Порівняння Lenovo IdeaCentre AIO 520 27 520-27IKL F0D0002BUA vs Asus Zen AiO ZN242IF ZN242IFGK-CA044T

Діагональ екрана, встановленого в моноблоці (див. «Тип»).

Загалом чим більша діагональ — тим більш прогресивним вважається і екран, і комп'ютер загалом. Великий розмір дисплея зручний для ігор, фільмів, а також деяких спеціальних завдань на зразок верстки великих друкованих матеріалів; крім того, для такого екрана можна передбачити більш високу роздільну здатність, а всередині корпусу доступно більше місця для прогресивних комплектуючих. З іншого боку, більш великий моноблок буде коштувати помітно дорожче порівняно невеликого, навіть якщо інші характеристики таких моделей повністю однакові. Крім того, потужність «начинки» не пов'язана безпосередньо з розмірами екрана — висококласні моноблоки можуть бути і досить невеликими.

Що стосується конкретних цифр, то діагональ 20" і менше вважається в наш час дуже скромною, моноблоки 21.5 " — невеликі, екран 24" — середній, а значення 27" і 32" говорять про великих розмірах.

Роздільна здатність екрана, встановленого в моноблоці (див. «Тип»).

Чим вище роздільна здатність, тим більш чітке і деталізоване зображення здатний видавати екран, однак тим дорожче він коштує. Крім того, для високих роздільних здатностей потрібна відповідна потужна графіка, що ще більше впливає на ціну всього комп'ютера. Мінімальним показником для сучасних моноблоків фактично є 1366х768 — це роздільна здатність дозволяє, зокрема, в належній якості відтворювати відео стандарту HD 720p. Втім, у наш час найширше поширений більш прогресивний формат Full HD, що передбачає роздільна здатність 1920x1080. А у висококласних моноблоках з великою діагоналлю і потужною графічною частиною зустрічаються і більш солідні роздільної здатності — стандартів Quad HD (2560х1440, 3440х1440), Ultra HD 4K (3840x2160, 4096x2304) і навіть 5K (5120х2880).

Тип покриття власного екрану в моноблоці (див. «Тип»).

— Глянцеве. Найбільш поширений в сучасних ПК тип покриття. Така поверхня (при тих же характеристиках матриці) помітно перевершує матову за яскравістю і насиченістю кольорів у видимому зображенні. Основним недоліком глянцю є схильність до відблисків при яскравому зовнішньому освітленні; однак моноблочні ПК не так часто використовуються в подібних умовах, до того ж це явище можна компенсувати збільшенням яскравості підсвічування. При всьому цьому обходиться даний тип покриття досить недорого.

— Глянцеве (антивідблискове). Модифікована версія глянцевого покриття (див. вище), яка, згідно з назвою, що відрізняється підвищеною стійкістю до відблисків. При цьому за якістю картинки такі екрани зазвичай не поступаються класичному глянцю. З іншого боку, антивідблискова поверхня обходиться дещо дорожче, а її переваги в даному випадку не так часто виявляються реально значущими. Тому і екрани з таким покриттям зустрічаються в сучасних моноблоках помітно рідше глянцевих.

— Матове. Ключовими перевагами матового покриття є невисока вартість і практично повна відсутність відблисків навіть при яскравому зовнішньому освітленні. З іншого боку, зображення на такому екрані виходить більше тьмяним, ніж на глянцевих дисплеях (включаючи антивідблискові) з аналогічними характеристиками матриці. Тому даний...тип покриття в наш час використовується рідко, в основному в недорогих моделях побутового та ділового призначення, для яких яскрава картинка з насиченими кольорами не принципова.

Максимальна яскравість, забезпечувана екраном моноблока (див. «Тип»).

Чим інтенсивніше навколишнє освітлення — тим вище повинна бути яскравість екрана для нормальної видимості. Найбільш «тьмяні» екрани в моноблоках здатні видавати до 200 кд/м2 — цього більш ніж достатньо для роботи під звичайним штучним освітленням, але ось під сонячним світлом потрібно вже не менше 300 кд/м2. При цьому сучасні моноблоки можуть мати більший запас по яскравості — в деяких моделях до 500 кд/м2. Це розширює можливості з налаштування екрана під різні ситуації і уподобання користувача. Крім того, висока яскравість позитивно позначається на якості зображення і насиченість кольорів, у світлі чого нерідко є ознакою досить прогресивного екрана.

Модель чипсета, використовуваного в штатній комплектації ПК.

Чипсет можна описати як набір мікросхем, що забезпечує спільне функціонування центрального процесора, оперативної пам'яті, пристроїв введення-виведення і т. ін. Саме такий набір мікросхем лежить в основі будь-якої материнської плати. Знаючи модель чипсета, можна знайти і оцінити його детальні характеристики; більшості користувачів така інформація нема чого, проте для фахівців вона буває вельми корисною.

Загальний тип (спеціалізація) процесора, встановленого в ПК.

— Десктопний. Процесори, першопочатково створені для повнорозмірних настільних комп'ютерів. Конкретні характеристики таких CPU можуть варіюватися в досить широких межах; однак загалом вони мають більш високу обчислювальну потужність, ніж мобільні чипи, а також більш широкий набір додаткових функцій і спеціальних рішень для підвищення ефективності. А при однаковій фактичної продуктивності десктопні рішення обходяться набагато дешевше мобільних. Зворотною стороною цих переваг є порівняно високі показники енергоспоживання і тепловиділення. Однак для повнорозмірних ПК ці недоліки не є критичними, тому майже всі традиційні настільні комп'ютери, а також більшість моноблоків (див. «Тип») комплектуються саме даним типом процесорів; а для потужних ігрових моделей десктопний ПРОЦЕСОР є обов'язковою за визначенням. З іншого боку, ця категорія включає також досить економічні і «холодні» чипи невисокої потужності, які підходять для компактних комп'ютерів, що не вимагають високої продуктивності — таких, як неттопи і тонкі клієнти.

— Мобільний. Під цим терміном маються на увазі процесори, призначені для ноутбуків. Більшість таких CPU використовують використовують ту ж базову архітектуру, що і настільні моделі — x86. Їх основними відмінностями є: з одного боку, зменшене споживання енергії, знижені тактові частоти і невисоке тепловиділення..., з іншого — менша обчислювальна потужність загалом. Правда, фактичні характеристики подібних процесорів можуть відрізнятися від моделі до моделі, деякі ноутбучні рішення не поступаються досить прогресивним настільним; однак при схожих можливості процесор для лептопа буде коштувати помітно дорожче. У світлі цього дану різновид CPU використовують в основному в неттопах та окремих моделях моноблоків (див. «Тип»), де важко буває застосовувати потужні системи охолодження.
Більш рідкісна різновид мобільних процесорів, які застосовуються в сучасних ПК — чипи на базовій архітектурі ARM. Такі процесори мають ще менше тепловиділення і потужність, а також нерідко виконуються у форматі System-On-Chip, коли в одному чипі об'єднується власне CPU, оперативна пам'ять, контролери дротяних і бездротових підключень і інші компоненти. ARM-рішення можна зустріти в моноблоках з сенсорними екранами на Android (які фактично являють собою «настільні планшети»), а також в окремих тонких клієнтів.

Конкретна модель процесора, встановленого в ПК, вірніше — його індекс в межах своєї серії (див. «Процесор»). Повна назва моделі складається з найменування серії і цього індексу — наприклад, Intel Core i3 3220; знаючи це назва, можна знайти докладну інформацію про процесор (характеристики, відгуки тощо) і визначити, наскільки він підходить для Ваших цілей.

Кількість потоків, підтримуване комплектним процесором ПК.

Потік в даному випадку являє собою послідовність команд, виконувану ядром. Першопочатково кожне окреме ядро здатне працювати тільки з однією такою послідовністю. Проте серед сучасних CPU все частіше зустрічаються моделі, у яких число потоків вдвічі перевищує кількість ядер. Це означає, що в процесорі використано технологію багатопотоковості, і кожне ядро працює з двома послідовностями команд: коли в одному потоці виникають паузи, ядро перемикається на інший, і навпаки. Це дозволяє помітно підвищити продуктивність без зростання тактової частоти і тепловиділення, однак і коштують такі CPU дорожче однопоточних аналогів.

Тактова частота процесора, встановленого у ПК.

Теоретично вища тактова частота позитивно впливає на продуктивність, оскільки дає змогу процесору здійснювати більше операцій за одиницю часу. Однак цей показник досить слабко пов'язаний із реальною продуктивністю. Справа в тому, що фактичні можливості CPU сильно залежать від низки інших факторів – загальної архітектури, об'єму кешу, кількості ядер, підтримки спеціальних інструкцій тощо. За підсумком порівнювати за цим показником можна лише чипи з однієї або з подібних серій (див. «Процесор»), а в ідеалі –ще й одного покоління. І це досить приблизно.