Порівняння JBL Cinema SB170 vs Hisense HS212F

Підтримка проєктором функції віртуального об'ємного звучання.

Сенс цієї функції полягає в тому, що за рахунок особливих налаштувань звуку та відображення звукових променів від стін приміщення слухач чує більше каналів, ніж реально є в проекторі (див. «Формат звуку»). Наприклад, система 3.1 з віртуальним об'ємним звучанням може видавати звук, схожий на об'ємний 5.1. Це дає змогу досягти ефекту «занурення» у звук, не збільшуючи кількість каналів та вартість проєктора. З іншого боку, достовірність такого звучання зазвичай помітно гірша, ніж у реального об'ємного звуку, а загальна якість сильно залежить від особливостей конкретного приміщення.

Зазначимо, що функція віртуального об'ємного звуку вказується для систем формату 2.0, 2.1, 3.0, 3.1. У просунутих багатоканальних системах апріорі є додаткові канали для відтворення об'ємного звуку.

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається переважно потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

Номінальна потужність динаміків, встановлених безпосередньо в саундбаре, без урахування сабвуфера (в моделях з вбудованим сабом, відповідно, враховується тільки потужність основних динаміків).

Цей показник безпосередньо визначає загальну гучність звучання звукового проєктора, саме на нього, а не на загальну номінальну потужність (див. вище) варто орієнтуватися при оцінці гучності. Вибирати ж за цим параметром варто з урахуванням специфіки приміщення, в якому планується встановити проєктор: чим обширнее приміщення і чим більше відстань до глядача — тим вище повинна бути потужність, інакше саундбар не зможе ефективно подзвучить сцену. Детальні рекомендації з оптимальної потужності для різних варіантів обстановки можна знайти в спеціальних джерелах.

Значення чутливості визначає гучність проєктора при підведенні до нього сигналу певної потужності. При однакових потужності вхідного сигналу і імпедансі більш чутлива система забезпечує більшу гучність.

Даний параметр має значення передусім під час роботи проєктора з зовнішнім підсилювачем. При цьому моделі з показниками до 88 дБ вважаються малочутливими, 88 – 92 дБ — середніми, понад 92 дБ — високої чутливості.

Номінальна потужність сабвуфера, передбаченого у конструкції чи комплекті постачання звукового проєктора.

Чим вище потужність – тим голосніше може звучати «саб», тим більше насичені баси він здатний забезпечувати. З іншого боку, зростання потужності неминуче обіцяє збільшенням габаритів та вартості динаміка. Тому занадто потужний сабвуфер настільки ж небажаний, як і занадто слабкий. Детальні рекомендації щодо підбору потужності під розміри та акустичні особливості конкретного приміщення можна знайти у спеціальних джерелах.

Зазначимо, що зовнішній сабвуфер у саундбарах повинен бути потужнішим за саундбар приблизно в два рази, щоб перешкоджати просіданням звуку на максимальній гучності. Наприклад, якщо загальна вихідна потужність акустичної системи становить 300 Вт, то 100 з них має припадати лише на звукову панель, а 200 безпосередньо на сабвуфер.

Діаметр динаміка у сабвуфері, що використовується звуковим проєктором.

Вважається, що чим більший динамік — тим голосніше «саб» і тим глибше і насиченіше звучання він може забезпечити. Моделі розміром до 200 мм належать до початкового рівня; саме такий розмір зазвичай мають вбудовані сабвуфери (див. вище). А ось в окремостоячих басових колонках можуть застосовуватися більші динаміки, аж до 254 мм (10").

— USB-A. У цьому разі мається на увазі роз'єм USB, що дозволяє підключати до проєктора зовнішні накопичувачі (флешки, жорсткі диски) і відтворювати з них контент безпосередньо. При цьому моделі з відеовиходами (див. нижче) часто можуть працювати в ролі медіацентру, виводячи відео на телевізор або інший зовнішній екран.

— mini-Jack (3.5 мм). Сам по собі роз'єм 3.5 мм може використовуватися в різних видах інтерфейсів; у даному ж випадку мається на увазі лінійний аудіовхід з гніздом під mini-Jack. Такий вхід переважно використовується для підключення до звукового проєктора портативної аудіотехніки (плеєрів, смартфонів).

— RCA. Технічно RCA (в просторіччі «тюльпан») — це тип роз'єму, який може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак терміном «вхід RCA» прийнято позначати тільки лінійні входи для підключення аналогового сигналу у форматі стерео. Зазначимо, що такий вхід складається з двох гнізд під кабель RCA, оскільки по одному кабелю може передаватися тільки один канал звуку.

— Оптичний. Роз'єм для підключення цифрового аудіосигналу через оптоволоконний кабель TOSLINK. Даний інтерфейс дозволяє передавати багатоканальний звук і практично несприйнятливий до електричних перешкод; його недоліком є крихкість кабелю.

— Коаксіальний S/P-DIF. Роз'єм для підключ...ення цифрового аудіосигналу через електричний кабель з роз'ємом RCA (не плутати з лінійним RCA, описаним вище). Схожий з описаним вище оптичним входом, зокрема, можливістю передачі багатоканального звуку через один роз'єм. Водночас коаксіальний кабель, з одного боку, не так делікатний, а з іншого — чутливий до електричних перешкод (тому для такого підключення бажано використовувати спеціальний екранований дріт).

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. А оскільки звукові проєктори зображення не відтворюють, композитний вхід застосовується для передачі відеосигналу через проєктор на інший пристрій, таке як телевізор. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою. Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вхід, призначений для прийому аналогового відеосигналу для подальшої передачі на інший пристрій — телевізор, відеопроєктор і т. ін. Дане з'єднання зазвичай використовують три роз'єму RCA, по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вхід управління ІК. Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДК навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Зазначимо, що роль приймача може грати не тільки спеціалізований пристрій, але і інший компонент системи — наприклад, підсилювач з виходом управління ІК.

Кількість HDMI входів в конструкції звукового проєктора.

HDMI є найбільш популярним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом, він дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності одночасно з багатоканальним звуком. Наявність декількох входів дозволяє тримати кілька джерел сигналу одночасно підключеними до проєктора і вибирати джерело з пульта, не борсатися з перепідключенням дротів.

Кількість HDMI-виходів в конструкції звукового проєктора.

HDMI є найбільш популярним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом, він дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності одночасно з багатоканальним звуком. За наявності декількох виходів до проєктора можна підключити декілька приймачів сигналу і перемикатися між ними з пульта, не чіпаючи дроти.