Кількість вентиляторів
Кількість окремих вентиляторів, передбачених в системі охолодження відеокарти (при їх наявності — див. «Охолодження»).
Загалом чим потужніший відеоадаптер — тим більш ефективне охолодження йому потрібно. Так що
один вентилятор характерний переважно для пристроїв початкового і недорогого середнього класу,
два — від середнього до прогресивного, а
три і
більше є практично однозначною ознакою вирішення преміумрівня. Водночас суворої залежності тут немає, і схожі за характеристиками моделі можуть мати різне число вентиляторів (тим більше що ефективність охолодження визначається не тільки кількістю вентиляторів, але і їх діаметром). А ось на що цей параметр впливає однозначно — так це на довжину відеокарти і, відповідно, кількість місця, необхідне для її установки.
Підсвічування
Наявність у відеокарти системи
підсвітки. Ця особливість надає платі оригінальний зовнішній вигляд, що особливо цінують геймери та любителі зовнішнього моддингу ПК. Підсвітка може мати різний колір, у деяких моделях цей колір навіть може змінюватися. Водночас варто врахувати, що на функціональність відеокарти ця особливість не впливає, а на вартості помітно позначається. Тож спеціально шукати відеокарту з підсвіткою варто лише в тих випадках, коли незвичайний дизайн для вас не менш важливий, ніж робочі характеристики. Також варто мати на увазі, що подібні адаптери потрібно встановлювати у відповідні корпуси — відкриті або з оглядовим вікном, інакше підсвітку просто не буде видно.
Багато моделей мають технологію
синхронізації підсвітки. Сама по собі синхронізація дозволяє «узгодити» підсвітку відеокарти з підсвіткою інших компонентів системи — материнської плати, корпусу, клавіатури, миші тощо. Завдяки цьому узгодженню всі компоненти можуть синхронно змінювати колір, водночас вмикатися/вимикатися тощо. Конкретні особливості роботи такої підсвітки залежать від застосовуваної технології синхронізації, а вона, як правило, у кожного виробника своя (Mystic Light Sync у MSI, RGB Fusion у Gigabyte тощо). Також від цього залежить сумісність компонентів: всі вони повинні підтримувати одну технологію. Тож легше всього досягти сумісності підсвітки, зібравши комплектуючі від одного виробника.
Займаних слотів
Кількість слотів, що займає відеокарта на задній стінці системного блока.
Даний показник дає змогу оцінити кількість місця, необхідного для встановлення відеоадаптера. Він актуальний у світлі того, що сучасні відеокарти можуть мати досить широкий набір роз'ємів, і для цього набору вже давно мало стандартної ланки на 1 слот. Особливо це характерно для потужних продуктивних моделей. У світлі цього багато рішень, особливо середнього і топового рівня, займають відразу
два, а то і
три слоти.
Окремо варто торкнутися моделей, для яких в характеристиках зазначено дробове число слотів — зазвичай 2.5 або 2.7. Ця подробиця наводиться виробником в рекламних цілях — як підтвердження того, що відеокарта має менші розміри, ніж повноцінне рішення на 3 слота. Однак на практиці різниці між цими варіантами немає: адаптери на 2.5 або 2.7 слотів все одно перекривають третій слот (хоча і частково), роблячи його непридатним до використання.
Довжина відеокарти
Загальна довжина відеокарти.
Під довжиною в даному випадку мають на увазі розмір пристрою від пластини з роз'ємами (яка кріпиться до задньої стінки системного блоку) до протилежної сторони. Сама пластина і виступаючі назовні роз'єми при цьому, як правило, не враховуються.
Дані про довжину відеокарти необхідні насамперед для того, щоб оцінити, чи вистачить під неї місця в окремому корпусі. Крім того, більш довгі плати, як правило, мають і більш прогресивні характеристики (хоча жорсткої залежності тут немає, і схожі по класу відеоадаптери можуть мати різну довжину). Що стосується конкретних значень, то найбільш компактні рішення у наш час мають розмір
150 – 200 мм і
менше; показник у
200 – 250 мм можна ще вважати відносно невеликим,
250 – 290 мм — середнім, а чимало моделей (переважно прогресивного рівня) мають довжину і
понад 290 мм.
