Порівняння HP 15s-eq0000 [15S-EQ0020NL 9ME39EA] vs Acer Aspire 5 A515-43 [A515-43-R1JF]

Технологія, за якою виготовлена матриця ноутбука.

Найбільшого поширення в наш час отримали матриці типу TN+film, IPS і *VA; рідше зустрічаються екрани типу OLED, AMOLED, QLED, miniLED, а також більш специфічні рішення на зразок LTPS або IGZO. Ось детальніший опис всіх цих варіантів:

— TN-film. Найстаріша, найпростіша і найбільш недорога із застосовуваних у наш час технологій. Ключовими перевагами дисплеїв цього типу є невисока вартість і відмінний час відгуку. З іншого боку, подібні матриці не характеризуються високою якістю зображення: яскравість, достовірність передачі кольору і кути огляду у екранів TN-film знаходяться на середньому рівні. Цих показників цілком достатньо для роботи з документами, вебсерфінгу, більшості ігор тощо однак для серйозніших задач, що потребують якісної і достовірної картинки (наприклад, дизайну або кольорокорекції фото/відео) такі екрани практично непридатні. У світлі цього матриці TN-film в наш час зустрічаються порівняно нечасто, в основному серед бюджетних ноутбуків; більш прогресивні пристрої оснащуються якіснішими екранами, найчастіше IPS.

— IPS (In-Plane Switching). Найпопулярніший тип матриці для ноутбуків середнього і топового цінового діапазону; втім,...все частіше зустрічається в бюджетних моделях, а для трансформерів і пристроїв «2-в-1» (див. «Тип») і взагалі є практично стандартним варіантом. Екрани цього типу помітно перевершують TN-film за якістю «картинки»: вони дають яскраве, достовірне і насичене зображення, яке майже не змінюється при зміні кута огляду. Крім того, дана технологія дає змогу передбачити широке колірне охоплення за різними спеціальними стандартами (див. нижче) і підходить для створення дисплеїв з прогресивними особливостями — на зразок підтримки HDR або сертифікації Pantone / CalMAN (також див. нижче). Першопочатково матриці IPS відрізнялися високою вартістю і мали низьку швидкість відгуку; однак у наш час використовуються різні модифікації цієї технології, в яких ці недоліки повністю або частково компенсовані. При цьому різні модифікації можуть розрізнятися за практичними характеристиками: наприклад, одні створені в розрахунку на максимальну достовірність картинки, інші характеризуються доступною вартістю тощо. Так що фактичні характеристики IPS-екрану перед покупкою не завадить уточнити окремо — особливо якщо ноутбук планується використовувати для специфічних задач, де якість зображення є критичною.

— *VA. Різні модифікації матриць типу «Vertical Alignment»: MVA, PVA, Super PVA, ASVA тощо. Відмінності між цими технологіями полягають переважно у назві і фірмі-виробнику. Першопочатково матриці цього типу були розроблені як компромісний варіант між IPS (високоякісною, але дорогою і повільною) і TN-film (швидкою, недорогою, але скромною за якістю зображення). У результаті екрани *VA вийшли доступнішими, ніж IPS, і більш прогресивними, ніж TN-film — вони мають непогану кольоропередачу, глибокий чорний колір і великі кути огляду. Водночас варто відзначити, що колірний баланс зображення на такому дисплеї дещо змінюється при зміні кута огляду. Це ускладнює застосування матриць *VA при професійній роботі з кольором. В цілому даний варіант розрахований в основному на тих, кому не потрібно ідеальної точності кольоропередачі і водночас хочеться бачити яскраве і барвисте зображення.

— OLED. Матриці на основі так званих органічних світлодіодів. Ключовою особливістю подібних дисплеїв є те, що в них кожен піксель сам по собі є джерелом світла (на відміну від класичних РК-екранів, в яких підсвічування виконане окремо). Подібний принцип конструкції, у поєднанні з низкою інших рішень, забезпечує відмінну яскравість, контрастність і кольоропередачу, насичений чорний колір, максимально широкі кути огляду і невелику товщину самих екранів. З іншого боку, ноутбучні OLED-матриці в більшості своїй виходять досить дорогими і «ненажерливими» в плані споживання енергії, а зношуються вони нерівномірно: чим частіше і яскравіше світиться піксель — тим швидше він втрачає свої робочі властивості (втім, це явище стає помітним лише після кількох років інтенсивної експлуатації). Крім того, з низки причин подібні екрани вважаються такими, що слабо придатні для ігрового застосування. У світлі всього цього матриці даного типу в наш час зустрічаються рідко, переважно в окремих висококласних ноутбуках, що призначені для професійної роботи з кольором і мають відповідні особливості на зразок підтримки HDR, широкого колірного охоплення та/або сертифікації Pantone / CalMAN (див. нижче).

– AMOLED. Різновид матриць на органічних світлодіодах, створений компанією Samsung (втім, застосовується і іншими виробниками). З основних особливостей схожий з іншими видами OLED-матриць (див. вище): з одного боку, дає змогу досягти відмінної якості зображення, з іншого — обходиться недешево і зношується нерівномірно. Водночас AMOLED-екрани мають ще прогресивніші показники кольоропередачі у поєднанні з кращою оптимізацією енергоспоживання. А слабка поширеність даної технології зумовлена в основному тим, що першопочатково вона була створена для смартфонів і в ноутбуках стала використовуватися лише нещодавно (з 2020 року).

– MiniLED. Система підсвічування екрану на підкладці із мініатюрних світлодіодів розміром близько 100-200 мікрон (мкм). На одній і тій же площині дисплея вдалося збільшити кількість світлодіодів у кілька разів, а їх масив розміщується безпосередньо за самою матрицею. Головною перевагою технології miniLED можна назвати велику кількість локальних зон затемнення, що у сумі дає покращену яскравість, контрастність та більш насичені кольори з глибоким чорним. Екрани miniLED розкривають потенціал технології розширеного динамічного діапазону зображення (HDR), підходять графічним дизайнерам та розробникам цифрового контенту.

— QLED. Матриці на «квантових точках» з переробленою системою LED-підсвічування. Зокрема, вона передбачає заміну багатошарових кольорофільтрів на особливе тонкоплівкове покриття з наночастинок. Замість традиційних білих світлодіодів в QLED-панелях використовуються сині. Як результат, комплекс конструктивних нововведень дає змогу досягти більш високого порогу яскравості, насиченості кольорів, поліпшення якості передачі кольору в цілому одночасно зі зменшенням товщини екрану і зниженням енергоспоживання. Зворотний бік медалі QLED-матриць – недешева вартість.

— PLS. Тип матриці, розроблений як альтернатива описаним вище IPS і, за деякими даними, є однією з її модифікацій. Такі матриці також характеризуються високою якістю кольоропередачі і хорошою яскравістю; крім того, з переваг PLS можна відзначити хорошу придатність для екранів високої роздільної здатності (завдяки високій щільності пікселів), а також меншу вартість, ніж у більшості модифікацій IPS, і низьке енергоспоживання. Водночас швидкість відгуку у таких екранів не дуже висока.

— LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створений на основі так званого. низькотемпературного полікристалічного кремнію. Такі матриці мають високу якість кольоропередачі, до того ж добре підходять для екранів з високою щільністю пікселів — іншими словами, на їх основі можна створювати невеликі дисплеї з дуже високою роздільною здатністю. Ще одна перевага полягає в тому, що частину управляючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину екрану. З іншого боку, матриці LTPS складні у виробництві і дорогі, а тому зустрічаються в основному в ноутбуках преміумкласу.

— IGZO. Технологія побудови РК-дисплеїв, що використовує напівпровідниковий матеріал на основі оксиду індію, галію і цинку (на відміну від більш традиційних варіантів, заснованих на аморфному кремнії). Подібна технологія забезпечує малий час відгуку, низьке енергоспоживання і дуже високу якість кольоропередачі; крім того, вона дає змогу досягати високої щільності пікселів, завдяки чому добре підходить для екранів надвисокої роздільної здатності. Втім, поки що подібні дисплеї в ноутбуках зустрічаються вкрай рідко. Це пояснюється як високою вартістю, так і тим, що у виробництві матриць IGZO використовуються досить рідкісні метали, що ускладнює великомасштабне виробництво.

— Глянцеве. Глянцева поверхня покращує загальну якість зображення: за інших рівних умов картинка на такому екрані виглядає більше яскравою і барвистою, ніж на матовому. З іншого боку, на подібній поверхні сильно помітні забруднення, а при яскравому зовнішньому освітленні на ній виникає безліч відблисків, здатних сильно перешкодити перегляду. Тому замість класичного глянцю в ноутбуках все частіше застосовується антивідблисковий різновид такого покриття (див. нижче). Тим не менш, цей варіант все ще не втрачає популярності: він обходиться трохи дешевше «антивідблиску», а при м'якому, відносно неяскравому освітленні — навіть може забезпечити більше приємне оку зображення.

— Матове. Матове покриття обходиться недорого і не утворює відблисків навіть від досить яскравого освітлення. З іншого боку, картинка на такому екрані виходить помітно тьмяніше, ніж на аналогічному глянцевому дисплеї. Втім, цей момент можна компенсувати різними конструктивними рішеннями (насамперед хорошим запасом яскравості); так що цей варіант можна зустріти у всіх категоріях сучасних ноутбуків — від бюджетних моделей для роботи з документами до топових ігрових конфігурацій.

— Глянцеве (антивідблискове). Різновид описаного вище глянцевого покриття, розроблений з таким розрахунком, щоб знизити кількість відблисків від зовнішніх джерел освітлення. Такі екрани дійсно відблискують помі...тно менше традиційних глянцевих (а то і зовсім не дають відблисків); при цьому за якістю зображення вони як мінімум перевершують матові. Так що саме цей тип покриття в наш час користується найбільшою популярністю.

Максимальна яскравість, яку здатен забезпечити екран ноутбука.

Чим яскравіше навколишнє освітлення — тим яскравіше повинен бути і екран ноутбука, інакше зображення на ньому може виявитися складним для читання. І навпаки: при поганому зовнішньому освітленні висока яскравість зайва — вона сильно навантажує очі (втім, на цей випадок сучасні ноутбуки передбачають регулюванням яскравості). У світлі цього чим вище цей показник — тим більше універсальним є екран, тим ширше діапазон умов, в якому його можна ефективно застосовувати. Зворотною стороною цих переваг є збільшення ціни і енергоспоживання.

Що стосується конкретних значень, то чимало сучасних ноутбуків мають яскравість 250 – 300 кд/м2 і навіть нижче. Цього цілком достатньо для роботи під штучним освітленням середньої інтенсивності, але от при яскравому природному світлі з видимістю вже можуть виникнути проблеми. Для використання в сонячну погоду (особливо поза приміщеннями) бажано мати запас по яскравості хоча б в межах 300 – 350 кд/м2. А в найбільш прогресивних моделях цей параметр може становити 350 – 400 кд/м2, 401 – 500 кд/м2< /a> і навіть більше 500 кд/м2.

Колірне охоплення матриці ноутбука за колірною моделлю NTSC.

Колірне охоплення описує діапазон кольорів, що може відображатися на екрані. Він вказується у відсотках, однак не щодо всього різноманіття видимих кольорів, а щодо умовного колірного простору (колірної моделі). Це пов'язано з тим, що жоден сучасний екран не здатний відобразити всі видимі людиною кольори. Тим не менш, чим більше колірне охоплення — тим ширше можливості екрана, тим якісніше виходить його кольоропередача.

Конкретно ж NTSC являє собою одну з перших колірних моделей, створених ще в 1953 році для кольорового телебачення. Вона не застосовується при виробництві сучасних РК-матриць, однак використовується для їх опису та порівняння. NTSC охоплює більший діапазон кольорів, ніж стандартно застосовувана в комп'ютерній техніці sRGB; тому навіть невелике число відсотків у цьому разі відповідає досить широкому охопленню. Наприклад, значення в 72% і більше за NTSC вже вважається хорошим показником для використання в дизайні і графіці. Водночас одні і ті ж цифри за NTSC в різних екранах можуть відповідати різним показникам по sRGB; так що якщо точна передача кольоропередача є для вас вирішальною — ці подробиці варто уточнити перед покупкою.

Також відзначимо, що серед окремих моніторів простіше знайти екран з великим колірним охопленням; при цьому він ще й обійдеться дешевше, ніж ноутбук зі схожими характеристиками дисплея. Так що вибирати саме...лептоп з висококласним екраном має сенс в основному тоді, коли мобільність має для вас не менш важливе значення, ніж якісна кольоропередача.

Результат, показаний процесором ноутбука в тесті Passmark CPU Mark.

Passmark CPU Mark — комплексний тест, більш детальний і достовірний, ніж популярний 3DMark06 (див. вище). Він перевіряє не тільки ігрові можливості CPU, але і його продуктивність в інших режимах, на підставі чого і виводить загальний бал; за цим балом можна досить достовірно оцінити процесор загалом (чим більше балів - тим вища продуктивність).

Наявність у ноутбуці SSD-накопичувача з підтримкою технології NVMe.

NVMe являє собою стандарт передачі даних, розроблений спеціально для твердотільної SSD-пам'яті. Він використовує шину PCI-E і дозволяє максимально розкрити можливості такої пам'яті. Першопочатково вважалося, що NVMe має сенс використовувати в основному на високопродуктивних системах, зокрема ігрових; однак розвиток і здешевлення технологій призвело до того, що ця особливість все частіше зустрічається і в більш простих ноутбуках.

Також відзначимо, що NVMe може реалізовуватись через різні апаратні роз'єми. Найбільшого поширення в ноутбуках отримали SSD NVMe M.2 (див. «Інтерфейс накопичувача M.2» вище), однак зустрічаються й інші варіанти — зокрема, ультракомпактний роз'єм U. 2.

Роз'єми підключення, передбачені в конструкції ноутбука.

В даному пункті зазначаються в основному дані по відеовихідам: VGA, HDMI (версії 1.4, 2.0, 2.1 і їх різновидам, miniHDMI/microHDMI, DisplayPort, miniDisplayPort). Крім того, тут може уточнюватися наявність інших видів роз'ємів: звукового S/P-DIF, універсального microUSB, службового COM-порту. А ось інформація про такі інтерфейси, як повнорозмірний USB, USB С, Thundebolt і LAN, наводиться в окремих пунктах (див. нижче).

— VGA. Аналоговий відеовихід, відомий також як D-Sub 15 pin. Технічно вважається застарілим: має низьку стійкість до перешкод, не передбачає передачі звуку, а максимальна підтримувана роздільна здатність на практиці не перевищує 1280х1024. Тим не менш, входи VGA в наш час все ще досить поширені в моніторах, а також зустрічаються в інших видах відеотехніки, зокрема, проєкторах. Тому деякі сучасні ноутбуки, в основному мультимедійного призначення, оснащуються такими виходами — у розрахунку на підключення до згаданих відеопристроїв.

— HDMI. Найпопулярніший сучасний інтерфейс для роботи з HD-контентом. Використовує ци...фрову передачу даних, що дає змогу передавати по одному кабелю одночасно відео високої роздільної здатності і багатоканальний звук. Більшість сучасних моніторів, телевізорів, проєкторів та іншої відеотехніки, яка підтримує HD-роздільні здатності, мають хоча б один вхід HDMI; так що виходи цього типу надзвичайно поширені в сучасних ноутбуках.

— microHDMI і miniHDMI. Зменшені різновиди описаного вище HDMI: повністю ідентичні за функціоналом і відрізняються лише розмірами роз'єму. Встановлюються в основному в найбільш тонкі та компактні ноутбуки, для яких повнорозмірний HDMI занадто громіздкий.

Порти HDMI і mini/microHDMI в сучасних ноутбуках можуть відповідати різним версіям:

• v 1.4. Найбільш ранній з загальнопоширених стандартів, випущений в 2009 році. Дає змогу передавати сигнал в роздільній здатності до 4096х2160 при частоті кадрів в 24 к/с при роздільній здатності Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с; можлива також передача 3D-відео.
• v 1.4 a. Перше доповнення до версії 1.4, в якому були, зокрема, додані два додаткових формати 3D-відео.
• v 1.4 b. Друге оновлення стандарту HDMI 1.4, що представило лише незначні уточнення і доповнення до специфікацій v 1.4 a.
• v 2.0. Глобальне оновлення HDMI, представлене в 2013 році. Також відомо як HDMI UHD — дає змогу транслювати відео 4K з частотою кадрів до 60 кадр/сек. Кількість звукових каналів може досягати 32, одночасно можна транслювати до 4 аудіопотоків. Крім того, була впроваджена підтримка формату кадру 21:9 і деякі поліпшення, що стосуються 3D-контенту.
• v 2.0 a. Перше оновлення HDMI 2.0. Ключовим нововведенням стала сумісність з HDR-контентом (див. «Підтримка HDR»).
• v 2.0 b. Друге оновлення версії 2.0. Ключові нововведення торкнулися в основному роботи з HDR — зокрема, була додана підтримка HDR10 і HLG.
• v 2.1. Одна з новітніх версій, випущена восени 2017 року. Подальше збільшення пропускної здатності дало змогу підтримувати 4K і навіть 8K-відео з частотою кадрів до 120 кадр/сек. Крім того, ключові поліпшення включають розширені можливості по роботі з HDR. Зазначимо, що для використання всіх можливостей HDMI v2.1 потрібні кабелі типу HDMI Ultra High Speed, хоча базові функції доступні і зі звичайними кабелями.

— DisplayPort. Цифровий високошвидкісний порт, дає змогу передавати як відео, так і звук в HD-якості. Багато в чому аналогічний HDMI, забезпечує більшу швидкість передачі даних і дає змогу використовувати кабелі більшої довжини, проте менш поширений, застосовується в основному в комп'ютерній техніці.

— miniDisplayPort. Зменшена версія описаного вище DisplayPort, створена в розрахунку на те, щоб зробити роз'єм більш компактним; крім габаритів, нічим не відрізняється від оригінального інтерфейсу. Деякий час назад був штатним відеороз'ємом для ноутбуків компанії Apple; і навіть інтерфейс Thunderbolt, що прийшов йому на зміну, у версіях 1 і 2 (див. нижче) використовує конектор, ідентичний роз'єму miniDisplayPort.

І повнорозмірний DisplayPort, і його зменшений варіант можуть належати до різних версій. Ось найбільш популярні на сьогодні варіанти:

• v 1.2. Найбільш рання з поширених в ноутбуках версій, випущена в 2010 році. З найбільш важливих нововведень, представлених у даній версії — підтримка 3D, можливість роботи одночасно з декількома відеопотоками для послідовного підключення екранів (daisy chain), а також можливість роботи через роз'єм miniDisplayPort. Пропускної здатності v 1.2 вистачає для повноцінної підтримки 5K відео на 30 кадрах в секунду і 8K відео — з певними обмеженнями.
• v 1.2 a. Оновлення версії 1.2, що вийшло в 2013 році. Одним з найпомітніших нововведень стала можливість роботи з AMD FreeSync (див. вище). Пропускна здатність і підтримувані роздільні здатності залишилися незмінними.
• v 1.3. Версія DisplayPort, випущена в 2014 році. Порівняно з попередньою версією, пропускна здатність була збільшена в 1,5 рази на 1 лінію і майже в 2 рази — в цілому на роз'єм (8,1 Гбіт/с і 32,4 Гбіт/с відповідно). Це, крім іншого, дало змогу передбачити повноцінну підтримку відео 8K на 30 к/с, а також збільшити максимальну частоту кадрів в стандартах 4K і 5K до 120 і 60 к/с відповідно. В режимі daisy chain даний стандарт дає можливість працювати з двома екранами 4K UHD (3840х2160) на частоті кадрів у 60 Гц, або з чотирма екранами 2560х1600 при тій же частоті. Крім того, в цій версії була введена підтримка Dual-mode, що забезпечує сумісність з інтерфейсами HDMI і DVI через найпростіші пасивні перехідники.
• v 1.4. Версія, представлена в березні 2016 року. Пропускна здатність, порівняно з попереднім стандартом, залишилася незмінною, проте були додані деякі важливі функції — зокрема, підтримка стиснення Display Stream Compression 1.2, стандарту HDR10 і колірного простору Rec. 2020, а максимальна кількість підтримуваних аудіоканалів збільшилась до 32.
• v 1.4 a. Оновлення, випущене в 2018 році «без зайвого шуму» — навіть без офіційного прес-релізу. Основним нововведенням став апдейт технології Display Stream Compression з версії 1.2 до версії 1.2 a.

— S/P-DIF. Вихід для передачі цифрового звуку, в тому числі багатоканального. Має два різновиди — оптичний та електричний; перший абсолютно нечутливий до перешкод, але використовує досить делікатні кабелі, другий не потребує особливої акуратності, але може піддаватися наведенням (хоча дроти зазвичай робляться екранованими). У ноутбуках використовується переважно оптичний S/P-DIF, при цьому для компактності цей роз'єм поєднується з гніздом mini-Jack, призначеним для підключення навушників. Втім, конкретні особливості даного інтерфейсу в будь-якому разі не завадить уточнити окремо.

— MicroUSB. Зменшена версія USB роз'єму, першопочатково створена для кишенькових пристроїв. У ноутбуках зустрічається вкрай рідко, в основному серед компактних моделей «2 в 1» (див. «Тип»): microUSB встановлюється на верхній половині (планшеті) в якості універсального роз'єму. При цьому зазначимо, що він призначений не стільки для периферійних пристроїв, скільки для зарядки акумулятора і підключення самого планшета до комп'ютера в якості керованого пристрою.

— COM-порт. Універсальний інтерфейс для підключення різних зовнішніх пристроїв — зокрема, dial-up модемів — а також для прямого з'єднання між двома комп'ютерами. Також відомий як RS-232 (за назвою роз'єма). У наш час вважається застарілим у зв'язку з поширенням більш компактних, швидких і функціональних інтерфейсів, насамперед USB. Тим не менш, багато видів обладнання, в тому числі спеціалізованого, використовують саме COM-порт в якості керуючого інтерфейсу. Серед такого обладнання — ДБЖ, супутникові ресивери та пристрої зв'язку, системи безпеки та сигналізації тощо. В світлі цього COM-порти, хоча і майже не використовуються в ноутбуках споживчого рівня, однак все ще зустрічаються в деяких спеціалізованих моделях.

Пристосування для роботи зі змінними картами пам'яті. Як правило, має вигляд характерної щілини прямо на корпусі ноутбука, в яку і вставляється носій. Існують різні стандарти карт пам'яті, список сумісних стандартів вказується в примітці до даного пункту. Тут варто відзначити, що для сучасних ноутбуків практично обов'язковою є підтримка формату SD і його модифікацій — SD HC, нерідко також SD XC; інші варіанти теж можуть передбачатися, проте вони не отримали такого поширення. У будь-якому разі дана функція зручна тим, що карти пам'яті широко використовуються в інших видах електроніки: наприклад, SD є загальноприйнятим стандартом в цифрових камерах, а microSD (сумісні з SD-слотами через найпростіші перехідники) – в смартфонах. Відповідно, наявність картрідера помітно полегшує обмін даними між ноутбуком і зовнішніми пристроями.

Кількість портів USB 2.0, передбачених у ноутбуці.

USB всіх версій є найпопулярнішим сучасним інтерфейсом для підключення до комп'ютера різної периферії — від клавіатур, мишей і флешок до вельми оригінальних пристроїв. Також він може використовуватися для зарядки смартфонів та інших гаджетів. Чим більше в ноутбуці USB-портів — тим більше периферії до нього можна підключити без використання розгалужувачів. Конкретно ж USB 2.0 є найбільш ранньою версією, зустрічається в сучасних ноутбуках. Вона використовує звичайний повнорозмірний роз'єм і забезпечує швидкість до 480 Мбіт/с. В світлі появи більш швидких і прогресивних версій USB 2.0 вважається застарілим, випускається все більше ноутбуків, взагалі не мають таких роз'ємів. Водночас до повного зникнення цього інтерфейсу все ще далеко, тим більше, що його можливостей цілком вистачає для багатьох периферійних пристроїв.