Споживана потужність
Максимальна електрична потужність, споживана котлом під час роботи. У неелектричних моделей (див. «Джерело енергії») ця потужність зазвичай невелика, оскільки потрібна в основному для керуючих схем, і на неї можна не звертати особливої уваги. Щодо електричних котлів варто відзначити, що споживана потужність у них переважно декілька вище корисною, оскільки частина енергії неминуче розсіюється і не використовується на нагрів. Відповідно, по співвідношенню корисною і споживаної потужності можна оцінити ККД такого котла.
ККД
Коефіцієнт корисної дії котла — основний показник, що характеризує ефективність його роботи.
Для електричних моделей (див. «Джерело енергії») цей показник обчислюють як відношення корисної потужності до споживаної; в таких моделях не рідкістю є показники в 98 – 99 %. Для котлів на сгораемом паливі ККД — це співвідношення кількості тепла, безпосередньо передається теплоносію, до загальної кількості тепла, що його виділяє при згорянні. У таких пристроях ефективність нижче, ніж в електричних, для них хорошим вважається показник більш ніж в 90 %. Виняток становлять собою конденсаційні котли (див. відповідний пункт), у яких ККД може бути навіть вище 100 %. Ніякого порушення законів фізики тут не відбувається, це свого роду рекламна хитрість: при підрахунках ККД використовується не зовсім коректна методика не враховує енергії, витраченої на утворення водяної пари. Тим не менш, формально все правильно: котел видає на теплоносій більше теплової енергії, що виділяється при згорянні палива, так як до енергії згоряння додається енергія конденсації.
Камера згоряння
Тип камери згоряння, передбаченої в котлі.
—
Відкрита (димохідний). Камери згоряння цього типу витрачають повітря з приміщення, в якому знаходиться котел, а продукти згоряння природним шляхом видаляються через димар. Котли подібної конструкції прості і недорогі, проте мають специфічні вимоги до установки: приміщення повинне мати хорошу вентиляцію, а висота димаря повинна становити не менше 4 м — для забезпечення достатньої тяги.
—
Закрита (турбований). Закриті камери згоряння ізольовані від приміщення, в якому встановлений котел: повітря для горіння відбирається з вулиці, туди ж відправляються продукти згоряння. Для цього зазвичай використовується димар коаксіальної конструкції — у вигляді двох труб, вкладених одна в іншу: з внутрішньої виводяться продукти згоряння, а зовнішня відповідає за подачу повітря. Турбовані камери згоряння складніше і дорожче відкритих, а максимальна довжина димоходу обмежена. З іншого боку, такий котел не спалює повітря в приміщенні, і встановити його можна де завгодно, незалежно від ефективності вентиляції.
— Відсутня. Камер згоряння не мають котли, що працюють від електрики(див. «Джерело енергії»).
Діаметр димаря
Діаметр труби, по якій з камери згоряння відводяться продукти згоряння.
У котлах із закритою камерою згоряння часто використовується так званий коаксіальний димар, що складається з двох труб, вкладених одна в іншу. При цьому по внутрішній трубі з камери згоряння відводяться продукти згоряння, а по проміжку між внутрішньою і зовнішньою подається повітря. Для таких димарів діаметр зазвичай вказується у вигляді двох цифр — діаметра внутрішньої і зовнішньої труби відповідно. Найпопулярнішими значеннями вважаються
60/100,
80/80 і
80/125. Класично ж димар (не коаксіальний) може бути
100,
110,
125,
130,
140,
150,
160,
180 і
200 мм.
Теплообмінник
Матеріал первинного теплообмінника, в якому теплова енергія від гарячих продуктів згоряння передається теплоносію. Від матеріалу виготовлення теплообмінника безпосередньо залежать ККД котла, швидкість нагріву і термін служби агрегату.
—
Мідний.
Мідь — матеріал з найкращими теплоотдающими характеристиками і високою стійкістю до корозії. Вона швидко нагрівається, що дозволяє економити енергоресурси при роботі опалювального котла, має низький коефіцієнт шорсткості, відрізняється тривалим експлуатаційним ресурсом. Єдиний недолік цього металу — висока вартість. Мідні теплообмінники встановлюються на борту обладнання міцного середнього рівня і вищого сорту.
—
Алюмінієвий.
Алюміній в якості матеріалу для виготовлення теплообмінника характеризується відмінною теплопровідністю, тривалим терміном служби, до того ж він коштує дешевше
міді. Для здешевлення виробництва в мідних теплообмінниках намагаються зменшувати товщину стінок. З алюмінієм цього робити не потрібно.
—
Чавунний.
Котли з чавунним теплообмінником довго нагріваються і повільно остигають, тривалий час утримуючи тепло після припинення нагрівання. Також чавун примітний високою теплоємністю і низькою схильністю до корозії. Термін служби чавунного агрегату може скласти і 30, і 50 років. Зворотна сторона медалі — величезні масогабаритні показники опал
...ювального обладнання, через що котли з чавунним теплообмінником випускаються переважно у підлогової компонуванні. На додачу чавун погано переносить різкі перепади температур — вони можуть викликати появу тріщин.
— Сталевий.
Сталеві теплообмінники в опалювальних котлах одержали найбільше поширення. Сталь володіє поєднанням високої пластичності і міцності при дії високих температур, недорого коштує, легко піддається обробці на виробничих етапах. Однак теплообмінники зі сталі схильні до корозії. Як результат — вони не настільки довговічні.
— З нержавіючої сталі.
Теплообмінники з нержавіючої сталі — «рідкісні птахи» в опалювальних котлах, що пояснюється дорожнечею застосування цього матеріалу. Зате вони поєднують в собі переваги як чавуну, так і сталі. Нержавійка проявляє високу корозійну стійкість, несприйнятливість до термоударів, малу інертність, має тривалий експлуатаційний ресурс.
