротехнічною Комісією та записується у вигляді двох чисел після приставки ІР: перша визначає ступінь захисту від пилу та мікрочастинок, друга — рівень захисту від проникнення рідин. Чим більша цифра, тим кращий рівень захисту забезпечується.

Сертифікація MIL-STD-810 нерідко поєднується зі стандартами захисту IP67 та IP68.

Наявність у пристрої захисту від пилу та вологи за стандартами на зразок IP67 та IP68 автоматично тягне за собою відповідність низці випробувань за MIL-STD-810. Як правило, це методи 506.6 Дощ, 507.6 Вологість, 509.6 Соляний туман, 510.6 Пісок та пил. Недбайливі вендори можуть лише на підставі стандарту захисту IP приписати виробу сертифікацію MIL-STD-810. Але ні протиударних властивостей, ні будь-яких інших антивандальних якостей пристрій не матиме.


Важливо враховувати, що наявність сертифіката MIL-STD-810 не зобов'язує виробника замінити або відремонтувати пристрій, якщо він раптом пошкодився під час падіння або «захлинувся» у воді. Звертайте увагу, які тести проводились та хто їх виконував. В цілому заповітна личка MIL-STD-810 може свідчити про підвищену надійність пристрою, але за умови правильного виконання випробувань у незалежних лабораторіях. І чим більше методик тестування охоплюється, тим більше шансів отримати справді захищений гаджет із розрахунком на роботу у складних умовах.