Калібр
Калібр можна охарактеризувати як тип годинникового механізму, який використовується в годинниках. Конструювати унікальний механізм під кожну модель годинників дорого і непрактично, тому у більшості виробників один і той самий механізм часто застосовується в різних моделях годинників, які іноді відчутно розрізняються за дизайном. Термін «калібр» пов'язаний з тим, що першопочатково тип механізму позначали числом (у дюймових лініях), що відповідає його найбільшому розміру; однак на сьогоднішній день широко використовуються унікальні назви або цифрово-буквені індекси, не пов'язані безпосередньо з розмірами.
Знаючи назву калібру, на якому побудований годинник, що Вас цікавить, можна при бажанні знайти більш детальну інформацію про механізм і визначити, наскільки його характеристики відповідають Вашим вимогам.
Секундна стрілка
Наявність в годиннику окремої
секундної стрілки. Зазначимо, що розташування й особливості роботи такої стрілки може бути різними. Так, в одних годинниках вона встановлюється на одній осі з іншими стрілками, в інших передбачається
окремий невеликий циферблат для відліку секунд. А в деяких моделях секундна стрілка є частиною хронографа (див. «Функції/можливості») і рухається тільки тоді, коли хронограф увімкнений.
Точність хода
Точність хода зазвичай визначається за найбільшою похибкою – відхиленням від еталонного часу, що може виникнути за місяць при постійній роботі годинника в штатному режимі. Відповідно, чим менше числа в даному пункті — тим точніше годинник. Крім того, точність ходу є своєрідним індикатором стану: якщо похибка стала перевищувати заявлені в характеристиках значення, це може говорити про збої в роботі механізму.
Якщо показники точності однакові і за випередженням і за відставанням, в характеристиках вказується одне число — наприклад, 30 с/міс (тобто +/-30 с/міс); однак багато механізмів мають неоднакові відхилення, наприклад -15/+25 с/міс. Відзначимо також, що даний параметр актуальний виключно для кварцових годинників (див. «Тип механізму»): в механічних моделях точність ходу помітно нижче, вона вимірюється секундами не за місяць, а за добу.
Колір циферблата
Колір фону циферблата годинника. Вказується для моделей зі стрілочними або комбінованими циферблатами (див. «Тип циферблата»); в суто електронних моделях, зазвичай, використовується або сіра підкладка (для звичайних ЖК-дисплеїв), або темна основа (для світлодіодних).
Найбільшою популярністю у сучасних годинах користуються циферблати
чорного,
білого,
сріблястого і
синього кольорів. Однак, крім цього, у продажу можна зустріти і інші відтінки — зокрема,
бежевий,
жовтий,
зелений,
золотистий,
коричневий,
червоний,
помаранчевий,
рожевий,
сірий і
фіолетовий. Особливий випадок являють собою годинник зі склом-хамелеонами (див. нижче).
Деякі моделі випускаються в кількох варіантах забарвлення, в таких випадках ці варіанти перераховуються через кому — наприклад, «білий, червоний, сріблястий». Якщо циферблат розфарбований одночасно в 2 або 3 кольори, вони вказуються як поєднання, наприклад, "білий з червоним" або "білий з жовтим і червоним". А до різнобарвним
...належать моделі, в яких для циферблата використовується більше 3 кольорів.Переміщення стрілок
Функція, що зустрічається в моделях зі змішаними циферблатами (див. відповідний пункт) або додатковими шкалами. Одним з недоліків таких моделей є те, що в певному положенні стрілки можуть закривати екрани або шкали, ускладнюючи читання інформації на них. Для таких випадків і передбачається функція
переміщення стрілок: за командою користувача стрілки переміщуються в положення, при якому вони не закривають додаткові елементи циферблата. Так само, за командою, стрілки можна повернути на місце»; крім того, в деяких моделях повернення відбувається автоматично після певного часу.
Підсвічування
Спосіб підсвічування циферблата годин.
—
Люмінесцентне покриття. Варіант, який застосовується в стрілочних циферблатах: на стрілки, а іноді і на шкалу наноситься «фосфорне покриття, що світиться в темряві. Такий спосіб підсвічування обходиться недорого і може застосовуватися навіть у бюджетних моделях; крім того, він не потребує батарейок і підходить навіть для механічних годинників. З іншого боку, покриття часто виявляється не настільки ефективно, як цього хотілося б. Річ у тім, що воно повинне «заряджатися» від сонця або іншого яскравого джерела світла, а вистачає цього «заряду» в середньому годин на 5 – 6, причому вже в перші пару годин яскравість світіння помітно падає.
— Електронна.
Підсвічування на основі світлодіодів або інших мініатюрних джерел світла. Зазвичай, не працює постійно, а включається і вимикається натисканням спеціальної кнопки; винятком є світлодіодні циферблати (див. «Тип циферблата»). Головною перевагою електронної підсвічування є ефективність: її гарантовано вистачає для перегляду зображення на циферблаті. Крім того, такі системи не залежать від зовнішнього освітлення, на відміну від описаних вище люмінесцентних покриттів. З іншого боку, для роботи освітлення потрібна батарейка; тому даний тип підсвічування зустрічається виключно в кварцових годинниках (див. «Тип механізму»).
— Люмінесцентне покриття/електронна. Системи, що поєднують обидва опи
...саних вище виду підсвічування. Даний варіант зустрічається переважно серед моделей з комбінованими циферблатами: на стрілки наноситься світиться покриття, а електронна підсвічування призначена переважно для дисплеїв і додаткових шкал (а також як запасний варіант для стрілок). Комбінована підсвічування дуже зручна, однак і коштують такі годинники трохи дорожче.
— Тритієва підсвічування. Варіант підсвічування, що зустрічається в стрілочних циферблатах преміумкласу. За підсвітку в таких моделях відповідають мініатюрні колби, заповнені тритієм — радіоактивного різновидом водню; зсередини поверхню таких колб покрита люмінофором, який і світиться під впливом випромінювання тритію. Окремо зазначимо, що це випромінювання не представляє небезпеки для людини: воно не виходить за межі колби, і навіть всередині його інтенсивність вкрай низька. Тритієва підсвічування обходиться недешево, проте вона надзвичайно зручна з практичної точки зору: «ліхтарики» працюють постійно, без батарейок і незалежно від зовнішнього освітлення, а світять відчутно яскравіше звичайного люмінесцентного покриття. Правда, через розпаду тритію вони поступово втрачають яскравість, проте це відбувається дуже повільно: для зниження наполовину потрібно 12 років, а для того, щоб підсвічування стала марною — не менше 20.Форма корпуса
Форма корпуса годинника; найчастіше таку ж форму має і циферблат, проте зустрічаються і винятки (наприклад, прямокутний дисплей у круглому корпусі).
Цей параметр практично не впливає на функціонал, так що вибір в даному випадку пов'язаний виключно з тим, наскільки для Вас зручний і приємний на вигляд той чи інший варіант. Також дані про форму можуть стати в нагоді, якщо годинник вибираються як модний аксесуар, який грає чітко визначену роль у створюваному образі. Що стосується конкретних варіантів, то найбільше поширення в наш час набули
круглі корпуси — вони прості у виробництві, акуратно виглядають і підходять для годинника практично будь-якого стилю. Також досить популярні годинники
прямокутної форми, вони теж можуть відноситись до різних стилів; проте такі корпуси більш громіздкі, ніж круглі, а тому використовуються рідше.
Квадратна форма фактично є різновидом прямокутної.
Овальна вважається підходящою насамперед для жіночих годинників, хоча випускаються і поодинокі чоловічі моделі з такими корпусами. Зустрічаються й інші види корпусів —
багатокутні,
бочкоподібні, а також вироби у нестандартному
дизайнерському виконанні.
Матеріал корпуса
— Латунь. Недорогий матеріал, який застосовується переважно в годинниках відповідної цінової категорії. За складом представляю собою сплав на основі міді й цинку. Латунні корпуси мають приємний золотистий колір, однак стійкість до корозії у них зазвичай дуже невисока. Через це такі годинники дуже швидко темніють, а окисли можуть забруднити шкіру власника й навіть призвести до подразнень. Для виправлення ситуації можуть застосовуватися різні захисні покриття, кришки з нержавіючої сталі тощо; однак навіть ці заходи не здатні повністю усунути цей недолік.
—
Нержавіюча сталь. Недорогий і водночас дуже практичний матеріал, що зустрічається в годинниках усіх цінових категорій. «Нержавійка» непогано виглядає, відмінно протистоїть корозії і подряпинам, довго зберігає товарний вигляд і не викликає алергії. Щоправда, вона має досить велику вагу, але для багатьох користувачів масивність годинника є перевагою, а не недоліком.
—
Титан. Матеріал преміумкласу, який застосовується в годинниках відповідного цінового рівня. Титанові сплави поєднують легкість і високу міцність, крім того, менш теплопровідні, ніж сталь, завдяки чому не «охолоджують» руку. Вони практично не схильні до корозії, не вимагають захисних покриттів і є гіпоалергенними. З іншого боку, такі корпуси досить чутливі до подряпин.
—
Пластик. Загальними особливостями всіх видів пласт
...ику є простота в обробленні, порівняно невисока вартість, невелика вага, гіпоалергенність, вологостійкість і низька теплопровідність. З низки причин цей матеріал вважається оптимальним насамперед для спортивних годинників, у тому числі «дайверських» (із захистом від вологи). При цьому варто зазначити, що в сучасних годинниках використовується безліч сортів пластику — зокрема високоміцні різновиди, які за надійністю не поступаються сталі. Тому цей матеріал зустрічається у всіх цінових категоріях, від бюджетних до топових; якість корпусу зазвичай безпосередньо пов'язана з вартістю годинника.
— Алюміній. «Годинниковий метал», що вважається трохи досконалішим за нержавіючу сталь. Алюмінієвий сплав також міцний, стійкий до корозії і подряпин, до того ж має солідний зовнішній вигляд. При цьому він, з одного боку, помітно легший, з іншого — дорожчий.
— Мідь. Сама по собі мідь має приємний червонувато-коричневий відтінок, однак погано переносить тривалий контакт зі шкірою — поверхня починає окислюватися, що призводить не тільки до забруднення шкіри, але й до подразнень. Тому цей матеріал зазвичай використовується у поєднанні із захисними покриттями. Переваг над тією ж «нержавійкою» він, фактично, не має, а тому застосовується досить рідко — причому не стільки з практичних або навіть естетичних міркувань, скільки заради того, щоб виділити годинник серед інших моделей.
— Карбон. Композитний матеріал, фактично — високоякісний пластик: нитки вуглецевого волокна, залиті полімерним наповнювачем. Карбон примітний поєднанням невеликої ваги з дуже високою міцністю, загалом за надійністю він перевершує навіть сталь; при цьому він має багато переваг пластику, зокрема вологостійкість і низьку теплопровідність. Недоліком таких корпусів, крім високої вартості, є чутливість до точкових ударів.
— Кераміка. Керамікою називають різні матеріали, що отримуються шляхом спікання і випалювання на високих температурах. Для годинникових корпусів зазвичай застосовуються високоякісні різновиди кераміки, що відрізняються солідним зовнішнім виглядом і дуже високою стійкістю до подряпин, та й коштують відповідно. Водночас вони досить чутливі до ударів, тому керамічний корпус часто поєднується із задньою кришкою з нержавіючої сталі чи іншого металу.
— Золото. Корпус, який виготовлений з ювелірного золота або має позолочене покриття. Зазначимо, що колір такого корпусу може бути різним: крім класичного жовтого, зустрічається також біле й червоне золото. У будь-якому разі такі годинники коштують зовсім недешево, причому й виглядають відповідно; вони розраховані здебільшого на тих, кому потрібний не стільки прилад для визначення часу, скільки багатий іміджевий аксесуар.
— Срібло. Хоча корпуси з ювелірного срібла обходяться значно дешевше за золоті, цей матеріал все одно належить до статусних, і застосовується не стільки з практичних міркувань, скільки як символ високої вартості годинника й багатства його власника. Утім, з низки причин у годинниках срібло особливої популярності не отримало.
— Вольфрам. Вольфрамові сплави коштують недешево, проте вони дуже міцні й надійні, а також стильно виглядають. Ще однією особливістю цього матеріалу є дуже висока температура плавлення; з практичної сторони цей момент не є значущим, але він важливий як іміджева деталь, що підкреслює високу надійність вольфраму. Водночас з низки причин у годинниках такі сплави особливого поширення не отримали.
— Бронза. Досить рідкісний і специфічний варіант, який застосовується аналогічно до міді — для того, щоб надати годиннику стильного зовнішнього вигляду. Основою бронзи, власне, і є мідь, також у цей сплав найчастіше додають олово, однак можуть застосовуватися й інші компоненти. Відповідно, і колір такого матеріалу може бути різним — жовтуватим, червонуватим, бурим.Діаметр / ширина
Номінальний розмір корпуса годинника в діаметрі (для круглих корпусів) або в ширину (для інших варіантів — див. «Форма корпуса»). У найбільш мініатюрних сучасних моделях цей розмір становить
21 – 25 мм і навіть
менше, серед найбільш великих зустрічаються корпусу на
46 – 50 мм і навіть
більші.
Більш великі годинники зручніше в тому плані, що на них краще видно показання циферблата, а в конструкції простіше передбачити різні додаткові функції. З іншого боку, невеликі годинник виглядають акуратніше і створюють менше дискомфорту безпосередньо при носінні. Крім того, жіночі моделі (див. «Стать») традиційно робляться більш мініатюрними, ніж чоловічі. Так що вибір за даним показником залежить переважно від передбачуваної специфіки застосування: наприклад, для активного відпочинку і туризму найкраще підходять великі корпуси, розміром близько
41 – 45 мм, для побутового носіння (незалежно від статі) — близько
31 – 35 мм, а в якості аксесуару до вечірньої сукні швидше будуть доречні невеликі годинник на
30 мм і менше.
Також зазначимо, що з цим показником пов'язаний розмір сумісного ремінця/браслета — докладніше див. «Ширина ремінця».