Порівняння Tekhmann TCN-25/i20 vs Procraft PEH-600

Тип інструменту вказують за способом живлення (джерелу енергії), який використовується для роботи, а в окремих випадках — за більш специфічними параметрами.

За живленням сучасні будівельні степлери і нейлери ділять на механічні, ударні (молоткові), пневматичні, електричні, акумуляторні і акумуляторно-газові. Також в окремі типи виділяють надолонні і підлогові моделі – вони мають свою специфіку (при цьому перші зазвичай використовують пневматичний принцип роботи, а другі поєднують пневматику і ударний вплив). Ось більш докладний опис цих різновидів:

— Механічний. Один з найбільш простих і популярних різновидів сучасних скобозабивачів. Власне, переважна більшість таких інструментів працюють саме зі скобами; інші типи кріплення (див. нижче) теж зустрічаються, але дещо рідше. Класичний механічний степлер має вигляд D-подібної рамки з важелем під руку користувача. Така рамка підноситься впритул до оброблюваної поверхні, за рахунок натискання важеля користувач зводить пружину, а при повністю натиснутому важелі вона звільняється, з силою «вистрілюючи» скобу і забиваючи її в матеріал. Головними перевагами механічних скобозабивачів є простота, невисока вартість, компактніс...ть, невелика вага і повна незалежність від зовнішніх джерел енергії та іншого обладнання. З іншого боку, продуктивність і сила удару у таких інструментів невисока, через що вони добре підходять лише для порівняно нескладних робіт в невеликих масштабах.

– Ударний (молотковий). Специфічний різновид механічних степлерів (див. вище), що працює не за рахунок стиснення пружини, а за рахунок сили удару. Простіше кажучи, при роботі потрібно бити таким степлером по матеріалу, як молотком. Ударні інструменти максимально прості, компактні і недорогі навіть у порівнянні з традиційними механічними, проте це, мабуть, єдина їх перевага. З недоліків же варто згадати насамперед меншу точність – для того, щоб забивати скоби з точністю хоча б до півсантиметра, потрібно серйозно натренуватися. Крім того, простір для розмаху є далеко не скрізь, а з цвяхами або шпильками такі інструменти зазвичай несумісні. Тому даний варіант особливого поширення не отримав.

— Електричний. Степлери з приводом від електромотора, що підключаються при роботі до мережі. Така конструкція забезпечує хорошу силу удару, що полегшує роботу з твердими матеріалами і кріпильними деталями на зразок цвяхів або шпильок, що потребують значних зусиль (див. «Тип кріплення»). Продуктивність електростеплерів також досить висока, притому що користувач при роботі витрачає сили лише на натискання спускової кнопки. З іншого боку, електричні інструменти значно важче і дорожче тих же механічних, до того ж при відсутності розеток або інших джерел живлення вони втрачають корисність. А підключення до живлення здійснюється за рахунок мережевого шнура, який може обмежувати рухливість, плутатися під ногами і створювати інші незручності.

— Акумуляторний. Різновид описаних вище електричних степлерів, створений в розрахунку на усунення одного з найсерйозніших недоліків подібного інструменту — залежності від розеток. Як випливає з назви, акумуляторні моделі оснащуються власними батареями і можуть працювати незалежно від наявності поблизу джерел живлення. Та й відсутність мережевого дроту нерідко виявляється помітною перевагою. Водночас у цього варіанту є і серйозні недоліки. Наприклад, при тих же робочих характеристиках акумуляторні степлери виходять більш дорогими і важкими, ніж мережеві (притому що електроінструмент сам по собі не особливо легкий). Час роботи від акумулятора обмежений, і при вичерпанні заряду джерело енергії все одно знадобиться. Дещо розширити автономність можна за рахунок використання змінних батарей, однак ця можливість все одно не усуває описані недоліки, та й доступна далеко не у всіх моделях.

— Пневматичний. Степлери, що працюють за рахунок енергії стисненого повітря, що надходить від компресора. За своїми перевагами (сила удару, продуктивність, низька стомлюваність оператора при роботі) такі моделі аналогічні електричним, при цьому вони мають і певні переваги: інструмент виходить більше «скорострільним», легким і з меншою ймовірністю іскріння між деталями (останнє, в свою чергу, позитивно позначається на пожежній безпеці). Крім того, пневматичні моделі нерідко відрізняються високою потужністю і здатні працювати з досить великим кріпленням. З іншого боку, необхідність використання компресора створює серйозні незручності: весь набір робочого обладнання виходить дорогим, громіздким і незручним при транспортуванні з місця на місце, компресор теж потрібно кудись підключати (або заправляти паливом і обслуговувати, якщо він оснащений ДВЗ), а повітряний шланг обмежує рухливість степлера. Як наслідок, основною сферою застосування пневматичних скобозабивачів є меблеві фабрики та інші промислові об'єкти, де об'єми робіт великі і при цьому є можливість постійно тримати інструмент на одному місці.

– Акумуляторно-газовий. Досить оригінальний різновид «забивачів», за принципом дії схожий з вогнепальною зброєю: кріплення (зазвичай це цвяхи) «вистрілюється» за рахунок енергії, що забезпечується при згорянні невеликої порції газу, а акумулятор відповідає лише за створення іскри для підпалу. Для іскри потрібно порівняно небагато енергії, тому батареї в таких інструментах виходять більш компактними і легкими, ніж в «чисто» акумуляторних. Також з однозначних переваг акумуляторно-газових моделей можна відзначити високе зусилля забивання і відмінну продуктивність (до 180 уд/хв). Та й автономність і здатність роботи незалежно від зовнішнього обладнання ніхто не відміняв. З іншого боку, конструкція все одно виходить досить важкою і громіздкою, «заряджати» такий інструмент потрібно двома видами витратних матеріалів (енергія для батареї і газ), а ціна виходить досить високою. Як наслідок, акумуляторно-газові цвяхозабивачі особливого поширення не отримали, вони використовуються переважно як важкий професійний інструмент — в тих ситуаціях, коли описані переваги переважують недоліки.

— Надолонний. Особливий компактний різновид пневматичних інструментів для забивання цвяхів. Надолонний нейлер являє собою робочу насадку з ударником, але без магазину — по суті, свого роду ручний пневматичний молоток. Кожен цвях при роботі з таким інструментом потрібно притримувати рукою (або заздалегідь «втопити» в робочу поверхню), а забивання, як правило, відбувається за рахунок серії ударів. В цілому подібні нейлери поступаються традиційним за зручністю і швидкістю роботи, проте мають і переваги: надолонні інструменти компактні, мають невелику вагу (що помітно знижує втому в порівнянні зі звичайними), довжина цвяха для них майже не обмежена, а допустима товщина зазвичай помітно більше, ніж в класичних «цвяхометах».

— Підлоговий. Особливий тип інструментів, призначений для забивання скоб і/або цвяхів при укладанні підлогових дощок. Має вигляд V-подібної конструкції, підошва якої при роботі встановлюється на підлогу. Одна половина букви V являє собою робочу частину з ручкою для утримання в руці, друга – магазин; а форма підошви підібрана таким чином, щоб вона щільно контактувала з бічним торцем дошки, що закріплюється, і додатково притискала цю дошку до вже покладеного покриття. Підлогові пристрої використовують одночасно пневматику і ударний вплив, а виглядає це так: встановивши підключений до компресора інструмент в потрібне положення, необхідно досить сильно вдарити комплектною киянкою по спеціальному виступу на торці робочої частини. Це служить сигналом до спрацьовування пневматичного механізму, а енергія удару доповнює енергію стисненого повітря, завдяки чому підлогові моделі здатні працювати з досить довгими скобами/цвяхами.

Типорозміри кріпильних деталей, на які розрахований інструмент. Ця інформація необхідна для правильного підбору витратних матеріалів: кожному типорозміру відповідають певні габарити деталей, а іноді — ще й особливості конструкції. Стандартів, що описують типорозміри, існує безліч, вони розрізняються не тільки за типом кріплення, але і за географією застосування і навіть за конкретними виробниками. Докладні дані про різні типорозміри можна знайти в спеціальних джерелах, тут же наведемо загальні моменти по деяким найбільш популярним варіантам.

Насамперед варто сказати, що типорозмір описує тільки два параметри — товщину і ширину (для цвяхів — діаметр і ширину капелюшка). Довжина ж може бути різною: наприклад, для популярного типорозміру скоб 53 діапазон довжини може становити від 4 до 14 мм, а для 140 — від 6 до 14 мм.При цьому інструменти під певний типорозмір далеко не обов'язково сумісні з усіма варіантами довжини. Так що при оцінці сумісності з витратними матеріалами варто звертати увагу не тільки на даний пункт, але і на обмеження за мінімальною і максимальною довжиною кріплення.

Ось так виглядає список найбільш популярних типорозмірів для скоб прямокутної форми:

— 55. Один з найбільш мініатюрних типорозмірів, що застосовуються в сучасних степлерах, передбачає ширину 6 мм і товщину 1,1 мм.
— 90. Ще один порівняно невеликий типорозмір, має навіть дещо меншу ширину — 5,8 мм – і товщину в межах 1-1,27 мм.
— 57. Скоби шириною 10,6...мм і товщиною 1,2 мм.
— 59. «Тонкий» аналог типорозміру 57, при тій же ширині передбачає товщину всього 0,75 мм.
— 140. Досить жорсткі скоби шириною 10,6 мм і товщиною 1,24 мм.
— 114. Дещо посилена варіація типорозміру 57, зі збільшеними шириною і товщиною — 10,8 мм і 1,4 – 1,6 мм відповідно.
– 53/53F. Досить широкі (11,3 мм) скоби, що випускаються як в товщині 0,75 мм (53), так і в 1,25 мм (53F).
— 72. Фактично – аналог описаних вище 53: скоби шириною 11,3 мм і товщиною 0,7 мм.
— 54/58. Широкі скоби на 12,8 — 12,9 мм, також випускаються в двох варіантах за товщиною – 0,75 мм в 58, 1,25 мм у версії 54.

З напівкруглих скоб, використовуваних переважно при кріпленні кабелів, найбільшою популярністю користуються такі варіанти:

– S. відносно невеликі скоби шириною 6,2 мм і товщиною 1,25.
– L. Більший розмір – 7,7 мм в ширину при тих же 1,25 мм товщини.

У цвяхах для забиваючих інструментів товщину вказують за діаметром, а ширину — за найбільшим розміром капелюшка. Найбільшою популярністю в наш час користуються такі типорозміри:

– J. Невеликі кріпильні цвяхи товщиною всього 1,2 мм при ширині капелюшка 2 мм.
– N. Діаметр 1,65 мм, ширина капелюшка 2,8 мм.
— DA. Так звані фінішні (оздоблювальні) цвяхи досить великих розмірів: діаметр 1,8 мм, ширина капелюшка 3,5 мм. Капелюшок має характерну D-подібну форму і, як і годиться фінішним цвяхам, при забиванні практично цілком утоплюється в матеріалі.

Відносно штифтів/шпильок варто відзначити, що таке кріплення фактично являє собою цвяхи без капелюшків. Тому основний розмір подібних деталей – товщина (діаметр), для найбільш поширених типорозмірів він такий:

— 40. Тонкі штифти/шпильки, товщиною всього 0,64 мм.
— 41. Більше кріплення, з діаметром 1,2 мм.

Докладні дані щодо вибору типорозміру під конкретні завдання можна знайти в спеціальних джерелах.

Моделі скоб, з якими сумісний інструмент.

Як правило, в даному пункті вказуються цілком конкретні варіанти, так що знайти Сумісні витратні матеріали не складає особливих труднощів. Конкретні розміри кріплення варто уточнювати за даними виробника-різні бренди використовують різну маркування.

Максимальна продуктивність цвяху/скобозабивателя — найбільша кількість ударів, що він може зробити за хвилину. Зазначимо, що в даному випадку зазвичай вказується теоретичний максимум — найбільша швидкість роботи, досяжна в ідеальних умовах, по суті — темп роботи автоматики, який у багатьох моделях перевищує 120 уд/хв. На практиці така швидкість досягти буде важко, оскільки продуктивність степлера помітно обмежується навичками оператора і особливостями функціоналу: наприклад, інструмент з контактним спрацьовуванням (див. нижче) потрібно кожен раз притискати, що знижує швидкість роботи. Тим не менш, висока продуктивність однозначно свідчить про хорошою надійності та придатності для великих обсягів роботи.

Найбільша ширина скоб (див. «Тип кріплення»), з якими може працювати степлер.

Ширина скоби — це, грубо кажучи, відстань між її ніжками. Для різних ситуацій і видів робіт потрібні різні розміри скоб, і іноді ширина повинна бути досить великою. Проте занадто велика скоба просто не влізе в магазин, не кажучи вже про те, щоб степлер зміг її нормально «вистрілити». Тому перевищувати дане обмеження не можна, і, якщо планується працювати зі скобами, на максимальну ширину варто звертати особливу увагу при виборі.

Найменша товщина цвяхів (див. «Тип кріплення»), з якими може працювати степлер.

Занадто тонкий цвях також небажаний для інструменту, як і занадто товстий: вже в магазині такі деталі можуть бовтатися, а вже про коректне «вистрілюванні» мови взагалі не йде. Тому це обмеження обов'язково варто враховувати при виборі, особливо якщо планується працювати з цвяхами невеликої товщини. Найбільш «тонкі» сучасні степлери мають мінімальне обмеження близько 1 мм, а в професійних моделях воно може перевищувати 2,5 мм і навіть 3 мм.

Найбільша товщина цвяхів (див. «Тип кріплення»), з якими може працювати степлер.

Товсті цвяхи вимагають не тільки відповідних розмірів магазину і подаючого механізму для забивання необхідно ще й значне зусилля. Тому чим більше максимально допустимий діаметр цвяха, тим, зазвичай, могутніше, важче і дорожче інструмент. Професійні пневматичні цвяхозабивачі можуть бути сумісні з кріпленням на 3,5 мм і навіть більше, а от для інструментів початкового рівня товщини в 1,2 — 1,5 мм нерідко буває більш ніж достатньо.

— Регулювання сили удару / глибини. Можливість регулювати силу удару або глибину забивання кріплення. Ці функції реалізуються дещо по-різному: сила удару змінюється за рахунок регулювання потужності, що подається на бойок при ударі, а глибина забивання може виставлятися за рахунок механічного обмежувача — наприклад, шляхом відведення бойка на певну відстань назад, з тим розрахунком, щоб він просто не зміг просунутися далі певної відстані. Однак призначення та застосування цих функцій схоже: насамперед вони дають змогу змінювати глибину, на яку кріплення вбивається в матеріал. Крім того, регулювання сили удару (саме сили) може стати в нагоді під час роботи з делікатними матеріалами, де занадто потужні удари небажані. Конкретні подробиці реалізації даної функції варто в кожному разі уточнювати окремо.

– Режим черга. Також може називатися «режим серія». У будь-якому разі в такому форматі роботи інструмент при натисканні кнопки видає не один «постріл», а кілька поспіль – поки користувач не відпустить кнопку або поки не закінчиться кріплення в магазині. Ця функція дуже зручна для забивання великої кількості кріпильних деталей вздовж довгої лінії: замість того, щоб щоразу натискати кнопку (або навіть притискати інструмент до заготівлі), достатньо затиснути спуск і вести інструмент по заданій лінії.

— Подвійний удар. Можливість роботи степлера в режим...і подвійного удару. Тут під цим терміном мається на увазі можливість забивання відразу двох кріпильних деталей за один удар — наприклад, для сполук, в яких потрібна підвищена надійність. Зазначимо, що подвійний удар найчастіше працює тільки на скобах, навіть якщо інструмент здатний працювати і з іншими типами кріплення (див. вище). По-перше, саме для скоб подібна можливість найбільш актуальна; по-друге, реалізувати її для цвяхів або штифтів значно складніше.

— Загинання скоби. Можливість роботи степлера не тільки на забивання скоб, але і на загинання їх ніжок після встановлення. Необхідність в загинанні виникає в тих ситуаціях, коли інструмент використовується для кріплення порівняно тонких шарів матеріалу, і скоби пробивають деталі, що скріплюються, наскрізь: загнуті ніжки забезпечують надійне утримання, до того ж більш безпечні — ризик подряпатися або вколотися краєм скоби, що стирчить, мінімальний. Варто враховувати, що для такої роботи потрібно ковадло з твердого матеріалу, підкладене під матеріали, що скріплюються; в деяких інструментах з функцією загинання ковадло є частиною конструкції, проте найчастіше воно відсутнє.

— Лезо ножа. Наявність леза ножа в конструкції степлера. Ця особливість дає змогу застосовувати інструмент не тільки для забивання кріплення, але і для розрізання матеріалу — наприклад, підготовки оббивки для меблів. Леза зазвичай робляться знімними (щоб затуплене можна було швидко поміняти на свіже або заточити зі зручністю) і мають скошену форму (це дає можливість різати самим кінчиком ножа, забезпечуючи високу точність і акуратність). Втім, дана функція досить специфічна, тому зустрічається рідко, причому переважно серед ударних моделей (див. «Тип») — лише вони виходять досить легкими, компактними і зручними для застосування в якості ножів.

— Підсвічування. Наявність у степлері власного вбудованого ліхтаря, спрямованого зазвичай так, щоб підсвічувати місце удару. Ця функція надзвичайно корисна під час роботи в умовах слабкої освітленості. Зазначимо, що такі умови запросто можуть виникнути навіть при нормальному зовнішньому освітленні: наприклад, сам інструмент нерідко затінює місце удару, погіршуючи видимість і ускладнюючи точне наведення.

— Безщітковий двигун. Подібні двигуни позбавлені класичних вугільних щіток, властивих звичайним електроінструментам, чиє тертя під час роботи двигуна призводить до додаткового нагрівання, яке призводить до зайвої витрати електроенергії і загального зносу двигуна. Відмова від їх використання дає можливість продовжити час автономної роботи інструменту, з одного боку, а також термін служби двигуна — з іншого.

— Індикатор магазину. Вбудований індикатор, що повідомляє про залишок кріпильних деталей у магазині степлера. Ця функція дає можливість до певної міри контролювати заповненість магазину, не відкриваючи його зайвий раз. Щоправда, варто враховувати, що такий індикатор найчастіше є найпростішим пристроєм — на зразок прозорої вставки в стінку магазину або отворами з механічним покажчиком у вигляді прапорця. Подібні пристрої дають змогу лише приблизно визначати запаси кріплення; а в окремих моделях покажчик взагалі спрацьовує лише при повному або майже повному спустошенні магазину. З іншого боку, на практиці більшого взагалі не потрібно, при цьому індикатори обходяться недорого, що дає можливість встановлювати їх навіть у прості бюджетні моделі.

Особливості комплектації інструменту, що стосуються акумулятора.

Сучасні акумуляторні степлери можуть постачатися як з батареєю, так і без неї; при цьому в першому варіанті може передбачатися різна кількість акумуляторів, а то і взагалі вбудоване джерело живлення. Також варто відзначити, що моделі під знімну батарею зазвичай використовують не якісь оригінальні акумулятори, а універсальні рішення для електроінструменту від того ж виробника. Перевага такої конструкції очевидна: насамперед вона полегшує пошук джерел живлення, в тому числі на додаток або на заміну «рідним» батареям. А ось більш докладний опис конкретних варіантів комплектації:

– 1 шт. Степлери, що постачаються всього з однією змінною батареєю. Така комплектація може здатися чи не ідеальною: інструмент можна використовувати відразу після придбання, а при покупці не доводиться переплачувати за друге джерело живлення. Проте, інструменти з 1 акумулятором в комплекті зустрічаються рідко – помітно рідше, ніж моделі з 2 акумуляторами або взагалі без батареї. На перший погляд це виглядає дивно, проте насправді нічого незвичайного тут немає. Так, при відсутності батареї її пошук зазвичай не становить особливих проблем; а якщо пристрій потрібно використовувати відразу, «з коробки» — у багатьох ситуаціях оптимальнішим вибором є комплектація з двома акумуляторами: вона обходиться дорожче, проте має ряд помітних переваг. Повертаючи...сь до моделей з 1 джерелом живлення, можна сказати так: ця комплектація розрахована переважно на дві ситуації. Перша – це коли інструмент планується використовувати для нетривалих робіт, коли є можливість робити значні перерви для зарядки батареї; друга — якщо в господарстві вже є хоча б одна запасна батарея, так що купувати модель з 2 акумуляторами немає сенсу.

– 2 шт. Найбільш популярний варіант комплектації серед інструментів, які взагалі комплектуються хоч якимось акумулятором. Наявність другої батареї неминуче впливає на вартість, однак у багатьох ситуаціях цей момент з лишком перекривається додатковою зручністю в роботі. По-перше, два акумулятори дають змогу довше працювати без перерв – фактично автономність збільшується вдвічі. По-друге, поки одна батарея використовується – другу можна тримати на зарядці; це дає змогу максимально скоротити перерви на зарядку, а то і взагалі позбутися від них. По-третє, поломка або втрата одного джерела живлення не заважає роботі — досить встановити другий. І по-четверте, запасна батарея може стати в нагоді для іншого сумісного електроінструменту – наприклад, шурупокрута або лобзика; це особливо корисно з урахуванням того, що степлери рідко використовуються «поодинці», без інших інструментів поблизу.

– Без акумулятора. Найпопулярніший в принципі варіант комплектації степлерів з живленням від батареї. Поряд з очевидною незручністю — інструмент не можна використовувати «з коробки» — така комплектація має цілий ряд вагомих переваг. Насамперед, користувач може сам, на свій розсуд підібрати модель і кількість акумуляторів, не покладаючись в цьому питанні на виробника. А якщо в господарстві є інший акумуляторний інструмент — то джерела живлення від нього цілком можуть виявитися придатними і для степлера; це і взагалі позбавить від необхідності додатково витрачати гроші і час. Другий момент буває особливо актуальний в світлі того, що будівельні степлери нерідко купуються на додаток до вже наявного набору електроінструменту, іноді — досить великого.

— Вбудований. Досить рідкісний варіант, що зустрічається переважно в порівняно простих і малопотужних моделях. Вбудоване джерело живлення дає змогу зробити подібний інструмент максимально компактним. Крім того, користувачеві не потрібно возитися з окремим зарядним пристроєм — для зарядки досить підключити комплектний кабель. З іншого боку, акумулятор, що сів, не можна швидко замінити на свіжий – єдиним варіантом є зарядка, яка потребує джерела енергії і може займати чимало часу. Також подібна конструкція не дає змогу підбирати батареї на свій розсуд; та й при проблемах з джерелом живлення степлер доведеться або нести в ремонт, або міняти його на новий. У світлі всього цього моделі з вбудованим акумулятором зазвичай призначаються переважно для дрібного домашнього ремонту і нескладних завдань, не пов'язаних з тривалою роботою і високими навантаженнями.