Порівняння Lowrance Hook2 5x SplitShot vs Lowrance Hook2 7 TripleShot

Наявність у ехолоті функції бокового сканування.

Прилади з цією особливістю здатні «бачити» дно і підводні предмети не тільки безпосередньо під судном, але і з боків від нього. Зазначимо, що різні моделі можуть помітно відрізнятися за кутом охоплення бічного простору. Тим не менш, бокове сканування в будь-якому разі розширює можливості ехолота і забезпечує додаткові можливості в порівнянні зі звичайним нижнім.

Наявність системи цифрової обробки даних (DSP) в конструкції ехолота.

Цифрова обробка дозволяє розділити отриманий сигнал на сторонні шуми і корисні дані. Зрозуміло, такий розподіл не є на 100% достовірним; однак рівень шумів у відфільтрованому сигналі все одно значно знижується, і на екран надходить максимум корисної інформації і мінімум сторонньої. Недолік даної функції традиційний: ехолоти з DSP коштують трохи дорожче звичайних.

— Діагональ екрану. Розмір екрану по діагоналі в дюймах. Чим більший екран , тим більше інформації на нього можна вивести і тим докладніше може бути ця інформація. З іншого боку, цей параметр помітно позначається на габаритах приладу, та й стоять великі екрани дорого — тим більше, що для нормальної якості зображення потрібно відповідний роздільна здатність (див. нижче).

— Сенсорний. Наявність сенсора в конструкції дисплея. Ця особливість дозволяє керувати пристроєм за рахунок дотиків до піктограм на екрані — аналогічно тому, як це робиться в смартфонах і планшетах. Сенсорне управління дає більше можливостей, ніж класичне, за допомогою кнопок і перемикачів, до того ж воно наочніше — однак і коштують такі прилади дорожче.

— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея точок (пікселів) по горизонталі і вертикалі. Чим більше роздільна здатність, тим більш деталізоване зображення здатний видати екран, тим більш дрібні об'єкти можуть на ньому чітко відображатися і тим комфортніше перегляд. Водночас специфіка ехолотів така, що занадто високої роздільної здатності не потрібно навіть для висококласних моделей: приміром, скромні за мірками смартфонів або планшетів 640х480 при екрані в 5" вважаються цілком достатньо навіть для прогресивного пристрою.

— Кольоровість. Здатність екрана відображати кольори. В даному випадку використовується просте ділення:

Монохромний. Дисплеї, які виводять інформацію лише у відтінках одного кольору. Теоретично основний колір може бути будь-яким, проте в даному випадку абсолютна більшість монохромних екранів — чорно-білі. Їх перевагами є невисока вартість і енергоспоживання, а також хороша видимість на сонці; при цьому подібне зображення дозволяє працювати з досить різноманітними видами даних, чого достатньо навіть для дуже прогресивних ехолотів (див. «Тип»). Тим не менш, це розмаїття не настільки широко, як у кольорових дисплеїв, в результаті для картплотерів (див. там само) подібне зображення підходить погано — при неможливості відображення різних кольорів втрачається частина важливої інформації на картах.

Кольоровий. Екрани, здатні працювати з декількома квітами. Різноманітність кольорів може бути досить невеликим, проте зображення все одно виходить більш інформативним, ніж чорно-біле: різні кольори можуть позначати різну глибину на карті, перепади температур води і т. ін. Завдяки цьому дана різновид дисплеїв зустрічається у всіх типах навігаційних приладів (див. вище). Її головним недоліком можна назвати більш високу вартість, ніж у монохромних екранів.

— Підсвічування. Наявність у екрану власної системи підсвічування. Ця особливість робить дисплей незалежним від зовнішнього освітлення і дозволяє бачити інформацію на ньому навіть у повній темряві. Водночас підсвічування підвищує енергоспоживання, що важливо при тривалій роботі від автономного джерела (наприклад, акумулятора човни). Тому вона може робитися отключаемой.

Наявність власного модуля супутникової навігації GPS пристрій з функцією картплоттера (див. «Тип»). Даний модуль відповідає за визначення поточних географічних координат пристрою і є, таким чином, ключовим елементом, необхідним для ефективної роботи з картами. Водночас існують картплотери, не мають цієї функції — вони розраховані на підключення зовнішнього GPS-приймача.

Наявність в конструкції приладу слота для роботи зі змінними картами пам'яті. У деяких моделях таких слотів може бути більше одного

Карти пам'яті досить популярні в сучасній портативній електроніці завдяки легкості, компактності і відносно невисокій вартості. У картплоттерах подібні носії можуть використовуватися як для розширення власної вбудованої пам'яті пристрою, так і для обміну даними з іншою технікою — наприклад, переписування треків на ноутбук або завантаження з нього ж оновлених навігаційних карт (див. нижче). Варто, щоправда, враховувати, що існує безліч різновидів карт пам'яті, здебільшого несумісних між собою. З іншого боку, в картплоттерах зазвичай застосовуються носії загальнопоширений стандарту — найчастіше SD або microSD.

Наявність базової карти в комплекті поставки приладу.

Базова карта являє собою встановлену карту, прописану в пам'ять пристрою. Таким чином, картплоттер в подібній комплектації можна (теоретично) використовувати «з коробки», не встановлюючи додаткового ПО. На практиці базові карти хоча і можуть відрізнятися залежно від моделі, виробника та регіону, проте ж, найчастіше, мають невеликий масштаб, відображають лише найбільш загальну інформацію (часто застарілу) і непридатні для професійного застосування. Тому ця функція, зазвичай, не скасовує необхідності установки додаткових детальних карт (див. нижче).

Можливість завантаження в картплоттер нових навігаційних карт.

Дана можливість є надзвичайно важливою у світлі двох моментів. По-перше, базова карта (див. вище) рідко забезпечує необхідний для ефективного використання рівень деталізації — доводиться завантажувати більш деталізовані карти окремих районів. По-друге, навіть вже завантажені карти дуже бажано періодично оновлювати, оскільки гідрографічна інформація (глибини, течії, мілини, розташування фарватеру тощо) постійно змінюється.

Максимальна кількість окремих шляхових точок, які можна занести в пам'ять картплоттера.

Шляхові точки можуть використовуватись як база для прокладки маршрутів, як довідкові позначки на карті, таку точку можна задати як безпосередній пункт призначення тощо; конкретні варіанти використання залежать від моделі приладу. Але в будь-якому разі чим більше шляхових точок можна одночасно занести в пам'ять картплоттера — тим зручніше з ними працювати і тим рідше доведеться чистити цю пам'ять для внесення нових позначок.

Максимальна кількість маршрутів, який може одночасно зберігатися в пам'яті картплоттера.

Якщо доводиться регулярно здійснювати подорожі по фіксованим маршрутами, ці маршрути набагато зручніше записати в пам'ять один раз і потім обирати потрібний варіант, ніж в кожному випадку заново програмувати навігатор. Сучасні пристрої можуть зберігати декілька десятків, а то і сотень маршрутів; чим більше це число, тим рідше доведеться звільняти пам'ять під нові маршрути.