Порівняння Samsung NZ32R1506BK чорний vs Whirlpool GOFL 629 NB чорний

— Газова. Однією з ключових переваг газових конфорок вважається миттєва реакція на поворот вимикача, що дає змогу дуже точно регулювати режим приготування страв. Крім того, такі нагрівачі сумісні з будь-яким термостійким посудом, незалежно від матеріалу з якого його виготовлено, до того ж ефективно працюють з будь-яким дном, не обов'язково рівним (головне, щоб посуд міг стійко стояти на решітці). Ще однією перевагою в цьому разі може виявитися невисока вартість газу, порівняно з електроенергією. Водночас газові конфорки вимагають уважності й обережності як при запаленні, так і в процесі роботи, а підключенням такої варильної поверхні повинен займатися фахівець. Саме собою газове полум'я не підходить для деяких специфічних пристосувань (див. «Пристрій»): так, воно практично не використовується для грилів і фритюрниць. Також відзначимо, що газові магістралі для підключення є далеко не скрізь: наприклад, у приватному секторі чи сільській місцевості з цим можуть виникнути проблеми, а в будинках вище 10 поверхів газ взагалі не використовується за вимогами безпеки. Щоправда, залишається запасний варіант — змінні газові балони; проте його можна розглядати лише як крайній захід, і за відсутності газу зручніше зазвичай завести електроплиту.

— Електрична. Електричні нагрівачі небезпідставно вважаються більш простими й безпечними у використанні, ніж газові. Т...ак, вони вмикаються і вимикаються простим поворотом ручки, у них неможливий витік газу, не потрібно стежити за полум'ям, а збігання рідини загрожує хіба що позаплановим прибиранням на плиті. Електронагрів підходить абсолютно для будь-якого типу вбудованих поверхонь (див. «Пристрій»), а для грилів він взагалі є єдиним доступним варіантом. Водночас у пристроях з електронагрівачами можна передбачити різні додаткові функції — аж до вбудованих програм приготування страв. Також конфорці можна надати нестандартну форму, недоступну для газового нагрівача. Незважаючи на все це електромережі є в кожному приміщенні, де взагалі використовуються варильні поверхні, що робить такі моделі універсальнішими; а підключення, хоча й може вимагати участі спеціаліста, загалом набагато простіше, ніж у газових нагрівачах (детальніше див. «Потужність підключення»). Щоправда, електронагрівачі споживають чимало електроенергії, що може позначитися на рахунках за електрику й потребує якісної проводки; однак у більш-менш нових будинках проблеми з проводкою майже не виникають, а ціна на електрику для власників електроплит у деяких регіонах нижча, ніж загальний тариф. З однозначних недоліків електронагріву варто відзначити значну теплову інерцію: простіше кажучи, нагрівач реагує на поворот ручки далеко не відразу, іноді затримка обчислюється десятками секунд, а то й хвилинами. Щоправда, існують деякі види конфорок, де цей недолік повністю або частково усунено, — однак вони, зі свого боку, і коштують недешево (детальніше про різні типи конфорок див. нижче). Другий важливий момент — специфічні вимоги до посуду: для нормального нагріву він повинен мати рівне дно, яке щільно контактує з конфоркою. А індукційні нагрівачі мають ще й обмеження за матеріалами. Також з недоліків можна згадати нижчу температуру нагріву, ніж у газу, але цей момент актуальний здебільшого для специфічних рецептів. Серед електричних зустрічаються моделі обладнані як одним типом конфорок (індукційні, Hi-Light, чавунні), так і змішані варіанти (індукційні з Hi-Light конфорками).

— Комбінована. Варильна поверхня, оснащена конфорками відразу двох типів — газовими й електричними. Детальніше про кожний варіант написано вище. А комбіновані моделі — це найчастіше чотириконфоркові варильні поверхні, що укомплектовані нагрівачами за схемою «3+1» (3 газових і 1 електричний) або «2+2» (відповідно, порівну одних та інших). Перший варіант зручний насамперед там, де можуть виникати перебої з газопостачанням: і разі вимкнення газу можна скористатися «запасною» електричною конфоркою. Другий варіант підійде для тих, хто має великий запас рецептів і для різних ситуацій воліє користуватися різними типами конфорок. Утім, і та, й інша ситуації зустрічаються рідко, а самі собою комбіновані моделі поєднують не тільки переваги, але й недоліки обох видів нагрівачів. Наприклад, вони вимагають підключення до газу (що доступно далеко не скрізь) і споживають багато енергії під час роботи електроконфорок. Як наслідок, цей тип зустрічається значно рідше, ніж виключно газові або виключно електричні моделі.

— Ретро. Варильні поверхні, які оформлені в старовинному стилі — при цьому функціонал таких моделей зазвичай цілком сучасний (аналогічний класичним). Такі рішення розраховані переважно на кухні відповідного дизайну. Відзначимо, що ретро-оформлення зазвичай обходиться недешево, і пристрої даної категорії, як і варильні з незвичайним дизайном (див. нижче), при рівних робочих характеристиках коштують помітно дорожче, ніж аналоги з класичним зовнішнім виглядом.

— Доміно. Специфічний різновид компактних варильних поверхонь, зазвичай одно- або двоконфоркових. Назва обумовлена тим, що такі моделі за зовнішнім виглядом нагадують кісточку доміно, а дві конфорки підсилюють схожість. Утім, цей варіант популярний не тільки серед варильних поверхонь — він зручний також для грилів і фритюрниць (див. «Пристрій»). Установлюється «доміно» зазвичай поперек стільниці, від стіни до переднього краю. Як основна варильна поверхня цей варіант буває дуже зручним в обмежених умовах, коли місця на кухні обмаль. Також з пристроїв цього типу можна зібрати багатоцільовий комплект за принципом конструктора — наприклад, установити пліч-о-пліч варильну поверхню, гриль і тепан. Ще один варіант використання — розширення вже наявної варильної поверхні; щоправда, тут варто враховувати, що за зовнішнім виглядом «доміно» найчастіше аналогічні до класичних моделей і...слабо стикуються з ретро-дизайном.

— Нестандартна. Варильні поверхні в оригінальному оформленні, яке не вписується в жодну зі згаданих вище категорій. Більшість таких моделей має «горизонтальне» компонування — ширина поверхні значно більша за її глибину, а конфорки розташовуються уздовж пристрою. При цьому кількість і розміри конфорок можуть бути різними; випускаються моделі як з однаковими нагрівачами, так і з різними за розміром. А деякі рішення виконані у вигляді суцільних поверхонь, які взагалі не мають частин, що виступають: за управління відповідають сенсори, а конфорки виділені лише малюнком на робочій частині. Зустрічаються й інші варіанти, ще більш екстравагантні — такі, як поверхні круглої або краплеподібної форми. В будь-якому разі, нестандартне оформлення може стати в нагоді не тільки з естетичної, але й з практичної точки зору: воно може виявитися оптимальним варіантом там, де складно встановити варильну поверхню в традиційнішому дизайні.

— Емальована. Найпростіший і найпоширеніший різновид покриття. Емаль поєднує невисоку вартість і непогані показники міцності, крім того, може випускатися практично в будь-якому кольорі. З іншого боку, її очищення може вимагати значних зусиль, а згодом на такій поверхні з'являються подряпини і сколи.

— Нержавіюча сталь. Для сталевих поверхонь характерний солідний зовнішній вигляд; крім того, вони міцніше емальованих, на них не з'являються тріщини й відколи. Також сталь досить легко очищається, однак цей момент практично зводиться нанівець через труднощі у підтримці чистоти — забруднення з'являються легко, навіть відбитки пальців здатні зіпсувати акуратний зовнішній вигляд. А для очищення потрібно користуватися спеціальними засобами — інакше можна подряпати плиту.

— Склокерамічна. Склокераміка як матеріал загалом примітна високою теплопровідністю у поєднанні з непоганими характеристиками міцності і термостійкості. Особливо в цьому досягли успіху Schott Ceram і EuroKera - виробники цієї самої склокераміки, яку виробники побутової техніки встановлюють в свої моделі. Це дало змогу створювати оригінальні моделі електричних варильних поверхонь, де нагрівальні елементи розташовуються під суцільною «кришкою» зі склокераміки, зазначимо, що властивості цього матеріалу дають змогу застосову...вати його і з індукційними конфорками (див. нижче). Такі «кришки» не мають виступаючих частин, а розташування нагрівачів відзначено тільки лініями; завдяки цьому можна зручно переміщати посуд між нагрівачами, та й очищення подібної поверхні максимально просте. Правда, є і недоліки: склокераміка менш міцна, ніж емаль або сталь, потребує ідеально рівного посуду, а проливання рідини на рівну поверхню загрожує розтіканням по всій плиті і (не тільки). Також даний матеріал застосовується і в газових варильних поверхнях «газ на склі»; однак там він є скоріше іміджевим, оскільки, крім міцності, не має ключових переваг перед загартованим склом (див. нижче), а коштує відчутно дорожче.

— Загартоване скло. Матеріал, що використовується в варильних поверхнях формату «газ на склі»: з нього робиться поверхня, над якою розташовуються газові конфорки. Такі моделі мають оригінальний зовнішній вигляд, а саме скло стійке до подряпин і непогано піддається очищенню. Міцність і стійкість до нагрівання у нього значно нижче, ніж у склокераміки (власне, останнє стало причиною того, що загартоване скло не застосовується в електроплитах), однак ці моменти з лишком компенсуються невисокою вартістю.

— Чавун. Оригінальний варіант, що зустрічається в деяких газових моделях преміумкласу. Робоча поверхня в даному разі виконується з того ж чавуну, що і решітка конфорок, а самі решітки фактично являють собою виступи на чавунній поверхні. Це надає всій конструкції незвичайного, дуже солідного зовнішнього вигляду, до того ж підвищує її надійність: конструкція виступів-решіток така, що вони не зігнуться навіть під самим важким посудом. З іншого боку, очищення такої поверхні може виявитися досить трудомісткою справою (як через особливості самого чавуну, так через необхідність вичищати куточки між сіткою і поверхнею), а обходиться даний варіант недешево. Через це моделей з чавунною поверхнею на ринку одиниці.

Загальна кількість традиційних газових конфорок газової або комбінованої моделі. Про переваги та недоліки таких нагрівачів див. «Тип поверхні».

Кількість газових конфорок, у яких полум'я розташовується не в один, як у стандартних конфорок, а два (або три) ряди — іншими словами, у вигляді двох (трьох) кілець, одне всередині іншого. Конфорки з такою конструкцією мають більшу потужність, ніж звичайні однорядні, а також рівномірно нагрівають дно посуду, що може бути особливо корисно при смаженні. Крім того, вважається, що такі нагрівачі найкраще підходять для сковорід типу «вок». Водночас для більшості завдань така підвищена потужність є зайвою, тому більшість моделей з даною функцією мають всього одну турбоконфорку, більша кількість зустрічається вкрай рідко.

Кількість Hi-Light конфорок в конструкції варильної поверхні.

Hi-Light — різновид електричних нагрівачів, створена з метою усунення основних недоліків чавунних конфорок (див. вище). Замість ТЕНа в «хай-лайтах» використовується тонка металева стрічка, а замість металевого «млинця» — склокераміка (див. «Робоча поверхня»). Завдяки цьому нагрівачі цього типу розігріваються і остигають помітно швидше класичних чавунних конфорок (щоправда, і коштують помітно дорожче).

Номінальна потужність конфорок. Під нею розуміють споживану потужність нагрівача. Цей параметр дозволяє оцінити, скільки електрики буде витрачати конфорка під час роботи на максимальній інтенсивності нагрівання. При цьому потужність тепловіддачі у різних конфорок навіть номінально може бути різною, а фактична ефективність нагрівання буде сильно залежати ще й від особливостей посуду. Як наслідок, навряд чи має сенс оцінювати робочі можливості варильної поверхні по потужності конфорок. На практиці цілком можна виходити з того, що конфорки буде достатньо для посудини такого ж діаметра.

Від діаметра конфорок безпосередньо залежить потужність нагрівання, а разом з тим — продуктивність пристрою і швидкість приготування їжі. Чим більше конфорка, тим більшу тепловіддачу вона має. Також діаметр конфорки дає змогу визначити, які розміри посуду придатні для використання на варильній поверхні. Адже для індукційних моделей це значення є критично важливим для якісного нагрівання. Конфорки можуть мати наступний діаметр:

• маленькі — близько 145 мм, потужність в межах 1200 Вт;
• середні — близько 180 мм, потужність в межах 1700 Вт;
• великі — близько 220 мм і більше, потужність в межах 2000 Вт.

У деяких варильних плитах використовуються контурні конфорки, які дають змогу регулювати діаметр зони нагріву. Якщо зазначено, що діаметр конфорки становить 180, 200, 220 мм, то це означає, що зону нагріву на конкретно взятій конфорці можна звужувати та/або розширювати, залежно від розмірів використовуваного посуду.

Тип управління, що використовується в варильній поверхні. Варіанти можуть бути такими:

— Поворотні перемикачі. Управління на основі класичних поворотних ручок. Іноді в конструкції передбачаються також кнопки, але вони відповідають лише за допоміжні функції пристрою, а вмиканням і потужністю конфорок управляють саме ручки (а поєднання ручок і сенсорів вказується окремо — див. нижче). Даний тип управління характеризується простотою, зручністю, надійністю і невисокою вартістю, завдяки чому надзвичайно популярний — він використовується в більшості сучасних варильних поверхонь незалежного типу (див. вище).

— Сенсорне. Управління на основі сенсорних панелей. Сенсори зазвичай «зав'язані» на електронні управляючі схеми і можуть управляти практично всіма функціями варильної поверхні, при цьому набір таких функцій може бути дуже широким. З переваг сенсорних панелей можна відзначити стильний зовнішній вигляд, легкість у прибиранні за рахунок відсутності виступаючих частин, а також те, що на сенсори не потрібно натискати — досить легкого дотику. Головний недолік даного типу управління — висока вартість, однак застосовується він переважно у висококласних варильних поверхнях, де ціна сенсорів практично непомітна на тлі вартості всього пристрою.

— Поворотне+сенсорне. Поєднання поворотних перемикачів (див. вище) з сенсорами. Зазначимо, що для основного управління конфорками достатньо ті...льки поворотних ручок, а для додаткових функцій можна використовувати і кнопки — вони дешевші, ніж сенсори. Тому даний тип управління зазвичай означає, що перед нами досить дорога модель з великою кількістю додаткових функцій. З переваг сенсорів можна відзначити акуратний і стильний зовнішній вигляд, а також легкість очищення — на них, на відміну від кнопок, немає щілин і виступаючих частин, де може накопичуватися бруд. А деякі моделі з подібним управлінням мають досить незвичайне оформлення — наприклад, всього одну поворотну ручку, призначення якої змінюється командами з сенсорів.

— Сенсорне + магнітний диск. Сенсорне управління (див. вище), доповнене особливим поворотним регулятором — магнітним диском. Цей диск до певної міри схожий з поворотними перемикачами, магнітним же він називається через кріплення — за допомогою постійного магніту, що дає можливість зняти регулятор. Найчастіше диск один на всі конфорки, рідше зустрічаються моделі з власним диском на кожну конфорку. Втім, у будь-якому разі ключових відмінностей від поворотних ручок у такого регулятора дві. По-перше, магнітний диск управляє не тільки потужністю, але і більшістю інших функцій варильної поверхні. По-друге, диски виглядають акуратніше і більш зручні у використанні: вони легко обертаються, а знімна конструкція полегшує очищення і забезпечує захист від дітей. Проте застосовувати цей спосіб управління має сенс переважно у висококласних варильних поверхнях з великою кількістю функцій.

— На духовій шафі. Як випливає з назви, такі варильні поверхні не мають власного управління — воно здійснюється з панелі духової шафи, до якої підключається пристрій. Цей варіант за визначенням зустрічається тільки в залежних моделях (див. «Тип»).

— Слайдерне. Різновид сенсорного управління, представлений чутливими доріжками. Найчастіше вони витягнуті в струнку лінію, рідше виконані у формі кола. Для регулювання інтенсивності нагрівання конфорок або швидкого доступу до інших налаштувань варильної панелі необхідно провести пальцем по відповідній сенсорній шкалі до вибраного значення. Зручність слайдерного управління полягає ще й у тому, що можна відразу виставити необхідну потужність нагрівання, натиснувши певну область шкали.

— Роздільне. Управління за допомогою сенсорів або слайдерів (див. відповідні пункти), що передбачає можливість тонко налаштовувати роботу конфорок окремо – для кожної з них передбачається власна шкала регулювання потужності. Роздільне управління дає змогу встановлювати необхідний рівень нагріву для певної зони без необхідності попередньо вибирати конкретну конфорку тапом по панелі. Воно є більш інтуїтивно зрозумілим і надає більше гнучкості при приготуванні різних страв одночасно.