Порівняння Onkyo TX-8390 vs Denon DRA-800H

Цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) — це обов'язковий елемент будь-якої системи, призначеної для відтворення цифрового звуку. ЦАП являє собою електронний модуль, який переводить інформацію про звук в імпульси, що подаються на колонки. Технічні особливості такого перетворення такі, що чим вище частота дискретизації — тим більш якісним виходить сигнал на виході ЦАП, тим менше він спотворюється при перетворенні. Найбільш популярним варіантом в ресіверах на сьогодні є показник 192 кГц — він відповідає дуже високій якості звучання (DVD-Audio) і водночас дозволяє уникнути зайвого підвищення вартості пристроїв.

Ще один показник, що визначає загальну якість роботи цифро-аналогового перетворювача аудіосигналу. Детальніше про перетворювачі див. «Частота дискретизації аудіо ЦАП»; тут же відзначимо, що розрядність стандартно виражається в бітах, і чим вона вища — тим точніше сигнал на виході ЦАП відповідає вихідного сигналу і тим менше в нього вноситься спотворень. На сьогодні вважається, що показник в 16 біт забезпечує цілком прийнятну якість сигналу, а 24-бітний ЦАП підходять навіть для техніки преміумрівня.

У цьому разі мається на увазі функція автоматичної настройки кожного окремого звукового каналу за рівнем і затримці — з таким розрахунком, щоб всі разом вони забезпечували об'ємне звучання, максимально відповідне задумом творців фільму або музичної композиції. Необхідність такого налаштування пов'язана з тим, що практично жодне приміщення (не житловий, ні навіть спеціалізоване) не є акустично ідеальним: на поширення звуку впливає матеріал стін, покриття підлоги, меблі (дивани, шафи тощо) та інші фактори. Тому одне тільки технічно правильне розташування динаміків не гарантує повноцінного об'ємного звуку.

Зазвичай, для автоматичної настройки використовується мікрофон, розміщений у запланованому місці розташування слухача. У процесі калібрування пристрій через акустику видає тестові звукові сигнали і «слухає» через мікрофон особливості звуку, при необхідності самостійно змінюючи параметри аудіо.

Подібна функція здатна значно спростити підготовку до роботи — адже основну частину установки пристрій самостійно проведе. Однак потрібно враховувати, що навіть у самих прогресивних моделях ресіверів алгоритми автоматичного калібрування не ідеальні. Як наслідок, велика ймовірність того, що автоматично виставлені параметри не будуть відповідати смакам найвимогливіших аудіофілов. Крім того, достовірність калібрування сильно залежить ще й від характеристик використовуваного мікрофона — а варіанти з високою якістю звукопередачі можуть обійтися досить дорого.

Можливість імітації багатоканального (наприклад, 5.1) звучання традиційних двоканальних навушниках. Для цього зазвичай використовується декодер Dolby Headphone, обробляє звук таким чином, що чутний в навушниках звук сприймається як багатоканальний зокрема, вірогідне положення його джерел можна визначити набагато точніше. А враховуючи, що сучасні навушники Hi-Fi класу за якістю звучання не поступаються акустики (а коштують відчутно дешевше) — ця функція цілком може стати в нагоді навіть вимогливим аудіофілам.

Підтримка аудиоресивером функції eARC — розширеної версії зворотного аудіосигналу (ARC), використовуваного при з'єднанні HDMI (див. нижче).

Сам по собі зворотний аудіоканал дозволяє міняти місцями» HDMI-вихід AV-ресивера і HDMI-вхід телевізора або іншого зовнішнього пристрою — таким чином, це пристрій перетворюється в джерело аудіосигналу, а ресивер починає працювати як приймач. Подібний функціонал розрахований переважно на ті випадки, коли телевізор приймає сигнал не з ресивера, а з іншого джерела (вбудованого тюнера, медіаплеєра, флешки тощо), однак звуковий супровід при цьому потрібно вивести на зовнішню акустику саме через ресивер. Без ARC для цього довелося б використовувати додаткове з'єднання (наприклад, через оптичний інтерфейс), тоді як зворотний аудіоканал дозволяє обійтися без зайвих дротів: один і той самий HDMI-кабель використовується для передачі відео/аудіо з ресівера на телевізор, і для передачі аудіо з телевізора на ресивер. Також переваги ARC перед традиційними аудиоинтерфейсами полягають у більш високої пропускної здатності, а також можливості використовувати функцію CEC (управління сполученими пристроями з одного пульта).

Конкретно ж eARC був представлений одночасно зі стандартом HDMI 2.1 і отримав ряд удосконалень у порівнянні зі звичайним ARC. Ось головні з них:

— Збільшена майже в 40 разів пропускна здатність, що дозволяє передавати об'ємний звук формату 5.1 і 7.1 без стиснення, а також п...рацювати з HD-аудіо та «обьектно-орієнтованими» багатоканальними кодеками Dolby Atmos і DTS:X (див. «Декодери»).
— Технологія Lip Sync Correct, усуває рассинхронизацию між відео і звуком.
— Власний протокол для автоматичного визначення звукових форматів, підтримуваних обома підключеними пристроями, і вибору оптимального варіанта.

Зрозуміло, для використання eARC його повинен підтримувати як ресивер, так і телевізор, до якого він підключений.

Можливість роботи ресивера з відеосигналом надвисокої чіткості Ultra HD. Зустрічаються різні варіанти виконання. Найпопулярніші - це 4K і 8K. Роздільна здатність такого відео відповідно в 4 і в 8 рази вище, ніж у Full HD, що дозволяє досягти ще більшої чіткості зображення і ступеня його деталізації (порівняно з FullHD). Однак і для перегляду потрібен телевізор/проєктор із підтримкою 4K або 8K. А вартість подібних систем (зокрема 8K) може коштувати недешево.

Можливість збільшити роздільну здатність відеосигналу, оброблюваного ресивером — якщо початкова роздільна здатність відео нижче. Залежно від можливостей ресивера, зокрема його портів HDMI, може зустрічатися upscaling до Ultra HD 4K та upscaling до Ultra HD 8K

Принцип апскейлінгу полягає в тому, що відео порівняно невисокої роздільної здатності за допомогою спеціальних алгоритмів доповнюється необхідною кількістю пікселів. За рахунок цього при відтворенні такого відео якість «картинки» виходить помітно вищою, ніж без апскейлінгу (хоча і дещо нижчою, ніж у контенту, спочатку записаного в UltraHD). Спеціально шукати ресивер з цією функцією має сенс у тому випадку, якщо ви плануєте використовувати його з екраном 4K або 8K .

Підтримка ресивером технології HDR; також у цьому пункті може уточнюватися конкретний підтримуваний формат HDR.

HDR розшифровується як «розширений динамічний діапазон». Дана технологія дає змогу розширити діапазон яскравості, відтворюваний одночасно на екрані; простіше кажучи, глядач буде бачити більш яскравий білий і більш темний чорний. На практиці це означає значне поліпшення якості передачі кольору: кольори виходять більш яскравими і водночас більш достовірними, ніж без HDR. Однак, для використання цієї функції потрібен не тільки ресивер, але і телевізор/проєктор з підтримкою відповідного формату HDR, а також контент, записаний у цьому форматі.

Що стосується конкретних форматів, то в наш час найбільш популярними варіантами є базовий HDR10, розширений HDR10+ і висококласний Dolby Vision. Ось їх особливості:

— HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, менш прогресивний, ніж описані нижче варіанти однак дуже поширений. Зокрема, HDR10 підтримують практично всі стрімінгові сервіси, які взагалі надають HDR-контент, також він є загальноприйнятим для дисків Blu-ray. Дає можливість працювати з глибиною кольору 10 біт (звідси і назва). При цьому пристрої даного формату сумісні і з контентом в HDR10+, хоча його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.

— HDR10+. Вдосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує та...к звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але і для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове поліпшення передачі кольору.

— Dolby Vision. Прогресивний стандарт, що використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає можливість досягти глибини кольору в 12 біт, використовує описані вище динамічні метадані, до того ж дає змогу передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення – HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій же технології, що і HDR10, тому в сучасній відеотехніці даний формат зазвичай поєднується з HDR10 або HDR10+.

Можливість видачі ресівером на вихід відеосигналу у форматі 3D — то пак «об'ємного» зображення, що має три повноцінних вимірювання (включаючи глибину). Оскільки для 3D використовується поділ «картинки» зображення на дві частини для лівого і правого ока), то і формат такого сигналу відрізняється від звичайного, двовимірного, і далеко не кожна модель здатна працювати з ним. Також потрібно враховувати, що для перегляду тривимірного контенту потрібна не тільки ресивер, але і телевізор (або інший пристрій відтворення) з відповідними можливостями екрану.