Фаз живлення
Кількість фаз живлення процесора, передбачене в материнській платі.
Дуже спрощено фази можна описати як електронні блоки особливої конструкції, через які живлення поступає на процесор. Завдання таких блоків полягає в тому, щоб оптимізувати це живлення, зокрема звести до мінімуму коливання потужності при зміні навантаження на процесор. Загалом чим більше фаз, тим нижче навантаження на кожну з них, тим стабільніше живлення і довговічніше електроніка плати. А чим потужніший CPU і чим більше в ньому ядер — тим більше фаз потрібно для нього; це кількість ще більше збільшується, якщо процесор планується розганяти. Наприклад, для звичайного чотириядерного чипу нерідко виявляється досить всього чотирьох фаз, а для розігнаного їх може знадобитися не менше восьми. Саме через це у потужних процесорів можуть виникати проблеми при використанні недорогих малофазових «материнках».
Детальні рекомендації щодо вибору кількості фаз під конкретні серії і моделі CPU можна знайти в спеціальних джерелах (у тому числі документації на сам процесор). Тут же відзначимо, що при великій кількості фаз на материнці (понад 8) частина з них може бути віртуальними. Для цього реальні електронні блоки доповнюються подвоювачами або навіть потроювачами, що, формально, збільшує число фаз: наприклад, 12 заявлених фаз можуть являти собою 6 фізичних блоків з подвоювачами. Однак віртуальні фази сильно поступаються реальним можливостям — по суті, вони являють собою лише доповнення, злегка поліпшують...характеристики реальних фаз. Так що, скажімо, у нашому прикладі коректніше говорити не про дванадцятьох, а лише про шість (хоча і поліпшених) фазах. Ці нюанси треба обов'язково уточнювати при виборі материнки.
Розміри (ВхШ)
Розміри материнської плати у висоту і ширину. Передбачається, що традиційне розміщення материнських плат — вертикальне, тому в даному випадку один з габаритів називають не довжиною, а заввишки.
Розміри материнських плат багато в чому визначаються їх форм-факторами (див. вище), однак розмір конкретної плати може дещо відрізнятися від стандарту, прийнятого для даного форм-фактора. Крім того, уточнити розміри за характеристиками конкретної «материнки» зазвичай простіше, ніж шукати або згадувати загальну інформацію по форм-фактору. Тому дані про розмір можуть наводитися навіть для моделей, цілком відповідають стандарту.
Третій розмір — товщина — з низки причин вважається менш важливим, тому його часто опускають.
Вихід D-Sub (VGA)
Наявність у материнської плати власного виходу
D-Sub (VGA).
Такий вихід призначається для передачі відео з вбудованої відеокарти (див. вище) або процесора з інтегрованою графікою (підкреслимо, що вивести на нього сигнал з дискретної відеокарти через чипсет «материнки» не можна). Що стосується конкретно VGA, то це аналоговий стандарт, першопочатково створений для ЕПТ-моніторів. Він не відрізняється якістю зображення, практично не підходить для роздільних здатностей вище 1280х1024 і не передбачає передачу звуку, а тому загалом вважається застарілим. Тим не менш, входи цього типу продовжують застосовуватися в окремих монітори, телевізори, проєктори тощо; так що і серед материнських плат можна зустріти моделі з такими виходами.
USB A 5Gbps (3.2 gen1)
Кількість власних роз'ємів USB 3.2 gen1, передбачених на задній панелі материнської плати. У даному випадку маються на увазі традиційні, повнорозмірні порти типу USB A.
Версія
USB 3.2 gen1 (раніше відома як USB 3.1 gen1 та USB 3.0) є безпосередньою наступницею та подальшим розвитком інтерфейсу USB 2.0. Основними відмінностями є збільшена в 10 разів максимальна швидкість передачі даних — 4,8 Гбіт/с — а також більш висока потужність живлення, що важливо при підключенні кількох пристроїв до одного порту через розгалужувач (хаб). При цьому до такого роз'єму можна підключати периферію й інших версій.
Чим більше роз'ємів передбачено в конструкції — тим більше периферійних пристроїв можна підключити до материнської плати без використання додаткового обладнання (USB-розгалужувачів). На ринку можна зустріти плати, що мають на задній панелі
більше 4 портів USB 3.2 gen1. При цьому зазначимо, що окрім роз'ємів на задній панелі, USB-підключення можуть забезпечувати і конектори на самій платі (точніше, порти на корпусі, підключені до таких конекторів). Докладніше про це див. нижче.
USB A 10Gbps (3.2 gen2)
Кількість власних роз'ємів USB 3.2 gen2, передбачених на задній панелі материнської плати. В даному випадку маються на увазі традиційні, повнорозмірні порти типу USB-A.
Версія
USB 3.2 gen2 (раніше відома як USB 3.1 gen2 і просто USB 3.1) є подальшим розвитком USB 3.2 після версії 3.2 gen1 (див. вище). Цей стандарт забезпечує швидкість підключення до 10 Гбіт/с, а для живлення зовнішніх пристроїв в таких роз'ємах може передбачатися технологія USB Power Delivery (див. нижче), що дозволяє видавати до 100 Вт на пристрій (втім, підтримка Power Delivery не є обов'язковою, її наявність варто уточнювати окремо). Традиційно для стандарту USB, даний інтерфейс зворотно сумісний з попередніми версіями — простіше кажучи, до такого порту можна без проблем підключити пристрій з підтримкою USB 2.0 або 3.2 gen1 (хіба що швидкість роботи буде обмежуватися можливостями більш повільної версії).
Чим більше роз'ємів передбачено в конструкції — тим більше периферійних пристроїв можна підключити до материнки без використання додаткового обладнання (USB-пристроїв). В окремих моделях материнських плат кількість портів даного типу становить
5 і навіть більше. При цьому відзначимо, що крім роз'ємів на задній панелі, USB-підключення можуть забезпечувати і конектори на самій платі (точніше, порти на корпусі, приєднані до таких конекторів). Детальніше про це див. нижче.
PS/2
Кількість портів PS/2, передбачених у конструкції материнської плати.
PS/2 являє собою спеціалізований порт, призначений для підключення виключно клавіатур і/або мишей. Традиційна конфігурація «материнки» для ПК передбачає 2 таких порти для клавіатури (зазвичай виділяється бузковим кольором) і для миші (зеленим). Однак зустрічаються плати з одним роз'ємом, до якого можна підключити будь-який з цих видів периферії, на вибір. У будь-якому разі наявність PS/2 може позбавити користувача від необхідності займати під клавіатуру/мишу порти USB; це особливо корисно, якщо доведеться мати справу з великою кількістю іншої USB-периферії. З іншого боку, з низки причин цей роз'єм вважається застарілим і використовується все рідше; а PS/2-периферія випускається переважно у вигляді USB-пристроїв, які додатково укомплектовані адаптерами PS/2.