Способи з'єднання з Інтернетом (або іншою зовнішньої мережею, наприклад, у
режимі моста), які підтримуються пристроєм.
Класичним і найпоширенішим варіантом такого з'єднання в наш час є
LAN (Ethernet), однак цим справа не обмежується. Дротовим способом підключення може також здійснюватися через
ADSL або
оптоволокно SFP, а бездротовим — через мобільні мережі (за допомогою
SIM-карти або зовнішнього модема
3G або
4G), а також через Wi-Fi. Ось детальніший опис кожного варіанта:
— Ethernet (RJ45). Класичне дротове підключення через мережевий кабель через роз'єм RJ-45, що також відоме як «LAN», хоча це позначення не зовсім коректне. У наш час є одним з найпоширеніших способів дротового підключення до Інтернету, також широко застосовується в локальних мережах. Пов'язано це з тим, що швидкість роботи Ethernet фактично обмежується лише можливостями мережевих контролерів; при цьому навіть найпростіші модулі підтримують до 100 Мбіт/с, а в прогресивному обладнанні це значення може сягати 10 Гбіт/с.
— ADSL. Технологія, що застосовується переважно для дротового підключення до Інтернету через існуючі лінії стаціонарного телефонного зв'язку. У цьому полягає її головна перевага — можна використову
...вати готові лінії, не вовтузитися з прокладкою великого числа додаткових дротів; при цьому ADSL працює незалежно від телефонних дзвінків і не заважає їм. Водночас швидкість такого підключення помітно нижча, ніж через Ethernet — навіть у передовому обладнанні вона не перевищує 24 Мбіт/с. До того ж трафік при ADSL-зв'язку розподіляється асиметрично: повна швидкість досягається тільки під час роботи на прийом, швидкість передачі даних значно нижча, що створює проблеми для відеозв'язку й деяких інших завдань. Так що в наш час ADSL поступово витісняється сучаснішими стандартами, хоча до повного зникнення цієї технології все ще далеко.
— Wi-Fi. Підключення до джерела зовнішніх даних через Wi-Fi. Такий формат роботи за визначенням використовують адаптери Wi-Fi (див. «Тип пристрою), а також більшість MESH-обладнання. (Утім, якщо комплект поставки MESH-системи включає і вузли, і головний керуючий пристрій для них, то WAN-вхід може зазначатися для керуючого пристрою, і часто це не Wi-Fi). Також вхід даних цього типу може передбачатися в інших видах обладнання — зокрема, роутерах і точках доступу (наприклад, для роботи в режимі моста чи репітера).
— 3G модем (USB). З'єднання з Інтернетом через мобільну мережу 3G з використанням окремого зовнішнього модема, підключеного до USB-порту. Найчастіше мова йде про мережі UMTS (розвиток мобільного зв'язку GSM), найпоширеніших у Європі й на пострадянському просторі; однак може передбачатися також можливість використовувати модеми для мереж CDMA (технологія EV-DO). Ці нюанси, а також сумісність з конкретними моделями модемів, потрібно уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі 3G-зв'язок може стати непоганим варіантом для ситуацій, у яких дротове підключення до Інтернету утруднене або неможливе — наприклад, у приватному секторі. Крім того, деякі Wi-Fi пристрої з цією функцією оснащуються автономними джерелами живлення і можуть використовуватися навіть «на ходу». Швидкість передачі даних у 3G-зв'язку наближається до широкосмугового дротового підключення (від 2 до 70 Мбіт/с за нормального сигналу, залежно від конкретної технології); щоправда, вона менша, ніж у 4G-мережах (див. нижче), зате покриття 3G ширше, а обладнання під цей стандарт обходиться дешевше.
— 4G (LTE) модем (USB). З'єднання з Інтернетом через мобільну мережу 4G (LTE) з використанням окремого зовнішнього модема, підключеного до USB-порту. З головних особливостей аналогічне до описаного вище 3G-підключення, з поправкою на те, що у цьому разі використовуються прогресивніші мережі — четвертого покоління. Швидкість передачі даних у таких мережах досягає близько 150 Мбіт/с; вони не настільки поширені, як 3G-зв'язок, проте незабаром можна чекати зміни ситуації. Крім того, варто зазначити, що в Європі й на пострадянському просторі мережі LTE зазвичай розгортаються на основі 3G UMTS і GSM мереж; тому за умови відсутності повноцінного 4G-покриття модеми для таких мереж можуть працювати за стандартом 3G і навіть GSM.
— SIM-карта. З'єднання з Інтернетом через мобільну мережу з використанням SIM-карти оператора мобільного зв'язку, встановленої прямо на пристрій. Конкретний тип підтримуваних мереж залежить як від можливостей роутера, так і від умов конкретного мобільного оператора; проте все таке обладнання сумісне як мінімум з мережами 3G, а нерідко й 4G. Особливості цих мереж детально описані вище (там також можна прочитати й про переваги мобільного підключення до Інтернету). Цей варіант зручний тим, що він дає змогу обійтися без окремого USB-модема — достатньо придбати SIM-карту, вартість якої незначна. Крім того, використання «сімок» позитивно позначається на компактності й зручності в транспортуванні. З іншого боку, вбудований модуль мобільного зв'язку помітно впливає на загальну вартість — причому при купівлі за нього в будь-якому разі доведеться платити (тоді як модель з підтримкою зовнішніх модемів не обов'язково купувати відразу з модемом, такі пристрої зазвичай допускають і дротове підключення). Тому на цей варіант варто звертати увагу в тому випадку, якщо ви з самого початку плануєте підключатися до Інтернету через мобільні мережі.
— SFP (оптика). Підключення через оптоволоконний кабель стандарту SFP. Таке з'єднання може здійснюватися на високих швидкостях (які вимірюються гігабайтами в секунду), а оптоволокно, на відміну від кабелю Ethernet, практично нечутливе до зовнішніх перешкод. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а для побутового використання його можливості надмірні. Тому SFP зустрічається переважно у Wi-Fi пристроях професійного рівня.Основні функції і можливості, реалізовані в пристрої.
У дану категорію віднесені переважно найбільш ключові функції — а саме
балансування навантаження(Dual WAN),
резервування каналу,
Link Aggregation,
Bluetooth (різні версії, включаючи
Bluetooth v 5),
протокол зв'язку Zigbee,
голосовий асистент, NAT, режими
MESH,
мосту,
репітера, функція
Beamforming,
мережевого екрана (Firewall) і
CLI (Telnet). Ось детальніший опис кожного з цих пунктів:
— Dual WAN. Можливість одночасного підключення до двох зовнішніх мереж. Найчастіше застосовується для одночасної роботи з двома Інтернет-з'єднаннями (хоча можливі й інші варіанти); при цьому існує два основних режими роботи з такими з'єднаннями — резервування (Failover/Failback) і балансування (Load Balance). Так, в режимі резервування пристрій постійно використовує основний канал підключення до Інтернету, а при збоях на цьому каналі — автоматично перемикається на запасний варіант. В режимі балансування обидва канали використовуються одночасно, при ц
...ьому навантаження між ними розподіляється або автоматично (залежно від споживання трафіку тим або іншим пристроєм) або вручну (чітко прописується в налаштуваннях для конкретних пристроїв). Це дає змогу, наприклад, відокремити канал для ігор по мережі від решти зв'язку, максимально знизивши лаги і підвищивши ефективність.
— Link Aggregation. Функція, що дає змогу об'єднувати декілька паралельних фізичних каналів зв'язку в один логічний - для підвищення швидкості та надійності з'єднання. Простіше кажучи, при наявності Link Aggregation пристрій можна підключити до іншого пристрою не одним кабелем, а відразу двома або навіть більше. Збільшення швидкості при цьому відбувається за рахунок підсумовування пропускної спроможності всіх фізичних каналів; правда, загальна швидкість може бути менше суми швидкостей - з іншого боку, об'єднання декількох порівняно повільних роз'ємів нерідко обходиться дешевше, ніж використання обладнання з більш прогресивним одиничним інтерфейсом. А підвищення надійності здійснюється, по-перше, за рахунок розподілу загального навантаження по окремим фізичним каналам, по-друге, за рахунок «гарячого» резервування: вихід з ладу одного порту або кабелю може знизити швидкість, проте не призводить до повного розриву з'єднання, а при поновленні працездатності канал включається в роботу автоматично.
— Bluetooth. Підтримка пристроєм бездротової технології Bluetooth. Зміст даної функції буде залежати від формату роботи обладнання (див. «Тип пристрою»). Приміром, адаптери з такою можливістю дають змогу доповнити ПК не тільки Wi-Fi зв'язком, але і підтримкою Bluetooth — завдяки цьому можна обійтися одним адаптером замість двох. А в роутерах і точках доступу дана функція дає змогу зовнішнім пристроям отримувати доступ до Інтернету (або мережі) по Bluetooth-з'єднанню замість Wi-Fi. Такий формат роботи дає змогу розвантажити Wi-Fi канал і знизити енергоспоживання підключених пристроїв; це особливо важливо для компонентів розумного дому та інших пристроїв «Інтернету речей», в характеристиках деяких роутерів/точок доступу прямо заявлено, що Bluetooth призначений переважно для такої електроніки. Можуть передбачатися й інші способи використання даної технології, більш специфічні; втім, це зустрічається рідко.
– Zigbee. Протокол зв'язку, створений для систем автоматизації (включаючи «розумний дім»), сигналізації, промислового управління тощо. Дає можливість передавати управляючі сигнали з невисокими витратами енергії, а також створювати мережі MESH з направленням сигналу через кілька вузлів та автоматичним вибором оптимального маршруту з урахуванням поточної ситуації в мережі. Має високу захищеність каналів зв'язку від злому, а також можливість забезпечити високу швидкість спрацьовування.
— Голосовий асистент. Підтримка пристроєм того чи іншого голосового асистента. Найчастіше зустрічаються такі варіанти (окремо або разом):
- Amazon Alexa
- Google Assistant
Конкретний функціонал цих асистентів можна уточнити за спеціальними джерелами (тим більше, що він постійно оптимізується і розширюється). Тут же відзначимо, що в разі Wi-Fi обладнання мова зазвичай йде не про асистента, вбудованого в сам пристрій, а про покращену сумісність зі смартфонами і іншими гаджетами, на яких встановлений відповідний помічник. Подібний функціонал буває особливо корисний з урахуванням того, що сучасні голосові асистенти застосовуються в тому числі для управління компонентами розумного дому. Зв'язок при такому управлінні нерідко здійснюється саме через домашній роутер або інше аналогічне устаткування, і підтримка таким обладнанням голосових асистентів помітно спрощує налаштування і розширює можливості всієї системи.
— NAT (Network Address Translation). Функція, що дає змогу Wi-Fi обладнанню під час роботи із зовнішньою мережею (наприклад, Інтернетом) замінювати IP-адреси всіх підключених до цього обладнання комп'ютерів та інших пристроїв на одну загальну IP-адресу. Іншими словами, мережа з таким роутером бачиться «ззовні» як один пристрій, з одним загальним IP. Найпопулярніший варіант застосування NAT — підключення до Інтернету декількох абонентів (наприклад, комп'ютерів і гаджетів в межах будинку або офісу) через один обліковий запис провайдера. При цьому кількість таких абонентів у межах мережі обмежується лише можливостями роутера і може вільно змінюватися, на доступ до Всесвітньої Мережі це не вплине (тоді як без використання NAT довелося б організовувати окремий обліковий запис на кожен пристрій). Підтримка NAT є обов'язковою функцією для роутерів (див. «Тип пристрою»).
— Режим моста. Можливість роботи устаткування в режимі моста. Цей режим дає змогу бездротовим способом пов'язувати між собою окремі сегменти мережі — наприклад, об'єднати два поверхи, якщо прокласти між ними кабель складно. Втім, можливий зв'язок і на більш далекі відстані — в окремих спрямованих точках доступу (див. «Тип пристрою»), створених переважно саме для такого застосування, дальність дії може перевищувати 20 км. Власне, даний режим підтримує більшість точок доступу (як спрямованих, так і звичайних), однак також він популярний в інших видах обладнання, зокрема, роутерах.
Зазначимо, що для роботи в режимі моста найкраще використовувати однотипні пристрої — це гарантує якісний зв'язок в обох напрямках. Також варто сказати, що крім двостороннього режиму «точка – точка», зустрічається також обладнання з підтримкою багатосторонніх мостів («точка – багатоточка»); наявність такої можливості варто уточнювати окремо.
— Режим репітера. Режим роботи, в якому обладнання лише повторює Wi-Fi сигнал від іншого пристрою, граючи роль ретранслятора. Основне призначення даної функції — розширення Wi-Fi мереж, забезпечення доступу там, куди не дістає основний пристрій (наприклад, роутер). Класичний приклад репітерів — підсилювачі Wi-Fi (див. «Тип пристрою»), в них цей режим є за визначенням; втім, він зустрічається і в інших різновидах Wi-Fi обладнання. Виняток становлять MESH-системи, що мають схожу специфіку, проте відрізняються за форматом роботи. Детальніше про цей форматі див. нижче, тут же відзначимо, що мережі з репітерами багато в чому поступаються MESH за практичним можливостям. По-перше, сигнали від основного устаткування і від ретранслятора бачаться як окремі мережі Wi-Fi, і при переміщенні між ними абонентські пристрої повинні перепідключатися; це може відбуватися автоматично, проте переривання зв'язку та зміна мереж все одно створює незручності. По-друге, робота через репітер помітно знижує швидкість Wi-Fi. По-третє, ретранслятор працює за строго фіксованою, заздалегідь встановленою схемою маршрутизації. З іншого боку, точки доступу з функцією репітера обходяться помітно дешевше MESH-вузлів, а згадані недоліки далеко не завжди є критичними.
— Режим MESH. Можливість роботи пристрою в ролі вузла MESH-мережі. Таку функцію за визначенням мають всі MESH-системи, однак вона може передбачатися і в інших видах обладнання. Детальний опис мереж цього типу наведено в п. «Тип пристрою — MESH-система». Тут же коротко опишемо їх особливості і відмінність цього режиму від режиму репітера (див. вище), який має багато в чому схоже призначення.
Технологія MESH дає змогу створити єдину бездротову мережу за допомогою великої кількості окремих вузлів (точок доступу), пов'язаних одна з одною по Wi-Fi. При цьому реалізується так званий безшовний режим роботи: вся мережа бачиться як єдине ціле, перемикання між точками доступу при необхідності відбувається автоматично, в таких випадках зв'язок не розривається і користувач взагалі не помічає переходу на інший вузол в мережі. У цьому полягає одна з ключових відмінностей від використання репітерів. Інша відмінність — динамічна маршрутизація: вузли MESH-мережі автоматично визначають оптимальний режим проходження сигналу. Завдяки цьому, а також завдяки деяким іншим особливостям даної технології, наявність «посередників» на шляху сигналу практично не впливає на швидкість зв'язку (на відміну від тих же репітерів). Головним недоліком обладнання з цією функцією можна назвати порівняно високу вартість.
— Beamforming. Технологія, що дає змогу підсилювати сигнал Wi-Fi на тому напрямку, де знаходиться приймаючий пристрій (замість того, щоб транслювати сигнал у всі сторони або у великому секторі, як це відбувається у звичайному режимі). Звуження діаграми спрямованості дає змогу направити у бік приймача більш високу потужність, збільшивши таким чином дальність і ефективність зв'язку; при цьому положення приймаючого пристрою визначається автоматично, користувачеві не потрібно мати справу з додатковими налаштуваннями. А багато моделей Wi-Fi обладнання здатні підсилювати сигнал відразу за кількома напрямами (зазвичай, для цього передбачається кілька антен). При цьому абонентські пристрої не обов'язково повинні підтримувати Beamforming — покращення зв'язку помітно і при односторонньому застосуванні цієї технології (хоча і не так явно, як при двосторонньому).
Зазначимо також, що єдині стандарти Beamforming були офіційно впроваджені як частина специфікації Wi-Fi 5. Правда, «формування променя» застосовувалося і в більш ранніх версіях Wi-Fi, проте в них різні виробники використовували різні способи реалізації Beamforming, несумісні один з одним. Так що в наш час ця функція майже не зустрічається поза обладнання, сумісного з Wi-Fi 5.
— Мережевий екран (Firewall). Функція, що дає змогу Wi-Fi пристрою здійснювати контроль трафіку, що проходить через нього. Фактично Firewall — це набір програмних фільтрів: ці фільтри порівнюють пакети даних з заданими параметрами і приймають рішення, пропускати або не пропускати трафік. При цьому оброблення може здійснюватися за двома правилами: «дозволено все, що прямо не заборонено», або навпаки, «заборонено все, що прямо не дозволено». Основне призначення «фаєрвола» — захист мережі (або окремих сегментів мережі) від несанкціонованого доступу і різних атак. Крім цього, дана функція може застосовуватися для контролю користувацької активності — наприклад, заборони на доступ до окремих Інтернет-сайтів. Зазначимо, що мережевий екран можна реалізовувати і на рівні окремих пристроїв, але використання його на роутері дає змогу убезпечити відразу всю мережу.
— CLI (Telnet). Можливість управління пристроєм за протоколом Telnet. Це один з протоколів, використовуваних у наш час для віддаленого управління мережевим обладнанням; при цьому Telnet, на відміну від іншого популярного стандарту HTTP, не має графічного інтерфейсу і використовує виключно командний рядок. Застосовується такий доступ переважно в службових цілях — для відладки і зміни налаштувань в інших протоколах на основі тексту (HTTP на веб-сторінках, SMTP і POP3 на поштових серверах тощо); для роботи з Telnet необхідні спеціальні знання.Температура навколишнього повітря, при якій пристрій гарантовано зберігає працездатність.
Все сучасне Wi-Fi обладнання здатне без проблем перенести умови, характерні для використання в квартирах, офісах і т. ін. Так що звертати увагу на цей параметр має сенс переважно при виборі моделі для установки поза приміщеннями (див. вище) або у приміщеннях, де умови не особливо відрізняються від зовнішніх. При цьому верхня межа температур зазвичай досить висока, і навіть у спеку проблем з роботою, зазвичай, не виникає (зрозуміло, якщо пристрій не встановлено під прямими променями сонця — що в будь-якому разі не рекомендується). А от нижній поріг температур може бути різним, не всяке «вуличне» обладнання розраховане на морози. Втім, серед морозостійких моделей зустрічаються рішення, де мінімальна робоча температура становить
-10 °С і нижче, а іноді навіть
-40 °С і нижче.
