Порівняння Kicx ZT-12 vs Alpine SBG-1244BP

— В корпусі. Сабвуфери, що складаються з повноцінного корпусу, в якому встановлений динамік (динаміки). Зазвичай вони призначені для встановлення в багажнику. Корпусні моделі легкі в монтажі, проте займають значну кількість місця, а також здебільшого мають деяку затримку по фазі, що потребує регулювання фази (див. нижче) для синхронізації з фронтальними динаміками.

— Без корпусу. У дану категорію віднесені сабвуфери, розраховані на роботу у власному корпусі, проте не укомплектовані ним (не плутати з Free Air — див. нижче). Таким чином, купивши такий динамік, можна підібрати до нього корпус на свій розсуд — або навіть виготовити його самостійно. Це, зрозуміло, складніше, ніж відразу обзавестися корпусним «сабом», однак дає більше можливостей по підстроюванню акустики під особисті вподобання. Інші переваги та недоліки безкорпусних моделей аналогічні корпусним.

— Без корпусу (Free Air). Автосабвуфери даного типу не тільки не укомплектовані корпусом, але і взагалі не передбачають його використання: зазвичай моделі Free Аіг розраховані на встановлення в задню полицю або спинку заднього сидіння, а роль корпусу відіграє багажник. Перевагами такого встановлення є мінімум займаного місця (що важливо при невеликих обсягах багажника), а також практично повна відсутність затримки і легкість «стикування» з основними каналами аудіоси...стеми. З іншого боку, саме по собі встановлення Free Аіг сабвуфера пов'язане з низкою складнощів. Наприклад, для ефективної роботи такого динаміка багажник повинен бути герметично відокремлений від салону; забезпечити такі умови досить важко, а в деяких типах кузова (наприклад, універсалах) практично неможливо. Крім того, у такого динаміка набагато менше можливостей по підстроюванню під конкретний салон, ніж у корпусного; а при щільно завантаженому багажнику характеристики звуку помітно погіршуються. Тому звертати увагу на такі «саби» варто насамперед власникам седанів, яким не доводиться возити багато багажу.

— Закритий ящик. Найпростіший тип корпусу: закритий з усіх боків ящик з динаміком (динаміками) на передній панелі. Перевагами таких моделей вважається висока точність передачі звуку і невисока вартість, недоліків — низька чутливість і кілька «плоский» бас.

— Фазоінвертор. Класичний фазоінвертор являє собою порожню трубку, що з'єднує внутрішній об'єм корпусу з зовнішнім світом (однак існують і інші варіанти такого з'єднання). Довжина каналу фазоінвертора підібрана так, що звукові хвилі певного діапазону, проходячи через нього, виявляються перевернуті по фазі відносно хвиль динаміка (звідси і назва). Це покращує (зокрема, «поглиблює») звучання сабвуфера і дозволяє добитися непоганих характеристик при невеликих розмірах корпусу. З іншого боку, звуковий потік в трубці створює певний додатковий шум.

— Смуговий. Конструкція, що поєднує в собі риси закритого ящика і фазоінверторного корпусу. Одна її частина виконана закритою, а друга оснащена трубкою-фазоінвертором; між ними знаходиться перегородка, на якій і розташований основний динамік. На відміну від попередніх типів, динамік при цьому цілком знаходиться всередині корпусу. Смугові корпусу забезпечують більш гучне звучання, ніж ящики або фазоінвертори, при якість звуку, порівнянне з останніми. Недоліком є складність конструкції, як наслідок — кілька більш висока ціна.

– Корпус Box. Буквально «ящик». Найпростіший тип корпусу, фактично і є ящиком середніх габаритів, розрахований на встановлення в багажнику.

– Compact. Цей варіант означає скоріше не форму, а розмір корпусу – як слідує з назви, до нього належать пристрої, що мають невеликі габарити. Такі сабвуфери максимально прості у встановленні, деякі моделі можна встановлювати прямо під сидіння. Водночас їхня якість і потужність звучання зазвичай нижча, ніж у повнорозмірних.

– Tube. Корпус у формі труби, на один із торців якої виведено динамік. На характеристики звуку така форма відчутно не впливає, вона грає переважно естетичну роль – сабвуфери-труби досить стильно виглядають.

Середня (середньоквадратична — RMS-потужність вхідного сигналу, при якому сабвуфер здатний безперервно пропрацювати без негативних наслідків (пошкоджень, виходу з ладу) упродовж як мінімум години. Номінальна потужність сабвуфера повинна бути більше потужності підключеного до нього підсилювача — щоб уникнути перевантажень.

Максимальна потужність сигналу, яку сабвуфер здатний протягом короткого часу (до декількох секунд) витримати без будь-яких негативних наслідків. При підборі пари підсилювач-сабвуфер рекомендується брати сабвуфер з максимальною потужністю як мінімум вдвічі більше максимальної потужності підсилювача. Загалом чим вище максимальна потужність — тим більше сабвуфер стійок до перевантажень.

Діапазон звукових частот, відтворюваних сабвуфером. Вважається, що людське вухо здатне сприймати діапазон частот близько 16 – 20 000 Гц, проте в даному випадку слід враховувати, що сабвуфер розрахований на відтворення нижньої смуги частот (до 200 Гц). Відповідно, у випадку з нижньою межею діапазону все просто: «чим нижче — тим краще»; верхня ж повинна бути не нижче, ніж нижня межа основної автоакустики — інакше виникнуть «прогалини» в частотах, що позначиться на якості звуку.

Чутливість визначає гучність звучання сабвуфера при підведенні до неї сигналу визначеної потужності: при рівній потужності сигналу і імпедансі (див. нижче) голосніше буде звучати той сабвуфер, у якого чутливість вище.

Подвійна звукова котушка фактично являє собою дві окремі котушки на одному динаміку. Це дозволяє підключити до сабвуфера відразу два підсилювача, забезпечивши таким чином високу потужність звуку.

Електричний опір сабвуфера при підведенні до нього сигналу. Цей параметр має значення насамперед для підбору пари сабвуфер-підсилювач: при більш низькому, ніж у підсилювача, імпедансі сабвуфер буде давати спотворення в звучанні, при більш високому звук буде дуже тихим. У моделях з подвійною звуковою котушкою (див. вище) імпеданс вказується для однієї з котушок.