Порівняння Mecool KM9 Pro Deluxe vs Mecool KM3

— Власна система. Операційна система пристрою представлена фірмовою програмною оболонкою виробника. Як правило, подібні ОС мають привабливе і зрозуміле меню. Фірмова операційна система розробляється безпосередньо виробником під апаратні ресурси конкретно взятої моделі або цілої лінійки, але має суттєві обмеження.

— Android (AOSP). Операційна система цього типу є модифікацією популярної ОС Android, яка головним чином примітна відкритим кодом. Це універсальна операційна система, яка надає користувачеві набагато більше свободи дій для створення змін і налаштувань всередині самої системи. Разом з тим, встановлення і стабільність роботи тих чи інших додатків на цій платформі не гарантуються, а загальне управління системою не було спеціально «заточене» під великі екрани, що може викликати деякі незручності. Насамперед такі рішення викличуть інтерес у користувачів, які розбираються в особливостях ОС Android, люблять все кастомізувати під себе і контролювати, і мають на це час.

— Android TV. Пристрої цього типу можуть похвалитися повноцінною програмної прошивкою Android TV, спеціально адаптованою для роботи на великих екранах. Згідно з назвою, вона являє собою різновид ОС Android, спеціально «заточений» під подібне обладнання. Крім загальних особливостей всіх «Андроїдів» (таких, як можливість встановлення додаткових додатків, включаючи навіть ігри)..., вона має ряд спеціальних можливостей: оптимізований інтерфейс, інтеграція зі смартфонами (включаючи можливість їх використання в якості пульта ДУ), голосовий пошук та ін. Завдяки цьому телевізори з цією особливістю значно перевершують по функціоналу моделі з «звичайним» Smart TV. Зрозуміло, для роботи багатофункціональної ОС передбачаються виділений процесор, графічна підсистема і пам'ять, а наявність подібних апаратних ресурсів позначається на загальній вартості.

— Google TV. Ребрендинг платформи Android TV для телевізорів і смартприставок, а точніше – нова оболонка поверх операційної системи під знаком «зеленого дроїда», яка впроваджується з 2021 року. З нововведень в ній реалізований перероблений дизайн інтерфейсу користувача, застосована вдосконалена база знань, яка більш ефективно розподіляє контент за жанрами і збирає пошукові відомості з усього переліку встановлених додатків і підписок. Голосовий помічник надалі краще розуміє запити глядацької аудиторії і видає розгорнутий перелік знайденого. Окремою вкладкою в інтерфейсі винесені прямі трансляції актуальних подій, будь то спортивні заходи або запуск ракети на Марс. З іншого в системі доопрацюванням піддалися аспекти, які передбачають використання ТВ як командного пункту управління єдиною екосистемою «розумного» дому.

Бездротова технологія, що дає змогу напряму транслювати відео-і аудіосигнал з одного пристрою на інший безпосередньо по Wi-Fi з'єднанню. При цьому, на відміну від AirPlay, для передачі не потрібна наявність роутера і побудова локальної мережі — досить, щоб приймач і передавач були сумісні з Miracast. Один з найбільш популярних способів застосування даної технології – виведення «картинки» з екрану смартфона/планшета на телевізор, і навпаки. Медіацентр або ТВ-ресивер з Miracast стане в нагоді в тому разі, якщо сам телевізор не підтримує цю функцію.

HDMI є найбільш поширеним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом і багатоканальним звуком. Відео- і аудіосигнал при такому підключенні передаються по одному кабелю, а пропускної здатності в останніх версіях (HDMI 2.0 і HDMI 2.1) вистачає для роботи з роздільною здатністю UltraHD і навіть вище. Практично будь-який сучасний екран (телевізор, монітор тощо) з підтримкою HD має як мінімум один вхід HDMI, тому і більшість медіаплеєрів і ТВ-ресиверів мають виходи цього типу. Однак зустрічаються і моделі без HDMI – це переважно застарілі або найбільш недорогі рішення, що використовують тільки аналогові відеоінтерфейси. Також бувають моделі на кілька HDMI і в більшості варіантів один з таких портів призначений для вхідного сигналу, при цьому порти HDMI розрізняються за версіями.

— v 1.4. Версія, представлена ще в 2009 році, проте не втрачає популярності і донині. Підтримує відео 4K (4096х2160) з частотою кадрів 24 к/с і Full HD — з частотою 120 к/с; останнє, крім іншого, дає змогу передавати по такому інтерфейсу ще й 3D-відео. Крім оригінальної v 1.4, існують також поліпшені версії v 1.4a і v 1.4b, де можливості по роботі з 3D були ще більше розширені.

— v 2.0. Версія, випущена в 2013 році. Крім іншого, представила можливість роботи з 4K-відео на швидкості до 60 к/с, сумісність з надшироким форматом 21:9, а також підтримку до 32 каналів і 4 потокі...в аудіо одночасно. Підтримка HDR в даній версії першопочатково не передбачалася, проте вона була введена в оновленні v 2.0a і ще більше розширена в v 2.0b; медіаплеєри з даної категорії можуть підтримувати як оригінальну версію 2.0, так і одну з поліпшених.

— v 2.1. Версія зразка 2017 року, також відома як HDMI Ultra High Speed. Дійсно забезпечує досить солідну пропускну здатність, що дає змогу працювати навіть з 10K-відео на швидкості в 120 к/с; крім того, ряд поліпшень торкнувся підтримки HDR. Відзначимо, що повноцінне використання HDMI v 2.1 можливе тільки зі спеціальним кабелем, проте функції більш ранніх версій залишаються доступними і при використанні звичайних дротів.

Тактова частота процесора, встановленого в медіацентрі.

З технічної сторони чим вище цей показник — тим швидший процесор, і тим більша, відповідно, загальну швидкодію системи. Водночас продуктивність чипу залежить, крім власне частоти, від цілого ряду факторів — архітектури, кількості ядер, спеціальних особливостей конструкції і т. ін.; а на фактичну швидкість роботи всієї системи впливають показники інших компонентів, крім процесора. Крім того, виробники зазвичай підбирають процесори з таким розрахунком, щоб їх обчислювальної потужності гарантовано вистачило на всі функції, заявлені для медіацентру. Тому в даному випадку частота процесора є скоріше довідковим параметром (і почасти рекламним показником, що демонструє прогресивні характеристики пристрою), ніж практично значущим при виборі.

Об'єм власного накопичувача, встановленого в медіаплеєрі.

Під власним накопичувачем в даному разі мається на увазі постійна пам'ять, доступна для користувача — тобто сховище, яке можна на свій розсуд заповнювати фільмами, музикою, додатками тощо. Чим більше об'єм такого сховища — тим зручніше вона для користувача; з іншого боку, цей параметр помітно впливає на вартість усього пристрою. Крім того, варто враховувати, що для фільмів і іншого мультимедійного контенту цілком підходять і зовнішні носії — флешки, переносні HDD, накопичувачі з встановленням в слот (див. нижче), оптичні диски тощо. Так що спеціально шукати модель з великим накопичувачем має сенс переважно у двох випадках. Перший — це якщо ви хочете тримати велику колекцію контенту прямо в медіаплеєрі, щоб не морочитися зайвий раз з підключенням флешок, завантаженням дисків тощо. Другий — якщо ви купуєте модель під Android і плануєте встановити на неї велику кількість додаткового ПЗ (додатки найкраще ставити у внутрішню пам'ять, а нерідко це єдиний можливий варіант).

Що стосується конкретних об'ємів, то ємність до 4 ГБ включно в наш час вважається вельми скромною; такого накопичувача не вистачить навіть на фільм в HD 720p, його призначенням є переважно зберігання невеликого набору додатків. 8 ГБ і 16 ГБ — теж відносно небагато, але це вже дає змогу пр...ацювати з досить великим набором і зберігати окремі фільми в роздільних здатностях HD. А якщо ви першопочатково маєте намір зберігати на пристрої велику кількість контенту — однозначно варто звернути увагу на моделі з ємністю до 32 ГБ або більше.

Набір відеокодеків, підтримуваний пристроєм.

Кодеком — від словосполучення «Кодер-ДЕКодер» — в даному разі називають формат, який використовується для кодування цифрового відео при зберіганні/передачі та розкодування при відтворенні (без кодування відео займали б невиправдано багато місця). Не варто плутати цей параметр з форматом відеофайлів: різні файли одного і того ж формату можуть бути закодовані різними кодеками, і якщо відповідний кодек плеєром не підтримується — відтворення відео буде неможливим, навіть якщо сам формат файлу відповідає можливостям пристрою. А в моделях з підтримкою онлайн-TV (див. «Функції і можливості») цей нюанс визначає ще й сумісність з конкретною трансляцією: загальний формат трансляції вказується саме за кодеком, що використовується для цього.

Загалом сучасні пристрої зазвичай мають досить широкі пакети кодеків (один з найпрогресивніших — H.265, також популярний кодек AV1), і з відтворенням відео зазвичай не виникає проблем; у крайньому ж разі можна скористатися спеціальними програмами для перекодування файлів. Що стосується конкретних кодеків, то дані по ним можна знайти в спеціальних джерелах, однак при штатному використанні медіаплеєрів такі подробиці не потрібні.

Наявність пульта ДУ в комплекті з медиацентром або ТВ-тюнером. Крім класичного пульта дистанційного управління з базовими органами управління зустрічаються маніпулятори з додатковими фішками.

— QWERTY-клавиатура. Такі пульти, крім стандартного набору клавіш для управління плеєром (див. вище), мають літерну клавіатуру на кшталт комп'ютерної. Це актуально насамперед для медіацентрів із підтримкою соціальних мереж та фотосервісів — клавіатура з літерами потрібна як мінімум для введення логіну/паролю.

— Сенсорний. Різновид пультів, що використовує сенсори замість класичних кнопок. Коштує таке оснащення дещо дорожче, з іншого боку, сенсори надають пульту стильного зовнішнього вигляду, та й в деяких ситуаціях виявляються зручніше кнопок.

— З голосовим управлінням. Пульт, оснащений вбудованим мікрофоном і здатний розпізнавати певний набір голосових команд. Такий формат управління нерідко виявляється зручніше, ніж використання кнопок/сенсорів. При цьому набір підтримуваних команд може бути різним — іноді він досить обмежений у порівнянні з традиційними пультами, іноді навпаки (наприклад, може передбачатися можливість набору тексту за допомогою голосового введення); ці нюанси варто уточнювати окремо. Також не завадить з'ясувати список підтримуваних мов; зазначимо, що англійська у цьому списку є майже гарантовано, а от російська — далеко не завжди.

– Програмований. Універсальний пульт ДК, що налаштовує...ться під роботу спільно з медіаплеєрами, ТВ-тюнерами та іншими представниками гвардії домашньої електроніки. За замовчуванням у такі пульти завантажено базу кодів сигналів для різних типів техніки. Для активації конкретного пристрою зазвичай використовується певна комбінація натискання кнопок. Нерідко програмовані пульти мають у своєму розпорядженні клавіші, що навчаються, вбудований гіроскоп, функцію аеромишки та інші подібні опції. Програмовані кнопки в цих моделях часто призначаються для управління телевізором, що позбавляє необхідності використовувати кілька пультів ДУ. У сервісному посібнику до них міститься докладна інструкція з програмування від виробника.

– Програмований з голосовим управлінням. Прогресивний різновид програмованих пультів ДУ (див. відповідний пункт) з вбудованим мікрофоном для подачі голосових команд. Управління голосом повноцінно підтримується на приставках під управлінням Android, спільно зі звичайними медіаплеєрами та ТВ-тюнерами можна здійснювати голосові запити, промовляючи фразу у пульт. Конкретна реалізація голосового управління відрізняється залежно від моделі пульта ДУ та приймаючого пристрою.

— Відсутній. Відсутність пульта управління характерна для мережевих медіаплеєрів, що управляються з інших пристроїв — зазвичай з комп'ютера або з мобільного гаджета через спеціальний додаток.