Порівняння Ugreen CM400 vs AgeStar 3UBNF5C

Загальне призначення кишені.

Зазначимо, що для різних типів подібних аксесуарів (див. вище) використовується різний розподіл за призначенням. Так, зовнішні кишені ділять на портативні і стаціонарні, а внутрішні — на моделі для ноутбуків, шасі для ПК і рішення для серверів. Для док-станцій та чохлів даний параметр взагалі не уточнюється: перші першопочатково припускають стаціонарне застосування, другі, знову ж таки, за визначенням є портативними.

Ось детальніший опис варіантів, актуальних для зовнішніх кишень:

— Портативні. Моделі, створені в розрахунку на часте переміщення з місця на місце і навіть на застосування на ходу (наприклад, підключення до ноутбука в дорозі). До цієї категорії належить більшість сучасних зовнішніх кишень — адже першопочатково зовнішні накопичувачі (альтернативою яким є подібні кишені) також робляться переважно портативними. Конкретні особливості подібних аксесуарів можуть бути різними, однак усі вони досить компактні і розраховані тільки на один внутрішній накопичувач, а енергію отримують від того ж порти USB, до якого підключаються (див. «Живлення»).

— Стаціонарні. Зовнішні кишені, розраховані на постійне перебування на одному місці і не передбачають частих переміщень і використання в дорозі. Такі моделі зустрічаються значно рід...ше портативних; більшість з них являє собою досить великі конструкції, розраховані на установку 2 і більше накопичувачів і нерідко представляють собою свого роду «NAS-сервера без мережевих функцій». Втім, зустрічаються і моделі на 1 слот — від портативних аналогів вони зазвичай відрізняються наявністю підставки, що дозволяє ставити кишеню вертикально (щоб він займав менше місця на столі), і живлення від БЖ.

Зі свого боку, внутрішні кишені різних призначень мають таку специфіку:

— Для ноутбуків. Дана різновид зазвичай призначаються для встановлення накопичувачів форм-фактора 2.5" або M. 2 у відсік для приводу оптичних дисків (CD/DVD) — через компактних розмірів ноутбуків це нерідко буває єдиний можливий спосіб встановлення додаткового накопичувача.

— Шасі. Кишені, призначені для звичайних настільних ПК. Зазначимо, що терміном «шасі» традиційно позначають лише одну особливу різновид таких кишень — так звані Mobile Rack, відомі в народі як «санчата». Основне призначення таких аксесуарів полягає в тому, щоб забезпечити можливість швидкої перестановки накопичувачів з одного корпусу в інший. Для цього в конструкції передбачається дві частини: основа, яка монтується в слот 5.25" на корпусі, і знімний картрідж, в який безпосередньо встановлюється накопичувач. Для запобігання крадіжки або несанкціонованого фізичного доступу «санчата» можуть оснащуватися замком, блокуючим зняття накопичувача. Подібні пристосування в наш час застосовуються досить рідко, переважно під час роботи з дисковими масивами, а також в деяких інших специфічних випадках — наприклад, щоб після закінчення робочого дня можна було забрати диск з матеріалами з собою або заховати його в сейф для забезпечення конфіденційності.
Інша різновид кишень для ПК — адаптери для встановлення накопичувачів у позаштатні посадкові місця. Класичний випадок — використання «ноутбучного» накопичувача 2.5" в гнізді 3.5" настільного корпусу, але в наш час зустрічається і більш специфічний варіант — використання SSD M. 2 накопичувача в якості плати розширення PCI-E (докладніше див. «Форм-фактор»).

— Для сервера. Серверних систем найчастіше доводиться мати справу з великими об'ємами інформації, для якої потрібна висока надійність і/або швидкість доступу. У світлі цього більшість кишень даного призначення розраховані на декілька накопичувачів (від двох до шести) — це дозволяє забезпечити потрібні обсяги і при необхідності організувати RAID-масив того чи іншого рівня. Водночас вбудована підтримка RAID (див. нижче) в подібних пристроях не зустрічається — її простіше і розумніше організувати засобами самого сервера. Також варто відзначити, що за способом установки дисків такі кишені зазвичай належать до «санчатах» (див. «Шасі» вище) — це дає додаткову зручність, даючи змогу, наприклад, швидко змінювати вийшов з ладу накопичувачі в RAID-масиві. У серверних кишенях можуть застосовуватися спеціалізовані інтерфейси підключення на зразок SAS, хоча більшою популярністю користується все ж традиційний SATA.

Спосіб підключення кишені з встановленим накопичувачем до комп'ютера, передбачений в конструкції.

Відзначимо, що даний параметр уточнюється тільки в тих випадках, коли інтерфейс підключення відрізняється від інтерфейсу накопичувача (див. вище). Така особливість характерна для всіх зовнішніх моделей і док-станцій (див. «Тип»): в наш час вони найчастіше використовують USB 3.2 gen1, рідше — USB 2.0 або USB з тієї або іншої версії (див. нижче). У внутрішніх рішеннях роз'єм накопичувача вкрай рідко відрізняється від роз'єму самого кишені, хоча зустрічаються і винятки.

Також варто сказати, що у зовнішніх моделях спосіб підключення зазвичай визначається типом комплектного кабелю; при цьому такий кабель часто робиться знімним, з можливістю заміни на «шнур» з іншим типом штекера.

Що ж стосується конкретних способів підключення, то ось їхні основні особливості:

— USB 2.0. USB використовується для підключення зовнішньої периферії, в тому числі кишень; це найпопулярніший сучасний інтерфейс подібного призначення. А версія 2.0 є самим старим стандартом USB з актуальних на сьогодні. Можливості такого підключення вельми скромні — зокрема, потужність живлення через роз'єм становить 2,5 Вт, а максимальна швидкість передачі даних не перевищує 480 Мбіт/c Це помітно повільніше, ніж навіть у SATA 2 (3 Гбіт/с), не кажучи вже про SATA 3 (6 Гбі...т/с); так що загалом цей стандарт вважається застарілим, а в кишенях з цим типом підключення загальна швидкість роботи обмежується якраз можливостями USB 2.0. Тим не менш, підтримка цього інтерфейсу обходиться недорого; для нескладних завдань, не пов'язаних з великими об'ємами інформації, його нерідко виявляється цілком достатньо; до того ж пристрою USB 2.0 повністю сумісні з USB-портами більш нових версій. Так що в наш час все ще можна зустріти кишені з даним типом підключення — це в основному найбільш прості і недорогі моделі.

— USB 3.2 gen1. Підключення в повнорозмірний роз'єм USB (USB-C), відповідне версії 3.2 gen1. Ця версія (раніше відома як USB 3.1 gen1 і USB 3.0) є безпосередньою спадкоємицею USB 2.0, вона забезпечує в 10 разів більшу швидкість передачі даних — до 4,8 Гбіт/с — а також більш високу потужність живлення. Згадана швидкість практично один в один відповідає можливостям популярного внутрішнього інтерфейсу SATA 3; тому і кишені з даним типом підключення в наш час надзвичайно поширені.

— USB-C 3.2 gen1. Підключення до роз'єму USB-C, відповідне версії 3.2 gen1. За можливостями цей спосіб ідентичний описаному вище звичайним USB 3.2 gen1, різниця полягає лише в тип роз'єму. USB-C — це відносно новий стандарт, застосовуваний як у стаціонарній, так і в портативній електроніці. Такий роз'єм помітно менше стандартного USB A (трохи крупніше microUSB), при цьому він має зручну двосторонню конструкцію. Втім, конкретно в комп'ютерах і навіть ноутбуках порти USB-C використовуються помітно рідше повнорозмірних USB, тому в кишенях даний варіант зустрічається порівняно рідко.

— USB C 3.2 gen2. Підключення до роз'єму USB-C, відповідне версії 3.2 gen2. Детальніше про USB-C загалом див. вище. А версія USB 3.2 gen2 (раніше відома як 3.1 gen2 або просто 3.1) є спадкоємицею 3.2 gen1, з ще більш прогресивними характеристиками: максимальна швидкість підключення в даному стандарті становить 10 Гбіт/с. З іншого боку, для SATA-накопичувачів подібна швидкість зайва, підтримка даної версії обходиться досить дорого, а порти підключення USB-C 3.2 gen2 зустрічаються поки порівняно рідко. Тому і в кишенях даний варіант розповсюдження не отримав: він передбачається лише в окремих моделях під M. 2 SSD з підключенням по PCI-E, де швидкість роботи внутрішнього інтерфейсу вимірюється вже десятками гігабіт в секунду.

— PCI-E. Підключення до стандартного слоту PCI-E на материнській платі. Іншими словами, подібні кишені підключаються до комп'ютера тим же способом, що і відеокарти, звукові карти та інші плати розширення. Така конструкція використовується в окремих внутрішніх моделях для накопичувачів форм-фактору M. 2 SSD; за допомогою такого кишені можна підключити подібний накопичувач до настільного ПК навіть у тому випадку, якщо власні М. 2-порти на материнці зайняті, недоступні, не підходять для підключення (наприклад, використовують інтерфейс SATA, тоді як накопичувач зроблений під PCI-E), або взагалі відсутні.
Зазначимо, що подібні кишені зазвичай без проблем сумісні з SSD модулями під M. 2 PCI-E, а ось сумісність з M. 2 SATA варто уточнювати окремо (хоча зустрічається і такий функціонал). Також варто сказати, що PCI-E слоти і пристрої під них можуть мати різне число ліній, і загальне правило тут таке: число ліній у слота на материнській платі має бути не меншим, ніж у підключається плати. Втім, в кишенях з таким підключенням зазвичай передбачається не більше 4 ліній, так що підключати їх можна до з роз'ємам PCI-E, починаючи з 4x.

— IDE. Застарілий інтерфейс для підключення внутрішніх накопичувачів. В сучасних кишенях зустрічається вкрай рідко — в окремих моделях, призначених для встановлення сучасних або HDD / SSD в застарілі комп'ютери без SATA та інших актуальних роз'ємів.

Кількість окремих слотів під накопичувачі, передбачене в конструкції кишені, простіше кажучи — кількість накопичувачів, на яке розрахована дана модель.

Крім моделей на один слот, в наш час можна зустріти і більш місткі рішення — на два накопичувача, а то і більше. Подібна «многозарядность» зустрічається в трьох різновидах пристроїв. Перша — це великоформатні кишені стаціонарного призначення (див. вище), що працюють у форматі окремих сховищ для великої кількості даних. Такі моделі можуть підтримувати масиви RAID (див. вище) та інші спеціальні функції. Другий тип пристроїв більш ніж на один слот — окремі док-станції (див. «Тип») зі схожим функціоналом. Третій тип — серверні моделі (див. «Призначення») з внутрішньою установкою; вони знову ж допускають організацію масивів, але вже засобами самого сервера.

Зазначимо, що зовнішні пристрої з одним слотом можуть мати живлення від USB-порту, але ось декілька накопичувачів в цьому разі неминуче вимагають окремого БЖ (див. «Живлення»).

Максимальний об'єм накопичувача, підтримуваний кишенею. У моделях на кілька дисків/SSD (див. «Слотів для накопичувачів») у цьому пункті вказується найбільший сумарний об'єм, підтримуваний пристроєм; поділивши цей обсяг на кількість слотів, можна визначити максимальний обсяг кожного окремого диска.

Обмеження щодо максимального об'єму актуально переважно для зовнішніх моделей, включаючи док-станції (див. «Тип»). Це пов'язано з тим, що для накопичувача і для підключення самого кишені в таких моделях застосовуються принципово різні інтерфейси (найчастіше SATA і USB відповідно, детальніше див. вище). Для нормальної взаємодії таких інтерфейсів необхідний електронний контролер; а чим більше об'єм встановленого накопичувача (накопичувачів) — тим вище вимоги до продуктивності такого контролера.

Варто враховувати, що за інших рівних умов підтримка великих обсягів обходяться дорожче, та й самі місткі накопичувачі коштують недешево. Тому при виборі за цим показником варто враховувати реальні потреби, а не гнатися за максимальними цифрами.