Порівняння Asus M5A78L-M LE/USB3 vs Asus M5A78L-M PLUS/USB3

Розміри материнської плати у висоту і ширину. Передбачається, що традиційне розміщення материнських плат — вертикальне, тому в даному випадку один з габаритів називають не довжиною, а заввишки.

Розміри материнських плат багато в чому визначаються їх форм-факторами (див. вище), однак розмір конкретної плати може дещо відрізнятися від стандарту, прийнятого для даного форм-фактора. Крім того, уточнити розміри за характеристиками конкретної «материнки» зазвичай простіше, ніж шукати або згадувати загальну інформацію по форм-фактору. Тому дані про розмір можуть наводитися навіть для моделей, цілком відповідають стандарту.

Третій розмір — товщина — з низки причин вважається менш важливим, тому його часто опускають.

Кількість слотів під планки оперативної пам'яті стандарту DDR3, передбачене в материнській платі.

DDR3 — третє покоління оперативної пам'яті з так званою подвійною передачею даних. Деякий час тому цей стандарт був найпопулярнішим в комп'ютерній техніці, проте зараз він все більше поступається позиції більш нового і досконалого DDR4. Тим не менш, плати під DDR3 все ще зустрічаються в продажу; вони можуть мати 2, 4, а то і 6 і більше слотів для такої пам'яті.

Максимальна тактова частота оперативної пам'яті, підтримувана материнською платою. Фактична тактова частота встановлених модулів ПАМ'ЯТІ не повинна перевищувати цього показника — інакше можливі збої в роботі, та й можливості «оперативки» не вийде використовувати на повну.

Для сучасних ПК частота RAM в 1500 – 2000 МГц і менше вважається дуже невеликий, 2000 – 2500 МГц — скромною, 2500 – 3000 МГц — середньої, 3000 – 3500 МГц — вище середньої, а в найбільш прогресивних платах можуть підтримуватися частоти в 3500 – 4000 МГц і навіть більше 4000 МГц.

Максимальний обсяг оперативної пам'яті, який допускається встановлювати на материнську плату.

При виборі цього параметра важливо враховувати плановане застосування ПК і реальні потреби користувача. Наприклад, об'ємів до 32 ГБ включно цілком вистачить для вирішення будь-яких завдань базового характеру та комфортного запуску ігор, але без суттєвого зачеплення на апгрейд. 64 ГБ - оптимальний варіант для багатьох сценаріїв професійного застосування, а для найбільш ресурсомістких завдань на кшталт 3D-рендерінгу не будуть межею обсягу пам'яті 96 ГБ або навіть 128 ГБ. Найбільш «місткі» материнські плати сумісні з обсягами 192 ГБ і більше — переважно вони є топовими рішеннями для серверів і HEDT (див. «У напрямку»).

Вибирати за цим параметром можна із запасом — для потенційного апгрейду «оперативки», адже встановлення додаткових планок ОЗП є найпростішим способом підвищення продуктивності системи. З урахуванням цього чинника багато порівняно прості материнські плати підтримують дуже значні обсяги RAM.

Наявність у материнської плати власної відеокарти — модуля для обробки і виводу відеосигналу.

Цей модуль може бути як вбудований в саму плату, так і в початково встановлений на неї процесор (див. «Вбудований процесор»). У будь-якому разі дана особливість позбавляє користувача від необхідності купувати окрему відеокарту. З іншого боку, для роботи з відео вбудований відеочип задіює частина загального об'єму оперативної пам'яті, а тому продуктивність подібних відеокарт, зазвичай, не дуже висока. У світлі цього оптимальним вибором часто є «материнка» без вбудованої відеокарти, що передбачає встановлення окремого графічного адаптера (саме до цієї категорії належать, зокрема, практично всі плати професійного і геймерського призначення).

Назва вбудованої відеокарти (див. вище), встановленої в материнську плату. Знаючи назву графічного модуля, можна, при необхідності, з легкістю знайти докладну інформацію про нього — повні характеристики, тести, відгуки і т. ін.

Підтримка гібридного режиму зустрічається лише в материнських платах, оснащених власними відеокартами (див. Вбудована відеокарта). При установці на таку плату додаткової окремої відеокарти система може автоматично оптимізувати роботу відеоадаптерів залежно від поточних завдань: використовувати відносно малопотужний, але економічний і безшумний власний відеочип материнської плати для нескладних дій (робота з документами, вебсерфінг) і додатково підключати потужну зовнішню відеокарту для роботи з ресурсоємними додатками (ігри, HD-відео, 3D-візуалізація). Придбати материнську плату з підтримкою гібридного режиму має сенс тільки в тому випадку, якщо Ви плануєте встановити на неї окрему відеокарту. При цьому варто окремо уточнити сумісність цієї відеокарти і материнської плати.

Наявність у материнської плати власного виходу HDMI.

Такий вихід призначається для передачі відео з вбудованої відеокарти (див. вище) або процесора з інтегрованою графікою (підкреслимо, що вивести на нього сигнал з дискретної відеокарти через чипсет «материнки» не можна). Що стосується конкретно HDMI, то це комбінований цифровий відео/аудіо інтерфейс, спеціально створений для роботи з HD-дозволом і багатоканальним звуком. На сьогодні він є найбільш поширеним з таких інтерфейсів, підтримка HDMI практично обов'язкова для відеопристроїв, сумісних з HD-стандартами.

Конкретні можливості HDMI залежать від версії (детальніше див. нижче), однак загалом вони досить значні — навіть в самому ранньому (з актуальних на сьогодні) HDMI v.1.4 максимальна роздільна здатність становить 4K, а в більш нових стандартах воно досягає 10K. Так що в материнських платах якість відео, яке передається через такий вихід, нерідко не обмежується можливостями інтерфейсу, а графічною продуктивністю системи.

Модель LAN-контролера, встановленого в материнській платі.

LAN-контролер забезпечує обмін даними між платою і мережевим портом (портами) комп'ютера. Відповідно, від характеристик цього модуля залежать як спільні характеристики, так і окремі особливості мережевого функціоналу «материнки»: підтримка спеціальних технологій, якість з'єднання при нестабільній зв'язку і т. п. Знаючи модель LAN-контролера, можна знайти детальні дані по ньому — в тому числі практичні відгуки; ця інформація рідко потрібно пересічному користувачеві, однак вона може згодитися ентузіастам онлайн-ігор, а також для деяких специфічних завдань.

У світлі цього модель LAN-контролера уточнюється в основному в тих випадках, якщо це досить прогресивне рішення, помітно перевершує стандартні моделі. Такі рішення у наш час випускаються в основному під брендами Intel (середній рівень), Realtek (відносно прості моделі), Aquntia та Killer (в основному прогресивні рішення).